Suchergebnisse

Problem setting. Environmental issues are one of the most important in today's globalized world. Environmental protection, rational use of natural resources, maintenance of environmental safety are determined by the legislation of Ukraine as a necessary condition for sustainable economic and social development of the country. NGOs in the field of environmental protection are formed by active members of society and play a key role in implementing the principles of public participation in decision-making. The activity of such organizations is aimed at expanding environmental activities into society, awareness and active public addressing of environmental issues.Recent research and publications analysis. The problems of NGOs' participation in the processes of formation and implementation of state policy were studied by E. Afonin, R. Voitovich, L. Honyukova, G. Hoshovska, V. Namestnik, T. Fedorenko, S. Teleshun, T. Alexandrov, T. Andriychuk, M. Vihlyaev, A. Voloshin, K. Glubochenko, M. Latsiba, N. Oksha, S. Stetsenko, O. Fedorov and others. The research of the environmental movement in Ukraine, its role in the processes of formation of ecological consciousness and ecological culture of Ukrainian society were accomplished by M. Aleksiyovets, S. Vasyuta, T. Hardashchuk, S. Gensiruk, V. Krysachenko, V. Namestnik, O. Stegnii, M. Hilko and others.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Despite many studies in the field of NGOs' activity, their participation in the formation and implementation of public policy, the issues of effective interaction of environmental organizations with public authorities are poorly studied and require more detailed analysis.The purpose of the article is to substantiate public participation in the process of public-administrative decision-making in the field of environmental protection as the main factor of democracy and development of civil society in the country.Paper main body. One of the main prerequisites in the development of democracy is the participation of wide population' groups in the process of decision-making. The regulations for interaction of public authorities and organizations of civil society in the formulation and implementation of public policies are generally created in democratic Ukraine. However, public organizations do not always effectively use the mechanisms of cooperation with the government.Engaging citizens to participate in decision-making should be based on relevant principles. The fundamental principles of public participation in policy making are: the principle of citizen' confidence in the government, the principle of government openness and transparency, the principle of objectivity, the principle of coordination, the presence of effective mechanisms to inform citizens, alternatives in discussing of practical aspects of problem-solving and others.The level of citizen' participation at different stages of the decision-making process may vary depending on the intensity of the attraction. There are four levels of participation, from the lowest to the highest engagement. These include information, consultation, dialogue and partnership.The real impetus for the development of the issues of public participation in the management of public affairs in environmental protection sphere was the ratification of the Aarhus Convention, UN/ECE, by Ukraine.Public participation in policy making and democracy in the western world have always been a part of environmental movement and environmental political theory.Environmental democracy is based on the idea that active public participation is crucial to ensure equitable consideration of public interests in decision-making considering the land and other natural resources. At its core, environmental democracy involves three mutually reinforcing rights: the right to free access to information on the quality and environmental issues; the right to democratic and constructive participation in decision-making; the right to enforce environmental regulations or compensation for damages. Even though these rights are widely recognized as fundamental for a responsible, equitable and effective environmental management, the extent to which countries have established them by means of laws and regulations still must be systematically measured. If ecological democracy is designed to ensure sustainable development, the rights to access to information, participation and justice on environmental issues should be recognized and enshrined by regulations of the country.Conclusions of the research and prospects for further studies. Rational use of natural resources and provision of environmental safety, enhancement of public awareness level and environmental awareness should be the priorities of public environmental policy. Public participation in environmental policy-making processes, defining the ways of management and environmental protection is a decisive factor and has a decisive influence on policy making in developed countries.Environmental democracy is defined as public participation and an environmentally sound form of collective decision-making that determines their priority, based on long-term public interests. The principles of environmental democracy should be used not only to criticize the existing institutional mechanisms of public-state interaction, but also to find other ways of their interaction.The prospect of further research is to conduct an in-depth analysis of the issues of public environmental awareness in the countries with different economic development level. ; Аргументовано, що підвищення рівня інформаційної обізнаності громадськості з питань охорони довкілля та забезпечення її широкої участі у прийнятті державно-управлінських рішень щодо охорони навколишнього середовища має бути пріоритетом держави, яка прагне налагодити ефективну взаємодію з громадськістю. Зазначено, що, своєю чергою, участь громадськості при розробленні державної політики допомагає вирішенню складних соціальних та екологічних проблем суспільства. Доведено, що зазначене є однією з основних передумов розвитку демократії. Розглянуто основні міжнародні та національні нормативні акти у сфері охорони навколишнього природного середовища. Наведено рівні участі громадян на різних етапах процесу прийняття державно-управлінських рішень. Розглянуто поняття екологічної демократії та визначено, що розвиток освіти і поширення екологічної інформації стимулюють відповідальність громадськості у вирішенні екологічних питань.

The problem of preparation and conduct of demobilization in the state is that humanity; science and practice mainly have experience and analyze this set of measures only in the context of demobilization of the Armed Forces. Numerous wars which took place last time were without the transfer of the economy, population and other components to the mode of operation in a "Special Period" firstly due to the level of military conflict and their length, secondly, with an extremely limited number of states that has an economy and a Military-Industrial Complex with a reserve of capacity, large population, flexible system of government etc.The purpose of the article is to define and systematize the tasks, methods, measures of demobilization in the state.The organization of demobilization in the state is the most difficult period of work of the state leadership at the final stage of the war. The set of demobilization measures envisages their focus on the systematic transfer of the national economy, the system of government to work and functioning in peacetime. The Armed Forces of Ukraine and other formations, operational and rescue services of civil defense are switched to the organization of peacetime mode. But the transfer of the system of ensuring the livelihood of the population to operate in peacetime by existing legislation is not interpreted.A variant of the structure of state management of measures to demobilize the national economy is presented in the paper.It should be noted that currently the field of mobilization is regulated by a number of state documents (twenty laws of Ukraine, ten acts of the President of Ukraine, thirty acts of the Cabinet of Ministers of Ukraine and more than twenty orders of the relevant central executive bodies). At the same time, most documents on mobilization training, mobilization and demobilization in the state have limited access, which makes them inaccessible and incomprehensible to most people in the country and does not provide a proper balance of individual and state interests. In order to increase the effectiveness of legal regulation in the field of mobilization, it is proposed to improve the legislation on state mobilization and to prepare and adopt a new version of the Law of Ukraine "On mobilization training and mobilization". ; Проблема подготовки и проведения демобилизации в государстве состоит в том, что человечество, наука и практика в основном имеют опыт и анализируют этот комплекс мероприятий только в контексте демобилизации вооруженных сил. Большое количество войн происходило без перевода экономики, населения, других составляющих на режим работы и жизни в особых условиях. Во-первых, это обусловлено уровнями и содержанием военных конфликтов, их продолжительностью. Во-вторых это связано с крайне ограниченным количеством государств, имеющих развитую экономику и оборонно-промышленный комплекс (ОПК) с резервом мощностей, многочисленное население, гибкую систему управления государством и тому подобное.Целью статьи является определение и систематизация задач, способов, мероприятий демобилизации в государстве.Организация проведения демобилизации в государстве ‑ это сложный период работы руководства государства на завершающем этапе войны. Комплекс мероприятий демобилизации предусматривает их направленность на планомерный переход национальной экономики, системы управления государством на работу и функционирование в условиях мирного времени, а Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, Оперативно-спасательной службы гражданской защиты ‑ на организацию и штаты мирного времени. Но перевод системы обеспечения жизнедеятельности населения на функционирование в условиях мирного времени существующими законодательными документами не определены.Приведен вариант структуры государственного управления мероприятиями демобилизации национальной экономики.Следует обратить внимание, что на сегодня сферу мобилизации регламентируют около двадцати законов Украины, десяти актов Президента Украины, тридцати актов Кабинета Министров Украины и более двадцати приказов соответствующих центральных органов исполнительной власти. В то же время, большинство руководящих документов по мобилизационной подготовке, мобилизации и демобилизации в государстве, имеют ограниченный доступ необоснованно (секретные, совершенно секретные), что делает их не доступными и непонятными для большинства граждан Украины, не обеспечивает надлежащего баланса индивидуальных и государственных интересов. С целью повышения эффективности правового регулирования в сфере мобилизации предлагается в качестве первоочередного направления совершенствования законодательства о мобилизации подготовить и принять новую редакцию комплексного Закона Украины "О мобилизационной подготовке и мобилизации". ; Проблема підготовки та проведення демобілізації в державі полягає в тому, що людство, наука і практика в основному мають досвід та аналізують цей комплекс заходів тільки в контексті демобілізації збройних сил. Велика кількість війн відбувалася без переведення економіки, населення, інших складових на режим роботи та життя в особливих умовах. По-перше, це обумовлено рівнями та змістом воєнних конфліктів, їх тривалістю. По-друге це пов'язано з вкрай обмеженою кількістю держав, які мають розвинуту економіку та оборонно-промисловий комплекс (ОПК) з резервом потужностей, чисельне населення, гнучку систему управління державою тощо.Метою статті є визначення та систематизація завдань, способів, заходів демобілізації в державі.Організація проведення демобілізації в державі – це найскладніший період роботи керівництва держави на завершальному етапі війни. Комплекс заходів демобілізації передбачає їх спрямованість на планомірне переведення національної економіки, системи управління державою на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати мирного часу. Але переведення системи забезпечення життєдіяльності населення на функціонування в умовах мирного часу існуючими законодавчими актами не розтлумачується.Наведено варіант структури державного управління заходами демобілізації національної економіки.Слід звернути увагу, що на сьогодні сферу мобілізації регламентують близько двадцяти законів України, десяти актів Президента України, тридцяти актів Кабінету Міністрів України та понад двадцять наказів відповідних центральних органів виконавчої влади. Водночас, більшість керівних документів з мобілізаційної підготовки, мобілізації та демобілізації в державі, мають обмежений доступ необґрунтовано (таємні, цілком таємні), що робить їх не доступними і не зрозумілими для більшості громадян України, не забезпечує належного балансу індивідуальних і державних інтересів. З метою підвищення ефективності правового регулювання у сфері мобілізації пропонується в якості першочергового напрямку удосконалення законодавства про мобілізацію підготувати та прийняти нову редакцію комплексного Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

