Suchergebnisse

The article attempts to establish the relationship between scientific approaches to understanding the competences and the stages of their formation and the urgent need to develop a theory of the social rehabilitation of former convicts in criminal executive law of Ukraine. In the course of the study, the author argues that the social rehabilitation of convicted and released prisoners in the penitentiary system should be given a special status as one of the key tasks of the relevant bodies and institutions. Reforming the penitentiary system of Ukraine and its humanization, socialization, implementation and international standards enforcement for the treatment of convicts requires the introduction into national legislation and practice of the Social Rehabilitation Institute. Further thorough development of legal and socio-pedagogical (theoretical and methodological) principles for solving the problem of social rehabilitation of former convicts also meets the practical requirements of the penitentiary system, which has recently been extensively updated and transformed. However, most aspects of rehabilitation work require a comprehensive sociological approach that would address both general social problems of social stratification, social mobility, changes in status and role guidelines, macro- and microsocial environment, large and small social groups, social institutions, and in-depth study of specific problems related to groups of convicts, families, leisure, etc. There is, however, a considerable lack of scientific research in this area. It is stated that part of the scientific work on criminal-executive issues is exclusively about post-penitentiary aspect of the social rehabilitation of former convicts, which seems to be a rather narrow position. A separate aspect of the article considers the role of probation authorities in the postpenitentiary rehabilitation of released persons, solid positions of various researchers are given. ; У статті здійснена спроба прослідкувати взаємозв'язок загально-наукових підходів до розуміння компетент- ностей та етапів їх формування з нагальними станом формування теорії соціальної реабілітації колишніх засу- джених у кримінально-виконавчому праві України. Протягом дослідження автор доводить тезу, що соціальній реабілітації засуджених і звільнених у пенітенціарній системі слід надати особливого статусу як одному із ключо- вих завдань діяльності відповідних органів і установ. Реформування кримінально-виконавчої системи України, її гуманізація, соціалізація, імплементація та реалізація міжнародних стандартів поводження із засудженими потребує введення в національне законодавство і практику діяльності інституту соціальної реабілітації. Подаль- ша ґрунтовна розробка правових та соціально-педагогічних (теоретичних і методологічних) засад вирішення проблеми соціальної реабілітації колишніх засуджених також відповідає практичним запитам пенітенціарної системи, яка останнім часом активно оновлюється та перетворюється. Але при цьому більшість аспектів реабіліта- ційної роботи вимагають комплексного соціологічного підходу, який би торкався як загальносоціальних проблем соціальної стратифікації, соціальної мобільності, зміни статусно-рольових настанов, макро- та мікросоціального середовища, великих і малих соціальних груп, соціальних інститутів, так і глибинного дослідження конкретних проблем, які стосуються колективів засуджених, родин, дозвілля тощо. Утім, констатується значний брак наукових досліджень у вказаній сфері. При цьому формулюється, що в частині наукових робіт із кримінально-виконавчої тематики йдеться виключно про постпенітеціарний аспект соціальної реабілітації колишніх засуджених, що видається доволі звуженою позицією. Окремим аспектом у статті розглядається роль органів пробації в забезпеченні постпенітенціарної реабілітації звільнених, наводяться ґрунтовні позиції різних дослідників.

