Suchergebnisse

In the 1960s – 1970s American society has undergone substantial transformation associated with different ethnic groups struggle for self-determination and self-governance. Indigenous peoples of the United States have made every effort to self-organization, held a peaceful rally in support of their own demands across the country. Attention of the American society and international organizations provided the problem's wide resonance. There have been significant changes in American law system that put an end to the policy of assimilation of the indigenous peoples.After the World War II, despite the ambiguity of U.S. policy toward indigenous peoples, the latter managed to bring its relations with the federal government to a new level - the level of the newly formed community organizations and movements representing not a specific tribe, but indigenous community in general. Declaration of the right to self-determination and the respect for personal identity, cultural and spiritual values occured in the 1960s – 1970s , a period when the whole American society was transformed by the movements for civil rights (e.g., African Americans). On the verge of 1960s – 1970s principles of American Indian policy were formulated as «self-determination without termination». It changed the attitude of the authorities towards Aboriginal peoples. It has been adopted by a number of legal acts, especially «Indian Civil Rights Act» that provided the legal embodiment of a set of rights and freedoms to the American Indians. American Indians' self-determination and self-governance is a promising topic for further research based on the need for regulation of the legal status of the Crimean Tatars in Ukraine. ; В 60-ых – 70-ых гг. ХХ в. в американском обществе происходили значительные трансформации, связанные с борьбой различных этнических групп за самоопределение и самоуправление.Коренные народы США приложили максимум усилий для самоорганизации, проводя мирные акции в поддержку собственных требований по всей стране. Внимание американского общества и международных организаций обеспечили широкий резонанс проблеме. В законодательстве США произошли значительные изменения, которые положили конец политике ассимиляции коренных народов ; В 60-их – 70-их рр. ХХ ст. в американському суспільстві відбувалися значні трансформації, пов'язані із боротьбою різних етнічних груп за самовизначення та самоуправління. Корінні народи Сполучених Штатів доклали максимум зусиль для самоорганізації, проводячи мирні акції на підтримку власних вимог по всій країні. Увага американського суспільства та міжнародних організацій забезпечили широкий резонанс проблемі. В законодавстві США відбулись значні зміни, які поклали край політиці асиміляції корінних народів

An analysis of Australia's governmental policy towards indigenous peoples has been done. The negative consequences of the colonization of the Australian continent have been revealed, in particular, a significant reduction in the number of aborigines due to the spread of alcohol and epidemics, the seizure of their territories. It is concluded that the colonization of Australia was based on the idea of the hierarchy of human society, the superiority and inferiority of different races and groups of people, and accordingly - the supremacy of European culture and civilization. It is demonstrated in the creation of reservations for aborigines and the adoption of legislation aimed at segregating the country's white and colored populations and assimilating certain indigenous peoples into European society, primarily children from mixed marriages. It has been proven that, considering the aborigines an endangered people and seeking to protect them from themselves, Europeans saw the way to their salvation in miscegenation - interracial marriages and the isolation of aboriginal children from their parents. This policy has been pursued since the end of the XIX century by the 1970s and had disrupted cultural and family ties and destroyed aboriginal communities, although government circles positioned it as a policy of caring for indigenous Australians. As a result, the generation of aborigines taken from their parents and raised in boarding schools or families of white Europeans has been dubbed the "lost generation". The activity of A.O. Neville who for more than two decades held the position of chief defender of the aborigines in Western Australia and in fact became the ideologist of the aborigines' assimilation policy has been analyzed. He substantiated the idea of the biological absorption of the indigenous Australian race as a key condition for its preservation and extremely harshly implemented the policy of separating Aboriginal children from their parents. It is concluded that the policy towards the indigenous population of Australia in the late XIX – first third of the XXcentury was based on the principle of discrimination on racial grounds. ; Здійснено аналіз урядової політики Австралії щодо корінного населення. Розкрито негативні наслідки колонізації австралійського континенту, зокрема значне зменшення чисельності аборигенів внаслідок поширення алкоголю й епідемій, захоплення їхніх територій. Зроблено висновок, що колонізація Австралії ґрунтувалась на ідеї ієрархії людського суспільства, вищості і нижчості різних рас і груп людей, а відповідно – зверхності європейської культури