In the conditions of the hybrid war that is going on in the East of Ukraine, changes in the forms and methods of application of the Armed Forces of Ukraine, the problem of the effectiveness of military educational activities, which would meet modern requirements, has become especially relevant. This is especially true of the training of reserve officers in Ukraine.The analysis of the current legal framework, current requirements for the procedure and organization of training of reserve officers, allowed the authors to establish many indicators of the effectiveness of military training units of the training of reserve officers and suggest a way to combine them into two common types. These are the types of indicators that characterize the cost and effectiveness (quality) of military training of citizens in military training units.Based on this, the article for the first time establishes the main complex and partial indicators of the above components of the effectiveness of units of the training of reserve officers in Ukraine (cost, effectiveness) and identifies the relevant integrated indicator and criteria for their effectiveness.The basis for assessing the effectiveness of the training system of reserve officers was that today, the principles of organization and financial support of military training in different military training units of the training of reserve officers are different, ie formed by the governing body of each military training unit, which significantly affects their costs (costs) for military training of citizens and, accordingly, for its effectiveness (quality) in each military training unit of the reserve officer training system.Using the proposed methodological approaches to assess the effectiveness of military training units of higher education institutions, the target function of the effectiveness of the reserve officer training system is determined, which can be used to quantify the quality of reserve officers training in different units and regions of the reserve officer training system. This will make it possible to identify possible areas for improving the effectiveness of training for the reserve officer-training program and to clarify the content of the main categories, principles and conceptual principles necessary for further reform of the reserve officer training system in Ukraine. ; В условиях гибридной войны, которая продолжается на Востоке Украины, изменения форм и способов применения Вооруженных Сил Украины особую актуальность приобрела проблема эффективности военной образовательной деятельности, соответствующей требованиям современности. Особенно это касается подготовки офицеров запаса в Украине.Проведенный анализ действующей нормативно-правовой базы, требований настоящего о порядке и организации подготовки офицеров запаса, дал возможность авторам в ходе исследования установить множество показателей эффективности функционирования военных учебных подразделений системы подготовки офицеров запаса и предложить способ их объединения в два общих типа. Это типы показателей, характеризующих стоимость и результативность (качество) военной подготовки граждан в военных учебных подразделений.Исходя из этого, в статье впервые установлены основные комплексные и частичные показатели вышеупомянутых составляющих эффективности функционирования подразделений системы подготовки офицеров запаса в Украине (стоимость, результативность) и определен соответствующий интегральный показатель и критерий эффективности их функционирования.Основой оценки эффективности функционирования системы подготовки офицеров запаса стало то, что на сегодня, принципы организации и финансового обеспечения военной подготовки в различных военных учебных подразделений системы подготовки офицеров запаса разные, то есть формируются органом управления каждого военно-учебного подразделения, существенно влияет на их расходы (затраты) на военную подготовку граждан и соответственно на ее результативность (качество) в каждом военно-учебном подразделения системы подготовки офицеров запаса.С использованием предложенных методических подходов к оценке эффективности функционирования военных учебных подразделений высших учебных заведений определено целевую функцию эффективности функционирования системы подготовки офицеров запаса, с помощью которой можно количественно оценить качество подготовки офицеров запаса в различных подразделениях и регионах системы подготовки офицеров запаса Вооруженных Сил Украины. Это позволит установить возможные направления повышения эффективности обучения по программе подготовки офицеров запаса и выяснить содержание основных категорий, принципов и концептуальных основ, необходимых для дальнейшего реформирования системы подготовки офицеров запаса в Украине. ; В умовах гібридної війни, що триває на Сході України, зміни форм та способів застосування Збройних Сил України особливої актуальності набула проблема ефективності військової освітньої діяльності, яка б відповідала вимогам сучасності. Особливо це стосується підготовки офіцерів запасу в Україні.Проведений аналіз чинної нормативно-правової бази, вимог сьогодення щодо порядку та організації підготовки офіцерів запасу, дав можливість авторам під час дослідження встановити множину показників ефективності функціонування військових навчальних підрозділів системи підготовки офіцерів запасу та запропонувати спосіб їхнього об'єднання у два загальні типи. Це типи показників, що характеризують вартість та результативність (якість) військової підготовки громадян у військових навчальних підрозділів.Виходячи з цього, у статті вперше встановлено основні комплексні та часткові показники вищезазначених складових ефективності функціонування підрозділів системи підготовки офіцерів запасу в Україні (вартість, результативність) та визначено відповідний інтегральний показник і критерій ефективності їхнього функціонування.Підґрунтям оцінювання ефективності функціонування системи підготовки офіцерів запасу стало те, що на сьогодні, принципи організації та фінансового забезпечення військової підготовки у різних військових навчальних підрозділів системи підготовки офіцерів запасу є різними, тобто формуються органом управління кожного військово-навчального підрозділу, що суттєво впливає на їхні витрати (затрати) на військову підготовку громадян та відповідно на її результативність (якість) у кожному військово-навчальному підрозділу системи підготовки офіцерів запасу. Із використанням запропонованих методичних підходів щодо оцінювання ефективності функціонування військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти визначено цільову функцію ефективності функціонування системи підготовки офіцерів запасу, за допомогою якої можна кількісно оцінити якість підготовки офіцерів запасу в різних підрозділах та регіонах системи підготовки офіцерів запасу Збройних Сил України. Це дасть змогу встановити можливі напрями підвищення ефективності навчання за програмою підготовки офіцерів запасу та з'ясувати зміст основних категорій, принципів і концептуальних засад, необхідних для подальшого реформування системи підготовки офіцерів запасу в Україні.

During his period as Spanish Foreign Minister in the first Socialist Government led by Felipe González, Fernando Morán concentrated on two main objectives: attaining Spain's entrance into the European Community and making substantial progress on the long-standing question of Gibraltar between Spain and the United Kingdom. After two and a half years, Morán reached both aims, which were interconnected, through separate negotiations, on the EEC with Brussels and on Gibraltar with his British colleague, Geoffrey Howe, not withouth sustained contacts with local leaders in Gibraltar and its neighbouring Campo. Those efforts paid off with the Brussels Declaration of 1984 between the Spanish and British Foreign Ministers, which opened the way to the "Brussels Process" in order to deal with all differences between the two countries on Gibraltar, including the sovereignty issues; at the same time, it was agreed to advance for a year the implementation of EEC norms to the human and economic relations between Gibraltar and its surrounding area, which soon afterwards led to the "reopening of the fence" separating them through the abrogation of the restrictive measures imposed in the 1960s under the Franco regime. Both aspects were duly implemented from early 1985 at the first ministerial conference of the Brussels Process, when Morán set forth his vision of Gibraltar's future and submitted the proposals of the Spanish Government – which are detailed in this contribution – on a transitional period for the gradual reintegration of the Rock into Spain's national territory, while assuring a wide measure of self-government for the Gibraltarians. Recalling all this not only has a historical interest; it also has a renewed current relevance following the UK's withdrawal from the European Union, as the relative position of both countries is now somehow inverted: while the UK was then a member State of the EEC at the moment when Spain was calling at Europe's door, now it is Spain the EU member State at a time when the UK is trying to negotiate its future realtionship with the EU. This is something which greatly interests Gibraltar, as a territory situated on the continent, whose citizens voted by an overwhelming majority in favor of remaining within the EU. Inevitably, by the UK's initiative, the whole existing situation, which was very favourable for Gibraltar, is now in question, and Spain has at this juncture a decisive voice in the determination of the rules that will apply to the future relations of the EU with the UK and also with Gibraltar. This may be considered as Morán's lasting legacy for Spain, Europe and Gibraltar. ; Durante su período al frente del ministerio de Asuntos Exteriores en el primer Gobierno socialista de Felipe González, Fernando Morán desarrolló una intensa actividad encaminada fundamentalmente a dos objetivos: culminar el ingreso de España en la Comunidad Europea y lograr sustanciales avances en la histórica cuestión de Gibraltar entre España y el Reino Unido. En aquellos dos años y medio, Morán alcanzó esos dos objetivos, que se hallaban entrelazados, mediante negociaciones separadas con Bruselas y, en el caso de Gibraltar, con su colega británico Geoffrey Howe, sin descuidar contactos sostenidos con líderes locales gibraltareños y del vecino Campo. Esa labor se plasmó en la Declaración de Bruselas de 1984, suscrita por los ministros de España y del Reino Unido, que abrió paso al "Proceso de Bruselas" para tratar todas las cuestiones pendientes entre ambos países respecto a Gibraltar, incluyendo las de soberanía; y al propio tiempo se anticipaba por un año la aplicación de las normas comunitarias a las relaciones humanas y económicas entre Gibraltar y su entorno, lo que supondría poco después la reapertura de la Verja con el levantamiento de las medidas restrictivas impuestas en los años 60, bajo el régimen de Franco. Ambas cosas se comenzaron a poner en práctica con la primera reunión ministerial del Proceso de Bruselas, celebrada en Ginebra en 1985, en la que Morán expuso su visión del futuro de Gibraltar y presentó las propuestas del Gobierno español - que se detallan en este trabajo - sobre un periodo transitorio que propiciara gradualmente la reintegración del Peñón al territorio español, compatible con un amplio régimen de auto-gobierno para los gibraltareños. Todo ello tiene un interés no sólo histórico, puesto que cobra de nuevo una inesperada actualidad al producirse la salida del Reino Unido de la Unión Europea (el llamado Brexit), que invierte las posiciones relativas en las que entonces se encontraban el Reino Unido y España: si entonces era el Reino Unido el Estado miembro de las Comunidades y España quien llamaba a la puerta de Europa, ahora es España el Estado miembro de la Unión Europea mientras el Reino Unido negocia con dificultad la forma y el contenido de sus futuras relaciones con la Unión. Algo que interesa vitalmente a Gibraltar, en cuanto territorio enclavado en el continente y cuyos ciudadanos se pronunciaron de manera ampliamente mayoritaria a favor de permanecer dentro de la Unión. Inevitablemente – y por iniciativa del Reino Unido - ahora viene a replantearse toda la situación anterior, que había sido muy beneficiosa para Gibraltar, y a España le corresponde un papel determinante en la fijación de las reglas que vayan a regir la futura relación del Reino Unido, y también de Gibraltar, con Europa. Ese podría considerarse el legado duradero de Morán respecto de España, Europa y Gibraltar.

