Search results

The article deals with the problem of identification of political system typology in dependence on its mode of operation. The author is of the opinion that political regime is not identical to political system, being a compound of modes and methods of political rule, and according to their nature, the political system is assessed in its working condition. Another thesis propounded by the author is that political regime should be examined both as an "order" of political system operation and as a separate subject with its own system relations among actors realizing political rule. Based on this premise, the notions of "regime-order" and "regime-structure" have been proposed. In effect, it is actually "regime-structure" that regulates the functioning of political system's "regime-order", i.e., that determines the character of political rule. Connected to the operation of political system in practice, the notion of "deviation" is introduced in a sense of deflecting a "working" system's regime from the "project" one, as drawn in constitution and laws. But situations can occur when the system begins to operate in the "working" regime before the "project" regime is established. In such a case, the character of the political "regime-order" becomes dependent on personal moral and political cultural preferences of those who gathered together in "regime-structure", and their preferences in a form of principles and modes of rule may become the political tradition, at least for some time. The conceptual innovations proposed by the author are illustrated with the account of the evolution of both political regime forms in Ukraine during its political sphere's independent development. The constant overflowing of ruling modes from one regime to another are caused also by the quality of social environment, first of all due to the domination of paternalist psychology therein. The most negative result of such evolution of feedback between ruling regimes and society is a domination of emotions over rationality in mass political thinking and behavior. ; У статті розглянуто питання про типологізацію політичної системи залежно від режиму її функціонування. Автор виходить із положення, що політичний режим не є тотожним політичній системі, являє собою сукупність способів і методів політичного правління і за характером останніх оцінюється політична система у її "робочому" стані. Інша теза автора, що політичний режим має розглядатися і як "порядок" функціонування політичної системи, і як окремий суб'єкт із власними системними зв'язками між персоналіями, які здійснюють політичне правління. На цій основі пропонуються терміни "режим-порядок" і "режим-структура". На практиці саме "режим-структура" виконує функцію регулювання робочого "режиму-порядку" політичної системи, тобто встановлює характер політичного правління. Щодо практичного функціонування політичної системи застосовано поняття "девіація" у сенсі відхилення "робочого" режиму системи від "проєктного", встановленого конституцією і законами. Однак трапляються ситуації, коли система починає функціонувати у "робочому" режимі до встановлення режиму "проєктного". У таких випадках характер політичного "режимупорядку" залежить від випадкового об'єднання різних персоналій у "режим-структуру", і тоді ситуативно запроваджені ними норми та принципи правління можуть набувати характеру політичної традиції принаймні на певний період. Запропоновані автором поняттєві новації проілюстровано еволюцією в Україні обох видів політичних режимів протягом часу самостійного розвитку її політичної сфери. Постійне перетікання зразків правління від одного правлячого режиму до іншого переважно зумовлені якістю суспільного середовища, насамперед домінуванням у ньому патерналістської психології. Найбільш негативним наслідком такої еволюції зворотного зв'язку між правлячими режимами та суспільством стало домінування у цих зв'язках емоцій над раціональним мисленням.