і цивілізації. Її унаочненням стало створення резервацій для аборигенів і прийняття законодавства, спрямованого на сегрегацію білого і кольорового населення країни і асиміляцію окремих представників корінного народу в європейське суспільство, у першу чергу – дітей від змішаних шлюбів. Доведено, що, вважаючи аборигенів вимираючим народом і прагнучи його захистити від самого себе, європейці бачили шлях його порятунку у міцегенації – міжрасових шлюбах та ізоляції дітей аборигенів від батьків. Така політика здійснювалась з кінця XIXст. до 1970-хрр. і призвела до порушення культурних і родинних зв'язків і руйнування общин аборигенів, хоча урядові кола позиціонували її як політику турботи про корінних австралійців. У зв'язку з цим, покоління аборигенів, яких забрали від батьків і передали на виховання в інтернати або сім'ї білошкірих європейців, отримало назву «втраченого покоління». Розкрито діяльність А.О.Невілля, який більше двох десятиліть обіймав посаду головного захисника аборигенів у Західній Австралії і фактично став ідеологом політики їхньої асиміляції. Він обґрунтував ідею біологічного поглинання корінної австралійської раси як ключової умови її збереження і надзвичайно жорстоко впроваджував політику відділення дітей аборигенів від їхніх батьків. Зроблено висновок, що політика щодо корінного населення Австралії кінця XIX – першої третини ХХст. будувалась на принципі дискримінації за расовою ознакою.

dern society during long time of historical development has understood significance of ethnic cultures, which included in it. From the second half of XX century issues about rights and freedom of national minorities become a subject of active discussions in world political area. Originality of each culture makes it not only the richest source of overall knowledge about indigenous but also shows us unique experience of o-existence. In the end of XX century in countries with ethnic diversity (USA, Canada, Australia, Latin America countries) state policy strategy settled multiculturalism, which regards each ethnos as bearer of special culture, at the same time with globalism. Poliethnic countries usually deal with necessity of saving cultural legacy and implementing special ethno-cultural policy toward nations, which live there. Till the middle of XX century in USA was laid the legislative foundation for new American-Indian relations which stands on equality of rights, and nevertheless for existing problems, USA become making some steps for improving the indigenous living. Stating from the second half of XX century government of USA makes permanent steps for saving legacy of the indigenous by elaborating bills, which intends to strengthen rights of the aboriginal population and aspires to bring harmony in American-Indian relations. Nowadays traditions and customs, spiritual and material culture of USA aboriginal population rebirths and its condition needs to be guided by the government. North American Indians cultural development analysis has to be realized in context of USA ethnocultural policy, because during a long time this process was determined by exactly political factors. Such approach accords to direction of political research, seeing political science integrate methodological possibilities of numerous disciplines ; Сучасне суспільство за період тривалого історичного поступу усвідомило цінність культур етносів, що входять до нього. Починаючи з другої половини XX ст., питання, що стосуються прав, свобод і умов життя представників національних меншин, стали предметом активного обговорення на світовій політичній арені. Самобутність кожної культури робить її не тільки найбагатшим джерелом усебічних знань про те чи інше корінне населення, але також демонструє унікальний досвід співіснування. Наприкінці XX ст. поряд із глобалізмом, націленим на створення універсальних зразків, у країнах, що відрізняються етнічним різномаїттям (США, Канаді, Австралії, країнах Латинської Америки), в стратегії державної політики утвердився мультикультуралізм, який розгядає кожний етнос як носія особливої культури. Поліетнічні країни постійно стикаються з необхідністю впровадження особливої етнокультурної політики щодо народів, які їх населяють і збереження їх культурної спадщини. Уже до середини XX ст. у США була закладена законодавча база для нової стадії американсько-індіанських відносин – періоду рівноправності, і, не зважаючи на існуючі проблеми, все активніше почали робитись кроки, які сприяли поліпшенню положення корінного населення США. Починаючи з другої половини XX ст. уряд Сполучених Штатів Америки, постійно робить кроки, спрямовані на збереження спадщини корінного населення, розробляючи законопроекти, що мають на меті всебічно зміцнити права автохтонного населення і прагнучи привести американсько-індіанські відносини у стан гармонії. На сьогодні традиції і звичаї, духовна і матеріальна культура аборигенного населення США знаходяться на стадії відродження, і їх стан на сучасному етапі потребує особливої уваги з боку держави. Аналіз культурного розвитку північноамериканських індіанців здійснюється в контексті етнокультурної політики США, оскільки протягом тривалого часу цей розвиток визначався саме політичними факторами. Такий підхід повністю відповідає специфіці та спрямованості політологічного дослідження, тому що політична наука, інтегрує методологічні можливості цілої низки дисциплін.

