Suchergebnisse

The purpose of the article is to identify the role of Н. Aleksandrovych 's work in the choreographic culture of Ternopil region. Methodology. A set of methods was applied, including the analysis of the literature and source base, systematization of information, consideration of events on a chronological basis. Scientific novelty. For the first time, the creative activity of Halyna Stepanivna Aleksandrovych, a teacher-methodologist at the Terebovlya College of Culture and Arts, an excellent student of education in Ukraine, was comprehensively analyzed and her role in the choreographic culture of Ternopil region was clarified. Conclusions. Н. Alexandrovich is one of the leading specialists in the regional choreographic culture of Ternopil region, which for fifty years has been teaching, folklore, choreography, education and promotion. The basis of the repertoire of the folk dance ensemble "Dzherelo" created by her consists of works recorded by Н. Alexandrovich in the process of field research and skillfully processed for performance in the stage. In "Dzherelo" the teacher combines educational, upbringing and artistic functions: in addition to purely professional tasks (formation of a highly professional dancer and leader of the choreographic team) is the formation of students' choreographic worldview, the formation of national-patriotic values through joining, distinguished by the author's style, which are a significant contribution to the development of choreographic culture of the region and Ukraine as a whole.

This far incomplete information on the activities of several pharmacists in the Ukrainian diaspora (Yosyp Bilynskyi, Bohdan Ostapiuk, Mykhaylo Lazechko, Yuriy Nimtsiv) demonstrate great success in their profession, active participation in public, political and religious organizations, promoting Ukrainian science, culture and traditions. ; Наведені далеко неповні відомості про діяльність кількох фармацевтів у діаспорі - Йосипа Білинського, Богдана Остап'юка, Михайла Лазечка, Юрія Німціва - свідчать про великі успіхи у їх професійній роботі, активну участь у громадсько-політичних і релігійних організаціях, підтримку і пропагування української науки, культури, традицій.

This far incomplete information on the activities of several pharmacists in the Ukrainian diaspora (Yosyp Bilynskyi, Bohdan Ostapiuk, Mykhaylo Lazechko, Yuriy Nimtsiv) demonstrate great success in their profession, active participation in public, political and religious organizations, promoting Ukrainian science, culture and traditions. ; Наведені далеко неповні відомості про діяльність кількох фармацевтів у діаспорі - Йосипа Білинського, Богдана Остап'юка, Михайла Лазечка, Юрія Німціва - свідчать про великі успіхи у їх професійній роботі, активну участь у громадсько-політичних і релігійних організаціях, підтримку і пропагування української науки, культури, традицій.

The purpose of the article is to identify the peculiarities of the functioning and the political and ideological context of dance amateur performances in the Ternopil region of the Soviet period. Methodology. The objectivity of the study was ensured by the use of analytical (analysis of literature and sources, including archival documents, facts), historical (presentation of material in chronological sequence), culturological (consideration of events through the prism of the socio-cultural situation) approaches. Scientific novelty. For the first time, attention is focused on the political and ideological context of the amateur performances' development in the Ternopil region; new archival materials were introduced into scientific circulation. Conclusions. In the 50-80s of the twentieth century in the Ternopil region, as well as throughout the USSR, an extensive network of amateur dance groups was created, which can be regarded not only as a manifestation of moral upsurge after liberation from the Nazis but as a latent form of struggle to preserve national and cultural identity. The absence of a professional folk dance ensemble in the region until 1961 made it possible to stabilize the repertoire of amateur groups in close connection with folklore, without focusing on the achievements of professional art. The historical and political specificity of the Ternopil region manifested itself in the increased attention during the organization of foreign tours to the participants of dance groups, whose relatives were associated with waves of emigration from Western Ukrainian lands, as well as with the Organization of Ukrainian Nationalists. The main factors that determined the activities of amateur art groups were not only creative but also political and ideological as a sign of the system of a totalitarian society with command and control.

