Suchergebnisse

The article is devoted to the investigation of the phenomenon of intercultural relations and influences between Russia and Africa which reflected in the literary works. The aim of the article is to submit how the diverse and unknown Africa has attracted the attention of many Russian writers for ages. Among the great names who devoted their works to the Dark Continent are Nikolay Gumilyov, Ivan Goncharov, Korney Chukovsky, Konstantin Balmont, Vasilij Niemirowich-Danchenko, Ivan Bunin and many others.The author of the article tries to disclose what are the factors that link Africa and Russia. Is the closeness imposed only by the history and the difficult political situation or maybe there is something more that connects Russia and Africa? The article is a tentative of revealing the origins of the fascination with the Dark Continent. It also tries to answer when exactly Russia become interested in Africa and what affects the willingness of cooperation of the two territories which are far away from each other.The author's attempt is to exhibit the similarities not only between Russians and Africans, but also in the literary picture of the world presented in great Russian writers. The article is also an attempt to raise the readers' awareness that the Russians with their unique culture and mentality are closer to Africa than to Western culture. This can be observed in the values that both of the described groups share. For the inhabitants of the African continent, as for the citizens of the Russian Empire is not money, but family ties and collectivism in the first place. This common values reflect in literary works of great Russian writers of all times. ; Стаття присвячена дослідженню феномена міжкультурних зв язків і впливів між Росією та Африкою, які знайшли своє відображення у літературних творах. Метою даноі статті є аналіз того, чому дика і невідома Африка привернула увагу багатьох російських письменників. Серед тих, хто присвятив своі твори чорному континенту, були Миколай Гумильов, Іван Гончаров, Корній Чуковський, Константин Бальмонт, Василь Немирович-Данченко, Іван Бунін та інші.Авторка статті намагається з ясувати, які фактори об єднують Африку і Росію, а, саме, з ясовує, що сприяло наближенню краін: близькість історіі і складноі політичноі ситуаціі чи, можливо, за цим особливим спорідненням приховується щось більше, що об єднує Росію і Африку? У статті з ясовуються причини захоплення Росіі чорним континентом. У ній також вказано на час пояаи цього особливого інтересу до Африки, що також вплинуло і до сьогодні впливає на готовність двох народів, які знаходяться на такій далекій відстані, до співпраці.Авторка сконцентровує увагу не лише на схожості між росіянами та африканцями, але і на іхній літературній творчості, на якій тим чи іншим чином позначились захоплення російських письменників чорним континентом. Ця стаття є спробою переконати читача в тому,що російський менталітетближчий до африканського, навіть, порівняно з ментальністю мешканців Західноі Європи. Все це відбилось на системі цінностей,властивій для представників обох культур. Для мешканців африканського континенту, як і для мешканців Російськоі імперіі, головними у житті є не матеріальні цінності, а сімейні зв язкиі почуття колективноі єдності. Ці спільні життєві цінності знайшли відповідне відтбраження у літературних творах великих російських письменників.

The article addresses the «The Wall of Respect» (1967–1971) – a collective mural in Chicago that displayed the faces of important leaders and events for the black community. Located at Avenue in Chicago, «The Wall» became a site for impromptu music, dance performances, poetry readings, and spoken word events. Initiated as a contribution to the African American community by the Chicago artists of OBAC (the Organization of Black American Culture) and later supported by the artist collective AfriCOBRA (African Commune of Bad Relevant Artists), the mural became a catalog of black heroes depicted as positive role models for identity, community formation, and revolutionary action. Ideologically, the artefact was closely connected with the Civil Rights Movement and the Black Power Movement, promoting self-reliance and black-nationalism. Aesthetically, «The Wall of Respect» was created on the principles of Black Arts Movement, accentuating black aesthetic, or the pride in the «black is beautiful». The Chicago mural had enormous political and cultural impacts. It reshaped the mindset of black communities, sparked a «Community Mural Movement» by introducing a distinctly new genre. It facilitated heightened respectability for the politically engaged African American artists and paved the way for the rise of present-day Afrocentric styles in art. The article gives the outline of the history of «The Wall», investigates the visual component of the artefact and analyzes Gwendolyn Brooks and Don L. Lee's poems dedicated to «The Wall of Respect» ; В статье исследуется «Стена Почёта» (1967–1971) – мультимедийный феномен, воплощающий взаимодействие визуального, поэтического и ораторского искусств. «Стена Почёта» – строение в Чикаго, стены которого были расписаны муралами с изображениями лидеров борьбы за гражданские права, портретами общественно-политических и культурных деятелей афро-американского сообщества. Учитывая тот факт, что «Стена» стала манифестом Движения за Гражданские Права и служила площадкой для поэтических чтений, данный культурный артефакт рассматривается как общественно-политическое явление и как феномен искусства. В статье представлена история создания «Стены Почёта», а также предлагается обзор эстетических принципов Движения Чёрного Искусства и творческих объединений OBAC, AfriCOBRA. Опираясь на методологию культуральных студий (cultural studies), в исследовании проводится анализ культурных связей с общественно-политическими практиками Движения за Гражданские Права, анализируется визуальная составляющая памятника, а также поэзия, посвящённая «Стене Почёта». ; Розвідку присвячено «Стіні Пошани» (1967–1971) – будівлі в Чикаго, на стінах якої було створено колекцію розписів-муралів, що зображували лідерів боротьби за громадянські права, суспільних та культурних діячів афро-американської спільноти. Зважаючи на те, що «Стіна» стала одним з культурних маніфестів Руху за Громадянські Права, функціонуючи як майданчик для поетичних читань, вона розглядається як суспільно-політичне явище та культурно-мистецький феномен. У статті пропонується виклад історії створення артефакту, стислий огляд естетичних принципів Руху Чорного Мистецтва, мистецьких груп OBAC та AfriCOBRA. Спираючись на методологію культуральних студій (cultural studies), у розвідці здійснюється дослідження мистецьких зв'язків із суспільно-політичними практиками Руху за Громадянські Права, аналізується візуальна складова пам'ятки та поезія, присвячена «Стіні Пошани».