Сьогодні у сучасному суспільстві виникла нагальна потреба перегляду традиційних механізмів гарантування його безпечного функціонування та розвитку, що базуються на пріоритетах захисту національної безпеки. Причиною тому є зростання темпів економічної глобалізації, деформація міжнародного права, неспроможність владних органів окремої держави самотужки забезпечувати належний рівень захищеності громадян, активізація інститутів громадянського суспільства, зростання ролі громадських організацій у міжнародній політиці й т. ін. У статті здійснено порівняльний аналіз традиційних та нових (критичних) парадигм безпеки життєдіяльності у сучасній соціології. Визначено сутність розуміння безпеки, представлене у теоріях самореферентних систем Н. Лумана, суспільства ризику У. Бека, онтологічної безпеки Е. Гідденса, соціальних змін П. Штомпки, інформаційного суспільства Е. Тоффлера, антропології безпеки М. Дугласа, побудови соціального простору М. Кастельса, комунікативної дії Ю. Хабермаса та ін. Схарактеризовано сутність критичних парадигм безпеки життєдіяльності (постпозитивізм К. Поппера, І. Лакатоса, П. Фейерабенда, Р. Арре, теорія сек'юритизації О. Вейвера, Б. Бузана, Дж. Вільде, теорія емансипації К. Бута, постструктуралізм Р. Уолкера, теорія інсек'юритизації Д. Біго). Окреслено можливі перспективи розвитку соціології безпеки життєдіяльності на сучасному етапі її інституалізації за рахунок розширення означень предметної галузі, змістовного наповнення сфери досліджень. ; In modern society there is a necessity to revise the traditional mechanisms, ensuring its safe functioning and development and which are based on the priorities of the national security. The main reasons of this are the large-scale emergence of new hazards, in particular, the deepening of the economic globalization, the deformation of the international law, the failure of the authorities of individual States to provide an adequate level of citizens' protection, civil society strengthening, increase of the role of public organizations in international politics, etc. A review of traditional sociological health and safety paradigms of the second half of the XX – beginning of the XXI century has been presented in the article (the theory of self-referental systems by N. Luhmann, the concept of risk society by U. Beck, the theory of the ontological security by A. Giddens, the theory of social changes by P. Sztompka, the concept of the information society by A. Toffler, the anthropological theory of security by M. Douglas, the theory of social space by M. Castells, the theory of communicative action by J. Habermas). The essence of critical theory (post-positivism by K. Popper, I. Lakatos, P. Feyerabend, G. Arrah, the theory of securitization by B. Buzan, O. Waver, J. Wilde, the theory of emancipation by K. Booth, post-structuralism by R. B. J. Walker, the theory of insecurities by D. Bigo) have also been examined in the contradiction to realist theories, in which the state is the dominant subject of the security. A range of issues, relevant to the development theories and practices of the sociology of safety as a branch of the sociological theory have been studied, in particular, dichroism of the social space, the lack of temporal integrity, a variety of risks and crises of modern social development, the erosion of national boundaries, the formation of a new social space, the proliferation of different kinds of destructive deviance as forms of protective group and individual behavior, non-linearity and the radicalization of social and cultural change, growing social tension in key systems of social relations.Possible future development of the sociology of vital activity's safety at the present stage of institutionalization has been outlined by the expansion of definitions of the subject area (explanation of the connections on micro-, macro- and meso-level of the security's existence) in the context of the sector studies (in particular, by examination of social practices of perception of risks, threats, dangers, social actors (social groups, communities, social movements, regional society, ethnic group, nation, etc.), as well as the evaluation of the potential for their activities to forecast the negative consequences of hazards). ; В современном обществе назрела необходимость пересмотра традиционных механизмов гарантирования его безопасного функционирования и развития, основанных на приоритетах национальной безопасности. Основными причинами этого является масштабное появление новых опасностей, в частности, рост темпов экономической глобализации, деформация международного права, несостоятельность властных органов отдельного государства самостоятельно обеспечивать должный уровень защищенности граждан, активизация институтов гражданского общества, рост роли общественных организаций в международной политике и т. д. В статье представлен обзор традиционных социологических парадигм безопасности жизнедеятельности второй половины ХХ – начала ХХІ в. (теория самореферентных систем Н. Лумана, концепция общества риска У. Бека, теория онтологической безопасности Е. Гидденса, теория социальных изменений П. Штомпки, концепция информационного общества Е. Тоффлера, антропологическая теория безопасности М. Дугласа, теория построения социального пространства М. Кастельса, теория коммуникативного действия Ю. Хабермаса). Также проанализирована сущность критических теорий (постпозитивизм К. Поппера, И. Лакатоса, П. Фейерабенда, Р. Арре, теория секьюритизации В. Вейвера, Б. Бузана, Дж. Вильде, теория эмансипации К. Бута, постструктурализм Р. Уолкера, теория инсекьюритизации Д. Биго). Очерчены возможные перспективы развития социологии безопасности жизнедеятельности на современном этапе ее институционализации, связанные с расширением предметной области, наполнением сферы исследований.

