Suchergebnisse

We present results from our analysis of the Hydra I cluster observed in neutral atomic hydrogen (H I) as part of the Widefield ASKAP L-band Legacy All-sky Blind Survey (WALLABY). These WALLABY observations cover a 60-square-degree field of view with uniform sensitivity and a spatial resolution of 30 arcsec. We use these wide-field observations to investigate the effect of galaxy environment on H I gas removal and star formation quenching by comparing the properties of cluster, infall, and field galaxies extending up to ∼5R200 from the cluster centre. We find a sharp decrease in the H I-detected fraction of infalling galaxies at a projected distance of ∼1.5R200 from the cluster centre from ∼85 per cent to ∼35 per cent. We see evidence for the environment removing gas from the outskirts of H I-detected cluster and infall galaxies through the decrease in the H I to r-band optical disc diameter ratio. These galaxies lie on the star-forming main sequence, indicating that gas removal is not yet affecting the inner star-forming discs and is limited to the galaxy outskirts. Although we do not detect galaxies undergoing galaxy-wide quenching, we do observe a reduction in recent star formation in the outer disc of cluster galaxies, which is likely due to the smaller gas reservoirs present beyond the optical radius in these galaxies. Stacking of H I non-detections with H I masses below MHI≲108.4M⊙ will be required to probe the H I of galaxies undergoing quenching at distances ≳60 Mpc with WALLABY. © 2021 The Author(s). ; This research was conducted by the Australian Research Council Centre of Excellence for All Sky Astrophysics in 3 Dimensions (ASTRO 3D), through project number CE170100013. The Australian SKA Pathfinder is part of the Australia Telescope National Facility which is managed by the Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation (CSIRO). Operation of ASKAP is funded by the Australian Government with support from the National Collaborative Research Infrastructure Strategy. ASKAP uses the resources of the Pawsey Supercomputing Centre. Establishment of ASKAP, the Murchison Radio-astronomy Observatory (MRO), and the Pawsey Supercomputing Centre are initiatives of the Australian Government, with support from the Government of Western Australia and the Science and Industry Endowment Fund. We acknowledge the Wajarri Yamatji as the traditional owners of the Observatory site. We also thank the MRO site staff. This paper includes archived data obtained through the CSIRO ASKAP Science Data Archive, CASDA (http://data.csiro.au). LC acknowledges support from the Australian Research Council Discovery Project and Future Fellowship funding schemes (DP210100337, FT180100066). DO is a recipient of an Australian Research Council Future Fellowship (FT190100083) funded by the Australian Government. JR acknowledges support from the State Research Agency (AEI-MCINN) of the Spanish Ministry of Science and Innovation under the grant 'The structure and evolution of galaxies and their central regions' with reference PID2019-105602GB-I00/10.13039/501100011033. LVM acknowledges financial support from the State Agency for Research of the Spanish Ministry of Science, Innovation and Universities through the 'Center of Excellence Severo Ochoa' awarded to the Instituto de Astrofísica de Andalucía (SEV-2017-0709), from the grant RTI2018-096228-B-C31 (Ministry of Science, Innovation and Universities/State Agency for Research/European Regional Development Funds, European Union), from the grant RED2018-102587-T (Spanish Ministry of Science, Innovation and Universities/State Agency for Research), and grant IAA4SKA (Ref. P18-RT-3082) from the Consejeria de Transformacion Economica, Industria, Conocimiento y Universidades de la Junta de Andalucia and the European Regional Development Fund from the European Union. AB acknowledges support from the Centre National d'Etudes Spatiales (CNES), France. ARHS acknowledges receipt of the Jim Buckee Fellowship at ICRAR-UWA. SHO acknowledges support from the National Research Foundation of Korea (NRF) grant funded by the Korea government (Ministry of Science and ICT: MSIT) (No. NRF-2020R1A2C1008706). This project has received funding from the European Research Council (ERC) under the European Union's Horizon 2020 research and innovation programme (grant agreement no. 679627; project name FORNAX). This research has made use of the NASA/IPAC Extragalactic Database (NED) which is operated by the Jet Propulsion Laboratory, California Institute of Technology, under contract with the National Aeronautics and Space Administration. The Pan-STARRS1 Surveys (PS1) and the PS1 public science archive have been made possible through contributions by the Institute for Astronomy, the University of Hawaii, the Pan-STARRS Project Office, the Max-Planck Society and its participating institutes, the Max Planck Institute for Astronomy, Heidelberg and the Max Planck Institute for Extraterrestrial Physics, Garching, The Johns Hopkins University, Durham University, the University of Edinburgh, the Queen's University Belfast, the Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, the Las Cumbres Observatory Global Telescope Network Incorporated, the National Central University of Taiwan, the Space Telescope Science Institute, the National Aeronautics and Space Administration under Grant No. NNX08AR22G issued through the Planetary Science Division of the NASA Science Mission Directorate, the National Science Foundation Grant No. AST-1238877, the University of Maryland, Eotvos Lorand University (ELTE), the Los Alamos National Laboratory, and the Gordon and Betty Moore Foundation. This publication makes use of data products from the Wide-field Infrared Survey Explorer (WISE), which is a joint project of the University of California, Los Angeles, and the Jet Propulsion Laboratory/California Institute of Technology, funded by the National Aeronautics and Space Administration. This work is based in part on observations made with the Galaxy Evolution Explorer (GALEX). GALEX is a NASA Small Explorer, whose mission was developed in cooperation with the Centre National d'Etudes Spatiales (CNES) of France and the Korean Ministry of Science and Technology. GALEX is operated for NASA by the California Institute of Technology under NASA contract NAS5-98034. ; Peer reviewed

The SPR appeared in the scientific literature at the beginning of the 1980s (Sherratt 1981; Id 1983) when Sherratt proposed a theoretical model to analyse the economic, political and social changes that occurred between the end of the Neolithic and the beginning of the Bronze Age in the Near East and in Europe: the driving force behind these changes is identified in a changed human approach to the exploitation of the animal resource, no longer bred to be slaughtered as a source of primary products (meat, skin and bone), but kept alive to provide a range of secondary products (milk, wool, labour power) that do not involve killing the animal. The force of Sherratt's model lies in the fact that the series of innovations he considered in the SPR model "spread and interacted with each other so as to cause major economic changes" (Sherratt 1981, p. 183). The change of scale in the exploitation of the animal resource results in a strong intensification of agricultural production and likewise of the mobility of goods and people: the animal-drawn plough makes sustainable the working of a series of lands previously considered too poor and thus leads to an expansion of the occupied areas. At the same time the adoption of the cart makes it possible to reach areas which were previously unreachable and to establish a system of long-range trade for specialised productions (wool, metallurgy.). The more rapid cycle of utilisation of agricultural areas also left sufficient fallow land available for pastoralism, which was becoming increasingly important. Phenomena that had begun to emerge in the earlier millennia with the domestication of plants and animals, only now underwent a leap in magnitude: and it is precisely this that characterises the SPR. It is therefore not a matter of investigating the places and times when milk, wool, ploughs, carts, etc. were first attested, rather of trying to understand how much the combination of these factors led to the appearance of those phenomena of deforestation, expansion of settled areas, increase in cultivated and grazed areas, increase in population that, in a continuous and constant biunivocal relationship with each other, allowed the rise of that system of production and exchange of products that "marked the birth of the kinds of society characteristic of modern Eurasia" (Sherratt 1983). Although we now know that the exploitation of milk certainly predates Sherratt's hypothesis, it is the formation of a "package of products" that we wish to focus on here. From this point of view, therefore, we agree with the idea of "big workshop, where the first experiments were carried out with those technologies and practices that were later perfected and used in the Bronze Age with a scale jump." (Rapi 2013, p. 526; English translation by the author). In this methodological framework, the origin and diffusion of the different "products" in Europe and Italy will be analysed, and an attempt will then be made to grasp the moment in which they became part of a system. ; La RPS appare nella letteratura scientifica agli inizi degli anni '80 del secolo scorso (Sherratt 1981; Id 1983) e con essa Sherratt