Suchergebnisse

In the article, the author elucidates the features of the postmodern approach to asserting the value of peace using the techniques of actionism (performance, happening, art installation, flash mob, etc.). Anti-war actionism is considered as an element of the system of sociopolitical actionism. A set of spectacular forms of non-violent public protest against armed aggression and its consequences are analyzed. The fact that today's anti-war actionism has gone beyond the narrow artistic environment and entered the broad social dimension is proved. The empirical basis for the conceptualization of anti-war actionism includes two groups of actions: (1) anti-war actions carried out since the 1960s in the United States and Western Europe; 2) anti-war actions carried out in various countries in response to the Russian invasion of Ukraine in 2022. The author argues that anti-war actionism corresponds to its nature and purpose only if those who initiate and conduct actions are participant types of political culture. In other cases, only external form will be borrowed from actionism, but not content (pseudo-actionism). The symbolic language of anti-war actionism, which is based on objects, images related to the nature of war and its consequences, is investigated. The structure of anti-war actionism is determined: 1) professional actions of representatives of the artistic environment, which are elaborated in terms of artistic characteristics; 2) actions of public activists who use avant-garde artistic tools at the amateur level to organize and hold actions. The advantages and disadvantages of anti-war actionism as a technology of peace building are identified. The functions of anti-war actionism are determined.

The article is devoted to clarifying the significance of a political performance, which acts as a theatrical communication action designed to draw society's attention to the important problems of certain social or political groups. The purpose of the research is to establish the peculiarities of the interpretation of political performance in the paradigmatic and methodological dimensions of modern discursive democracy. The development of political performance under the conditions of the modern Russian-Ukrainian war is characterized. It was found that an important task of modern political science should be considered the identification of paradigmatic dimensions (or "poles") of analytical judgments regarding the assessment of the significance of political performances. It was emphasized that political performance acts as a postmodern alternative to the realization of the unfinished project of political modernity. The importance of political performance for the discussion of society's problems at the political level and its dependence on a specific topic and the subjects of its application are analyzed. The importance of public discussion and manifestation as signs of broad involvement of citizens in democratic political activity is revealed. It was found that the ability to express political meaning in a theatrical form is beyond the limits of rational planning and organization. It is revealed that the functionality of political performance stems from its connection with specific social groups. It has been proven that political performances are a form that contradicts the formal procedure of expressing the will and approving the results of the discussion. It has been established that, subject to regulatory support from the state, discussions require voluntary participation and a significant level of competence. It is assumed that political performance can provide certain advantages in political competition due to the imagery and emotionality of the political message. The limited suitability of performance for promoting the values of deliberative democracy has been established, since many cases of the use of performances in the modern period are related to the defense of the right to freedom of speech. It was concluded that in the conditions of political discussions, the importance of political performance consists in creating preliminary conditions for political dialogue.