The article deals with the history of the jazz dance, main representatives and pioneers of the art movement, their creative heritage and achievements. Nowadays we may observe the growing interest to the jazz dance, in this connection we are in need of more sources, historical documents, new system of research, investigation of all the information about prominent jazz dancers. Besides, we need new methods in theoretical and practical research; we deal with new aspects in evolution of choreographic art. Jazz, as the art event, is the result of the art evolution, African tribal drum playing skills, rhythm and movements of African Americans (their musical outlets: church hymns, brass bands, spirituals and blues). Peculiarity of jazz dance is characterized by absolutely free movements of a dancer and the parts of his or her body horizontally and vertically in a scene space. Exactly jazz dance embodies all the emotions of a dancer; this is the dance of the emotions, but not forms or ideas, as it happens in choreography of another trends, for example jazz-modern. To follow from the G. Gunter's investigation of jazz dance, the last was quite substantially influenced by traditional cultures of Afro-Brazilian, Afro-Antillean, Afro-Cuban, Jamaica, Haitian, «black south» of the USA.It was mentioned in American ballet encyclopedia that negros (men, women even children) coordinated their moves so skillfully clicking their heels on the floor. Among the real experts of jazz dance was Luigi (nickname), whose was known as the pioneer, doctor of body, ambassador of dance, but mostly – innovator. Historians detected his style as classical jazz complicated, skillful even «fluid fire».The system of exercises he made for himself after road crash became the first in the world which was called completed technique for jazz dance studding. He was so talented person, he could work in different spheres of show-business – from Hollywood musicals up to Broadway shows; he became a new face of musical comedy. He established his personal school «The First World Jazz Centre». Being a good teacher he always knew how to prevent himself form different traumas, and always said to his students «use every possibility to feel everything you do». His teachers were Eddy Jane, Ralf Falkner, Carmelita Maracci, Sam Mints and Micho Ito, Adolf Bolm, Edward Katon, Sally Wellen, Luise de Prone. Choreographers Gin Kelly, Robert Alton were his mentors during his 8- years and 40 movies period.Another very dynamic but different dance makers – Katherine Dunham and Perl Prymus impressed American scenes by expression. These two women were ready to follow the traditions, underline the achievements, complication and force of jazz dance. Prymus made the diapason of emotions of afro-American dancers, showing American audience force, passion, emotions of African culture. Methods of Dunham's dance was unique, she created a very special system of movements and technique to study the style. It was an eclectic confluence of movements, which were investigated in Jamaica and Haiti with ballet and dance modern, integrated in a system of isolation of parts of a body and syncope, which gives to a body a wide specter of movements. Dunham bursted into American culture in the period of social, cultural, political awakening of growing and development. She established a school in 1945 for studding anthropology, sociology, philosophy, and languages in the same portions as step, ballet, folk, percussive, kinetic physical training for the actors.Alvin Ailey American Dance theatre happened as repertory of seven dancers, who dedicated their creativity to a modern dance classic and modern Alvin Ailey's interpretations. Complimentary honorable mentions about their first concerts companies in 1958-1960 th showed the beginning of a new era in dancing, dedicated to Afro-American theme.Alvin Ailey's heritage gives a possibility for free choice between ballet, jazz dance and social dance for a maximum expression of a human internal world by means of movements. He was awarded a lot of prizes, invited to show master-classes in South and North America, England, France, Hungary, Italy, Japan.Through the analysis of jazz dancers' dues into modern choreographic art dancer, choreograph, ballet master get possibility to study their methodological base in details, to understand new approaches in the dance sphere, and to trace art conceptions in choreography to develop our national choreography in general.Keywords: choreography, modern art, jazz dance, dance makers, emotions, syncope, African culture, Afro-American theme, eclectic confluence of movements. ; Йдеться про внесок митців джазового танцю в сучасне хореографічне мистецтво, завдяки якому танцівник, хореограф чи балетмейстер отримує можливість детально вивчати їхню методологічну базу, розуміти нові підходи в галузі танцю та відслідковувати творчі концепції в хореографії, що значно сприяє якісному розвитку вітчизняної сучасної хореографії загалом.Розглянуто творчий внесок Луіджі, якого теоретики танцю вважають послом, піонером джазу, лікарем тіла через його інноваційну методику вправ та комбінацій на розтягнення м'язів аби "відчувати тіло зсередини", а також внесок інших експресивних хореографів афро-американської культури Кетрін Данхем та Перл Примус, їхні унікальні методики опанування та зацікавлення джазовим танцем у період соціального, культурного та політичного становлення Америки.Проаналізовано вплив творчих доробків Елвіна Ейлі, його спадщини, важливість існування якої полягає у можливості вибору між балетом, джазовим танцем, соціальним танцем для максимального вираження внутрішнього світу людини через рух.Ключові слова: джазовий танець, хореографія, сучасне мистецтво, творці танцю, емоції, африканська культура, афро–американська тема, еклектичний потік рухів.

