Suchergebnisse

The subject of the study political and economic strategies for the distribution and use of natural resources by the Arctic countries. The purpose of the article – author's vision of the benefits of the arctic strategy of China and promising directions of Ukraine's participation in solving the strategic tasks of sustainable development of the region. Methodology of the work general macroeconomics, theories of sectoral markets and sustainable development. On the basis of the system approach, factors influencing the sustainable development of the Arctic region are identified. Using the methods of expert analysis, the main directions of the Chinese geopolitical strategy are determined. Structure and synthesis methods reveal the strengths and weaknesses of international cooperation in the joint use of natural resources in the Arctic. on three main topics: (1) the first is the growing circumpolar collaboration between organizations of peoples and regional governments: the North meets the North, (2) region–building under paramount participation of states with a focus on the Arctic Council, (3) the relationship of the Arctic with the outside world, (4) effects non–system actors (China) on the transformation of geopolitical and geo–economic strategies in the Arctic region as the sixth part of world space north of the parallel 66 ° 33'39» with a population of 4 million people in eight circumpolar countries: Canada, Denmark (Greenland), Finland, Iceland, Norway, Russia, Sweden and the United States, rich in renewable (fish, sea animals) and non– renewable resources (up to 20% of world mineral reserves), (5) influence of ice melting on geopolitical and geo–economical situation in Arctic; «Polar Silk Road», White Paper «China's Arctic Policy» China justifies its role in the fight against global warming and the need to participate in the development of decisions regarding the Arctic as a whole. Beijing's interests are not limited to shipping and the development of mineral resources of the bottom and subsoil, they are also ...

Recently the Arctic becomes an important strategic region, through which lie important sea routes, as well as the Arctic shelf was discovered signifiant deposits of energy resources. The distribution of spheres of inflence in the Arctic region between Canada, USA, Russia, Norway and Denmark is an actual problem of modern international relations.The peculiarity of the Arctic as a region - is that it consists mainly of segments of national states and political centers of which most are located far to the south. At the beginning of the XXI century the strategic importance of the North grows and comes the most important in geopolitics and economics as Arctic states and leading countries outside the region. Canada and Russia have the best starting position in the upcoming «battle for the Arctic» They not only have the lingering Arctic coast line and operates under the Northern Sea Route and the Northwest passage, but also have the largest icebreaker flet and the unique experience of actions Navy in the Arctic Circle.Sectoral allocation as one of the Arctic division variants - in which the territory is divided along the lines of the meridians that converge at the intersection on the Pole, and the distribution of the median line at equal distances from the coast.International opposition to the division of the Arctic territory and its many resources is beginning to strengthen and supplemented with new threats to the Arctic states. But despite this, some regions of the Arctic states have an independent political line and position themselves as full actors in the international arena.The struggle for control of the Arctic is still in the initial stage and does not worsen, turned around primarily in the legal and diplomatic fild. All sides have enough time to create the initial position for future strategic rivalry. ; Анализируются современные вызовы в Арктическом регионе. Автор рассматривает международное противостояние государств за раздел территории Арктики.В последнее время Арктика является важным стратегическим регионом, через который проходят важные морские пути, а также в арктическом шельфе было открыто значительные месторождения энергетических ресурсов. Распределение сфер влияния в арктическом регионе между Канадой, США, Россией, Норвегией и Данией является актуальной проблемой современных международных отношений. ; Аналізуються сучасні виклики в Арктичному регіоні. Автор розглядає міжнародне протистояння держав за поділ території Арктики. Останнім часом Арктика є важливим стратегічним регіоном, через який проходять важливі морські шляхи, а також в арктичному шельфі було відкрито значні родовища енергетичних ресурсів. Розподілення сфер впливу в арктичному регіоні між Канадою, США, Росією, Норвегією та Данією є актуальною проблемою сучасних міжнародних відносин