У даній статті виявлено основні характеристики політичного акціонізму як сучасного соціального феномена, який об'єднує в собі якості мистецького перформансу і політичного протесту. Встановлено основні відмінності між схожими за формальними ознаками явищами такими як політичний акціонізм, хепенінг, перформанс та соціально-політична акція, проаналізована етимологія терміну акціонізм, його поява та трансформація. Виявлені основні завдання політичного акціонізму та засади, на основі яких він діє. Проаналізований зв'язок політичного акціонізму та медіа, який виступає як незалежний та неконт-рольований простір для появи інтерпретацій акцій, що вже відбулись. Проаналізовані головні механізми дії акції та виявлено метод субверсивної афірмації, деконструкції та генеалогічного методу, якими послуговується акціоніст у своїй діяльності. Визначено основні завдання політичного акціонізму як соціокультурного явища, що існує на перетині політичного та мистецького просторів. Зроблено висновок, що політичний акціонізм є міждисциплінарним явищем, яке має розглядатися як соціокультурний феномен і досліджуватися під кутом різних дисциплін – мистецтвознавства, соціології, філософії. ; Political actionism is the fenomen in social and art space, that appeared in middle of XX century as the practice of critic and protest with using different artistic methods and techniques. Political actionism as art and political tradition exist in postsoviet space, especially in Russia where actionism appeared in 1990 years and develops for actually days. In other countries this phenomenon not such systematic. But analyze and compare actions in different countries appears the possibility to understand social and cultural context, their difference and similarity. Actionism is a reaction to external public, social and political situation, but its appearance more like the symptom of some problem than its critic or display – traditional approaches in art. Appearance of actionism also connected with inability of manifestation of personal and civil liberty, that's why in actions liberty affairs in such radical and hyperbolized forms. First volume of Russian political actionism began in 1990 years (Oleg Kulik, Alexander Brener, Anatoly Osmolovsky etc.) and Second volume in 2010 (art-group Voina, Pussy Riot, Pyotr Pavlensky). This process not only a transformation of artistic and traditional space, but also modification of reaction on social and political situation. Actionism becomes a source of new type of knowledge, that give a possibility to see the habitual reality from another side and find in it new pointes and concepts. Political actionism contracting own interpretation of already well-established phenomenon. Usual concepts of liberty, authority, social control are deconstructed in actions. Those destructions of reality and cultural reorientation destroys traditional imposed patterns of interaction and social structure. But new views, that appeared in daily life from actions, often has mistaken interpretations. Exist a problem about identification of actions, its correct interpretations and understanding of its causes. In article was analyzed the basic mechanisms of action steps identified method of subversive affirmation, deconstruction, genealogical method, which uses aktsionist in their activities. The main task of political actionism as a sociocultural phenomenon, which exists at the intersection of the political and artistic spaces. Was concluded that the political actionism is an interdisciplinary phenomenon, which should be read yak sociocultural phenomenon and investigated at an angle different disciplines – art history, sociology and philosophy. ; В данной статье выявлено основные характеристики политического акционизма как современного социального феномена, который объединяет в себе качества художественного перформанса и политического протеста. Установлено основные отличия между схожими за формальными признаками явлениями такими как политический акционизм, хэппенинг, перформанс и социально-политическая акция, проанализирована этимология термина акционизм, его появление и трансформация. Выявлены основные задачи политического акционизма и засады, на основе которых он действует. Проанализирована связь политического акционизма и медиа, которое выступает как независимое, не поддающееся контролю пространство для появления интерпретаций акций, которые уже произошли. Проанализированы основные механизмы действия акции, выявлен метод субверсивной аффирмации, деконструкции генеалогического метода, которые использует акционист в своей деятельности. Определены основные задания политического акционизма как социокультурного явления, которое существует на пересечении политического и художественного пространств. Сделан вывод, что политический акционизм является междисциплинарным явлением, которое должно рассматриваться як социокультурный феномен и исследоваться под углом различных дисциплин – искусствоведения, социологии и философии.

The master's Pthesis is devoted to the study of the problem of the genesis and development of political artistic actionism. It is argued that the system of political actionism is formed by performance, happening, art installation, street art, flash mob, body art, etc. A study of the artistic activities of P. Pavlensky, A. Pushkin, O. Kuzmich, O. Brenner, A. Kakhidze, in particular, their creative contribution to the spread of political artistic actionism in the territory of the Russian Federation, the Republic of Belarus and Ukraine is considered. The problem of political struggle by means of artistic actionism with authoritarian regimes is considered. ; Магістерська робота присвячена дослідженню проблеми ґенези та розвитку політичного мистецького акціонізму. Аргументовано, що систему політичного акціонізму утворюють перформанс, гепенінґ, арт-інсталяція, стритарт, флешмоб, боді-арт та ін. Проведено дослідження мистецької діяльності П. Павленського, А. Пушкіна, О. Кузьмича, О. Бренера, А. Кахідзе, зокрема розглянуто їх творчий внесок у поширенні політичного мистецького акціонізму на теренах Російської Федерації, Республіки Білорусь та України. Розглянуто проблему політичної боротьби засобами мистецького акціонізму з авторитарними режимами.