REALITIES OF THE SMALL BUSINESS DEVELOPMENT OF TERNOPIL REGION IN CONDITIONS OF INSTITUTIONAL UNCERTAINTYPurpose. The aim of the article is to study the state and characteristics of the development of small business in the region, in particular, in Ternopil region, to describe the business structure based on statistical reporting data, to identify the main problems and to offer effective directions for the development of these smallest business entities under conditions of institutional uncertainty.Methodology of research. The theoretical and methodological basis of the research is the scientific works of scientists, statistical reporting, normative and legislative acts of Ukraine on development of small business. The following general scientific methods are used in the process of research: analysis and synthesis – to substantiate the current state of development of small business enterprises in the region, generalization – to identify key barriers to development and ways to overcome them and systematic approach – to study the enterprises of this cluster as an integral component of the economy.Findings. The dynamics of the main indicators and financial results of the activities of small business entities at the local level is analyzed. It is proved on the basis of analysis of statistical data that the current state of development of small business entrepreneurs in the Ternopil region is fragile and unstable. The present state, prospects of small business development and the main barriers hindering their development are explored.Originality. The ways of economic development of small business in the region and the state in the current dynamic conditions of an unstable market environment are proposed.Practical value. The obtained research results are the basis for solving problems of small business development at the regional level. They can be used in the practical activities of small business enterprises.Key words: business; small business; economic development; market economy; regional level; institutional uncertainty.

The article explores Ukrainian periodicals of Ternopil region during the period of the national liberation struggle of Ukrainian people in 1918–1919, outlines historical background of the press rise in Ternopil region during this period, it figures out that the time in Ternopil region, as well as in Ukraine in general, is characterized by an increase in the printing press intensity. During February 1918 — December 1919 in the territory of the region, alternately twelve periodicals were published, six of them — official («Golos Podilia», «Vistnyk Derzhavnogo Sekretariatu Viyskovyh Sprav», «Ukrayinskyi Golos» — all three were being printed in Ternopil, «Berezhanskyi Vistnyk», «Borshchivskyy Golos», «Zbarazhske Slovo»), three — military («Strilets» Ternopil –Borshchiv, «Kozatskyi Golos» Ternopil, «Smix i Gore Sichovogo Striltsia» Kremenets), three — socio-political («Ukrayinski Visty» Ternopil, «Nasha Zemlya» and «Chortkivskyi Vistnyk» — both were published in Chortkiv). All above mentioned publications were published less than a year, mostly one or two months, rarely from three to five months. Only two military journals («Strilets» and «Kozatskyi Golos») were published eleven and ten months respectively. The size of the indicated journals mostly was 2–4 pages, only a few numbers were larger (up to 6–8 pages). All periodicals published in the region during this period, stood on the position of statehood establishment, independence of Ukraine. Official materials, fronts messages, publications on land issues, materials about Ukrainian national identity, relations with Poles and bolsheviks, etc were often published on the pages of the newspapers. Newspapers, that were published in cities with traditions of Ukrainian press-printing (Ternopil, Berezhany), were more informative, among their publications prevailed own materials on actual socio-political themes and also their polygraphic design was more qualitative. It is proved that the press of the period of the national liberation struggle of Ukrainians in 1918–1919 has ...

In this article, the nature of the Soviet repressive policy and its effect on outlook of population of Ternopil region, whose purpose was forming a new ideology, training personnel dedicated to socialist system that had to ensure the socio-economic, political goals and other objectives of the new Soviet government in the newly captured territories, was disclosed. Therefore, eliminating all national-patriotic and other cultural-educational community organizations, Stalin's regime forms new form and content of Soviet structures, which practicing and representing one party ideology, which is dominant in all media in Galicia. ; У статті розкрито характер радянської репресивної політики та її вплив на світогляд населення Тернопільщини, мета якої полягала у формуванні нової ідеології, підготовці відданих соціалістичній системі кадрів, що мали забезпечити соціально-економічні і політичні цілі та інші завдання нової радянської влади на новозагарбаних територіях. Тому, ліквідувавши всі національно-патріотичні та інші культурно-освітні громадські організації, сталінський режим формував нові за формою і змістом радянські структури, які сповідували й репрезентували одну партійну ідеологію, яка була домінуючою у всіх засобах масової інформації на території Галичини.

