Suchergebnisse

Ensuring energy efficiency in the residential sector of Ukraine involves regular monitoring of energy consumption and energy audit, which includes data collection, information analysis, practical recommendations for measures and energy saving projects, as well as their financial and environmental assessment. The modern information technology market offers a large number of computer programs for the energy monitoring and management system. The systematic and informational approach is considered in ensuring energy efficiency of the residential sector of the economy and its component - software for the energy management system. The mechanism of implementation of the energy management system in the residential sector of Ukraine is presented. It is determined that the successful application of the mechanism of implementation of the energy management system largely depends on the functionality, convenience and technical capabilities of the software used in this field. The basic functions of software in the energy management system are revealed, namely: operational control and dispatching, design analysis, automation of energy audit, document management. The notion of software quality is indicated. Software quality indicators and their properties are described. Software products vary in terms of complexity, availability, and other features, which leads to varying degrees of application. The characteristics of software products for the system of energy monitoring and management presented in the modern information technology market are presented. The rating of the software is based on the quality assessment. It is noted that software products for the energy management system in the budget sphere are more widely used than in the housing sector. Key words: system-information approach, software, energy monitoring and management system, mechanism of implementation of the energy management system, software quality indicators, software quality assessment. REFERENCES 1. Komelina O.V., Shcherbinina S.A. (2018) Methodology of estimation of energy reserves and energy efficiency of the housing fund of Ukraine. Marketing and Management of innovations. Vo1.1. 382-390. 2. Komelina O.V., Shcherbinina S.A. (2017) Perspectives and problems of harmonizing energy legislation of Ukraine with the European Union standards. Economics ‒ innovation and economics research. Vol. 5 (2). 33-46. 3. Komelina, O.V., Samoilenko, I.O. (2018). Upravlinnia enerhoefektyvnistiu pidrpyiemstv [Management of energy efficiency of enterprises]. Poltava: Pusan A.F. 4. Asotsiatsiia "Enerhoefektyvni mista Ukrainy" [Association "Energy-efficient cities of Ukraine"]. Retrieved from http://enefcities.org.ua/novyny/ekspertnyy-oglyad-programnogozabezpechennya-dlya-energomonitoryngu-ta-energomenedjmentu/. 5. Tormosov, R.Yu., Skochko, V.I., Zherdytskyi, R.V., USAID (United States Agency for International Development) vid Amerykanskoho narodu. (2016). Osnovni polozhennia roboty v rozrakhunkovii programi PRAIR: The Program for Ranking and Analysis of Investment Projects: praktychnyi posibnyk iz pytan rozrobky ta vprovadzhennia Planiv dii zi staloho enerhetychnoho rozvutku dlia fakhivtsiv komunalnykh pidpruiemstv ta miskykh administratsii [The main provisions of the work in the PRAIR calculation program: The Program for Ranking and Analysis of Investment Projects:a practical guide on the development and implementation of Sustainable Energy Development Action Plans for specialists in municipal enterprises and city administrations]. Kyiv: Polihraf plius. 6. Shovkaliuk, Yu.V. (2018). Instrumenty i metody dlia pidvyshchennia enerhoefektyvnosti budivelnoho fondu [Tools and methods for increasing the energy efficiency of the construction fund]. Molodyi vchenyi, (1(2)), 573-574. 7. ISO 50001:2018 «Energy management systems – Requirements with guidance for use» (2018). International Organization for Standartization. Geneva, Switzerlan. Retrieved from http: https://www.iso.org/obp/ui#iso:std:iso:50001:ed-2:v1:en 8. Enerhoaudyt ta enerhomenedzhment v proektakh staloho rozvytku [Energy audit and energy management in sustainable development projects]. Retrieved from http://cba.org.ua/images/MANUALS/EE_manual.pdf 9. Chupryna, Yu.A. (2014). Orhanizatsiia systemy enerhomenedzhmenta dlia zhytlovoho sektora na osnovi mizhnarodnoho standartu yakosti [Organization of the energy management system for the residential sector on the basis of the international quality standard]. Upravlinnia rozvytkom skladnykh system, (19), 128-134. 10. Inshekov, Ye.M., Nikitin, Ye.Ye., Tarnovskyi, M.V., Cherniavskyi, A.V. (2014). [Manual on municipal energy management]. Kyiv: Polihraf plius. 11. Kataieva, Ye.Yu., Nychyporuk, N.S. (2011). Otsiniuvannia efektyvnosti prohramnoho zabezpechennia na prykladi avtomatyzovanoi informatsiinoi systemy "Ekipazh" [Evaluating the effectiveness of software on an example of an automated information system "Ekipazh"]. Upravlinnia rozvytkom skladnykh system, (8), 107-110. 12. DSTU ІS0/ІЕС 9126-1:2013 (ІS0/ІЕС 9126-1:2001, IDТ) Natsionalnyi standart Ukrainy. Programna inzheneriia. Yakist produktu. Chastyna 1. Model yakosti. [National standard of Ukraine. Software Engineering. Product quality. Part 1. Model of quality]. Retrieved from http://metrology.com.ua/download/iso-iec-ohsas-i-dr/87-eea/859-dstu-is0-ies-9126-1-2013. 13. Sait kompanii IT-Menedzhment [Company web site IT Management]. Retrieved from http://energyplan.com.ua.14. Sait kompanii Envidates GmbH [Company web site Envidates GmbH]. Retrieved from http://www.envidatec.com. 15. Sait rozrobnykiv programnogo produktu Enerhobalans [Site of developers of the software Energobalans]. Retrieved from http://www.energobalans.com. 16. Sait kompanii FIATU [Company web site FIATU]. Retrieved from https://www.fiatu.com.ua/it-technology/e_monitoring/. 17. Sait rozrobnykiv prohramnoho produktuuMuni [Site of developers of the software uMuni]. Retrieved from https://umuni.com. 18. Sait rozrobnykiv prohramnoho produktu EMANAGEMENT24 [Site of developers of the software EMANAGEMENT24]. Retrieved from https://emanagement24.com. 19. Sait rozrobnykiv prohramnoho produktu AIS "Enerhoservis: oblik, kontrol, ekonomiia" [Site of developers of the softwareAIS "Energoservis: Accounting, Control, Savings"]. Retrieved from http://promo.energoservic.com. 20. Sait rozrobnykiv prohramnoho produktu ASEM [Site of developers of the software ASEM]. Retrieved from https://asem.com.ua. 21. Web site Natural Resources Canada. Retrieved from https://www.nrcan.gc.ca/energy/software-tools/7465. 22. Sait kompanii ENSI [Company web site ENSI]. Retrieved from http://www.ensi.no/index.php?ledd2ID=140&sideID=277. 23. Malinovskyi, A.A., Turkovskyi, V.H., Pokrovskyi, K.B., Muzychak, A.Z. (2018). Prohramna ta alhorytmichna pidtrumka enerhetychnogo audytu budivel ta ikh enerhetychnoi sertyfikatsii [Software and algorithmic support for energy audit of buildings and their energy certification]. Enerhetyka: ekonomika, tekhnolohii, ekolohiia, (2(52)), 96-102. ; В работе рассмотрен системно-информационный подход в обеспечении энергетической эффективности жилищного сектора экономики и его составляющую − программное обеспечение для системы энергоменеджмента. Представлен механизм реализации системы энергетического менеджмента в жилищном секторе Украины. Определено, что успешное применение механизма реализации системы энергетического менеджмента во многом зависит от функциональности, удобства и технических возможностей программного обеспечения, используемого в этой области. Описаны показатели качества программного обеспечения, а также характеристики программных продуктов для системы энергетического мониторинга и менеджмента представленных на современном рынке информационных технологий. Приведен рейтинг программного обеспечения, по оценке качества. Отмечено, что более широкое применение имеют программные продукты для системы энергоменеджмента в бюджетной сфере по сравнению с жилым сектором. Ключевые слова: системно-информационный подход, программное обеспечение, система энергетического мониторинга и менеджмента, механизм реализации системы энергетического менеджмента, показатели качества программного обеспечения, оценка качества программного обеспечения. Список использованной литературы1. Komelina O.V., Shcherbinina S.A. Methodology of estimation of energy reserves and energy efficiency of the housing fund of Ukraine. Marketing and Management of innovations. 2018. № 1. P. 382-390.2. Komelina O.V., Shcherbinina S.A. Perspectives and problems of harmonizing energy legislation of Ukraine with the European Union standards. Economics ‒ innovation and economics research. 2017. Vol. 5, n. 2. P. 33-46.3. Комеліна О.В., Самойленко І.О. Управління енергоефективністю підприємств. Полтава: Пусан А.Ф., 2018. 364 с.4. Асоціація «Енергоефективні міста України». URL: http://enefcities.org.ua/novyny/ekspertnyy-oglyad-programnogo-zabezpechennya-dlyaenergomonitoryngu-ta-energomenedjmentu/5. Тормосов Р.Ю., Скочко В.І., Жердицький Р.В., USAID (United States Agency for International Development) від Американського народу. Основні положення роботи в розрахунковій програмі PRAIR: The Program for Ranking and Analysis of Investment Projects: практичний посібник із питань розробки та впровадження Планів дій зі сталого енергетичного розвитку для фахівців комунальних підприємств та міських адміністрацій. Київ: Поліграф плюс, 2016. 85 с.6. Шовкалюк Ю.В. Інструменти і методи для підвищення енергоефективності будівельного фонду. Молодий вчений. 2018. №1 (2). С. 573-577.7. Енергоаудит та енергоменеджмент в проектах сталого розвитку. Практичні рекомендації. Методичний посібник.URL: http://cba.org.ua/images/MANUALS/EE_manual.pdf8. ISO 50001:2018 «Energy management systems – Requirements with guidance for use» International Organization for Standartization. – Geneva, Switzerland, 2018. URL: https://www.iso.org/obp/ui#iso:std:iso:50001:ed-2:v1:en9. Чуприна Ю.А. Організація системи енергоменеджмента для житлового сектора на основі міжнародного стандарту якості. Управління розвитком складних систем. 2014. № 19. С. 128-134.10. Іншеков Є.М., Нікітін Є.Є., Тарновський М.В., Чернявський А.В. Посібник з муніципального енергетичного менеджменту. Київ: Поліграф плюс, 2014. 238 с.11. Катаєва Є.Ю., Ничипорук Н.С. Оцінювання ефективності програмного забезпечення на прикладі автоматизованої інформаційної системи «Екіпаж». Управління розвитком складних систем. 2011. № 8. С. 107-110.12. ДСТУ ІS0/ІЕС 9126-1:2013 (ІS0/ІЕС 9126-1:2001, IDТ) Національний стандарт України. Програмна інженерія. Якість продукту. Частина 1. Модель якості. URL: http://metrology.com.ua/download/iso-iec-ohsas-i-dr/87-eea/859-dstu-is0-ies-9126-1-2013.13. .Сайт компанії ІТ-Менеджмент. URL:http://energyplan.com.ua.14. Сайт компанії Envidates GmbH. URL: http://www.envidatec.com.15. Сайт розробників програмного продукту Енергобаланс. URL:http://www.energobalans.com.16. Сайт компанії ФІАТУ. ‒ URL: https://www.fiatu.com.ua/it-technology/e_monitoring/.17. Сайт розробників програмного продукту uMuni. URL: https://umuni.com.18. Сайт розробників програмного продукту EMANAGEMENT24. URL: https://emanagement24.com.19. Сайт розробників програмного продукту АІС «Енергосервіс: облік, контроль, економія». URL:http://promo.energoservic.com.20. Сайт розробників програмного продукту АСЕМ. URL:https://asem.com.ua.21. Website Natural Resources Canada. URL:https://www.nrcan.gc.ca/energy/softwaretools/7465.22. Сайт компанії ENSI. URL:http://www.ensi.no/index.php?ledd2ID=140&sideID=277.23. Маліновський А.А., Турковський В.Г., Покровський К.Б., Музичак А.З. Програмна та алгоритмічна підтримка енергетичного аудиту будівель та їх енергетичної сертифікації. Енергетика: економіка, технології, екологія: науковий журнал. 2018. № 2 (52). С. 96–102. ; В роботі розглянуто системно-інформаційний підхід у забезпеченні енергетичної ефективності житлового сектору економіки та його складову − програмне забезпечення для системи енергоменеджменту. Представлено механізм реалізації системи енергетичного менеджменту в житловому секторі України. Визначено що успішне застосування механізму реалізації системи енергетичного менеджменту багато в чому залежить від функціональності, зручності та технічних можливостей програмного забезпечення, що використовується в цій галузі. Описано показники якості програмного забезпечення, а також характеристики програмних продуктів для системи енергетичного моніторингу та менеджменту представлених на сучасному ринку інформаційних технологій. Наведено рейтинг програмного забезпечення за оцінкою якості. Зазначено, що більш широке застосування мають програмні продукти для системи енергоменеджменту в бюджетній сфері порівняно з житловим сектором. Ключові слова: системно-інформаційний підхід, програмне забезпечення, система енергетичного моніторингу та менеджменту, механізм реалізації системи енергетичного менеджменту, показники якості програмного забезпечення, оцінка якості програмного забезпечення. Список використаної літератури1. Komelina O.V., Shcherbinina S.A. Methodology of estimation of energy reserves and energy efficiency of the housing fund of Ukraine. Marketing and Management of innovations. 2018. № 1. P. 382-390.2. Komelina O.V., Shcherbinina S.A. Perspectives and problems of harmonizing energy legislation of Ukraine with the European Union standards. Economics ‒ innovation and economics research. 2017. Vol. 5, n. 2. P. 33-46.3. Комеліна О.В., Самойленко І.О. Управління енергоефективністю підприємств. Полтава: Пусан А.Ф., 2018. 364 с.4. Асоціація «Енергоефективні міста України». URL: http://enefcities.org.ua/novyny/ekspertnyy-oglyad-programnogo-zabezpechennya-dlyaenergomonitoryngu-ta-energomenedjmentu/5. Тормосов Р.Ю., Скочко В.І., Жердицький Р.В., USAID (United States Agency for International Development) від Американського народу. Основні положення роботи в розрахунковій програмі PRAIR: The Program for Ranking and Analysis of Investment Projects: практичний посібник із питань розробки та впровадження Планів дій зі сталого енергетичного розвитку для фахівців комунальних підприємств та міських адміністрацій. Київ: Поліграф плюс, 2016. 85 с.6. Шовкалюк Ю.В. Інструменти і методи для підвищення енергоефективності будівельного фонду. Молодий вчений. 2018. №1 (2). С. 573-577.7. Енергоаудит та енергоменеджмент в проектах сталого розвитку. Практичні рекомендації. Методичний посібник.URL: http://cba.org.ua/images/MANUALS/EE_manual.pdf8. ISO 50001:2018 «Energy management systems – Requirements with guidance for use» International Organization for Standartization. – Geneva, Switzerland, 2018. URL: https://www.iso.org/obp/ui#iso:std:iso:50001:ed-2:v1:en9. Чуприна Ю.А. Організація системи енергоменеджмента для житлового сектора на основі міжнародного стандарту якості. Управління розвитком складних систем. 2014. № 19. С. 128-134.10. Іншеков Є.М., Нікітін Є.Є., Тарновський М.В., Чернявський А.В. Посібник з муніципального енергетичного менеджменту. Київ: Поліграф плюс, 2014. 238 с.11. Катаєва Є.Ю., Ничипорук Н.С. Оцінювання ефективності програмного забезпечення на прикладі автоматизованої інформаційної системи «Екіпаж». Управління розвитком складних систем. 2011. № 8. С. 107-110.12. ДСТУ ІS0/ІЕС 9126-1:2013 (ІS0/ІЕС 9126-1:2001, IDТ) Національний стандарт України. Програмна інженерія. Якість продукту. Частина 1. Модель якості. URL: http://metrology.com.ua/download/iso-iec-ohsas-i-dr/87-eea/859-dstu-is0-ies-9126-1-2013.13. .Сайт компанії ІТ-Менеджмент. URL:http://energyplan.com.ua.14. Сайт компанії Envidates GmbH. URL: http://www.envidatec.com.15. Сайт розробників програмного продукту Енергобаланс. URL:http://www.energobalans.com.16. Сайт компанії ФІАТУ. ‒ URL: https://www.fiatu.com.ua/it-technology/e_monitoring/.17. Сайт розробників програмного продукту uMuni. URL: https://umuni.com.18. Сайт розробників програмного продукту EMANAGEMENT24. URL: https://emanagement24.com.19. Сайт розробників програмного продукту АІС «Енергосервіс: облік, контроль, економія». URL:http://promo.energoservic.com.20. Сайт розробників програмного продукту АСЕМ. URL:https://asem.com.ua.21. Website Natural Resources Canada. URL:https://www.nrcan.gc.ca/energy/softwaretools/7465.22. Сайт компанії ENSI. URL:http://www.ensi.no/index.php?ledd2ID=140&sideID=277.23. Маліновський А.А., Турковський В.Г., Покровський К.Б., Музичак А.З. Програмна та алгоритмічна підтримка енергетичного аудиту будівель та їх енергетичної сертифікації. Енергетика: економіка, технології, екологія: науковий журнал. 2018. № 2 (52). С. 96–102.