In the article political actionism is defined as a system of artistically pronounced forms of political protest, public debate and discussed, which demonstrate theatricality, game components, staginess, dynamics etc. It is underlined that political actionism is a combination of spectacular forms of political participation of protest and provocative nature (sometimes also antisocial) intended to challenge the existing political system.The author emphasizes that political activism combines a number of non-violent protest technologies at the intersection of political activism and artistry, aimed mostly and media attention and receiving further public resonance. Political activism is presented as artistic, spectacular and game form of delivering a political message. The author proposed a system of political activism features: non-institutional character; general impartiality in delivering some political message, but attention is paid to the fact that political activism may represent a certain ideology, political force; the idea of action is promoted in order to draw attention to the problem, but the primary interaction is carried out with the spectators rather than with the authorities. The spectators may take part in the action while it is being carried out or respond to it later (through messages in social networks, sharing pictures or videos etc.).The article argues that the system of political actionism consists of political performance, happening, art installations, street art, flash mobs, body art etc. The following functions of political actionism have been defined: information and communication (communicating a certain political idea, generation of new political meanings, rapid spread of new information); political socialization (the political outlook of people and their understanding of politics is shaped under the influence of different actions; actionists play the role of political socialization agents); political mobilization (uniting people in order to promote a political idea, enhancing participation in potential actions).Political performance is viewed as a type of actionist practices, which is a visual and procedural composition (game, performance) on political issues with symbolic attributes that is presented to random or invited audience. Political happening is defined as an actionist, improvisational form of political activity involving casual participant with conventional and dynamically changing scenario of the action. Political installation is viewed as a spatial art composition, the combined elements of which are endowed with symbolism, transmitting and manifesting some political ideas. The article considers political flash mob as spectacular and playful kind of the political actionism technology that consists of single or wavy performance of short theatrical mass actions according to a pre-agreed scenario; it is a spectacular network interaction, which is carried out on the basis of horizontal social communication. Political street art is viewed as politically oriented street art, which visualizes the socio-political process, usually within urbanized space. The article presents scientific approaches to interpretation of political body art as a type of actionism, which uses the body language through drawing pictures on it in order to visualize the political self-identification. Political body art is defined as a method of non-verbal communication, person drawing attention to himself or herself (emphasizing the individuality), and a way of increasing the political "recognizability" of a person. ; У статті концептуалізується поняття «політичний акціонізм» як система художньо увиразнених форм політичного протесту, публічного обговорення та дискусії, у яких проявляється театралізація, ігрова компонента, видовищність, динамічність тощо. Підкреслено, що політичний акціонізм є сукупністю спектакулярних форм політичної участі, зазвичай, протестного й провокаційного (подекуди й асоціального) характеру з викликом існуючому політичному ладу. Аргументовано, що систему політичного акціонізму утворюють політичний перформанс, гепенінґ, арт-інсталяція, стрит-арт, флешмоб, боді-арт та ін. Функціями політичного акціонізму визначено: інформаційно-комунікаційну, політичної соціалізації, політичної мобілізації. Політичний перформанс розглянено як різновид акціоністських практик, який є візуально-процесуальною композицією (грою, виступом) на політичну тематику зі символічними атрибутами, яка представлена випадковій чи запрошеній аудиторії. Політичний гепенінґ визначено як акціоністську імпровізаційну форму політичної активності зі залученням ситуативних учасників, умовністю динамічно змінюваного сценарію акції. Політична інсталяція розглянена як просторова арткомпозиція, елементи якої у поєднанні наділені символічністю, транслюючи, маніфестуючи певні політичні ідеї. Політичний флешмоб представлений як видовищно-ігровий різновид технологій політичного акціонізму, який полягає в одноразовому або хвилеподібному проведенні масових короткотривалих театралізованих акцій за попередньо узгодженим сценарієм. Політичний стрітарт розглянутий як політично спрямоване вуличне мистецтво, яке переважно у межах урбанізованого простору візуалізує соціально-політичний процес. Представлені наукові підходи до тлумачення політичного боді-арту як виду акціонізму, який використовує мову тіла через нанесення на нього зображень для візуалізації політичної самоідентифікації.