propone un modello teorico per analizzare i cambiamenti a livello economico, politico e sociale che si possono riscontrare tra la fine del Neolitico e l'inizio dell'età del Bronzo nel Vicino Oriente ed in Europa: il motore di questi cambiamenti viene individuato in un mutato approccio dell'uomo nei confronti dello sfruttamento della risorsa animale, non più allevata per essere fonte di prodotti primari (carne, pelle e ossa) a seguito della macellazione, ma tenuta in vita per fornire una serie di prodotti secondari (latte, lana, forza lavoro) che non comportano l'uccisione dell'animale. La forza del modello di Sherratt risiede infatti nel sottolineare che la serie di innovazioni da lui considerate nel modello della RPS "spread and interacted with each other so as to cause major economic changes" (Sherratt 1981, p. 183). Il cambio di scala sullo sfruttamento della risorsa animale ha come risultato una forte intensificazione della produzione agricola e parimenti della mobilità di merci e di genti: l'aratro a trazione animale rende sostenibile la lavorazione di una serie di terreni prima considerati troppo poveri e porta quindi ad un'espansione delle aree occupate e allo stesso tempo l'adozione del carro o delle bestie da soma rende possibile raggiungere aree prima impensabili e stabilire un sistema di scambi su lungo raggio per produzioni specializzate (lana, metallurgia.). Il più rapido ciclo di utilizzo delle aree agricole lascia poi sufficienti aree di maggese a disposizione di una pastorizia che acquista sempre maggiore importanza. Fenomeni che si erano cominciati a delineare millenni prima con la domesticazione di piante ed animali ma che solo ora subiscono un salto di magnitudo: ed è proprio questo che caratterizza la RPS. Non si tratta quindi di indagare i luoghi ed i tempi della prima attestazione di latte, lana, aratro, carri, ecc., bensì si deve provare a capire quanto l'insieme di questi fattori porti alla comparsa di quei fenomeni di deforestazione, espansione delle aree insediate, aumento delle aree coltivate e adibite a pascolo, incremento della popolazione che, in continua e costante relazione biunivoca le une con le altre hanno permesso il sorgere di quel sistema di produzione e scambio di prodotti che "marked the birth of the kinds of society characteristic of modern Eurasia" (Sherratt 1983). Nonostante si sappia ora che lo sfruttamento del latte è di sicuro anteriore a quanto ipotizzato da Sherratt, è il formarsi di un "pacchetto di prodotti" che in questa sede si vuole porre al centro dell'attenzione. In quest'ottica quindi si concorda con l'idea di "pensare all'età del Rame come a una sorta di "grande officina" ove avvenne la prima sperimentazione di quelle tecnologie e di quelle pratiche che nell'età del Bronzo furono poi perfezionate e impiegate con un salto di scala" (Rapi 2013, p. 526). In questo quadro metodologico si analizzeranno l'origine e la diffusione dei diversi "prodotti" in Europa ed in Italia e si cercherà poi di cogliere il momento in cui questi entrino a sistema.

Nous visons dans cette thèse à analyser l'influence de la pensée grecque sur la vision politique républicaine d'Algernon Sidney (1623-1683). Dans l'introduction cette figure importante de l'histoire politique et philosophique anglaise est replacée dans son contexte historique général. Nous y soulignons l'importance fondamentale qu'occupe la réfutation des thèses absolutistes de Sir Robert Filmer (1588-1653) dans les principaux ouvrages de Sidney. L'hypothèse directrice est que la critique systématique de Filmer par Sidney s'effectue grâce à l'apport de la pensée politique classique, l'œuvre d'Aristote, en particulier. Non seulement les arguments négatifs, mais aussi les propositions politiques positives de Sidney, s'inspirent des thèses du Stagirite sur la nature de la politique. Par-delà l'exposé de la critique sidneyenne de Filmer, nous cherchons à montrer une certaine continuité entre l'Antiquité et la Modernité qui est perceptible dans l'œuvre de Sidney. Contre des penseurs tels que Leo Strauss qui voient une coupure radicale entre les Anciens et les Modernes, la réflexion de Sidney permet de comprendre que des penseurs se situant après Machiavel s'inspirent encore d'auteurs comme Aristote tout en les adaptant à de nouvelles circonstances. Les quatre premiers chapitres cherchent donc surtout à démontrer les affinités entre Sidney et Aristote. Des sujets tels que le meilleur régime, la nature de la liberté et de la servitude, la finalité de la vie politique, la monarchie et la démocratie, les limites du pouvoir et la centralité de la loi, y sont explorés. Il en ressort un portrait complexe et nuancé de Sidney qui doit combattre son principal adversaire non seulement sur le terrain de la philosophie, mais aussi de l'histoire et de la théologie. La deuxième partie de la thèse s'ouvre avec quelques précisions méthodologiques qui permettent de mieux comprendre les comparaisons de la pensée de Sidney avec celle d'autres penseurs : Nicolas Machiavel, Thomas Hobbes et John Locke. L'importance d'étudier aussi bien le contexte historique que les textes marquants est soulignée dans le cinquième chapitre. L'école dite « révisionniste » de Quentin Skinner et celle de « l'histoire sociale des idées politiques » de Neal Wood et d'Ellen Meiksins Wood sont comparées en vue d'élaborer une synthèse. La combinaison des deux grandes approches interprétatives permet de mieux comprendre les positions politiques défendues par Sidney dans les Maximes de la cour (1665) et les Discours sur le gouvernement (1698). Les trois derniers chapitres, du sixième au huitième, permettent de montrer l'originalité des positions politiques de Sidney. Nous constatons que l'auteur arrive à rapprocher certaines thèses d'Aristote et de Machiavel, mais aussi à proposer une solution de rechange républicaine aux thèses contractuelles de Hobbes. Nous dégageons dans le dernier chapitre les affinités et les différences entre Locke et Sidney en montrant que la fidélité de ce dernier à certaines idées d'Aristote est le critère différenciant les deux penseurs. Nous insistons enfin, en nous appuyant sur plusieurs passages de son œuvre, sur l'influence que la pensée de Sidney a eue aussi bien en terre d'Amérique que sur le Continent. Ces analyses renforcent l'idée défendue par ailleurs dans la thèse que la modernité politique est en large partie redevable à la philosophie politique antique. ; In this thesis we aim to analyse the influence of Greek thought on the republican political vision of Algernon Sidney (1623-1683). In the introduction, this important figure in English political and philosophical history is placed in his general historical context. The fundamental importance of the refutation of the absolutist theses of Sir Robert Filmer (1588-1653) in Sidney's main works is highlighted. The guiding assumption is that Sidney's systematic critique of Filmer is made possible by the contribution of classical political thought, the work of Aristotle in particular. Not only Sidney's negative arguments, but also his positive political proposals, are inspired by the Stagirite's theses on the nature of politics. Beyond the presentation of Sidney's critique of Filmer, we seek to show a certain continuity between Antiquity and Modernity that is perceptible in Sidney's work. Against thinkers such as Leo Strauss who see a radical break between the Ancients and the Moderns, Sidney's reflection allows us to understand that thinkers after Machiavelli still draw inspiration from authors such as Aristotle while adapting them to new circumstances. The first four chapters therefore seek to demonstrate the affinities between Sidney and Aristotle. Topics such as the best regime, the nature of freedom and servitude, the purpose of political life, monarchy and democracy, the limits of power and the centrality of law are explored. What emerges is a complex and nuanced portrait of Sidney, who must fight his main opponent not only on the terrain of philosophy, but also of history and theology. The second part of the thesis opens with some methodological details that allow for a better understanding of the comparisons of Sidney's thought with that of other thinkers: Niccolò Machiavelli, Thomas Hobbes, and John Locke. The importance of studying both the historical context and the key texts is emphasised in the fifth chapter. Quentin Skinner's 'revisionist' school and Neal Wood's and Ellen Meiksins Wood's 'social history of political ideas' are compared to develop a synthesis. The combination of the two main interpretative approaches allows for a better understanding of the political positions advocated by Sidney in the Court Maxims (1665) and the Discourses Concerning Government (1698). The last three chapters, from the sixth to the eighth, show the originality of Sidney's political positions. We note that the author manages to bring together certain theses of Aristotle and Machiavelli, but also to propose a republican alternative to Hobbes' contractual theses. In the last chapter, we identify the affinities and differences between Locke and Sidney, showing that the latter's fidelity to certain ideas of Aristotle is the criterion that differentiates the two thinkers. Finally, based on several passages of his work, we insist on the influence that Sidney's thought had both in America and on the Continent. These analyses reinforce the idea defended elsewhere in the thesis that political modernity is largely indebted to classical political philosophy.