The article is devoted to the analysis of the current political situation in the Arctic region. In the modern world there is an active formation of a new geopolitical area with its own regional policy, population and culture – the Arctic. The development of this territory by the leading countries of the world causes the gain of conflicts in this region. In the presented article the author examines the politics of Canada, US, Norway, Denmark and the Russian Federation in the context of the separation of issues related to the clash of interests in the region and to the identification of areas for further cooperation in the formation of a joint, balanced policy of international cooperation from the side of the leading countries in the world. In the article there is emphasized that the relevance of this issue is caused by global warming, which provides opportunities for energy production and the development of new transport routes and also the uncertainty of the legal status of the Arctic leads to strengthening of the conflicts in this region. These factors lead to encroachment of other countries and organizations on mastering of this area. Except the Arctic countries, including Sweden, Finland, Iceland, Canada, the USA, Norway, Denmark and Russia ambitions also demonstrate China and the EU. The Arctic today is a socio-economic, socio-cultural, ethnic and geopolitical space around the North Pole, acts as the object of management of the Arctic states and the subject of the regulation of international law. In the Arctic region, there are eight states - Russia, the USA, Canada, Denmark, Norway, Sweden, Finland, Iceland. InArchitect states, the territories of which directly adjoin the Arctic. Among them, Canada, the United States, Denmark, Norway and Russia play a leading role. In the modern Arctic, one of the most difficult geopolitical situations in the world is formed. The common space of the Arctic states, shaped into a single Arctic region, has huge reserves of natural resources and a unique geographic location on the way to the development of new transport routes. All of this increases the geopolitical significance of the region and leads to a collision of interests of the leading powers of the world, manifested in the political confrontation and intensification of conflicts between countries. The increased interest from the countries to the Arctic began to emerge due to global warming in the world. This contributes to the fact that the waters of the region can be free from ice from one month to almost the entire summer period. New prospects and opportunities are opened up to countries, and along with them rivalry for access to resources of the Arctic region. Competition is gaining momentum every day. An international dispute over the right to develop minerals on the Arctic day, the same gas and oil, exacerbates political confrontation. More and more countries want to take part in issues related to the use of the riches of this region. Today, many states want to join the Arctic Council and join in solving issues related to the distribution of territory and resources. Thus, the Arctic becomes one of the central themes of great global politics, which attracts attention not only to new opportunities but also to the challenges of the collision of the interests of the leading countries of the world in this region. ; Статтю присвячено аналізу сучасного політичного становища в Арктичному регіоні. У сучасному світі спостерігається активне формування нового геополітичного простору зі своєю регіональною політикою, населенням та культурою – Арктики. Освоєння цієї території провідними державами світу спричиняє посилення конфліктності в даному регіоні. У представленій статті автором розглядається політика Канади, США, Норвегії, Данії та Російської Федерації у контексті виокремлення питань, пов'язаних зі зіткненням інтересів у регіоні та визначенням напрямків подальшої співпраці у формуванні спільної, збалансованої політики міжнародного співробітництва зі сторони провідних держав світу. У статті наголошується, що актуальність даного питання обумовлена тим, що глобальне потепління, яке надає можливості для видобутку енергоносіїв та розвитку нових транспортних шляхів, а також невизначеність правового статусу Арктики приводить до посилення конфліктів у даному регіоні. Ці фактори спричиняють зазіхання й інших держав та організацій на освоєння даної території. Окрім приарктичних держав, серед яких Швеція, Фінляндія, Ісландія, Канада, США, Норвегія, Данія та Росія амбіції проявляють також Китай та ЄС. ; Статтю присвячено аналізу сучасного політичного становища в Арктичному регіоні. У сучасному світі спостерігається активне формування нового геополітичного простору зі своєю регіональною політикою, населенням та культурою – Арктики. Освоєння цієї території провідними державами світу спричиняє посилення конфліктності в даному регіоні. У представленій статті автором розглядається політика Канади, США, Норвегії, Данії та Російської Федерації у контексті виокремлення питань, пов'язаних зі зіткненням інтересів у регіоні та визначенням напрямків подальшої співпраці у формуванні спільної, збалансованої політики міжнародного співробітництва зі сторони провідних держав світу. У статті наголошується, що актуальність даного питання обумовлена тим, що глобальне потепління, яке надає можливості для видобутку енергоносіїв та розвитку нових транспортних шляхів, а також невизначеність правового статусу Арктики приводить до посилення конфліктів у даному регіоні. Ці фактори спричиняють зазіхання й інших держав та організацій на освоєння даної території. Окрім приарктичних держав, серед яких Швеція, Фінляндія, Ісландія, Канада, США, Норвегія, Данія та Росія амбіції проявляють також Китай та ЄС.