Досліджено історію виникнення та особливості існування невизнаної держави Сомаліленд в умовах відсутності її дипломатичного визнання з боку інших держав. З'ясовано, що ця територія упродовж тривалого часу була колонією Великої Британії, згодом увійшла до складу Федеративної Республіки Сомалі, а 1991 р. проголосила незалежність. Визначено політичні причини проголошення держави Сомаліленд, отож етнічний чинник суттєвого значення не відігравав. Зазначено, що Сомаліленд має ефективну систему державного управління, належить до частково демократичних держав, а його державною релігією є іслам. Наголошено, що співпраці Сомаліленду з сусідніми державами сприяє його вигідне розташування, а також зв'язки з Великою Британією та США. Наведено аргументи стосовно визнання держави незалежною (розвиток економіки, геополітичні чинники тощо). Серед аргументів, які свідчать проти визнання, варто виокремити ймовірне загострення ситуації на півдні Сомалі, можливість виникнення значної кількості нових утворень в Африці, нівелювання підходів ООН до вирішення цієї проблеми тощо. Ключові слова: Сомаліленд; Сомалі; невизнана держава; держава де-факто; дипломатичне визнання; Африка; Африканський Ріг. SOMALILAND: APPEARANCE, FUNCTIONING AND THE PROBLEM OF INTERNATIONAL RECOGNITIONIt is discussed a history of appearance of unrecognized state Somaliland and the peculiarities of its existence without a diplomatic recognition from other states. It is revealed that a territory of Somaliland was a colonial possession of Great Britain. After liberation from English power it became a part of Federal Republic of Somalia and in 1991 it proclaimed its independence. It is defined that the reasons of proclamation of Somaliland had a political character and that ethnic factor did not play a significant role. It is found out that Somaliland has an effective system of state governance, belongs to partly democratic states and islam is its state religion. It is determined that neighbour states cooperate with Somaliland and that a geopolitical location helps it. Somaliland has close ties with Great Britain and USA. Advantages and disadvantages of diplomatic recognition of Somaliland are discussed. The advantages of recognition are geopolitical factors, good functioning state economy, stimulus for democratization of other states of the region. The disadvantages of recognition are probable intensification of the conflict on the south of Somalia, possible appearance of many political entities in Africa, elimination of UN approaches to the settlement of this problem. Key words: Somaliland; Somalia; unrecognized state; de-facto state; diplomatic recognition; Africa; African Horn.

