Suchergebnisse

Este trabajo estudia la escena hardcore de la ciudad de Bogotá, con el objetivo de aproximarse a la comprensión de la relación entre las prácticas creativas y los sentidos de lo político que se han presentado en ese espacio, en un período que comprende la década pasada, centrándose en un grupo concreto de tendencias anarquistas, adscrito a diferentes organizaciones políticas y al movimiento social. Preliminarmente, se podría decir que la relación entre música y política es determinante para la comprensión de las prácticas de dicho grupo. Empero, la indagación realizada a través de archivo y entrevistas le dio ciertos virajes a la investigación, que constituyen aportes diferentes a los enfoques que han abordado esta clase de grupos musicales en los Estudios Culturales. A través de la entrevista etnográfica y la autoetnografía, se han reconstruido los relatos de vida de diferentes personajes, utilizándolos para la elaboración de ciertos relatos específicos, relativos a la vida musical, política y creativa, tomando como categoría transversal la afectividad, en sintonía con el diálogo entre el giro afectivo y los Estudios Culturales. Ya no se trata de describir, clasificar, romantizar, o hacer un trabajo apologético al hardcore, se trata de problematizarlo con lupa crítica, para mostrarlo como un lugar de carne y hueso donde la afectividad y las relaciones personales tienen una importancia categórica, que pasa desapercibida detrás de los velos de una política anquilosada de voces autorizadas, y de una música que mueve y conmueve pero que obedece a los intereses de los involucrados. ; This work studies the hardcore scene in Bogotá in order to approach the understanding of the relationship between creative practices and the different meanings of politics that have emerged in that space, over a period comprising the past decade, focusing on a particular group of anarchist tendencies, affiliated to different political movements. One could say that the relationship between music and politics is crucial for understanding the practices of this group. However, the inquiry made through archive and interviews gave certain turns to the investigation, which constitute different contributions to the approaches that have traditionally dealt with this kind of musical groups in Cultural Studies. Focusing on the methodologies of ethnographic interview and autoethnography I've been able to reconstruct the life stories of different characters, using them as PUJ a basis for the development of specific stories, related to the musical, political and creative life, taking affectivity as a cross-category, in tune with the dialogue between the affective turn and Cultural Studies. This work seeks no longer to describe, classify, or make an apologetic work of hardcore, it now seeks to demystify it through a critical look, to problematize the scene, to show it as a place of flesh and blood, where personal relations and affectivity have a huge important role that goes unnoticed behind the veils of a certain type of selective and outdated politics, and a music that moves and thrills but in the end is destined to the particular interests of those involved in the space.

Tutkimukseni kohteena on venäläinen emigranttilehdistö vuosina 1919 - 1939. Se edustaa eri poliittisia suuntauksia alkaen äärikansallismielisistä ja monarkistisista lehdistä aina anarkistisiin lehtiin asti. Aineston pohjalta pyritään osoittamaan, millaista variaatiota kielessä esiintyy ja mitä tyypillisiä ilmaisukeinoja se käyttää. Käytetyt metodit vaihtelevat työn seitsemässä luvussa esitetyistä tutkimusongelmista riippuen. Emigranttilehdistön kieli poikkeaa neuvostolehdistön kielestä kehitykseltään ja kielellisiltä piirteiltään. Venäläinen emigranttilehdistö käyttää ajankohtaisen informaation ilmaisemiseksi vanhoja, ennen vallankumousta käytössä olleita ilmaisukeinoja. Lisäksi se on aktiivisesti lainannut uusia, vierasperäisiä aineksia ulkomaisesta lehdistöstä ja hyödyntänyt myös neuvostolehdistön ilmaisukeinoja mukauttamalla niitä omiin käyttötarkoituksiinsa. Emigranttilehdistössä eräät venäjälle ominaiset semantiikan ja kieliopin ilmiöt eivät ole edustettuina siksi, että ne eivät emigraatiovaiheessa vielä olleet syntyneet venäjän kieleen tai olivat tuolloin vasta syntymässä. Emigranttien elämä oli perusluonteeltaan vähemmän uudistushenkistä, minkä vuoksi he mielellään käyttivät valmiita kieliaineksia nähden sen olevan eräs keino pelastaa ja säilyttää vanha Venäjä. Kirjoitetussa venäjässä näkyy kuitenkin varsin runsaasti myös vierasperäistä vaikutusta kielen eri tasoilla. Sitä ilmenee oikeinkirjoituksessa, sanastossa ja kieliopissa. Tiivistäen voidaan todeta, että venäläisen emigranttilehdistön kielen kehitys vuosina 1919 - 1939 on ollut varsin erikoista ja omaperäistä. Emigranttilehdistön kieli on kehittynyt eräänlaisen substraatin pohjalta erityppisten ainesten kombinaationa. Se on säilyttänyt paljon vanhaa, lainannut runsaasti vierasperäistä ainesta ja mukauttanut neuvostokielen erikoispiirteitä omaan käyttöönsä. ; The main focus of my research is the language of the Russian emigration press between 1919 and 1939. I analyse the wide range of the emigration s periodicals which represent different political orientations: from the far-right nationalist and monarchist to the far-left anarchist one. The development of the language of the Russian emigration press between 1919 and 1939 has been quite unusual and original. The language of the emigration press has developed as a combination of diverse elements of the Russian Language and the substrate language (the foreign language). It resulted with preserving a lot of traditional language features, borrowing plenty of foreign elements, and adapting special features from the language of the soviet press used for the purposes of the emigration press. Drawing upon the material, I describe what kind of linguistic variations one can find in the emigration press, and I systematize the typical ways of expressing these variations. I demonstrate how the language of the emigration press differs from the language of the soviet press, taking into consideration it s development and linguistic qualities. Among these qualities, I stress the fact that the Russian emigration press uses the traditional, used before the revolution ways to inform about current affairs. Furthermore the emigration press language frequently borrows the elements from the foreign press as well as it adapts the soviet press language for its own purposes. In the written language one can see quite a lot of foreign influence in the different levels of language: in orthography, lexicon and grammar. I ague that the reason of such development of the emigration press language lies in much less innovative life style of the emigrants. The emigrants used the traditional language and the elements which already existed in language, which was seen as a way of saving and preserving the image of old Russia.