During his period as Spanish Foreign Minister in the first Socialist Government led by Felipe González, Fernando Morán concentrated on two main objectives: attaining Spain's entrance into the European Community and making substantial progress on the long-standing question of Gibraltar between Spain and the United Kingdom. After two and a half years, Morán reached both aims, which were interconnected, through separate negotiations, on the EEC with Brussels and on Gibraltar with his British colleague, Geoffrey Howe, not withouth sustained contacts with local leaders in Gibraltar and its neighbouring Campo. Those efforts paid off with the Brussels Declaration of 1984 between the Spanish and British Foreign Ministers, which opened the way to the "Brussels Process" in order to deal with all differences between the two countries on Gibraltar, including the sovereignty issues; at the same time, it was agreed to advance for a year the implementation of EEC norms to the human and economic relations between Gibraltar and its surrounding area, which soon afterwards led to the "reopening of the fence" separating them through the abrogation of the restrictive measures imposed in the 1960s under the Franco regime. Both aspects were duly implemented from early 1985 at the first ministerial conference of the Brussels Process, when Morán set forth his vision of Gibraltar's future and submitted the proposals of the Spanish Government – which are detailed in this contribution – on a transitional period for the gradual reintegration of the Rock into Spain's national territory, while assuring a wide measure of self-government for the Gibraltarians. Recalling all this not only has a historical interest; it also has a renewed current relevance following the UK's withdrawal from the European Union, as the relative position of both countries is now somehow inverted: while the UK was then a member State of the EEC at the moment when Spain was calling at Europe's door, now it is Spain the EU member State at a time when the UK is trying to negotiate its future realtionship with the EU. This is something which greatly interests Gibraltar, as a territory situated on the continent, whose citizens voted by an overwhelming majority in favor of remaining within the EU. Inevitably, by the UK's initiative, the whole existing situation, which was very favourable for Gibraltar, is now in question, and Spain has at this juncture a decisive voice in the determination of the rules that will apply to the future relations of the EU with the UK and also with Gibraltar. This may be considered as Morán's lasting legacy for Spain, Europe and Gibraltar. ; EL MINISTRO DE EXTERIORES FERNANDO MORÁN ENCARA LA CUESTIÓN DE GIBRALTAR (1982-1985) Durante su período al frente del ministerio de Asuntos Exteriores en el primer Gobierno socialista de Felipe González, Fernando Morán desarrolló una intensa actividad encaminada fundamentalmente a dos objetivos: culminar el ingreso de España en la Comunidad Europea y lograr sustanciales avances en la histórica cuestión de Gibraltar entre España y el Reino Unido. En aquellos dos años y medio, Morán alcanzó esos dos objetivos, que se hallaban entrelazados, mediante negociaciones separadas con Bruselas y, en el caso de Gibraltar, con su colega británico Geoffrey Howe, sin descuidar contactos sostenidos con líderes locales gibraltareños y del vecino Campo. Esa labor se plasmó en la Declaración de Bruselas de 1984, suscrita por los ministros de España y del Reino Unido, que abrió paso al "Proceso de Bruselas" para tratar todas las cuestiones pendientes entre ambos países respecto a Gibraltar, incluyendo las de soberanía; y al propio tiempo se anticipaba por un año la aplicación de las normas comunitarias a las relaciones humanas y económicas entre Gibraltar y su entorno, lo que supondría poco después la reapertura de la Verja con el levantamiento de las medidas restrictivas impuestas en los años 60, bajo el régimen de Franco. Ambas cosas se comenzaron a poner en práctica con la primera reunión ministerial del Proceso de Bruselas, celebrada en Ginebra en 1985, en la que Morán expuso su visión del futuro de Gibraltar y presentó las propuestas del Gobierno español - que se detallan en este trabajo - sobre un periodo transitorio que propiciara gradualmente la reintegración del Peñón al territorio español, compatible con un amplio régimen de auto-gobierno para los gibraltareños. Todo ello tiene un interés no sólo histórico, puesto que cobra de nuevo una inesperada actualidad al producirse la salida del Reino Unido de la Unión Europea (el llamado Brexit), que invierte las posiciones relativas en las que entonces se encontraban el Reino Unido y España: si entonces era el Reino Unido el Estado miembro de las Comunidades y España quien llamaba a la puerta de Europa, ahora es España el Estado miembro de la Unión Europea mientras el Reino Unido negocia con dificultad la forma y el contenido de sus futuras relaciones con la Unión. Algo que interesa vitalmente a Gibraltar, en cuanto territorio enclavado en el continente y cuyos ciudadanos se pronunciaron de manera ampliamente mayoritaria a favor de permanecer dentro de la Unión. Inevitablemente – y por iniciativa del Reino Unido - ahora viene a replantearse toda la situación anterior, que había sido muy beneficiosa para Gibraltar, y a España le corresponde un papel determinante en la fijación de las reglas que vayan a regir la futura relación del Reino Unido, y también de Gibraltar, con Europa. Ese podría considerarse el legado duradero de Morán respecto de España, Europa y Gibraltar.

Purpose. Substantiation of the possibility for expanding the modern Aerogas Control (AGC) systems functions when using them to identify the processes of spontaneous heating, spontaneous ignition of coal and gas contamination at the mining site of the coal mine. Methods. This paper presents the dynamics study of selecting 15 air distribution gas samples from the specified places, using the MATLAB system and Simulink extension packages. Gas samples have been selected in the 14th southern longwall face of block No.10 at Mining Administration "Pokrovske" during March 23-27, 2019, where an emergency situation related to gas contamination occurred on March 15, 2019. Findings. The experimental data has been processed on the carbon monoxide emission in mine workings of the extraction area, longwall face, technological pipelines, and on air distribution. A carbon monoxide increase in mine workings has been determined from 0.0000-0.0002% in the air jet, incoming the site, to 0.0001-0.0003% in the jet, outcoming from the site. Moreover, maximal invasion of carbon monoxide to the stope mine working occurred during operations of breaking and transporting coal within the extraction area, and when these activities were stopped and there was no fresh beaten material, the invasion of carbon monoxide was reduced to the background content level. It has been proved that improvement of the existing AGC systems by adding the sensors for measuring tracer gases and airflow rate, as well as the "artificial intelligence" to information processing units, will make possible to determine absolute and relative readings for sources identification of spontaneous coal heating at early stages. Originality. For the seam d4 conditions, the nature and peculiarities have been revealed of the carbon monoxide emission and the effects of ventilation during extraction operations at the mining site, while previous known studies were devoted to the carbon monoxide emission from the seams k5, l1, m42 with a change in the granulometric composition. Practical implications. Constant monitoring of aerological threats will make it possible to take appropriate measures for limiting the ventilation and gas hazards effects, the danger of endogenous fires. ; Мета. Дослідження аерогазової обстановки на видобувній дільниці вугільної шахти для обґрунтування можливості розширення функцій сучасних систем автоматичного газового контролю (АГК) при їх використанні у виявленні процесів самонагрівання, самозаймання вугілля та загазованості. Методика. В роботі виконано дослідження динаміки відбору 15 газових проб повітрярозподілення зі встановлених місць, із використанням системи MATLAB і пакетів розширення Simulink. Відбір газових проб здійснено в 14-ї південній лаві блоку №10 шахтоуправління "Покровське" протягом 23.03.2019-27.03.2019, де 15.03.2019 року трапилась аварійна ситуація, пов'язана із загазованістю. Результати. Виконано обробку дослідних даних виділення оксиду вуглецю у виробках виїмкової дільниці, лаві, технологічних трубопроводах повітрярозподілення. Встановлено збільшення оксиду вуглецю у виробках від 0.0000-0.0002% у струмені повітря, що поступало до дільниці, до 0.0001-0.0003% у струмені, що виходив з дільниці, при цьому пікоподібна інвазія оксиду вуглецю до очисної виробки відбувалась при операціях відбійки і транспортування вугілля в межах виїмкової дільниці, а при зупинці цих видів робіт і відсутності свіжого відбитого матеріалу – скорочувалась до фонового. Доведено, що удосконалення існуючих систем АГК додаванням датчиків для вимірювання індикаторних газів і витрат повітря, а також додавання "штучного інтелекту" блокам обробки інформації для визначення абсолютних та відносних показань дозволять виявляти на ранніх стадіях джерела самонагрівання вугілля. Наукова новизна. Для умов пласта d4 виявлено характер і особливості виділення оксиду вуглецю, впливу провітрювання, при виїмкових роботах на видобувній дільниці, в той час як попередні відомі дослідження присвячені виділенню оксиду вуглецю з пластів k5, l1, m42 при зміні гранулометричного складу. Практична значимість. Постійний моніторинг аерологічних загроз дозволить вжити відповідні заходи для обмеження наслідків вентиляційно-газової небезпеки, небезпеки ендогенних пожеж. ; Цель. Исследование аэрогазовой обстановки на добывающем участке угольной шахты для обоснования возможности расширения функций современных систем автоматического газового контроля (АГК) при их использовании в выявлении процессов самонагревания, самовозгорания угля и загазованности. Методика. В работе выполнено исследование динамики отбора 15 газовых проб воздухораспределения с установленных мест, с использованием системы MATLAB и пакетов расширения Simulink. Отбор газовых проб осуществлен в 14-й южной лаве блока №10 шахтоуправления "Покровское" в течение 23.03.2019-27.03.2019, где 15.03.2019 года произошла аварийная ситуация, связанная с загазованностью. Результаты. Выполнено обработку опытных данных выделения оксида углерода в выработках выемочного участка, лаве, технологических трубопроводах воздухораспределения. Установлено увеличение оксида углерода в выработках от 0.0000-0.0002% в поступающей струе воздуха, на участок до 0.0001-0.0003% в исходящей струе, при этом пикообразная инвазия оксида углерода в очистной выработке происходила при операциях отбойки и транспортировки угля в пределах выемочного участка, а при остановке этих видов деятельности и отсутствия свежего отбитого материала – сокращалась до фонового. Доказано, что усовершенствование существующих систем АГК добавлением датчиков для измерения индикаторных газов и расхода воздуха, а также добавление "искусственного интеллекта" блокам обработки информации для определения абсолютных и относительных показаний позволят выявлять на ранних стадиях источники самонагревания угля. Научная новизна. Для условий пласта d4 выявлен характер и особенности выделения оксида углерода, влияния проветривания, при выемочных работах на добывающей участок, в то время как предыдущие известные исследования посвящены выделению оксида углерода из пластов k5, l1, m42 при изменении гранулометрического состава. Практическая значимость. Постоянный мониторинг аэрологических угроз позволит принять соответствующие меры для ограничения последствий вентиляционно-газовой опасности, опасности эндогенных пожаров. ; The authors express their gratitude to the management of the State Militarized Rescue Service of the Ministry of Energy and Environment Protection of Ukraine, the workers of the gas analysis laboratory of No. 10 Mine-Rescue Squad for the provided opportunity to use the gas-air survey materials and the composition results of the taken air samples in the research.