The article deals with the problem of identification of political system typology in dependence on its mode of operation. The author is of the opinion that political regime is not identical to political system, being a compound of modes and methods of political rule, and according to their nature, the political system is assessed in its working condition. Another thesis propounded by the author is that political regime should be examined both as an "order" of political system operation and as a separate subject with its own system relations among actors realizing political rule. Based on this premise, the notions of "regime-order" and "regime-structure" have been proposed. In effect, it is actually "regime-structure" that regulates the functioning of political system's "regime-order", i.e., that determines the character of political rule. Connected to the operation of political system in practice, the notion of "deviation" is introduced in a sense of deflecting a "working" system's regime from the "project" one, as drawn in constitution and laws. But situations can occur when the system begins to operate in the "working" regime before the "project" regime is established. In such a case, the character of the political "regime-order" becomes dependent on personal moral and political cultural preferences of those who gathered together in "regime-structure", and their preferences in a form of principles and modes of rule may become the political tradition, at least for some time. The conceptual innovations proposed by the author are illustrated with the account of the evolution of both political regime forms in Ukraine during its political sphere's independent development. The constant overflowing of ruling modes from one regime to another are caused also by the quality of social environment, first of all due to the domination of paternalist psychology therein. The most negative result of such evolution of feedback between ruling regimes and society is a domination of emotions over rationality in mass political thinking and behavior. ; У статті розглянуто питання про типологізацію політичної системи залежно від режиму її функціонування. Автор виходить із положення, що політичний режим не є тотожним політичній системі, являє собою сукупність способів і методів політичного правління і за характером останніх оцінюється політична система у її "робочому" стані. Інша теза автора, що політичний режим має розглядатися і як "порядок" функціонування політичної системи, і як окремий суб'єкт із власними системними зв'язками між персоналіями, які здійснюють політичне правління. На цій основі пропонуються терміни "режим-порядок" і "режим-структура". На практиці саме "режим-структура" виконує функцію регулювання робочого "режиму-порядку" політичної системи, тобто встановлює характер політичного правління. Щодо практичного функціонування політичної системи застосовано поняття "девіація" у сенсі відхилення "робочого" режиму системи від "проєктного", встановленого конституцією і законами. Однак трапляються ситуації, коли система починає функціонувати у "робочому" режимі до встановлення режиму "проєктного". У таких випадках характер політичного "режимупорядку" залежить від випадкового об'єднання різних персоналій у "режим-структуру", і тоді ситуативно запроваджені ними норми та принципи правління можуть набувати характеру політичної традиції принаймні на певний період. Запропоновані автором поняттєві новації проілюстровано еволюцією в Україні обох видів політичних режимів протягом часу самостійного розвитку її політичної сфери. Постійне перетікання зразків правління від одного правлячого режиму до іншого переважно зумовлені якістю суспільного середовища, насамперед домінуванням у ньому патерналістської психології. Найбільш негативним наслідком такої еволюції зворотного зв'язку між правлячими режимами та суспільством стало домінування у цих зв'язках емоцій над раціональним мисленням.

The article examines the modern authoritarian regime, considers its characteristics and manifestations. The author gives an overview of modern authoritarian regimes. The purpose of this article is to determine the nature and features of the authoritarian regime, as a kind of political regime, as well as the reasons that lead to its emergence or maintenance in the country. It is noted, that the authoritarian regime is not an evolutionary form of state development, it is always a logical consequence of the socio-political processes taking place in the country. It is noted, that it appears against the background of breakthrough processes, when the political system of the state needs changes, but these changes occur under the influence of the political elite, not society, which in turn allows us to identify the preconditions for an authoritarian regime in the state. It is stated, that the authoritarian regime is not an evolutionary form of state development, it does not provide high-quality succession of power, it is unable to offer new trends and transformations of public life due to the inability of one person to change their worldview, adapting to social demands and processes. It is noted, that most authoritarian countries do not proclaim, do not identify themselves in this way, but on the contrary try to position themselves as countries that promote democratic values. Authoritarian regime as such is not perceived by most countries in the world, as it is characterized by unstable, non-transparent and unpredictable development of socio-economic and socio-political processes. The dominance of liberal democracy in the tradition of economic relations demonstrates the tendency of socio-political preferences of most business elites to operate in the conditions of projected democratic regimes. It is concluded, that the authoritarian regime is based on the imperative planting of those values that will contribute to the maintenance of power, and therefore dominated by state ideology, which is planted by the forces and ...