The issue of minority rights protection has been actively implemented in international legal practice at the United Nations and the Council of Europe levels since the 1990s. The problem of political representation of minority interests began regulating at the level of Organization for Security and Co-operation in Europe with the establishment of the High Commissioner on National Minorities office. At the level of this institution with international experts participation were developed the next documents: the Lund Recommendations on the Effective Participation of National Minorities in Political Life (1999), the Warsaw Guidelines to Assist National Minority Participation in the Electoral Process (2001), the Bolzano/Bozen Recommendations on National Minorities in Inter-State Relations (2008), the Ljubljana Guidelines on Integration of Diverse Societies (2012), the Graz Recommendations on Access to Justice and National Minorities (2017), etc.The purpose of article is to highlight the international legal framework for ensuring the effective political representation of minority ethnic groups and the practice of their implementation in European countries. The author has analyzed three levels of political representation of minority ethnic groups: 1) central (nationwide); 2) regional and local (self-government); 3) advisory (consultative).During the XX – early XXI centuries the institution of ethnic party became established from the multi-ethnic areas of Western Europe to the countries of Central and Southeastern Europe. The electoral system should facilitate minority representation and influence. Where minorities are concentrated territorially, single-member districts may provide sufficient minority representation (Italy, Albania, etc.). Proportional representation systems, where a political party's share in the national vote is reflected in its share of the legislative seats, may assist in the representation of minorities (Finland, Slovakia, etc.). Some forms of preference voting, where voters rank candidates in order of choice, may facilitate minority representation and promote inter-communal cooperation (Bosnia and Herzegovina). Lower numerical thresholds for representation in the legislature may enhance the inclusion of national minorities in governance (Poland, Serbia, etc.). A number of European countries (Croatia, Slovenia, Romania, Hungary, etc.) use a reserved number of seats in one or both chambers of parliament or in parliamentary committees. Ethnic minority representation at the government level is realized through the establishment of specialized central executive bodies, which are usually represented in the structure of culture and education ministries. Representatives of ethnic minorities are involved in these government institutions. The Republic of Croatia has a positive experience of ethnic minority representation in the judiciary and law enforcement agencies.Effective ethnic minority participation is realized through the functional system of local self-governments, which are formed on territorial and non-territorial levels. A number of European ethnic communities have the territorial autonomies (Italy, Spain, France, Denmark, Finland, Moldova) owing to the processes of regionalization and decentralization. The corporative model of minority non-territorial autonomy is represented by so-called Sámi Parliaments in northern parts of Norway, Sweden, Finland and Russia. The personal model of minority non-territorial autonomy is the most common in the world. It is provided through non-governmental organizations. Advisory (consultative) bodies functionate as a channel for dialogue between government and ethnic communities for protection of education, linguistic and cultural rights. They are formed at the Government (Austria) and President (Ukraine) levels as well.Given the European states experience, the following aspects of minority representation should be improved: 1) re-establishment Hungarian and Romanian single-member districts; 2) review of legislative norms regarding the principles of ethnic party institutionalization; 3) application of open-list proportional representation for minority parties in the regions of Ukraine with a multi-ethnic population. ; Починаючи з 1990-х років питання захисту прав етнічних, мовних і релігійних меншин активно впроваджується в міжнародно-правову практику на рівні ООН та Ради Європи. Однією з важливих постала проблема політичного представництва інтересів меншин, яка починає регулюватися на рівні ОБСЄ з запровадженням посади Верховного Комісара у справах національних меншин. На рівні цієї інституції за участі міжнародних експертів вироблені Лундські рекомендації про ефективну участь національних меншин у суспільно-політичному житті (1999), Варшавські рекомендації щодо сприяння участі національних меншин у виборчому процесі (2001), Больцанські/Боценські рекомендації щодо національних меншин у міждержавних відносинах (2008), Люблянські рекомендації щодо інтеграції різноманітних суспільств (2012), Грацькі рекомендації щодо доступу до правосуддя і національних меншин (2017) та ін.Метою статті є висвітлення міжнародно-правового формату забезпечення ефективного політичного представництва інтересів етнічних меншин та практики їх застосування в європейських країнах. Автор розглядає три рівні політичного представництва міноритарних етнічних груп: 1) центральний (загальнодержавний); 2) регіональний та локальний (самоврядування); 3) дорадчий (консультативний).У контексті аналізу політичного представництва етнічних меншин важливу роль займає інститут етнополітичної партії. Впродовж XX – початку XXI ст. він розширив свій ареал із поліетнічних регіонів Західної Європи до країн Центральної та Південо-Східної Європи. Справедливому представництву етнічних меншин у органах влади сприяє створення одномандатних округів (Італія, Албанія та ін.), пропорційна виборча система (Фінляндія, Словаччина та ін.), преференційне голосування (Австралія), зниження відсоткового бар'єру для проходження до парламенту етнополітичних партій (Польща, Сербія та ін.). Ряд країн Європи (Боснія і Герцеговина, Косово, Хорватія, Словенія, Румунія, Угорщина) застосовують практику резервування місць у парламенті для організацій етнічних громад. Представництво меншин на рівні уряду реалізується шляхом створення спеціальних органів центральної виконавчої влади, які зазвичай представлені в структурі міністерств культури та освіти. До роботи в цих урядових інституціях залучаються представники етнічних груп. Позитивний досвід репрезентації етнічних меншин у судових і правоохоронних органах має Республіка Хорватія.Ефективна політична участь та представництво у владі етнічних меншин реалізується через функціональну систему місцевого самоврядування, яка створюється на екстериторіальній та територіальній основі. Корпоративна модель екстериторіальної автономії меншин представлена так званими саамськими парламентами на півночі Норвегії, Швеції, Фінляндії та Росії. Найбільш розповсюджна у світі персональна модель екстериторіальної автономії етнічних меншин забезпечується шляхом створення неурядових організацій. Завдяки процесам регіоналізації та децентралізації ряд етнічних громад Європи мають статус національно-територіальних автономій (Італія, Іспанія, Франція, Данія, Фінляндія, Молдова). Дорадчі (консультативні) органи слугують каналами для діалогу між державною владою та етнічними громадами в питаннях використання земельних ресурсів, житла, захисту освітніх, мовних і культурних прав. Вони формуються як на рівні уряду (Австрія), так на рівні президентської влади (Україна).Враховуючи досвід цих держав, потребують вдосконалення наступні аспекти політичної репрезентації етнічних меншин: 1) відновлення адміністративних меж угорськомовного та румунськомовного виборчих одномандатних округів; 2) перегляд законодавчої норми щодо принципів інституціоналізації етнополітичних партій; 3) застосування на регіональному та локальному рівнях пропорційної системи відкритих списків із можливістю репрезентації партій меншин у регіонах України з поліетнічним складом населення. ; Починаючи з 1990-х років питання захисту прав етнічних, мовних і релігійних меншин активно впроваджується в міжнародно-правову практику на рівні ООН та Ради Європи. Однією з важливих постала проблема політичного представництва інтересів меншин, яка починає регулюватися на рівні ОБСЄ з запровадженням посади Верховного Комісара у справах національних меншин. На рівні цієї інституції за участі міжнародних експертів вироблені Лундські рекомендації про ефективну участь національних меншин у суспільно-політичному житті (1999), Варшавські рекомендації щодо сприяння участі національних меншин у виборчому процесі (2001), Больцанські/Боценські рекомендації щодо національних меншин у міждержавних відносинах (2008), Люблянські рекомендації щодо інтеграції різноманітних суспільств (2012), Грацькі рекомендації щодо доступу до правосуддя і національних меншин (2017) та ін.Метою статті є висвітлення міжнародно-правового формату забезпечення ефективного політичного представництва інтересів етнічних меншин та практики їх застосування в європейських країнах. Автор розглядає три рівні політичного представництва міноритарних етнічних груп: 1) центральний (загальнодержавний); 2) регіональний та локальний (самоврядування); 3) дорадчий (консультативний).У контексті аналізу політичного представництва етнічних меншин важливу роль займає інститут етнополітичної партії. Впродовж XX – початку XXI ст. він розширив свій ареал із поліетнічних регіонів Західної Європи до країн Центральної та Південо-Східної Європи. Справедливому представництву етнічних меншин у органах влади сприяє створення одномандатних округів (Італія, Албанія та ін.), пропорційна виборча система (Фінляндія, Словаччина та ін.), преференційне голосування (Австралія), зниження відсоткового бар'єру для проходження до парламенту етнополітичних партій (Польща, Сербія та ін.). Ряд країн Європи (Боснія і Герцеговина, Косово, Хорватія, Словенія, Румунія, Угорщина) застосовують практику резервування місць у парламенті для організацій етнічних громад. Представництво меншин на рівні уряду реалізується шляхом створення спеціальних органів центральної виконавчої влади, які зазвичай представлені в структурі міністерств культури та освіти. До роботи в цих урядових інституціях залучаються представники етнічних груп. Позитивний досвід репрезентації етнічних меншин у судових і правоохоронних органах має Республіка Хорватія.Ефективна політична участь та представництво у владі етнічних меншин реалізується через функціональну систему місцевого самоврядування, яка створюється на екстериторіальній та територіальній основі. Корпоративна модель екстериторіальної автономії меншин представлена так званими саамськими парламентами на півночі Норвегії, Швеції, Фінляндії та Росії. Найбільш розповсюджна у світі персональна модель екстериторіальної автономії етнічних меншин забезпечується шляхом створення неурядових організацій. Завдяки процесам регіоналізації та децентралізації ряд етнічних громад Європи мають статус національно-територіальних автономій (Італія, Іспанія, Франція, Данія, Фінляндія, Молдова). Дорадчі (консультативні) органи слугують каналами для діалогу між державною владою та етнічними громадами в питаннях використання земельних ресурсів, житла, захисту освітніх, мовних і культурних прав. Вони формуються як на рівні уряду (Австрія), так на рівні президентської влади (Україна).Враховуючи досвід цих держав, потребують вдосконалення наступні аспекти політичної репрезентації етнічних меншин: 1) відновлення адміністративних меж угорськомовного та румунськомовного виборчих одномандатних округів; 2) перегляд законодавчої норми щодо принципів інституціоналізації етнополітичних партій; 3) застосування на регіональному та локальному рівнях пропорційної системи відкритих списків із можливістю репрезентації партій меншин у регіонах України з поліетнічним складом населення.

Problem setting. Latin America and the Caribbean traditionally referred to as a large and ambiguous region in an out-side territorial scientific environment. A whole stratum of problems of identities, peculiarities of self-awareness, civilization affiliations of messianic 'appointments ' in the history of the region and the world, the development of ways of cultural and historical development corresponding to them, the affirmation of the tendencies of state formation is in a scientific researcher focus. Among the many aspects that conceptualize the demandfor research in the region and its implementation, we would like to highlight the following: 1) Latin America and the Caribbean are, to some extent, «a territory of historically significant validation of modern trends» in their speculative lengthening, the field ofdeveloping new ones political and economic novations, including regarding various projections of the correlation of socio-political practices, institutional design and legal technologies, derived from the understanding of nature and the purpose of law. 2) The region 'provides ' a wide range of heterogeneous materials for analytical work, both concatenate-linear in nature, and combining poly-meaningful multidimensionality, multifaceted coexistence of values generated by contemporary media, the glare of meanings, signs, intentions of conscious transformations, random «breakthroughs» of network travel followers. In the discovery literature thatfollows only the analysis of statistical indicators, it is often noted that Latin America and the Caribbean is a region of polarization (the territory of the intersection of different values, gaps traditions, lifestyles, indicators of the difference between the needful and the wealth, the level of concentration of income, manifestations of crime, corruption, etc.). 3) Considering the full amount of opportunities and perspectives available, Latin America in general, in some associative formulation, is clearly «boxing at levels below its weight and its impact on international canvases», that is, there are some reasons for internal and external character that significantly reduce the region's role in the world, affecting accents of processes of political, legal and economic worsen the work «for the common good», underestimate «the bar of tasks and results» do not meet the expectations of the significance of the region.Recent research and publications analysis. The paper uses an interdisciplinary approach involving the research of representatives of various sciences. Concerning the approach to certain aspects of the constitutional process in the countries of Latin America and the Carribien was used the researches of Ukrainian authors Yu. M. Todyka, V. P. Kolisnyk, Yu. G. Barabash, M. P. Orzikh, T. M. Slinko, A. G. Kushnirenko, pertaining to in relation to consideration ofpeculiarities ofdevelopment andfunctioning of the model of the presidential state was launched analytical andfunctionality materials I. V. Protsiuk.On the conceptualization within the political science tradition in connection with the problems of the political regimes, their development in the conditions of conflict of the present, in the face of threats and challenges of a multifaceted nature are included the materials of methodological and theoretical importance M. P. Trebin, I. O. Polishchuk, D. Denisenko, G. M. Kutz, O. A. Fisun, M. A. Polovyi and, in the context of regional- geopolitical dimensions, V. Yu. Karasev. Among the foreign authors on the subject area of the study, we note the conceptual vision of the combination ofeconomic cycles and political and legal processes of the present Daniela Campello, the development of the author of the theory of «path dependence effect» by J. Mahoney and researchers of modifications of the development of neo-patrimonialism in Latin America and Karsten Bachle. Focused on the trends and innovations of the constitutional process in the countries of the region are the scientific orientations of Rogelio Nu'nez and P. I. Kostogryzov. A broad analytical and research base on the transformation of political regimes in Latina America and the Caribbean and the peculiarities ofpolitical processes in individual countries are provided by the works of B. Geddes, G. O'Donnell, L. Diamond, D. Ziblatta, S. Levitsky, Z. V. Ivanovsky, T. A. Vorotnikova, P. P. Yakovlev, D. V. Morozov, and others.Paper objective. The purpose of this work is to find out the broad contexts of the relationship between economic and political and legal processes in Latin America and the Carribien countries with attention to the peculiarities of the rule of law formation. The tasks are to analyze a set of approaches to finding the causes of the difficulties of socio-political and institutional-legal development in the region with the involvement of interdisciplinary scientific experience and to identify some essential features of meaning- forming and socio-constructing phenomena in the contextual contours.Paper main body. One of the options for designating the specificity of the current state of affairs is framed in the concept of the so-called «curse of volatility» - the dependence of local, mainly commodity and export-oriented with low internal economy savings from cycles, fluctuations of the world economy. This dependence is a definite structural factor and has been forming for a long time. Also, macroeconomic indicators within the framework of a certain political economy methodology in the projection for the sum ofpolitical and legal events allow us to see the spread of ideology, whether left or right, the rise of populism, the tendency for further democratization of the way of life or vice versa from democracy, the relative calm of the political process or the turbulence ofpolitical events are, after all, tied to basic economic indicators, and often more or less relevant to us and corresponding to figures about the level of safety of life. The trajectory of development was laid down by some decisions at a time of critical juncture when privatization created the basis of the local economy as a structural part of the world capitalist system with its dynamics of development that facilitated the formatting and reproduction of the reactive sequences caused by different types of liberal reforms.Conclusions of the research. The particular attention in Latin America and the Caribbean countries on the expectations and responsibilities of building the future is focused on the development of Constitutional law as a leading sphere in the system of national law. Hence the numerous constitutional changes in the countries of the region, the constitutional reforms of different grades, which are intensively continued today. The lifestyle liberalization, resolving key property issues, attempts at democratization in Latin America and the Carribien countries took place in different ways, but after the foundations ofpublic law that were borrowed in outline in the USA. Between enshrined key provisions in the Constitutions and the coexistence of essentially diverse mass consciousnesses and aspirations on different 'floors' of the society, has raised multi-dimensional discord, that is emerging from the institutionalization of the liberal-democratic model of the state, generated in the context of understanding freedom as a key concept. Therefore the aspect ofan all-public agreement on coexistence rules does not appear to be fully realized, which gives rise to a search for a constitutional character. The focus remains on the relationship between multiple interests and ideas about the common good, by means of the formation of the general will in the structure and practice of constitutional-democratic regimes. It is inextricably linked to the transformation of the concepts of representation and citizenship. Democratic legitimation is correlated with ideas about the rule of the masses, the will of the majority in the living creation of the norms of life, and with the accompanying active and continuous participation in the political process of large groups, sectors of the population. The constitutional creativity of the countries of the region shows the element of an assertion of messianism, the designation of the special role of the country, its leader, ideology, the Constitution in the processes of historical implementation at the level of regional or the world. This moment of national pride for the country and its contribution to the cultural and civilizational space of history is realized in experimental projects of various expressions. ; В статье предпринята попытка выяснения природы связи циклов экономического развития и особенностей развития политико-правовых процессов в странах Латинской Америки и Карибского бассейна. Подчеркнута важность последствий процессов либеральных реформ в сложившейся традиции сочетания качества социальной жизни и конституционного творчества. Отмечено - общая векторность, динамика, связаны с диссонансами относительно местных акцентов понимания демократии в контексте доминирования представлений о равенстве и справедливости с той содержательной центрированностью понятия свободы, что вслед за либерально-конституционным пониманием демократии была отражена в формально-правовых конструкциях конституционного значения, еще изначально в основе своей заимствованных в США. Пространство стыков взаимодействия интересов значимых для региона элит и надежд большинства местных жителей актуализируют попытки переформатировать положения Конституции в поисках основания для современной модели общественного договора, дополненные поиском форм реализации мессианских назначений в истории. ; Анотація. В статті здійснена спроба з'ясування природи зв'язку циклів економічного розвитку та особливостей розвитку політико-правових процесів в країнах Латинської Америки та Карибського Басейну. Підкреслено значущість наслідків процесів ліберальних реформ в сформованій традиції сполучення якості соціального життя й конституційної творчості. Наголошено - загальна векторність, динамі­ка змін, пов'язані з дисонансами відносно місцевих акцентів розуміння демократії (як демократії участі) в контексті домінування уявлень про рівність і справедливість з тією змістовною центрованістю поняття свободи, що слідом за ліберально- конституційним розумінням демократії було відтворено в формально-правових конструкціях конституційного значення, що в своїй основі ще початково були запозиченими в США. Простір стиків сполучення інтересів значимих для регіону еліт і сподівань більшості місцевих жителів актуалізують намагання переформатувати положення Конституції в пошуках підвалин для сучасної моделі суспільного договору, що є доповненими пошуком форм реалізації месіанських призначень в історії.