In the article political actionism is defined as a system of artistically pronounced forms of political protest, public debate and discussed, which demonstrate theatricality, game components, staginess, dynamics etc. It is underlined that political actionism is a combination of spectacular forms of political participation of protest and provocative nature (sometimes also antisocial) intended to challenge the existing political system.The author emphasizes that political activism combines a number of non-violent protest technologies at the intersection of political activism and artistry, aimed mostly and media attention and receiving further public resonance. Political activism is presented as artistic, spectacular and game form of delivering a political message. The author proposed a system of political activism features: non-institutional character; general impartiality in delivering some political message, but attention is paid to the fact that political activism may represent a certain ideology, political force; the idea of action is promoted in order to draw attention to the problem, but the primary interaction is carried out with the spectators rather than with the authorities. The spectators may take part in the action while it is being carried out or respond to it later (through messages in social networks, sharing pictures or videos etc.).The article argues that the system of political actionism consists of political performance, happening, art installations, street art, flash mobs, body art etc. The following functions of political actionism have been defined: information and communication (communicating a certain political idea, generation of new political meanings, rapid spread of new information); political socialization (the political outlook of people and their understanding of politics is shaped under the influence of different actions; actionists play the role of political socialization agents); political mobilization (uniting people in order to promote a political idea, enhancing participation in potential actions).Political performance is viewed as a type of actionist practices, which is a visual and procedural composition (game, performance) on political issues with symbolic attributes that is presented to random or invited audience. Political happening is defined as an actionist, improvisational form of political activity involving casual participant with conventional and dynamically changing scenario of the action. Political installation is viewed as a spatial art composition, the combined elements of which are endowed with symbolism, transmitting and manifesting some political ideas. The article considers political flash mob as spectacular and playful kind of the political actionism technology that consists of single or wavy performance of short theatrical mass actions according to a pre-agreed scenario; it is a spectacular network interaction, which is carried out on the basis of horizontal social communication. Political street art is viewed as politically oriented street art, which visualizes the socio-political process, usually within urbanized space. The article presents scientific approaches to interpretation of political body art as a type of actionism, which uses the body language through drawing pictures on it in order to visualize the political self-identification. Political body art is defined as a method of non-verbal communication, person drawing attention to himself or herself (emphasizing the individuality), and a way of increasing the political "recognizability" of a person. ; У статті концептуалізується поняття «політичний акціонізм» як система художньо увиразнених форм політичного протесту, публічного обговорення та дискусії, у яких проявляється театралізація, ігрова компонента, видовищність, динамічність тощо. Підкреслено, що політичний акціонізм є сукупністю спектакулярних форм політичної участі, зазвичай, протестного й провокаційного (подекуди й асоціального) характеру з викликом існуючому політичному ладу. Аргументовано, що систему політичного акціонізму утворюють політичний перформанс, гепенінґ, арт-інсталяція, стрит-арт, флешмоб, боді-арт та ін. Функціями політичного акціонізму визначено: інформаційно-комунікаційну, політичної соціалізації, політичної мобілізації. Політичний перформанс розглянено як різновид акціоністських практик, який є візуально-процесуальною композицією (грою, виступом) на політичну тематику зі символічними атрибутами, яка представлена випадковій чи запрошеній аудиторії. Політичний гепенінґ визначено як акціоністську імпровізаційну форму політичної активності зі залученням ситуативних учасників, умовністю динамічно змінюваного сценарію акції. Політична інсталяція розглянена як просторова арткомпозиція, елементи якої у поєднанні наділені символічністю, транслюючи, маніфестуючи певні політичні ідеї. Політичний флешмоб представлений як видовищно-ігровий різновид технологій політичного акціонізму, який полягає в одноразовому або хвилеподібному проведенні масових короткотривалих театралізованих акцій за попередньо узгодженим сценарієм. Політичний стрітарт розглянутий як політично спрямоване вуличне мистецтво, яке переважно у межах урбанізованого простору візуалізує соціально-політичний процес. Представлені наукові підходи до тлумачення політичного боді-арту як виду акціонізму, який використовує мову тіла через нанесення на нього зображень для візуалізації політичної самоідентифікації.