The scientific publication is devoted to the concept of customs regime as a kind of administrative and legal regime in order to determine the theoretical and methodological foundations for improving the administrative and legal regulation of customs regimes in Ukraine. The methodology of this publication is based on a complex combination of philosophical (laws of dialectics and metaphysics), general scientific (general scientific (logical method, system and structural-functional methods) and special legal research methods (methodology of comparative jurisprudence, method of legal modeling, etc.), principles of objectivity and historicism. It is noted that the legal regime is not only a set of rules of law that purposefully regulate certain social relations, but also is essentially a dynamic process of legal regulation using a complex of legal means, including administrative and judicial practice. It is proposed to understand the administrative-legal regime as a dynamic system of interrelated legal means of regulating a certain area of public law relations, one of the participants of which are public administration bodies that use the instruments of administrative-legal influence to ensure the public interest of the state and society. It is noted that customs regimes refer to intersectoral, permanent administrative and legal regimes in the field of public administration and economy on the territory of checkpoints across the state border of Ukraine, and are related to the circulation of goods - the order of movement of goods and vehicles across the customs border of Ukraine. The legislative definition of the customs regime as a set of interrelated legal norms is analyzed, which in accordance with the stated purpose of moving goods across the customs border of Ukraine determine the customs procedure for these goods, their legal status, tax conditions and determine their use after customs clearance. Is formulated the conclusion on the need to improve the definition of the customs regime in the current Customs Code of Ukraine, namely the definition of the customs regime as a set of legal means, which, depending on the statedpurpose of moving goods and vehicles across the customs border of Ukraine, regulates such movement: customs procedures goods and vehicles, their legal status, the procedure for determining the customs value, tax conditions, use after customs clearance. It is noted that the prospects for further research on this topic is due to the need to improve the theoretical and methodological and legal framework of customs regimes in Ukraine, bringing them into line with international standards and norms and principles of EU law. ; У науковій публікації досліджується поняття митного режиму як різновиду адміністративно-правового режиму з метою визначення теоретико-методологічних засад удосконалення адміністративно-правового регулювання митних режимів в Україні. Методологія даної публікації ґрунтується на комплексному поєднанні філософських (законів діалектики та метафізики), загальнонаукових (прийомів логічного методу, системного та структурно-функціонального методів) та спеціально-юридичних методів дослідження (методології порівняльного правознавства, методу юридичного моделювання тощо), принципів об'єктивності та історизму. Зазначається, що правовий режим є не тільки сукупністю норм права, які цілеспрямовано регулюють певні суспільні відносини, але й по суті є динамічним процесом правового регулювання із застосуванням цілого ряду правових засобів, включаючи адміністративну та судову практику. Під адміністративно-правовим режимом пропонується розуміти динамічну систему взаємопов'язаних правових засобів регулювання певної сфери публічно-правових відносин, одним із учасників яких є органи публічної адміністрації, які використовують передбачені чинним законодавством інструменти адміністративно-правового впливу з метою забезпечення публічних інтересів держави та суспільства. Зазначається, що митні режими відносяться до міжгалузевих, постійно діючих адміністративно-правових режимів у сфері публічного управління та економіки на території пунктів пропуску через державний кордон України, та пов'язані із режимом обігу предметів - порядком переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України. Аналізується законодавче визначення митного режиму як комплексу взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. Формулюється висновок про необхідність удосконалення визначення митного режиму в чинному Митному кодексі України, а саме визначення митного режиму як комплексу правових засобів, якими, в залежності від заявленої мети переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, врегульовано порядок такого переміщення: митні процедури щодо цих товарів та транспортних засобів, їх правовий статус, порядок визначення митної вартості, умови оподаткування, використання після митного оформлення. Зазначається, що перспективність подальшого дослідження даної тематики зумовлена необхідністю удосконалення теоретико-методологічних та правових засад митних режимів в Україні, приведенням їх у відповідність до міжнародних стандартів, а також норм і принципів права ЄС.

Мета: проаналізувати правовий режим щодо спортивного волонтерства в Україні. Матеріал і методи: розкрито поняття «правовий режим», «спортивне законодавство». Розглянуто нормативно-законодавчі документи щодо волонтерської діяльності різних країн світу та України. Результати: проаналізовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення спортивного волонтерства в Україні. Висновки: аналіз нормативно-правових документів щодо волонтерської діяльності показав, що на сьогодні немає законодавчо закріпленого терміна «спортивне волонтерство» та основних положень відносно підвищення соціальної значущості спортивного волонтерства, усунення перешкод щодо використання волонтерської допомоги під час організації та проведення масових фізкультурно-оздоровчих заходів та спортивних змагань загальнодержавного значення. Не визначено, хто може бути засновником спортивних волонтерських організацій, який порядок реєстрації даних організацій та засади здійснення державного контролю за їх діяльністю. ; Iryna PetrenkoPurpose: to investigate the legal regime regarding sports volunteering in Ukraine. Material & Methods: disclosed the concept of "legal regime", "sports law". Regulatory and legislative documents on volunteer activity of various countries of the world and Ukraine are considered. Results: the current state of the regulatory and legal support for sports volunteerism in Ukraine is analyzed. Conclusions: analysis of normative and legal documents on volunteer activity has shown that for today there is no legislatively fixed term "sports volunteering" and the main provisions for increasing the social significance of sports volunteering, removing obstacles to the use of volunteer assistance in organizing and conducting mass sports and health events and sports competitions of the state values. It is not determined who can be the founder of sports volunteer organizations, what is the procedure for registering these organizations and the principles for exercising state control over their activities.