Over the last few years the European Union began to develop it's foreign policy in the Arctic Region. This is due to the fact that the Arctic as a region has become very important for its mineral and biological resources, trade and tourism routes and, of course, for its global warming threat. With increasing global temperatures leading to less sea ice and more human activities in the Arctic, the EU's foreign policy has been developed more quickly. However, there is some speculation between the Arctic states whether to give or not the leading possibilities for the European Union in this pressing questions.In the article reviewed and analyzed the Arctic vector of foreign policy of the European Union.The main focus is made by the author on identifying the implementation of the main priorities of foreign policy interests of this community in the Arctic region. Do an emphasis on the growing inflence of the EU in solving the problems of climate change, a resolution of territorial claims among countries, the development of new transport routes and protection of cultural heritage in the Arctic. Along with this, the main challenge is to answer on the important question, what kind of role is assigned to this integration union and on what principles are embodied in life goals and interests of the EU in the Arctic region ; Рассмотрен и проанализирован арктический вектор внешней политики Европейского Союза. Основной акцент автором делается на определении приоритетных направлений реализации внешнеполитических интересов данного сообщества в Арктическом регионе. Делается упор на росте влияния ЕС в решении проблем, связанных с изменением климата, разрешением территориальных претензий между странами, развитии новых транспортных маршрутов и сохранении культурного наследия населения Арктики. Автор пытается определить статус указанного интеграционного объединения и принципы, на которых воплощаются в жизнь цели и интересы ЕС в Арктическом регионе ; Розглянуто та проаналізовано арктичний вектор зовнішньої політики Європейського Союзу. Основний акцент автором робиться на окресленні та визначенні пріоритетних напрямків реалізації зовнішньополітичних інтересів даного співтовариства в Арктичному регіоні. Робиться наголос на зростанні впливу ЄС у вирішенні проблем, пов'язаних із зміною клімату, розв'язанням територіальних претензій між країнами, розвитку нових транспортних маршрутів та збереженням культурної спадщини населення Арктики. Авторка намагається визначити статус зазначеного інтеграційного об'єднання і засади, на яких втілюються у життя цілі та інтереси ЄС в Арктичному регіоні

The article is devoted to the analysis of the Arctic Council's activities as a forum of international cooperation in the northern polar region. The establishment of the above-mentioned regional international organization in 1996 initiated cooperation of states on topical issues in the Arctic, especially in the field of environmental protection. The Arctic Council united eight states of the northern polar region, Arctic indigenous organizations which have the status of «permanent participants» and international organizations (intergovernmental, inter-parliamentary, non-governmental) which have received the status of observer. Like any organization, it has both advantages and disadvantages. In general, during the existence of the Arctic Council, states under its auspices have been able to adopt three important regional international treaties governing relations between them, as well as a number of «soft law» acts which have political weight. Ukraine has all chances to deepen cooperation with arctic states, having received the status of observer in the Arctic CouncilKey words: the Arctic; regional international organization; «soft law»; permanent participant; «Rovaniemi рrocess»; observer. ; Проаналізовано діяльність Арктичної ради як форуму міжнародного співробітництва в Північному полярному регіоні. Створення вищезазначеної регіональної міжнародної організації 1996 року започаткувало співпрацю держав з актуальних питань в Арктиці, передусім у сфері охорони навколишнього середовища. Арктична рада об'єднала вісім держав Північного полярного регіону, організації корінних народів Арктики, які мають статус «постійних учасників», та міжнародні організації (міжурядові, міжпарламентські, неурядові), які набули статусу спостерігачів. Як і будь-яка організація, вона має переваги та недоліки. Загалом за час існування Арктичної ради держави під її егідою вдалося прийняти три важливі регіональні міжнародні договори, які регулюють відносини між ними, а також низку актів «м'якого права», що мають політичну вагу. Україна має усі шанси поглибити співробітництво з державами зазначеного регіону як спостерігач в Арктичній раді. Ключові слова: Арктика; регіональна міжнародна організація; «м'яке право»; «постійний учасник»; «процес Рованіемі»; спостерігач.