dern society during long time of historical development has understood significance of ethnic cultures, which included in it. From the second half of XX century issues about rights and freedom of national minorities become a subject of active discussions in world political area. Originality of each culture makes it not only the richest source of overall knowledge about indigenous but also shows us unique experience of o-existence. In the end of XX century in countries with ethnic diversity (USA, Canada, Australia, Latin America countries) state policy strategy settled multiculturalism, which regards each ethnos as bearer of special culture, at the same time with globalism. Poliethnic countries usually deal with necessity of saving cultural legacy and implementing special ethno-cultural policy toward nations, which live there. Till the middle of XX century in USA was laid the legislative foundation for new American-Indian relations which stands on equality of rights, and nevertheless for existing problems, USA become making some steps for improving the indigenous living. Stating from the second half of XX century government of USA makes permanent steps for saving legacy of the indigenous by elaborating bills, which intends to strengthen rights of the aboriginal population and aspires to bring harmony in American-Indian relations. Nowadays traditions and customs, spiritual and material culture of USA aboriginal population rebirths and its condition needs to be guided by the government. North American Indians cultural development analysis has to be realized in context of USA ethnocultural policy, because during a long time this process was determined by exactly political factors. Such approach accords to direction of political research, seeing political science integrate methodological possibilities of numerous disciplines ; Сучасне суспільство за період тривалого історичного поступу усвідомило цінність культур етносів, що входять до нього. Починаючи з другої половини XX ст., питання, що стосуються прав, свобод і умов життя представників національних меншин, стали предметом активного обговорення на світовій політичній арені. Самобутність кожної культури робить її не тільки найбагатшим джерелом усебічних знань про те чи інше корінне населення, але також демонструє унікальний досвід співіснування. Наприкінці XX ст. поряд із глобалізмом, націленим на створення універсальних зразків, у країнах, що відрізняються етнічним різномаїттям (США, Канаді, Австралії, країнах Латинської Америки), в стратегії державної політики утвердився мультикультуралізм, який розгядає кожний етнос як носія особливої культури. Поліетнічні країни постійно стикаються з необхідністю впровадження особливої етнокультурної політики щодо народів, які їх населяють і збереження їх культурної спадщини. Уже до середини XX ст. у США була закладена законодавча база для нової стадії американсько-індіанських відносин – періоду рівноправності, і, не зважаючи на існуючі проблеми, все активніше почали робитись кроки, які сприяли поліпшенню положення корінного населення США. Починаючи з другої половини XX ст. уряд Сполучених Штатів Америки, постійно робить кроки, спрямовані на збереження спадщини корінного населення, розробляючи законопроекти, що мають на меті всебічно зміцнити права автохтонного населення і прагнучи привести американсько-індіанські відносини у стан гармонії. На сьогодні традиції і звичаї, духовна і матеріальна культура аборигенного населення США знаходяться на стадії відродження, і їх стан на сучасному етапі потребує особливої уваги з боку держави. Аналіз культурного розвитку північноамериканських індіанців здійснюється в контексті етнокультурної політики США, оскільки протягом тривалого часу цей розвиток визначався саме політичними факторами. Такий підхід повністю відповідає специфіці та спрямованості політологічного дослідження, тому що політична наука, інтегрує методологічні можливості цілої низки дисциплін.