Was investigated features of legitimize communist regimes. On the basis of the practice of institutional changes in the measurement of the constitution concluded that the instability of the legal framework and arrogant attitude to the rules of the political actors regimes condemns ongoing process delegitimize. Furthermore, foundations eroded the value of post-communist transformation. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. ; Рассмотрены особенности легитимации посткоммунистических режимов. На основании анализа практики институциональных изменений в измерении конституирования сделан вывод о том, что нестабильность правовой базы и пренебрежительное отношение к правилам игры со стороны политических акторов обрекает режими на постоянный процесс делегитимации. Кроме того, размываются ценностные основы посткоммунистической трансформации. Подчеркнуто, что для преодоления постоянного синдрома делегитимации надо больше опираться на формальные институты и правила. ; Розглянуто особливості легітимації посткомуністичних режимів. На підставі аналізу практики інституціональних змін у вимірі конституювання зроблено висновок, що нестабільність правової бази та зверхнє ставлення до правил гри з боку політичних акторів прирікає режими на постійний процес делегітимації. Крім того, розмиваються ціннісні основи посткомуністичної трансформації. Підкреслено, що для подолання постійного синдрому делегітимації слід більше спиратися на формальні інститути і правила.

Was investigated features of legitimize communist regimes. On the basis of the practice of institutional changes in the measurement of the constitution concluded that the instability of the legal framework and arrogant attitude to the rules of the political actors regimes condemns ongoing process delegitimize. Furthermore, foundations eroded the value of post-communist transformation. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. ; Рассмотрены особенности легитимации посткоммунистических режимов. На основании анализа практики институциональных изменений в измерении конституирования сделан вывод о том, что нестабильность правовой базы и пренебрежительное отношение к правилам игры со стороны политических акторов обрекает режими на постоянный процесс делегитимации. Кроме того, размываются ценностные основы посткоммунистической трансформации. Подчеркнуто, что для преодоления постоянного синдрома делегитимации надо больше опираться на формальные институты и правила. ; Розглянуто особливості легітимації посткомуністичних режимів. На підставі аналізу практики інституціональних змін у вимірі конституювання зроблено висновок, що нестабільність правової бази та зверхнє ставлення до правил гри з боку політичних акторів прирікає режими на постійний процес делегітимації. Крім того, розмиваються ціннісні основи посткомуністичної трансформації. Підкреслено, що для подолання постійного синдрому делегітимації слід більше спиратися на формальні інститути і правила.

In the article on the basis of the methodology of system analysis the legal nature and sources of legal regulation of the legal regime of official information in Ukraine in the conditions of adaptation of Ukrainian legislation to the legislation of the European Union are considered. A comparative legal analysis of official information in the public-law and private-law spheres in the context of legal regimes of restricted information, confidential information and information classified as state secrets has been conducted. ; У статті на основі методології системного аналізу розглянуто правову природу та джерела правового регулювання правового режиму службової інформації в Україні в умовах адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу. Проведено порівняльно-правовий аналіз службової інформації у публічно-правовій та приватноправовій сферах у контексті правових режимів інформації з обмеженим доступом, конфіденційної інформації та інформації, яка віднесена до державної таємниці.

