Suchergebnisse

Problem setting. One of the cross-cutting lines of the current stage of public administration reform is the creation of a professional, efficient, effective, transparent and flexible system of executive authorities, which will be a prerequisite for the development of good governance in Ukraine. To do this, it is important to make the institutional capacity building (ICB) of such organizations. Institutional capacity is the ability of executive authorities to effectively achieve its goals, to maintain sustainable operation in the long run, to make high-quality public administration decisions with the broad involvement of beneficiaries and stakeholders.Recent research and publications analysis. Some aspects of the institutional capacity of public institutions have been the subject of domestic research by L.Kulish, O.Naumov, S.Brekhov, L.Naumova, O.Chemerys, M.Voinovskyi, N.Kolisnychenko, O.Ros, H.Shchedrova, K.Petrenko.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Despite a significant number of publications, the issue of the institutional capacity of the executive authorities still remains poorly explored in the science of public administration. Institutional capacity building instruments, one of which is an institutional audit, in particular, need to be further studied. The usage of institutional audit not only strengthens the institutional capacity of the executive authorities, but also forms the basis for the implementation of good governance approaches in the system of public administration. That is why the selected area of research is extremely important in modern conditions of public administration reform in Ukraine.Paper main body. The concept of audit at the present stage is no longer limited to financial control. The general audit methodology, which includes external assessment or self-assessment in accordance with established standards, establishing a certain current state of affairs, identifying opportunities for development and making recommendations, allows it to be adapted to all procedures, processes, operations and systems of any organization. But the purpose of the audit remains the same – to make sure that the functioning of the institution is carried out within a certain budget, goals, requirements or rules.The need to separate institutional audit from audit in public sector is due to current trends of the institutional capacity building of public institutions.To assist the executive authorities in the institutional capacity building, we use the institutional audit mechanism, by which we mean the instrument of public monitoring and control of institutional capacity of public institutions as the ability of these organizations to effectively achieve its mission and maintain long-term sustainability and quality of public services as a result of public administration functions performed by public institutions. And although the institutional audit is essentially part of the public administration function of monitoring and control, it is focused not on identifying violations and further application of sanctions to responsible persons, but on finding potential for institutional development of executive authorities, effective and efficient performance of its functions.The institutional capacity building of executive authorities involves increasing its capacity for sustainable, consistent and reliable implementation of goals and objectives. In practice, it means improving the organization's management system, including decision-making, financial management, human resource management processes, establishing effective internal and external communication, and so on.An important component of institutional audit is the actual assessment of institutional capacity, which aims to outline the organizational and behavioral aspects of the system that contribute to its efficiency. Through evaluation, the executive authorities receive a diagnosis of the internal environment, processes and goals, as well as a better understanding of the role of all stakeholders. The results of the assessment are the answer to the question "What are the shortcomings in the planning, implementation and effectiveness of a particular executive authorities?". And every shortcoming identified today is a potential opportunity for development tomorrow.The efficiency of the institutional capacity assessment process and institutional audit in general depends on many factors, which can be divided into internal and external. Internal factors, as a rule, relate to the transparency of the executive authority, in particular the interest and willingness of its management to communicate with auditors, the presence of the request of the institution itself to undergo an institutional audit. Instead, external factors in the efficiency of institutional audit are more concerned with involving stakeholders in this process. Moreover, researchers and experts consider the involvement of stakeholders not only as subjects of the audit process, but also as drivers for the implementation of measures to increase the institutional capacity of the executive authority.In this context, we consider it appropriate to involve the public in the face of non-government organizations (NGOs) as independent institutional auditors. In particular, these may be organizations or coalitions of organizations operating in a field similar to a public institution. For example, NGOs working with people with disabilities could conduct institutional audits for social policy departments of local government administrations.The process of the institutional capacity building of executive authorities doesn't give immediate results, because it is accompanied by changes within the organization, which always, despite the positive or negative, cause resistance from personnel. Add to this the over-bureaucratized structures and processes of public administration decision-making, the prevalence of political expediency over economy, efficiency and effectiveness, and the lack of a strategy, but also a clearly defined mission, in most executive authorities, we will be given an incredibly difficult task for an institutional audit. However, without overcoming these obstacles and ensuring sustainable institutional development of public institutions, it is impossible to form an effective system of public administration or build a democratic, social and legal state.Conclusions of the research and prospects for further studies. The institutional capacity building of the executive authorities is an important step towards implementing the concept of good governance in Ukraine and bringing public institutions to a qualitatively new level of functioning. Harmonization of such key components of a public institution as mission and vision, management system, corporate culture, organizational structure, communication within the organization and with the external environment, staff training and motivation system, work practices and procedures, will allow executive authorities to implement its tasks and achieve the objectives. And the continuous connection with the beneficiaries and stakeholders present in the institutional audit will increase the transparency and parity of the government's interaction with the public, which is the key to the democratization of public relations in the state.However, in the domestic realities, institutional audit does not have sufficient methodological and regulatory support, and what is available is scattered between different laws, regulations and even types of audit. Systematization of legal bases of institutional audit and strengthening of methodological basis of its carrying out is a key direction of further scientific studies. ; Розглянуто систему аудитів у публічному секторі та визначено роль інституційного аудиту в підвищенні інституційної спроможності органів виконавчої влади та формуванні засад доброго врядування. Виокремлено напрямки посилення інституційної спроможності органів виконавчої влади. Визначено об'єкт, результати та потенційні вигоди процесу оцінювання інституційної спроможності як складової інституційного аудиту. З метою підвищення ефективності інституційного аудиту запропоновано залучати громадські об'єднання до інституційного аудиту відповідних органів виконавчої влади чи їх структурних підрозділів.