The period 1974–1994 was an important milestone in the history of the national liberation movement of the people of South Africa. These were years of significant increase in political consciousness and activity of masses, strengthen-ings of the international solidarity with the South African democratic movement. All this took place in a format of the open and hidden politics and resulted in the collapse of apartheid system.The article refers to latent component of the political process in South Africa during the acute struggle against apartheid in 1974–1994. It is proposed to study the hypothesis that the political process in South Africa had both trans-parent and latent nature due to the presence of specific forms and methods inherent latent politics. Substantiation is carried out on the basis of concrete examples, historic facts, scientific researches of foreign experts and testimonies of participants of fight against apartheid. ; Период 1974–1994 гг. был важным этапом в истории национально-освободительного движения народа Южной Африки (ЮАР). Это были годы подъема сопротивления политике апартеида, расовой дискриминации и угнетения, заметного роста политического сознания и активности масс, усиления международной солидар-ности с южноафриканским демократическим движением. Все это происходило в формате открытой и скрытой политики и завершилось крахом системы апартеида.В статье говорится о латентной компоненте политического процесса в Южной Африке в период борьбы с апартеидом в 1974–1994 гг. Предлагается обоснование гипотезы о том, что политический процесс в ЮАР имел как транспарентную, так и латентную составляющие – из-за наличия специфических форм и методов, присущих латентной политике. Обоснование осуществляется на основе конкретних примеров, исторических фактов, научных исследований иностранных экспертов и свидетельств участников борьбы с режимом апар-теида. ; Період 1974–1994 рр. був важливим етапом в історії національно-визвольного руху народу Південної Африки (ПАР). Це були роки підйому опору політиці апартеїду, расовій дискримінації і гнобленню, помітного зростання політичної свідомості та активності мас, посилення міжнарод-ної солідарності з південноафриканським демократичним рухом. Усе це відбувалося у форматі відкритої та потайної політики і завершилося крахом системи апартеїду.У статті йдеться про латентний компонент політичного процесу у Південній Африці у період боротьби з апартеїдом у 1974–1994 рр. Надається обгрунтування гіпотези про те, що політичний процес у ПАР мав як транспарентний, так і латентний характер – через наявні спе-цифічні форми та методи латентної політики. Обгрунтування відбувається на основі конкрет-них прикладів, історичних фактів, наукових досліджень іноземних експертів та свідчень учасників боротьби проти режиму апартеїду.

The article explored Egypt as one of the leading tourist destinations in the modern world. The necessity of research and analysis of the main stages of tourism formation in Egypt was studied and substantiated. The characteristic features of the state formation of Egypt were considered. It was proved how the history of statehood in Egypt influenced the peculiarities of the origin and evolution of tourism in it. The main works of domestic and foreign scientists on the analysis of tourism development and the formation of the tourism industry in the country were studied. Scientific methods were explained, the application of which allowed comprehensively to study and analyze the historical stages of tourism formation in the country. Based on the results of the study, the article proposed to identify 3 main stages of historical development of tourism in Egypt, namely: 1) the initial (IV c. BC-early XX c.), characterized by the appearance of the first trips to and from Egypt on the basis of trade, cognitive, educational and military motive; increasing of the cultural and cognitive potential of the state; the construction of famous cultural and historical monuments of the state; 2) the emergence and evolution of organized tourism (early XX c. – end of XX c.), characterized by the organization of the first tourist trips; laying the foundations for the development of the tourism industry; the emergence of mass tourism; increasing of the tourist potential of the state; 3) modern (early XXI c. – present times) - the active development of Egypt as one of the most famous tourist centers of the African tourist region. In the article, the main characteristics of each of the studied stages were revealed. The expediency of their allocation in such time frames, which were presented in the article, was substantiated. The main types of travel into and from Egypt until the beginning of the XXI century were analyzed, as well as the main types of tourism presented in the country at the present stage were studied. The article examines the political, legal, socio-economic and cultural factors of tourism development in the country at each of the proposed historical stages. The main characteristics of tourism development in Egypt at the present stage were considered and the main prospects of further research on the selected scientific topic were substantiated. ; В статті було вивчено Єгипет як одну з провідних туристичних дистанцій сучасного світу. Обґрунтована необхідність дослідження та аналізу основних етапів становлення туризму в Єгипті. Було розглянуто характерні риси державотворення Єгипту. Доведено, яким чином історія становлення державності в Єгипті впливала на особливості зародження та еволюції туризму в ньому. Вивчено основні праці вітчизняних та зарубіжних науковців щодо аналізу розвитку туризму та становлення туристичної галузі в державі. Розглянуто наукові методи, застосування котрих дозволяє комплексно вивчити та проаналізувати історичні етапи становлення туризму в державі. На основі отриманих результатів дослідження в статті було запропоновано виокремлення 3 основних етапів історичного розвитку туризму в Єгипті, а саме: 1) початковий (IV ст. до н. е. - початок ХХ ст.), що характеризується появою перших подорожей до Єгипту та з нього на основі торгових, пізнавальних, освітніх та військових мотивів, нарощенням культурно-пізнавального потенціалу держави, будівництвом всесвітньовідомих культурно-історичних пам'яток; 2) зародження та еволюція організованого туризму (поч. ХХ ст. – кінець ХХ ст.), що характеризується організацією перших туристичних подорожей, а також їх активізацією, закладанням основ для розвитку туристичної індустрії, появою масового туризму, нарощенням туристичного потенціалу держави; 3) сучасний (поч. ХХІ ст. - дотепер), що характеризується активним розвитком Єгипту як одного з найвідоміших туристичних центрів Африканського туристичного регіону. В статті було розкрито основні характеристики кожного з досліджуваних етапів. Обґрунтовано доцільність їх виділення в таких часових рамках, які представлені в статті. Було проаналізовано основні види подорожей до Єгипту та з нього до початку ХХІ ст., а також основні види туризму, які представлені в державі на сучасному етапі. В статі було вивчено політико-правові, соціально-економічні та культурні чинники розвитку туризму в державі на кожному з запропонованих історичних етапів. Було розглянуто основні характеристики розвитку туризму в Єгипті на сучасному етапі та обґрунтовано основні перспективи подальших досліджених з обраної наукової тематики.