Розглянуто основні етапи становлення сучасного політичного режиму Білорусі та його легітимаційні основи. Досліджено конституційні повноваження центральних органів державної влади. У цьому контексті визначено місце інституту президентства у системі державної влади крізь призму практичної реалізації принципу поділу влад. Встановлено основні принципи сформованої О. Лукашенком моделі політичного розвитку Білорусі.Обґрунтовано тезу, що сьогодні в країні існує нічим необмежена суперпрезидентська система правління, яка є основою для утвердження режиму одноосібної влади президента Лукашенка. Попри те, що з формальної точки зору Білорусь є президентсько-парламентською республікою, аналіз співвідношення впливу гілок влади свідчить саме про суперпрезидентський характер республіки. Гіпертрофований характер президентської влади корелюється з послабленням і деградацією тих інститутів державної влади, які повинні бути основними запобіжниками концентрації влади в руках президента. Йдеться передусім про парламент і Конституційний суд. Слабкість згаданих інститутів та перевага над ними виконавчої влади на чолі з президентом зумовлена як формальними, так і неформальними факторами: свідома недостатня розробленість або об'єктивна невизначеність формальних правил і процедур у взаємовідносинах між різними інститутами державної влади призводить до появи так званих сірих зон, які відкривають перед президентом широке поле можливостей для дій позаправового характеру і посилення в такий спосіб своєї фактичної влади. ; Розглянуто основні етапи становлення сучасного політичного режиму Білорусі та його легітимаційні основи. Досліджено конституційні повноваження центральних органів державної влади. У цьому контексті визначено місце інституту президентства у системі державної влади крізь призму практичної реалізації принципу поділу влад. Встановлено основні принципи сформованої О. Лукашенком моделі політичного розвитку Білорусі.Обґрунтовано тезу, що сьогодні в країні існує нічим необмежена суперпрезидентська система правління, яка є основою для утвердження режиму одноосібної влади президента Лукашенка. Попри те, що з формальної точки зору Білорусь є президентсько-парламентською республікою, аналіз співвідношення впливу гілок влади свідчить саме про суперпрезидентський характер республіки. Гіпертрофований характер президентської влади корелюється з послабленням і деградацією тих інститутів державної влади, які повинні бути основними запобіжниками концентрації влади в руках президента. Йдеться передусім про парламент і Конституційний суд. Слабкість згаданих інститутів та перевага над ними виконавчої влади на чолі з президентом зумовлена як формальними, так і неформальними факторами: свідома недостатня розробленість або об'єктивна невизначеність формальних правил і процедур у взаємовідносинах між різними інститутами державної влади призводить до появи так званих сірих зон, які відкривають перед президентом широке поле можливостей для дій позаправового характеру і посилення в такий спосіб своєї фактичної влади. ; In the article the main stages of formation contemporary political regime of Belarus and its legitimacy base are highlighted. The constitutional powers of central government are investigated. The place of the presidency in the system of government in the light on practical implementation of the principle of separation of powers is defined. It is found the basic principles of Lukashenko's model of political development of Belarus.Although from a formal point of view Belarus is a presidential-parliamentary republic, according to the analysis results the system of power has been defined as the super-presidential republic. As a result substantiates the thesis that today in Belarus there is unlimited super-presidential system, which is the basis for the establishment of the regime of one-man rule of President Alexander Lukashenko. Hypertrophied nature of presidential power correlated with the weakening and degradation of the institutions of government which should prevent the concentration of power in the presidency. It is primarily about the Parliament and the Constitutional Court. The weakness of these institutions and the dominance of the executive branch headed by the President due to both formal and informal factors: objective uncertainty of formal rules and procedures or deliberate lack of elaborated ones in the relationship between the various institutions of the government gives rise to the so-called gray areas that create opportunities for the president to extralegal action and thus strengthening his actual power.

The article analyzes the problems of the legal regime of information content of the website, in particular, examines the legislation and positions of scientists regarding the features of electronic information and legal aspects of its use. It is revealed that the legal regime of information content depends directly on the type of information that is placed on the Web page and its objective form of expression. At the same time, the dissemination of information expressed through intellectual property objects is divided into two types: publication, as the final stage of creating a copyright object, and publication, as a form of using the latter. Moreover, the latter is covered by two ways of using it: reproduction and public notification of the object. The methodological basis of the work is dialectical, systematic, comparative legal and formal legal methods. ; У статті проаналізовано проблематику правового режиму інформаційного наповнення вебсайту, зокрема досліджено законодавство та позиції науковців щодо особливостей електронної інформації і правових аспектів її використання. Виявлено, що правовий режим інформаційного наповнення залежить безпосередньо від виду інформації, яка розміщується на веб-сторінці та її об'єктивної форми вираження. При цьому поширення інформації, що виражається через об'єкти інтелектуальної власності, поділяється на два види: опублікування, як завершальний етап створення об'єкта авторського права, та опублікування, як форма використання останнього. Причому останнє охоплюється двома способами його використання: відтворенням та публічним сповіщенням об'єкту. Методологічною основою роботи є діалектичний, системний, порівняльно-правовий та формально-юридичний методи.