Problem setting. One of the cross-cutting lines of the current stage of public administration reform is the creation of a professional, efficient, effective, transparent and flexible system of executive authorities, which will be a prerequisite for the development of good governance in Ukraine. To do this, it is important to make the institutional capacity building (ICB) of such organizations. Institutional capacity is the ability of executive authorities to effectively achieve its goals, to maintain sustainable operation in the long run, to make high-quality public administration decisions with the broad involvement of beneficiaries and stakeholders.Recent research and publications analysis. Some aspects of the institutional capacity of public institutions have been the subject of domestic research by L.Kulish, O.Naumov, S.Brekhov, L.Naumova, O.Chemerys, M.Voinovskyi, N.Kolisnychenko, O.Ros, H.Shchedrova, K.Petrenko.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Despite a significant number of publications, the issue of the institutional capacity of the executive authorities still remains poorly explored in the science of public administration. Institutional capacity building instruments, one of which is an institutional audit, in particular, need to be further studied. The usage of institutional audit not only strengthens the institutional capacity of the executive authorities, but also forms the basis for the implementation of good governance approaches in the system of public administration. That is why the selected area of research is extremely important in modern conditions of public administration reform in Ukraine.Paper main body. The concept of audit at the present stage is no longer limited to financial control. The general audit methodology, which includes external assessment or self-assessment in accordance with established standards, establishing a certain current state of affairs, identifying opportunities for development and making recommendations, allows it to be adapted to all procedures, processes, operations and systems of any organization. But the purpose of the audit remains the same – to make sure that the functioning of the institution is carried out within a certain budget, goals, requirements or rules.The need to separate institutional audit from audit in public sector is due to current trends of the institutional capacity building of public institutions.To assist the executive authorities in the institutional capacity building, we use the institutional audit mechanism, by which we mean the instrument of public monitoring and control of institutional capacity of public institutions as the ability of these organizations to effectively achieve its mission and maintain long-term sustainability and quality of public services as a result of public administration functions performed by public institutions. And although the institutional audit is essentially part of the public administration function of monitoring and control, it is focused not on identifying violations and further application of sanctions to responsible persons, but on finding potential for institutional development of executive authorities, effective and efficient performance of its functions.The institutional capacity building of executive authorities involves increasing its capacity for sustainable, consistent and reliable implementation of goals and objectives. In practice, it means improving the organization's management system, including decision-making, financial management, human resource management processes, establishing effective internal and external communication, and so on.An important component of institutional audit is the actual assessment of institutional capacity, which aims to outline the organizational and behavioral aspects of the system that contribute to its efficiency. Through evaluation, the executive authorities receive a diagnosis of the internal environment, processes and goals, as well as a better understanding of the role of all stakeholders. The results of the assessment are the answer to the question "What are the shortcomings in the planning, implementation and effectiveness of a particular executive authorities?". And every shortcoming identified today is a potential opportunity for development tomorrow.The efficiency of the institutional capacity assessment process and institutional audit in general depends on many factors, which can be divided into internal and external. Internal factors, as a rule, relate to the transparency of the executive authority, in particular the interest and willingness of its management to communicate with auditors, the presence of the request of the institution itself to undergo an institutional audit. Instead, external factors in the efficiency of institutional audit are more concerned with involving stakeholders in this process. Moreover, researchers and experts consider the involvement of stakeholders not only as subjects of the audit process, but also as drivers for the implementation of measures to increase the institutional capacity of the executive authority.In this context, we consider it appropriate to involve the public in the face of non-government organizations (NGOs) as independent institutional auditors. In particular, these may be organizations or coalitions of organizations operating in a field similar to a public institution. For example, NGOs working with people with disabilities could conduct institutional audits for social policy departments of local government administrations.The process of the institutional capacity building of executive authorities doesn't give immediate results, because it is accompanied by changes within the organization, which always, despite the positive or negative, cause resistance from personnel. Add to this the over-bureaucratized structures and processes of public administration decision-making, the prevalence of political expediency over economy, efficiency and effectiveness, and the lack of a strategy, but also a clearly defined mission, in most executive authorities, we will be given an incredibly difficult task for an institutional audit. However, without overcoming these obstacles and ensuring sustainable institutional development of public institutions, it is impossible to form an effective system of public administration or build a democratic, social and legal state.Conclusions of the research and prospects for further studies. The institutional capacity building of the executive authorities is an important step towards implementing the concept of good governance in Ukraine and bringing public institutions to a qualitatively new level of functioning. Harmonization of such key components of a public institution as mission and vision, management system, corporate culture, organizational structure, communication within the organization and with the external environment, staff training and motivation system, work practices and procedures, will allow executive authorities to implement its tasks and achieve the objectives. And the continuous connection with the beneficiaries and stakeholders present in the institutional audit will increase the transparency and parity of the government's interaction with the public, which is the key to the democratization of public relations in the state.However, in the domestic realities, institutional audit does not have sufficient methodological and regulatory support, and what is available is scattered between different laws, regulations and even types of audit. Systematization of legal bases of institutional audit and strengthening of methodological basis of its carrying out is a key direction of further scientific studies. ; Розглянуто систему аудитів у публічному секторі та визначено роль інституційного аудиту в підвищенні інституційної спроможності органів виконавчої влади та формуванні засад доброго врядування. Виокремлено напрямки посилення інституційної спроможності органів виконавчої влади. Визначено об'єкт, результати та потенційні вигоди процесу оцінювання інституційної спроможності як складової інституційного аудиту. З метою підвищення ефективності інституційного аудиту запропоновано залучати громадські об'єднання до інституційного аудиту відповідних органів виконавчої влади чи їх структурних підрозділів.