The paper addresses the problem of the place of deconstruction in the history of transcendental philosophy. J. Derrida's project is considered as one of the most representative and consistent realizations of theoretical foundations of transcendentalism along with prominent conceptions such as Kant's critique and Husserl's phenomenology. The author suggests a number of attributes of transcendental thinking that allow historical reconstruction of the transcendental paradigm. Derridian approach is considered as a turn towards this tradition, conceived as a transcendental tradition par exellence, guided by the attitude of «turning. Historical legacy of deconstructive «turning» is analyzed with respect to Husserlian Rückfrage: return-inquiry as method, idea and attitude, reproducing in deconstructive strategy of interpretative critique. A concept of hyperbolic transcendentalism is introduced in order to (1) define a deconstructive version of transcendental philosophy and (2) indicate an immanent tendency in the transcendental thought, constitutive for both Kantian critical project and Husserlian strive towards intellectual radicalism extending from methodological hyperboles (reduction and epoche) to radicalization of «transcendental motive». The author relies upon the concept of quasi-transcendental (thematized by Derrida himself), which defines a mode of de-dogmatization, critical purifying and preservation of proper transcendental foundations of philosophical thinking. ; Статья посвящена определению места деконструкции в истории трансцендентальной философии. Проект Ж. Дерриды рассматривается как одно из наиболее репрезентативных и последовательных воплощений теоретических оснований трансцендентализма, наряду с такими выдающимися концепциями, как Кантова критика и Гуссерлева феноменология. Предлагается ряд характеристик трансцендентального мышления, на основании котрого представяется возможной историко-философская реконструкция трансцендентальной парадигмы. Дерридианский поход рассматривается как поворот к традиции, понимаемой как par exellence традиция трансцендентальная, которая как таковая руководствуется установкой на «поворотность». Анализируется историко-философская преемственность деконструктивного «обратного поворота» по отношению к гуссерлевскому Rückfrage – обратному вопрошанию: методу, идее и установке, воспроизводящимся в деконструкционной стратегии интерпретативной критики. Вводится понятие гиперболического трансцендентализма с целью (1) характеристики деконструктивной версии трансцендентальной философии и (2) указания на имманентную тенденцию трансцендентального мышления, конститутивную как для кантовского критического проекта, так и для Гуссерлевой установки на радикализм мышления, обусловливающий как методологические гиперболы (редукцию и эпохе), так и историко-философскую интенцию на радикализацию «трансцендентального мотива». В обосновании своей исследовательской позиции автор опирается на тематизированное самим Дерридой понятие «квази-трансцендентального», характеризующее способ де-догматизации, критического очищения и сохранения собственно трансцендентальых оснований философской мысли.СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫАвтономова (2011): Автономова, Н. Философский язык Жака Деррида. Москва: РОССПЭН, 2011, 506 с.Ильина (2011): Ильина, А. «Концепт Другого в ракурсе трансцендентализма». В: Койнонія, Спецвипуск № 2, Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2011, № 950, С. 165–195.Ильина (2014): Ильина А. «Буквальность метафоры и присутствие вопроса: еврейский лейтмотив в философии Ж. Деррида». В: Sententiae, Вип. ХХХІ, 2014, № 2, С. 80–100.Йосипенко (2012): Йосипенко, О. Від мови філософії до філософії мови: проблема мови у французькій філософії другої половини ХХ початку ХХІ століть. Київ: Український центр духовної культури, 2012, 479 с.Ільїна (2014a): Ільїна, А. «"Навколо кола": трансцендентальна деконструкція метафізики». В: Практична філософія, 2014, № 2, С. 152–158.Ільїна (2014b): Ільїна, А. «Ідея повторення у філософських концепціях Серена К'єркегора та Жака Деріда». В: Практична філософія, 2014, №1, С. 30–44.