In this article, the nature of the Soviet repressive policy and its effect on outlook of population of Ternopil region, whose purpose was forming a new ideology, training personnel dedicated to socialist system that had to ensure the socio-economic, political goals and other objectives of the new Soviet government in the newly captured territories, was disclosed. Therefore, eliminating all national-patriotic and other cultural-educational community organizations, Stalin's regime forms new form and content of Soviet structures, which practicing and representing one party ideology, which is dominant in all media in Galicia. ; У статті розкрито характер радянської репресивної політики та її вплив на світогляд населення Тернопільщини, мета якої полягала у формуванні нової ідеології, підготовці відданих соціалістичній системі кадрів, що мали забезпечити соціально-економічні і політичні цілі та інші завдання нової радянської влади на новозагарбаних територіях. Тому, ліквідувавши всі національно-патріотичні та інші культурно-освітні громадські організації, сталінський режим формував нові за формою і змістом радянські структури, які сповідували й репрезентували одну партійну ідеологію, яка була домінуючою у всіх засобах масової інформації на території Галичини.

The article explores Ukrainian periodicals of Ternopil region during the period of the national liberation struggle of Ukrainian people in 1918–1919, outlines historical background of the press rise in Ternopil region during this period, it figures out that the time in Ternopil region, as well as in Ukraine in general, is characterized by an increase in the printing press intensity.During February 1918 — December 1919 in the territory of the region, alternately twelve periodicals were published, six of them — official («Golos Podilia», «Vistnyk Derzhavnogo Sekretariatu Viyskovyh Sprav», «Ukrayinskyi Golos» — all three were being printed in Ternopil, «Berezhanskyi Vistnyk», «Borshchivskyy Golos», «Zbarazhske Slovo»), three — military («Strilets» Ternopil –Borshchiv, «Kozatskyi Golos» Ternopil, «Smix i Gore Sichovogo Striltsia» Kremenets), three — socio-political («Ukrayinski Visty» Ternopil, «Nasha Zemlya» and «Chortkivskyi Vistnyk» — both were published in Chortkiv). All above mentioned publications were published less than a year, mostly one or two months, rarely from three to five months. Only two military journals («Strilets» and «Kozatskyi Golos») were published eleven and ten months respectively. The size of the indicated journals mostly was 2–4 pages, only a few numbers were larger (up to 6–8 pages).All periodicals published in the region during this period, stood on the position of statehood establishment, independence of Ukraine. Official materials, fronts messages, publications on land issues, materials about Ukrainian national identity, relations with Poles and bolsheviks, etc were often published on the pages of the newspapers.Newspapers, that were published in cities with traditions of Ukrainian press-printing (Ternopil, Berezhany), were more informative, among their publications prevailed own materials on actual socio-political themes and also their polygraphic design was more qualitative.It is proved that the press of the period of the national liberation struggle of Ukrainians in 1918–1919 has became an important step in the further development of the publishing in Ternopil. ; У статті досліджується українська періодика Тернопілля доби національно-визвольних змагань українського народу 1918–1919 років, окреслюються історичні передумови постання преси на Тернопіллі в означений період, з'ясовується, що час на Тернопіллі, як і в Україні загалом, характеризується збільшенням інтенсивності розвитку пресодрукування. Протягом лютого 1918 — грудня 1919 років на території краю, змінюючи один одного, виходило дванадцять періодичних видань, з них шість — офіційних («Голос Поділля», «Вістник