The article is devoted to the analysis of the level and dynamics of victimization of representatives of some professions in Ukraine. The study was based on the official statistics of the Prosecutor General's Office of Ukraine and the results of a survey conducted by the author of the National Police officers. Professional victimization is a type of group victimization, which is distinguished on the basis of a person's occupation in a certain type of activity or profession. This feature is the basis for determining the social status of a person, and can be potentially associated with specific professional - risks of victimization. The following general statistical tendencies of professional victimization in Ukraine have been distinguished: 1) the most vulnerable categories of victims are employees of law enforcement agencies (employees of the Ministry of Internal Affairs, National Police and military personnel); 2) the second largest group of victims is the heads of enterprises, the third - doctors; 3) the smallest group of victims are employees of bodies, which are exercising the control over tax legislation compliance; 4) during last years there has been a general trend of the number of victims of criminal offenses, identified on the basis of professional affiliation, decreasing. Considering the indicators of professional victimization, it is necessary to take into account that: 1) the statistical representation of its indicators is formed on the basis of a number of professions that are highlighted in the reports of the Prosecutor General's Office of Ukraine; 2) the formation of these data is carried out through the prism of the latency of criminal offenses; 3) the list of professions and the equating of types of employment with professional is a constant and sometimes fleeting process, which is extremely difficult to cover with statistical accounting of criminal offenses. Police officers point to the existence of a connection between a person's occupation and the risk of becoming a victim of a crime (this is the opinion of 70% of respondents). At the same time, as a high risk of becoming a victim of a crime, the respondents singled out: officers of the National Police, officers of the Security Service of Ukraine, military personnel of the Armed Forces of Ukraine, medical workers, judges, employees of institutions for the execution of sentences, collectors, private entrepreneurs, etc. As well as having certain professional risks of victimization have been highlighted volunteers, community activists and bloggers. ; Статья посвящена анализу уровня и динамики виктимизации представителей некоторых профессий в Украине. Основой для проведения исследования стали официальные статистические данные Генеральной прокуратуры Украины и результаты проведенного автором анкетирования сотрудников Национальной полиции. Профессиональная виктимизация является видом групповой виктимизации и выделена по признаку занятия лицом определенным видом деятельности или профессией. Такой признак является основой для определения социального статуса человека, может быть потенциально связанным со специфическими – профессиональными – рисками виктимизации. Можно выделить следующие общие статистические тенденции профессиональной виктимизации в Украине: 1) наиболее уязвимыми категориями пострадавших являются сотрудники силовых ведомств (сотрудники органов МВД, Национальной полиции и военнослужащие); 2) второй по количеству пострадавших группой являются руководители предприятий, третьей – врачи; 3) наименьшее количество пострадавших среди сотрудников органов, осуществляющих контроль за соблюдением налогового законодательства; 4) в последнее время в государстве наблюдается общая тенденция к уменьшению количества пострадавших от уголовных преступлений, выделенных по признаку профессиональной принадлежности. Рассматривая показатели профессиональной виктимизации, необходимо учитывать, что: 1) статистическое представление о ее показателях формируется на основе только ряда профессий, которые выделяются в отчетности ГПУ; 2) формирование даже таких незначительных по количеству индикаторов по профессиям осуществляется сквозь призму латентности уголовных правонарушений; 3) перечень профессий и приравнивание видов занятости к профессиональным – постоянный, а иногда и быстротечный, процесс, охватить который статистическим учетом уголовных преступлений крайне сложно. Сотрудники полиции указывают на наличие связи между родом занятий человека и риском стать жертвой преступления (так считают 70 % опрошенных). При этом как имеющие высокий риск стать жертвой преступления респондентами выделялись: офицеры Национальной полиции, офицеры Службы безопасности Украины, военнослужащие Вооруженных Сил Украины, работники медицинской сферы, судьи, сотрудники учреждений исполнения наказаний, инкассаторы, частные предприниматели и др. Также как имеющих определенные профессиональные риски виктимизации было выделено волонтеров, общественных активистов и блогеров. ; Статтю присвячено аналізу рівня та динаміки віктимізації представників деяких професій в Україні. Основою для проведення дослідження стали офіційні статистичні дані Генеральної прокуратури України та результати проведеного авторкою анкетування працівників Національної поліції. Професійна віктимізація є видом групової віктимізації, що виокремлена за ознакою зайняття особою певним видом діяльності або професією. Така ознака є основою для визначення соціального статусу людини, що може бути потенційно пов'язаним зі специфічними – професійними – ризиками віктимізації. Можна виокремити такі загальні статистичні тенденції професійної віктимізації в Україні: 1) найбільш уразливими категоріями потерпілих є працівники силових відомств (працівники органів МВС, Національної поліції та військовослужбовці); 2) другою за кількістю потерпілих групою є керівники підприємств, третьою – лікарі; 3) найменша кількість потерпілих серед працівників органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; 4) останнім часом у державі спостерігається загальна тенденція до зменшення кількості потерпілих від кримінальних правопорушень, виокремлених за ознакою професійної приналежності. Розглядаючи показники професійної віктимізації, необхідно зважати на те, що: 1) статистичне уявлення про її показники формується на основі лише низки професій, що виокремлюються у звітності ГПУ; 2) формування навіть таких незначних за кількістю індикаторів за професіями здійснюється крізь призму латентності кримінальних правопорушень; 3) перелік професій та прирівнювання видів зайнятості до професійних – постійний, а подекуди й швидкоплинний, процес, охопити який статистичним обліком кримінальних правопорушень украй складно. Працівники поліції вказують на наявність зв'язку між родом занять особи та ризиком стати жертвою злочину (так вважають 70 % опитаних). При цьому як такі, що мають найвищий ризик стати жертвою злочину, респондентами виокремлювалися: офіцери Національної поліції, офіцери Служби безпеки України, військовослужбовці Збройних Сил України, працівники медичної сфери, судді, працівники установ виконання покарань, інкасатори, приватні підприємці та ін. Також як таких, що мають певні професійні ризики віктимізації, було виділено волонтерів, громадських активістів та блогерів.