학위논문 (석사) -- 서울대학교 대학원 : 사회과학대학 정치외교학부(정치학전공), 2020. 8. 안도경. ; 이 연구는 엘리너 오스트롬(Elinor Ostrom)의 사회생태체계(Social-Ecological System, SES)를 분석틀로 채택하여 완도군 노화와 보길 지역의 물 분쟁을 경험적으로 풀어냈다. 사회생태체계는 사회·경제·정치적 환경, 생태계, 사용자, 자원, 거버넌스, 제도의 총체적인 상호작용을 설명하려는 시도이다. 2017년 최악의 가뭄이 닥치면서 두 지역이 공유하는 유일한 상수원이 말라 주민들은 식수난에 시달렸다. 완도군의 사회생태체계에는 다중심성(polycentricity)이 부재하여 외부 환경 변화에 유연하게 대처하지 못했다. 완도군의 물관리 제도는 명시적인 규칙만으로는 다원적이며 다층적이다. 그러나 실제로 작동하는 규칙에는 군 의회, 사용자, 군청 어디에도 중심이 존재하지 않았다. 즉, 자원을 지속 가능하게 만들지 못했던 거버넌스와 사용자, 그리고 그들이 만들어 낸 제도가 모두 물 분쟁의 원인이었다. 물관리에서 정부 부처와 지방 자치 단체의 수직적인 관계는 상호의존적이면서도 위기에 대응할 만한 신속한 의사 결정 구조를 구축하지 못했다. 군 사업은 주민들과의 합의보다 정부 부처의 승인이 먼저 이루어져 주민들의 반발에 부딪힐 수밖에 없었다. 특히 완도군 의회는 물관리 제도를 변화시킬 수 있는 주요 행위자였지만 군정을 일회성으로만 감시하는 데 그쳤다. 노화와 보길의 물 분쟁은 기후 변화가 도화선이 되었을 뿐 궁극적으로는 완도군의 거버넌스와 제도에 대한 주민들의 불신이 표출된 결과였다. 2018년 제정된 「물관리기본법」은 물 관련 법률의 '헌법적 법률'로서 그동안 일관성 없었던 물 정책을 환경부를 중심으로 유지할 것으로 보인다. 법률의 제정으로 명시적 규칙은 만들어졌지만 제도의 발전은 오랜 시간을 두고 이루어지는바, 30년간 쌓인 완도군 물 분쟁의 불신을 해소할 수 있는 상위 규칙이 될지는 귀추를 지켜봐야 한다. ; This study shows empirical evidence of the water conflict between Nohwa and Bogil islands in Wando county, focusing on the social-ecological system (SES) framework proposed by Elinor Ostrom. A SES implies interactions among its social, economic, and political settings, ecosystem, users, resources, government, and institutions. Since people in Wando had suffered from extreme drought in 2017, their single water resource had dried up. Thus, a water conflict ensued. The lack of polycentricity has prevented the SES in Wando from dealing with external variables in an adaptable manner. There has been no centricity among the county council, users, and local government at the rules-in-use level. The governance and the users, along with the institutions that they formed, has made the water resource unsustainable. The strict, hierarchical, and interdependent relationship between the central and the local governments has not built up an immediate and accurate decision-making process that could contribute to overcoming the crisis. Since the local government should take permission regarding local businesses from the central government before reaching an agreement with the residents, it encounters opposition from the people. While the county council could be the main actor of a change among the institutions related to water management, it only monitors local businesses in a one-time manner. Since climate change effects, like a drought event, has triggered the water conflict between the two islands, this ultimately has showed people's skepticism toward the governance and institutions of the local government. After the Framework Act on Water Management of 2018, the Ministry of Environment has been able to maintain its consistency in water policy. While rules-in-form have been made, it will take a long time to evolve them into rules-in-use. It is worth asking if this acts as a higher rule to resolve the 30 years of water conflict in Wando. ; 제 1 장 서 론 1 제 1 절 문제 제기 1 제 2 절 연구 질문 7 1. 공유 자원을 다루는 공공 경제 조직 7 2. 물과 다층위적 제도 12 3. 다층위적 행위자의 집합 행동 13 4. 사회생태체계와 다중심성의 미래 14 제 3 절 연구 자료 16 제 4 절 논문의 구성 19 제 2 장 완도군의 사회생태체계 (Social-Ecological System, SES) 20 제 1 절 완도군의 사회경제정치적 환경 (Social, Political, Economic Settings, S) 23 1. 인구 현황 23 2. 경제 발전 26 제 2 절 자원 체계(Resource System, RS) 27 1. 자원 범위 27 2. 자원 규모 28 제 3 절 자원 단위(Resource Unit, RU) 33 1. 자원의 생산과 저장 33 2. 경제적 효율성 35 제 4 절 관련된 생태계 (Related ECOsystems) 41 제 5 절 소 결 46 제 3 장 완도군의 거버넌스 체계 (Governance System, GS) 47 제 1 절 정부 조직 48 1. 정부 부처 48 2. 완도군청 53 3. 한국수자원공사 58 4. 기초 의원 및 국회의원 67 제 2 절 비정부 조직 67 1. 주민 자치 위원회 68 2. 위촉 조직 71 3. 비영리 민간단체 74 제 3 절 소 결 78 제 4 장 완도군의 물관리 제도 80 제 1 절 헌법선택규칙 80 제 2 절 집합선택규칙 88 1. 세부 시행 계획 90 2. 자치 법규 92 제 3 절 소 결 100 제 5 장 사회생태체계의 상호작용: 노화보길 102 제 1 절 사용자(Users, U) 102 1. 사용자 규모 102 2. 사회경제적 속성 105 3. 역사적 사용 111 4. 상호 인식 114 제 2 절 상호 작용(Interactions, I) 116 1. 초기 분쟁 상황 115 2. 분쟁의 일시적 해결 122 3. 분쟁의 재점화 127 제 3 절 결과(Outcomes, O) 129 제 4 절 소 결 133 제 6 장 완도군 사회생태체계의 함의 134 제 1 절 작동 중인 실행규칙 134 1. 상하수도 관리 136 2. 수도사업 및 수도공사 137 3. 감시와 제재 139 4. 주민 참여와 감시 139 5. 재해 대책 141 제 2 절 자원 체계 141 제 3 절 거버넌스 체계 142 제 7 장 결 론: 완도군 사회생태체계의 지속 가능성 144 참고문헌 147 부록 1. 완도군의회회의록 주제별 핵심 검색어 168 Abstract 170 ; Master