The The focus is on the study of political install a variety of art installations. The influence of art forms Actionism the public. Analyzes the political installations, created in recent years. Installation viewed as a kind of political "weapon", "soft power" protest activity. The study of modern political installations shows that this art form embodied the best characteristics of postmodernism, which involve merging art and politics. Contemporary art is actively involved in its development the political sphere. The political effect of postmodern fragmented reality, provocative in its core ‒ the game, and the political form of expression is the installation of the game. Postmodern art more clearly an instrument of political socialization, asserting political ideas. As a form of political actionism, political install firmly rooted as a form of social protest in Ukraine artistic means.With the installation generated visual and verbal guidance to achieve political goals, broadcast ideas, requirements protesters. The current installation is a unique kind of political "weapon" protest activity. It is vulnerable to repressive regimes сontrary change, break these fragile and vulnerable structures, which the authors articulate political interests protesters. In street art is always a risk nedovhochasnosti "life" installation. This is shown both strength and weakness installation as an expression of political ideas, technologies of drawing attention to important social and political issues. ; Уделяется внимание изучению политических инсталляций как разновидности арт-инсталляций. Изучено влияние художественных акционистских форм на общественность. Анализируются политические инсталяции, созданные в последние годы. Инсталляции представлены как вид политического «оружия», «мягкая сила» протестной активности. ; Основна увага приділяється вивченню політичних інсталяції як різновиду арт-інсталяцій. Вивчено вплив художніх акціоністських форм на громадськість.Аналізуються політичні інсталяції, створені в останні роки. Інсталяції представлені як вид політичної «зброї», «м'яка сила» протестної активності.

