Suchergebnisse

In the article based on archives and other sources is reviewed national-cultural andeconomical development of polish national minority at Kherson region in 20-30-years XX century, in particular, creation and functioning national administrative units, work organization of educational and cultural-educational institutions in 20-years in XX century and declaration of soviet politic of national minority, transition to deportation and repression in 30-years in XX century ; В статье на основе архивных и других источников рассматривается национально-культурное и экономическое развитие польского национального меньшинства Херсонщины в 20-30-х гг. XX ст. в частности, создание и функционирование национальных административно-территориальных единиц, организация работы учебных и культурно-просветительных учреждений в 20-х гг. ХХ века и денационализация советской политики в отношении национальных меньшинств, переход к депортации и репрессиям в 30-х гг. ХХ века ; У статті на основі архівних та інших джерел розглядається національно-культурний та економічний розвиток польської національної меншини Херсонщини у 20-30-х рр. ХХ ст., зокрема, створення і функціонування національних адміністра-тивно-територіальних одиниць, організацію роботи навчальних та культурно-освітніх закладів у 20-х рр. ХХ ст. та денаціоналізація радянської політики щодо національних меншин, перехід до депортації та репресій у 30-х рр. ХХ ст.

The article defines the role of the national zoning in the Soviet Ukraine in the system of administrative-territorial reform in the 1920 and 1930's, its place and degree of efficiency in the process of state building in the republic. Moreover, the experience of operation and liquidation process of national administrative and territorial units in Ukraine at a crucial period of domestic and international history actualizes the research question of efficiency of these entities for modern scholars. It is noted that numerous administrative and territorial reforms were initiated during the establishment of the Soviet power in Ukraine. It is stressed that the reforms in this sphere were aimed at the elimination of pre-revolutionary administrative-territorial division. The numerous administrative and territorial reforms were initiated during the establishment of the Soviet power in Ukraine. They were carried out on the basis of the abolition of private property and the persistent antireligious orientation, were aimed at the elimination of pre-revolutionary administrative-territorial division, which evoked dissatisfaction of the new state institutions due to, from their point of view, far too fragmentation. On the background of general unsettled land relationships and a number of taxation errors implemented measures had brought the situation in the country to crisis. The conclusion is made that administrative and territorial reform in Ukraine in 1923, carried out in a hurry, did not take into account the ethnic composition of inhabitants and historical forms of management. Therefore, deterioration of the situation due to the ignorance of the national factor in the presence of diverse ethnic composition of the country forced the Bolshevik leaders to make certain concessions in the form of the national zoning. The Soviet government began to consider the earmarking of national village and districts councils as a factor capable of simultaneously not only slightly improving the socio-economic situation and to some extent meeting national and cultural needs of the population, but speeding up the attraction of those who are averse to the socialist building. German regions became the first ones to be created in Ukraine during the national zoning. However, the potential of national areas turned out to be of a low effectiveness due to national zoning and stretched in time (from 1923 to 1939) reform of the pre-revolutionary administrative-territorial division. The peculiarity of the situation in the national areas consisted in the fact that with the inclusion of foreign village and town councils to their composition, the full range of activities associated with the introduction of indigenization was necessary to exercise with respect to them. Extremely important was the problem of linguistic personnel training, which required knowledge of the language of the majority population of the district at the district level, the Ukrainian language for the relations with the higher bodies, and language of some ethnic group with the inclusion of the foreign administrative and territorial units to the district. Chronic administrative-territorial reorganizations were carried out not so much on the basis of scientific conclusions, but on the prevailing political considerations of public institutions at various levels. A frequent lack of thought and calculations of far-reaching consequences of the administrative-territorial division as a whole and particularly of the national zoning has contributed to the confusion in the management system and has not helped, despite the authorities hopes, to reduce costs spent on the Soviet apparatus. Conducting administrative-territorial reforms in 1930 and 1932 had disorganizing consequences for the whole administrative system of Ukraine that evolved through trial and mistakes, and its imperfections had led to further territorial changes in the republic. Administrative-territorial changes of the end of the 1920s and the 1930s, under the conditions of the curtailment of the NEP, the implementation of complete collectivization and the loss of economic identity by national districts, initiated the elimination of "undesirable" for the government districts while simultaneously forming new districts with the national status. The final abolishment of indigenization policy in the late 1930s had resulted in the elimination of all national regions of Ukraine as administrative and territorial units. The national regions of Ukraine as administrative and territorial units proved to be inefficient and were abolished in the late 1930s. It is not surprising that the initial positive assessment of the practice of the national administrative and territorial units' creation by the Soviet state structures had changed into the negative attitude to the very fact of their existence, which had gradually resulted in the ultimate elimination of these entities in the end of the 1930s. ; Определяется роль национального районирования в системе административно-территориального реформирования в советской Украине 20-30 гг. ХХ в., его место и степень эффективности в процессе государственного строительства в республике. Показано, что начатые советской властью многочисленные административно-территориальные изменения в Украине, осуществляемые на базе отмены частной собственности вкупе с ярой антирелигиозностью, были направлены на ликвидацию дореволюионного административно-территориального деления и проводились не на основе научных обоснований, а вследствие преобладающих политических соображений государственных учреждений разного уровня. ; Визначається роль національного районування в системі адміністративно-територіального реформування в радянській Україні 20-30 рр. ХХ ст., його місце та ступінь ефективності в процесі державотворення в республіці. Показано, що започатковані радянською владою численні адміністративно-територіальні перетворення в Україні, здійснювані на засадах скасування приватної власності укупі із затятою антирелігійністю, були спрямовані на ліквідацію дореволюційного адміністративно-територіального поділу і провадилися не на підставі наукових обґрунтовань, а внаслідок превалюючих політичних міркувань державних установ різного рівня.