Державного Секретаріяту Військових Справ», «Український Голос» — усі три у Тернополі, «Бережанський Вістник», «Борщівський Голос», «Збаражське Слово»), три — військових («Стрілець» Тернопіль–Борщів, «Козацький Голос» Тернопіль, «Сміх і Горе Січового Стрільця» Кременець), три — суспільно-політичних («Українські Вісти» Тернопіль, «Наша Земля» і «Чортківський Вістник» — обидва у Чорткові). Усі згадані видання виходили менше року, здебільшого один-два, рідше три-п'ять місяців. Лише два військових часописи («Стрілець» і «Козацький Голос») виходили одинадцять і десять місяців відповідно. Обсяг зазначених часописів переважно становив 2–4 сторінки, поодинокі числа були більшого обсягу (до 6–8 сторінок).Усі без винятку часописи, що виходили у краї в цей період, стояли на позиціях утвердження державності, незалежності України. На шпальтах видань найчастіше друкувалися офіційні матеріали, повідомлення з фронтів, публікації із земельного питання, національної самоідентифікації українців краю, стосунків з поляками та більшовиками тощо.Часописи, що виходили в містах з уже усталеними традиціями українського пресодрукування (Тернопіль, Бережани), більш інформативні, серед їхніх публікацій переважають власні матеріали на актуальні суспільно-політичні теми, якіснішим є і художньо-поліграфічне оформлення.Доведено, що преса доби національно-визвольних змагань українського народу 1918–1919 років стала важливим кроком у подальшому розвитку видавничої справи на Тернопіллі.

The article explores Ukrainian periodicals of Ternopil region during the period of the national liberation struggle of Ukrainian people in 1918–1919, outlines historical background of the press rise in Ternopil region during this period, it figures out that the time in Ternopil region, as well as in Ukraine in general, is characterized by an increase in the printing press intensity.During February 1918 — December 1919 in the territory of the region, alternately twelve periodicals were published, six of them — official («Golos Podilia», «Vistnyk Derzhavnogo Sekretariatu Viyskovyh Sprav», «Ukrayinskyi Golos» — all three were being printed in Ternopil, «Berezhanskyi Vistnyk», «Borshchivskyy Golos», «Zbarazhske Slovo»), three — military («Strilets» Ternopil –Borshchiv, «Kozatskyi Golos» Ternopil, «Smix i Gore Sichovogo Striltsia» Kremenets), three — socio-political («Ukrayinski Visty» Ternopil, «Nasha Zemlya» and «Chortkivskyi Vistnyk» — both were published in Chortkiv). All above mentioned publications were published less than a year, mostly one or two months, rarely from three to five months. Only two military journals («Strilets» and «Kozatskyi Golos») were published eleven and ten months respectively. The size of the indicated journals mostly was 2–4 pages, only a few numbers were larger (up to 6–8 pages).All periodicals published in the region during this period, stood on the position of statehood establishment, independence of Ukraine. Official materials, fronts messages, publications on land issues, materials about Ukrainian national identity, relations with Poles and bolsheviks, etc were often published on the pages of the newspapers.Newspapers, that were published in cities with traditions of Ukrainian press-printing (Ternopil, Berezhany), were more informative, among their publications prevailed own materials on actual socio-political themes and also their polygraphic design was more qualitative.It is proved that the press of the period of the national liberation struggle of Ukrainians in 1918–1919 has became an important step in the further development of the publishing in Ternopil. ; У статті досліджується українська періодика Тернопілля доби національно-визвольних змагань українського народу 1918–1919 років, окреслюються історичні передумови постання преси на Тернопіллі в означений період, з'ясовується, що час на Тернопіллі, як і в Україні загалом, характеризується збільшенням інтенсивності