Стаття присвячена розгляду розвитку Арктичного регіону в умовах сучасних геополітичних трансформацій. Авторка звертає увагу на новий етап розвитку міжнародних відносин в Арктиці, що характеризується комплексом дій багатьох суверенних держав та недержавних суб'єктів по відношенню до даного регіону. Завдяки потеплінню клімату та глобальним процесам у світі, вся міжнародна система управління в Арктиці зазнає змін.Це є результатом тісного геополітичного та економічного зв'язку даного регіону з усім світом. Трансформація сучасної світової системи призводить до необхідності оцінки ефективності взаємодії держав в управлінні та розвитку даного регіону, а також розгляду можливості їх удосконалення. ; Статья посвящена рассмотрению развития Арктического региона в условиях современных геополитических трансформаций. Автор обращает внимание на новый этап развития международных отношений в Арктике, который характеризируется комплексом действий многих суверенных государств и негосударственных субъектов по отношению к данному региону. Благодаря потеплению климата и глобальным процессам в мире, вся международная система управления в Арктике изменяется. Это является результатом тесной геополитической и экономической связи данного региона со всем миром.Трансформация современной мировой системы приводит к необходимости оценки эффективности взаимодействия государств в управлении и развитии данного региона, а также рассмотрения возможности их совершенствования ; The Arctic is a region of political interests of the countries. This region will determine the vector of economic and geopolitical development of the planet over the next century. Therefore, it's believed that this century will be the «century of the Arctic». Natural resources and economic potential of the Arctic region plays an important role in the development of the national economy and sustainable development of the regions situated in that zone. Conservation and sustainable development of the Arctic is a necessary condition for its further successful development. The Arctic has a universal global value of its unique nature and a great inflence on the planetary environment.The article is dedicated to review the development of the Arctic region in the conditions of the modern geopolitical transformations. The author pays attention to a new stage of development of international relations in the Arctic, which is characterized by complex actions of many sovereign states and non-state actors towards to the region. Due to the climate warming and global processes in the world, the whole international system of governance in the Arctic is changing. This is the result of close geopolitical and economic ties of the region with the world. The transformation of the modern world system makes it necessary to assess the effectiveness of the cooperation among states in the management and development of this region, as well as to consider the possibility of improving them.

Розглядаються теоретичні основи арктичної політики Сполучених Штатів Америки у період президентської каденції Дональда Трампа. Проведений комплексний порівняльний аналіз трьох ключових документів, які закладають основи цієї політики: Арктичної стратегії Міністерства оборони, Арктичної стратегічної перспективи Берегової охорони та Стратегічної перспективи для Арктики ВМС США. Досліджується взаємозв'язок арктичної політики з політикою забезпечення національної безпеки та національної оборони Сполучених Штатів Америки. Вказуються головні складові політики США в регіоні Арктики на найближчу перспективу. ; Actuality of the studied issue is conditioned by the rapid climate changes which make the Arctic much more accessible from year to year and attract new actors into the region. The Arctic is constantly becoming more visible on the agenda of the modern international relations. However, nearly for the whole postbipolar period the Arctic was widely ignored by the U.S. officials. As a result, Washington has kept low profile in the region till recently, staying away from management of the region. The situation has dramatically changed when Donald Trump has entered into the office. Having started reshaping the whole national security and foreign policy discourse, he has also begun updating U.S. policy towards the Arctic. So, the study presents thorough analysis of the Arctic policy of the United States during first presidential administration of Donald Trump. Three key U.S. official documents serve as foundations for the renewed Arctic policy, but what is thrilling all of them have been produced by the agencies responsible for ensuring national security and defense: Department of Defense, Coast Guard and Navy. As study shows, their main provisions reproduce