The economic crisis in 2008 stimulated two distinct types of economies in the post-industrial city of Maribor: start-ups and cooperatives. They were both introduced and promoted as alternatives to the industrial or service economy. In the article, I compare them to understand the features that influenced their success, continuity, and their mark on young people and society in general. The ethnographic work was devoted to the relationship between the company/cooperative employee and his/her family, kinship and age, socialisation, the role and meaning of local social and natural environments, perceptions of work, gender relations, missions and company products, legal conditions, the content of initial business training, the types and influences of supportive institutions, the acquisition of basic funds, leisure ideas and practices, the importance of digital technologies and databases, and the share of both business spheres in the formation of urban subcultures. The article also shows the importance of focal place, education and titles, recruitment and training (incubators), business skills, funds, language, growth, and the global movement of capital for the advancement of young entrepreneurs on both sides of the conceptual comparison. The author suggests that academic economics is the most important pillar of neoliberal ideology in Maribor and in shaping national legislation, policies, and funds. It is additionally important with its support to IT start-ups at the Venture Factory (University of Maribor). The crisis encouraged the state to support cooperatives from 2014 to 2018 with sociologists, philosophers, and anthropologists in the background. Later, when crisis was over, the state and municipality withdrew, and the community of cooperatives almost disappeared. ; Gospodarska kriza 2008. godine potaknula je dva različita tipa gospodarstva u postindustrijskom Mariboru: razvojne tvrtke (start-up-ove) i zadruge. Obje su inicijative shvaćene i predstavljene kao alternativa industrijskom ili uslužnom gospodarstvu na lokalnoj, a potom i na nacionalnoj razini. Oba smjera pokazuju duboke korijene u društveno-ekonomskim borbama i previranjima 20. stoljeća. Etnografski rad bio je posvećen odnosu poduzetnika / zadruge i obitelji, srodstvu i generaciji, te njihovoj socijalizaciji. Zanimala me je važnost lokalnoga društvenog i prirodnog okruženja, percepcija rada i rodni odnosi. Fokus je bio na misiji i proizvodima tvrtke / zadruge, pravnim odnosima, sadržajima početne poslovne edukacije, vrstama i utjecajima potpornih institucija, nabavi dugotrajne imovine, sadržajima za slobodno vrijeme te na važnosti digitalnih tehnologija. Posebno me zanimao izbor između ovih dviju poslovnih sfera (modela poslovanja), na formiranje urbanih supkultura i recipročni utjecaj supkultura na definiranje aktivnog građanstva. Istraživanje pokazuje važnost središnjeg prostora, obrazovanja i titula, zapošljavanja i osposobljavanja (inkubatori), poslovnih vještina, jezika i globalnog kretanja kapitala za razvoj mladih poduzetnika s obiju strana konceptualne usporedbe. Poduzetništvo je istraživano kroz strukturirane internetske intervjue s osnivačima središnjih institucija, poduzeća i zadruga, sudjelovanjem u javnim događanjima, te analizom nastupa u masovnim medijima i znanstvenim radovima. Istraživanje otkriva da su državne i općinske politike bitne za društvenu evaluaciju, podršku i opstanak različitih građanskih i ekonomskih organizacija. Državne preferencije odredile su osnovne uvjete za aktivan građanski angažman mojih sugovornika (25–45 godina). Državna potpora tvrtkama s ograničenom odgovornošću ili individualnom poduzetništvu, digitalnim tehnologijama i međunarodnom tržištu stavila je (mariborske) zadruge u drugi plan, jer nisu ispunile niti jedan zahtjev neoklasične ekonomije koja je prevladavala tijekom postsocijalističke tranzicije. Tako je nacionalno zakonodavstvo uvjetovalo važnost i dugoročan razvoj različitih vještina i licencija (ekonomija, informatika, međunarodna tržišta). Mreža obrazovne i financijske potpore bila je odgovarajuće snažna i sustavna. U međuvremenu, država je podupirala zadrugu samo u nekoliko kriznih godina, koja je u skladu s tim procvjetala, ali je ubrzo nakon povlačenja državne podrške ponovno nestala. ; Gospodarska kriza leta 2008 je spodbudila dve različni vrsti gospodarstev v postindustrijskem mestu Maribor: start-upe in zadruge. Obe smeri so razumeli in predstavljali kot alternativo industrijskemu ali storitvenemu gospodarstvu na lokalni in nato na nacionalni ravni. Oba tokova kažeta globoke korenine v družbeno-ekonomskih bojih 20. stoletja. Etnografsko delo je bilo posvečeno razmerju med podjetnikom/zadrugarjem in njegovo/njeno družino, sorodstvom in generacijo, njuni socializaciji. Zanimal me je pomen lokalnega družbenega in naravnega okolja, dojemanju dela, odnosi med spoloma, ipd. Spraševal sem o poslanstvu in izdelkih podjetja/zadruge, pravnih razmerjih, vsebinah začetnega poslovnega usposabljanja, vrstah in vplivih podpornih institucij, pridobivanju osnovnih sredstev, vsebinah prostega časa, pomenu digitalnih tehnologij. Posebej me je zanimal voliv obeh poslovnih sfer na oblikovanje urbanih subkultur ter povraten vpliv subkultur na opredeljevanje aktivnega državljanstva. Članek prikazuje tudi pomen osrednjega prostora, izobrazbe in nazivov, zaposlovanja in usposabljanja (inkubatorji), poslovnih veščin, jezika in globalnega gibanja kapitala za napredek mladih podjetnikov na obeh straneh konceptualne primerjave. Podjetništvo sem preučeval s strukturiranimi internetnimi intervjuji z ustanovitelji centralnih institucij, podjetij in zadrug, s sodelovanjem na njihovih javnih dogodkih ter z analizo njihovih nastopov v množičnih medijih in znanstvenih spisih. Študija razkriva, da so državne in občinske politike bistvene za družbeno vrednotenje, podporo in preživetje različnih civilnih ali tržnih organizacij. Državne preference so določale osnovne pogoje za aktivno civilno udejstvovanje mojih sogovornikov (starost 25–45 let). Državna podpora družbam z omejeno odgovornostjo ali individualnemu podjetništvu, digitalnim tehnologijam in mednarodnemu trgu je (mariborske) zadruge postavila v drugi plan, saj niso zadostile niti eni zahtevi neoklasične ekonomije, ki je prevladala v času postsocialistične tranzicije. Državna zakonodajna ureditev je tako pogojevala pomen in dolgoročni razvoj različnih znanj in licenc (ekonomija, računalništvo, mednarodni trgi). Podporno izobraževalno in finančno omrežje je bila temu ustrezno močno in sistematično. Medtem je država zadruge podpirala le nekaj pokriznih let, ki so temu primerno zacvetele, a kmalu po umiku države znova izginile. Družbeno ozadje ali etika ljudi na obeh straneh – novoustanovljenih podjetij in zadrug – ni ta, ki določa njihov uspeh »na trgu«. Na obeh straneh sem srečal zelo predane podjetnike - kreativne in inovativne v Schumpetrovem smislu. S favoriziranjem samo določenih pravnih oblik podjetništva (d. o. o., s. p.) sodobna država kaže svojo ideološko selekcijo, s čimer ovira ali omejuje podjetniško miselnost, s katero poskuša zgraditi novo aktivno družbo. Ne podpira vseh iniciativ, temveč predvsem tiste z donosno razširljivostjo in globalnim dosegom. Lokalna okoljska, prehranska, bivalna, in skupnostna agenda je na polju formalnega podjetništva pravno drugotnega pomena in (ne)sistematično podhranjena. Uvršča se v sfero socialne ali korektivne dopolnitve, ne enakovrednega razvojnega modela.