This thesis aims to form the basis of research on the Icelandic street art by detailing the main events that spurred the development of this art movement and by describing the key factors that shaped the evolution of this artistic movement in Iceland and the societal reaction towards it. The presented theoretical material aims to enable discussion on street art substance in this one particular country, taking into consideration the scope of definitions applied in international street art research. While regarding already existing studies on this artistic movement in other countries, this thesis presents the local specifics in order to highlight the differences in artistic and social approach. The topic was chosen due to personal interests that grew expansively while the author was living in Iceland. The possibilities to directly observe the evolving contemporary art scene and participate in the ongoing changes served as a factual basis for further research. Author noticed the sizeable gap in the research on Icelandic art, especially available to international academic forums. Moreover, there has been no previously conducted research on Icelandic street art, and, to date, only limited study on Icelandic contemporary art is available. Another factor for the choice of theme was the particular interest in the contemporary artistic movements that raise the question of applicable art definitions and hence also the scope of research, which demands a multidisciplinary approach. Street art, as a dynamic socio – artistic movement, encompasses such an approach and challenges the researchers to apply various methods of art history, combined with sociological approach, in order to conduct research on graffiti, street art or broader urban creativity. Due to the ambivalent nature of street art as well as the possible legal consequences it carries, accessing the functional sources for academic purposes is crucial. This study involves materials obtained direct in local research, through interviews and field work but also municipal documentation and information provided in domestic press and social media. It seemed essential to present the most important occurrences in local political and social history and to summarize the factors that allowed the formation and development of Icelandic street art. Due to the pioneering element of the study, the monography of the movement seemed more appropriate than a detailed analysis of particular artworks or artists' biographies adopting methodologies designed for the history of art.:PART I Theory 1. Methodology and research goals 1.1 Subject matter and research tools 1.2 Historical background reasoning the topic choice 1.3 Development of history of art as a discipline reasoning the topic choice 1.4 Information sources used in research, collection methods and value assessment 1.5 Specifics of Iceland 2. Fluctuating scope of the area of interest 2.1 Change in the approach 2.2 Widening research and multidisciplinary approach 3. Nomenclature in the street art and urban activity studies 3.1 Overview of milestones in attempts of street art definitions 3.2 Newest points of view 3.3 Definitions used hereby 4. Institutionalization as an inseparable part of street art history 4.1 Scope of definition 4.2 Institutionalization as an inseparable part of street art 4.3 The side effect of sponsored street art 4.3.1 Graffiti in large-format advertising 4.3.2 Substitute for freedom in curated urban space 4.3.3 Zero Tolerance Policies and clean cities 4.4 Publicity of the public art 4.5 Research on the institutionalization of street art 5. Icelandic street art in the context of the current state of international research 5.1 Area of interest – social studies and the edge of different disciplines 5.2 Different means of research on street art 5.2.1 Festivals, conferences and street art museums as a research tool 5.2.1.1 Street art festivals 5.2.1.2 Street art conferences 5.2.1.3. Street art museums 5.2.2 Material published in book forms 5.2.3 Online accessible articles and reviews, blogs 5.3 Icelandic art 5.4 Street art in Reykjavík 5.4.1 The Reykjavík Grapevine 5.4.2 Online sources: personal blogs, tourist information, social media accounts 5.4.3 Hard copy published materials 5.4.4. Social media and sharing platforms 5.4.5 Film materials 5.4.6 Publications of cultural and educational institutions 6. Icelandic street art 6.1 Environment for street art development in Iceland. Artistic society after the Second World War 6.2 Hlíðargöngin as the first scene for Icelandic street art 6.3 Bloom and expansion time 6.4. Zero Tolerance Policy Implementation in Reykjavík 6.4.1 Reasons for the implementation of Zero Tolerance 6.4.2 Scandinavian inspirations for Implementation of Zero Tolerance Policy 6.4.3 The costs of Zero Tolerance Policy 6.4.4 Obtaining permission for graffiti 6.4.5 An assigned place for graffiti 6.4.6 Icelandic version of Zero Tolerance Policy 6.5 The peak of urban creativity around 2012 6.5.1 Hjartagarðurinn 6.5.2 Guido van Helten Sailors, Skagaströnd 2013 Afi, Reykjavík 2013 No exit, Reykjavík 2013 – 2014 Halla, Vestmannaeyar, 2014 Girl, Akureyri 2014 Jón from Vör, Kópavogur 2015 Sæfari, 2015 6.5.3. Sara Riel 6.5.3.1 Education, early recognition and awards 6.5.3.2 Beginnings on the street art scene 6.5.3.3 Time of growing up 6.5.3.4 In the vibrant city 6.5.3.5 Natural Kingdoms 6.5.3.6 Memento Mori 6.5.3.7 Is it legal? 6.5.3.8 Turn into abstract organic art 6.5.3.9 What plant would you like to be and why? 6.6 Street art intensity around 2012 – 2013 and balancing the scene off 6.7 Wall Poetry 6.7.1 Iceland Airwaves Festival 6.7.2 Urban Nation 6.7.3 Wall Poetry 2015 6.7.3.1 Project description 6.7.3.2 Artworks 6.7.4 Wall Poetry 2016 6.8 Current situation on Icelandic street art scene 7 The official and social approach towards street art in Iceland 7.1 Street art reception 7.2 Reykjavík´s mayor Jón Gnarr and Banksy 7.3 Educational institutions 7.4 Artists associations 7.5 Exhibition rooms and artists-run spaces 8. "Icelandness"? 9. Summary List of the Icelandic names and their translation in English Photography credentials Bibliography PART II Photographic material Fig. 1 Research on social reception of street art Photographs

Control of livestock and their movement has long been recognized as a crucial for the prevention and control of diseases. In Brazil, the control of livestock movement established in 1934. Since 1995 is regulated based on the Animal Movement Permit (GTA). Since then, the process has been improved and updated on its legal framework and strategies, including the use of emerging technological alternatives, which made possible the launching of the electronic Animal Movement Permit (e-GTA) in 2011. From a broader perspective, the e-GTA is inserted in a global context of the development of Information and Communication Technology (ICT) which since the early 1980s enabled governments worldwide to drive policies for the development of electronic government systems (e-government). After that, at a global level, there was an expansion and improvement of e-government services; however, discrepancies among countries persisted. Nonetheless, the levels of adoption of e-government by citizens have been lower than those expected by government authorities, which has attracted the attention of researchers in the area. In this context, studies of this nature that used theoretical antecedents related to the adoption of ICT have exposed peculiarities of the process of adoption of e-government, demanding research efforts directed to the structuring of specific models for this area. In Brazil, studies of this nature are still at an early stage, although government actions aimed at e-government date back to the 1990s. The objective of this article was to investigate, in an exploratory way, influence factors on the adoption intention of e-government related to animal health, having the e-GTA as the object of research. The conceptual framework was defined based upon the e-Government Adoption Model (GAM) For this objective, an online questionnaire oriented to intention to adopt e-GTA was applied to equine owners of Rio Grande do Sul not users of this system. Results indicated that respondents positively evaluated the quality of their computers and cellphones, as well as their efficacy to operate them, while quality of the internet connection was considered regular. In this context, the availability of computer and cellphone resources and computer self-efficacy did not influence the intention to adopt e-GTA. Moreover, aspects related to compatibility of e-GTA with users lifestyle have a positive association with the intention to adopt e-GTA. Also the study indicated that public information campaigns could contribute to the improvement of adoption of the e-GTA. Additionally, the authors suggested that further investigations considering other livestock sectors and variables, as well as the continuity of use after the adoption, could contribute to the expansion of the knowledge on this field. ; O controle dos estoques e de movimentações de animais pecuários há muito tempo é reconhecido como um fator crucial para a prevenção e resposta para a introdução e disseminação de doenças animais ou zoonóticas. No Brasil, o controle de movimentação animal foi inicialmente estabelecido em 1934 e, desde 1995, é regulamentado com base na Guia de Trânsito Animal (GTA). Desde então, o processo foi aprimorado e atualizado em seu arcabouço legal e estratégias, inclusive no uso de alternativas tecnológicas emergentes, que possibilitaram o lançamento em 2011 da Guia de Trânsito Animal Eletrônica (e-GTA). Considerado desde uma perspectiva mais abrangente, o e-GTA está inserido em um contexto global de desenvolvimento da Tecnologia da Informação e Comunicação (TIC), que desde o início dos anos 80 permite que governos em todo o mundo conduzam políticas para o desenvolvimento de sistemas de governo eletrônico (governo eletrônico). Posteriormente, a disponibilidade do governo eletrônico tem estado em expansão de qualidade e de amplitude dos serviços oferecidos, embora este processo seja permeado por desigualdades entre os países. No entanto, os níveis de adoção do governo eletrônico pelos cidadãos têm sido inferiores aos esperados pelas autoridades governamentais, o que tem atraído a atenção dos pesquisadores da área. Nesse contexto, estudos dessa natureza, que utilizaram antecedentes teóricos relacionados à adoção das TIC expuseram idiossincrasias do processo de adoção do governo eletrônico, exigindo que esforços de pesquisa sejam direcionados à estruturação de modelos específicos para essa área. No Brasil, estudos dessa natureza ainda estão em estágio inicial, embora as ações governamentais direcionadas ao governo eletrônico datem dos anos 90. Dessa forma, o objetivo deste artigo foi investigar, de forma exploratória, fatores de influência na intenção de adoção do governo eletrônico relacionado à saúde animal, tendo o e-GTA como objeto de pesquisa. A estrutura conceitual foi definida com base no Modelo de Adoção de Governo Eletrônico (GAM). Para esse objetivo, um questionário online dirigido à intenção de adoção do e-GTA foi aplicado a proprietários de equinos do Rio Grande do Sul que não eram usuários deste sistema. Os resultados indicaram que os entrevistados avaliaram positivamente a qualidade de seus computadores e telefones celulares, bem como sua eficácia em operá-los, enquanto a qualidade da conexão de internet foi considerada regular. Nesse contexto, a disponibilidade de recursos informáticos e de celulares, bem como a capacidade de operação dos mesmos não influenciaram a intenção de adoção do e-GTA. Além disso, aspectos relacionados à compatibilidade do e-GTA com o estilo de vida do usuário têm uma associação positiva com a intenção de adoção do e-GTA. Além disso, o estudo indicou que as campanhas de informação pública poderiam contribuir para o incremento na adoção efetiva do e-GTA. Finalmente, o estudo identificou oportunidades para o desenvolvimento de investigações adicionais, considerando distintas variáveis, setores produtivos e sistemas de governo eletrônico dirigidos à saúde animal, o que poderia contribuir para a expansão do conhecimento nesta área.