На основі аналізу літературних джерел і генеральних планів розвитку міст з'ясовано сучасний стан та рівень впровадження концепції екосистемних послуг у містобудівному плануванні України й окреслено перспективи його інтеграції та розвитку. Обґрунтовано координованість генерального планування із динамікою трансформації землекористування міських територій і вартістю їх екосистемних послуг. Зазначено, що оцінювання екосистемних послуг здійснюється за трьома напрямами: екологічним, економічним і соціальним. Для кожної з груп екосистемних послуг застосовують свої методи оцінювання. Так, забезпечувальні екосистемні послуги найчастіше оцінюють за їх ринковою вартістю, регулятивні – методами "запобігання та заміщення витрат", культурні – методом "витрат на подорож". За результатами аналізу динаміки вартості послуг глобальної екосистеми впродовж 1995-2015 рр. виявлено втрату $1,21 млрд, що свідчить про найбільшу уразливість екорегіонів, у складі яких домінують екостабілізаційні угіддя: ліси, луки, пасовища, води.Обґрунтовано необхідність гармонізації національного екологічного законодавства з європейськими стандартами, впровадження екосистемного підходу в територіальний менеджмент, деоцінювання екосистемних послуг має стати невід'ємним атрибутом територіального планування. Враховуючи, що серед індикаторів сталого розвитку ООН є низка показників, пов'язаних із екологічною стійкістю природних комплексів і співвіднесених із екосистемними послугами (наприклад, лісистість), обґрунтовано атрибутивність введення альтернативного нормативного показника для генерального планування міських територій – рівня озеленення міста як містобудівного обмеження. ; На основе анализа литературных источников и генеральных планов развития городов выявлено современное состояние и уровень внедрения концепции экосистемных услуг в градостроительном планировании Украины и намечены перспективы его интеграции и развития. Обоснована координация генерального планирования с динамикой трансформации землепользования городских территорий и стоимостью их экосистемных услуг. Отмечено, что оценки экологических услуг проводятся в трех направлениях: экологическом, экономическом и социальном. Для каждой группы экосистемных услуг применяют свои методы экономической оценки. Так, обеспечивающие экосистемные услуги оценивают преимущественно по их рыночной стоимости, регулирующие – методами "предотвращения и замещения расходов", культурные – методом "расходов на путешествие" и другими. По результатам анализа динамики стоимости услуг глобальной экосистемы за период 1995-2015 гг. установлена потеря $ 1,21 млрд, что свидетельствует о чрезвычайной уязвимости экорегионов, в составе которых доминируют экостабилизурующие угодья – леса, луга, пастбища, воды. Украина по вопросам оценки и учета экосистемных услуг находится в самом начале процесса: в отличие от большинства стран, в Украине нет Национальной стратегии биоразнообразия, терминология и методики в сфере экологии формировались еще в советское и постсоветское время и пока что не всегда гармонируют с западными подходами и концептами. Довольно ограничена база исходных данных, что является первоочередной проблемой в осуществлении расчетов стоимости экосистемных услуг. По результатам анализа уровня внедрения оценки экосистемных услуг в Украине установлено, что понимание того, как изменения в землепользовании влияют на экосистемные услуги, далеко не совершенно. Переход от экологических основ оценки воздействия к экономическим расчетам требует не только тщательного контроля, но и, прежде всего, соответствующей базы данных. Учитывая последнее и с позиций удобства выполнения расчетов, считаем целесообразным на первом этапе интеграции подхода оценки экосистемных услуг городских экосистем в генеральное планирование городов использование трансферного метода с расчетом общей стоимости экосистемных услуг для различных типов землепользования. Одинаковый подход позволит получить сопоставимые результаты и отслеживать динамику изменений, что создаст почву для усовершенствования перспективных градостроительных планов. Источниками данных могут служить материалы генеральных планов городов, стандартные статистические землеустроительные формы по распределению земель территориально-административных единиц и доступные спутниковые данные. В градостроительное проектирование Украины необходимо интегрировать ландшафтное планирование, что послужит подосновой планирования устойчивого развития. Особо целесообразным для градостроительства является решение в рамках городского планирования вопросов сохранения природных ландшафтов и их свойств. Обоснована необходимость гармонизации национального экологического законодательства с европейскими стандартами, внедрение экосистемного подхода в территориальный менеджмент, где оценка стоимости экосистемных услуг должна стать неотъемлемым атрибутом территориального планирования. Учитывая, что среди индикаторов устойчивого развития ООН есть ряд показателей, связанных с экологической устойчивостью природных комплексов, соотнесенных с экосистемными услугами (лесистость), обосновано атрибутивность введения уровня озеленения города как альтернативного нормативного показателя и градостроительного ограничения для генерального планирования городских территорий. ; Based on the analysis of literary sources and master plans for cities development, the current state and level of the concept of ecosystem services implementation in the urban planning in Ukraine is revealed, and prospects for its integration and development are outlined. The coordination of general planning with the dynamics of the land use transformation in urban areas and the value of ecosystem services has been substantiated. It is noted that the assessment of ecosystem services are conducted in three fields : environmental, economic and social. For each group of ecosystem services, appropriate economic valuation methods applied. Thus, provisioning services are valued primarily by their market value, and those that regulate them – by means of "prevention and replacement of costs", and cultural ones – by the method of "travel costs". Assessment of the dynamics of the global value of ecosystem services for the period 1995-2015 showed a loss of $ 1.21 billion, which indicates the greatest vulnerability of ecoregions, which are dominated by ecologically stabilizing lands: forests, meadows, pastures, and water. Ukraine is at the very beginning of the process on the issue of implementing system for accounting of ecosystem services. Unlike most countries, the terminology and methodologies in the field of ecology were formed in Soviet and post-Soviet times and are not always in harmony with western approaches and concepts. A rather limited is the baseline data base, which is the primary problem in the implementation of ecosystem services calculations. An analysis of the implementation of the evaluation of ecosystem services in Ukraine showed that understanding how changes in land use affect ecosystem services is not perfect. The transition from the environmental bases of impact assessment to economic calculations requires not only careful monitoring, but, above all, an appropriate database. Considering the latter, and from the standpoint of ease of calculation, we consider it's appropriate at the first stage of integrating the ecosystem services assessment approach of urban ecosystems into urban master planning using the transfer method with the calculation of the total assessment of ecosystem services for various types of land use. The same approach will provide comparable results and track the dynamics of change, which will create the ground for editing promising urban planning plans. Data sources may include materials of master plans for cities, standard statistical land use forms for the distribution of land of territorial-administrative units and satellite data are available. Ukraine needs to integrate landscape planning into town planning design, which will serve as a basis for sustainable development planning. For urban planning, it is particularly appropriate to address issues of preserving natural landscapes and their properties within the framework of urban planning. The necessity of harmonization of national environmental legislation with European standards, the introduction of the ecosystem approach in territorial management, where the definition of ecosystem services should become an integral attribute of spatial planning, is substantiated. Considering that among the UN sustainable development indicators there are a number of indicators related to the environmental sustainability of natural complexes (forest cover), correlated with ecosystem services, the attribute is justified to introduce an alternative standard indicator for general planning of urban areas – the level of greening the city.