Problem setting. Latin America and the Caribbean traditionally referred to as a large and ambiguous region in an out-side territorial scientific environment. A whole stratum of problems of identities, peculiarities of self-awareness, civilization affiliations of messianic 'appointments ' in the history of the region and the world, the development of ways of cultural and historical development corresponding to them, the affirmation of the tendencies of state formation is in a scientific researcher focus. Among the many aspects that conceptualize the demandfor research in the region and its implementation, we would like to highlight the following: 1) Latin America and the Caribbean are, to some extent, «a territory of historically significant validation of modern trends» in their speculative lengthening, the field ofdeveloping new ones political and economic novations, including regarding various projections of the correlation of socio-political practices, institutional design and legal technologies, derived from the understanding of nature and the purpose of law. 2) The region 'provides ' a wide range of heterogeneous materials for analytical work, both concatenate-linear in nature, and combining poly-meaningful multidimensionality, multifaceted coexistence of values generated by contemporary media, the glare of meanings, signs, intentions of conscious transformations, random «breakthroughs» of network travel followers. In the discovery literature thatfollows only the analysis of statistical indicators, it is often noted that Latin America and the Caribbean is a region of polarization (the territory of the intersection of different values, gaps traditions, lifestyles, indicators of the difference between the needful and the wealth, the level of concentration of income, manifestations of crime, corruption, etc.). 3) Considering the full amount of opportunities and perspectives available, Latin America in general, in some associative formulation, is clearly «boxing at levels below its weight and its impact on international canvases», that is, there are some reasons for internal and external character that significantly reduce the region's role in the world, affecting accents of processes of political, legal and economic worsen the work «for the common good», underestimate «the bar of tasks and results» do not meet the expectations of the significance of the region.Recent research and publications analysis. The paper uses an interdisciplinary approach involving the research of representatives of various sciences. Concerning the approach to certain aspects of the constitutional process in the countries of Latin America and the Carribien was used the researches of Ukrainian authors Yu. M. Todyka, V. P. Kolisnyk, Yu. G. Barabash, M. P. Orzikh, T. M. Slinko, A. G. Kushnirenko, pertaining to in relation to consideration ofpeculiarities ofdevelopment andfunctioning of the model of the presidential state was launched analytical andfunctionality materials I. V. Protsiuk.On the conceptualization within the political science tradition in connection with the problems of the political regimes, their development in the conditions of conflict of the present, in the face of threats and challenges of a multifaceted nature are included the materials of methodological and theoretical importance M. P. Trebin, I. O. Polishchuk, D. Denisenko, G. M. Kutz, O. A. Fisun, M. A. Polovyi and, in the context of regional- geopolitical dimensions, V. Yu. Karasev. Among the foreign authors on the subject area of the study, we note the conceptual vision of the combination ofeconomic cycles and political and legal processes of the present Daniela Campello, the development of the author of the theory of «path dependence effect» by J. Mahoney and researchers of modifications of the development of neo-patrimonialism in Latin America and Karsten Bachle. Focused on the trends and innovations of the constitutional process in the countries of the region are the scientific orientations of Rogelio Nu'nez and P. I. Kostogryzov. A broad analytical and research base on the transformation of political regimes in Latina America and the Caribbean and the peculiarities ofpolitical processes in individual countries are provided by the works of B. Geddes, G. O'Donnell, L. Diamond, D. Ziblatta, S. Levitsky, Z. V. Ivanovsky, T. A. Vorotnikova, P. P. Yakovlev, D. V. Morozov, and others.Paper objective. The purpose of this work is to find out the broad contexts of the relationship between economic and political and legal processes in Latin America and the Carribien countries with attention to the peculiarities of the rule of law formation. The tasks are to analyze a set of approaches to finding the causes of the difficulties of socio-political and institutional-legal development in the region with the involvement of interdisciplinary scientific experience and to identify some essential features of meaning- forming and socio-constructing phenomena in the contextual contours.Paper main body. One of the options for designating the specificity of the current state of affairs is framed in the concept of the so-called «curse of volatility» - the dependence of local, mainly commodity and export-oriented with low internal economy savings from cycles, fluctuations of the world economy. This dependence is a definite structural factor and has been forming for a long time. Also, macroeconomic indicators within the framework of a certain political economy methodology in the projection for the sum ofpolitical and legal events allow us to see the spread of ideology, whether left or right, the rise of populism, the tendency for further democratization of the way of life or vice versa from democracy, the relative calm of the political process or the turbulence ofpolitical events are, after all, tied to basic economic indicators, and often more or less relevant to us and corresponding to figures about the level of safety of life. The trajectory of development was laid down by some decisions at a time of critical juncture when privatization created the basis of the local economy as a structural part of the world capitalist system with its dynamics of development that facilitated the formatting and reproduction of the reactive sequences caused by different types of liberal reforms.Conclusions of the research. The particular attention in Latin America and the Caribbean countries on the expectations and responsibilities of building the future is focused on the development of Constitutional law as a leading sphere in the system of national law. Hence the numerous constitutional changes in the countries of the region, the constitutional reforms of different grades, which are intensively continued today. The lifestyle liberalization, resolving key property issues, attempts at democratization in Latin America and the Carribien countries took place in different ways, but after the foundations ofpublic law that were borrowed in outline in the USA. Between enshrined key provisions in the Constitutions and the coexistence of essentially diverse mass consciousnesses and aspirations on different 'floors' of the society, has raised multi-dimensional discord, that is emerging from the institutionalization of the liberal-democratic model of the state, generated in the context of understanding freedom as a key concept. Therefore the aspect ofan all-public agreement on coexistence rules does not appear to be fully realized, which gives rise to a search for a constitutional character. The focus remains on the relationship between multiple interests and ideas about the common good, by means of the formation of the general will in the structure and practice of constitutional-democratic regimes. It is inextricably linked to the transformation of the concepts of representation and citizenship. Democratic legitimation is correlated with ideas about the rule of the masses, the will of the majority in the living creation of the norms of life, and with the accompanying active and continuous participation in the political process of large groups, sectors of the population. The constitutional creativity of the countries of the region shows the element of an assertion of messianism, the designation of the special role of the country, its leader, ideology, the Constitution in the processes of historical implementation at the level of regional or the world. This moment of national pride for the country and its contribution to the cultural and civilizational space of history is realized in experimental projects of various expressions. ; В статье предпринята попытка выяснения природы связи циклов экономического развития и особенностей развития политико-правовых процессов в странах Латинской Америки и Карибского бассейна. Подчеркнута важность последствий процессов либеральных реформ в сложившейся традиции сочетания качества социальной жизни и конституционного творчества. Отмечено - общая векторность, динамика, связаны с диссонансами относительно местных акцентов понимания демократии в контексте доминирования представлений о равенстве и справедливости с той содержательной центрированностью понятия свободы, что вслед за либерально-конституционным пониманием демократии была отражена в формально-правовых конструкциях конституционного значения, еще изначально в основе своей заимствованных в США. Пространство стыков взаимодействия интересов значимых для региона элит и надежд большинства местных жителей актуализируют попытки переформатировать положения Конституции в поисках основания для современной модели общественного договора, дополненные поиском форм реализации мессианских назначений в истории. ; Анотація. В статті здійснена спроба з'ясування природи зв'язку циклів економічного розвитку та особливостей розвитку політико-правових процесів в країнах Латинської Америки та Карибського Басейну. Підкреслено значущість наслідків процесів ліберальних реформ в сформованій традиції сполучення якості соціального життя й конституційної творчості. Наголошено - загальна векторність, динамі­ка змін, пов'язані з дисонансами відносно місцевих акцентів розуміння демократії (як демократії участі) в контексті домінування уявлень про рівність і справедливість з тією змістовною центрованістю поняття свободи, що слідом за ліберально- конституційним розумінням демократії було відтворено в формально-правових конструкціях конституційного значення, що в своїй основі ще початково були запозиченими в США. Простір стиків сполучення інтересів значимих для регіону еліт і сподівань більшості місцевих жителів актуалізують намагання переформатувати положення Конституції в пошуках підвалин для сучасної моделі суспільного договору, що є доповненими пошуком форм реалізації месіанських призначень в історії.

The article contains the analysis conducted by the author on topicality of upbringing moral culture in future engineering leaders. Special attention is paid to national scientists' views on the role of morality and that of its upbringing at a technical university. It is noted in the article that an important characteristic of a future engineering leader's professional culture is the mutual connection and mutual determination between a person's value orientation with their moral-and-ethical paradigm and professional ethics typical for their circle of communication. It is noted that the mentioned norms and principles facilitate a person's authority and priorities consolidation not only as those of a leader, but also as a site of humaneness of interpersonal relations. The authoress stresses that moral upbringing of future engineering leaders at technical universities plays a significant role in their training because it is connected with development of an individual's personality traits and forming a person's attitude to others (the team, its leader), and first of all to his/her potential colleagues and subordinates.It is highlighted in the article that within the sphere of moral education of future engineering leaders, the main priorities are the following: consciousness formation, accumulation of moral experience in moral behavior skills; moral education as knowledge in the matters of moral, ethics, policy; upbringing of the feeling of personal responsibility for one's actions, behavior, and possible outcomes of one's professional activity; development and fixation of moral self-improvement mechanisms and of behavior's self-regulation.There is highlighted the connection of V. Sukhomlynskiy's ideas with leadership potential development in students and lecturers at a technical higher education establishment.The authoress highlights the following traits of a lecturer-leader: their aspiration and need in communicating with students, displaying friendliness, high communicative traits; being a decent person, having clear moral-and-ethical views and principles and following them adamantly; being able to understand those whom they train and educate; being a creative and independent person; conducting an active research and consulting activity; being tolerant and restrained, firm and persistent, being able to control themselves, their emotions and psychic state in general; being able to forecast possible pedagogic situations, to evaluate outcomes of their deeds and actions in a systematic way, of their influencing students – these teachers' traits facilitate spirituality formation in students, future engineering leaders.There have been viewed such main methods and technologies of leadership potential development in students and lecturers at Leadership Center at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I. A. Zaziun at NTU "KhPI" as delivering information and problem-solving lectures, discussion seminars, press-conference seminars, organizing thematic science conferences, training sessions, delivering extracurricular consultations for students.It is proved in the article that in modern conditions not enough attention is paid to personality formation in engineering leaders-to-be at technical universities, while this should be an obligatory condition of their professional growth; in the process of students' vocational training, it is necessary to introduce V. Sukhomlynskiy's ideas; particularly expedient is the application of active teaching methods with a distinct moral educating directedness, intensifying individual work with students, enhancing their activity in political, community, and cultural life.The authoress thinks it necessary to restore training courses in psychology studies for all students of a technical university alongside the introduction to the training process the methods and technologies developed by lecturers of the Leadership Center and the Center of Modern Pedagogic, Psychological, and Management Technologies at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I .A. Zaziun at NTU "KhPI" on the basis of V. Sukhomlynskiy's pedagogy. ; В статье проведен анализ актуальности воспитания нравственной культуры у будущих инженеров-лидеров. Особое внимание уделено взглядам отечественных ученых роли нравственности и ее воспитанию в условиях технического университета. В статье отмечено, что важной характеристикой профессиональной культуры будущего инженера-лидера является взаимосвязь и взаимообусловленность с личностной ценностной ориентацией и морально-этической парадигмой человека, с профессиональной этикой, характерной для круга его общения. Отмечено, что указанные нормы и принципы способствуют утверждению авторитета и приоритета личности не только как лидера, но и как ячейки гуманности межличностных отношений. Автор подчеркивает, что нравственное воспитание будущих инженеров-лидеров в технических вузах играет определяющую роль в их подготовке, так как оно связано с развитием личностных качеств человека и формированием его отношения к другим людям (команды лидера), в первую очередь к своим потенциальным коллегам и подчиненным. В статье подчеркивается, что в сфере нравственного воспитания будущих инженеров-лидеров основными задачами являются: формирование сознания, накопление опыта навыков нравственного поведения; моральное образование как осведомленность в вопросах морали, этики, политики, воспитание чувства личной ответственности за свои поступки, свое поведение и возможные результаты своей профессиональной деятельности; развитие и закрепление действенных механизмов нравственного самовоспитания и саморегуляции поведения.Освещена связь педагогических идей В.Сухомлинского с развитием лидерского потенциала у студентов и преподавателей высшего технического учебного заведения.В статье подчеркнуто личностные качества преподавателя-лидера такие, как: его стремление к общению со студентами, проявление общительности, высокие коммуникабельные качества; быть глубоко порядочным человеком, иметь четкие морально-этические взгляды и убеждения, и твердо придерживаться их, уметь понимать тех, кого он учит и воспитывает; быть человеком творческим и самостоятельным, вести активную исследовательскую и консультационную деятельность; быть терпимым и сдержанным, твердым и настойчивым, уметь управлять собой, своими эмоциями и психическим состоянием вообще; уметь прогнозировать возможные педагогические ситуации, системно оценивать последствия своих действий и поступков, своего влияния на студентов, что способствует формированию духовности у студентов - будущих инженеров-лидеров. Рассмотрены основные методы и технологии развития лидерского потенциала у студентов и преподавателей в Центре лидерства кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» такие, как проведение информационных и проблемных лекций, семинаров-диспутов, семинаров-пресс-конференций, организацию тематических научных конференций, проведение тренингов, внеаудиторного проведения индивидуальных консультаций со студентами.В статье доказано, что в современных условиях недостаточное внимание уделяется формированию личности будущих инженеров-лидеров в технических университетах, тогда как она должна быть обязательным условием их профессионального роста; в процессе профессиональной подготовки студентов необходимо внедрять педагогические идеи В. Сухомлинского, а именно, целесообразным является применение активных методов обучения с четкой воспитательной направленностью, усилением индивидуальной работы со студентами, активизацией их деятельности в политической, общественной и культурной жизни. Автор считает необходимым восстановление учебных курсов изучения психологии для всех студентов технического университета, а также внедрение в учебный процесс современных методов и технологий, разработанных преподавателями Центра Лидерства и Центра современных педагогических, психологических и управленческих технологий кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» на основе педагогики В. Сухомлинского. ; В статті проведений аналіз актуальності виховання моральної культури у майбутніх інженерів-лідерів. Особлива увага приділена поглядам вітчизняних науковців щодо ролі моральності та її вихованню в умовах технічного університету. В статті відзначено, що важливою характеристикою професійної культури майбутнього інженера-лідера є взаємозв'язок та взаємообумовленість з особистою ціннісною орієнтацією та морально-етичною парадигмою людини, з професійною етикою, характерною для кола його спілкування. Відзначено, що вказані норми та принципи сприяють утвердженню авторитету та пріоритету особистості не тільки як лідера, але і як осередку гуманності міжособистісних відношень. Авторка підкреслює, що моральне виховання майбутніх інженерів-лідерів в технічних вузах відіграє визначальну роль у їх підготовці, тому що воно пов'язане з розвитком особистісних якостей людини та формуванням її відношення до інших людей (команди лідера), в першу чергу до своїх потенційних колег і підлеглих.В статті підкреслено, що у сфері морального виховання майбутніх інженерів-лідерів основними завданнями є: формування свідомості, нагромадження досвіду навичок морального поводження; моральна освіта як обізнаність в питаннях моралі, етики, політики; виховання почуття особистої відповідальності за свої вчинки, своє поводження та можливі результати своєї професійної діяльності; розвиток і закріплення дієвих механізмів морального самовиховання та саморегуляції поводження.Висвітлений зв'язок педагогічних ідей В.Сухомлинського з розвитком лідерського потенціалу у студентів та викладачів вищого технічного навчального закладу.В статті підкреслено особистісні якості викладача-лідера такі, як: його прагнення мати потребу у спілкуванні зі студентами, виявляти товариськість, високі комунікабельні якості; бути глибоко порядною людиною, мати чіткі морально-етичні погляди і переконання і твердо дотримуватись їх; уміти розуміти тих, кого він навчає і виховує; бути людиною творчою і самостійною, вести активну дослідницьку і консультативну діяльність; бути терпимим і стриманим, твердим і наполегливим, уміти управляти собою, своїми емоціями і психічним станом взагалі; уміти прогнозувати можливі педагогічні ситуації, системно оцінювати наслідки своїх дій і вчинків, свого впливу на студентів, що сприяють формуванню духовності у студентів – майбутніх інженерів-лідерів.Розглянуто основні методи та технології розвитку лідерського потенціалу у студентів та викладачів в Центрі лідерства кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» такі, як проведення інформаційних і проблемних лекцій, семінарів-диспутів, семінарів-прес-конференцій, організацію тематичних наукових конференцій,проведення тренінгів, позааудиторне проведення індивідуальних консультацій студентів.В статті доведено, що в сучасних умовах недостатня увага приділяється формуванню особистості майбутніх інженерів-лідерів в технічних університетах, тоді як вона має бути обов'язковою умовою їх професійного зростання; в процесі професійної підготовки студентів необхідно впроваджувати педагогічні ідеї В. Сухомлинського, а саме, доцільним є застосування активних методів навчання з чіткою виховною спрямованістю, посиленням індивідуальної роботи зі студентами, активізацією їх діяльності в політичному, громадському та культурному житті .Авторка вважає необхідним відновлення навчальних курсів вивчення психології для всіх студентів технічного університету, а також впровадження в навчальний процес сучасних методів та технологій, розроблених викладачами Центру Лідерства та Центру сучасних педагогічних, психологічних та управлінських технологій кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» на основі педагогіки В. Сухомлинського.