розвитку пресодрукування. Протягом лютого 1918 — грудня 1919 років на території краю, змінюючи один одного, виходило дванадцять періодичних видань, з них шість — офіційних («Голос Поділля», «Вістник Державного Секретаріяту Військових Справ», «Український Голос» — усі три у Тернополі, «Бережанський Вістник», «Борщівський Голос», «Збаражське Слово»), три — військових («Стрілець» Тернопіль–Борщів, «Козацький Голос» Тернопіль, «Сміх і Горе Січового Стрільця» Кременець), три — суспільно-політичних («Українські Вісти» Тернопіль, «Наша Земля» і «Чортківський Вістник» — обидва у Чорткові). Усі згадані видання виходили менше року, здебільшого один-два, рідше три-п'ять місяців. Лише два військових часописи («Стрілець» і «Козацький Голос») виходили одинадцять і десять місяців відповідно. Обсяг зазначених часописів переважно становив 2–4 сторінки, поодинокі числа були більшого обсягу (до 6–8 сторінок).Усі без винятку часописи, що виходили у краї в цей період, стояли на позиціях утвердження державності, незалежності України. На шпальтах видань найчастіше друкувалися офіційні матеріали, повідомлення з фронтів, публікації із земельного питання, національної самоідентифікації українців краю, стосунків з поляками та більшовиками тощо.Часописи, що виходили в містах з уже усталеними традиціями українського пресодрукування (Тернопіль, Бережани), більш інформативні, серед їхніх публікацій переважають власні матеріали на актуальні суспільно-політичні теми, якіснішим є і художньо-поліграфічне оформлення.Доведено, що преса доби національно-визвольних змагань українського народу 1918–1919 років стала важливим кроком у подальшому розвитку видавничої справи на Тернопіллі.

The article explores Ukrainian periodicals of Ternopil region during the period of the national liberation struggle of Ukrainian people in 1918–1919, outlines historical background of the press rise in Ternopil region during this period, it figures out that the time in Ternopil region, as well as in Ukraine in general, is characterized by an increase in the printing press intensity.During February 1918 — December 1919 in the territory of the region, alternately twelve periodicals were published, six of them — official («Golos Podilia», «Vistnyk Derzhavnogo Sekretariatu Viyskovyh Sprav», «Ukrayinskyi Golos» — all three were being printed in Ternopil, «Berezhanskyi Vistnyk», «Borshchivskyy Golos», «Zbarazhske Slovo»), three — military («Strilets» Ternopil –Borshchiv, «Kozatskyi Golos» Ternopil, «Smix i Gore Sichovogo Striltsia» Kremenets), three — socio-political («Ukrayinski Visty» Ternopil, «Nasha Zemlya» and «Chortkivskyi Vistnyk» — both were published in Chortkiv). All above mentioned publications were published less than a year, mostly one or two months, rarely from three to five months. Only two military journals («Strilets» and «Kozatskyi Golos») were published eleven and ten months respectively. The size of the indicated journals mostly was 2–4 pages, only a few numbers were larger (up to 6–8 pages).All periodicals published in the region during this period, stood on the position of statehood establishment, independence of Ukraine. Official materials, fronts messages, publications on land issues, materials about Ukrainian national identity, relations with Poles and bolsheviks, etc were often published on the pages of the newspapers.Newspapers, that were published in cities with traditions of Ukrainian press-printing (Ternopil, Berezhany), were more informative, among their publications prevailed own materials on actual socio-political themes and also their polygraphic design was more qualitative.It is proved that the press of the period of the national liberation struggle of Ukrainians in 1918–1919 has became an important step in the further development of the publishing in Ternopil. ; У статті досліджується українська періодика Тернопілля доби національно-визвольних змагань українського народу 1918–1919 