Деревне біопаливо є одним із важливих джерел альтернативної енергії в Україні. Водночас деревна біомаса є одним із найдешевших енергетичних ресурсів. Доведено, що її обсяги у є достатніми для забезпечення енергетичних потреб населення. Проте значний потенційно доступний обсяг деревної біомаси в Україні не використовується для енергетичних потреб, зокрема, залишки деревини на лісосіках. Використання відходів заготівлі та обробки деревини як палива є екологічно та економічно ефективним рішенням. Обгрунтовано доцільність запровадження біоенергетичної політики, що регулюватиме процес вторинного використання деревини. В Україні не прийняті законодавчі норми та положення, які регулюють біоенергетичну сферу, крім «Енергетичної стратегії України до 2035 року». Використання деревної біомаси в енергетичних цілях не регулюється чіткою та прозорою біоенергетичною політикою і набором відповідних інструментів. Раціональне використання потенціалу відходів деревини з позицій економіки замкненого циклу може зробити вагомий внесок у вирішення енергетичної проблеми в Україні. Енергетична стратегія України на період до 2035 р. розглядає деревну біомасу як один із варіантів отримання паливної енергії, але не описує дії та заходи, безпосередньо спрямовані на отримання цього виду енергії. Законодавча база України не розглядає достатньо детально деревну біомасу як самостійний вид палива. Розвиток біоенергетики охоплює питання отримання енергії з лісосічних відходів, відходів деревообробки та неліквідних залишків, а також енергетичних плантацій. Формування біоенергетичної політики та регіональних стратегій сталого розвитку біоенергетики на основі оцінювання потенціалу деревної біомаси є основним завданням біоенергетичного напряму в рамках лісового сектору. ; Древесное биотопливо является одним из основных видов альтернативной энергии в Украине и в то же время древесная биомасса – один из самых дешевых энергетических ресурсов Украины. Доказано, что ее объем является достаточно весомым для обеспечения энергетических потребностей населения. Вместе с тем, значительный объем древесной биомассы в Украине, который может быть использован в энергетических целях, не задействован, в частности, лесосечные отходы. Использование отходов заготовки и обработки древесины в качестве топлива является экологически и экономически эффективным решением. Актуальность внедрения биоэнергетической политики, которая будет регулировать процесс вторичного использования древесины очевидна, поскольку в Украине нет четких законодательных норм и положений, регулирующих биоэнергетическую сферу, кроме «Энергетической стратегии Украины до 2035 года». Установлено, что использование потенциала отходов древесины с позиций экономики замкнутого цикла может внести весомый вклад в решение энергетической проблемы Украины. Использование древесной биомассы в энергетических целях не регулируется четкой и прозрачной биоэнергетической политикой и набором соответствующих инструментов. Энергетическая стратегия Украины на период до 2035 года рассматривает древесную биомассу как один из вариантов получения топливной энергии, но не описывает действия и меры относительно непосредственно самого процесса получения биоэнергии. Законодательная база Украины также считается несовершенной, поскольку хотя и рассматривает древесную биомассу как источник альтернативной (возобновляемой) энергии, но не принимает во внимание все ее особенности как отдельного вида топлива. В связи с этим, уместно перенять опыт других стран по широкому и разностороннему использованию древесной биомассы в энергетических целях. Создание законодательной базы на основе использования зарубежного опыта и оценки потенциала древесной биомассы в Украине, которая может быть использована в энергетических целях, является главной задачей политики биоэнергетики Украины. Одним из важных источников получения топливной древесины являются отходы лесопильного и мебельного производства. Доказано, что объемов биомассы в Украине достаточно, чтобы заменить импорт газа и угля. Развитие биоэнергетики должно охватывать вопросы получения энергии из лесосечных отходов, отходов деревообработки и неликвидных остатков, а также из энергетических плантаций. В Швеции около 60% энергии для отопления жилья получают вследствие сгорания биомассы, в то время как в Украине только 9%. Учет социальных и экологических ограничений при определении количества биомассы, которая может быть изъята из леса, обеспечивая эколого-экономическое обоснование всего процесса сбора, сортировки и переработки древесной биомассы, является важной составляющей достижения концепции устойчивого развития лесного сектора. Важным заданием является разработка набора инструментов и региональных стратегий биоэнергетической политики. ; Wood as form of biomass is one of the main types of alternative energy in Ukraine. At the same time, wood biomass is one of the cheapest energy resources. It has been proved that its volume potential can be sufficient to meet the energy needs of the population. It is found that a significant amount of wood biomass in Ukraine, which can be used for energy purposes, is not yet used, particularly wood residuals in forest stands. The use of wood and wood residuals as fuel is an environmentally and cost-effective solution. However to meet sustainability goals some social and environmental limitations should be taken into account. The urgency of implementing a bioenergy policy for governing the process of wood residuals and biomass use for energy purpose is obvious, since there are no clear legislative norms and regulations to stimulate the bioenergy sector development in Ukraine, except for the "Energy Strategy of Ukraine until 2035". Fuel wood is one of the main types of bioenergy in Ukraine. It is found that sustainable utilization of wood residuals potential would contribute to the circular economy and at the same time can make a significant contribution to solving energy dependency from suppliers outside Ukraine. The process of obtaining wood energy and using wood biomass for energy purposes is not governed by clear and transparent bioenergy policy and set of instruments in Ukraine. Ukraine's energy strategy for the period until 2035 envisages the transition to renewable energy sources, considers wood biomass as one of the options for obtaining fuel energy, but does not describe actions and regulation measures in bioenergy. The legislation is also seen as imperfect as it does not actually treat this wood biomass as an alternative (renewable) energy. Creating a legislative framework based on the use of foreign experience and the assessment of the potential of wood biomass in Ukraine, which can be used for energy purposes, is the main task of Ukraine's bioenergy policy. Bioenergy policies should be aimed to achieving the sustainable development goals through the use of appropriate strategies and instruments and systematically assessed through a system of indicators. The main problem with the use of fuel wood is the lack of a legal framework governing its production and use. In this regard, it is appropriate to draw on the experience of other countries in the use of wood biomass for energy purposes. It is found that the main source of fuel wood is sawmill and furniture waste. It has been proven that biomass in Ukraine is sufficient to replace all gas and coal imports. The term "bioenergy" has been found not to refer to deforestation. It is about the use of wood waste and illiquid residues. In Sweden, 60% of heat is produced from biomass, however, in Ukraine only 9%. Taking into account the social and environmental constraints in determining the amount of biomass that can be removed from the forest, providing an ecological and economic justification for the entire process of harvesting, sorting and processing of biomass is an important component of achieving the concept of sustainable development of the forest sector. The main problem with the use of fuel wood is the lack of a legal framework governing its production and use. In this regard, it is appropriate to take into account the experience of other countries in the use of wood biomass for energy purposes. Therefore the most important task is to develop regional strategies and a set of bioenergy policy instruments.