Este artículo propone reconstruir y documentar ciertos procesos y hechos sociales que pusieron en relación a la inmigración, el anarquismo y la deportación en un contexto específico, la llamada "época de las grandes migraciones", con especial consideración del período anterior al denominado "giro restrictivo" de la década de 1930 en el campo de las políticas gubernamentales desarrolladas en la región sudamericana. Su desarrollo asume que la propia existencia de medios de control de la migración y la movilidad, como la expulsión o deportación es constitutiva de la producción social y la criminalización de la inmigración. Se realiza una aproximación al origen y expansión de la figura legal de la expulsión de los extranjeros en el continente americano, con foco en América del Sur a comienzos del siglo XX. Luego, se describen algunas de las ideas, controversias y propuestas que surgieron entre funcionarios y juristas en torno a la "expulsión de extranjeros" durante la primera década del siglo XX, a partir de la presentación del proyecto de ley y de la publicación de los respectivos "apuntes" del senador Miguel Cané en 1899. Por último, se reconstruyen momentos de la vida de la militante anarquista Juana Rouco Buela relacionados con las múltiples "deportaciones" que experimentó debido a su intenso activismo político. El análisis empírico está basado en fuentes documentales oficiales y personales de la segunda mitad del siglo XIX y las primeras décadas del siglo XX. ; This article proposes the reconstruction and documenting of certain processes and social events that interrelated immigration, anarchism and deportation within a particular context, namely the "era of the Great Migration."It devotes special consideration of the previous period of the so called "restrictive turn" of the decade of the 1930s in the field of the governmental policies as developed in the South American region. The article assumes that the mere existence of means of control of migration and mobility such as expulsion or deportation is constituent of the social production and the criminalisation of immigration. The first section traces back the origin and spread of the foreigners' expulsion as a legal figure in the American continent, particularly focusing on South America, at the beginning of the twentieth century. The next section describes some of the ideas, controversies, and proposals that emerged among officials and jurists as regards of the "expulsion of foreigners" during the first decade of the twentieth century. This description is based on the presentation of the bill as well as the publication of the respective "notes" of Senator Miguel Cané in 1899. Finally, the analysis reconstructs different moments in the life of the anarchist militant Juana Rouco Buela, related to the multiple deportations that she underwent due to her intense political activism. The empirical analysis is based on official and personal documentary sources from the second half of the nineteenth century and the early decades of the twentieth century. ; Fil: Domenech, Eduardo Enrique. Universidad Nacional de Córdoba; Argentina. Consejo Nacional de Investigaciones Científicas y Técnicas; Argentina