Мета. Провести еколого-токсикологічну оцінку якості поверхневих вод та донних відкладів В'ялівського водосховища та на основі отриманих результатів експериментальних досліджень впливу антропогенного забруднення на життєдіяльність кормових організмів здійснити розрахунок збитків, заподіяних водним об'єктам за показником зниження біопродуктивності на прикладі В'ялівського водосховища. Методи. Біотестування проб води проводили з використанням в якості тест – об'єктів кормових організмів для риб – представники зоопланктону (Ceriodaphnia affinis Lilljeborg) та зообентосу - личинки комах (Chironomus dorsalis Meig.). Для розрахунків збитків, заподіяних В'ялівському водосховищу використовували методику розрахунку розміру компенсації шкоди, заподіяної рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів. Результати. За результатами визначення токсичності поверхневих вод та донних відкладів розраховано збитки, заподіяні В'ялівському водосховищу за показником зниження рибопродуктивності внаслідок загибелі кормових організмів для риб. Висновки. Проведені токсикологічні дослідження поверхневих вод та донних відкладів В'ялівського водосховища виявили наявність токсичних властивостей досліджуваних об'єктів, що може спричинити зменшення біомаси кормових організмів аборигенних видів риб даного водосховища. ; Purpose. Eco-toxicological assessment of surface water and bottom sediments of Vyalivsky reservoir and based on the results of experimental studies on the influence of anthropogenic pollution on the livelihoods of fodder organisms, to calculate the damage caused to water bodies by the indicator of decrease of bio-productivity on the example of Vyalivsky reservoir. Methods. Biotesting of water samples was carried out using zooplankton (Ceriodaphnia affinis Lilljeborg) and zoobenthos - insect larvae (Chironomus dorsalis Meig.) as a test facility for fodder organisms for fish. For estimation of losses caused for Vyalivsky reservoir we used methodology for calculating the amount of compensation for damage caused to the fishery as a result of violations of legislation on the protection, use and reproduction of aquatic biological resources. Results According to the results of determination of the toxicity of surface waters and bottom sediments, damages caused to Vyalivsky reservoir were calculated on the indicator of decrease in fish productivity as a result of the death of fodder organisms for fish. Conclusions The toxicological studies of surface waters and bottom sediments of Vyalivsky reservoir have revealed the presence of toxic properties of the investigated objects, which may result in the reduction of biomass of fodder organisms of aboriginal species of fish in a given reservoir. ; Цель. Провести эколого-токсикологическую оценку качества поверхностных вод и донных отложений Вяловского водохранилища и на основе полученных результатов экспериментальных исследований влияния антропогенного загрязнения на жизнедеятельность кормовых организмов осуществить расчет ущерба, причиненного водным объектам по показателю снижения биопродуктивности на примере Вяловского водохранилища. Методы. Биотестирования проб воды проводили с использованием в качестве тест - объектов кормовых организмов для рыб − представителей зоопланктона (Ceriodaphnia affinis Lilljeborg) и зообентоса - личинки насекомых (Chironomus dorsalis Meig.). Для расчетов убытков, причиненных Вяловскому водохранилищу, использовали методику расчета размера компенсации вреда, причиненного рыбному хозяйству в результате нарушения законодательства об охране, использованию и воспроизводству водных биоресурсов. Результаты. По результатам определения токсичности поверхностных вод и донных отложений рассчитан ущерб, причиненный Вяловскому водохранилищу по показателю снижения рыбопродуктивности в результате гибели кормовых организмов для рыб. Выводы. Проведенные токсикологические исследования поверхностных вод и донных отложений Вяловского водохранилища показали наличие токсических свойств изучаемых объектов, что могло привести к уменьшению биомассы кормовых организмов аборигенных видов рыб данного водохранилища.