crucial message on the National Defense Strategy, describing the Arctic as the new potential conflict area in the international arena. Such approach to the region reflects major trends in current domestic and foreign policy of the U.S., namely: restoring strong national power with the emphasis on military compound, and ignoring/neglecting multilateral cooperation with the emphasis on non-military issues. Thus, instead of creation of the Arctic policy on the solid research background and international experience, the U.S. officials try to implement it into security discourse, being narrowly understood. As study underlines, new U.S. Arctic policy tries to position Washington as a leader who protects the region from two main strategic competitors, Russia and China. Thus, the analysis of the official documents confirms that elaborated Arctic policy is strongly subordinated to the national defense discourse and American national security interests, and therefore appeals for upgrading and strengthening of military capabilities and facilities of the respected U.S. federal agencies. As study discovers, special attention is drawn upon the necessity of construction of modern and capable ice-breaker fleet. The analysis of the documents also reveals that they have been designed in quite aggressive and provocative manner, abound in vociferous statements, but lack precise understanding of the region and processes occurring there for the last thirty years. Respectively, documents do not present comprehensive, complex and strategic vision of the Arctic; rather they should be viewed like a part of national security and defense strategy discourse of the United States of America. Nevertheless, such documents, though poorly worked-out, present a step ahead in American official thinking about the Arctic. Taking into account continuous transformation of the region, the new U.S. president will have to keep elaboration of the Arctic policy, taking into consideration the prepared documents. ; В статье рассматриваются теоретические основы арктической политики Соединенных Штатов Америки в период президентского правления Дональда Трампа. Проведен комплексный сравнительный анализ трех ключевых документов, которые закладывают основы этой политики: Арктической стратегии Министерства обороны, Арктической стратегической перспективы Береговой охраны и Стратегической перспективы для Арктики ВМС США. Исследуется взаимосвязь арктической политики с политикой обеспечения национальной безопасности и национальной обороны Соединенных Штатов Америки. Указываются главные составляющие политики США в регионе Арктики на ближайшую перспективу.

Інституційний потенціал управління транскордонним співробітництвом в Баренцовому регіоні Північної Європи, його спрямованість на пріоритети «зеленої економіки», примноження людського капіталу та переорієнтацію на кластерний розвиток може служити прикладом для розвитку транскордонної співпраці в регіоні Карпат. У статті здійснено порівняльний аналіз діяльності Баренцової Євро-Арктичної та Баренцової Регіональної Рад (БЕАР/БРР) та Карпатського єврорегіону. Обґрунтовано можливість, доцільність і потенційну результативність заснування нового міжнародного інструменту підтримки транскордонного співробітництва України та країн Вишеградської групи у регіоні Карпат. ; Institutional capacity of cross border cooperation in the Barents Region Northern Europe, its focus on the priorities of the "green economy", human capital enhancement and conversion to cluster development can serve as a model for the development of cross-border cooperation in the Carpathian region. This is evidenced multifaceted activities of the Barents Euro-Arctic and the Barents Regional Councils (BEAR/BRC) promote cooperation of border regions and local communities, coordination, prioritization and implementation of the Barents cooperation at the international, interstate and interregional level, synchronize their activities in the Arctic region with the EU institutions, leading structures international cooperation in Northern Europe, the Arctic and the Baltic. The experience of the BEAR/BRC institutions points to the possibility, feasibility and potential impact of high establishing a new multilateral international instrument supporting cross-border cooperation in the Carpathian region.The Council of Carpathian Cooperation with the participation of the European Commission, the Visegrad countries of the EU and Ukraine would function on a permanent basis as a tool for harmonizing the development of border areas of the EU and Ukraine, preventing the destructive influence of the internal political conjuncture of the neighboring countries on the development of the CBC in the Carpathian region.