The article reveals the heuristic potential of the sociological concept of social activity developed by the founder of the Kharkov Sociological School E. A. Yakuba in the 1960- 1980s. Based on historical and sociological material and conceptual analysis, the author demonstrates the potential of this concept from the sociology of knowledge perspective. He analyzes a number of related categories and problems that are introduced by E. A. Yakuba to discuss the problems of social activity. It is emphasized that the elected by E. A. Yakuba position allows to study and measure social activity in detail (that is, answer the question "how?"), However, it is the sociology of knowledge that gives a chance to study the sociogenesis and ontogenesis of social activity (that is, answer the question "why?"). The definition, systemic connections and methods of operationalization and indication of social activity proposed by E. A. Yakuba are given and analyzed. A separate emphasis is placed on the analysis of how the category of "social activity" is associated with the category of "subjectivity". The most important plot is the connection of the social essence of activity, that is, its inclusion in the sociality of the individual as a connection with the social whole. The evolution of the views of E. A. Yakuba on these categories, as well as their relationship with social maturity, activity, personality, is investigated. The possibilities of the sociology of knowledge in synthesizing various aspects of E. A. Yakuba approach are explored. Particular emphasis is placed on the consistency of E. A. Yakuba's theory, and also the limitations and specifics of the (often implicit) influence of Marxism on its development have been studied. The conclusion about the possibilities and limitations of updating the concept of "social activity" in a sociological-knowledge reassembling of E. A. Yakuba's theory is formulated.

The influence of consumer behavior on the formation of the political market of the XX-XXI century is considered. A comparative analysis of sociological theories of consumption, theories of political science of the political market and political marketing is carried out. The identification of sociological and political science theory in the field of economics and social relations is presented. An analysis of modern socio-political literature shows that the formation of the political market is closely linked to the formation of the consumer society. To identify this pattern, a comparative analysis is required. Such scientists as Max Weber, Georg Simmel, Thorstein Veblen, Pierre Bourdieu, C. Wright Miles and others were involved in the sociological analysis of consumption. The political analysis of the political market is considered by James M. Buchanan, Oritz Allbeiser and others. However, the results of the analysis of their respective publications suggest that in contemporary political science, the analysis of the political market in conjunction with the sociological analysis of consumption is paid little attention. Proceeding from this, the purpose of the article is to conduct a comparative analysis of political and sociological theories related to economics and social relations. To analyze the formation of consumption, both in the economic field and in the political, we turn to the theoretical heritage of Pierre Bourdieu and Stephen Miles. These researchers in their consumer analysis approached the principles that are used today in political marketing. The formation of market relations in society has affected the emergence of the consumer society, which subordinates individuals to market thinking. As a result, political relations are also market-oriented. Therefore, the analysis of consumption in combination with the analysis of the political market and political marketing may further reveal a number of problems that have long been beyond the standpoint of political science.

The article represents the research of theories of electoral choice, including three classic - sociological, social-psychological and rational-instrumental. It was proved that in conditions of the political system should be developed the integrative model of the electoral choice on the basis of the methodological instrument called "funnel of causality" which provides narrowing of the research focus which enables to analyze, systematize and integrate step by step diversified factors of the electoral choice. These factors were inherent for sociological, social psychological and rational instrumental approaches.Key words: the electoral choice, determinants of the electoral choice, funnel of causality, rational choice theory. ; Досліджено низку теорій електорального вибору, зокрема три класичних – соціально-психологічну, соціологічну, раціонально-інструментальну. Доведено, що в умовах політичних систем, котрі трансформуються, доцільно побудувати інтегративну модель електорального вибору на основі методологічного інструментарію "лійки причиновості", яка, передбачаючи поступове звуження фокусу аналізу,дає змогу систематизувати й інтегрувати різнопланові чинники електорального вибору, характерні для соціологічного, соціально-психологічного та раціонально-інструментального підходів.Ключові слова: електоральний вибір, детермінанти електорального вибору, лійка причиновості, теорія раціонального вибору.