Мета. Провести еколого-токсикологічну оцінку якості поверхневих вод та донних відкладів В'ялівського водосховища та на основі отриманих результатів експериментальних досліджень впливу антропогенного забруднення на життєдіяльність кормових організмів здійснити розрахунок збитків, заподіяних водним об'єктам за показником зниження біопродуктивності на прикладі В'ялівського водосховища. Методи. Біотестування проб води проводили з використанням в якості тест – об'єктів кормових організмів для риб – представники зоопланктону (Ceriodaphnia affinis Lilljeborg) та зообентосу - личинки комах (Chironomus dorsalis Meig.). Для розрахунків збитків, заподіяних В'ялівському водосховищу використовували методику розрахунку розміру компенсації шкоди, заподіяної рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів. Результати. За результатами визначення токсичності поверхневих вод та донних відкладів розраховано збитки, заподіяні В'ялівському водосховищу за показником зниження рибопродуктивності внаслідок загибелі кормових організмів для риб. Висновки. Проведені токсикологічні дослідження поверхневих вод та донних відкладів В'ялівського водосховища виявили наявність токсичних властивостей досліджуваних об'єктів, що може спричинити зменшення біомаси кормових організмів аборигенних видів риб даного водосховища. ; Purpose. Eco-toxicological assessment of surface water and bottom sediments of Vyalivsky reservoir and based on the results of experimental studies on the influence of anthropogenic pollution on the livelihoods of fodder organisms, to calculate the damage caused to water bodies by the indicator of decrease of bio-productivity on the example of Vyalivsky reservoir. Methods. Biotesting of water samples was carried out using zooplankton (Ceriodaphnia affinis Lilljeborg) and zoobenthos - insect larvae (Chironomus dorsalis Meig.) as a test facility for fodder organisms for fish. For estimation of losses caused for Vyalivsky reservoir we used methodology for calculating the amount of compensation for damage caused to the fishery as a result of violations of legislation on the protection, use and reproduction of aquatic biological resources. Results According to the results of determination of the toxicity of surface waters and bottom sediments, damages caused to Vyalivsky reservoir were calculated on the indicator of decrease in fish productivity as a result of the death of fodder organisms for fish. Conclusions The toxicological studies of surface waters and bottom sediments of Vyalivsky reservoir have revealed the presence of toxic properties of the investigated objects, which may result in the reduction of biomass of fodder organisms of aboriginal species of fish in a given reservoir. ; Цель. Провести эколого-токсикологическую оценку качества поверхностных вод и донных отложений Вяловского водохранилища и на основе полученных результатов экспериментальных исследований влияния антропогенного загрязнения на жизнедеятельность кормовых организмов осуществить расчет ущерба, причиненного водным объектам по показателю снижения биопродуктивности на примере Вяловского водохранилища. Методы. Биотестирования проб воды проводили с использованием в качестве тест - объектов кормовых организмов для рыб − представителей зоопланктона (Ceriodaphnia affinis Lilljeborg) и зообентоса - личинки насекомых (Chironomus dorsalis Meig.). Для расчетов убытков, причиненных Вяловскому водохранилищу, использовали методику расчета размера компенсации вреда, причиненного рыбному хозяйству в результате нарушения законодательства об охране, использованию и воспроизводству водных биоресурсов. Результаты. По результатам определения токсичности поверхностных вод и донных отложений рассчитан ущерб, причиненный Вяловскому водохранилищу по показателю снижения рыбопродуктивности в результате гибели кормовых организмов для рыб. Выводы. Проведенные токсикологические исследования поверхностных вод и донных отложений Вяловского водохранилища показали наличие токсических свойств изучаемых объектов, что могло привести к уменьшению биомассы кормовых организмов аборигенных видов рыб данного водохранилища.