Проаналізовано розвиток кооперативного шкільництва в Наддніпрянській Україні у 20-х рр. ХХ ст. у контексті суспільно-політичних процесів, що відбувалися в зазначений період у країні.Проанализировано развитие школьного кооперативного обучения в Надднепрянской Украине в 20-е годы ХХ столетия в контексте общественно-политических процессов, которые происходили в обозначенный период в стране.Development of the school co-operative teaching is analysed in Ukraine in 20th century in the context of social and political processes which took place in this period in a country.

Проаналізовано розвиток кооперативного шкільництва в Наддніпрянській Україні у 20-х рр. ХХ ст. у контексті суспільно-політичних процесів, що відбувалися в зазначений період у країні.Проанализировано развитие школьного кооперативного обучения в Надднепрянской Украине в 20-е годы ХХ столетия в контексте общественно-политических процессов, которые происходили в обозначенный период в стране.Development of the school co-operative teaching is analysed in Ukraine in 20th century in the context of social and political processes which took place in this period in a country.

Визвольний рух 20-30-х років ХХ ст. в Україні є важливою складовою історії України. Сучасний стан історичної науки дозволяє провести ґрунтовніший аналіз подій, які вели Україну до здобуття її державної незалежності. На сьогоднішній день є можливим відійти від однобічного висвітлення подій міжвоєнних десятиліть, що було властиве радянській історичній науці. Дане дослідження розкриває політичні та соціальні аспекти селянського повстанського руху у підрадянській Україні, його результати та наслідки. З'ясовує зміст та масштаби національно-визвольного руху у середовищі партійних кадрів та інтелігенції УСРР. Виявляє причини та форми протидії духовенства та віруючих політиці більшовиків у сфері релігії. ; Liberation movement of the 20-30s of the twentieth century. in Ukraine is an important component of the history of Ukraine. The current state of historical science allows for a more thorough analysis of the events that led Ukraine to its state independence. Today it is possible to move away from the one-sided coverage of the events of the interwar decades, which was characteristic of Soviet historical science. This study reveals the political and social aspects of the peasant insurgent movement in Soviet Ukraine, its results and consequences. Finds out the content and scale of the national liberation movement among party cadres and intellectuals of the USSR. Identifies the reasons and forms of opposition of the clergy and believers to the policy of the Bolsheviks in the field of religion.