років, окреслюються історичні передумови постання преси на Тернопіллі в означений період, з'ясовується, що час на Тернопіллі, як і в Україні загалом, характеризується збільшенням інтенсивності розвитку пресодрукування. Протягом лютого 1918 — грудня 1919 років на території краю, змінюючи один одного, виходило дванадцять періодичних видань, з них шість — офіційних («Голос Поділля», «Вістник Державного Секретаріяту Військових Справ», «Український Голос» — усі три у Тернополі, «Бережанський Вістник», «Борщівський Голос», «Збаражське Слово»), три — військових («Стрілець» Тернопіль–Борщів, «Козацький Голос» Тернопіль, «Сміх і Горе Січового Стрільця» Кременець), три — суспільно-політичних («Українські Вісти» Тернопіль, «Наша Земля» і «Чортківський Вістник» — обидва у Чорткові). Усі згадані видання виходили менше року, здебільшого один-два, рідше три-п'ять місяців. Лише два військових часописи («Стрілець» і «Козацький Голос») виходили одинадцять і десять місяців відповідно. Обсяг зазначених часописів переважно становив 2–4 сторінки, поодинокі числа були більшого обсягу (до 6–8 сторінок).Усі без винятку часописи, що виходили у краї в цей період, стояли на позиціях утвердження державності, незалежності України. На шпальтах видань найчастіше друкувалися офіційні матеріали, повідомлення з фронтів, публікації із земельного питання, національної самоідентифікації українців краю, стосунків з поляками та більшовиками тощо.Часописи, що виходили в містах з уже усталеними традиціями українського пресодрукування (Тернопіль, Бережани), більш інформативні, серед їхніх публікацій переважають власні матеріали на актуальні суспільно-політичні теми, якіснішим є і художньо-поліграфічне оформлення.Доведено, що преса доби національно-визвольних змагань українського народу 1918–1919 років стала важливим кроком у подальшому розвитку видавничої справи на Тернопіллі.

The ethnic history of the presence of the Polish ethnos on the territory of the present-day Ternopil region dates back to the times of the Kievan Rus and the Galicia-Volhynia principality. The political expansion of lands due to the loss of their own statehood defined the growth of the Polish population in the region in the 14th and 15th centuries. After the seizure of Eastern Galicia by Austria, Polish colonization weakened at the expense of German colonization. A population census was conducted in the region, which was subject to the Habsburg monarchy in the early twentieth century. According to the 1900 census, the Polish-speaking population was the second largest ethnic group (32.8%). The maximum proportions of the Polish-speaking population pertained to the Skalat, Zbarazh and Budzaniv judicial districts. The smallest share of the population spoke Polish in the Zalishchyky court district. The census also recorded exclusively Polish-speaking settlements: Panovychi, Dobrovody, Malovody, Cherneliv Mazovetsky, Kretivtsi. During the period from 1900 to 1921, the number of Roman Catholics increased by 171,422 thousand persons or 38.28%In 192 Roman Catholics occupied the first place among the urban population of the four districts (Berezhany, Buchach, Terebovlya and Zbarazh) with proportions ranging from 40-44%, accounting for 28.2% of the total urban population of the region. According to the results of the 1921 census, Roman Catholics predominated in 16 urban settlements in the Ternopil region. The smallest percentage of predomination of Roman Catholic was recorded in Borshchiv (37.28%) and the largest one was recorded in Barysh (62.73%). The share of the Roman Catholic population in the rural settlements of the Ternopil region did not exceed 47.4% (Skalat district) and reached 7.8% at the minimum (Kremenets district).The structure of the Roman Catholic population by age was defined by the prevalence of children under the age of 9. In urban settlements, this figure was 17.8% as opposed to 20.6% in rural areas. ...