The influence of consumer behavior on the formation of the political market of the XX-XXI century is considered. A comparative analysis of sociological theories of consumption, theories of political science of the political market and political marketing is carried out. The identification of sociological and political science theory in the field of economics and social relations is presented. An analysis of modern socio-political literature shows that the formation of the political market is closely linked to the formation of the consumer society. To identify this pattern, a comparative analysis is required. Such scientists as Max Weber, Georg Simmel, Thorstein Veblen, Pierre Bourdieu, C. Wright Miles and others were involved in the sociological analysis of consumption. The political analysis of the political market is considered by James M. Buchanan, Oritz Allbeiser and others. However, the results of the analysis of their respective publications suggest that in contemporary political science, the analysis of the political market in conjunction with the sociological analysis of consumption is paid little attention. Proceeding from this, the purpose of the article is to conduct a comparative analysis of political and sociological theories related to economics and social relations. To analyze the formation of consumption, both in the economic field and in the political, we turn to the theoretical heritage of Pierre Bourdieu and Stephen Miles. These researchers in their consumer analysis approached the principles that are used today in political marketing. The formation of market relations in society has affected the emergence of the consumer society, which subordinates individuals to market thinking. As a result, political relations are also market-oriented. Therefore, the analysis of consumption in combination with the analysis of the political market and political marketing may further reveal a number of problems that have long been beyond the standpoint of political science.Key words: consumer behavior, political market, political marketing. ; Розглядається вплив споживчої поведінки на формування політичного ринку ХХ-ХХІ століття. Проводиться порівняльний аналіз соціологічних теорій споживання й політологічних теорій політичного ринку й політичного маркетингу. Наводиться порівняння соціологічних й політологічних теорій в сфері економіко-суспільних відносин. Вихід на більш щільну взаємодію соціології й політології в розділі споживання й політичної поведінки.Ключові слова: споживча поведінка, політичний ринок, політичний маркетинг. Рассматривается влияние потребительского поведения на формирование политического рынка ХХ-ХХI века. Проводится сравнительный анализ социологических теорий потребления а также политологических теорий политического рынка и политического маркетинга. Приводится отождествление социологических и политологических теории в сфере экономико-общественных отношений. Выход на более плотное взаимодействие социологии и политологии в разделе потребления и политического поведения.Ключевые слова: потребительское поведение, политический рынок, политический маркетинг. The influence of consumer behavior on the formation of the political market of the XX-XXI century is considered. A comparative analysis of sociological theories of consumption, theories of political science of the political market and political marketing is carried out. The identification of sociological and political science theory in the field of economics and social relations is presented. An analysis of modern socio-political literature shows that the formation of the political market is closely linked to the formation of the consumer society. To identify this pattern, a comparative analysis is required. Such scientists as Max Weber, Georg Simmel, Thorstein Veblen, Pierre Bourdieu, C. Wright Miles and others were involved in the sociological analysis of consumption. The political analysis of the political market is considered by James M. Buchanan, Oritz Allbeiser and others. However, the results of the analysis of their respective publications suggest that in contemporary political science, the analysis of the political market in conjunction with the sociological analysis of consumption is paid little attention. Proceeding from this, the purpose of the article is to conduct a comparative analysis of political and sociological theories related to economics and social relations. To analyze the formation of consumption, both in the economic field and in the political, we turn to the theoretical heritage of Pierre Bourdieu and Stephen Miles. These researchers in their consumer analysis approached the principles that are used today in political marketing. The formation of market relations in society has affected the emergence of the consumer society, which subordinates individuals to market thinking. As a result, political relations are also market-oriented. Therefore, the analysis of consumption in combination with the analysis of the political market and political marketing may further reveal a number of problems that have long been beyond the standpoint of political science.Key words: consumer behavior, political market, political marketing.

The article deals with the specifics of the interpretation of «legal mentality 'category in different scientific concepts. The most authoritative study of the mentality directions: social psychology, which is based on the sociological theory of E. Durkheim; general psychology, theory of archetypes as the basis of the «collective unconscious,» K. Jung, the concept of «social character», V. Rayh.Legal mentality – a deep, well-established system of views and opinions of a particular social group, class, stratum, people, nation or community to another institute of law, peculiarities of its application and role in society. The specifics of the legal mentality lies in its visual Depending on historical traditions and culture of a particular nation. This necessitates mandatory accounting features of the legal mentality of the people in the legislative process. Formation of legal culture of the people is impossible without its primer on its historical traditions, culture and language. Revival Ukrainian legal culture consistent with modern legal policy polyarchy. Despite the trend of integration of their own political, economic and legal systems in the European community of the European Union member states to carefully refer to the national legal traditions.National mentality and its features are reflected in the legal submissions which are contained in proverbs, sayings, myths, thoughts, tales, is the oral form of manifestation of the people's legal culture, as well as reflected in the customs, traditions, ways of working, which were made in the legal daily on throughout the history of the people. In addition, the features appear in the national legal notions and reactions in relation to such objects of political and legal reality as a state, local government, law, crime, punishment, the court, the trial, the political leaders, customs reform, civil servants, family, inheritance, labor, property, and so on.It is noted that in legal science, until recently, there was a certain shade of secondary and subordinate legal mentality. Such categorical secondary importance legal mentality has remained and when the term began to be actively used in the science of law. It is proved that the concept of «legal mentality» has a great heuristic potential and should be the focus of current research. ; Раскрывается специфика толкования категории «правовая ментальность» в разных научных концепциях. Наиболее авторитетные направления изучения ментальности: социальная психология, которая основана на социологической теории Э. Дюркгейма; общая психология, теория архетипов как основы «коллективного бессознательного» К. Юнга, концепция «социального характера» В. Райха. В юридической науке до недавнего времени наблюдался оттенок определенной второстепенности и подчиненности правовой ментальности. Подобная категориальная второстепенность правовой ментальности сохранилась и тогда, когда этот термин начал активно использоваться в правовой науке. Доказывается, что понятие «правовая ментальность» имеет большой эвристический потенциал и должно находиться в центре современных юридических исследований. ; Розкривається специфіка тлумачення категорії «правова ментальність» у різноманітних наукових концепціях. Найбільш авторитетні напрями вивчення ментальності: соціальна психологія, заснована на соціологічній теорії Е. Дюркгейма; загальна психологія, теорія архетипів як основи «колективного несвідомого» К. Юнга, концепція «соціального характеру» В. Райха.В юридичній науці донедавна простежувався відтінок певної другорядності та підпорядкованості правової ментальності. Така категоріальна другорядність правової ментальності зберігалася й тоді, коли цей термін почав активно застосовуватися у правовій науці. Доводиться, що поняття «правова ментальність» має великий евристичний потенціал і має перебувати у центрі сучасних юридичних досліджень.