The article is devoted to the analysis of the level and dynamics of victimization of representatives of some professions in Ukraine. The study was based on the official statistics of the Prosecutor General's Office of Ukraine and the results of a survey conducted by the author of the National Police officers. Professional victimization is a type of group victimization, which is distinguished on the basis of a person's occupation in a certain type of activity or profession. This feature is the basis for determining the social status of a person, and can be potentially associated with specific professional - risks of victimization. The following general statistical tendencies of professional victimization in Ukraine have been distinguished: 1) the most vulnerable categories of victims are employees of law enforcement agencies (employees of the Ministry of Internal Affairs, National Police and military personnel); 2) the second largest group of victims is the heads of enterprises, the third - doctors; 3) the smallest group of victims are employees of bodies, which are exercising the control over tax legislation compliance; 4) during last years there has been a general trend of the number of victims of criminal offenses, identified on the basis of professional affiliation, decreasing. Considering the indicators of professional victimization, it is necessary to take into account that: 1) the statistical representation of its indicators is formed on the basis of a number of professions that are highlighted in the reports of the Prosecutor General's Office of Ukraine; 2) the formation of these data is carried out through the prism of the latency of criminal offenses; 3) the list of professions and the equating of types of employment with professional is a constant and sometimes fleeting process, which is extremely difficult to cover with statistical accounting of criminal offenses. Police officers point to the existence of a connection between a person's occupation and the risk of becoming a victim of a crime (this is the opinion of 70% of respondents). At the same time, as a high risk of becoming a victim of a crime, the respondents singled out: officers of the National Police, officers of the Security Service of Ukraine, military personnel of the Armed Forces of Ukraine, medical workers, judges, employees of institutions for the execution of sentences, collectors, private entrepreneurs, etc. As well as having certain professional risks of victimization have been highlighted volunteers, community activists and bloggers. ; Статья посвящена анализу уровня и динамики виктимизации представителей некоторых профессий в Украине. Основой для проведения исследования стали официальные статистические данные Генеральной прокуратуры Украины и результаты проведенного автором анкетирования сотрудников Национальной полиции. Профессиональная виктимизация является видом групповой виктимизации и выделена по признаку занятия лицом определенным видом деятельности или профессией. Такой признак является основой для определения социального статуса человека, может быть потенциально связанным со специфическими – профессиональными – рисками виктимизации. Можно выделить следующие общие статистические тенденции профессиональной виктимизации в Украине: 1) наиболее уязвимыми категориями пострадавших являются сотрудники силовых ведомств (сотрудники органов МВД, Национальной полиции и военнослужащие); 2) второй по количеству пострадавших группой являются руководители предприятий, третьей – врачи; 3) наименьшее количество пострадавших среди сотрудников органов, осуществляющих контроль за соблюдением налогового законодательства; 4) в последнее время в государстве наблюдается общая тенденция к уменьшению количества пострадавших от уголовных преступлений, выделенных по признаку профессиональной принадлежности. Рассматривая показатели профессиональной виктимизации, необходимо учитывать, что: 1) статистическое представление о ее показателях формируется на основе только ряда профессий, которые выделяются в отчетности ГПУ; 2) формирование даже таких незначительных по количеству индикаторов по профессиям осуществляется сквозь призму латентности уголовных правонарушений; 3) перечень профессий и приравнивание видов занятости к профессиональным – постоянный, а иногда и быстротечный, процесс, охватить который статистическим учетом уголовных преступлений крайне сложно. Сотрудники полиции указывают на наличие связи между родом занятий человека и риском стать жертвой преступления (так считают 70 % опрошенных). При этом как имеющие высокий риск стать жертвой преступления респондентами выделялись: офицеры Национальной полиции, офицеры Службы безопасности Украины, военнослужащие Вооруженных Сил Украины, работники медицинской сферы, судьи, сотрудники учреждений исполнения наказаний, инкассаторы, частные предприниматели и др. Также как имеющих определенные профессиональные риски виктимизации было выделено волонтеров, общественных активистов и блогеров. ; Статтю присвячено аналізу рівня та динаміки віктимізації представників деяких професій в Україні. Основою для проведення дослідження стали офіційні статистичні дані Генеральної прокуратури України та результати проведеного авторкою анкетування працівників Національної поліції. Професійна віктимізація є видом групової віктимізації, що виокремлена за ознакою зайняття особою певним видом діяльності або професією. Така ознака є основою для визначення соціального статусу людини, що може бути потенційно пов'язаним зі специфічними – професійними – ризиками віктимізації. Можна виокремити такі загальні статистичні тенденції професійної віктимізації в Україні: 1) найбільш уразливими категоріями потерпілих є працівники силових відомств (працівники органів МВС, Національної поліції та військовослужбовці); 2) другою за кількістю потерпілих групою є керівники підприємств, третьою – лікарі; 3) найменша кількість потерпілих серед працівників органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; 4) останнім часом у державі спостерігається загальна тенденція до зменшення кількості потерпілих від кримінальних правопорушень, виокремлених за ознакою професійної приналежності. Розглядаючи показники професійної віктимізації, необхідно зважати на те, що: 1) статистичне уявлення про її показники формується на основі лише низки професій, що виокремлюються у звітності ГПУ; 2) формування навіть таких незначних за кількістю індикаторів за професіями здійснюється крізь призму латентності кримінальних правопорушень; 3) перелік професій та прирівнювання видів зайнятості до професійних – постійний, а подекуди й швидкоплинний, процес, охопити який статистичним обліком кримінальних правопорушень украй складно. Працівники поліції вказують на наявність зв'язку між родом занять особи та ризиком стати жертвою злочину (так вважають 70 % опитаних). При цьому як такі, що мають найвищий ризик стати жертвою злочину, респондентами виокремлювалися: офіцери Національної поліції, офіцери Служби безпеки України, військовослужбовці Збройних Сил України, працівники медичної сфери, судді, працівники установ виконання покарань, інкасатори, приватні підприємці та ін. Також як таких, що мають певні професійні ризики віктимізації, було виділено волонтерів, громадських активістів та блогерів.