The dissertation is devoted to the development of a methodology for the systematic study of the geo-economic imperatives of the functioning of financial markets, as well as the justification on this basis of geo-economic strategies for their integration in the global economic space in conditions of its instability and turbulence.Regularities, geoeconomic imperatives and modern features of the development of the world economy have been studied. The essence is determined and the modern economic space is characterized on a structurally valuable basis. The theoretical approaches are analyzed and the practice of market adaptation of economies in the geoeconomic space is assessed. The modern geo-economic space is represented as a complex set of meta-regional entities that act as new sutnosti global universe. It is shown that integration and regionalization occupy an important place in the fragmentation of geoeconomic space.The essence of the reformatting of the financial markets of the post-Soviet countries as a geo-economic region of the present is revealed, which gives grounds to assert that the modern financial market has a global character, a complex hierarchical structure, and financial markets and financial entities are connected by a comprehensive international telecommunications network. The modern tendencies in increase of competitiveness of national financial institutions are characterized. Transnational banks and global financial corporations act in the context of globalization as centers of economic power and ensure the redistribution of resources through the use of new financial technologies.The main directions of the influence of the dynamic changes in the world monetary and financial system on the national financial markets of the countries are identified: strengthening the urgency of the task of liberalizing capital flows; maintaining a high level of dollarization of the economies of these countries as an effect of expanding the dollar supply of money and global imbalances combined with low stability of the national monetary system; the growth of exogenous risks of the balance of payments of countries, due to global financial instability and the possibility of reducing the propensity of investors to take risks; changes in the currency structure of receipts and payments on the current and financial account of the balance of payments, reflecting both global trends and the effect of specific regional factors.The directions and mechanisms of the influence of the debt burden in developed countries on the state of international finance in the post-crisis period are characterized by an increase in the degree of economic uncertainty and pressure on the level of world interest rates; a reduction in bank lending to the corporate sector and a slowdown in the pace of private investment; increased liquidity risks and solvency of borrowing governments, worsens prospects for debt sustainability and macrofinance stability; a decrease in global risk and an increase in the volatility of the global financial market, negatively affects the cost of external financing for emerging markets.It is proved that in conditions of financial globalization such a system of redistribution of financial resources has formed, in which less risky capital is absorbed by the most developed countries of the world, and speculative (with a higher rate of profit) is attracted by countries with a transformational economy. In the context of globalization, not only the preservation of the traditional conditions of nonequivalent exchange occurs, but an irreversible systemic gap between developed countries and countries with a transformational economy becomes possible.The change in the vector of development of national financial markets in the direction of geo-finance under the contraction of the economic space, where national financial systems are transformed in the direction of globalization, is studied. At the same time, global financial capital is extraterritorial, freely moves in the world economic space and turns the geo-economic space in its own interests, acts as a catalyst for changes in economic relations, parameters and institutions, transforms the process of reproduction regardless of national boundaries, exercises supranational control over it, forcibly forms a mechanism for redistribution value created within national economies.In the modern methodological concept regularities are revealed and the evolution of market functioning models is investigated. The options for multi-level integration of the financial markets of developing countries are analyzed. The characteristic of global corporatization, regional localization and institutional organization of financial markets was carried out. Essential signs of cyclical crisis, turbulence and security of the global financial environment are revealed. From geo-economic positions, regulatory mechanisms for the stable and transparent functioning of financial markets have been identified. In the new configuration of international financial organizations, the methodology of the economic policy of emerging markets is outlined. Generalized geoeconomic approaches to predictive modeling of the global financial market. The geoeconomic strategy of the development of Ukraine's financial market in a globally unstable environment is grounded. ; Диссертационная работа посвящена разработке методологии системного исследования геоэкономических императивов функционирования финансовых рынков, а также обоснованию на этой основе геоэкономических стратегий их интеграции в глобальном экономическом пространстве в условиях его нестабильности и турбулентности.Исследованы закономерности, геоэкономические императивы и современные особенности развития мировой экономики. Определена сущность и охарактеризовано современное экономическое пространство на структурно ценностной основе. Освещены теоретические подходы и осуществлена оценка практики рыночной адаптации экономик в геоэкономическом пространстве. Современное геоэкономическое пространство представлено как сложная совокупность метарегиональних образований, выступающих в роли новых cутностей глобального универсума. Показано, что важное место в фрагментации геоэкономического пространства занимают процессы интеграции и регионализации.В современном методологическом концепте выявлены закономерности и исследована эволюция моделей функционирования рынка. Проанализированы варианты многоуровневой интеграции финансовых рынков развивающихся стран. Осуществлено характеристику глобальной корпоратизации, региональной локализации и институциональной организации финансовых рынков. Выявлено сущностные признаки циклической кризисности, турбулентности и безопасности глобальной финансовой среды. С геоэкономических позиций идентифицировано регулятивные механизмы стабильного и прозрачного функционирования финансовых рынков. В новой конфигурации международных финансовых организаций обозначена методология экономической политики стран с развивающимися рынками. Обобщены геоэкономические подходы к прогностическому моделированию глобального финансового рынка. Обоснована геоэкономическая стратегия развития финансового рынка Украины в глобально нестабильной среде. ; Дисертаційну роботу присвячено розробці методології системного дослідження геоекономічних імперативів функціонування фінансових ринків, а також обґрунтуванню на цій основі геоекономічних стратегій їх інтеграції у глобальному економічному просторі в умовах його нестабільності і турбулентності.Досліджено закономірності, геоекономічні імперативи та сучасні особливості розвитку світової економіки. Визначено сутність та охарактеризовано сучасний економічний простір на структурно ціннісній основі. Висвітлено теоретичні підходи та здійснено оцінку практики ринкової адаптації економік у геоекономічному просторі. Сучасний геоекономічний простір представлено як складну сукупність метарегіональних утворень, що виступають у ролі нових cутностей глобального універсуму. Показано, що важливе місце у фрагментації геоекономічного простору посідають процеси інтеграції та регіоналізації.У сучасному методологічному концепті виявлено закономірності та досліджено еволюцію моделей функціонування фінансового ринку. Проаналізовано варіанти багаторівневої інтеграції фінансових ринків, що розвиваються. Здійснено характеристику глобальної корпоратизації, регіональної локалізації та інституціональної організації фінансових ринків. Виявлено сутнісні ознаки циклічної кризовості, турбулентності та безпечності глобального фінансового середовища. З геоекономічних позицій ідентифіковано регулятивні механізми стабільного і прозорого функціонування фінансових ринків. У новій конфігурації міжнародних фінансових організацій окреслено методологію економічної політики країн з ринками, що розвиваються. Узагальнено геоекономічні підходи до прогностичного моделювання глобального фінансового ринку. Обґрунтовано геоекономічну стратегію розвитку фінансового ринку України у глобально нестабільному середовищі.