Summary. The article investigates the structural transformation of the city departments of the People՚s Commissariat for State Security and the Ministry of State Security (hereinafter NKGB-MGB) in Ternopil region on the basis of available historical sources and monographs. The authors give quantitative and qualitative characteristics of the staffing of the NKGB-MGB departments, highlight the main trends and patterns in the selection of employees and analyze the national affiliation and educational level. The purpose of the study is to outline the structure and its transformation, to characterize the staffing of the city departments of the NKGB-MGB in Ternopil, Kremenets and Chortkiv in 1944‒1947. The research methodology is based on the principles of objectivity and historicism. The use of historical-comparative method made it possible to trace and compare the structure of the NKGB-MGB at all stages of transformation and development. As well as methods of statistics, analysis and synthesis, which served for the quantitative and qualitative characterization of personnel and systematization of the results. The scientific novelty is that the structure and staffing of the city departments of the NKGB-MGB in the cities of Ternopil, Kremenets and Chortkiv were studied for the first time. Conclusions – after the restoration of the city departments of the NKGB in 1944, there was an acute shortage of qualified personnel, in some places the departments were filled only by 50%, and people who had completed only a few grades of school were hired. The departments and subdivisions were filled by transfered Ukrainians from the eastern regions of the USSR, Russians and Belarusians. It is worth noting that in 1945 the staffing situation improved, the number of employees increased by an average of two employees in the management staff. In 1946, the USSR NKGB was reorganized into the USSR Ministry of State Security to which Military Counterintelligence Agency "Smersh" was added. After the reorganization, we observed restructuring of the second subdivision which was part of the city departments, where the counterintelligence and search divisions and an operational division were formed. Since 1946, the staffing of departments and subdivisionswas improving, both quantitatively and qualitatively. Vacancies became rare and the educational level of employees increased. The tendency to improve the quality of staff persisted in 1947, therefore employees with only elementary school behind them were no longer on the staff lists. ; Анотація. У статті на основі історичних першоджерел та монографій досліджено структуру міських відділів Народного комісаріату державної безпеки та Міністерства державної безпеки (далі НКДБ-МДБ) в Тернопільській області, описано їх структурну трансформацію. Дано кількісну та якісну характеристику кадрового складу відділів НКДБ-МДБ, виділено основні тенденції і закономірності у виборі працівників, проаналізовано національну приналежність, а також освітній рівень. Мета дослідження – окреслити структуру та її трансформацію, дати характеристику комплектації міських відділів НКДБ-МДБ у Тернополі, Кременці та Чорткові у 1944–1947 рр. Методологія дослідження опирається на принципи об՚єктивності, історизму. Було застосовано історико-порівняльний метод, що дав можливість простежити і порівняти структуру НКДБ-МДБ на усіх стадіях трансформації та розвитку. А також методи статистики, аналізу і синтезу, які послужили для кількісної та якісної характеристики кадрів, систематизації отриманих результатів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше здійснено дослідження структури та комплектації міських відділів НКДБ-МДБ у містах Тернопіль, Кременець і Чортків. Висновки – після відновлення міських відділів НКДБ у 1944 р. спостерігалась гостра нестача кваліфікованих кадрів, подекуди відділи були заповнені лише на 50 %, а на роботу брали осіб, що закінчили лише кілька класів школи. Відділ та відділення комплектували шляхом переведення українців зі східних областей УРСР, росіян та білорусів. Варто відзначити, що у 1945 р. ситуація з наповненням кадрів поліпшилась, кількість працівників у середньому збільшилась на дві особи у керівному складі. У 1946 р. пройшла реорганізація НКДБ СРСР в Міністерство державної безпеки СРСР, до якого було приєднано і ГУКР «Смерш». У перших штатних розписах після реорганізації ми спостерігаємо реструктуризацію другого відділення, що входило до складу міських відділів, було утворено відділення контррозвідки та пошуку і оперативне відділення. З 1946 р. комплектація відділів та відділень поліпшується, як кількісно, так і якісно. Вільні посади стали рідкістю, а освітній рівень працівників зріс. Тенденція на підвищення якості кадрів збереглась і в 1947 р.: так, працівників, що закінчували лише кілька класів школи, у штатних розписах уже не було. Варто звернути увагу на відділення 2 – Н у складі Чортківсьго відділу, якого не було згідно зі штатним розписом 1946 р.