Film, curated exhibition + curated events (Nocturnal Creatures, Refugee Tales, Text Messages, Anti-university game play) On Loop: Civil Rites (2017, 28mins) Thank the following institutions and individuals who have lent campaigning materials from their collections: Holly Antrum, Andrew Cooper, Anton Califano, Aysen Dennis, Anita Gray, Tina Grace, Dan Jones, David Herd, Cee-J Hutchinson, London Action Resource Centre Archive, Alessio Lunghi, Lindis Percy, Noor Afshan Mirza, Anna Pincus, Refugee Tales, AnnRobinson, Juliet Jaques, NinaScott, Emma Sangster, Stanley Schtinter, Shiri Shalmi, Refugee Tales, Berna Vardar, Class War, Cathy Ward and those who wish to remain anonymous --- The collection of banners and posters from Greenham Common are dedicated to Greenham Common Women's Peace Camp co- founder Helen John who died in 2017. Black Women Will Not Be Intimidated, 1980–81; Take a Pill Mrs Brown, 1977 12 Women's Day March, 1975; Posters from See Red Women's Workshop (1974–90). The organisation ran collective poster making workshops in support of the women's liberation movement, countering negative images of women in advertising and the media. Their first commission was for International Women's Day in 1975 and they subsequently supported campaigns raging from healthcare politics to racial equality. Precarity PingPong, 2004; Poster for Precarity Ping Pong, a series of events organised by Greenpepper Magazine, Amsterdam and Mute Magazine, London, which explored issues of labour and precarity. Social Housing Not Social Cleansing, 2015; Poster made by artist Nina Scott for housing campaigning group Focus E15 Posters for The Women's Strike Assembly, a coalition of autonomous feminist groups organising around issues of paid and reproductive labour, trans and sex workers rights, gender violence and access to services. Sex / Work Strike, 2018, Women's Strike, 2018, There's No Liberation Without Trans Liberation, 2018, Women's Strike, 2018 Flyer for Peace News Issue 2443: Gender and Militarism, 2001; Poster for International Women's Day published in Peace News, 2012; Peace News is a community organised newspaper, established in 1936, that promotes peace and justice causes. A 2012 issue included a poster to commemorate the 100th anniversary of the women-led 'Bread and Roses' strike, in which 25,000 textile workers in the town of Lawrence, Massachusetts, USA, protested for fairer wages and better living conditions. Leaflet for JENGbA,2017; JENGbA (Joint Enterprise: Not Guilty by Association) campaigns on behalf of prisoners and their families against convictions brought under controversial joint enterprise laws. Landlord Gangster,c.2015; We Want Secure Homes Now for Everyone, c. 2015; Posters gathered by Andrea Luka Zimmerman during housing protests Advance to Mayfair, 2016; Posters used in protests against the sale and redevelopment of social housing made by Class War, an anarchist newspaper and activist group set up in 1983. We Love our Home, which is why we support the Ayelsbury Occupation, 2015; Ayelsbury Occupation poster by Andrew Cooper, andrewcooper-unseen.org GentrificationWatch, 2015; This Area is Under Community Protection: Stop Evictions, c. 2015; Anti-Gentrification posters from the collection of Aysen Dennis. A feminist and anarchist, Dennis founded a campaign in 2000 to ght against the redevelopment of the South London Aylsebury Estate and the displacement of her community. Carnival Against Capital, 1999; The Carnival Against Capital, held on 18 June 1999, was an international day of protest timed to coincide with the 25th G8summit in Cologne, Germany. NO, 2003; Campaigning materials for Stop the War Coalition. Founded in September 2001 in the weeks following 9/11 and George W. Bush announcement of the 'war on terror', Stop the War Coalition has campaigned to prevent and end the wars in Afghanistan, Iraq, Libya and elsewhere. Artist, writer and activist David Gentleman designed a range of graphics featuring a red blood spatter. No War for Oil! c. 2004 Gin For Everyone: Plan C London, 2016; Poster designed for anti-capitalist organisation Plan C. The pink cocktail refers to the drinks served during Plan C London's monthly meetings, a gesture of decadence and luxury that counters the perceived frugality of other leftist groups Greenham Women Against Cruise: Take President Reagan to Court in the USA, 1983; Thousands of Women will Reclaim GreenhamCommon,1983; Greenham Common Women's Peace Camp was a peace camp established in 1981 to protest at nuclear weapons being sited at RAF Greenham Common in Berkshire, England Nothing to Lose but our Chains, 2017; Baby grow worn by baby Gabriel. The clothing was printed by the South London group of Sisters Uncut, who campaign on behalf of domestic violence survivors. Gabriel and his mother were housed as a result of Sisters Uncut meetings with the council. This is Privatised Space, 2016; Balloon printed with anti-capitalist message. Balloons were released by artist and activist Richard DeDominici at locations throughout Newcastle upon Tyne as a playful protest action. Found in London. AdSpaceHackPack, 2015; Toolkit for removing and replacing commercial advertising, designed by anti-capitalist collective Special Patrol Group. --- From LARC (London Action Resource Center) archive: This Election Use Your Cross Wisely, 2010 (LARC) Bring on The Cuts, 2010–15 (LARC) Welcome to WhitechApel: An Invitation., Unknown date; Campaigning materials from the Whitechapel Anarchist Group MayDay,2003; MayDay,2000; MayDayActionGuide,2003; Flyers for London May Day protests Reclaim the what??, 1991–2003; Reclaim the streets, 1991–2003; Posters used by Reclaim the Streets, a collective that promotes the community ownership of public spaces, founded in 1991. Please obstruct privatisation, c. 2007 We are more powerful than they can possibly imagine, 2000s Fracking is coming to the UK!!! Together we can stop it, 2017; Flyer for environmental campaigners Frack Off Storm the Banks!, 2009; Anti-capitalist poster for protests that accompanied the 2009 G20 summit held in London Who Killed Altab Ali, Never Forget Altab Ali, Bangladeshi Altab Ali was 24 years old when he was killed by members of the National Front in a racist attack on 4 May 1978. Since then, commemorations have been held annually on this day in addition to a wide range of campaigning activities that honour his memory and promote anti-racist causes. Banner by Dan Jones --- More banners: Gatwick Detainees Welfare Group Quilt, 2014; Quilt made as the result of a community sewing project with the Gatwick Detainees Welfare Group. School children, detained and formerly detained asylum seekers and volunteers contributed patchwork panels featuring images of journey and friendship. The project was organised by Refugee Tales, an organisation promoting the rights of refugees Out of Order, 2018; Banner printed on an upside-down US flag by Lindis Percy, co-founder of the Campaign for the Accountability of American Bases. In 2001 Percy was initially ned after conducting a protest at a U.S. Air Force station in Norfolk, East Anglia. She subsequently brought a landmark case in the UK High Court, which granted legal authority to use and 'deface' the U.S. flag. Thank you Schtinter. Battersea CND,1985; Banner made by Battersea's CND (Campaign for Nuclear Disarmament) Group and used at Greenham Common Women's Peace Camp, a peace camp established in 1981 to protest at nuclear weapons being sited at RAF Greenham Common in Berkshire, England. Stairs Right Wall SexWorkisWork, 2018; Banner for The Women's Strike Assembly, a coalition of autonomous feminist groups organising around issues of paid and reproductive labour, trans and sex workers rights, gender violence and access to services. Stairs Left Wall JusticeForCleaners,2017; Banner made by United Voices of the World, an independent member- led trade union that organises for precarious workers, mainly in service industries. This banner was used as part of a successful campaign at the London School of Economics where cleaners, many of whom were low paid migrant workers, fought to be employed in-house rather than through a private contractor. Stairs Middle Wall LIARS, 2016; Banner used at the March for Europe on 2nd July 2016, shortly after the Brexit referendum. The slogan 'liars' was printed in response to pledges made during the referendum campaign. --- EVENTS: 9 July 2018 Are Rites Your Responsibility? Gallery visit and game play. A visit to artist and cultural activist Andrea Luka Zimmerman's screening room and installation (including key texts from 1968 and London protest banners from across the decades), part of the London Open 2018 at the Whitechapel Gallery. The central work is Andrea's 2017 film Civil Rites, an exploration of radical Newcastle and the political and social legacy of Martin Luther King's visit in 1967. The film is 28 minutes long. Game play: Part of the exhibition is the 1980s game 'Roots and Bootstraps' developed by feminist and anti-racist activist Pat Garrett (also founding member of the 1980s queer punk band The Frigging Little Bits) exploring class privilege. The game board is hand-drawn, and its rules and moves are designed to prompt discussion about social mobility, opportunity and allegiances. The game is based on first hand experiences and this play hopes to make a current version of it for 2018. Andrea Luka Zimmerman will talk about how the Civil Rites project came together, and one of the activist groups lending a banner may speak about their current campaign. --- 11 July 2018 Refugee Tales - Whitechapel Gallery 3- 3.30pm On the final day of its 2018 walk, the Refugee Tales project, which walks in solidarity with refugees, asylum seekers and detainees, paused at the gallery to recite articles from The Universal Declaration of Human Rights, marking its 70th anniversary. This special happening coincides with Andrea Luka Zimmerman's presentation in the exhibition of Civil Rites (2018). The film takes Martin Luther King's honorary doctorate acceptance speech at the University of Newcastle in 1967 as the point of departure for a timely meditation on contemporary social justice movements. Continuing its call for an end to indefinite detention, Refugee Tales 2018 runs from 7-11 July. --- 21 July 2018 Nocturnal Creatures - Whitechapel Gallery 8-10pm A shared reading that echoes Luka Zimmerman's film Civil Rights, exploring how poverty, racism and war continue to haunt our lives. Readings by Aysen Dennis, Evan Ifekoya, So Mayer, Liberty Anthony Sadler, Daniella Shreir and Andrea Luka Zimmerman.