In the article discusses the essence of the concept of "anti-crisis management", describes the terms "competency" and "competence". The main groups of key competencies that a specialist should possess are considered. The results of studies are presented, which indicate that for many citizens of both Ukraine and Poland, advanced digital technology is now an important element of functioning both in professional and in private life. The concept of "digital competency" is characterized and it is established that the new edition of the key competencies for lifelong learning - recommendation 2018/0008 (NLE) of the European Parliament and the Council (EU), like the previous one, contains digital competence. It is noted that the dissemination of new technologies among society and the full use of their capabilities is impossible without the constant build-up of digital competence, and the formation and development of digital competence among potential and working personnel provides for their approximation and adaptation to world practice. The main provisions of the Concept for the development of the digital economy and society of Ukraine for 2018-2020 are given. Key words: anti-crisis management, competency, competence, Internet, digital competence, personnel, digitalization, innovation. REFERENCES1. Adamska, O. (2018). Antykryzove upravlinnia v konteksti reahuvannia na rehionalni vyklyky: teoretyko-metodolohichnyi aspekt [Anti-crisis management in the context of responding to regional challenges: theoretical-methodological aspects]. Retrived from http://www.lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/edu_55/fail/5.pdf.2. Vedernikov, M.D., Chernushkina, O.O., Mantur-Chubata, O.S. (2018). Suchasni tekhnolohii upravlinnia personalom: kompetentsiinyi pidkhid [Modern technologies of personnel management: competent approach]. Retrived from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2018_19%281%29__11.3. Havrysh, O.A., Dovhan, L.Ye., Kreidych, I.M., Semenchenko, N.V. (2017). Tekhnolohii upravlinnia personalom: monohrafiia [Technologies of personnel management: monograph]. Retrived from https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/19480/1/tekhnolohii_upravlinnia_personalom.pdf.4. Herasymenko, O.O. (2019). Kompetentnisnyi pidkhid yak kontseptualno-prykladna platforma rozvytku personalu: instytutsionalne seredovyshche ta praktychnyi instrumentarii [Competent approach as a conceptual and applied platform of personnel development: institutional environment and practical tools]. Retrived from http://inneco.org/index.php/innecoua/article/download/41/42.5. Dostup domohospodarstv Ukrainy do internetu u 2018 rotsi (za danymy vybirkovoho obstezhennia umov zhyttia domohospodarstv Ukrainy): statystychnyi zbirnyk (2019). [Access households in Ukraine to the Internet in 2018 (according to a sample survey living conditions of Ukrainian households): statistical collection]. Retrived from ttp://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/07/zb_Internet_2018.pdf6. Kliuchovi kompetentnosti dlia navchannia vprodovzh zhyttia 2018 - Tsyfrova kompetentnist [Key competences for lifelong learning 2018 – digital competence]. Retrived from http://dystosvita.blogspot.com/2018/01/2018.html.7. Korotkova, O. V., Yehorova, N. V. (2011). Deiaki aspekty realizatsii antykryzovoho upravlinnia v suchasnykh ekonomichnykh umovakh [Some aspects of implementation of anti-crisis management in modern economic conditions]. Retrived from http://www.economy.in.ua/?op=1&z=1346&i=1.8. Kuibida, V.S., Petroie, O.M., Fedulova, L.I., Androshchuk, H.O. (2019). Tsyfrovi kompetentsii yak umova formuvannia yakosti liudskoho kapitalu [Digital competences as a condition of quality formation human capital]. Retrived from http://academy.gov.ua/pages/dop/198/files/90a7d5c8-d10a-4f8f-8987-4d1077fdc8f6.pdf.9. Leiko, S.V. (2013). Poniattia ―kompetentsiia‖ ta ―kompetentnist‖: teoretychnyi analiz [The notions ―competence‖ and ―competence‖: theoretical analysis]. Retrived from http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2013_4_15.10. Nosyk, O.A. (2018). Rozvytok sluzhby upravlinnia personalom derzhavnoho orhanu na zasadakh kompetentnisnoho pidkhodu: dys. … kand. nauk z derzh. upr.: 25.00.03 [Development of the public administration personnel management service on the basis of competency approach]. Retrived from http://academy.gov.ua/pages/dop/137/files/f4075787-6181-49f4-b44b3110c5ceb93b.pdf.11. Oleshko, A.A., Usatenko, A.O. (2019). Formuvannia ta rozvytok tsyfrovoi kompetentnosti personalu [Formation and development of digital competence of staff]. Retrived from http://www.investplan.com.ua/pdf/23_2019/5.pdf.12. Oleshko, A.A., Horokhovets, Ye.V. (2019). Informatsiino-komunikatsiini tekhnolohii ta liudskyi rozvytok [Information and communication technologies and human development]. Retrived from http://www.investplan.com.ua/pdf/16_2019/4.pdf.13. Pro zatverdzhennia Natsionalnoi ramky kvalifikatsii: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 23.11.2011. № 1341 [On Approval of the National Qualifications Framework: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of November 13, 2011 No. 1341]. Retrived from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF14. Pro skhvalennia Kontseptsii rozvytku tsyfrovoi ekonomiky ta suspilstva Ukrainy na 2018-2020 roky ta zatverdzhennia planu zakhodiv shchodo yii realizatsii: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 17.01.2018 r. № 67-r [On approval of the Concept of development of the digital economy and society of Ukraine for 2018-2020 and approval of the plan of measures for its implementation: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 17.01.2018 № 67-р]. Retrived from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%80.15. Synychenko, A.V. (2016). Kompetentnisnyi pidkhid yak suchasna paradyhma upravlinnia personalom [Competence approach as a modern paradigm of personnel management]. Retrived from http://irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Fub_2016_1_32.pdf.16. Fedulova, L.I. (2020). Rol tsyfrovykh kompetentsii u formuvanni informatsiinoi ekosystemy publichnoho upravlinnia [The role of digital competences in the formation of the public governance ecosystem]. Retrived from http://academy.gov.ua/pages/dop/ 198/files/eb2ca970-be91-400e-a34e8fdc0663763f.pptx.17. Chulanova, O.L. (2013). Intehratsiia kontseptualnykh osnov kompetentnisnoho pidkhodu do stratehichnoho upravlinnia personalom orhanizatsii [Integration of conceptual basis of competence approach to strategic management the personnel of the organization]. Retrived from https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/7197/Chulanova.pdf?sequence=1&isAllowed=y.18. Balanovska, T., Havrysh, O., Gogulya, O. (2019). Developing