Кант (2000): Кант І. Критика чистого розуму. Київ: Юніверс, 2000, 501 с.Bello (2011): Bello, A. A. «The Transcendental: Husserl and Kant». In: Analecta Husserliana, 2011, Vol. CVIII: Transcendentalism Overturned, P. 229–243.Bennington, Derrida (1999): Bennington, J., Derrida, J. Jacques Derrida. Chicago: University of Chicago Press, 1999, 420 p.Chung Chin-Yi (2008): Chung Chin-Yi. «Deconstruction and the Transformation of Husserlian Phenomenology». In: Kritike, Vol. 2, 2008, № 2, P. 77–94.Chung Chin-Yi (2011): Chung Chin-Yi. «On Derrida's Methodology». In: Movimiento Paroxista, 2011, Año 1, Vol. 1, P. 33–47.Colerbrook (2003): Colebrook, C. «The Opening to Infinity: Derrida's Quasi-Transcendentals». In: From Kant to Davidson: Philosophy and the Idea of the Transcendental. London, New York: Routledge, 2003, P. 162–183.Crépon (2006): Crépon, M. «Traduire, témoigner, survivre». In: Rue Descartes, Vol. 52, 2006, № 2, P. 27–38.Derrida (1962): Derrida, J. «Introduction à l'Origine de la Géométrie de Husserl». In: Husserl, E. l'Origine de la Géométrie. Paris: PUF, 1962, P. 3–172.Derrida (1967a): Derrida, J. De la grammatologie. Paris: Minuit, 1967, 450 p.Derrida (1967b): Derrida, J. La Voix et le Phénomène. Paris: PUF, 1967, 117 p.Derrida (1977): Derrida, J. Limited Inc. Evanston: Northwestern UP, 1977, 160 p.Derrida (1993): Derrida, J. Spectres de Marx. Paris: Galilée, 1993, 279 p.Derrida (2003): Derrida, J. The Problem of Genesis in Husserl's Philosophy. Chicago: University of Chicago Press, 2003, 229 p.Derrida (2007a): Derrida, J. «Envoi». In: Derrida, J. Psyche: Inventions of the other. Vol. 1. Stanford: Stanford UP, 2007, P. 94–128.Derrida (2007b): Derrida, J. Psyche: Inventions of the Other. Vol. 2. Stanford: Stanford UP, 2007, 333 p.Derrida, Roudinesco (2001): Derida, J., Roudinesco, E. De quoi demain… Paris: Fayard; Galilée, 2001, 316 p.Doyon (2014): Doyon, M. «The Transcendental Claim of Deconstruction». In: A Companion to Derrida. Chichester: Wiley-Blackwell, 2014, P. 132–149.Forestier (2015): Forestier, F. Le Réel et le transcendental. Grenoble: Millon, 2015, 240 p.Gasché (1986): Gasché, R. The Tain of the Mirror: Derrida and the Philosophy of Reflection. Cambridge: Harvard UP, 1986, 348 p.Gasché (1999): Gasché, R. Of Minimal Things: Studies on the Notion of Relation. Stanford: Stanford UP, 1999, 380 p.Gasché (2009): Gasché, R. «European Memories: Jan Patocka and Jacques Derrida on Responsibility». In: Critical Inquiry, Vol. 33, 2007, No. 2, P. 291–311.Haddad (2013): Haddad, S. Derrida and the Inheritance of Democracy. Bloomington: Indiana UP, 2013, 192 p.Hurst (2004): Hurst, A. «Derrida's quasi-transcendental thinking». In: South African Journal of Philosophy, 2004, Vol. 23, №. 3, P. 244–266.Husserl (1970): Husserl, E. Philosophy and the Crisis of European Humanity. In: Husserl, E. The Crisis of European Sciences and Transcendental Phenomenology: An Introduction to Phenomenological Philosophy. Evaston: Northwestern UP, 1970, P. 269–299.Husserl (1976): Husserl, E. Die Krisis der europäischen Wissenschaften und die transzendentale Phänomenologie: Eine Einleitung in die phänomenologische Philosophie. In: Husserliana, Bd. VI. Hague: Nijhoff, 1976, 559 S.Husserl (1984): Husserl, E. Logische Untersuchungen. Zweiter Teil. Untersuchungen zur Phäno-menologie und Theorie der Erkenntnis.In: Husserliana, Bd. XIX. Hague: Nijhoff, 1984, 1024 S.Kern (1964): Kern, I. Husserl und Kant: Eine Untersuchung über Husserls Verhältnis zu Kant und zum Neukantianismus. Den Haag: Nijhoff, 1964, 448 S.Levinas (2004): Levinas, E. «Tout autrement». In: L'Herne, Derrida. Paris: Herne, 2004, P. 16–19.Lawlor (2002): Lawlor, L. Derrida and Husserl: The Basic Problem of Phenomenology. Bloomington: Indiana UP, 2002, 304 p.Lipka (2011): Lipka, D. «Derrida, Husserl's Disciple: How We Should Understand Deconstruction of Transcendental Philosophy». In: Analecta Husserliana, 2011, Vol. CVIII: «Transcendentalism Overturned», P. 245–260.Mohanty (1996): Mohanty, J.N. «Kant and Husserl». In: Husserl Studies, 1996, Vol. 13, Iss. 1, P. 19–30.Naas (2003): Naas, M. Taking on the Tradition: Jacques Derrida and the Legacies of Deconstruction. Stanford: Stanford UP, 2003, 211 p.Nancy (2006): Nancy, J.