Статтю присвячено нетривалому періоду панування Директорії Української Народної Республіки в повітовому центрі Херсонської губернії м. Єлисавет (українізована назва міста Єлисаветград). Ідеться про перехід міста і повіту під владу Директорії, про антигетьманський переворот, здійснений сотником Михайлом Вербицьким за підтримки місцевого осередку «Українського національного союзу», а також формування збройних сил УНР у місті та повіті. Розглядається діяльність різних органів місцевого самоуправління та їхні взаємини зі збройними силами Директорії, а також процес поступового поширення анархії, перебіг основних збройних конфліктів на території повіту між різними політичними угрупованнями, а також конфлікт із німецьким контингентом, що мав за умовами Комп'єнського перемир'я залишити територію повіту. У статті також ідеться про падіння влади Директорії та спробу організувати повстання проти петлюрівських військ. Невдалий початок повстання призвів до масштабного єврейського погрому та пограбування міського майна. Спростовується найбільш поширена версія про керівництво повстання з боку більшовиків, пояснюється основна мотивація керівництва повстанням. ; The article is dedicated to a short period of the power of the Directory of the Ukrainian People's Republic in the city of Elizavetgrad, a district center of Kherson province, in November 1918 – February 1919. In November 1918, the city was under the control of the government of the Hetman of the Ukrainian State Pavlo Skoropadsky. However, in rural communities of Elizavetgrad district, the insurgent movement had already grown in strength, which eventually led to the downfall of the Ukrainian State. The anti-Hetman coup d'état led by Captain Mikhail Verbitsky, which was supported by the local branch of the «Ukrainian National Union», had a peaceful character to establish control over the city and district, as well as military formations under the authority of the Directory of the UPR. In this article, there were demonstrated main measures of the UPR military command to conduct military conscription in the district, as well as material resources for the defence of the UPR. The article also concerns the multi-power system in the district: the military authorities of the Directory of the UPR, the local self-government, and the Soviet of Workers' Deputies. The City Council was directly concerned on the city economy, as well as maintaining law and order. For this purpose, there was created a committee for public safety, which commanded the home guards (city voluntary police) and the former Hetman's guard. The Soviet of Workers' Deputies was virtually inactive, but exploiting the trade unions, it struggled for the signing of a collective workers' agreement under the leadership of the Elvorty plant. In December 1918 – January 1919, anarchy gradually spreads in the district. Numerous armed formations and criminal gangs spring up and conflict with the German contingent which had to evacuate the territory of the district according to the Compiegne Armistice. Under these circumstances, the military leadership of the UPR began to take the necessary measures to mobilize its units and overcome anarchy in the city and the district. However, since the end of January, the situation in the province was aggravated due to the activation of the Bolsheviks, the White Guards and the anarchists. The details of the offensive of the Military Revolutionary Committee against the UPR and of the pogrom of Jews, 1–5 February 1919 are also showed in this article. The cause of the Red uprising and the reasons for its defeat are demonstrated. The paper also concerns the downfall of the UPR and the establishment of the Soviet power in the city.

Статтю присвячено нетривалому періоду панування Директорії Української Народної Республіки в повітовому центрі Херсонської губернії м. Єлисавет (українізована назва міста Єлисаветград). Ідеться про перехід міста і повіту під владу Директорії, про антигетьманський переворот, здійснений сотником Михайлом Вербицьким за підтримки місцевого осередку «Українського національного союзу», а також формування збройних сил УНР у місті та повіті. Розглядається діяльність різних органів місцевого самоуправління та їхні взаємини зі збройними силами Директорії, а також процес поступового поширення анархії, перебіг основних збройних конфліктів на території повіту між різними політичними угрупованнями, а також конфлікт із німецьким контингентом, що мав за умовами Комп'єнського перемир'я залишити територію повіту. У статті також ідеться про падіння влади Директорії та спробу організувати повстання проти петлюрівських військ. Невдалий початок повстання призвів до масштабного єврейського погрому та пограбування міського майна. Спростовується найбільш поширена версія про керівництво повстання з боку більшовиків, пояснюється основна мотивація керівництва повстанням. ; The article is dedicated to a short period of the power of the Directory of the Ukrainian People's Republic in the city of Elizavetgrad, a district center of Kherson province, in November 1918 – February 1919. In November 1918, the city was under the control of the government of the Hetman of the Ukrainian State Pavlo Skoropadsky. However, in rural communities of Elizavetgrad district, the insurgent movement had already grown in strength, which eventually led to the downfall of the Ukrainian State. The anti-Hetman coup d'état led by Captain Mikhail Verbitsky, which was supported by the local branch of the «Ukrainian National Union», had a peaceful character to establish control over the city and district, as well as military formations under the authority of the Directory of the UPR. In this article, there were demonstrated main measures of the UPR military command to conduct military conscription in the district, as well as material resources for the defence of the UPR. The article also concerns the multi-power system in the district: the military authorities of the Directory of the UPR, the local self-government, and the Soviet of Workers' Deputies. The City Council was directly concerned on the city economy, as well as maintaining law and order. For this purpose, there was created a committee for public safety, which commanded the home guards (city voluntary police) and the former Hetman's guard. The Soviet of Workers' Deputies was virtually inactive, but exploiting the trade unions, it struggled for the signing of a collective workers' agreement under the leadership of the Elvorty plant. In December 1918 – January 1919, anarchy gradually spreads in the district. Numerous armed formations and criminal gangs spring up and conflict with the German contingent which had to evacuate the territory of the district according to the Compiegne Armistice. Under these circumstances, the military leadership of the UPR began to take the necessary measures to mobilize its units and overcome anarchy in the city and the district. However, since the end of January, the situation in the province was aggravated due to the activation of the Bolsheviks, the White Guards and the anarchists. The details of the offensive of the Military Revolutionary Committee against the UPR and of the pogrom of Jews, 1–5 February 1919 are also showed in this article. The cause of the Red uprising and the reasons for its defeat are demonstrated. The paper also concerns the downfall of the UPR and the establishment of the Soviet power in the city.

In this general article peculiarity of the activity of the international socialist movement on the eve of the beginning of World War Iis discussed. It was established that, despite the growing role of the socialists in the socio-political life of European countries, they represented only an organized labor movement. The most influential socialist organizations were in Germany, Great Britain, Belgium, as well as in France and Italy. At the same time, in the pre-war period, the socialists of Eastern Europe, in particular the Russian Empire had a negligible impact on the activities of the Second International. An association with the left ideology managed to achieve significant success in propaganda of socialist slogans and the organization of the working class after the suppression of anarchists. Despite the declarative ideas of unity in the Second International, socialists from different countries did not have a common vision of the prospects for the development of the socialist movement, its goals and priorities, as well as the relation to cooperation with the official governments of the states. This led to the ideological division in the socialist movement of the reformists and radicals. The ideological and political divisions testified to the weakness of the Second International. Most Left unions and movements were convinced that the Austro-Serbian conflict could be localized and it would not be the beginning of large-scale hostilities. Conclusions are drawn that the ideological differences in the II International ended with the split of the international socialist movement with the onset of large-scale hostilities in Europe. ; В статье рассмотрены особенности деятельности международного социалистического движения накануне Первой мировой войны. Установлено, что, несмотря на рост роли социалистов в общественно-политической жизни европейских государств, они представляли только организованное рабочее движение. Левым удалось достичь значительного успеха в пропаганде социалистических лозунгов и организации рабочего класса после вытеснения анархистов. Несмотря на декларируемые идеи единства во II Интернационале, социалисты из разных стран не имели общего видения перспектив развития социалистического движения, его целей и приоритетов, а также отношения к сотрудничеству с официальными правительствами государств. Это привело к идейному делению в социалистическом движении на реформистов и радикалов. Большинство левых объединений и движений были убеждены, что австрийско-сербский конфликт удастся локализовать и он не станет началом масштабных военных действий. Доказано, что идеологические разногласия во II Интернационале в итоге стали причиной раскола международного социалистического движения с началом масштабных боевых действий в Европе. ; У статті розглянуто особливості діяльності міжнародного соціалістичного руху напередодні Першої світової війни. З'ясовано, що, попри зростання ролі соціалістів у суспільно-політичному житті європейських держав, вони репрезентували лише організований робітничий рух. Лівим удалось досягнути значного успіху в пропаганді соціалістичних гасел та організації робітничого класу після витіснення анархістів. Попри задекларовану єдність у ІІ Інтернаціоналі, соціалісти з різних країн не мали спільного бачення перспектив розвитку соціалістичного руху, його цілей та пріоритетів, а також ставлення до співпраці з офіційними урядами держав. Це спричинило ідейний поділ на реформістів та радикалів у соціалістичному русі. Більшість лівих об'єднань та рухів були переконані, що австрійсько-сербський конфлікт удасться локалізувати і він не стане початком масштабних військових дій. Доведено, що ідеологічно-політичні поділи у ІІ Інтернаціоналі зрештою стали причиною розколу міжнародного соціалістичного руху з початком масштабних бойових дій у Європі.