The article contains the analysis conducted by the author on topicality of upbringing moral culture in future engineering leaders. Special attention is paid to national scientists' views on the role of morality and that of its upbringing at a technical university. It is noted in the article that an important characteristic of a future engineering leader's professional culture is the mutual connection and mutual determination between a person's value orientation with their moral-and-ethical paradigm and professional ethics typical for their circle of communication. It is noted that the mentioned norms and principles facilitate a person's authority and priorities consolidation not only as those of a leader, but also as a site of humaneness of interpersonal relations. The authoress stresses that moral upbringing of future engineering leaders at technical universities plays a significant role in their training because it is connected with development of an individual's personality traits and forming a person's attitude to others (the team, its leader), and first of all to his/her potential colleagues and subordinates.It is highlighted in the article that within the sphere of moral education of future engineering leaders, the main priorities are the following: consciousness formation, accumulation of moral experience in moral behavior skills; moral education as knowledge in the matters of moral, ethics, policy; upbringing of the feeling of personal responsibility for one's actions, behavior, and possible outcomes of one's professional activity; development and fixation of moral self-improvement mechanisms and of behavior's self-regulation.There is highlighted the connection of V. Sukhomlynskiy's ideas with leadership potential development in students and lecturers at a technical higher education establishment.The authoress highlights the following traits of a lecturer-leader: their aspiration and need in communicating with students, displaying friendliness, high communicative traits; being a decent person, having clear moral-and-ethical views and principles and following them adamantly; being able to understand those whom they train and educate; being a creative and independent person; conducting an active research and consulting activity; being tolerant and restrained, firm and persistent, being able to control themselves, their emotions and psychic state in general; being able to forecast possible pedagogic situations, to evaluate outcomes of their deeds and actions in a systematic way, of their influencing students – these teachers' traits facilitate spirituality formation in students, future engineering leaders.There have been viewed such main methods and technologies of leadership potential development in students and lecturers at Leadership Center at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I. A. Zaziun at NTU "KhPI" as delivering information and problem-solving lectures, discussion seminars, press-conference seminars, organizing thematic science conferences, training sessions, delivering extracurricular consultations for students.It is proved in the article that in modern conditions not enough attention is paid to personality formation in engineering leaders-to-be at technical universities, while this should be an obligatory condition of their professional growth; in the process of students' vocational training, it is necessary to introduce V. Sukhomlynskiy's ideas; particularly expedient is the application of active teaching methods with a distinct moral educating directedness, intensifying individual work with students, enhancing their activity in political, community, and cultural life.The authoress thinks it necessary to restore training courses in psychology studies for all students of a technical university alongside the introduction to the training process the methods and technologies developed by lecturers of the Leadership Center and the Center of Modern Pedagogic, Psychological, and Management Technologies at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I .A. Zaziun at NTU "KhPI" on the basis of V. Sukhomlynskiy's pedagogy. ; В статье проведен анализ актуальности воспитания нравственной культуры у будущих инженеров-лидеров. Особое внимание уделено взглядам отечественных ученых роли нравственности и ее воспитанию в условиях технического университета. В статье отмечено, что важной характеристикой профессиональной культуры будущего инженера-лидера является взаимосвязь и взаимообусловленность с личностной ценностной ориентацией и морально-этической парадигмой человека, с профессиональной этикой, характерной для круга его общения. Отмечено, что указанные нормы и принципы способствуют утверждению авторитета и приоритета личности не только как лидера, но и как ячейки гуманности межличностных отношений. Автор подчеркивает, что нравственное воспитание будущих инженеров-лидеров в технических вузах играет определяющую роль в их подготовке, так как оно связано с развитием личностных качеств человека и формированием его отношения к другим людям (команды лидера), в первую очередь к своим потенциальным коллегам и подчиненным. В статье подчеркивается, что в сфере нравственного воспитания будущих инженеров-лидеров основными задачами являются: формирование сознания, накопление опыта навыков нравственного поведения; моральное образование как осведомленность в вопросах морали, этики, политики, воспитание чувства личной ответственности за свои поступки, свое поведение и возможные результаты своей профессиональной деятельности; развитие и закрепление действенных механизмов нравственного самовоспитания и саморегуляции поведения.Освещена связь педагогических идей В.Сухомлинского с развитием лидерского потенциала у студентов и преподавателей высшего технического учебного заведения.В статье подчеркнуто личностные качества преподавателя-лидера такие, как: его стремление к общению со студентами, проявление общительности, высокие коммуникабельные качества; быть глубоко порядочным человеком, иметь четкие морально-этические взгляды и убеждения, и твердо придерживаться их, уметь понимать тех, кого он учит и воспитывает; быть человеком творческим и самостоятельным, вести активную исследовательскую и консультационную деятельность; быть терпимым и сдержанным, твердым и настойчивым, уметь управлять собой, своими эмоциями и психическим состоянием вообще; уметь прогнозировать возможные педагогические ситуации, системно оценивать последствия своих действий и поступков, своего влияния на студентов, что способствует формированию духовности у студентов - будущих инженеров-лидеров. Рассмотрены основные методы и технологии развития лидерского потенциала у студентов и преподавателей в Центре лидерства кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» такие, как проведение информационных и проблемных лекций, семинаров-диспутов, семинаров-пресс-конференций, организацию тематических научных конференций, проведение тренингов, внеаудиторного проведения индивидуальных консультаций со студентами.В статье доказано, что в современных условиях недостаточное внимание уделяется формированию личности будущих инженеров-лидеров в технических университетах, тогда как она должна быть обязательным условием их профессионального роста; в процессе профессиональной подготовки студентов необходимо внедрять педагогические идеи В. Сухомлинского, а именно, целесообразным является применение активных методов обучения с четкой воспитательной направленностью, усилением индивидуальной работы со студентами, активизацией их деятельности в политической, общественной и культурной жизни. Автор считает необходимым восстановление учебных курсов изучения психологии для всех студентов технического университета, а также внедрение в учебный процесс современных методов и технологий, разработанных преподавателями Центра Лидерства и Центра современных педагогических, психологических и управленческих технологий кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» на основе педагогики В. Сухомлинского. ; В статті проведений аналіз актуальності виховання моральної культури у майбутніх інженерів-лідерів. Особлива увага приділена поглядам вітчизняних науковців щодо ролі моральності та її вихованню в умовах технічного університету. В статті відзначено, що важливою характеристикою професійної культури майбутнього інженера-лідера є взаємозв'язок та взаємообумовленість з особистою ціннісною орієнтацією та морально-етичною парадигмою людини, з професійною етикою, характерною для кола його спілкування. Відзначено, що вказані норми та принципи сприяють утвердженню авторитету та пріоритету особистості не тільки як лідера, але і як осередку гуманності міжособистісних відношень. Авторка підкреслює, що моральне виховання майбутніх інженерів-лідерів в технічних вузах відіграє визначальну роль у їх підготовці, тому що воно пов'язане з розвитком особистісних якостей людини та формуванням її відношення до інших людей (команди лідера), в першу чергу до своїх потенційних колег і підлеглих.В статті підкреслено, що у сфері морального виховання майбутніх інженерів-лідерів основними завданнями є: формування свідомості, нагромадження досвіду навичок морального поводження; моральна освіта як обізнаність в питаннях моралі, етики, політики; виховання почуття особистої відповідальності за свої вчинки, своє поводження та можливі результати своєї професійної діяльності; розвиток і закріплення дієвих механізмів морального самовиховання та саморегуляції поводження.Висвітлений зв'язок педагогічних ідей В.Сухомлинського з розвитком лідерського потенціалу у студентів та викладачів вищого технічного навчального закладу.В статті підкреслено особистісні якості викладача-лідера такі, як: його прагнення мати потребу у спілкуванні зі студентами, виявляти товариськість, високі комунікабельні якості; бути глибоко порядною людиною, мати чіткі морально-етичні погляди і переконання і твердо дотримуватись їх; уміти розуміти тих, кого він навчає і виховує; бути людиною творчою і самостійною, вести активну дослідницьку і консультативну діяльність; бути терпимим і стриманим, твердим і наполегливим, уміти управляти собою, своїми емоціями і психічним станом взагалі; уміти прогнозувати можливі педагогічні ситуації, системно оцінювати наслідки своїх дій і вчинків, свого впливу на студентів, що сприяють формуванню духовності у студентів – майбутніх інженерів-лідерів.Розглянуто основні методи та технології розвитку лідерського потенціалу у студентів та викладачів в Центрі лідерства кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» такі, як проведення інформаційних і проблемних лекцій, семінарів-диспутів, семінарів-прес-конференцій, організацію тематичних наукових конференцій,проведення тренінгів, позааудиторне проведення індивідуальних консультацій студентів.В статті доведено, що в сучасних умовах недостатня увага приділяється формуванню особистості майбутніх інженерів-лідерів в технічних університетах, тоді як вона має бути обов'язковою умовою їх професійного зростання; в процесі професійної підготовки студентів необхідно впроваджувати педагогічні ідеї В. Сухомлинського, а саме, доцільним є застосування активних методів навчання з чіткою виховною спрямованістю, посиленням індивідуальної роботи зі студентами, активізацією їх діяльності в політичному, громадському та культурному житті .Авторка вважає необхідним відновлення навчальних курсів вивчення психології для всіх студентів технічного університету, а також впровадження в навчальний процес сучасних методів та технологій, розроблених викладачами Центру Лідерства та Центру сучасних педагогічних, психологічних та управлінських технологій кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» на основі педагогіки В. Сухомлинського.