Institutional capacity of cross border cooperation in the Barents Region Northern Europe, its focus on the priorities of the "green economy", human capital enhancement and conversion to cluster development can serve as a model for the development of cross- border cooperation in the Carpathian region. This is evidenced multifaceted activities of the Barents Euro-Arctic and the Barents Regional Councils (BEAR/BRC) promote cooperation of border regions and local communities, coordination, prioritization and implementation of the Barents cooperation at the international, interstate and interregional level, synchronize their activities in the Arctic region with the EU institutions, leading structures international cooperation in Northern Europe, the Arctic and the Baltic. The experience of the BEAR/BRC institutions points to the possibility, feasibility and potential impact of high establishing a new multilateral international instrument supporting cross-border cooperation in the Carpathian region.The Council of Carpathian Cooperation with the participation of the European Commission, the Visegrad countries of the EU and Ukraine would function on a permanent basis as a tool for harmonizing the development of border areas of the EU and Ukraine, preventing the destructive influence of the internal political conjuncture of the neighboring countries on the development of the CBC in the Carpathian region ; Інституційний потенціал управління транскордонним співробітництвом в Баренцовому регіоні Північної Європи, його спрямованість на пріоритети «зеленої економіки», примноження людського капіталу та переорієнтацію на кластерний розвиток може служити прикладом для розвитку транскордонної співпраці в регіоні Карпат. У статті здійснено порівняльний аналіз діяльності Баренцової Євро-Арктичної та Баренцової Регіональної Рад (БЕАР/БРР) та Карпатського єврорегіону. Обґрунтовано можливість, доцільність і потенційну результативність заснування нового міжнародного інструменту підтримки транскордонного співробітництва України та країн Вишеградської групи у регіоні Карпат

Institutional capacity of cross border cooperation in the Barents Region Northern Europe, its focus on the priorities of the "green economy", human capital enhancement and conversion to cluster development can serve as a model for the development of cross-border cooperation in the Carpathian region. This is evidenced multifaceted activities of the Barents Euro-Arctic and the Barents Regional Councils (BEAR/BRC) promote cooperation of border regions and local communities, coordination, prioritization and implementation of the Barents cooperation at the international, interstate and interregional level, synchronize their activities in the Arctic region with the EU institutions, leading structures international cooperation in Northern Europe, the Arctic and the Baltic. The experience of the BEAR/BRC institutions points to the possibility, feasibility and potential impact of high establishing a new multilateral international instrument supporting cross-border cooperation in the Carpathian region.The Council of Carpathian Cooperation with the participation of the European Commission, the Visegrad countries of the EU and Ukraine would function on a permanent basis as a tool for harmonizing the development of border areas of the EU and Ukraine, preventing the destructive influence of the internal political conjuncture of the neighboring countries on the development of the CBC in the Carpathian region. ; Інституційний потенціал управління транскордонним співробітництвом в Баренцовому регіоні Північної Європи, його спрямованість на пріоритети «зеленої економіки», примноження людського капіталу та переорієнтацію на кластерний розвиток може служити прикладом для розвитку транскордонної співпраці в регіоні Карпат. У статті здійснено порівняльний аналіз діяльності Баренцової Євро-Арктичної та Баренцової Регіональної Рад (БЕАР/БРР) та Карпатського єврорегіону. Обґрунтовано можливість, доцільність і потенційну результативність заснування нового міжнародного інструменту підтримки транскордонного співробітництва України та країн Вишеградської групи у регіоні Карпат.