Purpose. Eco-toxicological assessment of surface water and bottom sediments of Vyalivsky reservoir and based on the results of experimental studies on the influence of anthropogenic pollution on the livelihoods of fodder organisms, to calculate the damage caused to water bodies by the indicator of decrease of bio-productivity on the example of Vyalivsky reservoir. Methods. Biotesting of water samples was carried out using zooplankton (Ceriodaphnia affinis Lilljeborg) and zoobenthos - insect larvae (Chironomus dorsalis Meig.) as a test facility for fodder organisms for fish. For estimation of losses caused for Vyalivsky reservoir we used methodology for calculating the amount of compensation for damage caused to the fishery as a result of violations of legislation on the protection, use and reproduction of aquatic biological resources. Results According to the results of determination of the toxicity of surface waters and bottom sediments, damages caused to Vyalivsky reservoir were calculated on the indicator of decrease in fish productivity as a result of the death of fodder organisms for fish. Conclusions The toxicological studies of surface waters and bottom sediments of Vyalivsky reservoir have revealed the presence of toxic properties of the investigated objects, which may result in the reduction of biomass of fodder organisms of aboriginal species of fish in a given reservoir. ; Цель. Провести эколого-токсикологическую оценку качества поверхностных вод и донных отложений Вяловского водохранилища и на основе полученных результатов экспериментальных исследований влияния антропогенного загрязнения на жизнедеятельность кормовых организмов осуществить расчет ущерба, причиненного водным объектам по показателю снижения биопродуктивности на примере Вяловского водохранилища. Методы. Биотестирования проб воды проводили с использованием в каче- стве тест - объектов кормовых организмов для рыб − представителей зоопланктона (Ceriodaphnia affinis Lilljeborg) и зообентоса - личинки насекомых (Chironomus dorsalis Meig.). Для расчетов убытков, причиненных Вяловскому водохранилищу, использовали методику расчета размера компенсации вреда, причиненного рыбному хозяйству в результате нарушения законодательства об охране, использованию и воспроизводству водных биоресурсов. Результаты. По результатам определения токсичности поверхностных вод и донных отложений рассчитан ущерб, причиненный Вяловскому водохранилищу по показателю снижения рыбопродуктивности в результате гибели кормовых организмов для рыб. Выводы. Проведенные токсикологические исследования поверхностных вод и донных отложений Вяловского водохранилища показали наличие токсических свойств изучаемых объектов, что могло привести к уменьшению биомассы кормовых организмов аборигенных видов рыб данного водохранилища. ; Мета. Провести еколого-токсикологічну оцінку якості поверхневих вод та донних відкладів В'ялівського водосховища та на основі отриманих результатів експериментальних досліджень впливу антропогенного забруднення на життєдіяльність кормових організмів здійснити розрахунок збитків, заподіяних водним об'єктам за показником зниження біопродуктивності на прикладі В'ялівського водосховища. Методи. Біотестування проб води проводили з використанням в якості тест – об'єктів кормових організмів для риб – представники зоопланктону (Ceriodaphnia affinis Lilljeborg) та зообентосу - личинки комах (Chironomus dorsalis Meig.). Для розрахунків збитків, заподіяних В'ялівському водосховищу використовували методику розрахунку розміру компенсації шкоди, заподіяної рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів. Результати. За результатами визначення токсичності поверхневих вод та донних відкладів розраховано збитки, заподіяні В'ялівському водосховищу за показником зниження рибопродуктивності внаслідок загибелі кормових організмів для риб. Висновки. Проведені токсикологічні дослідження поверхневих вод та донних відкладів В'ялівського водосховища виявили наявність токсичних властивостей досліджуваних об'єктів, що може спричинити зменшення біомаси кормових організмів аборигенних видів риб даного водосховища.