Abstrak: This study discusses the Post-Conflict of South Lampung, seeing that the more frequent and easy our people explode with anger without being accompanied by ratios and common sense, so that anger is resolved in an anarchist manner in the form of murder, destruction and even massacre. Moral destructive events and even the dimensions of ethnicity, religion and culture should not be repeated again, it is feared that the Indonesian people will become a sick society that does not prioritize peace and mutual interests and the sick community because this country is increasingly populated by citizens with bad images that are not civilized society. The author uses a qualitative design of sampling. This paper presents alternatives in building a process of post-conflict social communication to build tolerance, inclusiveness and respect for plurality and communicative dialogue between people by creating harmonious relations between religious communities with approaches to strengthening noble values that are packaged with local government policies by giving authority to legal apparatus for violations that occur and facilitate cultural and community leaders in the context of the conflict space peace agreement to the lower community so that the community can maintain and maintain plurality by being able to live side by side.الملخص: بحثت هذه الدراسة في الوضع بعد الصراع في لامبونج الجنوبية، نظرا إلى سهولة وسرعة نشوء غضب المجتمع وتكرّر وقوعه دون أن يشاركه تفكير سليم صحيح منهم، حتى أدى هذا الغضب إلى اتخاذ أسلوب العنف – في التغلب عليه – كالقتل والتدمير بل وقتل الناس. والمفروض أن لا تقع هذه الوقائع المفسدة للأخلاق ثانية، بل ويدخل فيها بعد القبيلة، والدين والثقافة . وخِيف أن يكون المجتمع الأندونيسي مجتمعا مريضا لا يهتم بالأمن والسلامة والشؤون الجماعية، ويكون مريضا لكثرة المواطنين المتّسمين بسيمة سيّئة (مجتمع غير مدني). استخدم الباحث في هذا البحث المنهج الكيفي وأخذ العيّنة. حاولت هذه الدراسة عرض الاختيارات في بناء التواصل الإجتماعي بعد النزاع وهي بثّ روح التسامح، والانفتاح، والاعتبار بوجود التعددية واستمرارية بناء التواصل بين الأمم أو المجتمعات على أساس التراحم فيما بينهم بمدخل تقوية القيم الكريمة في ضوء قرارات الحكومة المحلية بإعطاء السلطة لرجال القضاء على جميع أشكال انتهاك القانون وتوظيف رجال الثقافة والمجتمع في سياق اتفاق السلام حتى المجتمع عامة كي يحافظوا على التعدّدية ويعيشوا آمنين فيما بينهم.Abstrakt: Kajian ini membahas tentang Pasca Konflik Lampung Selatan, melihat semakin sering dan mudahnya masyarakat kita meledak amarahnya tanpa diiringi dengan rasio dan akal sehat, sehingga amarah tersebut diselesaikan dengan cara anarkis yang berupa pembunuhan, perusakan bahkan pembantaian. Seharusnya kejadian-kejadian yang merusak moral bahkan membawa dimensi suku, agama dan budaya ini tidak terulang kembali justru dikhawatirkan masyarakat Indonesia menjadi masyarakat sakit yang tidak mengedepankan kedamaian dan kepentingan bersama serta masyarakat sakit karena negeri ini semakin banyak dihuni oleh warga dengan citra buruk yang tidak civilized society. Penulis menggunakan rancangan kualitatif pengambilan sampel. Tulisan ini memaparkan alternatif dalam membangun proses komunikasi social pasca konflik membangun sikap toleran, inklusif dan menghargai pluralitas serta komunikatif melakukan dialog antar umat yaitu dengan menciptakan keharmonisan hubungan antar umat beragama dengan pendekatan penguatan nilai-nilai luhur yang dikemas dengan kebijakan pemerintah setempat dengan memberikan kewenangan kepada para aparat hukum atas pelanggaran yang terjadi dan memfasilitasi tokoh-tokoh budaya dan masyarakat pada konteks ruang konflik kesepakatan damai hingga masyarakat bawah sehingga masyarakat dapat menjaga dan merawat kemajemukan dengan bisa hidup berdampingan.