This book discusses the theological views of Abū Isḥāq al-Ṣaffār d. 534/1139), within the framework of his comments on the meanings of Allah's names, provided in his work titled Talkhīṣ al-adilla. Abū Isḥāq al-Ṣaffār is one of the Ḥanafite-Māturīdite scholars in the 6th/12th century. In his work titled Talkhīṣ al-adilla li-qawāʿid al-tawḥīd on kalām, he spared extensive space for al-asmāʾ al-husnā. Approximately one third of this work, published in two volumes, is devoted to al-asmāʾ al-husnā. An examination of the related section reveals that al-Ṣaffār explains many issues, particularly those related to the existence, unity and attributes of Allah, based on 175 al-asmāʾ al-husnā. He mentions some of the names that he does not include in the al-asmāʾ al-husnā section under separate headings. For example, the name al-Mutakallim is addressed within the context of the attribute of kalām and in relation to subjects, such as the khalq al-Qurʾān and i'jaz al-Qurʾān. Upon the addition of these names to the list, the number names reaches 178. This means that half of the work deals with the subject of al-asmāʾ al-husnā. al-Ṣaffār lists the divine names in alphabetical order and explains them semantically in the chapter of al-asmāʾ al-husnā. Then he goes on to clarify each divine name through a theological lens with a specific reference to the subject of kalām. In the pre-Saffar Ḥanafite-Māturīdite theological literature, there is no other work that addresses al-asmāʾ al-husnā in such an extensive way. This book consists of three main sections. The first section titled "Methodological Framework", elaborates on the focus, significance, purpose and method of the study, along with the sources used. The first part describes the political, social and religious status of Transoxiana (Mā-warāʾ al-Nahr) region and the cities of Bukhara and Marw, the sociocultural environment in which Saffar lived. The second chapter addresses various concepts, which promote the understanding of al-asmāʾ al-husnā, such as name, tasmiya, musammā, attribute and qualification in addition to the theological debates such as the number and iḥṣāʾ of al-asmāʾ al-husnā. Then, it provides information about the al-asmāʾ al-husnā literature produced in the pre- Ṣaffār period. The end of each chapter comes with a detailed table with the 178 divine names mentioned by al-Ṣaffār. In the third chapter, the author initially discusses the theological principles that al-Ṣaffār considered while explaining the essence of al-asmāʾ al-husnā. This section also determines and systematically categorizes the theological views and evaluations put forward by al-Ṣaffār while explaining the divine names in Talkhīṣ al-adilla. The tables with the divine names and the related discussions can be seen at the end of the discussion for each subject. The last section presents the conclusions reached, regarding the kalām method based on al-Ṣaffār's understanding of the essence of al-asmāʾ al-husnā. The present study revealed that he made theological interpretations in 75% of the al-asmāʾ al-husnā and interpreted all theological issues ranging from the subjects of knowledge and existence to the Afterlife in connection with the al-asmāʾ al-husnā. These results indicate that al-Ṣaffār's understanding of kalām is based on the interpretation of the divine names. ; Bu kitapta, Ebû İshâk es-Saffâr'ın (öl. 534/1139) kelâmî görüşleri, Telḫîṣü'l-edille li-ḳavâʿidi't-tevḥîd adlı eserinde Allah'ın isimlerinin anlamlarını açıklarken yaptığı yorumlar çerçevesinde ele alınmaktadır. Ebû İshâk es-Saffâr, 6./12. yüzyıl Hanefî-Mâtürîdî âlimlerinden biridir. Kelâma dair Telḫîṣü'l-edille eserinde esmâ-i hüsnâ konusuna ayrıntılı olarak yer vermektedir. İki cilt hâlinde yayımlanan bu eserin yaklaşık üçte birlik bir kısmını esmâ-i hüsnâ konusu oluşturmaktadır. Bu kısım incelendiğinde, Saffâr'ın Allah'ın varlığı, birliği ve sıfatları ile ilgili konular başta olmak üzere pek çok konuyu 175 esmâ-i hüsnâya dayanarak izah ettiği görülmektedir. O, esmâ-i hüsnâ bölümünde yer vermediği bazı isimlere ise müstakil başlıklar altında değinmektedir. Örneğin el-Mütekkelim ismi kelâm sıfatını bağlamında ve halku'l-Kur'ân ile icâz'ul-Kur'ân gibi konularla ilişkili bir şekilde ele almaktadır. Bu isimler de listeye dahil edildiğinde sayı 178'e ulaşmaktadır. Bu durumda eserin yarısını esmâ-i hüsnâ konusu teşkil etmektedir. Saffâr, esmâ-i hüsnâ bölümünde alfabetik bir sıra içerisinde ele aldığı ilâhî isimleri öncelikle lugavî (semantik) yönden izah etmektedir. Sonrasında ise değerlendirdiği ilahî ismi, bir kelâm konusu ile bağlantı kurarak kelâmî perspektifle açıklamaktadır Esmâ-i hüsnâ temelinde ele alınan konuların hilâfet meselesi hariç diğer kelâm bahislerini kapsadığı görülmektedir. Saffâr öncesi Hanefî-Mâtürîdî kelâm literatürü içinde esmâ-i hüsnânın bu kadar kapsamlı ele alındığı başka bir eser bilinmemektedir. Bu kitap; üç ana bölümden oluşmaktadır. "Metodolojik Çerçeve" başlıklı giriş bölümünde çalışmanın konusu, önemi, amacı, yöntemi ve kaynakları hakkında bilgi verilmiştir. Birinci bölümde Saffâr'ın yaşadığı sosyokültürel çevre olan Mâverâünnehir bölgesi ile Buhara ve Merv şehirlerinin siyasî, sosyal ve dinî durumu ortaya konulmaya çalışılmıştır. İkinci bölümde esmâ-i hüsna konusunun anlaşılmasına temel oluşturan isim, tesmiye, müsemmâ, sıfat ve vasf gibi kavramlar ile esmâ-i hüsnânın sayısı ve ihsâsı gibi kelâmî tartışmalara değinilmiştir. Sonrasında Saffâr öncesi dönemde kaleme alınan esmâ-i hüsnâ litaratürü hakkında bilgi verilmiştir. Bölüm sonuna Saffâr'ın rivayet ettiği 178 ilahî isme dair ayrıntılı bir tablo eklenmiştir. Üçüncü bölümde öncelikle, Saffâr'ın esmâ-i hüsnâyı izah ederken dikkate aldığı kelâmî ilkeler tespit edilmeye çalışılmıştır. Sonrasında ise Saffâr'ın Telḫîṣü'l-edille'de ilâhî isimleri açıklarken ortaya koyduğu kelâmî görüş ve değerlendirmeler belirlenerek sistematik bir şekilde kategorize edilmiştir. Bu kapsamda ele alınan her konunun sonuna ilgili ilâhî isimleri ve bağlantılı olduğu tartışmaları içeren tablolar eklenmiştir. Sonuç bölümünde ise Saffâr'ın esmâ-i hüsnâ anlayışına dayanan kelâm yöntemine dair ulaştığımız sonuçlara yer verilmiştir. Bu kitapta onun, esmâ-i hüsnânın 'inde kelâmî yorumlarda bulunduğu ve bilgi-varlık bahsinden âhiret hayatına kadar bütün kelâm konularını esmâ-i hüsnâ ile bağlantılı yorumladığı tespit edilmiştir. Ulaşılan bu sonuçlar, Saffâr'ın kelâm anlayışının ilâhî isimlerin yorumuna dayandığını ortaya koymaktadır.