In the context of restoration of government framework and local authorities in the regions prone to external aggression, special attention should be paid to the study of the problem of organisation of communication between public authorities and local population. It is the dialogue and the effective exchange of information between the population and the local authorities that constitute one of the major pillars of reintegration of Donbass territories, covered by the antiterrorist operation, into Ukraine; the regional specifics of the given territories is the anarchy resulting from withdrawal of the local government bodies that were legally elected yet in 2010. In fact, escape of heads and deputies of local councils in the most challenging period in life of the region catalysed the local people, reinforcing the sense of insecurity and understanding the betrayal of representatives of local government bodies. Thus, the issues of enhancement of communication channels effectiveness, which were still burning before the beginning of the external aggression and the partial occupation of Donbass, have been compounded today by the problem of establishment of communication channels between the population and the new Ukrainian local authorities nearly from scratch. This needs to take into account that the armed conflict conditions remain and, obviously, leave their imprint on social interaction within local communities. At the same time, it is the development of communication in the ATO zone, especially in the areas that underwent occupation or were released, which may form the basis for the harmonious entry of the citizens into the Ukrainian socium. Establishment of civil­military administrations (CMAs) with the purpose to temporarily substitute the non­functioning local authorities in Donbass is the unique experience for Ukraine. Despite legal recognition of rights and duties of local government bodies, it should be understood that CMAs act in terms of the «undeclared war», increasingly choosing the model of restricted interaction with the population in this context. The analysis conducted in the article shows that among the traditional information channels, CMAs give preference to reception of citizens by executive authorities and placement of announcements. At the same time, such forms as media, Internet resources, reports and assemblies of citizens are hardly used by CMAs which altogether results in discontent among the population. But the main thing is that in the ATO zone such important components of communication as information exchange and involvement of population in the decision making by local authorities are totally missing. This trend also defines the level of interconnection not only between the government and the population in the ATO zone; on the contrary, the studies, conducted by the All­Ukrainian Association of local government bodies of «Association of Ukrainian Cities» in cooperation with the Norwegian Institute for Urban and Regional Research, show that population in peaceful cities of Ukraine also experiences difficulties in communication with the government. This increases mistrust of the local government both in the ATO zone and in the country in the whole. The author of the article arrives at the conclusion about the need to reconsider the communication component in the work of local government bodies. It is in the ATO zone where the unique environment was established for creation of an open dialogue format, involvement of citizens into rebuilding the infrastructure thus nourishing the sense of participation in the governance. Given that CMAs report to state institutions, the situation can be reversed and the communication can be established only with the state support and intention. As the most efficient mechanism, the state may attract representatives of the third sector to this region, who could serve as volunteers for establishment of information services under CMAs, promptly reflecting and distributing information among the population and providing feedback. ; У контексті відновлення основ організації керування й місцевої влади в регіонах підданих зовнішній агресії особливої актуальності заслуговує дослідження проблематики комунікації публічної влади. Саме діалог й ефективний обмін інформацією між населенням і місцевою владою важлива складова реінтеграції територій Донбасу охоплених антитерористичною операцією. Специфікою більшості територій Донбасу стало безвладдя, у результаті відхилення законно обраних ще в 2010 році органів місцевого самоврядування. По суті, втеча мерів, депутатів місцевих рад у найважчий період життя регіону активізував у місцевих жителів почуття незахищеності й зрадництва з боку місцевої влади. Тим самим можна констатувати, що до проблем підвищення ефективності каналів комунікації зберігає свою актуальність до початку зовнішньої агресії й часткової окупації Донбасу, сьогодні додалася проблема налагодження комунікаційних зв'язків між населенням і новою місцевою українською владою фактично із чистого аркуша. При цьому необхідно враховувати, що умови військового конфлікту зберігаються й, безумовно, відкладають свій відбиток на взаємодію. У той же час саме розвиток комунікації в зоні АТО, особливо в населених пунктах, які пережили окупацію й звільнені може стати основою для гармонійного входження жителів в український соціум. Створення військово­цивільних адміністрацій з метою тимчасово замінити нефункціонуючі органи місцевого самоврядування на Донбасі – унікальний досвід для України. Незважаючи на законодавче закріплення за ВЦА прав і обов'язків органів місцевого самоврядування, необхідно розуміти, що діють вони в умовах «неоголошеної війни» і тим самим у більшій мірі обирають модель обмеженої взаємодії з населенням. Проведений у статті аналіз показує, що серед традиційних каналів подачі інформації ВЦА віддають перевагу прийому громадян посадовими особами; вивішуванню інформаційних оголошень. При цьому такі форми, як ЗМІ, Інтернет­ресурс, звіти, збори громадян практично не використовуються в роботі ВЦА, що в цілому викликає невдоволення в населення. Але головне, що в зоні АТО абсолютно відсутні такі важливі компоненти комунікації, як обмін інформацією й включення населення в процес прийняття рішень місцевої влади. Хоча дана тенденція характеризує й рівень взаємин не тільки влади з населенням у зоні АТО, навпаки, дослідження, проведені Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» разом з Норвезьким інститутом міських і регіональних досліджень, показують, що й у мирних містах України населення також зазнає труднощів у комунікації із владою. Це підсилює рівень недовіри до місцевої влади як у зоні АТО, так і в цілому по країні. Автор статті приходить до висновків про необхідність перегляду комунікаційної складової в роботі органів місцевої влади. Саме в зоні АТО склалися унікальні умови створити формат відкритого діалогу, залучення громадян у відродження інфраструктури і тим самим формувати почуття причетності до керування. Виходячи з підпорядкованості ВЦА державним структурам переломити ситуацію й налагодити комунікацію можливо тільки при сприянні й бажанні держави. Як найбільш діючий механізм може стати залучення державою в даний регіон представників третього сектора як волонтерів по створенню інформаційних служб при ВЦА, які б оперативно відбивали й поширювали інформацію серед населення й здійснювали зворотний діалог. ; У контексті відновлення основ організації керування й місцевої влади в регіонах підданих зовнішній агресії особливої актуальності заслуговує дослідження проблематики комунікації публічної влади. Саме діалог й ефективний обмін інформацією між населенням і місцевою владою важлива складова реінтеграції територій Донбасу охоплених антитерористичною операцією. Специфікою більшості територій Донбасу стало безвладдя, у результаті відхилення законно обраних ще в 2010 році органів місцевого самоврядування. По суті, втеча мерів, депутатів місцевих рад у найважчий період життя регіону активізував у місцевих жителів почуття незахищеності й зрадництва з боку місцевої влади. Тим самим можна констатувати, що до проблем підвищення ефективності каналів комунікації зберігає свою актуальність до початку зовнішньої агресії й часткової окупації Донбасу, сьогодні додалася проблема налагодження комунікаційних зв'язків між населенням і новою місцевою українською владою фактично із чистого аркуша. При цьому необхідно враховувати, що умови військового конфлікту зберігаються й, безумовно, відкладають свій відбиток на взаємодію. У той же час саме розвиток комунікації в зоні АТО, особливо в населених пунктах, які пережили окупацію й звільнені може стати основою для гармонійного входження жителів в український соціум. Створення військово­цивільних адміністрацій з метою тимчасово замінити нефункціонуючі органи місцевого самоврядування на Донбасі – унікальний досвід для України. Незважаючи на законодавче закріплення за ВЦА прав і обов'язків органів місцевого самоврядування, необхідно розуміти, що діють вони в умовах «неоголошеної війни» і тим самим у більшій мірі обирають модель обмеженої взаємодії з населенням. Проведений у статті аналіз показує, що серед традиційних каналів подачі інформації ВЦА віддають перевагу прийому громадян посадовими особами; вивішуванню інформаційних оголошень. При цьому такі форми, як ЗМІ, Інтернет­ресурс, звіти, збори громадян практично не використовуються в роботі ВЦА, що в цілому викликає невдоволення в населення. Але головне, що в зоні АТО абсолютно відсутні такі важливі компоненти комунікації, як обмін інформацією й включення населення в процес прийняття рішень місцевої влади. Хоча дана тенденція характеризує й рівень взаємин не тільки влади з населенням у зоні АТО, навпаки, дослідження, проведені Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» разом з Норвезьким інститутом міських і регіональних досліджень, показують, що й у мирних містах України населення також зазнає труднощів у комунікації із владою. Це підсилює рівень недовіри до місцевої влади як у зоні АТО, так і в цілому по країні. Автор статті приходить до висновків про необхідність перегляду комунікаційної складової в роботі органів місцевої влади. Саме в зоні АТО склалися унікальні умови створити формат відкритого діалогу, залучення громадян у відродження інфраструктури і тим самим формувати почуття причетності до керування. Виходячи з підпорядкованості ВЦА державним структурам переломити ситуацію й налагодити комунікацію можливо тільки при сприянні й бажанні держави. Як найбільш діючий механізм може стати залучення державою в даний регіон представників третього сектора як волонтерів по створенню інформаційних служб при ВЦА, які б оперативно відбивали й поширювали інформацію серед населення й здійснювали зворотний діалог.

In the article discusses the essence of the concept of "anti-crisis management", describes the terms "competency" and "competence". The main groups of key competencies that a specialist should possess are considered. The results of studies are presented, which indicate that for many citizens of both Ukraine and Poland, advanced digital technology is now an important element of functioning both in professional and in private life. The concept of "digital competency" is characterized and it is established that the new edition of the key competencies for lifelong learning - recommendation 2018/0008 (NLE) of the European Parliament and the Council (EU), like the previous one, contains digital competence. It is noted that the dissemination of new technologies among society and the full use of their capabilities is impossible without the constant build-up of digital competence, and the formation and development of digital competence among potential and working personnel provides for their approximation and adaptation to world practice. The main provisions of the Concept for the development of the digital economy and society of Ukraine for 2018-2020 are given. Key words: anti-crisis management, competency, competence, Internet, digital competence, personnel, digitalization, innovation. REFERENCES1. Adamska, O. (2018). Antykryzove upravlinnia v konteksti reahuvannia na rehionalni vyklyky: teoretyko-metodolohichnyi aspekt [Anti-crisis management in the context of responding to regional challenges: theoretical-methodological aspects]. Retrived from http://www.lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/edu_55/fail/5.pdf.2. Vedernikov, M.D., Chernushkina, O.O., Mantur-Chubata, O.S. (2018). Suchasni tekhnolohii upravlinnia personalom: kompetentsiinyi pidkhid [Modern technologies of personnel management: competent approach]. Retrived from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2018_19%281%29__11.3. Havrysh, O.A., Dovhan, L.Ye., Kreidych, I.M., Semenchenko, N.V. (2017). Tekhnolohii upravlinnia personalom: monohrafiia [Technologies of personnel management: monograph]. Retrived from https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/19480/1/tekhnolohii_upravlinnia_personalom.pdf.4. Herasymenko, O.O. (2019). Kompetentnisnyi pidkhid yak kontseptualno-prykladna platforma rozvytku personalu: instytutsionalne seredovyshche ta praktychnyi instrumentarii [Competent approach as a conceptual and applied platform of personnel development: institutional environment and practical tools]. Retrived from http://inneco.org/index.php/innecoua/article/download/41/42.5. Dostup domohospodarstv Ukrainy do internetu u 2018 rotsi (za danymy vybirkovoho obstezhennia umov zhyttia domohospodarstv Ukrainy): statystychnyi zbirnyk (2019). [Access households in Ukraine to the Internet in 2018 (according to a sample survey living conditions of Ukrainian households): statistical collection]. Retrived from ttp://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/07/zb_Internet_2018.pdf6. Kliuchovi kompetentnosti dlia navchannia vprodovzh zhyttia 2018 - Tsyfrova kompetentnist [Key competences for lifelong learning 2018 – digital competence]. Retrived from http://dystosvita.blogspot.com/2018/01/2018.html.7. Korotkova, O. V., Yehorova, N. V. (2011). Deiaki aspekty realizatsii antykryzovoho upravlinnia v suchasnykh ekonomichnykh umovakh [Some aspects of implementation of anti-crisis management in modern economic conditions]. Retrived from http://www.economy.in.ua/?op=1&z=1346&i=1.8. Kuibida, V.S., Petroie, O.M., Fedulova, L.I., Androshchuk, H.O. (2019). Tsyfrovi kompetentsii yak umova formuvannia yakosti liudskoho kapitalu [Digital competences as a condition of quality formation human capital]. Retrived from http://academy.gov.ua/pages/dop/198/files/90a7d5c8-d10a-4f8f-8987-4d1077fdc8f6.pdf.9. Leiko, S.V. (2013). Poniattia ―kompetentsiia‖ ta ―kompetentnist‖: teoretychnyi analiz [The notions ―competence‖ and ―competence‖: theoretical analysis]. Retrived from http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2013_4_15.10. Nosyk, O.A. (2018). Rozvytok sluzhby upravlinnia personalom derzhavnoho orhanu na zasadakh kompetentnisnoho pidkhodu: dys. … kand. nauk z derzh. upr.: 25.00.03 [Development of the public administration personnel management service on the basis of competency approach]. Retrived from http://academy.gov.ua/pages/dop/137/files/f4075787-6181-49f4-b44b3110c5ceb93b.pdf.11. Oleshko, A.A., Usatenko, A.O. (2019). Formuvannia ta rozvytok tsyfrovoi kompetentnosti personalu [Formation and development of digital competence of staff]. Retrived from http://www.investplan.com.ua/pdf/23_2019/5.pdf.12. Oleshko, A.A., Horokhovets, Ye.V. (2019). Informatsiino-komunikatsiini tekhnolohii ta liudskyi rozvytok [Information and communication technologies and human development]. Retrived from http://www.investplan.com.ua/pdf/16_2019/4.pdf.13. Pro zatverdzhennia Natsionalnoi ramky kvalifikatsii: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 23.11.2011. № 1341 [On Approval of the National Qualifications Framework: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of November 13, 2011 No. 1341]. Retrived from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF14. Pro skhvalennia Kontseptsii rozvytku tsyfrovoi ekonomiky ta suspilstva Ukrainy na 2018-2020 roky ta zatverdzhennia planu zakhodiv shchodo yii realizatsii: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 17.01.2018 r. № 67-r [On approval of the Concept of development of the digital economy and society of Ukraine for 2018-2020 and approval of the plan of measures for its implementation: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 17.01.2018 № 67-р]. Retrived from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%80.15. Synychenko, A.V. (2016). Kompetentnisnyi pidkhid yak suchasna paradyhma upravlinnia personalom [Competence approach as a modern paradigm of personnel management]. Retrived from http://irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Fub_2016_1_32.pdf.16. Fedulova, L.I. (2020). Rol tsyfrovykh kompetentsii u formuvanni informatsiinoi ekosystemy publichnoho upravlinnia [The role of digital competences in the formation of the public governance ecosystem]. Retrived from http://academy.gov.ua/pages/dop/ 198/files/eb2ca970-be91-400e-a34e8fdc0663763f.pptx.17. Chulanova, O.L. (2013). Intehratsiia kontseptualnykh osnov kompetentnisnoho pidkhodu do stratehichnoho upravlinnia personalom orhanizatsii [Integration of conceptual basis of competence approach to strategic management the personnel of the organization]. Retrived from https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/7197/Chulanova.pdf?sequence=1&isAllowed=y.18. Balanovska, T., Havrysh, O., Gogulya, O. (2019). Developing enterprise competitive advantage as a component of anti-crisis management. Retrived from https://doi.org/10.9770/jesi.2019.7.1(23) https://jssidoi.org/jesi/article/371.19. Carretero, S., Vuorikari, R., Punie, Y. (2017). DigComp 2.1: The Digital Competence Framework for Citizens with eight proficiency levels and examples of use, Publications Office of the European Union, Luxembourg. Retrived from https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC106281/webdigcomp2.1pdf_(online).pdf.20. Council Recommendation on Key Competences for Lifelong Learning. (2019). Retrived from https://ec.europa.eu/education/education-in-the-eu/council-recommendation-on-keycompetences-for-lifelong-learning_en.21. Ferrari, A. DIGCOMP: A Framework for Developing and Understanding Digital Competence in Europe, Luxembourg, European Union (2013). Retrived from https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC83167/lb-na-26035-enn.pdf.22. Future Work Skills (2020). Retrived from https://uqpn.uq.edu.au/files/203/LIBBY%20MARSHALL%20future_work_skills_2020_full_research_report_final_1.pdf23. O kompetencjach cyfrowych w Polsce na konferencji umiejętności cyfrowe 2019. Pl. NASK. Retrived from https://www.nask.pl/pl/aktualnosci/3603,O-kompetencjach-cyfrowych-wPolsce-na-konferencji-Umiejetnosci-cyfrowe-2019pl.html. ; В статье рассмотрена сущность понятия «антикризисное управление», приведена характеристика терминов «компетенция» и «компетентность». Рассмотрены основные группы ключевых компетенций, которыми должен обладать специалист. Приведены результаты исследований, которые свидетельствуют, что для многих граждан как Украины, так и Польши передовые цифровые технологии сейчас является важным элементом функционирования как в профессиональной, так и в частной жизни. Охарактеризовано понятие «цифровая компетентность» и установлено, что в новой редакции ключевых компетентностей для обучения в течение жизни - рекомендация 2018/0008 (NLE) Европейского Парламента и Совета (ЕС), как и в предыдущей, присутствует цифровая компетентность. Отмечено, что распространение новых технологий в обществе и полное использование их возможностей невозможно без постоянного наращивания цифровой компетентности, а формирование и развитие цифровой компетентности у потенциального и работающего персонала предусматривает его приближение и адаптацию к мировой практике. Приведены основные положения Концепции развития цифровой экономики и общества Украины на 2018-2020 годы. Ключевые слова: антикризисное управление, компетенция, компетентность, Интернет, цифровая компетентность, персонал, цифровизация, инновация. Список использованной литературы1. Адамська О. Антикризове управління в контексті реагування на регіональні виклики : теоретико-методологічний аспект. Ефективність державного управління. 2018Вип. 2 (55). Ч. 1. С.30–38. URL: http://www.lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/edu_55/fail/5.pdf2. Ведерніков М.Д., Чернушкіна О.О., Мантур-Чубата О.С. Сучасні технології управління персоналом: компетенційний підхід. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2018_19%281%29__113. Гавриш О.А., Довгань Л.Є., Крейдич І.М., Семенченко Н.В. Технології управління персоналом: монографія. URL: https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/19480/1/tekhnolohii_upravlinnia_personalom.pdf4. Герасименко О.О. Компетентнісний підхід як концептуально-прикладна платформа розвитку персоналу: інституціональне середовище та практичний інструментарій. URL: http://inneco.org/index.php/innecoua/article/download/41/425. Доступ домогосподарств України до інтернету у 2018 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України): статистичний збірник. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/07/zb_Internet_2018.pdf (дата звернення: 12.02.2020).6. Ключові компетентності для навчання впродовж життя 2018 - Цифрова компетентність. URL: http://dystosvita.blogspot.com/2018/01/2018.html7. Короткова О.В., Єгорова Н.В. Деякі аспекти реалізації антикризового управління в сучасних економічних умовах. URL: http://www.economy.in.ua/?op=1&z=1346&i=18. Куйбіда В.С., Петроє О.М., Федулова Л.