Canada, as one of the founding countries, plays an active role in NATO since its establishment and till the modern stage. Canadian military forces participate in international peacekeeping operations, counter­terrorism and maintaining security in the transatlantic area. Despite the close relationship with the US as a military, political and economic areas, Canada has always tried to conduct an independent policy within NATO. Canada national interests and NATO influence expand overlapping on the Arctic region deserves special attention. Canada's position on the role of NATO in the Arctic rather contradictory. Canada fears the growing influence in the Arctic region of the NATO member countries, which are not the Arctic states as in the case of Britain. Canada has long been promoting the idea of the alliance's transformation into the global organization like the United Nations Organization, which set a goal to provide security around the world. In fact, Canada seeks the creation of a «world policeman» who has modern special forces intended to participate in conflicts in different parts of the world. Also there is another scenario ­ the preservation of NATO as a «Eurocentric hybrid» with the former focusing on European security. ; Канада, як одна з країн­засновниць, відіграє активну роль у діяльності НАТО з моменту заснування організації до сучасного етапу. Канадські військові сили беруть участь у міжнародних миротворчих операціях, боротьбі з тероризмом та підтриманні безпеки у трансатлантичному регіоні. Незважаючи на тісні взаємовідносини з США, як у військовій, політичній та економічній сферах, Канада завжди прагнула проводити самостійну політику всередині НАТО. Окремого розгляду заслуговує перетин національних інтересів Канади та розширення впливу НАТО на арктичний регіон. Позиція Канади щодо ролі НАТО в Арктиці досить суперечлива. Канада побоюється посилення впливу в арктичному регіоні тих країн­членів НАТО, які, як у випадку з Великобританією, не є арктичними державами. Канада вже тривалий час пропагує ідею про перетворення альянсу в світову організацію нарівні з ООН, яка поставить перед собою мету забезпечувати безпеку в усьому світі. По суті Канадою ставиться завдання по створенню такого собі «світового жандарма», який матиме сучасні сили спеціального реагування, призначені для участі в конфліктах в різних точках світу. Також можливий і інший сценарій – збереження НАТО у вигляді «євроцентристського гібрида» з колишнім фокусом на європейську безпеку. ; Канада, як одна з країн­засновниць, відіграє активну роль у діяльності НАТО з моменту заснування організації до сучасного етапу. Канадські військові сили беруть участь у міжнародних миротворчих операціях, боротьбі з тероризмом та підтриманні безпеки у трансатлантичному регіоні. Незважаючи на тісні взаємовідносини з США, як у військовій, політичній та економічній сферах, Канада завжди прагнула проводити самостійну політику всередині НАТО. Окремого розгляду заслуговує перетин національних інтересів Канади та розширення впливу НАТО на арктичний регіон. Позиція Канади щодо ролі НАТО в Арктиці досить суперечлива. Канада побоюється посилення впливу в арктичному регіоні тих країн­членів НАТО, які, як у випадку з Великобританією, не є арктичними державами. Канада вже тривалий час пропагує ідею про перетворення альянсу в світову організацію нарівні з ООН, яка поставить перед собою мету забезпечувати безпеку в усьому світі. По суті Канадою ставиться завдання по створенню такого собі «світового жандарма», який матиме сучасні сили спеціального реагування, призначені для участі в конфліктах в різних точках світу. Також можливий і інший сценарій – збереження НАТО у вигляді «євроцентристського гібрида» з колишнім фокусом на європейську безпеку.

In article it is considered practice of the states concerning an establishment of the status of historical waters in Arctic regions. The author notices, that for internal sea waters of the subpolar countries the establishment them concerning some sea spaces of the status of historical waters on the basis of the general norms of the international marine law fi xed in the Convention on the territorial sea and a contiguous zone of 1958 and the Convention of the United Nations on a marine law of 1982, and also the national legislation is characteristic. Practice of the Russian Federation, Norway and Canada concerning an establishment in coastal sea strips of Arctic ocean of a mode of historical waters is considered. ; В статье рассмотрена практику государств относительно установления статуса исторических вод в Арктике. Автор отмечает, что характерным для внутренних морских вод приполярных стран является установление ими относительно некоторых морских пространств статуса исторических вод на основании общих норм международного морского права, закрепленных в Конвенции о территориальном море и прилежащей зоне 1958 г. и Конвенции ООН по морскому праву 1982 г., а также национального законодательства. Рассмотрена практика Российской Федерации, Норвегии и Канады относительно установления в прибрежных морских полосах Северного Ледовитого океана режима исторических вод.