enterprise competitive advantage as a component of anti-crisis management. Retrived from https://doi.org/10.9770/jesi.2019.7.1(23) https://jssidoi.org/jesi/article/371.19. Carretero, S., Vuorikari, R., Punie, Y. (2017). DigComp 2.1: The Digital Competence Framework for Citizens with eight proficiency levels and examples of use, Publications Office of the European Union, Luxembourg. Retrived from https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC106281/webdigcomp2.1pdf_(online).pdf.20. Council Recommendation on Key Competences for Lifelong Learning. (2019). Retrived from https://ec.europa.eu/education/education-in-the-eu/council-recommendation-on-keycompetences-for-lifelong-learning_en.21. Ferrari, A. DIGCOMP: A Framework for Developing and Understanding Digital Competence in Europe, Luxembourg, European Union (2013). Retrived from https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC83167/lb-na-26035-enn.pdf.22. Future Work Skills (2020). Retrived from https://uqpn.uq.edu.au/files/203/LIBBY%20MARSHALL%20future_work_skills_2020_full_research_report_final_1.pdf23. O kompetencjach cyfrowych w Polsce na konferencji umiejętności cyfrowe 2019. Pl. NASK. Retrived from https://www.nask.pl/pl/aktualnosci/3603,O-kompetencjach-cyfrowych-wPolsce-na-konferencji-Umiejetnosci-cyfrowe-2019pl.html. ; В статье рассмотрена сущность понятия «антикризисное управление», приведена характеристика терминов «компетенция» и «компетентность». Рассмотрены основные группы ключевых компетенций, которыми должен обладать специалист. Приведены результаты исследований, которые свидетельствуют, что для многих граждан как Украины, так и Польши передовые цифровые технологии сейчас является важным элементом функционирования как в профессиональной, так и в частной жизни. Охарактеризовано понятие «цифровая компетентность» и установлено, что в новой редакции ключевых компетентностей для обучения в течение жизни - рекомендация 2018/0008 (NLE) Европейского Парламента и Совета (ЕС), как и в предыдущей, присутствует цифровая компетентность. Отмечено, что распространение новых технологий в обществе и полное использование их возможностей невозможно без постоянного наращивания цифровой компетентности, а формирование и развитие цифровой компетентности у потенциального и работающего персонала предусматривает его приближение и адаптацию к мировой практике. Приведены основные положения Концепции развития цифровой экономики и общества Украины на 2018-2020 годы. Ключевые слова: антикризисное управление, компетенция, компетентность, Интернет, цифровая компетентность, персонал, цифровизация, инновация. Список использованной литературы1. Адамська О. Антикризове управління в контексті реагування на регіональні виклики : теоретико-методологічний аспект. Ефективність державного управління. 2018Вип. 2 (55). Ч. 1. С.30–38. URL: http://www.lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/edu_55/fail/5.pdf2. Ведерніков М.Д., Чернушкіна О.О., Мантур-Чубата О.С. Сучасні технології управління персоналом: компетенційний підхід. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2018_19%281%29__113. Гавриш О.А., Довгань Л.Є., Крейдич І.М., Семенченко Н.В. Технології управління персоналом: монографія. URL: https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/19480/1/tekhnolohii_upravlinnia_personalom.pdf4. Герасименко О.О. Компетентнісний підхід як концептуально-прикладна платформа розвитку персоналу: інституціональне середовище та практичний інструментарій. URL: http://inneco.org/index.php/innecoua/article/download/41/425. Доступ домогосподарств України до інтернету у 2018 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України): статистичний збірник. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/07/zb_Internet_2018.pdf (дата звернення: 12.02.2020).6. Ключові компетентності для навчання впродовж життя 2018 - Цифрова компетентність. URL: http://dystosvita.blogspot.com/2018/01/2018.html7. Короткова О.В., Єгорова Н.В. Деякі аспекти реалізації антикризового управління в сучасних економічних умовах. URL: http://www.economy.in.ua/?op=1&z=1346&i=18. Куйбіда В.С., Петроє О.М., Федулова Л.І., Андрощук Г.О. Цифрові компетенції як умова формування якості людського капіталу. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/198/files/90a7d5c8-d10a-4f8f-8987-4d1077fdc8f6.pdf9. Лейко С.В. Поняття ―компетенція‖ та ―компетентність‖: теоретичний аналіз. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2013_4_1510. Носик О.А. Розвиток служби управління персоналом державного органу на засадах компетентнісного підходу: дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.03. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/137/files/f4075787-6181-49f4-b44b-3110c5ceb93b.pdf11. Олешко А.А., Усатенко А.О. Формування та розвиток цифрової компетентності персоналу. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/23_2019/5.pdf12. Олешко А.А., Гороховець Є.В. Інформаційно-комунікаційні технології та людський розвиток. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/16_2019/4.pdf13. Про затвердження Національної рамки кваліфікацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1341. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1341-2011-%D0%BF (дата звернення: 10.01.2020).14. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 р. № 67-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%8015. Синиченко А.В. Компетентнісний підхід як сучасна парадигма управління персоналом. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Fub_2016_1_32.pdf16. Федулова Л.І. Роль цифрових компетенцій у формуванні інформаційної екосистеми публічного управління. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/198/files/eb2ca970-be91-400ea34e-8fdc0663763f.pptx17. Чуланова О.Л. Iнтеграцiя концептуальних основ компетентнiсного пiдходу до стратегiчного управлiння персоналом організації. URL: https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/7197/Chulanova.pdf?sequence=1&isAllowed=y18. Balanovska T., Havrysh O., Gogulya O. Developing enterprise competitive advantage as a component of anti-crisis management. Entrepreneurship and Sustainability Issues. 2019. Vol. 7. No. 1 (September). P. 303-323. URL: https://doi.org/10.9770/jesi.2019.7.1(23)https://jssidoi.org/jesi/article/37119. Carretero S., Vuorikari R., Punie Y. DigComp 2.1: The Digital Competence Framework for Citizens with eight proficiency levels and examples of use, Publications Office of the European Union, Luxembourg. 