The history of the development of the legislation on joint-stock companies is investigated in the work, the legal basis of the legal regime of their property is analyzed. The issue of formation of property of joint - stock companies is investigated. The peculiarities of the legal regime of the property of joint-stock companies in the process of carrying out economic activity and its termination are revealed. A comparative analysis of the relevant legislation of Ukraine, foreign countries (UK, USA, Estonia) and EU legislation. Proposals for improving the legal regime of property of joint-stock companies are substantiated, recommendations for improving the legislation in this area are developed. ; У роботі досліджено історію розвитку законодавства про акціонерні товариства, проаналізовано правову основу режиму їх майна. Досліджено питання формування майна акціонерних товариств. Виявлено особливості правового режиму майна акціонерних товариств в процесі здійснення господарської діяльності та її припинення. Проведено порівняльний аналіз відповідного законодавства України, зарубіжних країн (Великобританії, США, Естонія) та законодавства ЕС. Обґрунтовано пропозиції щодо уточнення правового режиму майна акціонерних товариств, розроблено рекомендації з удосконалення законодавства у цій сфері.

The article emphasizes that the question of the structure of the legal regime is an important element of the complex and systematic knowledge of the legal regime as a general theoretical construction. After all, the characterization of any legal regime is revealed solely because of the delineation of the features of those and other elements of it. It is from the choice of specific components of the legal regime that various ordering influences on specific social relations are carried out. The structure of the legal regime is considered, the scientific positions regarding the distinguishing elements of the legal regime, the peculiarities of the use of this category in the domestic legislation are outlined, as well as the author's vision of the structure of the legal regime. The study of domestic normative legal acts, which determine certain types of legal regimes, made it possible to conclude that the legal structure of the legal regime is legal in nature. Instead, the vision of this issue in sectoral research in this area is rather pluralistic. It is stated that the basis of any legal regime is the normative legal acts that establish a special procedure of activity in those or other spheres, which finds its manifestation through the purpose and tasks of establishing a legal regime, especially the legal status of authorized state bodies that are specially created or endowed the authority to form and maintain an appropriate regime or local self-government bodies; regulation of the behavior of subjects of law and their relationship; a system of control and liability in case of violation of the relevant legal regime and special organizational, technical, material and financial means of providing the appropriate legal regime. ; У статті акцентується на тому, що питання структури правового режиму є важливим елементом комплексного та системного пізнання правового режиму як загальнотеоретичної конструкції. Адже характеристика будь-якого правового режиму розкривається винятково через окреслення особливостей тих чи інших його елементів. Саме від вибору конкретних складових правового режиму здійснюються різні упорядковуючи впливи на конкретні суспільні відносини. Розглянуто структуру правового режиму, окреслено наукові пози-ції щодо виокремлення елементів правового режиму, особливості застосування цієї категорії у вітчизняному законодавстві, а також надано авторське бачення структури правового режиму. Дослідження вітчизняних нормативно-правових актів, які визначають окремі види правових режимів, уможливило дійти висновку про правову неунормованість структурних елементів правового режиму. Висновується, що структура правового режиму доволі поверхнево окреслюється в загальнотеоретичних доктринальних працях. Натомість бачення цієї проблематики в галузевих наукових розробках у цій сфері є доволі плюралістичним. Констатовано, що основу будь-якого правового режиму складають нормативно-правові акти, які встановлюють особливий порядок діяльності у тих або інших сферах, що проявляється через мету та завдання встановлення правового режиму, особливості правового статусу уповноважених державних органів, що спеціально створені або наділені повноваженнями формувати та підтримувати відповідний режим або органів місцевого самоврядування; регламентацію поведінки суб'єктів права та їх взаємовідносин; систему контролю та відповідальності у разі порушення відповідного правового режиму та спеціальні організаційні, технічні, матеріально-фінансові засоби забезпечення відпо-відного правового режиму.