Summary. Arterial tourniquets are widely used both in clinical practice (for example for angio- and arthroplasty) and in military medicine by the injury of the limbs. After removing the tourniquet and blood supply restoration to the limb arises a multifactorial lesion of tissues both ischemic and distant from the site of ischemia. A number of publications have been devoted to the study of morphological disorders in muscle tissue in acute ischemia-reperfusion in the medical literature. However, the search for effective means for drug correction of these disorders still continues. The aim of the study – to conduct a comparative analysis of structural changes in the skeletal muscles of the hind limbs of rats in acute ischemia-reperfusion caused by the application of an arterial tourniquet, using the correction of disorders with carbacetam. Materials and Methods. Microscopic examination of histological sections of skeletal muscles of the hind limbs of 60 rats below the site of application of the tourniquet under conditions of experimental acute ischemia-reperfusion was performed. Acute ischemia for all animals was caused by application of SWAT rubber bands on the hind limbs of animals, 5–6 mm in width, at the inguinal fold level within 2 hours under thiopental anesthesia. A reperfusion was modeled by removing the tourniquet. Half of the experimental animals in the reperfusion period for the purpose of correction intraperitoneally was administered the nootropic drug 1-oxo-3,3,6-trimethyl-1,2,3,4-tetrahydroindolo[2,3-c]quinoline (carbacetam) at a dose of 5 mg per kilogram of body weight once a day during the entire reperfusion period. The histological examination was carried out according to standard methods. Sections of the arteries were stained with hematoxylin and eosin, with resorcinol-fuchsin according to Weigart, according to method of Van Gizon and with azan according to the method of Heidenhain, and were examined with a light microscope. Results. Studies have shown that in the early reperfusion period morphological criteria for skeletal muscle remodeling expressed by swelling of muscle fibers and endo- and perimysium, disorders in the hemomicrocirculatory bed in the form of stasis, hyperemia and microthrombosis, diapedetic hemorrhages, significant leukocyte infiltration, deformation of muscle fibers and the disappearance of their striation, damage to the sarcolemma with the release of nuclei in endomysium, defibering of myofibrils, ruptures and fragmentation of fibers, violation of the linear arrangement of nuclei in them, the appearance of areas of myocytolysis. Subject to the correction of reperfusion disorders by cabacetam, there is a decrease in the degree of damage and more quick restoration of structure of the skeletal muscles, which is the most pronounced in groups of animals with reperfusion terms after 1 and 7 days. Complex of features indicates, that at the tissue level the administration of carbacetam not only reduces the ischemic-reperfusion lesion of the myosymplast, but also accelerates the mechanisms of reparative rhabdomyohistogenesis. Conclusions. Structural changes in the skeletal muscles of the limb after two-hour ischemia and subsequent reperfusion increased in the early reperfusion period and reached its peak after 1 day of reperfusion, and in the late period of reperfusion their reverse development took place. With the correction of disorders by carbacetam, the degree of damage is reduced and the recovery of the skeletal muscle structure of the limb is accelerated. ; Резюме. Артеріальні турнікети широко застосовуються як у клінічній практиці (зокрема при ангіо- та артропластиках), так і у військовій медицині при пораненнях кінцівки. Після зняття турнікета і відновлення кровопостачання кінцівки виникає мультифакторне ішемічно-реперфузійне ураження як первинно ішемізованих, так і віддалених від місця ішемії тканин. Вивченню морфологічних порушень у м'язовій тканині при гострій ішемії-реперфузії у медичній літературі присвячено низку публікацій. Проте тривають пошуки ефективних середників для медикаментозної корекції даних порушень. Мета дослідження – провести порівняльний аналіз структурних змін у скелетних м'язах задніх кінцівок щурів при гострій ішемії-реперфузії, спричиненій накладанням артеріального джгута, при здійсненні корекції порушень карбацетамом. Матеріали і методи. Проведено мікроскопічне дослідження гістологічних зрізів скелетних м'язів задніх кінцівок 60 щурів нижче ділянки накладання джгута за умов експериментальної гострої ішемії-реперфузії. Гостру ішемію усім тваринам викликали шляхом накладання гумових джгутів SWAT на задні кінцівки тварин шириною 5–6 мм, на рівні пахвинної складки протягом 2 год під тіопенталовим знеболюванням, а реперфузію моделювали шляхом зняття турнікета. Половині експериментальних тварин у pепеpфузійному пеpіоді з метою коpекції внутpішньочеpевно вводили ноотропний препарат «Каpбацетам» в дозі 5 мг на кілограм маси тіла один раз на добу протягом усього реперфузійного періоду. Зрізи скелетних м'язів забарвлювали гематоксиліном і еозином, за ван Гізон та азаном за методом Гейденгайна і вивчали за допомогою світлового мікроскопа. Результати. Дослідження показали, що у ранньому реперфузійному періоді морфологічними критеріями ремоделювання скелетних м'язів були виражений набряк м'язових волокон та ендо- і перимізію, порушення у гемомікроциркуляторному руслі у вигляді стазу, гіперемії та мікротромбозу, діапедезні крововиливи, виражена лейкоцитарна інфільтрація, деформація м'язових волокон та втрата їх посмугованості, ушкодження сарколеми з виходом ядер у ендомізій, розволокнення міофібрил, розриви та фрагментація волокон, порушення лінійного розміщення ядер у них, поява ділянок міоцитолізу. За умови коpекції реперфузійних порушень каpбацетамом відбувається зменшення ступеня ураження та пpишвидшення відновлення структури скелетних м'язів, яке найбільш яскраво виявлялося в групах тварин із термінами реперфузії через 1 та 7 діб. Сукупність ознак свідчить пpо те, що на тканинному pівні при введенні карбацетаму не лише зменшується ішемічно-реперфузійне ураження міосимпласта, але також пришвидшуються механізми pепаpативного pабдоміогістогенезу. Висновки. Структурні зміни у скелетних м'язах кінцівки при двогодинній ішемії та наступній реперфузії наростали у ранньому реперфузійному періоді та досягали найбільшого вираження через 1 добу реперфузії, а у пізньому реперфузійному періоді відбувався зворотний їх розвиток. За умови корекції порушень каpбацетамом відбувається зменшення ступеня ураження та пришвидшення відновлення структури скелетних м'язів кінцівки.

Problem setting. Environmental issues are one of the most important in today's globalized world. Environmental protection, rational use of natural resources, maintenance of environmental safety are determined by the legislation of Ukraine as a necessary condition for sustainable economic and social development of the country. NGOs in the field of environmental protection are formed by active members of society and play a key role in implementing the principles of public participation in decision-making. The activity of such organizations is aimed at expanding environmental activities into society, awareness and active public addressing of environmental issues.Recent research and publications analysis. The problems of NGOs' participation in the processes of formation and implementation of state policy were studied by E. Afonin, R. Voitovich, L. Honyukova, G. Hoshovska, V. Namestnik, T. Fedorenko, S. Teleshun, T. Alexandrov, T. Andriychuk, M. Vihlyaev, A. Voloshin, K. Glubochenko, M. Latsiba, N. Oksha, S. Stetsenko, O. Fedorov and others. The research of the environmental movement in Ukraine, its role in the processes of formation of ecological consciousness and ecological culture of Ukrainian society were accomplished by M. Aleksiyovets, S. Vasyuta, T. Hardashchuk, S. Gensiruk, V. Krysachenko, V. Namestnik, O. Stegnii, M. Hilko and others.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Despite many studies in the field of NGOs' activity, their participation in the formation and implementation of public policy, the issues of effective interaction of environmental organizations with public authorities are poorly studied and require more detailed analysis.The purpose of the article is to substantiate public participation in the process of public-administrative decision-making in the field of environmental protection as the main factor of democracy and development of civil society in the country.Paper main body. One of the main prerequisites in the development of democracy is the participation of wide population' groups in the process of decision-making. The regulations for interaction of public authorities and organizations of civil society in the formulation and implementation of public policies are generally created in democratic Ukraine. However, public organizations do not always effectively use the mechanisms of cooperation with the government.Engaging citizens to participate in decision-making should be based on relevant principles. The fundamental principles of public participation in policy making are: the principle of citizen' confidence in the government, the principle of government openness and transparency, the principle of objectivity, the principle of coordination, the presence of effective mechanisms to inform citizens, alternatives in discussing of practical aspects of problem-solving and others.The level of citizen' participation at different stages of the decision-making process may vary depending on the intensity of the attraction. There are four levels of participation, from the lowest to the highest engagement. These include information, consultation, dialogue and partnership.The real impetus for the development of the issues of public participation in the management of public affairs in environmental protection sphere was the ratification of the Aarhus Convention, UN/ECE, by Ukraine.Public participation in policy making and democracy in the western world have always been a part of environmental movement and environmental political theory.Environmental democracy is based on the idea that active public participation is crucial to ensure equitable consideration of public interests in decision-making considering the land and other natural resources. At its core, environmental democracy involves three mutually reinforcing rights: the right to free access to information on the quality and environmental issues; the right to democratic and constructive participation in decision-making; the right to enforce environmental regulations or compensation for damages. Even though these rights are widely recognized as fundamental for a responsible, equitable and effective environmental management, the extent to which countries have established them by means of laws and regulations still must be systematically measured. If ecological democracy is designed to ensure sustainable development, the rights to access to information, participation and justice on environmental issues should be recognized and enshrined by regulations of the country.Conclusions of the research and prospects for further studies. Rational use of natural resources and provision of environmental safety, enhancement of public awareness level and environmental awareness should be the priorities of public environmental policy. Public participation in environmental policy-making processes, defining the ways of management and environmental protection is a decisive factor and has a decisive influence on policy making in developed countries.Environmental democracy is defined as public participation and an environmentally sound form of collective decision-making that determines their priority, based on long-term public interests. The principles of environmental democracy should be used not only to criticize the existing institutional mechanisms of public-state interaction, but also to find other ways of their interaction.The prospect of further research is to conduct an in-depth analysis of the issues of public environmental awareness in the countries with different economic development level. ; Аргументовано, що підвищення рівня інформаційної обізнаності громадськості з питань охорони довкілля та забезпечення її широкої участі у прийнятті державно-управлінських рішень щодо охорони навколишнього середовища має бути пріоритетом держави, яка прагне налагодити ефективну взаємодію з громадськістю. Зазначено, що, своєю чергою, участь громадськості при розробленні державної політики допомагає вирішенню складних соціальних та екологічних проблем суспільства. Доведено, що зазначене є однією з основних передумов розвитку демократії. Розглянуто основні міжнародні та національні нормативні акти у сфері охорони навколишнього природного середовища. Наведено рівні участі громадян на різних етапах процесу прийняття державно-управлінських рішень. Розглянуто поняття екологічної демократії та визначено, що розвиток освіти і поширення екологічної інформації стимулюють відповідальність громадськості у вирішенні екологічних питань.