-L. «Derrida da capo». In: Rue Descartes, 2006, № 2, P. 112–117.Plotka (2009): Plotka, W. «The Riddle of Reason: In Search of Husserl's Concept of Rationality». In: Bulletin d'Analyse Phénoménologique, 2009, Vol. 5, №2, URL = .Rheinberger (2010): Rheinberger, H.-J. On Historicizing Epistemology. Stanfond: Stanford UP, 2010, 128 p.Ricoeur (1955): Ricoeur P. «Kant et Husserl». In: Kant-Studien, 1955, Vol. 46, Iss. 1–4, P. 44–67.Rorty (1995): Rorty, R. «Is Derrida a "Quasi"-Transcendental Philosopher?». In: Contemporary Literature, 1995, Vol. 36, №1, P. 173–200.Taylor (1990): Taylor, M.C. Tears. Albany: SUNY Press, 1990, 263 p. ; Статтю присвячено визначенню місця деконструкції в історії трансцендентальної філософії. Проект Ж. Деріди розглядається як одне з найрепрезентативніших і найпослідовніших втілень теоретичних засад трансценденталізму, поряд із такими визначними концепціями, як Кантова критика та Гусерлева феноменологія. Пропонується ряд характеристик трансцендентального мислення, на основі якого уможливлюється історико-філософська реконструкція трансцендентальної парадигми. Дерідіанський підхід розглядається як поворот до традиції, зрозумілої як par exellence традиція трансцендентальна, що як така керується настановою на «поворотність». Аналізується історико-філософська спадковість деконструктивного «зворотнього повороту» у стосунку до гусерлівського Rückfrage – зворотнього запитування: методу, ідеї та настанови, що відтворюються в деконструкційній стратегії інтерпретативної критики. Запроваджується поняття гіперболічного трансценденталізму, яке має на меті (1) охарактеризувати деконструктивну версію трансцендентальної філософії та (2) вказати на іманентну тенденцію трансцендентального мислення, конститутивну як для Кантового критичного проекту, так і для Гусерлевої настанови на мисленнєвий радикалізм, межі якого сягають від методологічних гіпербол (редукції та епохе) до історико-філософської інтенції на радикалізацію «трансцендентального мотиву». В обґрунтуванні своєї дослідницької позиції авторка спирається на тематизоване самим Дерідою поняття «квазі-трансцендентального», що характеризує спосіб де-догматизації, критичного очищення та збереження властиво трансцендентальних засад філософського мислення.СПИСОК ЛІТЕРАТУРИАвтономова (2011): Автономова, Н. Философский язык Жака Деррида. Москва: РОССПЭН, 2011, 506 с.Ильина (2011): Ильина, А. «Концепт Другого в ракурсе трансцендентализма». В: Койнонія, Спецвипуск № 2, Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2011, № 950, С. 165–195.Ильина (2014): Ильина А. «Буквальность метафоры и присутствие вопроса: еврейский лейтмотив в философии Ж. Деррида». В: Sententiae, Вип. ХХХІ, 2014, № 2, С. 80–100.Йосипенко (2012): Йосипенко, О. Від мови філософії до філософії мови: проблема мови у французькій філософії другої половини ХХ початку ХХІ століть. Київ: Український центр духовної культури, 2012, 479 с.Ільїна (2014a): Ільїна, А. «"Навколо кола": трансцендентальна деконструкція метафізики». В: Практична філософія, 2014, № 2, С. 152–158.Ільїна (2014b): Ільїна, А. «Ідея повторення у філософських концепціях Серена К'єркегора та Жака Деріда». В: Практична філософія, 2014, №1, С. 30–44.Кант (2000): Кант І. Критика чистого розуму. Київ: Юніверс, 2000, 501 с.Bello (2011): Bello, A. A. «The Transcendental: Husserl and Kant». In: Analecta Husserliana, 2011, Vol. CVIII: Transcendentalism Overturned, P. 229–243.Bennington, Derrida (1999): Bennington, J., Derrida, J. Jacques Derrida. Chicago: University of Chicago Press, 1999, 420 p.Chung Chin-Yi (2008): Chung Chin-Yi. «Deconstruction and the Transformation of Husserlian Phenomenology». In: Kritike, Vol. 2, 2008, № 2, P. 77–94.Chung Chin-Yi (2011): Chung Chin-Yi. «On Derrida's Methodology». In: Movimiento Paroxista, 2011, Año 1, Vol. 1, P. 33–47.Colerbrook (2003): Colebrook, C. «The Opening to Infinity: Derrida's Quasi-Transcendentals». In: From Kant to Davidson: Philosophy and the Idea