Suchergebnisse

In our opinion, the spiritual purpose of Ancient Rus in the middle of the ІХ–ХІV centuries was the spread of Christianity to the vast expanses of Eastern Europe, its contribution to the spiritual transformation of the world. Overcoming the insurmountable obstacles of nomadic destruction, Ukraine-Rus own strife and betrayal step by step goes to self-determination as the Second Jerusalem – the spiritual center of Orthodoxy and of all Eastern Christianity through the choice of faith, through the three christening of Rus Askoldov, Olzhine and Volodymyrove, through the disregard for Christianity, through the creation of the glorious Kiev variant of Orthodoxy, through the acquisition of holiness in the temples of St. Sophia, the Kyiv-Pechersk Lavra, and the exploits of its monasticism, etc., through the acquisition of apostolic origin in the legend of Andrew, through overcoming all temptations, preservation and rebirth, through the enrichment of world experience of Christianity, because of the fostering of mystical Eastern Christian foundations in Paisii Velychkovsky's Little Rus monasteries, in Skovoroda, in Gogol, in Bulatovych's nameword, etc., through the Metropolitan of Kyiv Petro Mogyla of the Orthodox Center – New Jerusalem already reached and finally, overcoming all the insurmountable obstacles in the creation of our own Orthodox Church of Rus-Ukraine in recognition of patriarchy and in unity with world orthodoxy and modern religious revival. Let Moscow want to be a political center and it proves very consistently, and Ukraine-Russia, the blasphemous city of Kyiv, emerge as a spiritual center – the New Jerusalem, which is evidenced by all its historical development, already demonstrated by the fact that the "priesthood is higher than the kingdom", which could be its contribution to the spiritual transformation of the world. Thus, the very reason that Kyiv could become the spiritual center of Eastern Christianity could be that it 1) overcame all temptations, first and foremost 2) the loss of gain, 3) consistently pursues the unity of Christianity, for example, Kyiv is also the center of the UGCC, 4) Kyiv with its shrines concentrates the fullness of the holiness of Christianity, 5) it develops its specifically Eastern Christian mystical foundations and is 6) open to the positive world (Kyiv – Mohylyanska Academy and its theology, etc.) of mutual influence. Let's form Ukraine-Rus as the New Jerusalem – the spiritual center. ; На нашу думку, духовним призначенням Давньої Руси сер. ІХ-ХІV ст., її внеском у духовне перетворення світу було поширення християнства на величезні терени Східної Європи. Долаючи непереборні перешкоди кочівницьких руйнувань, власних роздраїв і зрад Україна-Русь крок за кроком іде до власного самовизначення як Другий Єрусалим – духовний центр православ'я і усього східного християнства через вибір вір, через три хрещення Руси (Аскольдове, Ольжине і Володимирове), через ігнорацію розколу християнства, через витвір славного Київського варіанту православ'я, через набуття святості у храмах св. Софії, Києво-Печерської лаври та подвигах її чернецтва та ін., через набуття апостольського походження у Андріївській легенді, через подолання усіх спокус, збереження і відродження православ'я, через нехіть і уникнення його московського одержавлення, через збагачення світовим досвідом християнства, через плекання саме містичних східнохристиянських засад у малоросійських скитах Паїсія Величковського, у Сковороди, у Гоголя, у Булатовичевому ім'яслав'ї та ін., через вже досягнутий у часи митрополита Київського Петра Могили православний центр – Новий Єрусалим і, нарешті, подолавши усі непереборні перешкоди у створенні власної православної церкви Руси-України, у визнанні вселенським патріархатом і в єднанні зі світовим православ'ям і сучасним релігійним відродженням. Хай Москва хоче бути політичним центром і дуже послідовно це доводить, а Україна-Русь, богохранимий град Київ постають як духовний центр – Новий Єрусалим, що доводиться усім її пройденим історичним розвитком, уже продемонстрованим тим, що "священство вище царства", що могло би бути її внеском у духовне перетворення світу. Отже, чинниками того, що саме Київ може стати духовним центром східного християнства могло би бути те, що він 1) подолав усі спокуси, передусім 2)згубу одержавлення, 3) послідовно проводить єдність християнства, наприклад, Київ є центром і для УГКЦ, 4) Київ з його святинями зосереджує повноту святості християнства, 5) розвиває саме його специфічно східнохристиянські містичні засади і при тому є 6) відкритим до світових позитивних (Києво-Могилянська академія та її богослів'я тощо) взаємовпливів. Утворим Україну-Русь як Новий Єрусалим – духовний центр.