Problem setting. The presence of a combination of global environmental, economic, social, political and cultural processes indicates that the "era of turbulence" has come, which is reflected in the instability of the world system in general and of the socio-political situation in a single country. The existing balance of relationships between man and nature, man and society, society and the state due to turbulent phenomena and metamorphoses can be disrupted, resulting in chaos and unpredictability of events.Recent research and publications analysis. The concept of "turbulent society" and the phenomenon associated with it is devoted to a number of works E. Shchekotin and S. Chudinova. In the works of O. Panchenko the concept of "turbulence" was studied from the point of view of the individual in society and the information environment. The study of social metamorphoses is devoted to the work of S. Kravchenko. The ideas of metamorphization of society, economy, power, violence, justice were investigated by Canadian sociologists W. Vanderburg and V. Mosco.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. It is determined that both turbulence and social metamorphoses are considered mainly from the point of view of sociology and psychology. At the same time, consideration of these phenomena from the perspective of public administration is gaining relevance. The purpose of the article: to investigate the causal relationship between turbulence and metamorphoses in modern society and the associated risks of state control of the quality of life of citizens.Paper main body. The emergence of a critical point of turbulence is associated with a number of trends in modern world development, accompanied by irreversible radical changes – metamorphoses. Five most significant arguments have been singled out, emphasize the causal relationship between turbulence and metamorphoses of society.1. The society itself, which is changing, is a permanent generator of metamorphoses; first of all, it is a confrontation between elites in the struggle for power and political "dissatisfaction" of the population.2. Turbulent phenomena associated with globalization and periodic economic crises.3. The change in the relationship between humanity and the biosphere has led to the emergence of complex social and techno-natural hybrids, the internal contradictions of which become generators of turbulence. 4. A dangerous development of events, which is characterized by a metamorphosis of erasing the dividing lines between the state of peace and war, where the general concept of anti-fighting was "hybrid warfare – hidden aggressive actions that run counter to international law".5. The process of informatization of the world system has generated problematic phenomena: a) requirements for greater transparency of information relations, which leads to a violation of rights and freedoms; b) the advent of "post-paper" culture significantly changes the structure and functions of the institutes of management, education and science; c) the struggle between global players for the role of "programmers" and "switches" of the media and network systems that help shape global politics is escalating. It is noted that the comprehensive process of turbulence also affects public administration institutions, weakening them, which in turn directly affects the quality of life of people – functions that the state has largely monopolized, cease to be performed, at best, are not properly performed. For example, the phenomenon of modern terrorism is considered, in relation to which the traditional institutions that are involved in security are often ineffective, and their counter-terrorism measures only limit the constitutional rights of citizens. At the same time, the skillful and purposeful manipulation of anxieties, fears and confusion of the average citizen allows us to form the basis for closing the project of the rule of law state itself.Based on the study, the author considers three ways to solve the problem: a) strengthening authoritarian trends in government regulation; b) weakening the role of the state, strengthening local self-government; c) the symbiosis of delegating broad powers to the local level with proper control of the center and the "safety culture" as a form of self-care.Conclusions of the research and prospects for further studies. The main metamorphosis of modern society is its transformation into a turbulent state, where the main feature is flow reality, and because of this, society is riddled with chaotic, uncontrolled processes. These turbulent phenomena can lead both to new revolutionary changes and the opening of new opportunities for humans, as well as to catastrophic consequences. An important task for the state is to understand the new realities and develop appropriate policies. A solution to the problem may be a symbiosis of delegation of broad authority to the local level with proper control of the center and the "safety culture" as a form of self-care. Additional research and analysis is required, including – what proportion of participation falls on the state, society, local government and the individual in the implementation of the proposed concept. ; Розкрито сутність причино-наслідкового зв'язку між турбулентністю іметаморфозами суспільства. Наголошено, що головною метаморфозою сучасного суспільства є перетворення його в турбулентний стан, де основною ознакою є потокова реальність, і в силу цього суспільство пронизане хаотичними, неконтрольованими процесами. Зазначено, що нестабільне середовище продукує як високі ризики, так і високі шанси для держави не втратити управлінські функції. Зауважено, що важливим завданням є розуміння нових реалій і вироблення відповідної політики. Вказано, що варіантом вирішення проблеми може стати симбіоз делегування широких повноважень на локальний рівень при належному контролі центру і "культури безпеки" як форми реалізації турботи про себе.

The problem of preparation and conduct of demobilization in the state is that humanity; science and practice mainly have experience and analyze this set of measures only in the context of demobilization of the Armed Forces. Numerous wars which took place last time were without the transfer of the economy, population and other components to the mode of operation in a "Special Period" firstly due to the level of military conflict and their length, secondly, with an extremely limited number of states that has an economy and a Military-Industrial Complex with a reserve of capacity, large population, flexible system of government etc.The purpose of the article is to define and systematize the tasks, methods, measures of demobilization in the state.The organization of demobilization in the state is the most difficult period of work of the state leadership at the final stage of the war. The set of demobilization measures envisages their focus on the systematic transfer of the national economy, the system of government to work and functioning in peacetime. The Armed Forces of Ukraine and other formations, operational and rescue services of civil defense are switched to the organization of peacetime mode. But the transfer of the system of ensuring the livelihood of the population to operate in peacetime by existing legislation is not interpreted.A variant of the structure of state management of measures to demobilize the national economy is presented in the paper.It should be noted that currently the field of mobilization is regulated by a number of state documents (twenty laws of Ukraine, ten acts of the President of Ukraine, thirty acts of the Cabinet of Ministers of Ukraine and more than twenty orders of the relevant central executive bodies). At the same time, most documents on mobilization training, mobilization and demobilization in the state have limited access, which makes them inaccessible and incomprehensible to most people in the country and does not provide a proper balance of individual and state interests. In order to increase the effectiveness of legal regulation in the field of mobilization, it is proposed to improve the legislation on state mobilization and to prepare and adopt a new version of the Law of Ukraine "On mobilization training and mobilization". ; Проблема подготовки и проведения демобилизации в государстве состоит в том, что человечество, наука и практика в основном имеют опыт и анализируют этот комплекс мероприятий только в контексте демобилизации вооруженных сил. Большое количество войн происходило без перевода экономики, населения, других составляющих на режим работы и жизни в особых условиях. Во-первых, это обусловлено уровнями и содержанием военных конфликтов, их продолжительностью. Во-вторых это связано с крайне ограниченным количеством государств, имеющих развитую экономику и оборонно-промышленный комплекс (ОПК) с резервом мощностей, многочисленное население, гибкую систему управления государством и тому подобное.Целью статьи является определение и систематизация задач, способов, мероприятий демобилизации в государстве.Организация проведения демобилизации в государстве ‑ это сложный период работы руководства государства на завершающем этапе войны. Комплекс мероприятий демобилизации предусматривает их направленность на планомерный переход национальной экономики, системы управления государством на работу и функционирование в условиях мирного времени, а Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, Оперативно-спасательной службы гражданской защиты ‑ на организацию и штаты мирного времени. Но перевод системы обеспечения жизнедеятельности населения на функционирование в условиях мирного времени существующими законодательными документами не определены.Приведен вариант структуры государственного управления мероприятиями демобилизации национальной экономики.Следует обратить внимание, что на сегодня сферу мобилизации регламентируют около двадцати законов Украины, десяти актов Президента Украины, тридцати актов Кабинета Министров Украины и более двадцати приказов соответствующих центральных органов исполнительной власти. В то же время, большинство руководящих документов по мобилизационной подготовке, мобилизации и демобилизации в государстве, имеют ограниченный доступ необоснованно (секретные, совершенно секретные), что делает их не доступными и непонятными для большинства граждан Украины, не обеспечивает надлежащего баланса индивидуальных и государственных интересов. С целью повышения эффективности правового регулирования в сфере мобилизации предлагается в качестве первоочередного направления совершенствования законодательства о мобилизации подготовить и принять новую редакцию комплексного Закона Украины "О мобилизационной подготовке и мобилизации". ; Проблема підготовки та проведення демобілізації в державі полягає в тому, що людство, наука і практика в основному мають досвід та аналізують цей комплекс заходів тільки в контексті демобілізації збройних сил. Велика кількість війн відбувалася без переведення економіки, населення, інших складових на режим роботи та життя в особливих умовах. По-перше, це обумовлено рівнями та змістом воєнних конфліктів, їх тривалістю. По-друге це пов'язано з вкрай обмеженою кількістю держав, які мають розвинуту економіку та оборонно-промисловий комплекс (ОПК) з резервом потужностей, чисельне населення, гнучку систему управління державою тощо.Метою статті є визначення та систематизація завдань, способів, заходів демобілізації в державі.Організація проведення демобілізації в державі – це найскладніший період роботи керівництва держави на завершальному етапі війни. Комплекс заходів демобілізації передбачає їх спрямованість на планомірне переведення національної економіки, системи управління державою на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати мирного часу. Але переведення системи забезпечення життєдіяльності населення на функціонування в умовах мирного часу існуючими законодавчими актами не розтлумачується.Наведено варіант структури державного управління заходами демобілізації національної економіки.Слід звернути увагу, що на сьогодні сферу мобілізації регламентують близько двадцяти законів України, десяти актів Президента України, тридцяти актів Кабінету Міністрів України та понад двадцять наказів відповідних центральних органів виконавчої влади. Водночас, більшість керівних документів з мобілізаційної підготовки, мобілізації та демобілізації в державі, мають обмежений доступ необґрунтовано (таємні, цілком таємні), що робить їх не доступними і не зрозумілими для більшості громадян України, не забезпечує належного балансу індивідуальних і державних інтересів. З метою підвищення ефективності правового регулювання у сфері мобілізації пропонується в якості першочергового напрямку удосконалення законодавства про мобілізацію підготувати та прийняти нову редакцію комплексного Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