The author of the article, analysing the evolution of the American-Chinese relations of the newest time, examines the USA and China as basic subjects of modern international relations in their fight for the place of leader in the multi-arctic world. Arguing concrete facts and numbers, alluding to researches of the mainly Russian, Ukrainian American, Chinese historians, political scientists, specialists in international law, he not only characterizes the relations of two great powers but also demonstrates their specific, complication, phenomenon.With the arrival of President Barack Obama's the USA start implementing the strategy «return to Asia» and «wide Pacific». For the sake of objectivity, I note that these actions of the American president were very similar and reminis-cent of the «return of the Great East» and «eastern policy 2004–2008, Vladimir Putin».US-Chinese relations are actually generally accepted indicator of political, economic, socio-cultural, scientific and technological trends; their character accordingly depends on the overall global climate, without which any country can plan, direct and conduct its foreign policy. It is these circumstances explains the relevance, novelty and selected issues.However, reservations about the establishment of a regional strategic balance or condominium USA and China in the presence of systemic contradictions between them, although it contains a grain of truth, but at this stage of their relationships seem premature ; Автор, анализируя эволюцию американо-китайских отношений новейшего времени, рассматривает США и Китай как главных субъектов современных международных отношений в их борьбе за место лидера в много-полярном мире ; Автор, аналізуючи еволюцію американсько-китайських взаємин новітнього часу, ро-зглядає США і Китай як головних суб'єктів сучасних міжнародних відносин у їх боротьбі за місце лідера в багатополярному світі

The importance of the specifi relationship between the US and the EU is determined by the role they play in solving international problems. The purpose of the article is to study the impact of common and distinctive position in US and EU foreign policy on the development of their relations and ability to effectively solve the world's problems.At the beginning of the XXI century relations between the US and the EU have been developing in various spheres of foreign policy. The priorities were security cooperation, the fiht against international terrorism and the development of economic relations. US and EU are mutually benefiial and priority partners for each other. This is determined in the foreign policy instruments of the United States and the European Union. However, this does not preclude the existence in the United States and the European Union different approaches to solving international problems and competition between them. The biggest differences between the US and the EU are shown in approaches to the settlement of military conflcts, the fiht against global warming and the greenhouse effect. The largest component of competitive relations is manifested in the development of the Arctic region.The US seeks to engage the EU foreign policy implementation taking into account American interests. However, at the beginning of the XXI century the EU had its own foreign policy program.The EU has an unhappy tendency towards US methods of solving world problems and unilateral actions in the international arena.The bipolar system was dominated by bilateral cooperation between the US and individual states of the European Union, but during the presidency of Barack Obama, the United States prefer relations with European politicians who represent the agreed position of 28 EU member states.The US in implementing its foreign policy should take into account the position of individual states and the European Union as a whole entity. This affects the process of solving international problems.Despite the existence of contradictions in the relations of the United States and the European Union, cooperation will continue to contribute to this long-term relationship, similarities in approaches to building political and economic systems and similarities in mentality ; Исследуются отношения США и ЕС в период пребывания на посту президента Б. Обамы. Отмечается, что сходство в менталитете, подходах к построению политической и экономической систем делает США и страны ЕС естественными союзниками на международной арене. Рассмотрено участие США и Европейского Союза в решении актуальных проблем современной мировой политики. Определены различия во внешнеполитических целях и методах решения международных проблем Соединенными Штатами и странами ЕС, особенно военных конфликтов. Обращается внимание на направления внешней политике, где США и ЕС выступают конкурентами. ; Досліджуються відносини США та ЄС у період перебування на посаді президента Б. Обами. Зазначається, що схожість у менталітеті, підходах до побудови політичної та економічної систем робить США та країни ЄС природними союзниками на міжнародній арені. Розглянуто участь США та Європейського Союзу у вирішенні актуальних проблем сучасної світової політики. Визначено відмінності у зовнішньополітичних цілях та методах вирішення міжнародних проблем Сполученими Штатами та країнами ЄС, особливо військових конфліктів. Звертається увага на напрямки зовнішньої політики, де США та ЄС виступають конкурентами