The article deals with the study of issues on legal regulation for the establishment and enforcement of rules of the border regime in the context of international practices. Based on the analysis of legislation in the field of establishing and functioning of the border regime, it has been identified that today its normative regulation in the national legislation needs to be improved. Oneof the w ays to optimize and increase the efficiency in this direction may be the use of foreign experience of European countries. This factor, in our opinion, will also positively contribute to the implementation of the strategic course of the state to gain Ukraine's full membership in the European Union and the North Atlantic Treaty Organization in terms of positioning Ukraine's foreign policy in the world and its integration into the global security system. In this article, it has been established on the basis of a comparative analysis of normative legal acts defining the issues of the border regime in national and foreign legislation that the notion of the border regime in its content is one of the means for legal regulation that restricts fundamental rights and freedoms of individuals. Therefore, as the experience of most foreign countries shows, the issue of the legal regulation of the border regime should be determined only by law, and not by subordinate legal acts, as in our case. This, in turn, will allow to bring the legislation in the border sphere in accordance with Art. 64 of the Constitution of Ukraine. Moreover, the attention in the article is paid to the fact that the legislation of the vast majority of EU countries with the norms determining the legal regulation of the border regime restricts the fundamental rights of persons living in the territories adjacent to the state border solely for the purpose of determining the legal personality of border guard units. It doesn't violate democratic principles and promotes the effective performance of the border guard functions imposed on them. On the basis of the obtained results it has been stated that the important issue of the legal regulation of the border regime is to define the boundaries of territories of its action. In order to clearly identify them and to implement the legal personality of the border guard units, it is proposedto determine the boundaries of the border zones on which the border regime is established in the quantitative index. Subsequently, the proposals for amending the Law of Ukraine "On the State Border of Ukraine" are substantiated in terms of specifying the legal regulation of the border regime. ; Стаття присвячена дослідженню питань правового регулювання встановлення та забезпечення дотримання правил прикордонного режиму в контексті закордонного досвіду. На основі проведеного аналізу законодавства в сфері встановлення та функціонуванні прикордонного режиму, констатовано факт, що на сьогодні його нормативне врегулювання в національному законодавстві потребує вдосконалення. Одним із шляхів оптимізації та підвищення дієвості у цьому напрямку може стати використання зарубіжного досвіду Європейських країн. Вказаний фактор, на нашу думку, також позитивно сприятиме у реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору в частині зовнішньополітичного позиціонування України у світі та її долучення до глобальної системи безпеки. В даній статті, на основі порівняльного аналізу нормативно-правових актів, які визначають питання прикордонного режиму в національному та зарубіжному законодавстві, встановлено, що поняття прикордонний режим за своїм змістом є одним із засобів правового регулювання, який обмежує основні права і свободи осіб. Виходячи з цього, як показує досвід більшості зарубіжних країн, питання правового регулювання прикордонного режиму має бути визначено лише на підставі закону, а не підзаконними нормативно правовими актами, як у нашому випадку. Це у свою чергу дозволить привести законодавство у прикордонній сфері відповідно до ст. 64 Конституції України. Крім цього в статті, акцентується увага, на тому, що у законодавстві переважної більшості країн ЄС зміст норм які визначають правове регулювання прикордонного режиму, обмежують основні права осіб, які прилягають до державного кордону виключно з метою визначення правосуб'єктності підрозділів охорони кордону, що не порушує демократичні принципи та сприяє ефективній практичній реалізації покладених на них функцій охороникордону. На основі отриманих результатів констатовано, що важливим питанням правового регулювання прикордонного режиму є визначення меж територій його дії. Для їх чіткої ідентифікації та реалізації правосуб'єктності прикордонних підрозділів, пропонується визначати межі прикордонних територій на яких встановлюється прикордонний режим в кількісному показнику. В подальшому обґрунтовується пропозиції внесення змін в Закон України «Про Державний кордон України», в частині конкретизації правового регулювання прикордонного режиму.