In the conditions of the hybrid war that is going on in the East of Ukraine, changes in the forms and methods of application of the Armed Forces of Ukraine, the problem of the effectiveness of military educational activities, which would meet modern requirements, has become especially relevant. This is especially true of the training of reserve officers in Ukraine.The analysis of the current legal framework, current requirements for the procedure and organization of training of reserve officers, allowed the authors to establish many indicators of the effectiveness of military training units of the training of reserve officers and suggest a way to combine them into two common types. These are the types of indicators that characterize the cost and effectiveness (quality) of military training of citizens in military training units.Based on this, the article for the first time establishes the main complex and partial indicators of the above components of the effectiveness of units of the training of reserve officers in Ukraine (cost, effectiveness) and identifies the relevant integrated indicator and criteria for their effectiveness.The basis for assessing the effectiveness of the training system of reserve officers was that today, the principles of organization and financial support of military training in different military training units of the training of reserve officers are different, ie formed by the governing body of each military training unit, which significantly affects their costs (costs) for military training of citizens and, accordingly, for its effectiveness (quality) in each military training unit of the reserve officer training system.Using the proposed methodological approaches to assess the effectiveness of military training units of higher education institutions, the target function of the effectiveness of the reserve officer training system is determined, which can be used to quantify the quality of reserve officers training in different units and regions of the reserve officer training system. This will make it possible to identify possible areas for improving the effectiveness of training for the reserve officer-training program and to clarify the content of the main categories, principles and conceptual principles necessary for further reform of the reserve officer training system in Ukraine. ; В условиях гибридной войны, которая продолжается на Востоке Украины, изменения форм и способов применения Вооруженных Сил Украины особую актуальность приобрела проблема эффективности военной образовательной деятельности, соответствующей требованиям современности. Особенно это касается подготовки офицеров запаса в Украине.Проведенный анализ действующей нормативно-правовой базы, требований настоящего о порядке и организации подготовки офицеров запаса, дал возможность авторам в ходе исследования установить множество показателей эффективности функционирования военных учебных подразделений системы подготовки офицеров запаса и предложить способ их объединения в два общих типа. Это типы показателей, характеризующих стоимость и результативность (качество) военной подготовки граждан в военных учебных подразделений.Исходя из этого, в статье впервые установлены основные комплексные и частичные показатели вышеупомянутых составляющих эффективности функционирования подразделений системы подготовки офицеров запаса в Украине (стоимость, результативность) и определен соответствующий интегральный показатель и критерий эффективности их функционирования.Основой оценки эффективности функционирования системы подготовки офицеров запаса стало то, что на сегодня, принципы организации и финансового обеспечения военной подготовки в различных военных учебных подразделений системы подготовки офицеров запаса разные, то есть формируются органом управления каждого военно-учебного подразделения, существенно влияет на их расходы (затраты) на военную подготовку граждан и соответственно на ее результативность (качество) в каждом военно-учебном подразделения системы подготовки офицеров запаса.С использованием предложенных методических подходов к оценке эффективности функционирования военных учебных подразделений высших учебных заведений определено целевую функцию эффективности функционирования системы подготовки офицеров запаса, с помощью которой можно количественно оценить качество подготовки офицеров запаса в различных подразделениях и регионах системы подготовки офицеров запаса Вооруженных Сил Украины. Это позволит установить возможные направления повышения эффективности обучения по программе подготовки офицеров запаса и выяснить содержание основных категорий, принципов и концептуальных основ, необходимых для дальнейшего реформирования системы подготовки офицеров запаса в Украине. ; В умовах гібридної війни, що триває на Сході України, зміни форм та способів застосування Збройних Сил України особливої актуальності набула проблема ефективності військової освітньої діяльності, яка б відповідала вимогам сучасності. Особливо це стосується підготовки офіцерів запасу в Україні.Проведений аналіз чинної нормативно-правової бази, вимог сьогодення щодо порядку та організації підготовки офіцерів запасу, дав можливість авторам під час дослідження встановити множину показників ефективності функціонування військових навчальних підрозділів системи підготовки офіцерів запасу та запропонувати спосіб їхнього об'єднання у два загальні типи. Це типи показників, що характеризують вартість та результативність (якість) військової підготовки громадян у військових навчальних підрозділів.Виходячи з цього, у статті вперше встановлено основні комплексні та часткові показники вищезазначених складових ефективності функціонування підрозділів системи підготовки офіцерів запасу в Україні (вартість, результативність) та визначено відповідний інтегральний показник і критерій ефективності їхнього функціонування.Підґрунтям оцінювання ефективності функціонування системи підготовки офіцерів запасу стало те, що на сьогодні, принципи організації та фінансового забезпечення військової підготовки у різних військових навчальних підрозділів системи підготовки офіцерів запасу є різними, тобто формуються органом управління кожного військово-навчального підрозділу, що суттєво впливає на їхні витрати (затрати) на військову підготовку громадян та відповідно на її результативність (якість) у кожному військово-навчальному підрозділу системи підготовки офіцерів запасу. Із використанням запропонованих методичних підходів щодо оцінювання ефективності функціонування військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти визначено цільову функцію ефективності функціонування системи підготовки офіцерів запасу, за допомогою якої можна кількісно оцінити якість підготовки офіцерів запасу в різних підрозділах та регіонах системи підготовки офіцерів запасу Збройних Сил України. Це дасть змогу встановити можливі напрями підвищення ефективності навчання за програмою підготовки офіцерів запасу та з'ясувати зміст основних категорій, принципів і концептуальних засад, необхідних для подальшого реформування системи підготовки офіцерів запасу в Україні.

СТРАЖНІКОВА Інна – доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика, ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", вул. Шевченка, 57, м. Івано-Франківськ, 76000, УкраїнаE-mail address: zavina@email.uaorcid:0000-0001-5921-6197ResearcherID: https://publons.com/researcher/1775419/inna-strazhnikova/ ЄГОРОВА Інга – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика, ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", вул. Шевченка, 57, м. Івано-Франківськ, 76000, УкраїнаE-mail address: yegorova.inga@gmail.comorcid:0000-0001-8070-9455To cite this article: Strazhnikova, I., & Yehorova, I. (2020). Theoretical fundamentals of the educational process regionalization in higher education institutions of Ukraine. Human Studies. Series of Pedagogy, 11/43, 39‒49. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.11/43.220435Article history Received: July 27, 2020Received in revised form: August 23, 2020 Accepted: November 23, 2020Available online: December 30, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Authors. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). У статті розглядаються проблеми регіоналізації освітнього процесу у ЗВО та шляхи їх розв'язання, адже сьогодні залишаються недостатньо сформованими теоретико‐методологічні основи дослідження розвитку регіональних освітніх систем і понятійно‐термінологічний апарат, пов'язаний з цією проблематикою. В останні роки дедалі популярнішими стають галузеві дослідження з питань глобалізації. Така тенденція є очікуваною з огляду на історичну глибинність та джерельну складність явища світової інтеграції. Однією з таких окремих сфер глобалістики стала глобалістика освіти. Особливо актуальними такого роду пошукові роботи стали у вимірі вищої школи, оскільки саме остання зазнала найбільш явних змін під впливом вимог сучасності. Окрім різноманіття наукових поглядів на феномен глобалізації в освіті, присутня також проблема диференційованої реакції на зустрічні умови в рамках окремих навчальних структур в різних країнах та регіонах. Глобалізація вчинила вплив в соціальних реформах національних держав, до яких сектори освіти змушені пристосуватися в нових глобальних умовах, що характеризуються гнучкістю, різноманітністю, посиленням конкуренції і непередбачуваною змінністю. Розуміння впливу глобалізації на освітній процес у закладах вищої освіти є важливим для будь-якого розробника політики, конструктора реформ та освітнього лідера, зокрема.У зв'язку з тим, що вища освіта є помітною в глобальних ринкових відносинах, вона навчає керівників і технологів глобального бізнесу; здійснює основне зростання студентської мобільності в глобальному масштабі, що сприяє бізнес-дослідженням і діловому зближенню націй тощо. Отже, ми розглядаємо освітній регіоналізм як різні форми соціально-культурної і політичної самоідентифікації територіальних співтовариств, що проявляють себе в ідеях, настроях, діях, намірах, направлених на збереження самобутності регіону або підвищення його статусу в державній освітній системі. ; STRAZHNIKOVA Inna – PhD hab. (Education), Professor of Bohdan Stuparyk Pedagogy and Educational Management Department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, 57 Shevchenko Str., Ivano-Frankivsk, 76000, UkraineE-mail address: zavina@email.uaorcid:0000-0001-5921-6197ResearcherID: https://publons.com/researcher/1775419/inna-strazhnikova/ YEHOROVA Inha – PhD (Education), Associate Professor of Bohdan Stuparyk Pedagogy and Educational Management Department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, 57 Shevchenko Str., Ivano-Frankivsk, 76000, UkraineE-mail address: yegorova.inga@gmail.comorcid:0000-0001-8070-9455To cite this article: Strazhnikova, I., & Yehorova, I. (2020). Theoretical fundamentals of the educational process regionalization in higher education institutions of Ukraine. Human Studies. Series of Pedagogy, 11/43, 39‒49. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.11/43.220435Article history Received: July 27, 2020Received in revised form: August 23, 2020 Accepted: November 23, 2020Available online: December 30, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Authors. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). The article considers the problems of regionalization of the educational process in higher education institutions and ways to solve them, since at present the theoretical and methodological foundations of the study of regional educational systems and the conceptual and terminological apparatus related to this issue are still insufficiently established. In recent years, research on globalization in various fields has become increasingly popular. This trend is not surprising given the historical depth and source complexity of the phenomenon of global integration. One of such separate spheres of globalization became the globalization of education. Such research works have become especially relevant in the sphere of higher education, as the latter has undergone the most obvious changes under the influence of modern requirements.In addition to the diversity of scientific views on the phenomenon of globalization in education, there is also the problem of different response to adverse conditions within individual educational structures in different countries and regions. Globalization has had an impact on the social reforms of nation states, to which the education sectors are forced to adapt in the new global environment, characterized by flexibility, diversity, an increased competition and unpredictable variability. Understanding the impact of globalization on the educational process in higher education institutions is important for any policy maker, reformer and educational leader in particular.Due to the fact that higher education is visible in global market relations, it trains managers and technologists of global business; carries out the main growth of student mobility on a global scale, which contributes to business research and business rapprochement of nations, etc. Thus, we consider educational regionalism as various forms of socio-cultural and political self-identification of territorial communities, which manifest themselves in ideas, attitudes, actions and intentions aimed at preserving the identity of the region or increasing its status in the state educational system.Funding. The authors received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.No potential conflict of interest was reported by the authors.