The article is devoted to the problem of man`s alienation of in philosophical, political, psychological, sociological researches from antiquity to our days. In the article a conclusion is done that, in spite of wide and researches of problem of man`s alienation , to the present tense the autonomous theory of alienation man`s is not formulated . ; Изучение степени исследования проблемы отчуждения человека в философских,политических, психологических, социологических исследованиях с древности до наших дней. Сделаны выводы о том, что, несмотря на широкие и разноаспектные исследования проблемы отчуждения человека, до настоящего времени не сформулирована автономная теория отчуждения человека ; Вивчення стану дослідження проблеми відчуження людини у філософських,політологічних, психологічних, соціологічних дослідження з древності до сьогоднішніх днів. Зроблено висновок, що не зважаючи на широкі і різноаспектні дослідження проблеми відчуження людини, до сьогодні не сформована автономна теорія відчуження людини.

The article reveals the theoretical dominants of power elite discourse; the perspectives of research are singled out and analyzed in correlation with the definitions of elite. First, elites are studied as functional groups, second, elites are analyzed as separate social strata, and third, elites are considered as institutions. Ways, methods and means of restoration of a power group are defined; it is proved that the control of positions and resources by the ruling elites provides a legal and legitimate opportunity to make final decisions, enables their dominance in formal institutions, determines and controls the rules of their functioning, gives the direction of their activities, facilitates coordination of their work. the essence of their activity as stabilizing in relation to social systems and society in general is singled out; it is shown that the ruling elites are elements of institutions and institutional orders. In this case, society with the help of institutions self-organizes and self-structures suggesting the presence of a factor of its temporal stabilization; socio-professional sources of recruitment of power groups are revealed; it is grounded that the concentrated nature of the influence of informal communications on state decision-making determines the activity of network coalitions of the ruling class; it was found that this is a transformation of the decision-making process, slowing down the political effects of the elite representation of civic interests, as the goal - the monopolization of management and control over society. It has been found that networks, by means of active converting various forms of capital into political pressure, become investors in political capital. They form a certain social fabric that determines the political agenda; it is proved that the discourse of political and cultural research of the power elites is based on cognitive models of sociological neo-institutionalism, modern "cultural sociology" and cultural anthropology. ; У статті розкрито теоретичні домінанти дискурсу владних еліт; виокремлено і проаналізовано ракурси дослідження, кожен з яких співвідноситься з уявленнями про еліти: по-перше, еліти досліджуються як функціональні групи, по-друге, еліти аналізуються як окрема соціальна верства, по-третє, еліти розглядаються як інститути. З'ясовано шляхи, методи і засоби відновлення владної групи; доведено, що контроль позицій і ресурсів владними елітами забезпечує легальну і легітимну можливість здійснювати кінцеві рішення, уможливлює їх домінування у формальних інститутах, визначати та контролювати правила їх функціонування, визначати спрямованість їхньої діяльності, сприяти координуванню їх роботи. виокремлено сутність їх активності як стабілізуючу стосовно соціальних систем і суспільства загалом; показано, що владні еліти є елементами інститутів та інституціональних порядків. При цьому суспільство за допомогою інститутів самоорганізується і самоструктурується, що означає наявність чинника його темпоральної стабілізації; розкрито соціально-професійні джерела рекрутування владних груп; обґрунтовано що концентрований характер впливу неформальних комунікацій на прийняття державних рішень визначає діяльність мережевих коаліцій правлячого класу; з'ясовано, що при цьому відбувається трансформація процесу прийняття рішень, уповільнюються політичні ефекти представництва елітою громадянських інтересів, оскільки на меті - монополізація управління і контроль над суспільством; з'ясовано,що мережі, активно