The article analyses the Cossack armed actions in the 20-30's of the XVIIth century as the lost chance to reform Rzechpospolita and transform it into a powerful state of the three peoples – Polish, Lithuanian and Ukrainian. It has been found out that after the establishment of Rzechpospolita in 1569 and due to the intergovernmental union of the Polish Kingdom and the Grand Duchy of Lithuania, the Ukrainian Cossacks considerably strengthened over the 50 years and became a powerful factor of influence in socio-political and interstate relations of that time. It has been established that at the beginning the Cossacks, conscious of their strength and combat ability, tried to peacefully negotiate with the authorities of Rzechpospolita. Nonetheless after the authorities abandoned a constructive dialogue they began recalcitrance actions, which subsequently turned into bloodthirsty uprisings. The conclusions of the paper state that the Cossack armed actions in the 20-30's of the XVIIth century played a decisive role in Ukrainian ethnic, ethno-cultural, state-building and nation-building processes, but they did not contribute to the reform of Rzechpospolita. In the first quarter of the XVIIth century due to P. Sagaidachny the evolutionary development dominated in the national state formation. In the second quarter of the same century revolutionary means of the Ukrainians (Rus'ians, Rusyns) state and nation formation prevailed. Those were armed actions, military confrontation between the Cossacks and the Polish authorities, the Rus's magnates and their accomplices, including part of the registered Cossacks, as the main stratum of the social life in the Dnieper region in the second quarter of the XVIIth century. We firmly believe that the Ukrainian Cossacks were the main facilitators and the driving force of the state and nation-building in Ukraine, which ultimately caused the rebellion led by Khmelnitsky and the formation of the Ukrainian Cossack-Hetman State (Hetmanate), which in turn became the underlying ground for the Ukrainians in their heroic struggle for preservation of ethnic identity, restoration of their statehood and formation of a political nation from the end of the XVIIth and to the beginning of the XXIst century. ; Artykuł analizuje zbrojne występy kozaków z lat 20-30 XVII wieku jako straconą szansę na reformę Rzeczypospolitej i przekształcenie jej w potężne państwo trzech narodów – polskiego, litewskiego i ukraińskiego. Odkryto, że od czasu ustanowienia Rzeczypospolitej w 1569 roku w wyniku międzyrządowej unii Polskiego Królestwa i Wielkiego Księstwa Litewskiego, za niepełne 50 lat Ukraińscy Kozacy stali się znacznie silniejsi i potężnym czynnikiem wpływu we współczesnych stosunkach społeczno-politycznych i międzynarodowych. Bezsporne jest, że Kozacy, świadome swojej siły i zdolności bojowej, najpierw próbuje spokojnie pogodzić się z siłą Rzeczypospolitej, ale po tym, jak władze porzuciły konstruktywny dialog, rozpoczął akcje nieposłuszeństwa, które później okazały się krwawym powstaniu. ; У статті проаналізовано козацькі збройні виступи 20–30-х рр. XVII ст. як втрачений шанс для реформування Речі Посполитої і перетворення її на потужну державу трьох народів – польського, литовського та українського. Виявлено, що з моменту створення Речі Посполитої у 1569 р. внаслідок міждержавної унії Польського королівства та Великого князівства Литовського, за неповних 50 років значно посилилося українське козацтво, яке стало потужним фактором впливу у тогочасних суспільно-політичних і міждержавних відносинах. Встановлено, що козаки, усвідомлюючи свою силу і боєздатність, спочатку намагалися мирно порозумітися з владою Речі Посполитої, але після того як можновладці відмовилися від конструктивного діалогу, розпочали акції непокори, які згодом перетворилися на кровопролитні повстання.