In this general article peculiarity of the activity of the international socialist movement on the eve of the beginning of World War Iis discussed. It was established that, despite the growing role of the socialists in the socio-political life of European countries, they represented only an organized labor movement. The most influential socialist organizations were in Germany, Great Britain, Belgium, as well as in France and Italy. At the same time, in the pre-war period, the socialists of Eastern Europe, in particular the Russian Empire had a negligible impact on the activities of the Second International. An association with the left ideology managed to achieve significant success in propaganda of socialist slogans and the organization of the working class after the suppression of anarchists. Despite the declarative ideas of unity in the Second International, socialists from different countries did not have a common vision of the prospects for the development of the socialist movement, its goals and priorities, as well as the relation to cooperation with the official governments of the states. This led to the ideological division in the socialist movement of the reformists and radicals. The ideological and political divisions testified to the weakness of the Second International. Most Left unions and movements were convinced that the Austro-Serbian conflict could be localized and it would not be the beginning of large-scale hostilities. Conclusions are drawn that the ideological differences in the II International ended with the split of the international socialist movement with the onset of large-scale hostilities in Europe. ; В статье рассмотрены особенности деятельности международного социалистического движения накануне Первой мировой войны. Установлено, что, несмотря на рост роли социалистов в общественно-политической жизни европейских государств, они представляли только организованное рабочее движение. Левым удалось достичь значительного успеха в пропаганде социалистических лозунгов и организации рабочего класса после вытеснения анархистов. Несмотря на декларируемые идеи единства во II Интернационале, социалисты из разных стран не имели общего видения перспектив развития социалистического движения, его целей и приоритетов, а также отношения к сотрудничеству с официальными правительствами государств. Это привело к идейному делению в социалистическом движении на реформистов и радикалов. Большинство левых объединений и движений были убеждены, что австрийско-сербский конфликт удастся локализовать и он не станет началом масштабных военных действий. Доказано, что идеологические разногласия во II Интернационале в итоге стали причиной раскола международного социалистического движения с началом масштабных боевых действий в Европе. ; У статті розглянуто особливості діяльності міжнародного соціалістичного руху напередодні Першої світової війни. З'ясовано, що, попри зростання ролі соціалістів у суспільно-політичному житті європейських держав, вони репрезентували лише організований робітничий рух. Лівим удалось досягнути значного успіху в пропаганді соціалістичних гасел та організації робітничого класу після витіснення анархістів. Попри задекларовану єдність у ІІ Інтернаціоналі, соціалісти з різних країн не мали спільного бачення перспектив розвитку соціалістичного руху, його цілей та пріоритетів, а також ставлення до співпраці з офіційними урядами держав. Це спричинило ідейний поділ на реформістів та радикалів у соціалістичному русі. Більшість лівих об'єднань та рухів були переконані, що австрійсько-сербський конфлікт удасться локалізувати і він не стане початком масштабних військових дій. Доведено, що ідеологічно-політичні поділи у ІІ Інтернаціоналі зрештою стали причиною розколу міжнародного соціалістичного руху з початком масштабних бойових дій у Європі.

O escritor e educador russo Lev Nikolayevich Tolstoi (1828-1910), ao elaborar concepções e práticas para a instrução popular de seu tempo e criar uma escola rural em Iasnaia Poliana, local de propriedade de sua família, onde também residia, na Rússia, deixou impressionante legado ao campo da educação escolar de todos os tempos. A exposição desse rico ideário educacional e subsequente trabalho pedagógico constitui o principal alvo do presente artigo. Dessa maneira, em contraponto aos tradicionais métodos escolares opressores e especialmente relacionado ao pensamento libertário anarquista, as refl exões e experiências pedagógicas de Tolstói expõem uma concepção educativa de ampla feição humana, ética e cultural, desvelada numa busca e realização educacional contra os constrangimentos da inteligência e da criatividade, especialmente direcionada ao desenvolvimento infantil e juvenil. Uma concepção educativa reconhecida, sobretudo, a partir dos textos pedagógicos de autoria do próprio Tosltói, bem como através de seus métodos e processos educacionais aliados à ideia de proporcionar uma formação escolar compatível com as melhores potencialidades humanas.Palavras-chave: Educação libertária. Tolstói. Escola Iasnaia Poliana.The cultivation of freedom in Tolstoy PedagogyABSTRACTThe Russian writer and educator Lev Nikolayevich Tolstoy (1828-1910), to develop concepts and practices for the popular education of his time and to create a rural school in Iasnaia Poliana, property location of his family, where he also lived, in Russia, left impressive legacy to the fi eld of education of all time. Exposure of this rich educational and pedagogical work subsequent ideology is the primary focus of this article. Thus, in contrast to traditional school methods oppressors and especially related to the anarchist libertarian thinking, refl ections and pedagogical experiences of Tolstoy expose an educational conception of broad human form, ethical and cultural, unveiled a search and educational achievement against intelligence constraints and creativity, especially targeted at children and youth development. An educational design especially recognized from the pedagogical texts authored by Tosltoy himself as well as through his educational methods and processes together with the idea of providing an education consistent with the best human potential.Keywords: Libertarian education. Tolstoy. School Iasnaia Poliana.En el cultivo de la libertad Tosltói PedagogíaRESUMENEl escritor ruso Lev Nikolayevich y educador Tolstoi (1828-1910), para desarrollar conceptos y prácticas para la educación popular de su tiempo y crear una escuela rural en Iasnaia Poliana, ubicación de la propiedad de su familia, donde también residía en Rusia, a la izquierda impresionante legado en el campo de la educación de todos los tiempos. La exposición de este rico trabajo posterior ideología educativa y pedagógica es el objetivo principal de este artículo. Por lo tanto, en contraste con los métodos tradicionales de la escuela opresores y especialmente en relación con el pensamiento libertario anarquista, refl exiones y experiencias pedagógicas de Tolstoi exponen a uma concepción educativa de amplio forma humana, ética y cultural, dio a conocer una búsqueda y el logro educativo en contra de las restricciones de inteligencia y la creatividad, especialmente dirigido a los niños y el desarrollo juvenil. Un diseño educativo especialmente reconocido a partir de los textos pedagógicos escritos por sí Tosltói, así como a través de sus métodos y procesos educativos, junto con la idea de proporcionar una educación coherente con el mejor potencial humano.Palabras clave: Educación libertaria. Tolstoi. Escuela Iasnaia Poliana.

This paper is aimed at studying the different joint committees between the UGT (General Union of Workers) and the CNT (National Confederation of Labour) organized during the Spanish Civil War in Republican territory, especially after 1939, the less-studied period so far. By the beginning of 1938, UGT and CNT encouraged syndical unions through the establishment of intelligence bases which, one month later (on the 18th of March), configured the formation of the UGT-CNT National Joint Committee. This implied a reinforcement of popular power in a moment of maximum difficulty for the government of the Socialist leader Juan Negrín. The President expected to lift the morale of the population both in the front and in the rearguard with an action from below in order to be able to continue his policy of staunch resistance against the Republican parties and wide sectors of his own party and labour union who considered that, given the negative evolution of the war, it was time to propose surrender. The committee tried to spread throughout all the territories and productive sectors, but in many cases these committees finished in the hands of Izquierda Socialista (Socialist Left) or caballeristas the most important critical sector within the PSOE, led by the labour unionist of the UGT and ex-President Francisco Largo Caballero. This forced Negrín to distance from this 'power from bellow'. The communists, his main allies, had no interest in creating a working-class power where the PCE was not represented at all. The FAI did not make things easier to their anarchist colleagues in the CNT. ; Este artículo tiene como objetivo el estudio de los distintos comités de enlace entre la Unión General de Trabajadores (UGT) y la Confederación Nacional del Trabajo (CNT) que se organizaron durante la Guerra Civil Española en el territorio republicano, especialmente a partir de 1938, el período hasta ahora menos estudiado. Los sindicatos UGT y CNT impulsaron la unidad sindical a principios de 1938 con el establecimiento de unas "Bases de inteligencia" que un mes después, concretamente el 18 de marzo, fueron las que configuraron la formación del Comité Nacional de Enlace UGT-CNT. Supusieron un relanzamiento del poder popular en un momento de máximas dificultades para el gobierno del líder socialista Juan Negrín. El presidente pretendía una acción desde abajo para intentar relanzar la moral tanto en el frente como en la retaguardia, necesaria para seguir su política de resistencia a ultranza frente a los partidos republicanos y amplios sectores de su partido y sindicato que pensaban que por la negativa evolución de la guerra había llegado el momento de plantearse la rendición. El comité intentó extenderse por todos los territorios y sectores productivos, pero en muchos casos estos comités acabaron en manos de Izquierda Socialista o los caballeristas, el sector crítico del PSOE más importante, encabezado por el líder sindical de la UGT y ex presidente Francisco Largo Caballero. Ello motivó que Negrín fuera desmarcándose de este "poder desde abajo". Los comunistas, sus más fieles aliados, tampoco tenían ningún interés por un poder obrero donde el PCE no tenía ningún tipo de representación. La FAI tampoco facilitó las cosas a sus compañeros anarquistas de la CNT.