У тексті аналізуються передумови і процеси формування гендерної ідентичності на пострадянських теренах, а також стратегії їх репрезентацій. Сьогодні ми можемо розглядати їх як форму комунікації. Основна увага приділяється формам та практикам соціально­критичного мистецтва, зокрема акціонізму та його проявам у контексті українських та російських культурних, соціальних, політичних, економічних реалій. Аналізуються дії та форми таких артгруп та громадських угруповань, як: «Война», «Pussy Riot», «Femen» та інші. Шляхи формування гендерної ідентичності тісно пов'язані з боротьбою проти патріархальної системи та владних структур. В середині ХХ століття в Західній Європі та Північній Америці набули розповсюд­ження артпрактики, які були теоретично обґрунтовані за допомогою екзистенціальної, феміністичної та гендерної теорії. Осмислення та початок фактичного становлення множинних форм ідентичності, а зокрема гендерної ідентичності, та розвиток сучасних форм мистецтва на пострадянському просторі відбувається майже одночасно з кризою та розпадом СРСР. Деконструкція поняття власної та колективної ідентичності для людей, які проживають у пострадянському регіоні, стала необхідним культурним фактом для того щоб інтегруватися у сучасні культурні реалії.Також у статі порушується питання щодо будівництва національної ідентичності. Певний етап цього процесу тісно перетинається з конструюванням гендерної ідентичності. Для пострадянського регіону ці процеси стали способом реабілітації ментальних травм, які були набуті за часів радянського періоду. ; У тексті аналізуються передумови і процеси формування гендерної ідентичності на пострадянських теренах, а також стратегії їх репрезентацій. Сьогодні ми можемо розглядати їх як форму комунікації. Основна увага приділяється формам та практикам соціально­критичного мистецтва, зокрема акціонізму та його проявам у контексті українських та російських культурних, соціальних, політичних, економічних реалій. Аналізуються дії та форми таких артгруп та громадських угруповань, як: «Война», «Pussy Riot», «Femen» та інші. Шляхи формування гендерної ідентичності тісно пов'язані з боротьбою проти патріархальної системи та владних структур. В середині ХХ століття в Західній Європі та Північній Америці набули розповсюд­ження артпрактики, які були теоретично обґрунтовані за допомогою екзистенціальної, феміністичної та гендерної теорії. Осмислення та початок фактичного становлення множинних форм ідентичності, а зокрема гендерної ідентичності, та розвиток сучасних форм мистецтва на пострадянському просторі відбувається майже одночасно з кризою та розпадом СРСР. Деконструкція поняття власної та колективної ідентичності для людей, які проживають у пострадянському регіоні, стала необхідним культурним фактом для того щоб інтегруватися у сучасні культурні реалії.Також у статі порушується питання щодо будівництва національної ідентичності. Певний етап цього процесу тісно перетинається з конструюванням гендерної ідентичності. Для пострадянського регіону ці процеси стали способом реабілітації ментальних травм, які були набуті за часів радянського періоду. ; The text analyzes the background and process of gender identity in the post­Soviet area, as well as strategies of their representation. Today, we can consider them as a form of communication. The focus is on the forms and practices of socio­critical art, and in particular an action and its manifestations in the context of Ukrainian and Russian cultural, social, political and economic realities. It includes the is analysis of the actions and forms of art groups and community groups like «Voina», «Pussy Riot», «Femen» and others.The ways of gender identity is linked closely with the struggle against the patriarchal system and power structures. Art­practices spread in Western Europe and North America in the middle of XX century. They were theoretically grounded via existential, feminist and gender theory. Understanding and the beginning of the actual formation of multiple forms of identity, especially gender identity, and the development of modern art forms in post­Soviet area occurs almost simultaneously with the crisis and the collapse of the USSR. The deconstruction of the concept of self and collective identity has become a cultural fact required to integrate into the modern culture and development for people living in the post­Soviet region.In addition, the article rises the issue of the construction of national identity. The certain stage of this process is closely overlap with the construction of gender identity. In the post­Soviet region, these processes have become a way of rehabilitation of mental injuries that were acquired during the Soviet period.

The review of the most noticeable art actions of the Russian political discourse for the last 20 years is offered in the article. An attempt to discover correlation between political life dynamics and art metaphors articulated in public space is made. ; В статье предложен обзор самых заметных арт-акций политического дискурса России за последние 20 лет. Предпринята попытка провести корреляцию между динамикой политической жизни и артикулируемыми в публичном пространстве арт-метафорами.

The study focuses on the definition of methodological tools in the study of modern political actionism practices. It specifies post-structuralism and postmodernism as such methodologies and shows their potential on the example of their application for analysis of performances, happenings, installations etc.The study considers political actionism as a generalized name of "action art", in which gesture, staged "performance" or provoked "event" is a work of art. Postmodernism as a way of modern political reality comprehension offers unexpected and original solutions of numerous sociopolitical problems. It is unique thanks to its radical critique of classic rationalism and the attempt to create non-classical principles of cognition. ; Основное внимание уделяется определению методологического инструментария для исследования новейших практик политического акционизма. Такими методологиями определено постструктурализм и постмодернизм, потенциал которых раскрывается на примере их применения для изучения перформансов, гепенинг, инсталляций и др. ; Основна увага приділяється визначенню методологічного інструментарію для дослідження новітніх практик політичного акціонізму. Такими методологіями визначено постструктуралізм і постмодернізм, потенціал яких розкривається на прикладі їх застосування для вивчення перформансів, гепенінгів, інсталяцій тощо.