Natural ecosystems form conditions which provide our life in the Earth. They must cover not less than 2/3 of land surface at an average global biological productivity. Nowadays more than half of natural ecosystems are destroyed. Therefore it is too late to speak about wildlife protection. It is time for wildlife restoration.Anthropogenic landscape occupies more than 80 % of Ukraine. The main factor of wildlife destruction is arable farming covering 54 % of Ukrainian territory. Erosion process spreads on 57,5 % of country area but natural ecosystems occupy only 12,7 %.Landscape disbalance endangers the large-scale desertification of Ukraine and this problem is officially admitted by Ukrainian legislation and administrative acts. They declare necessity to reduce percentage of arable lands by 5–10 %. Some of them aim to remain no more than 37–41 % Ukrainian territory as arable lands comparing with recent 54 %.However, since 2008 area of plow-lands has increased by 64 000 ha! The problem is that commercial approach to agriculture surpassed measures for land and biodiversity protection. During the 1990s Ukrainian scientists elaborated a program which suggested to abandon 90 000 km2 of eroded arable lands for their transformation into grasslands (70 ths. km2) and forests (20 ths. km2). Meanwhile government began reformation of Soviet agricultural system and shared all the collective farm lands (45 % of Ukraine territory), including eroded ones, between millions of persons who worked there. It was the first step to land privatization which disabled real control of environment state of lands. Herewith authority has forbidden purposive appointment of land application to be changed. It means the landowners must use their plots only for arable farming. Any other land application, including land abandonment, involves penalty. Thus, low area of natural ecosystems in Ukraine has been set legislatively.For solution of landscape disbalance problem it is offered to make the following changes and additions in Ukraine legislation and administrative decisions:- It should be increased percentage of lands in state ownership and prescribed minimal area that must remain always in state ownership.- Land abandonment should be considered not only as a measure for land recovery but also for biodiversity and landscape restoration without return to active economical use.- It is necessary to cancel agricultural land status (low-yielding agricultural lands) for territories covered with wild aboriginal vegetation and set for them the status of ecological network lands.- It is necessary to pass the law about landscapes.- Application of invasive species for land conservation (abandonment) should be forbidden.- Change of purposive appointment of shares from agricultural to wildlife protective should be allowed as well as their transfer to natural-reserved fund.- It is necessary to grant a remission of taxation for landowners who conserve their shares.- Bureaucratic procedure of land abandonment must be simplified.- It is necessary to establish State Agency of Ecological Network and Land Abandonment for conservation of plow-lands in accordance with local natural vegetation and climate. ; Проанализирована ситуация, сложившаяся в Украине в связи со чрезвычайно опасным дефицитом природных экосистем, в первую очередь из-за непомерно высокого процента распаханности почв. Рассматривается практическое соответствие прописанной в нормативно-правовых актах процедуры консервации земель, как главного средства восстановления биологического и ландшафтного разнообразия, реальному положению, которое сегодня наблюдается в земельной и природоохранной сферах. Предложен ряд законодательных и институциональных изменений для консервации земель и создания полноценной экосети. ; Проаналізовано ситуацію, що склалася в Україні у зв'язку з надзвичайно небезпечним дефіцитом природних екосистем, у першу чергу через непомірно високий відсоток розораності ґрунтів. Розглядається практична відповідність прописаної в нормативно-правових актах процедури консервації земель, як головного засобу відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття, реальному стану, що сьогодні існує в земельній та природоохоронній сферах. Запропоновано ряд законодавчих та інституціальних змін щодо втілення ідеї консервації земель та створення повноцінної екомережі.