This paper is aimed at studying the different joint committees between the UGT (General Union of Workers) and the CNT (National Confederation of Labour) organized during the Spanish Civil War in Republican territory, especially after 1939, the less-studied period so far. By the beginning of 1938, UGT and CNT encouraged syndical unions through the establishment of intelligence bases which, one month later (on the 18th of March), configured the formation of the UGT-CNT National Joint Committee. This implied a reinforcement of popular power in a moment of maximum difficulty for the government of the Socialist leader Juan Negrín. The President expected to lift the morale of the population both in the front and in the rearguard with an action from below in order to be able to continue his policy of staunch resistance against the Republican parties and wide sectors of his own party and labour union who considered that, given the negative evolution of the war, it was time to propose surrender. The committee tried to spread throughout all the territories and productive sectors, but in many cases these committees finished in the hands of Izquierda Socialista (Socialist Left) or cabal eristas, the most important critical sector within the PSOE, led by the labour unionist of the UGT and ex-President Francisco Largo Caballero. This forced Negrin to distance from this 'power from bellow'. The communists, his main allies, had no interest in creating a working- class power where the PCE was not represented at all. The FAI did not make things easier to their anarchist colleagues in the CNT. ; Este artículo tiene como objetivo el estudio de los distintos comités de enlace entre la Unión General de Trabajadores (UGT) y la Confederación Nacional del Trabajo (CNT) que se organizaron durante la Guerra Civil Española en el territorio republicano, especialmente a partir de 1938, el período hasta ahora menos estudiado. Los sindicatos UGT y CNT impulsaron la unidad sindical a principios de 1938 con el establecimiento de unas "Bases de inteligencia" que un mes después, concretamente el 18 de marzo, fueron las que configuraron la formación del Comité Nacional de Enlace UGT-CNT. Supusieron un relanzamiento del poder popular en un momento de máximas dificultades para el gobierno del líder socialista Juan Ne- grín. El presidente pretendía una acción desde abajo para intentar relanzar la moral tanto en el frente como en la retaguardia, necesaria para seguir su política de resistencia a ultranza frente a los partidos republicanos y amplios sectores de su partido y sindicato que pensaban que por la negativa evolución de la guerra había llegado el momento de plantearse la rendición. El comité intentó extenderse por todos los territorios y sectores productivos, pero en muchos casos estos comités acabaron en manos de Izquierda Socialista o los caballeristas, el sector crítico del PSOE más importante, encabezado por el líder sindical de la UGT y ex presidente Francisco Largo Caballero. Ello motivó que Negrín fuera desmarcándose de este "poder desde abajo". Los comunistas, sus más fieles aliados, tampoco tenían ningún interés por un poder obrero donde el PCE no tenía ningún tipo de representación. La FAI tampoco facilitó las cosas a sus compañeros anarquistas de la CNT.

This article analyzes the state policy of Ukraine on regulation of social and religious relations. Determined that the church-state relationship is institutional relationships that are primarily social and political in nature. They have their context every historical day. The history of relations between the state and the Church reaches of the Roman Empire. Separation of church and state began in the Middle Ages and in the Renaissance with the development of civil societies started entry processes of secularization and secular features of social life. The theocracy; tsezaropapizm; state church; intermediate state of separation of church and state; policy of nationalization of religion and the Church are determined among the newest models of the relationship of church and state. Grounded four main types (concepts) of public policy for the regulation of relations between church and state: politics nationalization of religion and the Church; leftist-anarchist views and actions; policy of conciliation in religious matters; policy of tolerance. It is noted that the definition of a national model for each country is the individual case, which is affected by many factors external and internal influences, namely: legal principles, the views of secular and ecclesiastical authority, tradition, spiritual and moral state of society and so on. ; Стаття присвячена аналізу державної політики України щодо регулювання суспільно-релігійних відносин. Визначається, що державно-церковні відносини є між інституціональними відносинами, які переважно носять соціально-політичний характер та в кожну історичну добу мають свій контекст. Історія взаємин між державою і Церквою сягає доби Римської імперії. Відокремлення держави і церкви розпочалося в добу середньовіччя, а в епоху Відродження із становленням громадянських суспільств розпочалися процеси секуляризації і набуття світських рис суспільного життя. Серед новітніх моделей взаємин держави і церкви визначають теократію; цезаропапізм; державна Церква; проміжний стан відокремлення Церкви і держави. політика одержавлення релігії й Церкви. Обґрунтовуються чотири основні види (концепції) державної політики щодо регулювання взаємин держави і Церкви: політика одержавлення релігії й Церкви; лівацько-анархічні погляди та дії; політика примиренства в релігійному питанні; політика толерантності.Зазначено, що визначення національної моделі для кожної окремої країни є індивідуальною справою, на яку впливає чимало чинників зовнішнього та внутрішнього впливу, а саме: правові устої, погляди світської та церковної влади, традиції, духовний та моральний стан суспільства тощо. ; Стаття присвячена аналізу державної політики України щодо регулювання суспільно-релігійних відносин. Визначається, що державно-церковні відносини є між інституціональними відносинами, які переважно носять соціально-політичний характер та в кожну історичну добу мають свій контекст. Історія взаємин між державою і Церквою сягає доби Римської імперії. Відокремлення держави і церкви розпочалося в добу середньовіччя, а в епоху Відродження із становленням громадянських суспільств розпочалися процеси секуляризації і набуття світських рис суспільного життя. Серед новітніх моделей взаємин держави і церкви визначають теократію; цезаропапізм; державна Церква; проміжний стан відокремлення Церкви і держави. політика одержавлення релігії й Церкви. Обґрунтовуються чотири основні види (концепції) державної політики щодо регулювання взаємин держави і Церкви: політика одержавлення релігії й Церкви; лівацько-анархічні погляди та дії; політика примиренства в релігійному питанні; політика толерантності.Зазначено, що визначення національної моделі для кожної окремої країни є індивідуальною справою, на яку впливає чимало чинників зовнішнього та внутрішнього впливу, а саме: правові устої, погляди світської та церковної влади, традиції, духовний та моральний стан суспільства тощо.