конвертуючи різні форми капіталу в політичний тиск, є інвесторами політичного капіталу. Вони форматують певну соціальну тканину, яка визначає політичний порядок денний; доведено, що дискурс політико-культурних досліджень владних еліт має опертя на когнітивні моделі соціологічного неоінституціалізму, сучасної «культурсоціології» і культурної антропології. ; У статті розкрито теоретичні домінанти дискурсу владних еліт; виокремлено і проаналізовано ракурси дослідження, кожен з яких співвідноситься з уявленнями про еліти: по-перше, еліти досліджуються як функціональні групи, по-друге, еліти аналізуються як окрема соціальна верства, по-третє, еліти розглядаються як інститути. З'ясовано шляхи, методи і засоби відновлення владної групи; доведено, що контроль позицій і ресурсів владними елітами забезпечує легальну і легітимну можливість здійснювати кінцеві рішення, уможливлює їх домінування у формальних інститутах, визначати та контролювати правила їх функціонування, визначати спрямованість їхньої діяльності, сприяти координуванню їх роботи. виокремлено сутність їх активності як стабілізуючу стосовно соціальних систем і суспільства загалом; показано, що владні еліти є елементами інститутів та інституціональних порядків. При цьому суспільство за допомогою інститутів самоорганізується і самоструктурується, що означає наявність чинника його темпоральної стабілізації; розкрито соціально-професійні джерела рекрутування владних груп; обґрунтовано що концентрований характер впливу неформальних комунікацій на прийняття державних рішень визначає діяльність мережевих коаліцій правлячого класу; з'ясовано, що при цьому відбувається трансформація процесу прийняття рішень, уповільнюються політичні ефекти представництва елітою громадянських інтересів, оскільки на меті - монополізація управління і контроль над суспільством; з'ясовано,що мережі, активно конвертуючи різні форми капіталу в політичний тиск, є інвесторами політичного капіталу. Вони форматують певну соціальну тканину, яка визначає політичний порядок денний; доведено, що дискурс політико-культурних досліджень владних еліт має опертя на когнітивні моделі соціологічного неоінституціалізму, сучасної «культурсоціології» і культурної антропології.

The article reveals the features of the Actor-Network Theory (ANT) methodological aspects. Bruno Latour's basic concepts are summarized. Constructivism, political program and "turn to the material" are claimed as requirements for the development of the theory conceptual apparatus. ANT is constituted in a first-hand study of research laboratories in the interdisciplinary field of Science and Technology Studies (STS). Methodological innovations follow "turning to the materiality" trends - a special style of sociological theorizing, which focuses on issues of materiality, object agency in networks. Latour takes issue with the existing social theory artifacts interpretations as an invisible tool, either passively making out everyday practices props or a projection screen that reflects the significance of these practices. This polemic is aimed at the destruction of a dichotomous view of non-overlapping natural and social sciences domains. Appeal to the "materiality" rejects the idea of objects substitution and reduction to the meaning and is able, according to Latour, lead to different policy models and alternative models of scientific knowledge.Attempts to revise the social sciences goals, objectives and subject matter within ANT are taken. By "public" is considered as not a substance and not a reality region (which is opposed to the natural, technical or economic), but as a way of tying together heterogeneous nodes, a method of converting one type of entity to another. By "scientific" in the social sciences is offered understand not the existing hidden patterns description, but the study of multiple strategies and methods to define the connections, the spaces and objects construction.ANT diverges both with modernism, which rejected the progressive compositing of a common world according to Latour, because it thought "nature" and "society" are already existing and postmodernism, which does not wish for a common world in principle. ANT is a serious bid to overcome the postmodern nihilism on the impossibility of fundamental theoretical knowledge creating. ; У статті розглядаються питання, пов'язані з особливостями методологічних аспектів актор-мережевої теоретичної орієнтації (Actor-Network Theory, ANT). Коротко розкривається зміст базових понять концепції Бруно Латура.