Ilya Gerasimov finds a conflict between the empirical material presented in Omer Bartov's book "Anatomy of a Genocide: The Life and Death of a Town Called Buczacz" (New York, 2018) and the explanatory model proposed by the author. In the Galician town of Buczacz, where Jews, Ukrainians, and Poles had lived together for centuries, local gentile residents actively participated in the Holocaust, and later in the Ukrainian–Polish ethnic cleansings. Bartov's explanation of fratricide during World War II is based on a teleological vision of primordial interethnic tensions that gradually escalated to the boiling point. Gerasimov argues that the book leaves two key questions unanswered: Why was the Holocaust so deadly in a region that had not known a prehistory of anti-Jewish violence (if "neighbors" were its most numerous perpetrators, as Bartov argues)? And why did gentile "neighbors" so massively turn against the local Jews (if the Holocaust was orchestrated and supervised by the Nazis, as the book demonstrates)? Inspired by Bartov's rich ethnography of the Holocaust in Buczacz, Gerasimov offers his own answers to these questions. He proposes an understanding of genocide (including the Holocaust) that views the participation of longtime members of the same social network ("neighbors") as a typical factor rather than a scandalous aberration. In this model, the driving force behind genocide is not entrenched hatred of the Other based on potent nationalism. Rather, it is a desire to join a kindred community at any cost by the aspiring members of a crumbling national project – compromised by the wartime threat to national sovereignty and the absence of political institutions of participatory democracy due to a foreign occupation or dictatorial regime; a national project, whose promise of unity is shattered by civil war and the absence of a common language capable of formulating and communicating the criteria of national belonging. It is not ancient xenophobic animosity that leads to genocide but a very recent and rapidly developed longing for membership in a legitimate national community. Hence the central role of "neighbors" in genocide as an instrument of "negatively" drawing new boundaries of a political community by stigmatizing those former members of the old polity who could be most easily identified as "aliens" or "enemies of the people." ; Илья Герасимов полагает, что эмпирический материал, представленный в книге Омера Бартова ("Анатомия геноцида: жизнь и смерть города, который назывался Бучач", Нью-Йорк, 2018), противоречит объясняющей модели, предложенной автором. В галицийском городке Бучач, где евреи, украинцы и поляки жили вместе на протяжении столетий, местные жители-христиане приняли активное участие в Холокосте, а затем и в украинско-польских этнических чистках. Объяснение Бартовом массового уничтожения соседей в годы второй мировой войны основано на телеологическом видении постепенной эскалации давних межэтнических конфликтов до уровня открытого насилия. Герасимов показывает, что книга оставляет без ответа два ключевых вопроса: как объяснить максимальную интенсивность Холокоста в регионе, не имевшем предыстории насилия по отношению к евреям (если именно "соседи" составили основную массу преследователей евреев, как утверждает Бартов)? И почему "соседи" столь единодушно ополчились против местных евреев (если, как показывает книга, Холокост был организован и координировался нацистами)? Опираясь на плотное описание Бартовом Холокоста в Бучаче, Герасимов предлагает собственные ответы на эти вопросы. Он рассматривает участие в геноциде давних членов одной социальной сети ("соседей") как типичный и даже основополагающий фактор, а не как скандальное отклонение. Движущей силой геноцида в этой модели оказывается не укорененная ненависть мощного националистического движения к Другому, а желание примкнуть к сообществу "своих", стремление любой ценой доказать свою причастность к рассыпающемуся национальному проекту в ситуации угрозы национальному суверенитету. В условиях войны и отсутствия демократических политических институтов из-за иностранной оккупации или диктаторского режима, когда обещанное национальное единство подорвано гражданской войной и отсутствием самого общего языка, способного сформулировать и распространить критерии принадлежности к единой нации, – это стремление доказать свою причастность нации выражается через убийство "чужака" в пределах досягаемости, то есть соседа. Не древняя традиция ксенофобской вражды ведет к геноциду, а недавнее и стремительно развивающеесястремление примкнуть к легитимной национальной общности. Этим объясняется центральная роль "соседей" в осуществлении геноцида как попытки проведения новых границ политического сообщества "негативно" – через стигматизацию бывших членов прежнего политического пространства, которых проще всего объявить "чужаками" или "врагами народа". ; Ілля Герасимов вважає, що емпіричний матеріал, представлений у книжці Омера Бартова («Анатомія геноциду: життя і смерть міста, що називалось Бучач», Нью-Йорк, 2018), суперечить моделі, запропонованій автором. У галицькому містечку Бучач, де євреї, українці та поляки жили разом упродовж століть, місцеві жителі-християни взяли активну участь у Голокості, а потім і в українсько-польських етнічних чистках. Пояснення Бартовим масового знищення сусідів у роки Другої світової війни засноване на телеологічному баченні поступової ескалації давніх міжетнічних конфліктів до рівня відкритого насильства. Герасимов показує, що книга залишає без відповіді два ключові питання: як пояснити максимальну інтенсивність Голокосту в регіоні, який не мав передісторії насильства по відношенню до євреїв (якщо саме «сусіди» становили основну масу переслідувачів євреїв, як стверджує Бартов)? І чому «сусіди» настільки одностайно виступили проти місцевих євреїв (якщо, як показує книжка, Голокост був організований і координувався нацистами)? Спираючись на насичений опис Бартовом Голокосту в Бучачі, Герасимов пропонує власні відповіді на ці запитання. Він розглядає участь у геноциді давніх членів однієї соціальної мережі («сусідів») як типовий і навіть основоположний фактор, а не як скандальне відхилення. Рушійною силою геноциду в цій моделі виявляється не вкорінена ненависть потужного націоналістичного руху до Іншого, а бажання приєднатися до спільноти «своїх», прагнення будь-якою ціною довести свою причетність до національного проєкту, що розсипається, у ситуації загрози національному суверенітету. В умовах війни і відсутності демократичнихполітичних інститутів через іноземну окупацію або диктаторський режим, коли обіцяна національна єдність підірвана громадянською війною і відсутністю самої спільної мови, здатної сформулювати і поширити критерії приналежності до єдиної нації, – це прагнення довести свою причетність через убивство «чужинця» в межах досяжності, тобто сусіда. Не давня традиція ксенофобської ворожнечі веде до геноциду, а нещодавнє і стрімко розвинене прагнення приєднатися до легітимної національної спільноти. Цим пояснюється центральна роль «сусідів» у здійсненні геноциду як спроби проведення нових кордонів політичного співтовариства «негативно» – через стигматизацію колишніх членів старого політичного простору, яких найпростіше оголосити «чужинцями» або «ворогами народу».