І., Андрощук Г.О. Цифрові компетенції як умова формування якості людського капіталу. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/198/files/90a7d5c8-d10a-4f8f-8987-4d1077fdc8f6.pdf9. Лейко С.В. Поняття ―компетенція‖ та ―компетентність‖: теоретичний аналіз. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2013_4_1510. Носик О.А. Розвиток служби управління персоналом державного органу на засадах компетентнісного підходу: дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.03. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/137/files/f4075787-6181-49f4-b44b-3110c5ceb93b.pdf11. Олешко А.А., Усатенко А.О. Формування та розвиток цифрової компетентності персоналу. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/23_2019/5.pdf12. Олешко А.А., Гороховець Є.В. Інформаційно-комунікаційні технології та людський розвиток. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/16_2019/4.pdf13. Про затвердження Національної рамки кваліфікацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1341. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1341-2011-%D0%BF (дата звернення: 10.01.2020).14. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 р. № 67-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%8015. Синиченко А.В. Компетентнісний підхід як сучасна парадигма управління персоналом. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Fub_2016_1_32.pdf16. Федулова Л.І. Роль цифрових компетенцій у формуванні інформаційної екосистеми публічного управління. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/198/files/eb2ca970-be91-400ea34e-8fdc0663763f.pptx17. Чуланова О.Л. Iнтеграцiя концептуальних основ компетентнiсного пiдходу до стратегiчного управлiння персоналом організації. URL: https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/7197/Chulanova.pdf?sequence=1&isAllowed=y18. Balanovska T., Havrysh O., Gogulya O. Developing enterprise competitive advantage as a component of anti-crisis management. Entrepreneurship and Sustainability Issues. 2019. Vol. 7. No. 1 (September). P. 303-323. URL: https://doi.org/10.9770/jesi.2019.7.1(23)https://jssidoi.org/jesi/article/37119. Carretero S., Vuorikari R., Punie Y. DigComp 2.1: The Digital Competence Framework for Citizens with eight proficiency levels and examples of use, Publications Office of the European Union, Luxembourg. 2017. URL: https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC106281/webdigcomp2.1pdf_(online).pdf20. Council Recommendation on Key Competences for Lifelong Learning. European Commission. URL: https://ec.europa.eu/education/education-in-the-eu/council-recommendation-onkey-competences-for-lifelong-learning_en21. Ferrari A. DIGCOMP: А Framework for Developing and Understanding Digital Competence in Europe, Luxembourg, European Union. 2013. 48 p. URL: https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC83167/lb-na-26035-enn.pdf22. Future Work Skills 2020. URL: https://uqpn.uq.edu.au/files/203/LIBBY%20MARSHALL%20future_work_skills_2020_full_research_report_final_1.pdf23. O kompetencjach cyfrowych w Polsce na konferencji umiejętności cyfrowe 2019. Pl. NASK. URL: https://www.nask.pl/pl/aktualnosci/3603,O-kompetencjach-cyfrowych-w-Polsce-nakonferencji-Umiejetnosci-cyfrowe-2019pl.html ; У статті розглянуто сутність поняття "антикризове управління", наведено характеристику термінів "компетенція" й "компетентність". Розглянуто основні групи ключових компетенцій, якими має володіти фахівець. Наведено результати досліджень, які свідчать, що для багатьох громадян як України, так і Польщі передові цифрові технології зараз є важливим елементом функціонування як у професійному, так і в приватному житті. Охарактеризовано поняття "цифрова компетентність" та встановлено, що в новій редакції ключових компетентностей для навчання впродовж життя - рекомендація 2018/0008 (NLE) Європейського Парламенту та Ради (ЄС), як і в попередній, присутня цифрова компетентність. Відмічено, що поширення нових технологій серед суспільства та повне використання їх можливостей неможливе без постійного нарощування цифрової компетентності, а формування та розвиток цифрової компетентності у потенційних і працюючих працівників передбачає їх наближення і адаптацію до світової практики. Наведено основні положення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки. Ключові слова: антикризове управління, компетенція, компетентність, Інтернет, цифрова компетентність, персонал, цифровізація, інновація. Список використаної літератури1. Адамська О. Антикризове управління в контексті реагування на регіональні виклики : теоретико-методологічний аспект. Ефективність державного управління. 2018Вип. 2 (55). Ч. 1. С.30–38. URL: http://www.lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/edu_55/fail/5.pdf2. Ведерніков М.Д., Чернушкіна О.О., Мантур-Чубата О.С. Сучасні технології управління персоналом: компетенційний підхід. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2018_19%281%29__113. Гавриш О.А., Довгань Л.Є., Крейдич І.М., Семенченко Н.В. Технології управління персоналом: монографія. URL: https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/19480/1/tekhnolohii_upravlinnia_personalom.pdf4. Герасименко О.О. Компетентнісний підхід як концептуально-прикладна платформа розвитку персоналу: інституціональне середовище та практичний інструментарій. URL: http://inneco.org/index.php/innecoua/article/download/41/425. Доступ домогосподарств України до інтернету у 2018 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України): статистичний збірник. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/07/zb_Internet_2018.pdf (дата звернення: 12.02.2020).6. Ключові компетентності для навчання впродовж життя 2018 - Цифрова компетентність. URL: http://dystosvita.blogspot.com/2018/01/2018.html7. Короткова О.В., Єгорова Н.В. Деякі аспекти реалізації антикризового управління в сучасних економічних умовах. URL: http://www.economy.in.ua/?op=1&z=1346&i=18. Куйбіда В.С., Петроє О.М., Федулова Л.І., Андрощук Г.О. Цифрові компетенції як умова формування якості людського капіталу. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/198/files/90a7d5c8-d10a-4f8f-8987-4d1077fdc8f6.pdf9. Лейко С.В. Поняття ―компетенція‖ та ―компетентність‖: теоретичний аналіз. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2013_4_1510. Носик О.А. Розвиток служби управління персоналом державного органу на засадах компетентнісного підходу: дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.03. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/137/files/f4075787-6181-49f4-b44b-3110c5ceb93b.pdf11. Олешко А.А., Усатенко А.О. Формування та розвиток цифрової компетентності персоналу. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/23_2019/5.pdf12. Олешко А.А., Гороховець Є.В. Інформаційно-комунікаційні технології та людський розвиток. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/16_2019/4.pdf13. Про затвердження Національної рамки кваліфікацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1341. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1341-2011-%D0%BF (дата звернення: 10.01.2020).14. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 р. № 67-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%8015. Синиченко А.В. Компетентнісний підхід як сучасна парадигма управління персоналом. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Fub_2016_1_32.pdf16. Федулова Л.І. Роль цифрових компетенцій у формуванні інформаційної екосистеми публічного управління. URL: http://academy.gov.ua/pages/dop/198/files/eb2ca970-be91-400ea34e-8fdc0663763f.pptx17. Чуланова О.Л. Iнтеграцiя концептуальних основ компетентнiсного пiдходу до стратегiчного управлiння персоналом організації. URL: https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/7197/Chulanova.pdf?sequence=1&isAllowed=y18. Balanovska T., Havrysh O., Gogulya O. Developing enterprise competitive advantage as a component of anti-crisis management. Entrepreneurship and Sustainability Issues. 2019. Vol. 7. No. 1 (September). P. 303-323. URL: https://doi.org/10.9770/jesi.2019.7.1(23)https://jssidoi.org/jesi/article/37119. Carretero S., Vuorikari R., Punie Y. DigComp 2.1: The Digital Competence Framework for Citizens with eight proficiency levels and examples of use, Publications Office of the European Union, Luxembourg. 2017. URL: https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC106281/webdigcomp2.1pdf_(online).pdf20. Council Recommendation on Key Competences for Lifelong Learning. European Commission. URL: https://ec.europa.eu/education/education-in-the-eu/council-recommendation-onkey-competences-for-lifelong-learning_en21. Ferrari A. DIGCOMP: А Framework for Developing and Understanding Digital Competence in Europe, Luxembourg, European Union. 2013. 48 p. URL: https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/bitstream/JRC83167/lb-na-26035-enn.pdf22. Future Work Skills 2020. URL: https://uqpn.uq.edu.au/files/203/LIBBY%20MARSHALL%20future_work_skills_2020_full_research_report_final_1.pdf23. O kompetencjach cyfrowych w Polsce na konferencji umiejętności cyfrowe 2019. Pl. NASK. URL: https://www.nask.pl/pl/aktualnosci/3603,O-kompetencjach-cyfrowych-w-Polsce-nakonferencji-Umiejetnosci-cyfrowe-2019pl.html

Now before Ukraine on the way to the formation of a stable civil society, along with the problem of national consolidation, is also a problem of adjustment of the normal interethnic relations, protection rights of ethnic and national minorities. In the conditions of the political system's development in Ukrainian society ethnic and national minorities began to engage in the sphere of political activity, seeking to take a rightful place in the process of public and cultural construction.In the multinational composition of Ukraine from time to time the problems of settlement the relations with separate ethnic or national groups, including Russian, Tatar, Romanian and others, are updated and exacerbated. The Polish minority is one of the most numerous national minorities living on the territory of our state. It is marked out by movement strengthening to the self-organization and national identification, and also formation as a subject of policy. There is so important, from our point of view, to research, on the one hand, a role and place of Ukraine in the realization of rights and satisfaction of needs of Poles in Ukraine, and with another – the participations of this minority in social and political processes of the state.Considering the relevance and insufficient studying of this problem, the author set to himself the purpose: 1) to analyze the main features and trends of development of the Polish minority in Ukraine; 2) to identify the key aspects of the participation of the Polish community in the Ukrainian social and political processes.The object of study is the Polish minority in Ukraine as an important part of the civil society and its political system, and the subject is the process of formation, functioning and development of the Polish minority as a subject of modern social and political life of Ukraine.There are 144 130 Poles in Ukraine today, according to the last population census in 2001. It makes 0,3 % from the total number of the population of the state. The Polish take the eighth place in terms of population among the ethnic minorities in Ukraine (after Russians, Belarusians, Moldovans, Crimean Tatars, Bulgarians, Hungarians and Romanians).The resettlement of Poles in Ukraine historically was connected primarily with the Right Bank and Eastern Galicia. The most numerous Polish ethnographic communities formed here. The most part of Polish lived in 2001 in Zhytomyr (49 046 persons; 3,5 % of the population), Khmelnytsky (23 005 persons; 1,6 % of the population) and Lvov (18 948 persons; 0,7 % of the population) regions.In general, the present social, political and religious situation in the environment of the Polish minority is stable and loyal to the Ukrainian government. Social and political moods of Ukrainian Poles naturally determine by both positive and negative sentiments.In January 1992, in Lvov at the Congress of Ukrainian Poles the Federation of the Polish Organizations in Ukraine (FPOU) was founded. It is led now by E. Khmelyova. This organization and the Union of Poles in Ukraine are today the most influential organizational structures of the Polish minority in Ukraine.In November 1994, in Kyiv the societies «Consent», «Solidarity», Cultural and Educational Association of Adam Mickiewicz, Kyiv branch of «The Union of Poles» decided to create «The Coordinating Council of Polish Organizations in Kyiv». Before all Polish non-governmental organizations in this country is to not only revive the local Polish national identity, but also comprehensively facilitate to the productive cultural relations between the two countries.In January 2000, the Polish Institute in Kyiv was established with the support of the Polish Ministry of Foreign Affairs. It was led by P. Kozakiewicz. Its tasks include: development and promotion of the image of Poland as a modern and democratic state, supporting the exchange of views, the elimination of negative stereotypes in the Ukrainian-Polish relations.The Polish NGOs practiced such forms of activity: teaching the Polish language; establishment and functioning of libraries and publishing activities; research activities; organizing places and cultural sites associated with the history of Poland; organization of cultural and educational activities; assistance in the process of developing national performances etc.There are five schools with education in Polish in Ukraine. These schools, which have about two thousand pupils, function with the support of Polish NGOs. There are four Polish schools in the Lvov region. Two of these schools are located in Lvov, and another two are in the area of Mostynsk. Another school with education in Polish functions in Ivano-Frankivsk. The curriculum at schools with education in Polish introduced the subjects of «History of Poland» and «Geography of Poland».As a subject Polish is studied in Ukraine by more than 4 thousand students, and more than 3 thousand students study Polish facultatively or in circles. Polish is also studied in numerous Ukrainian universities. At the end of 2012 the Polish organizations in Ukraine initiated to provide Polish the status of regional language in the area of Mostynsk. There are about four villages, which population is made by Poles.The western regions, where the most part of the Poles is living, are characterized by vigorous activity of the Polish community in the media sector. Thus, «The Polish word» (25 min.) in the broadcasting of TV «Zhytomyr» is weekly published. And «TRK Union TV» broadcasts daily for the Polish community on the proposal TV «Polonia».Lvov is the capital of the Polish Radio in Ukraine: «Radio Lwow» tells at a frequency of the radio station «The Independence» in different days. There is a program «Program katolicki». The Lvov city NGO «Polskie Towarzystwo Radiowe» works here. An important role in cross-cultural communication is played by Polish Radio for the abroad. There are news, press reviews, comments and reports of correspondents all over the world, interviews and debates, literary and music plots in the broadcasting.Periodicals of the Polish national minority are represented by the following groups of editions:- informational: «Głos Podola» (Kamenetz-Podolsk), «The Monitor of Volyn» (Lutsk), «Kurier Stanisławowski» and «Kurier Galicyjski» (Ivano-Frankivsk), «The Polish Newspaper» (Zhytomyr), «Dzyennik Kiyovski» (Kyiv);- public: «Lwowskie Spotkania» (Lvov), «Harcerz Kresow» (Lvov), «Wspolne Dzedzictwo» (Ternopol), «KOTWICA» (Mykolaiv);- cultural and educational: «The Mosaic of Berdichev» (Berdichev), «The Voice of Teacher» (Drogobych), «Krynica» (Kyiv);- religious: «The Shouts from Volyn» (Ostrog), «The Joy of Belief» (Lvov).Recently the joint Ukrainian-Polish projects in the media sphere, for example, the international interdisciplinary magazine «Ucrainica Polonica» and «The Ukrainian Polonistic» gain the increasing popularity.The status of the Polish national minority in Ukraine is qualitatively different from the status of other minorities, such as Roma or Crimean Tatars. After all, the Poles have their historical homeland, the neighboring of Ukrainian state – the Republic of Poland, from which a financial and institutional support comes. Therefore the self-determination process in Polish minority is quite successful and quick.The negative phenomenon for the image of Ukraine is the fact that it works and develops mainly by financing from the government of Poland. At the current time, for example, all meetings of the Polish community in Lvov Church and departures of children on rehabilitation and training to the Republic of Poland are financed also by Poland.Thus, according to the Association of Polish culture in Lvov, the local administration level of care to ensure the interests of the Polish community in Lvov region, compared with a sponsorship of the Republic of Poland, is zero. Over the last few years the Association of Polish culture received for its needs from Lvov regional state administration only about 2 thousand UAN. It forces the Ukrainian Poles to address on the constant help to the bureaucracy of Poland. In this aspect the chairman of the society E. Legovich opposed a situation with ensuring of requirements of the Ukrainian diaspora in the territory of the Republic of Poland. There are considerable budgetary funds for the satisfaction of its interests, which in accordance with the established procedure are transmitted through the Sejm to the communities of national minorities. So, 2 million zloty (about 5 million UAN) are annually allocated for the needs of the Ukrainian diaspora in Poland. Thus, E. Lehovych notes that the Polish community would be sufficient amount of 100 thousand UAN.However, speaking about the presence of members of the Polish community in the Ukrainian elected authorities and government agencies, we have to note a negative trend associated with the low levels of its representation. Thus, Ukraine has not any political party of the Polish national minority (for example, Hungarian and Russian communities have its own political parties, such as «The Democratic Party of Hungarians of Ukraine», «KMKS» Party of Hungarians of Ukraine, «The Russian block» and others. And these parties of the national minorities stood on elections to the Verkhovna Rada of Ukraine). The Polish community is not represented in the Ukrainian parliament. There are two Poles among the 66 members of the regional council of Mostynsk (Lvov region). Poles make 20 % of the number of the residents of Mostynsk and 8 % of Poles are living in the area).Thus, we can conclude, that the Polish minority is one of the largest minorities in Ukraine, and it is on its way of the identification and a political subjektivation. Poles in Ukraine experienced the process of assimilation due to an extended stay in limited contacts with their historical homeland, as indicated the data from recent Ukrainian population census. However, a positive is the fact that today the Polish community in Ukraine will intensify its activities, key points of which are:1) preservation of cultural originality and development of cultural creativity;2) functioning of national and cultural, public organizations;3) contacts with the historical homeland and participation in interstate processes.The negative sides of the position of Polish national minority in Ukraine are:1) absence of political communities (political parties) for the representation the minority at official level;2) low level of participation in formation of power structures and representation at all levels of the power (from local to governmental and parliamentary).Also, despite the existence of numerous guarantees of the rights and protection of the freedoms of national minorities in Ukraine, approved at legislative level, the real practice shows an insufficient attention from the Ukrainian government to these questions. The existence and development of the Polish national minority in Ukraine is provided by the contacts with the historical homeland. It practically finances the diaspora. Therefore Ukraine have to accept a number of scientifically reasonable measures in order to the reforming, carried out in education, sciences, public administration and local government, don't entail to the restriction of the right of the minorities, including Polish, to get an education in a state language, to develop and protect own cultural and a creative heritage, to participate in formation of authorities and to have own representation in electoral bodies. ; Статья посвящена выявлению основных черт и тенденций развития польского национального меньшинства в Украине, а также определению ключевых аспектов участия поляков в украинских общественно-политических процессах. Сделана попытка показать уровень гражданской зрелости, политической культуры польской общины в Украине на современном этапе. Особое внимание уделено роли национальной политики украинского государства в процессе политической субъективации польского национального меньшинства. ; Статтю присвячено виявленню основних рис і тенденцій розвитку польської національної меншини в Україні, а також визначенню ключових аспектів участі поляків в українських суспільно-політичних процесах. Зроблено спробу показати рівень громадянської зрілості, політичної культури польської громади в Україні на сучасному етапі. Окрему увагу приділено ролі національної політики Української держави в процесі політичної суб'єктивації польської національної меншини.