The unanticipated and unsolicited Russian aggression against Ukraine in February 2022 highlighted the urgency of updating general assumptions about post-communist countries. The war has revealed the inadequacy of the terms and concepts employed for western democracies for describing, understanding, and predicting the developments in the "hybrid" regimes of Eastern Europe and the former USSR. Magyar and Madlovics strongly argue for a vocabulary and grammar tailored to the specifics of the countries of the former communist bloc. In this concise companion to the 800-page The Anatomy of Post-Communist Regimes (CEU Press, 2020), they develop a conceptual framework in 120 propositions with (1) a typology of post-communist regimes and (2) a detailed presentation of ideal-type actors and the political, economic, and social phenomena in these regimes. Each of the 120 propositions contains a statement and a succinct discussion supported by illustrative tables, figures, and QR-codes that connect the interested reader to the more detailed analysis in the Anatomy. In a condensed form, the holistic approach of the Anatomy is retained by treating political, market, and communal spheres as parts of a single, coherent whole. An analysis of twelve countries illustrates the concrete application of the method.

The legal base on the administrative and legal re-gime of natural resources use is investigated. The defi-nition of administrative and legal regime of ownership of natural resources is given, its specificity is studied. The characteristic features and features of permitting procedures for the use of natural resources are consid-ered. The author defines the concept of "administra-tive-legal regime of land resources" (a state-established special order of public administration, control of land resources use, sanctions, aimed at providing and imple-menting management, control and protection of land re-sources), and substantiates the need for its introduction into legal circulation. It has been found out that a key as-pect of the study of legal regimes is their classification, which allows them to distinguish the varieties of legal regimes and give them some characteristics. Emphasis is placed on the lack of a comprehensive legal analysis of the combination of categories of means and method of le-gal regulation of legal relations arising from the posses-sion, use and disposal of relevant goods. It is determined that property in the objective and subjective values is the material basis of civil society, determines the degree of freedom of the individual in the state. It is human economic freedom that is the foundation for individual freedom within other spheres, that is, it is a guarantor of economic freedom. It is concluded that in the conditions of democratization of the state administration and de-velopment of market relations, the administrative-legal regimes may cover certain administrative procedures related to obtaining permits to engage in certain types of activities. At the same time, these procedures may provide for the need to comply with the objects of public administration to which they are subject to other admin-istrative and legal regimes. Thus, there are situations where the requirements of one administrative and legal regime include those of another. This leads to complex interconnections between different administrative re-gimes, regardless of the specific subjects and objects of public administration. ; У статті досліджено нормативно-правову базу щодо адміністративно-правового режиму використання природних ресурсів. Надано визначення адміністра-тивно-правового режиму права власності на природні ресурси, вивчено його специфіку. Розглянуто характерні ознаки й особливості дозвільних процедур щодо використання природних ресурсів. Запропоновано авторську дефініцію поняття «адміністративно-право-вий режим земельних ресурсів» (встановлений держа-вою особливий порядок публічного управління, контр-олю використання земельних ресурсів, застосування санкцій, спрямований на забезпечення та реалізацію управління, контролю й охорони земельних ресур-сів). Обґрунтовано необхідність її введення у правовий обіг. З'ясовано, що ключовим аспектом вивчення пра-вових режимів є їх класифікація, що дає можливість виокремлення різновидів правових режимів і надання їм певної характеристики. Наголошено на недостат-ності комплексного правового аналізу категорій засобу й методу юридичного регулювання правовідно-син, що виникають щодо володіння, користування й розпоряджання відповідними благами. Визначено, що власність в об'єктивному та суб'єктивному значеннях становить матеріальну основу громадянською суспіль-ства, визначає ступінь свободи особи в державі. Саме економічна свобода людини є фундаментом для свободи особи в межах інших сфер, тобто вона постає гарантом свободи економічного характеру. Зроблено висновок, що в умовах демократизації державного управління і розвитку ринкових відносин адміністративно-правові режими можуть охоплювати окремі управлінські про-цедури, пов'язані з отриманням дозволів на заняття певними видами діяльності. При цьому зазначені про-цедури можуть передбачати необхідність дотримання об'єктами державного управління, що їм підлягають, інших адміністративно-правових режимів. Отже, тра-пляються ситуації, коли вимоги одного адміністратив-но-правового режиму включають в себе вимоги іншого. Це призводить до складних взаємозв'язків між різни-ми адміністративно-правовими режимами, причому незалежно від конкретних суб'єктів і об'єктів публіч-ного управління.