of the Transcendental. London, New York: Routledge, 2003, P. 162–183.Crépon (2006): Crépon, M. «Traduire, témoigner, survivre». In: Rue Descartes, Vol. 52, 2006, № 2, P. 27–38.Derrida (1962): Derrida, J. «Introduction à l'Origine de la Géométrie de Husserl». In: Husserl, E. l'Origine de la Géométrie. Paris: PUF, 1962, P. 3–172.Derrida (1967a): Derrida, J. De la grammatologie. Paris: Minuit, 1967, 450 p.Derrida (1967b): Derrida, J. La Voix et le Phénomène. Paris: PUF, 1967, 117 p.Derrida (1977): Derrida, J. Limited Inc. Evanston: Northwestern UP, 1977, 160 p.Derrida (1993): Derrida, J. Spectres de Marx. Paris: Galilée, 1993, 279 p.Derrida (2003): Derrida, J. The Problem of Genesis in Husserl's Philosophy. Chicago: University of Chicago Press, 2003, 229 p.Derrida (2007a): Derrida, J. «Envoi». In: Derrida, J. Psyche: Inventions of the other. Vol. 1. Stanford: Stanford UP, 2007, P. 94–128.Derrida (2007b): Derrida, J. Psyche: Inventions of the Other. Vol. 2. Stanford: Stanford UP, 2007, 333 p.Derrida, Roudinesco (2001): Derida, J., Roudinesco, E. De quoi demain… Paris: Fayard; Galilée, 2001, 316 p.Doyon (2014): Doyon, M. «The Transcendental Claim of Deconstruction». In: A Companion to Derrida. Chichester: Wiley-Blackwell, 2014, P. 132–149.Forestier (2015): Forestier, F. Le Réel et le transcendental. Grenoble: Millon, 2015, 240 p.Gasché (1986): Gasché, R. The Tain of the Mirror: Derrida and the Philosophy of Reflection. Cambridge: Harvard UP, 1986, 348 p.Gasché (1999): Gasché, R. Of Minimal Things: Studies on the Notion of Relation. Stanford: Stanford UP, 1999, 380 p.Gasché (2009): Gasché, R. «European Memories: Jan Patocka and Jacques Derrida on Responsibility». In: Critical Inquiry, Vol. 33, 2007, No. 2, P. 291–311.Haddad (2013): Haddad, S. Derrida and the Inheritance of Democracy. Bloomington: Indiana UP, 2013, 192 p.Hurst (2004): Hurst, A. «Derrida's quasi-transcendental thinking». In: South African Journal of Philosophy, 2004, Vol. 23, №. 3, P. 244–266.Husserl (1970): Husserl, E. Philosophy and the Crisis of European Humanity. In: Husserl, E. The Crisis of European Sciences and Transcendental Phenomenology: An Introduction to Phenomenological Philosophy. Evaston: Northwestern UP, 1970, P. 269–299.Husserl (1976): Husserl, E. Die Krisis der europäischen Wissenschaften und die transzendentale Phänomenologie: Eine Einleitung in die phänomenologische Philosophie. In: Husserliana, Bd. VI. Hague: Nijhoff, 1976, 559 S.Husserl (1984): Husserl, E. Logische Untersuchungen. Zweiter Teil. Untersuchungen zur Phäno-menologie und Theorie der Erkenntnis.In: Husserliana, Bd. XIX. Hague: Nijhoff, 1984, 1024 S.Kern (1964): Kern, I. Husserl und Kant: Eine Untersuchung über Husserls Verhältnis zu Kant und zum Neukantianismus. Den Haag: Nijhoff, 1964, 448 S.Levinas (2004): Levinas, E. «Tout autrement». In: L'Herne, Derrida. Paris: Herne, 2004, P. 16–19.Lawlor (2002): Lawlor, L. Derrida and Husserl: The Basic Problem of Phenomenology. Bloomington: Indiana UP, 2002, 304 p.Lipka (2011): Lipka, D. «Derrida, Husserl's Disciple: How We Should Understand Deconstruction of Transcendental Philosophy». In: Analecta Husserliana, 2011, Vol. CVIII: «Transcendentalism Overturned», P. 245–260.Mohanty (1996): Mohanty, J.N. «Kant and Husserl». In: Husserl Studies, 1996, Vol. 13, Iss. 1, P. 19–30.Naas (2003): Naas, M. Taking on the Tradition: Jacques Derrida and the Legacies of Deconstruction. Stanford: Stanford UP, 2003, 211 p.Nancy (2006): Nancy, J.-L. «Derrida da capo». In: Rue Descartes, 2006, № 2, P. 112–117.Plotka (2009): Plotka, W. «The Riddle of Reason: In Search of Husserl's Concept of Rationality». In: Bulletin d'Analyse Phénoménologique, 2009, Vol. 5, №2, URL = .Rheinberger (2010): Rheinberger, H.-J. On Historicizing Epistemology. Stanfond: Stanford UP, 2010, 128 p.Ricoeur (1955): Ricoeur P. «Kant et Husserl». In: Kant-Studien, 1955, Vol. 46, Iss. 1–4, P. 44–67.Rorty (1995): Rorty, R. «Is Derrida a "Quasi"-Transcendental Philosopher?». In: Contemporary Literature, 1995, Vol. 36, №1, P. 173–200.Taylor (1990): Taylor, M.C. Tears. Albany: SUNY Press, 1990, 263 p.