У статті розглянуто розвиток вітчизняного законодавства у сфері економічних відносин, що викликає змістовні та структурні трансформації в системі права, а отже, і право, і законодавство є органічно пов'язаними. Як наслідок, виникають структурні новоутворення в системі законодавства. Установлено, що саме з урахуванням системності у визначенні основних та другорядних аспектів нормативно-правового забезпечення функціонування економічної системи можна вести мову про високу ефективність правового регулювання світової економічної системи. Обґрунтовано, що незважаючи на складний ієрархічний характер відносин в економічній системі, що тяжіє до безперервної спеціалізації її складових, забезпечення взаємодії усіх елементів структури та вихід її функціонування на задані загальні параметри вимагає створення цілісної, взаємопов'язаної системи законодавчого та правового забезпечення в адекватному для такого масштабу проблеми форматі ; В статье проанализированы динамичное развитие законодательства в сфере экономических отношений, что вызывает содержательные и структурные трансформации в системе права, а, следовательно, и право, и законодательство являються органически связанными. Как следствие, возникают структурные новообразования в системе законодательства. Установлено, что именно с учетом системности в определении основных и второстепенных аспектов нормативно-правового обеспечения функционирования экономической системы можно говорить о высокой эффективности правового регулирования мировой экономической системы. Обосновано, что несмотря на сложный иерархический характер отношений в экономической системе, которая тяготеет к непрерывной специализации ее составляющих, обеспечение взаимодействия всех элементов структуры и выход ее функционирования на заданные параметры требует создания целостной, взаимосвязанной структурной системы законодательного и правового обеспечения в адекватном для нее масштабе.// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "plaw.nlu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e ; The article analyzes the dynamic development of legislation in the field of economic relations is matched to structural transformation in the law, and therefore the law, and legislation is organically linked. Аs a consequence, become structurally tumors in the legal system as a key emerging trend of improving its evolyutsinuvannya. In this sense, the normative legal provision of economic relations – is a complete standalone system, it is appropriate to determine as the only legal complex object. It is established that it is considering systematic in identifying major and minor aspects of the legal functioning of the economic system we can talk about high efficiency of legal regulation of the global economic system. Proved that despite the complex hierarchical nature of relations in the economic system that tends to continuing specialization of its components, ensuring the interaction of all elements of the structure and output of its operation to set general parameters requires an integrative, holistic, coherent with the legal system and legal support in adequate to the problem of this magnitude format.Now the scientific legal literature began to explore some categorical concepts, some substantive mechanisms for the enhancement of the conceptual level that can be regarded as approval beliefs and understanding of the separation of such jurisprudence as Economic Law of Ukraine [1–11]. The rich have paid attention to this issue and scientists of Kharkiv Donetsk schools of law, namely:, D. V. Zadyhaylo, D. D. Zadyhaylo, V. S. Milash, V. A. Ustymenko and others. Also, this perspective was a range of scientific interests of Kiev and Odessa schools, namely A. M. Vinnik, O. P. Podtserkovnyy, V. S. Shcherbina and others. In the former Soviet Union it examined: A. Alpatov, G. Velyanovskyy, G. Balsevich, M. Odintsov, V. Tambovtsev and others. However, scientists have not paid sufficient attention, and the very conceptual analysis of the category of «economic rights» as a separate legal phenomenon, that conceptual device was left outside the research, also identified and place of the term «economic law» in the legal space as required result Sociodynamics the mechanism legislation. However, usually focuses on individual fragments relationship functioning economic system creating categorical apparatus required for each. It should be added that often because of certain circumstances their views do not correspond to modern realities, because the dynamics of economic relations for ten years - big time. In view of the above it can be stated that the question of integrative processes of legislation on economic issues, the impact of international standards on the process of modernization of national economic legislation and determine their role in it as a whole are not defined.Consideration of this issue is caused by lack of conceptual apparatus legislation Ukraine of terms such as «economic system» and «economic law». In addition, the domestic legislation is not developed a mechanism to ensure the development of the latter, which operates successfully operates a modern legal systems of the world. Given this, we can state that the need to adapt Ukrainian legal doctrine to the European legal system is in the legal functioning of the economic system of our country, because the design of economic law as a science and discipline will solve the problem of mismatch economic and legal point of view, a holistic concept relations state of law and Economics. Emphasize that while this gap is not eliminated, that remain unsettled some legal aspects of the existing conceptual mechanism of legal support economic system is inadequate. In addition, should agree on the basic provisions of legislation on regulation of relevant relations with foreign countries, to achieve the level of economic indicators sought legal opinion and national general our country.The article is the rationale for the legislative and legal consolidation of the concept of «economic law» as a structural system neoplasms legislation and establishing a comprehensive nature of the institution as a whole legal complex object in the legal system and functional state's influence on him.Axiomatic is provision for a close dialectical relationship between economic and legal systems. Even in the XVIII century, Adam Smith (author of «The Wealth of Nations» and the phrase «life, liberty and property») pondered the economic consequences of the establishment «of mercantile laws». Along with Smith and other philosophers saw the relationship between economics and law. On this occasion expressed their thoughts and «father of communism» – Karl Marx. However, in today's issue of legal compliance to ensure economic relations existing forms of their implementation is complex and multifaceted and has a corresponding character. First of all, this is due to globalization of economic processes, the growing role and importance of public international economic law and private international law in the establishment and regulation of foreign economic relations, which play a large share in the global and national GDP. Thus, the emerging global economic right, which may be partly represented the concept LEX mercantoria. However, in internal legislation of the update is kompleknyh a number of industries that are designed to overcome industry barriers to legal provision of economic relations.The fact is of course that the relationships that are part of the category of «economic system» extremely ambitious and go beyond their own business, tax, natural resource and other sectors zakonodastva. An important factor marker while solving the problem of inter-sectoral barriers is the need for clear and understandable state of economic, including industrial or agricultural policy. Clearly, implementation of this policy occurs within the array of relations in the economic system, and therefore includes a comprehensive, systemic use of state-legal means of influencing the behavior of economic relations, in particular economic entities, local communities, employees, investors, consumers etc.Thus it is necessary a certain legal unification of the whole arsenal of different-legal instruments. Yes, this formulation of questions, answers attempt to form such a category as an economic right - the integrative result of independent development of its industry components.1. The economic system is a complex set of social relations of production that ensure economic activities on certain principles of coordination between the participants and subjects of economy in the dominant way to distribute the results of its operations, determining the degree of efficiency of the national economy. Thus, the economic system as a whole set of economic relations should be represented as a single object of legal regulation, because it is a sign of «whole nature» of the latter, which is inherent in any system, its operation logically implies the interaction of all elements by « self-regulation «of all systemically important ties between these elements and therefore obligatory to talk about the development of a single legal model for organizing economic relations in general.2. In modern terms of structuring the legal system and legislation are distributed between the individual sectors. Some of them are homogeneous by private law or public-legal nature, such as the civil law or the finance law, the while law others are complex the hospodarske law, the agricultural law, the environmental (natural resource) law. However, the structure of the said areas of the economic law as a separate category is not saying.3. The need for the formation of just such regulatory structural macro grounded weight increasing economic sphere as integral object of social management-for: 1) implementation of a unified economic policy; 2) the macroeconomic state regulation; 3) external influences on the national economy due to the implementation of the economic policy of other states, international economic organizations, the impact kon'yuktury foreign markets; 4) the need to implement (incentives) universal properties of the national economy as such. For example – providing innovative character of economic development, the introduction of alternative energy as the dominant source of energy, the implementation of restructuring the national economy, overcoming depression and economic degradation regions and so on.4. The possibility and feasibility of forming such superkompleksu the right to an economic right may also grounded bute legal and technical aspects of constitutional and legal support: 1) although fragmented, but overall the nature of the constitutional and legal regulation of economic relations; 2) fixation general legal economic values - objects of constitutional and legal regulation (economic security, constitutional economic order, economic diversity, etc.); 3) if the text of the Basic Law and the common values of the components overall, defining of competence load state authorities, in particular: a) the Verkhovna Rada of Ukraine on objects of legal regulation referred to in Article 92 of the Constitution of Ukraine, namely the use of natural resources, the exclusive ( maritime) economic zone and the continental shelf, the space exploration organization and operation of energy, transportation and communications, the legal regime of property rights, legal principles and guarantees of entrepreneurship, rules of competition and antitrust rules, principles of foreign relations, foreign trade, customs, etc. ; b) The Cabinet of Ministers of Ukraine - the functions of the Government to ensure the functioning of the economic system listed in Article 116 of the Constitution of Ukraine, for example, develops and implements national programs of economic, scientific, technical, social and cultural development of Ukraine, ensures equal conditions of development of all forms of ownership; carries out management of state property in accordance with law; c) general economic content and nature of the competence of certain public authorities such as the NBU, AMC and others.

Soviet and post-Soviet historians have not paid enough attention to the US National Archives and Records Administration (NARA) – the U.S. principal archive that preserves historical documentary sources of national importance. In the United States the history of the National Archives is presented in the works of Wayne C. Grover, Donald R. McCoy, H.G. Jones, Herman J. Viola, Anna Bruner Eales and other authors. The 1940-1950's in NARA's history is one of the most important periods, the time of "maturing and gaining self-awareness", which the author intends to explore in this article. NARA, established in 1934, tried to represent itself as a very important state agency. During World War II, NARA received a significant number of historical documents of the federal executive departments for storage, executed thousands of requests from civilian and military government agencies, popularized historical documents in order to reinforce a sense of patriotism, created thousands of security copies, let their premises to important military defense offices, made important steps to save documents of the occupied countries. Due to the services, rendered by archivists to the U.S. Army and Navy, NARA got the title of "National Defense Agency." Immediately after the war, the Second Archivist of the USA Solon J. Buck suggested creating the International Council on Archives and the UNO Archives. Prominent American archivists Waldo Gifford Leland, one of the founders of (NARA) the National Archives, Chairman of the Committee on Conservation of Cultural Resources, Collas G. Harris, the head of an Archives committee on protection against the hazards of war, Vernon D. Tate, the head of NARA photo archives department, Philip M. Hamer, the Records Control Officer NARA contributed to the development of the records' saving methods during the war. Ernst Posner, a scholar and lecturer at the American University, headed of the project on compilation of guides of archives in Germany, Italy and many occupied countries. The guides were created in order to save the repositories and documentary treasures they contained. Under the leadership of Philip M. Hamer the staff of the National Archives prepared "Guides to Records of World War II" for print. Consequently, archivists believed they were able to prove the value of archives as a strategic state informational resource that preserves nation's historical documents and provides government institutions with important retrospective information. However, in the postwar years, the government made decisions unfavorable for further development of the National Archives. Before and during the war an extraordinary number of documents in need of appraisal and disposal were accumulated in federal departments. In 1943 Congress issued the «Records Disposal Act» which demanded institutions to submit schedules of records, allocated for destruction to the U.S. Archivist. However, the devising of schedules progressed slowly. In 1945 amendments to the Act were adopted, which authorized the Archivist of the United States to compile mandatory General schedules. In 1946 President Harry S. Truman signed EO 9784 "Providing for the More Efficient Use and for the Transfer and Other Disposition of Government Records". This order required the departments of the executive branch to implement records management programs, and made NARA responsible for control and coordination in the area of the records management. It seemed that the measures taken to resolve the problem of appraisal and records management were sufficient. In 1947 the Commission on the Organization of the Executive Branch of the Government was established in the U.S. government, headed by the former U.S. President Herbert Hoover. Although Hoover declared that the reorganization was necessary for management simplification, clarity of the executive branch of power's policies, according to the Constitution of the United States, the real purpose of reorganization was the executive branch's attempt to take over all possible functions of governance, strengthening the status of major federal departments and cost savings. A special group was created as a part of the Commission. Its task was to survey the records management in federal agencies and provide recommendations for its improvement. Emmett J. Leahy led the group. He suggested the creation of a Federal Records Administration, incorporating it as a component of the National Archives and all the repositories, that stored non-current federal government documents, and passing a law to coordinate formation, storage, management and destruction of records procedures, appointing a person responsible for records management in each department, developing and implementing the relevant standards and regulations. However, the only Leahy's proposal the members of the Hoover Commission realized concerned NARA association with the General Services Administration (GSA), the office, responsible for ensuring the operation of public institutions and their buildings, transport and so on. The Third Archivist of the USA Wayne C. Grover (1948-1965) directed his own suggestions to the Hoover Commission, in which he appealed against the decision to establish a new Administration and insisted that NARA was able to successfully perform the functions of records management on its own. Opponents criticized Leahy for the narrowness of the aim he pursued: the problem of reducing the quantity of records and saving space for their storage. They made hints that he was more concerned with how to "sell" his idea to the Commission, than the communal benefit. They also pointed out the lack of alternatives and the uncertain status of the National Archives. Their fears were justified. On June 30, 1949 «Federal Property and Administrative Services Act» (PL 152) concerning federal property and administrative services was adopted, according to which all government records were declared federal property, centralized management was entrusted to GSA, which the National Archives and Records Service (NARS) was subjected to. With a few exceptions, the law passed in 1949 ensured that all the U.S. Archivist's responsibilities were passed to the head of GSA. Archives lost its authority as an independent government agency, and even changed its name from NARA to NARS. This resulted in the inability of the National Archives to conduct independent policy in the field of archival affairs and to control human resources and finances, which adversely affected the further development of the Archives. In 1953 U.S. President Dwight D. Eisenhower (1953-1961) intended to politicize the post of the Archivist, to remove W.C. Grover from the office and appoint a politician. In 1965 Grover resigned because of a conflict with GSA regarding Archives funding cuts. Before that he had written a letter to President Lyndon B. Johnson (1963-1969) with a request to reestablish the National Archives into an independent agency. For 25 years the conflict between the GSA and NARS had been developing into a state of "war" in which, fortunately for American Archivists, they achieved a victory, returning not only the name but also the independence and rights to the Archives in 1985. Changes in the archives legislation concerning U.S. Archives in the 1940s – 1950s improved the records management in federal agencies: General and specific schedules were introduced, the activities of institutions in the field of records management were regulated, the rules for records disposition were established, retention periods were determined, destruction procedures were standardized, federal records centers were founded. Institutions were freed from aggravating work with noncurrent records, receiving an opportunity to transfer them to temporary repositories, appraisal and subsequent disposal in records centers. Activities of federal agencies in the area of records were subjected to centralized management, coordination and control by NARS. In fact, NARS powers were increased with the right to the records management programs control of the life cycle of documents from the formation in an institution until the final disposition. This was a significant step forward in comparison with the situation in the first half of the XX century. It ensured systematic acquisition of records of historical value by NARS and prevented the loss of valuable documents. Assessment of the guidelines given to the government by Hoover Commission is not high. The National Archives as an independent agency of the executive branch could have implemented its tasks in the field of records management on its own without unnecessary complications. Instead, it was held "captive" for 25 years (in the words of American Archivists) by the GSA and worked under pressure of an unresolved conflict which was time and energy consuming for the archivists. The examined period in the history of the National Archives of the United States (1940-1950's) was important both in terms of archives' achievements in practicing their trade and in terms of understanding their role as archivists. American archivists managed to prove to their federal departments the importance of transferring documents to be stored in the Archives and showed department heads that the Archives are a federal agency, which guarantees and reliably ensures the safety of government records and information as well as institutions' services. Later on, the heads of federal agencies had no doubts about the wisdom of submitting records to the NARA. Archives' informational activities didn't focus solely on executing state civilian and military agencies' requests, but on actively popularizing historical documents among officials, military men and citizens too. Actions, intended to popularize historical documents, helped to form a positive image of archives in the community. For the United States it was of great importance as American citizens as taxpayers assess the necessity of an institution's existence in terms of its cost justification. Activities of American archivists had a positive impact on the safety of occupied countries' documents. Contribution to the salvage of documents of other countries positively influenced the perception of the United States as one of the founders of the International Council on Archives by the international archival community. Decisions taken by the U.S. government in the postwar years were positive as a whole. Firstly, a strict records management system was implemented in federal agencies. The problem of appraisal and temporary storage of records was solved. Second, the loss of National Archives status as an independent public entity, which negatively reflected on all of the Archives' activities until 1985, taught archivists a lesson. Archivists realized that their mission was not to be clerks, who perform routine paperwork, but as guardians of history. W.C. Grover commented on this in his farewell letter to the staff of the Archives: «These missions, as I have repeated many times, are important. They are at the center of man's effort to preserve and carry forward civilization itself. "The written word endures" - at least such portions of the word as we archivists decide are worth preserving! It is a worrisome and responsible task, but I can't think of a nobler one in this rather uncivilized era we find ourselves». It took years for archivists to overcome the resistance of politicians and government officials, return an independent status to the Archives, eliminate the threat of politicization and turn archival branch into a separate independent public system. This does not mean that the U.S. archival branch and National Archives today operate without problems, but they experienced a period of "maturing and gaining self-awareness", which allowed archivists to move on to a new level of perception and representation of themselves and their role in State and society. ; Освещена история Национального архива США в период Второй мировой войны и первые послевоенные годы, усилия архивистов, направленные на организацию экспертизы ценности и обеспечение сохранности документов департаментов федерального правительства, популяризацию исторических источников; деятельность первой и второй Гуверовских комиссий, изменения законодательства в отраслях архивного дела и управления документацией в США в 1940-1950-х гг. Особенное внимание уделено статусу Национального архива США как самостоятельного органа исполнительной ветви власти и стратегического информационного ресурса государства ; Висвітлено історію Національного архіву США у період Другої світової війни та перші повоєнні роки, зусилля архівістів з організації експертизи цінності та забезпечення збереженості документів департаментів федерального уряду, популяризації історичних джерел; діяльність першої та другої Гуверівських комісій, зміни законодавства у галузі архівної справи та у сфері управління документацією у США у 1940-1950-х рр. Особливу увагу приділено статусу Національного архіву США як самостійного органу виконавчої гілки влади та стратегічного інформаційного ресурсу держави