The article analyses the Cossack armed actions in the 20-30's of the XVIIth century as the lost chance to reform Rzechpospolita and transform it into a powerful state of the three peoples – Polish, Lithuanian and Ukrainian. It has been found out that after the establishment of Rzechpospolita in 1569 and due to the intergovernmental union of the Polish Kingdom and the Grand Duchy of Lithuania, the Ukrainian Cossacks considerably strengthened over the 50 years and became a powerful factor of influence in socio-political and interstate relations of that time. It has been established that at the beginning the Cossacks, conscious of their strength and combat ability, tried to peacefully negotiate with the authorities of Rzechpospolita. Nonetheless after the authorities abandoned a constructive dialogue they began recalcitrance actions, which subsequently turned into bloodthirsty uprisings. The conclusions of the paper state that the Cossack armed actions in the 20-30's of the XVIIth century played a decisive role in Ukrainian ethnic, ethno-cultural, state-building and nation-building processes, but they did not contribute to the reform of Rzechpospolita. In the first quarter of the XVIIth century due to P. Sagaidachny the evolutionary development dominated in the national state formation. In the second quarter of the same century revolutionary means of the Ukrainians (Rus'ians, Rusyns) state and nation formation prevailed. Those were armed actions, military confrontation between the Cossacks and the Polish authorities, the Rus's magnates and their accomplices, including part of the registered Cossacks, as the main stratum of the social life in the Dnieper region in the second quarter of the XVIIth century. We firmly believe that the Ukrainian Cossacks were the main facilitators and the driving force of the state and nation-building in Ukraine, which ultimately caused the rebellion led by Khmelnitsky and the formation of the Ukrainian Cossack-Hetman State (Hetmanate), which in turn became the underlying ground for the Ukrainians in their heroic struggle for preservation of ethnic identity, restoration of their statehood and formation of a political nation from the end of the XVIIth and to the beginning of the XXIst century. ; Artykuł analizuje zbrojne występy kozaków z lat 20-30 XVII wieku jako straconą szansę na reformę Rzeczypospolitej i przekształcenie jej w potężne państwo trzech narodów – polskiego, litewskiego i ukraińskiego. Odkryto, że od czasu ustanowienia Rzeczypospolitej w 1569 roku w wyniku międzyrządowej unii Polskiego Królestwa i Wielkiego Księstwa Litewskiego, za niepełne 50 lat Ukraińscy Kozacy stali się znacznie silniejsi i potężnym czynnikiem wpływu we współczesnych stosunkach społeczno-politycznych i międzynarodowych. Bezsporne jest, że Kozacy, świadome swojej siły i zdolności bojowej, najpierw próbuje spokojnie pogodzić się z siłą Rzeczypospolitej, ale po tym, jak władze porzuciły konstruktywny dialog, rozpoczął akcje nieposłuszeństwa, które później okazały się krwawym powstaniu. ; У статті проаналізовано козацькі збройні виступи 20–30-х рр. XVII ст. як втрачений шанс для реформування Речі Посполитої і перетворення її на потужну державу трьох народів – польського, литовського та українського. Виявлено, що з моменту створення Речі Посполитої у 1569 р. внаслідок міждержавної унії Польського королівства та Великого князівства Литовського, за неповних 50 років значно посилилося українське козацтво, яке стало потужним фактором впливу у тогочасних суспільно-політичних і міждержавних відносинах. Встановлено, що козаки, усвідомлюючи свою силу і боєздатність, спочатку намагалися мирно порозумітися з владою Речі Посполитої, але після того як можновладці відмовилися від конструктивного діалогу, розпочали акції непокори, які згодом перетворилися на кровопролитні повстання.

The nationalistic, conservative, national-democratic, socialist (left) directions of the Ukrainian political idea 20-30 years XX c. was analysed. Within the framework of these directions such concepts as a freedom, a pluralism, a person, an individuality were considered. The question of semantics of terms «nationalism» and «integral nationalism» was found out. The attention focused on basic stereotypes widespreaded during consideration of the Ukrainian political idea and possible ways of the new interpretation of the doctrine of basic ideological direetions were offered. Key words: the Ukrainian political idea, the nationalism, the conservatism, the freedom, the person. ; Проаналізовано націоналістичний, консервативний, націонал-демократичний, соціалістичний (лівий) напрями української політичної думки 20-30 рр. ХХ ст. В рамках цих напрямів розглянуто такі поняття як свобода, плюралізм, особа, індивідуальність. З'ясовано питання семантики термінів «націоналізм» та «інтегральний націоналізм». Проаналізовано основні стереотипи, поширені в літературі про українську політичну думку 20-30-х років ХХ століття, а також запропоновано можливі шляхи нової інтерпретації доктрин основних ідеологічних напрямів. Ключові слова: українська політична думка, націоналізм, консерватизм, свобода, особа.