An artificial term "pagan" is used to denote someone who believes in his/her authentic religion different from Abrahamic religions: Judaism, Christianity, and Islam. There are 400–500 millions of pagans in the world. They are divided into such groups: 1) aboriginal or autochthonous cults are widespread mostly among indigenous peoples of Asia, Africa, America, Australia and Oceania, and have not only deep historical roots, but also have kept the polytheistic religious worldview of their ethnos; 2) representatives of "vernacular" paganism, which combines some elements of ancient beliefs (magic, cult of nature, cult of ancestors, fortune telling etc.) with a specific Abrahamic religion; 3) groups of supporters of healthy lifestyle and living well in the harmony with nature, pagan religions characterized by substantial syncretism with environment-oriented teachings; 4) religious denominations, which combine an autochthonous religion of its people with its current political aims. Overall paganism is one of the least aggressive religions in the world.Ukrainian pagans (Ridnovirs, rodovirs (Slavic Native Faith)) have approximately 120 communities in all regions of Ukraine. The biggest amount of them is concentrated in Vinnytska, Khmelnytska, Zaporizka, Dnipropetrovska, Poltavska, Lvivska oblasts and the city of Kyiv. There is no foreigners among all clerics-pagans, which is unusual for most Ukrainian denominations. Paganism is an indigenous religion of the Ukrainians, which stands up for the authenticity of our society and country.According to our calculations, there are more than 100 pagan sacred places in Ukraine: ancient and functional, more or less preserved and managed, attractive for tourists. Podillia, Podniprovia, the Carpathians, Pollissia are characterized by the greatest concentration of pagan sacred sites - places of worship of anthropogenic and natural origin: sanctuaries, temples, sacrificial altars, caves, cliffs, megaliths (dolmens, cromlechs, menhirs), petroglyphs, burial mounds, trees, idols, springs, pantheons etc. However, most of these places are not widely known or they are known only as natural or historical and cultural objects.In order to make those facts well known, it is necessary to organize an advertising campaign in support of this issue and to stop an adversary, biased attitude of the whole society or some representatives of separate religions towards paganism. In addition, it is important to stop destroying pagan sacred places and to turn them into touristic spots. Multiple highlights of ethnical religious and cultural significance of Ukrainian pagan sacred sites will augment already known information about them and will add religious tourists and pilgrims to the general flow of travellers. Visn. Lviv. Univ., Ser. Geogr. 2018: 52; 132–142 • DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2018.52.10179 ; Проаналізовано особливості функціонування організаторів релігійно-паломницького туризму. Висвітлено особливості язичництва в Україні як потенціалу для розвитку релігійного туризму.Штучний термін "язичник" позначає вірного своєї автентичної релігії, відмінної від аврааміч­них релігій: іудаїзму, християнства, ісламу. У світі налічується 400–500 млн язичників. Їх поділя­ють на такі групи: 1) первісні, чи автохтонні, культи – поширені переважно серед корінних народів Азії, Африки, Америки, Австралії та Океанії йвирізняються глибокими історичними коріннями, зберегли цілісність політеїстичного релігійного світогляду свого етносу; 2) представники "побу­тового" язичництва, що в більше чи менше поєднують окремі елементи давніх вірувань (воро­жіння, магію, культ предків, культ природи та ін.) з певною авраамічною релігією; 3) групи при­хильників здорового способу життя в гармонії з природою, для язичницьких віруваньхарактерний значний синкретизм з природоохоронними вченнями; 4) конфесії, що поєднують автохтонну релі­гію свого народу з його теперішніми політичними цілями. Загалом язичництво є однією з найменш агресивних релігій світу.Українські язичники(рідновіри, родовіри)налічують близько 150 громад у всіх регіонах України. Найбільша їхня кількістьдіє у Вінницькій, Хмельницькій, Запорізькій, Дніпропетровсь­кій, Полтавській, Львівській областях та у Києві. З понад сотні священнослужителів-язичників немає жодного іноземця, – явище не типове для більшості українських конфесій. Язичництво – корінна релігія українців, що відстоює автентичність нашого суспільства та держави.За нашими підрахунками, в Україні відомо понад 100 язичницьких святинь: діючих чи давніх, більш чи менш збережених та впорядкованих, більш чи менш атрактивних для туристів й екскур­сантів. Поділля, Подніпров'я, Карпати, Полісся мають найбільшу концентрацію язичницьких святинь – культових об'єктів антропогенно-природного та природного походження: святилищ, капищ, жертовників, требищ, печер, скель, мегалітів (дольменів, кромлехів, менгірів), петрогліфів, курганів, дерев, джерел, ідолів, пантеонів тощо. Проте більшість із цих об'єктів невідомі широ­кому загалу або відомі не як язичницькі святині, а як природні чи історико-культурні об'єкти.Для поінформованості суспільства потрібно організувати рекламно-інформаційну кампанію з цього питання. Необхідно припинити упереджене, часто вороже ставлення до язичництва представників окремих релігій, винищування язичницьких святинь і впорядкувати їх для турис­тичної доступності. Неодноразове висвітлення етнічно-релігійного та культурно-цивілізаційного значення українських язичницьких святинь підсилюватиме вже відому про них інформацію і до­даватиме до потоку мандрівників релігійних туристів та збільшуватиме кількість паломників. Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. 2018: 52; 132–142 • DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2018.52.10179