Summary. The article investigates the structural transformation of the city departments of the People՚s Commissariat for State Security and the Ministry of State Security (hereinafter NKGB-MGB) in Ternopil region on the basis of available historical sources and monographs. The authors give quantitative and qualitative characteristics of the staffing of the NKGB-MGB departments, highlight the main trends and patterns in the selection of employees and analyze the national affiliation and educational level. The purpose of the study is to outline the structure and its transformation, to characterize the staffing of the city departments of the NKGB-MGB in Ternopil, Kremenets and Chortkiv in 1944‒1947. The research methodology is based on the principles of objectivity and historicism. The use of historical-comparative method made it possible to trace and compare the structure of the NKGB-MGB at all stages of transformation and development. As well as methods of statistics, analysis and synthesis, which served for the quantitative and qualitative characterization of personnel and systematization of the results. The scientific novelty is that the structure and staffing of the city departments of the NKGB-MGB in the cities of Ternopil, Kremenets and Chortkiv were studied for the first time. Conclusions – after the restoration of the city departments of the NKGB in 1944, there was an acute shortage of qualified personnel, in some places the departments were filled only by 50%, and people who had completed only a few grades of school were hired. The departments and subdivisions were filled by transfered Ukrainians from the eastern regions of the USSR, Russians and Belarusians. It is worth noting that in 1945 the staffing situation improved, the number of employees increased by an average of two employees in the management staff. In 1946, the USSR NKGB was reorganized into the USSR Ministry of State Security to which Military Counterintelligence Agency "Smersh" was added. After the reorganization, we observed restructuring of the second subdivision which was part of the city departments, where the counterintelligence and search divisions and an operational division were formed. Since 1946, the staffing of departments and subdivisionswas improving, both quantitatively and qualitatively. Vacancies became rare and the educational level of employees increased. The tendency to improve the quality of staff persisted in 1947, therefore employees with only elementary school behind them were no longer on the staff lists. ; Анотація. У статті на основі історичних першоджерел та монографій досліджено структуру міських відділів Народного комісаріату державної безпеки та Міністерства державної безпеки (далі НКДБ-МДБ) в Тернопільській області, описано їх структурну трансформацію. Дано кількісну та якісну характеристику кадрового складу відділів НКДБ-МДБ, виділено основні тенденції і закономірності у виборі працівників, проаналізовано національну приналежність, а також освітній рівень. Мета дослідження – окреслити структуру та її трансформацію, дати характеристику комплектації міських відділів НКДБ-МДБ у Тернополі, Кременці та Чорткові у 1944–1947 рр. Методологія дослідження опирається на принципи об՚єктивності, історизму. Було застосовано історико-порівняльний метод, що дав можливість простежити і порівняти структуру НКДБ-МДБ на усіх стадіях трансформації та розвитку. А також методи статистики, аналізу і синтезу, які послужили для кількісної та якісної характеристики кадрів, систематизації отриманих результатів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше здійснено дослідження структури та комплектації міських відділів НКДБ-МДБ у містах Тернопіль, Кременець і Чортків. Висновки – після відновлення міських відділів НКДБ у 1944 р. спостерігалась гостра нестача кваліфікованих кадрів, подекуди відділи були заповнені лише на 50 %, а на роботу брали осіб, що закінчили лише кілька класів школи. Відділ та відділення комплектували шляхом переведення українців зі східних областей УРСР, росіян та білорусів. Варто відзначити, що у 1945 р. ситуація з наповненням кадрів поліпшилась, кількість працівників у середньому збільшилась на дві особи у керівному складі. У 1946 р. пройшла реорганізація НКДБ СРСР в Міністерство державної безпеки СРСР, до якого було приєднано і ГУКР «Смерш». У перших штатних розписах після реорганізації ми спостерігаємо реструктуризацію другого відділення, що входило до складу міських відділів, було утворено відділення контррозвідки та пошуку і оперативне відділення. З 1946 р. комплектація відділів та відділень поліпшується, як кількісно, так і якісно. Вільні посади стали рідкістю, а освітній рівень працівників зріс. Тенденція на підвищення якості кадрів збереглась і в 1947 р.: так, працівників, що закінчували лише кілька класів школи, у штатних розписах уже не було. Варто звернути увагу на відділення 2 – Н у складі Чортківсьго відділу, якого не було згідно зі штатним розписом 1946 р.