International audience ; El problema de los « presos antifascistas » : identificación de un fenómeno represivo En el relato tradicional que las grandes síntesis proponen de los acontecimientos políticos del campo republicano, existe un capítulo llamado « la represión de los hechos de mayo », en el cual se habla sobre todo de la persecución sufrida por el Partido Obrero de Unificación Marxista (POUM). Este partido es la figura central de este episodio y muchos de los que escribieron sobre ello fueron militantes o simpatizantes de él. La historia consagrada por autores como Gorkín, Suárez, Alba, y algunos otros, entre los cuales hay que citar a Bolloten, cuenta cómo los comunistas del PCE y del PSUC, siguiendo las órdenes de Stalin y de la Comintern, reprimieron a sus opositores, poumistas y anarquistas, coparon el aparato represivo republicano y dejaron a los demás protagonistas, el gobierno y los otros partidos, en el papel de espectadores impotentes de una caza importada de Moscú. Este « episodio » viene a hacer parte, por fin, de todas las historias de la represión de la guerra civil : es una represión más, cuya particularidad es su objeto (un sector del propio frente antifascista) más que sus métodos (un compuesto de terror legal e ilegal) ; es un elemento más de una guerra vista muchas veces como un ataque irracional de locura fratricidia. 1 ¿ Existió una represión contra los anarquistas después de los hechos de mayo de 1937 2 ? Esta pregunta merece figurar en primera línea en este trabajo 3 , precisamente por su sencillez, porque supone que identificamos con claridad qué es una represión y quiénes eran los anarquistas en aquella época. Merece ser escrita también porque la mayoría de las veces, los estudiosos del tema –anarquistas muchos de ellos-la contestaron sin formularla. Durante la guerra civil, en particular durante la primavera de 1937 y el año posterior, existió en el campo republicano español y particularmente en Cataluña, un movimiento represivo consistente en arrestos y procesamientos de numerosos hombres, militantes, en su 1 Sobre la historiografía de la represión de guerra civil y la idea de guerra fratricidia : « La represión y la guerra civil española. Memoria y tratamiento histórico », Prohistoria n°5, 2001, pp. 2 Los hechos de mayo de 1937 es el nombre comunmente dado a los enfrentamientos armados ocurridos en Barcelona, Tarragona, y varias localidades del sur de Cataluña (Tortosa, Gandesa) y opusieron por un lado las fuerzas de seguridad, asistidas por la militancia del Partido Socialista Unificado de Cataluña (PSUC) y de Estat Català, y por el otro lado las fuerzas de la CNT y del POUM. Los combates duraron cuatro dias a partir del 3 de mayo e hicieron centenares de muertos y heridos. Produjeron la caida del gobierno de la Generalidad y también, indirectamente, la del gobierno de Largo Caballero. Sirvieron como pretexto para que el gobierno central se incautase el orden público en Cataluña. 3 Este artículo se basa en el capítulo segundo de mi tesis doctoral, dirigida por el profesor Bernard Vincent en la Ecole des Hautes Etude en Sciences Sociales (EHESS) en Paris : « Répression et mise en ordre politique : les anarchistes et la construction de l'ordre public en Catalogne pendant la Guerre civile (1937-1938). »

This article seeks to clarify the concept of democracy within Gianni Vattimo's nihilistic hermeneutics. The main objective is to establish the guidelines that give meaning to the author's rhetoric around public issues, which is linked to a conceptual framework known by historiography as the "left Heideggerian" position. This Heideggerianism is intended to be left-wing as an anarchist or communist agenda against the institutions of liberal democracy as part of a pessimistic diagnosis of the hegemonic regime of the West, which it considers "metaphysical" and "lack of emergency", that is, supposedly impervious to changes and social demands. The Turinese, however, pretends to be a supporter of democracy in a different sense, in the formula "from dialogue to conflict". In this context, we will try to show the effective use of "democracy" as a political and social concept in the works of Vattimo, as well as to observe its possible inconsistencies and to find discursive consistency in them. To do this, it will be shown that the Turinese is within a pluralist version of democracy by means of a comparative analysis with the radical version of democracy offered by Chantall Mouffe in 2004. With this procedure, an attempt is made to give indications to reinterpret the left Heideggerian position as an alternative form of liberal political regime in the pluralist key or the hermeneutic radical democracy. As a balance, this proposal to incorporate nihilist rhetoric into a democratic theory would have the advantage of giving conceptual space to social conflicts as part of the dynamics of recognition of diversity within democracy, moving from a metaphysical and closed position to one open to listening to difference and social change. ; Este artículo intenta esclarecer el concepto de democracia dentro de la hermenéutica nihilista de Gianni Vattimo. El objetivo principal es establecer las pautas que dan sentido a la retórica del autor en torno de temas públicos, que este encuentra ligado a un marco conceptual que la historiografía conoce como la posición "heideggeriana de izquierdas". Este heideggerianismo se pretende de izquierdas en tanto agenda anarquista o comunista contra las instituciones de la democracia liberal como parte de un diagnóstico pesimista sobre el régimen hegemónico del Occidente, que considera "metafísico" y "falta de emergencia", esto es, supuestamente impermeable a los cambios y reivindicaciones sociales. El turinés, sin embargo, pretende ser partidario de la democracia en un sentido distinto, en la fórmula "del diálogo al conflicto"; en este contexto, intentaremos mostrar el uso efectivo de "democracia" como concepto político y social en las obras de Vattimo, observar sus posibles incoherencias y ver la manera de encontrarles consistencia discursiva. Para eso, se va a mostrar que el turinés se halla dentro de una versión pluralista de la democracia por medio de un análisis comparativo con la versión radical de la democracia ofrecida por Chantall Mouffe en 2004. Con este procedimiento, se intenta dar indicios para reinterpretar la posición heideggeriana de izquierda como una forma alternativa de régimen político liberal en la clave pluralista o de democracia radical hermenéutica. Como un balance, esta propuesta de incorporar la retórica nihilista en una teoría democrática tendría la ventaja de dar cabida conceptual a los conflictos sociales como parte de las dinámicas de reconocimiento de la diversidad dentro de la democracia, pasando desde una postura metafísica y cerrada a otra abierta a la escucha de la diferencia y el cambio social.