The article explores official political discourse of Ukraine and its interpretation on the subject of constructing the concept of "reform". The main methods of sociological information obtaining and analyzing were preliminary content analysis of the selected sources and discourse analysis of the collected information. The theoretical and practical significance of the work located in adaptation of the cognitive theory of discourse and critical discourse analysis to sociological research and also conceptualization the category of discursive construct. During the analysis, forms of constructing of reform concept within the framework of political discourse have been developed. The official, constructive and oppositional forms of construction were highlighted, a number of illustrations from the meetings of the VRU are applied. On the basis of this, a symbolic struggle is described around the concept of "reform", in which discursive elements of the construction of reality became the main tool for winning an audience. The most common informational occasions and implications on the part of the official (European integration and democratization) and the opposition forms of construction (social inequality, pauperization of the population and the incorrect implementation of reforms by political competitors) are identified. It is emphasized that the contexts and meanings of the symbolic struggle is aimed at the electorate, and not at political competitors, therefore society as an object of discourse is interpreted as a victim of symbolic violence, and the concept of reform is interpreted as an instrument of this process. We established within the framework of research: the general declarative nature of Ukraine's political discourse about the category of reform, as well as the formation of this discursive unit as a subject of symbolic struggle within the framework of opposition-coalition conflicts through the exploitation of the doxa format in all studied fields; the background process of loss of universal sense by the category of «reform» through its excessive exploitation within the framework of political discourse in order to achieve the favor of society. Methodological limitations and heuristic perspectives are described also.

The paper deals with some current trends in the institutional theory, particularly with the heuristic potential of different neoinstitutionalist approaches. Special attention is paid to the contribution in the institutional studies of those political scientists who are known by their research in the field of global democratization process, transitions to democracy and democratic reforms in relatively stable democratic systems. Besides, the author designates some critical points in the development of Ukraine's political system, which, as she sees, need thorough examination with the usage of neoinstitutionalist methods. Key words: institute, political changes, democratic transition, traditional institutionalism, new institutionalism, directions of new institutionalism, institutionalism of the limited rational choice, sociological new institutionalism, normative new institutionalism, historical institutionalism. ; У статті йдеться про сучасні тенденції в розвитку інституційної теорії, зокрема про евристичний потенціал різноманітних неоінституціалістських підходів. Особлива увага приділена внеску в інституційні студії тих науковців-політологів, які відомі своїми дослідженнями глобального процесу демократизації, а також переходів до демократії та демократичних реформ у відносно стабільних демократичних системах. Крім того, авторка відмічає деякі критичні точки в розвитку політичної системи України, які потребують докладного вивчення з використанням методів неоінституціалізму. Ключові слова: інституції, політичні зміни, демократичний перехід, традиційний інституціалізм, неоінституціалізм, напрями неоінституціалізму, інституціалізм обмеженого раціонального вибору, соціологічний неоінституціалізм, нормативний неоінституціалізм, історичний інституціалізм.

The given article is devoted to the theoretical analyses of the psychological and sociological nature of the phenomenon of bullying at school nowadays based on the cross-cultural comparison of achievements and failures all over the world. The paper reveals pathways and experience of advanced countries, such as Great Britain and Canada aimed at implementing the best functioning models of foreign educational institutions in Ukrainian educational system. This article describes how international and cross-cultural contributions of global psychologists and sociologists could be purposefully integrated in Ukrainian educational space. Key concepts and the principle tenets of the theory of bullying and shyness as the lack of communicative skills were identified and defined, leading to overview of the knowledge about global bullying at schools; skills, values and competencies which should be shaped in teenagers as well as understanding of generational differences in political socialization, their adaptability to political changes and outcomes. Further development of the theory was proposed with the focus of investigation on the first communicative experiences of a buller and his/her sacrifice. The integration of school, parents and its context with teenagers' needs through psychological, moral, ethical, social, organizational and educational areas in order to bridge theory-practice gaps a for a better world are outlined. The study also focuses on the author's own approach to the theoretical and conceptual basis of the school violence by examining negative emotions in the process of communication as mediators between family violence, family communication styles and bulling at contemporary educational space. ; Статтю присвячено теоретичному аналізу взаємозв'язку шкільного булінгу та сором'язливості в сучасному українському освітньому просторі з урахуванням міждисциплінарного крос-культурного досвіду фахівців у різних країнах світу. Проаналізовано інноваційні підходи до розуміння проявів шкільного терору за нових реалій у ХХІ столітті, визначено етапи вивчення проблематики булінгу, узагальнено статистичні дані щодо поширення сучасних проявів насильства (кібербулінг, мобінг) у провідних країнах світу, зокрема Великій Британії та Канаді. Обґрунтовано необхідність подальших досліджень булінгу з вирішенням комплексу завдань, направлених на ґрунтовне вивчення специфіки міжособистісного спілкування підлітків та рольової структури булінгу, його гендерної специфіки, а також тісної взаємодії батьків, вчителів, науковців в окресленні шляхів подолання цього явища.