Political actionism can be defined as a type of political participation that manifests through various spectacular forms of sociopolitical activism and has become increasingly prevalent in contemporary politics. This paper aims to show the significance and effectiveness of political actionism as a modern form of political activism. It will be argued that political actionism is capable of reshaping political processes through theatrical representations, specifically the play format, and other forms of entertainment. Furthermore, evidence will be presented of its increasing importance in the information society. The different possible functions and directions of political actionism in postmodern politics will also be outlined and the role of symbolization, visualization, provocation, and carnivalization in political actionism will be elucidated. Departures from the previous system of political activism will be exemplified through a discussion of political performances, happenings, and art installations, three essential forms of political actionism, and emphasis will be laid on the varying role and social significance of political actionism depending on the political regime of a particular state. Finally, a comprehensive typology of actionism will be proposed.

Political actionism can be defined as a type of political participation that manifests through various spectacular forms of sociopolitical activism and has become increasingly prevalent in contemporary politics. This paper aims to show the significance and effectiveness of political actionism as a modern form of political activism. It will be argued that political actionism is capable of reshaping political processes through theatrical representations, specifically the play format, and other forms of entertainment. Furthermore, evidence will be presented of its increasing importance in the information society. The different possible functions and directions of political actionism in postmodern politics will also be outlined and the role of symbolization, visualization, provocation, and carnivalization in political actionism will be elucidated. Departures from the previous system of political activism will be exemplified through a discussion of political performances, happenings, and art installations, three essential forms of political actionism, and emphasis will be laid on the varying role and social significance of political actionism depending on the political regime of a particular state. Finally, a comprehensive typology of actionism will be proposed.

Political actionism can be defined as a type of political participation that manifests through various spectacular forms of sociopolitical activism and has become increasingly prevalent in contemporary politics. This paper aims to show the significance and effectiveness of political actionism as a modern form of political activism. It will be argued that political actionism is capable of reshaping political processes through theatrical representations, specifically the play format, and other forms of entertainment. Furthermore, evidence will be presented of its increasing importance in the information society. The different possible functions and directions of political actionism in postmodern politics will also be outlined and the role of symbolization, visualization, provocation, and carnivalization in political actionism will be elucidated. Departures from the previous system of political activism will be exemplified through a discussion of political performances, happenings, and art installations, three essential forms of political actionism, and emphasis will be laid on the varying role and social significance of political actionism depending on the political regime of a particular state. Finally, a comprehensive typology of actionism will be proposed.

"Die Zeit des Überganges zwischen Kindheit und Jugendphase geht mit habituellen Verunsicherungen und neuen Anforderungen einher, die heute insbesondere auch in und mit den Jugendmedien verhandelt werden. Im geplanten Beitrag wird am Beispiel des kulturellen Engagements weiblicher Pop-Fans diskutiert, inwiefern das Medien-Arrangement 'Teenie-Band' als Sozialisationsinstanz in Bezug auf Auseinandersetzungen vor allem mit Fragen des eigenen Begehrens und der Geschlechtsidentität gelten kann. Hierbei soll vor allem auf folgende methodische und theoretische Probleme eingegangen werden: Wie ist es in einer empirischen Medienforschung möglich, jene jugendkulturellen Praktiken angemessen zu erfassen, die zwar in der Medienrezeption ihren Ausgang nehmen, letztlich jedoch unabhängig von dieser verlaufen? Gerade das Engagement von Fans wird häufig als besonders unreflektierter und unkritischer Umgang mit medial vermittelten Bedeutungen verstanden. Insbesondere im Cultural Studies-Kontext ist jedoch auch auf die widerständigen Elemente der Fan-Kultur verwiesen worden. Im geplanten Beitrag soll eine Perspektive auf die Kultur der Pop-Fans vorgestellt werden, die eine derartige Dichotomie von angepasst versus widerständig überschreitet. Vor dem Hintergrund einer zunehmenden Kritik an einer Konzeption von Sozialisation als teleologischer Abarbeitung von 'Entwicklungsaufgaben' wird diskutiert, ob und inwiefern auch nicht-rationale und hoch emotionale Elemente der Fan-Kultur (wie etwa das Schreien auf Konzerten) als sinnhafte 'Aktionismen' verstanden werden können, die der Verhandlung normativer Anforderungen im Zuge des Älterwerdens dienen." (Autorenreferat)