At the present stage of development of the world community, accompanied by processes of globalization, when the world is «united», on the one hand, there is a natural strengthening of ties between the countries and peoples of the world, which is manifested in a certain degree of standardization of some cultural norms and principles perceived and used in the different countries, nations, ethnic groups etc. Instead, on the other hand, there is some increasing of the cultural differentiation and disintegration in various areas of public life, which were generated by the phenomenon of «ethnic and religious revival». This phenomenon is associated with an increase of the interest of traditional, sectional, heritable forms of identity (ethnic, religious, racial) and, accordingly, the traditional social practices.These phenomena cause frequent conflicts between different ethnic and national groups in multi-ethnic states. In the early XXI century such conflicts began to cover not only the countries and societies with the unfinished national unity, but also nation-states in Europe and America, where seemingly ethnic majority and minority groups are combined into a single nation-state «body» based on shared values, ideals and goals, but which have an inherent desire to preserve its cultural diversity.Therefore, there is so important to find and explore the new concepts and theoretical models that would allow to ensure peaceful, conflict-free co-existence of ethnic minorities within a common political space on the basis of mutual respect, respect each other's rights and cultural exchanges.Given the urgency and the need for further study of the problem, the author put a goal: 1) to identify and analyze the key concepts of co-existence of minorities in today's globalizing world; 2) to find out the advantages and disadvantages of each of the concepts, identifying the best option co-existence of minorities within a common political space.The object of the study is the national and ethnic minorities as a subject of political processes, and the subject is the modern concept of minorities' co-existence in the common political space.According to the Art. 1 of UNESCO Universal Declaration on Cultural Diversity, it is reflected in the uniqueness and diversity of features that are inherent in groups and communities, of which humanity is created. This phenomenon is considered to be a source of exchange, innovation and creativity, thus it is defined not less need for human existence than biodiversity for the functioning of the world of nature as a whole.However, this variety generates now some problems of co-existence of different cultures. Along with the long-standing controversies of intercultural interaction in the multi-ethnic states, which are formed on this basis, a number of new problems continues to arise. It leads to the need to seek such theoretical concepts and form a practical policies based on these concepts, that would effectively solve the existing ethno-national disputes and prevent the emergence of the some new, based on consideration of the interests of both titular nations and national minorities living within these countries.The beginning of the 70s of the XX century was a time of the emergence of fundamentally new concept of co-existence between nations and cultures within a common political space, which are known as «multiculturalism». The basis of multiculturalism was the rejection of the idea of continuous civic integration in such semantic content, in which it remained dominant until that time. Instead, the key role is assigned to the promotion and maintenance of cultural diversity, «neighborhood» of communities within a single state.In one version, the term of «multiculturalism» began to be used in academic circles from 1957 in order to determine the official policy of Switzerland, which was based on the idea of uniting the various ethnic and cultural communities into one nation. According to statements by other researchers, «multiculturalism» as a scientific concept originated in Canada in the 1960s to refer the state of Anglo-French bi-culture in terms of the threat of Quebec separatism. Multiculturalism gained the official political recognition in 1971, when it was included as one of the basic principles of the Constitution of Canada to outline the new governmental course of this country has finally admitted the defeat of assimilation policy. Among the states, which are recognized officially multiculturalism, are the USA, Australia, the United Kingdom of Great Britain, Germany, France, the Netherlands, Sweden, Finland and others.Thus, by the beginning of 80's of the XX century the key tenets of the concept of multiculturalism reached the level of the fundamental principles of political practice of most Western countries and international organizations.There are Western scholars Ch. Taylor, W. Kymlicka, Ch. Kukatas, A. Perotti etc. among the most prominent theorists of multiculturalism. There are many critics of multiculturalism, such as representative of the British egalitarian liberalism B. Berry, A. Schlesinger-Jr., A. Bloom.As one of the founders of the concept of multiculturalism Ch. Taylor said, hat this phenomenon is a form of self-assertion. Multiculturalism is not only in the struggle for the recognition of individuals, but also the requirement to recognize their originality, identity of groups, slides to the other. According to Ch. Taylor, some cultures are independent nature; any individual can exist only as part of the culture.Addressing to the problem of political equality between the minority and majority of the multi-national society, another theorist of multiculturalism W. Kymlicka focuses on the problem of the significance and status of minorities. He said that national minorities have the right to consider themselves as the cultural-distinctive communities only if they are guided by liberal principles, recognizing the rights of other communities.W. Kymlicka believes that the state cannot be separated from the problems of ethnic and ethnicity in general. He recognizes that the demands of ethnic and religious groups about financial support of some cultural activities are fair, implying those stocks that support the wealth and diversity of cultural resources. It increases the stability of society and eliminates the disparities between ethnic and religious groups. Without some financial support from the state a significant amount of national minorities may simply disappear and lose their cultural identity. The researcher supports the cultural market. However, W. Kymlicka puts on the agenda such questions: 1) the reasons why society should support cultural diversity or originality; 2) the need of researching of immigrants' and national languages; 3) the issue of citizenship, which is connected directly to the problem of tolerance.The American political scientist Ch. Kukatas, exploring multiculturalism, offers five options of the community response to cultural diversity: isolation, assimilation, soft multiculturalism, hard multiculturalism, apartheid.According to the scientist, soft multiculturalism appears as the rejection of attempts to prevent the emergence of cultural diversity through isolation. On the other hand, it is the rejection of its strengthening using a policy of assimilation of ethnic minorities. The freedom to choose the degree of assimilation according to the desires of the individual should be guaranteed in society.A common characteristic of hard multiculturalism is that society should take active steps to ensure that minorities are not only full participators in society, but also provide maximum opportunities to maintain their identity and traditions. By diversity should be treated not just tolerated, it should be consolidated, promoted and supported, not only financially, but also through the provision for cultural minorities some special rights.For Russian scientist E. Pain, who researches ethnic and cultural diversity in society, multiculturalism is a «very fresh» concept, which appeared in the scientific use until the end of 1980 and in connection with his youth has not yet severe theoretical background. But the researcher said that despite this, the popularity of multiculturalism lies in its key postulate that recognizes the value of cultural diversity of the country (region, world) and the impossibility of ranking of crops (including ethnic) on a «lower – higher», «primary – secondary» etc.The Ukrainian researcher A. Kolodiy, focusing on the study of issues of ethnicity and ethnic policy, defines multiculturalism as a principle of national ethnic, educational, cultural policy that recognizes and supports the right of citizens to preserve, promote and protect by all lawful means the (ethno)cultural features, and commitments the state to support such citizens' efforts.Given the complexity of the term of «multiculturalism» and the presence of a number of different interpretations in modern political science, the Ukrainian researcher N. Vysotska identifies five scientific approaches to understanding of multiculturalism:- demographic and descriptive: multiculturalism is as a characteristic of the state or society with cultural, ethnic, racial diversity etc.;- political program: multiculturalism is defined as a set of political programs and activities aimed at providing practical co-existence of different minorities, based on consideration of their differences and respective needs and rights with maintaining of the national unity;- ideological and normative: multiculturalism is a collection of all sorts of ideological currents, which are based on the idea of cultural diversity;- social and transformative: multiculturalism is the specific activity of governmental institutions in the country to ensure elimination of any discrimination or restriction of the rights of minorities;- historical: multiculturalism appears as a need to study the causes and conditions for the emergence of cultural diversity within a single socio-political space.Analyzing the diversity of approaches to the definition of multiculturalism, we can add to the classification of N. Vysotska some another interpretation of the term as a separate principle, which can be the basis of ethnic policy that supports diversity in society.Thus, we can define the concept of multiculturalism as an ideology and political practices of cultural inhomogeneous society to official recognition and real security of minorities' rights at the public-state level and to support the restoration and development of different cultural systems.The descriptive characteristics of multiculturalism is to recognize the possibility of co-existence in the same political space of several different cultural, ethnic or other groups that are willing and able to reproduce its identity.However, this descriptive diversity does not give the rise to characterize the society that really delivers its existence and development. It creates a need of existence of some regulatory side of multiculturalism. It lies in the use of state of specific measures to ensure the rights, dignity and welfare of its citizens regardless of their ethnicity, race, religion, language etc.However, we must admit, that in practice the policy of multiculturalism, solving some problems in the functioning of multi-ethnic states, may cause the new problems. In particular, multiculturalism, which was offered by its theorists (Ch. Taylor, W. Kymlicka, Ch. Kukatas), causes the revival of group forms of cultural identity through the inhibition of individual cultural diversity. For example, Western countries, which were actively implementing in practice the policy of multiculturalism, witnessed the fact that citizens who because of certain objective or subjective circumstances have lost their group (ethnic, religious, racial etc.) identity, returned to it influenced by multiculturalism. It was due to the fact that the privileges granted by governments to support and develop of cultural and ethnic uniqueness concerned the groups rather than individuals. In similar cases found the expression such defect of multiculturalism as a tendency to increase the isolation of ethnic communities and the creation of artificial boundaries between them.A. Schlesinger-Jr. defines multiculturalism on this occasion as an ideological concept that leads by its nature to the replacement of social ideals: «from assimilation to fragmentary, from integration to separatism». The same view is held by A. Bloom, who insists that fragmentation and separatism are alarming in multiculturalism, and the concept of multiculturalism leads to neglect of personal rights of the individuals.The Russian scientist A. Borisov understands multiculturalism as a phenomenon of ethnic and cultural fragmentation of society that opposes culture as a national movement.Therefore, we can agree with E. Pain, who identifies the following defects of the political practices of multiculturalism:- multiculturalism as an official policy actually addresses the state support to the specific groups representing the national and ethno-cultural minority in the state. In this regard, using the benefits these groups wrongly assume the role of representing the interests of their ethnic group or all religions;- stimulating the state support of groups and communities, multiculturalism promotes the community identity by suppressing of the individual identity. A similar policy deprives a person of the possibility to choose, consolidating the power of the group to which it belongs over this person;- multiculturalism creates obstacles for individual integration of different minorities to civil society;- the policy of multiculturalism creates an artificial segregation of groups, forming «a kind of voluntarily ghetto».Not only the majority of scientists and experts in the field of national and ethno-cultural policy are agree with this claim, but also the broad political circles. For example, the evidence of this fact is that in 2009 the Council of Europe issued «The White Book of Intercultural Dialogue» in which critically assessed the concept of cultural assimilation and the theory and practice of multiculturalism.As a result, in the early ХХІ century even those states, where multiculturalism was enshrined at the constitutional level, began to refuse from its use. Therefore it was necessary to find a fundamentally new concept and a political practice that takes into account the defects of previous concepts and would allow solving the problem of co-existence of different cultural and ethnic communities in the political space. One such attempt was the strategy of division of the sphere of culture. It says that in public sphere the maintenance of cultural homogeneity of representatives of all ethnic, religious, racial and other groups is encouraged. It based on the recognition and observance of formal rules that are common for all citizens of the state, and the principles of implementation, controlled by civil society. In the private sector, on the contrary, this concept gives the preference to cultural diversity. The ideological inspirers of the strategy of division of the sphere of culture emphasize that this model can be considered a compromise, because it creates the opportunities for the rights and freedoms of the individual regardless of cultural, ethnic, national, racial identity, on the one hand, and will provide unity and integrity of contemporary multicultural, multi-ethnic society, on the other hand.However, we must admit that this model of co-existence generates a question: is it possible and how to draw a line in real social life between the public and private sectors? In practice we see that the distinction between these spheres of human life and society is quite thin, because they are intertwined with each other. For example, if members of certain ethnic groups will to dress up in traditional clothing, it is an expression of his individual rights, freedom of choice with regard to the private sector. It generates a question: do they have the right to appear in this form in the streets within the state of their residence, where the titular nation is different from other by traditions in dress? It can apply to using of the language of community: does the model of division of the sphere of culture mean that minorities have the right to use their own language only at home, but in public places they must use only official language of the state in which they live? Or, for example, members of religion groups have a personal, «private» right to practice their faith and religious worship. But do they have the right to build their own churches in their places of residence, where they constitute an ethnic or religious minority? In this case, their freedom to practice their religion will go from the private sphere into the public sector, where the different doctrine can be declared as the official religion.Thus, the continuity of the public and private spheres of life points to the most obvious defect of the model of division of the sphere of culture. This defect is embedded in the title of concept. It generates the impossibility of its realization in practice and the need to find the new strategies of ethno-national cultural policy.One such model is the concept of individual freedom and cultural choice proposed by the famous philosopher and scientist, Nobel Prize in Economics A. Sen. Its main idea is the gradual weakening of group forms of identification and moving to individual choice. «Cultural liberty» is giving to individuals the right to live and exist according to their own choice, with a real opportunity to evaluate other options. A. Sen emphasizes that «the large number of existing injustices in the world remains and thrives because they turn their victims into allies, depriving them of the possibility to choose a different life and preventing their learning about the existence of another life». That's ethnic, religious and other cultural traditions of groups are not willingly, they are prescribed from birth. Therefore, the main objective of the policy of promoting cultural liberty is the weakening of traditions. The concept considers the cultural diversity as a tool for implementing of cultural freedom when «due to it the cultural range of social life and possibility of choosing are expanding». But the concept of cultural freedom hasn't become the norm in Western countries because there is a difficulty with the development of mechanisms for public policy which can break the power of traditions, customs, attitudes, mentality etc.The modern theorists and practitioners offer to combine all advantages of multiculturalism and the concept of individual freedom and cultural choice in the model of interkulturalism. Interkulturalism based on the idea of cultural diversity in the world and countries, but in contrast to multiculturalism, which offers the neighborliness between communities and cultures, it focused on the finding some ways of interaction of these different communities as members of different cultural systems. Interkulturalism requires a common interest of different nationalities and religions shared by a common sense of public responsibility for their country.Thus, we can admit multiculturalism, the concept of division of the sphere of culture, the model of individual freedom and cultural choices and interkulturalism are the key modern concepts of co-existence of ethnic and national minorities in the political space. These theories are based on the recognition and consideration of the fact of multiculturalism of globalizing world, separate states and societies. The differences between them lie mainly in the mechanisms proposed for use to assist the maintenance and development of different national, ethnic, religious, linguistic, racial and other minorities. Multiculturalism offers a policy of «neighborhood» of minorities on the principles of mutual recognition and tolerance. But it contributes to the strengthening of group and the suppression of individual identification of a person, leading sometimes to the increasing of segregation, intergroup hostility through the using of state measures to promote some individual communities. The model of division of the sphere of culture has a disadvantage: it proposes the distribution of culture to private and public sector, but doesn't include the fact that they are inseparable in real life. Hence its principles lose the ability to be realized in social and political life. The concept of individual freedom and cultural choice advocates the promoting to overcome the certainty of norms and values for members of communities, urging them to make independent choices, but does not offer some specific mechanisms to overcome the force of customs, traditions and mentality. Interkulturalism is the most optimal concept that favors to find some ways of interaction between different communities and different cultures. The common interests of citizens of different nationalities and religions are one of these ways. All citizens are united by common sense of public responsibility for their own state. ; Статья посвящена анализу современных концепций сосуществования национально-этнических меньшинств в пределах общего политического пространства. Сделана попытка определить преимущества и недостатки каждой из них, а также сделать вывод о наиболее оптимальной модели сосуществования меньшинств сегодня в глобализирующемся мире. ; Статтю присвячено аналізові сучасних концепцій співіснування національно-етнічних меншин у межах спільного політичного простору. Зроблено спробу окреслити переваги та недоліки кожної з них, а також зробити висновок про найбільш оптимальну модель співіснування меншин на сьогодні у світі, що глобалізується.