Перспективи розвитку соціології насильства лежать в площині її тісної взаємодії з іншими теоріями середнього рівня. Наразі характерним є асиметричність такого методологічного зв'язку: соціологія насильства частіше й активніше використовує досягнення суміжних соціологічних напрямів, які співвідносяться з нею. Однак така потреба в них має диференційований характер, і це зумовлено як логікою наукового знання, так і соціальним запитом, адресованим сучасним «суспільством ризику». ; In the formation context of the sociology of violence, it is argued some asymmetries of its methodo- logical connections with other theories of the middle range character. It is currently characterized with the sociology of violence more often and more actively using the achievements of adjacent sociological trends.Adequate analysis of the interaction of those middle range theories of is possible while comparing the theories that have comparable (on a scale, etc.) subjects of research. Sociology of violence has its object of studying a certain social phenomenon – accordingly, methodologically correct will be a comparison with similar theories, having the subject of their study of comparable social phenomena. This does not mean that this theory is not related to theories that study community and group - but those dependencies already require additional defragment of the sociology of violence itself.On the one hand, those to be social psychology, criminal and political sociology; on the other one – the sociologies of family, education, youth, etc. But if the sociology of violence actively uses the achievements of these and other similar sociological trends, then in the theories of the middle range there is an obvious lack of attention to the achievements of the sociology of violence itself.Prospects for the development for sociology of violence to be in the spheres of its close interactions with other middle range theories. But, as it is obviously seen, those connections to be far from being always understood by researchers, as far as its principles are not quite clear, that reduces the effectiveness of scientific results. Sociology of violence develops, using the achievements of those middle range theories correlating with it, although the need for them is someway differentiated, and this is due both to the logics of scientific knowledge and to the social request addressed by the sociology of violence.

Перспективи розвитку соціології насильства лежать в площині її тісної взаємодії з іншими теоріями середнього рівня. Наразі характерним є асиметричність такого методологічного зв'язку: соціологія насильства частіше й активніше використовує досягнення суміжних соціологічних напрямів, які співвідносяться з нею. Однак така потреба в них має диференційований характер, і це зумовлено як логікою наукового знання, так і соціальним запитом, адресованим сучасним «суспільством ризику». ; In the formation context of the sociology of violence, it is argued some asymmetries of its methodo- logical connections with other theories of the middle range character. It is currently characterized with the sociology of violence more often and more actively using the achievements of adjacent sociological trends.Adequate analysis of the interaction of those middle range theories of is possible while comparing the theories that have comparable (on a scale, etc.) subjects of research. Sociology of violence has its object of studying a certain social phenomenon – accordingly, methodologically correct will be a comparison with similar theories, having the subject of their study of comparable social phenomena. This does not mean that this theory is not related to theories that study community and group - but those dependencies already require additional defragment of the sociology of violence itself.On the one hand, those to be social psychology, criminal and political sociology; on the other one – the sociologies of family, education, youth, etc. But if the sociology of violence actively uses the achievements of these and other similar sociological trends, then in the theories of the middle range there is an obvious lack of attention to the achievements of the sociology of violence itself.Prospects for the development for sociology of violence to be in the spheres of its close interactions with other middle range theories. But, as it is obviously seen, those connections to be far from being always understood by researchers, as far as its principles are not quite clear, that reduces the effectiveness of scientific results. Sociology of violence develops, using the achievements of those middle range theories correlating with it, although the need for them is someway differentiated, and this is due both to the logics of scientific knowledge and to the social request addressed by the sociology of violence.