The conference of the British Association of Slavic and Eastern European Studies (BASEES) in 2019 was dedicated to the 30th anniversary of the fall of the Berlin Wall, the event that marked democracy triumph and liberation of communist authoritarianism. The focus was made on the factors of this victory, in particular on the role played in it by intellectuals of that time. The problem of scholars' public activity was brought to the forefront by the thesis that achievements of science and education are not only theoretical developments and their successful assimilation in the form of knowledge, but also the level of influence science and education have in the society. Transition from instrumental rationality to rationality of values enhances practical importance of intellectual activity. Addressing this issue is particularly important in the context of crisis in the values of liberal democracy and increasing distrust of rational knowledge and culture. Modern technologies of manipulating consciousness contribute to the strengthening of authoritarian regimes. Therefore, the experience of intellectuals under communist authoritarianism must teach contemporary scholars to uphold the values of freedom and democracy and maintain social optimism. The discussion on the fall of the Berlin Wall proved that the scholars' civic and academic positions reinforce each other, thereby forming a powerful defence against authoritarianism. However, the reincarnation of authoritarian sentiment nowadays provides grounds for accusing intellectuals of their inability to face up the challenges of the present. Among those challenges, we should mention forgetting the horribleness of old walls and illusions on benefits of constructing new ones. ; Конференцію Британської асоціації слов'янських і східноєвропейських студій (BASEES) 2019 року було присвячено тридцятій річниці падіння Берлінського муру– події, котра ознаменувала тріумфальну перемогу цінностей демократії та свободи над комуністичним авторитаризмом. Головну увагу було зосереджено на причинах цієї перемоги, зокрема ролі інтелектуалів. Теза про те, що здобутки науки та освіти– це не лише теоретичні досягнення та їх успішне засвоєння у вигляді знань, але й рівень впливу на суспільство, актуалізує проблему публічної активності науковців. Перехід від інструментальної раціональності до ціннісної посилює практичну значущість інтелектуальної активності. Це питання набуває особливого значення у зв'язку з кризою цінностей ліберальної демократії та зростанням недовіри до раціональних знань і культури. Сучасні технології маніпулювання людською свідомістю сприяють посиленню позицій авторитарних режимів. А тому досвід інтелектуалів в умовах комуністичного авторитаризму має навчити сучасних науковців відстоювати цінності свободи й демократії та зберігати соціальний оптимізм. Дискусія про падіння Берлінського муру доводить, що громадянська та академічна позиції науковця лише посилюють одна одну, тим самим утворюючи потужний захист проти авторитаризму. Проте реінкарнація авторитарних настроїв у сучасну добу живить популярні звинувачення інтелектуалів у неспроможності протистояти викликам сучасності. Один із таких викликів– забування про жахи старих стін та ілюзії щодо спорудження нових.

List of figures -- Preface -- Acknowledgements -- Notes on transliteration and bibliography -- Introduction : rethinking "the West" -- King Mu (Mu Tianzi) and the journey to the West -- "illusionary" and "realistic" geographies -- Easternizing the West, Westernizing the East -- Chaos and the West -- "Western Territories" (Xiyu), India, and "South Sea" (Nanhai) -- Beyond the seas : other kingdoms and other materials -- Islands, intermediaries, and "Europeanization" -- Conclusion : towards other perspectives of the other -- Postscript -- Notes -- Glossary -- Bibliography -- Index.