2017. URL: https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC106281/webdigcomp2.1pdf_(online).pdf20. Council Recommendation on Key Competences for Lifelong Learning. European Commission. URL: https://ec.europa.eu/education/education-in-the-eu/council-recommendation-onkey-competences-for-lifelong-learning_en21. Ferrari A. DIGCOMP: А Framework for Developing and Understanding Digital Competence in Europe, Luxembourg, European Union. 2013. 48 p. URL: https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC83167/lb-na-26035-enn.pdf22. Future Work Skills 2020. URL: https://uqpn.uq.edu.au/files/203/LIBBY%20MARSHALL%20future_work_skills_2020_full_research_report_final_1.pdf23. O kompetencjach cyfrowych w Polsce na konferencji umiejętności cyfrowe 2019. Pl. NASK. URL: https://www.nask.pl/pl/aktualnosci/3603,O-kompetencjach-cyfrowych-w-Polsce-nakonferencji-Umiejetnosci-cyfrowe-2019pl.html ; У статті розглянуто сутність поняття "антикризове управління", наведено характеристику термінів "компетенція" й "компетентність". Розглянуто основні групи ключових компетенцій, якими має володіти фахівець. Наведено результати досліджень, які свідчать, що для багатьох громадян як України, так і Польщі передові цифрові технології зараз є важливим елементом функціонування як у професійному, так і в приватному житті. Охарактеризовано поняття "цифрова компетентність" та встановлено, що в новій редакції ключових компетентностей для навчання впродовж життя - рекомендація 2018/0008 (NLE) Європейського Парламенту та Ради (ЄС), як і в попередній, присутня цифрова компетентність. Відмічено, що поширення нових технологій серед суспільства та повне використання їх можливостей неможливе без постійного нарощування цифрової компетентності, а формування та розвиток цифрової компетентності у потенційних і працюючих працівників передбачає їх наближення і адаптацію до світової практики. Наведено основні положення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки. Ключові слова: антикризове управління, компетенція, компетентність, Інтернет, цифрова компетентність, персонал, цифровізація, інновація. Список використаної літератури1. Адамська О. Антикризове управління в контексті реагування на регіональні виклики : теоретико-методологічний аспект. Ефективність державного управління. 2018Вип. 2 (55). Ч. 1. С.30–38. URL: http://www.lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/edu_55/fail/5.pdf2. Ведерніков М.Д., Чернушкіна О.О., Мантур-Чубата О.С. Сучасні технології управління персоналом: компетенційний підхід. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2018_19%281%29__113. Гавриш О.А., Довгань Л.Є., Крейдич І.М., Семенченко Н.В. Технології управління персоналом: монографія. URL: https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/19480/1/tekhnolohii_upravlinnia_personalom.pdf4. Герасименко О.О. Компетентнісний підхід як концептуально-прикладна платформа розвитку персоналу: інституціональне середовище та практичний інструментарій. URL: http://inneco.org/index.php/innecoua/article/download/41/425. Доступ домогосподарств України до інтернету у 2018 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України): статистичний збірник. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/07/zb_Internet_2018.pdf (дата звернення: 12.02.2020).6. Ключові компетентності для навчання впродовж життя 2018 - Цифрова компетентність. URL: http://dystosvita.blogspot.com/2018/01/2018.html7. Короткова О.В., Єгорова Н.В. Деякі аспекти реалізації антикризового управління в сучасних економічних умовах. URL: http://www.economy.in.ua/?op=1&z=1346&i=18. Куйбіда В.С., Петроє О.М., Федулова Л.І., Андрощук Г.О. Цифрові компетенції як умова формування якості людського капіталу. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/198/files/90a7d5c8-d10a-4f8f-8987-4d1077fdc8f6.pdf9. Лейко С.В. Поняття ―компетенція‖ та ―компетентність‖: теоретичний аналіз. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2013_4_1510. Носик О.А. Розвиток служби управління персоналом державного органу на засадах компетентнісного підходу: дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.03. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/137/files/f4075787-6181-49f4-b44b-3110c5ceb93b.pdf11. Олешко А.А., Усатенко А.О. Формування та розвиток цифрової компетентності персоналу. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/23_2019/5.pdf12. Олешко А.А., Гороховець Є.В. Інформаційно-комунікаційні технології та людський розвиток. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/16_2019/4.pdf13. Про затвердження Національної рамки кваліфікацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1341. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1341-2011-%D0%BF (дата звернення: 10.01.2020).14. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 р. № 67-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%8015. Синиченко А.В. Компетентнісний підхід як сучасна парадигма управління персоналом. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Fub_2016_1_32.pdf16. Федулова Л.І. Роль цифрових компетенцій у формуванні інформаційної екосистеми публічного управління. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/198/files/eb2ca970-be91-400ea34e-8fdc0663763f.pptx17. Чуланова О.Л. Iнтеграцiя концептуальних основ компетентнiсного пiдходу до стратегiчного управлiння персоналом організації. URL: https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/7197/Chulanova.pdf?sequence=1&isAllowed=y18. Balanovska T., Havrysh O., Gogulya O. Developing enterprise competitive advantage as a component of anti-crisis management. Entrepreneurship and Sustainability Issues. 2019. Vol. 7. No. 1 (September). P. 303-323. URL: https://doi.org/10.9770/jesi.2019.7.1(23)https://jssidoi.org/jesi/article/37119. Carretero S., Vuorikari R., Punie Y. DigComp 2.1: The Digital Competence Framework for Citizens with eight proficiency levels and examples of use, Publications Office of the European Union, Luxembourg. 2017. URL: https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC106281/webdigcomp2.1pdf_(online).pdf20. Council Recommendation on Key Competences for Lifelong Learning. European Commission. URL: https://ec.europa.eu/education/education-in-the-eu/council-recommendation-onkey-competences-for-lifelong-learning_en21. Ferrari A. DIGCOMP: А Framework for Developing and Understanding Digital Competence in Europe, Luxembourg, European Union. 2013. 48 p. URL: https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC83167/lb-na-26035-enn.pdf22. Future Work Skills 2020. URL: https://uqpn.uq.edu.au/files/203/LIBBY%20MARSHALL%20future_work_skills_2020_full_research_report_final_1.pdf23. O kompetencjach cyfrowych w Polsce na konferencji umiejętności cyfrowe 2019. Pl. NASK. URL: https://www.nask.pl/pl/aktualnosci/3603,O-kompetencjach-cyfrowych-w-Polsce-nakonferencji-Umiejetnosci-cyfrowe-2019pl.html