Abstract: Although philosophy has historically been a constant reference in the debate about human rights, it is noteworthy that it has been little emphasis in the debate on the refugee crisis. Philosophical thinking has resources to offer and can contribute to this important and urgent situation of our time. French philosopher Michel Foucault (1926-1984) was concerned about the 21st century migration problem, in particular, the Boat People refugee case, which unfortunately is increasingly confirmed. In this sense, the concept of biopolitics developed by Foucault presents an interesting perspective when analyzing how biopower technologies and the governmentality of risk management are fundamental aspects of the current refugee crisis. Method: The applied methodology follows the basis of philosophical research, with the explanation and articulation of concepts that support the argument of this article. The argument is contextualized with the description of the 1978 Indochina Boat People case and the 2018 Mediterranean Boat People case, observing the Mare Nostrum and Triton operations. The aim is not to make a comparison between both Boat People cases, but to point out that besides the 40 years that separate each event, it is possible to identify aspects of biopolitical governmentality involving national sovereignty and humanitarian intervention. By proposing a reflection on the context presented, the argument seeks to develop what may be called the 'Foucault's triangle'. Thus, it is important to consider that the Foucault's triangle has less claim to be a methodology of scientific work, to be more a heuristic set of research instructions. Thereby, interdisciplinarity plays a fundamental role in the understanding of the argument, counting on studies in the field of law, anthropology, history, international relations, and the emerging paradigm Security Studies. Discussion: This paper aims to propose a philosophical reflection on the current refugee crisis. To this end, Foucault's thought is chosen for two reasons: first, for Foucault's performance in favor of the 1978 Boat People; second, by the theoretical instruments offered by the biopolitical perspective developed by the French author. The discussion considers the articulations between government practices of rescue, protection, securitization, as much as political discourses of national sovereignty, humanitarian intervention, risk management. Therefore, it seeks to reflect on how the presage announced by Foucault can become a way of diagnosing the current refugee crisis. Results: There may be a contribution of philosophy to the current refugee crisis, as philosophical reflection can provide efforts in favor of interdisciplinarity. The biopolitical perspective puts the question of life, of the human being as a species, at the core of the debate on government practices. This does not mean denying the guarantee system or neglecting all acquired rights over time; however, it is necessary to reflect that perhaps it is no coincidence that the growing exacerbation of the refugee crisis is a sign and a challenge for our time. ; Resumo: Embora historicamente a filosofia seja uma referência constante no debate acerca dos direitos humanos, nota-se o pouco destaque que ela tem ocupado em relação à crise dos refugiados. Certamente, o pensamento filosófico tem recursos a oferecer e pode contribuir com essa importante e urgente situação de nosso tempo. O filósofo francês Michel Foucault (1926-1984) preocupava-se com o problema migratório do século XXI, em especial com o caso dos refugiados Boat People, algo que infelizmente se confirma cada vez mais. Nesse sentido, o conceito de biopolítica desenvolvido por Foucault apresenta uma interessante perspectiva ao analisar como as tecnologias de biopoder e a governamentalidade da gestão de riscos constituem aspectos fundamentais da atual crise dos refugiados. Método: A metodologia aplicada segue a base da pesquisa filosófica, com a exposição e articulação de conceitos que embasam o argumento desse artigo. A contextualização do argumento é feita com a descrição do caso Boat People da Indochina (1978) e do caso Boat People do Mediterrâneo (2018), observando as operações Mare Nostrum e Triton. O objetivo não é realizar uma comparação entre os casos Boat People, mas destacar que além dos 40 anos que separam cada evento, é possível identificar aspectos de uma governamentalidade biopolítica envolvendo a soberania nacional e a intervenção humanitária. Ao propor uma reflexão acerca do contexto apresentado, o argumento busca desenvolver o que pode ser chamado de 'triângulo de Foucault'. Com isso, é importante considerar que o triângulo de Foucault tem menos pretensão de ser uma metodologia do trabalho científico, para ser mais um conjunto heurístico de instruções para pesquisas. Desse modo, a interdisciplinaridade desempenha uma função fundamental para a compreensão do argumento, contando com estudos do âmbito do direito, da antropologia, da história, das relações internacionais e do paradigma emergente Security Studies. Discussão: O objetivo desse artigo é propor uma reflexão filosófica acerca da atual crise dos refugiados. Para tanto, o pensamento de Foucault é escolhido por dois motivos: primeiro, pela atuação de Foucault em favor do Boat People de 1978; segundo, pelos instrumentos teóricos oferecidos pela perspectiva biopolítica desenvolvida pelo autor francês. A discussão considera as articulações entre práticas governamentais de resgate, de proteção e de securitização, tanto quanto discursos políticos de soberania nacional, de intervenção humanitária, de gestão de riscos. Portanto, busca-se refletir como o presságio anunciado por Foucault pode se tornar um modo de diagnosticar a atual crise dos refugiados. Resultados: Pode haver uma contribuição da filosofia em relação à atual crise dos refugiados, à medida que a reflexão filosófica pode prover esforços que privilegiam a interdisciplinaridade. A perspectiva biopolítica coloca a questão da vida, do ser humano enquanto espécie, no centro do debate sobre as práticas governamentais. Isso não significa negar o sistema de garantias ou negligenciar todas as responsabilidades atribuídas ao longo do tempo; contudo, é preciso refletir que talvez não seja por acaso que o crescente agravamento da crise dos refugiados seja signo e desafio para nosso tempo.

Full list of authors: Santos-Sanz, P.; Ortiz, J. L.; Sicardy, B.; Benedetti-Rossi, G.; Morales, N.; Fernández-Valenzuela, E.; Duffard, R.; Iglesias-Marzoa, R.; Lamadrid, J. L.; Maícas, N.; Pérez, L.; Gazeas, K.; Guirado, J. C.; Peris, V.; Ballesteros, F. J.; Organero, F.; Ana-Hernández, L.; Fonseca, F.; Alvarez-Candal, A.; Jiménez-Teja, Y. Vara-Lubiano, M.; Braga-Ribas, F.; Camargo, J. I. B.; Desmars, J.; Assafin, M.; Vieira-Martins, R.; Alikakos, J.; Boutet, M.; Bretton, M.; Carbognani, A.; Charmandaris, V.; Ciabattari, F.; Delincak, P.; Fuambuena Leiva, A.; González, H.; Haymes, T.; Hellmich, S.; Horbowicz, J.; Jennings, M.; Kattentidt, B.; Kiss, Cs; Komžík, R.; Lecacheux, J.; Marciniak, A.; Moindrot, S.; Mottola, S.; Pal, A.; Paschalis, N.; Pastor, S.; Perello, C.; Pribulla, T.; Ratinaud, C.; Reyes, J. A.; Sanchez, J.; Schnabel, C.; Selva, A.; Signoret, F.; Sonbas, E.; Alí-Lagoa, V.--This is an Open Access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (http://creativecommons.org/licenses/by/4.0/), which permits unrestricted reuse, distribution, and reproduction in any medium, provided the original work is properly cited. ; We predicted a stellar occultation of the bright star Gaia DR1 4332852996360346368 (UCAC4 385-75921) (mV = 14.0 mag) by the centaur 2002 GZ32 for 2017 May 20. Our latest shadow path prediction was favourable to a large region in Europe. Observations were arranged in a broad region inside the nominal shadow path. Series of images were obtained with 29 telescopes throughout Europe and from six of them (five in Spain and one in Greece) we detected the occultation. This is the fourth centaur, besides Chariklo, Chiron, and Bienor, for which a multichord stellar occultation is reported. By means of an elliptical fit to the occultation chords, we obtained the limb of 2002 GZ32 during the occultation, resulting in an ellipse with axes of 305 ± 17 km × 146 ± 8 km. From this limb, thanks to a rotational light curve obtained shortly after the occultation, we derived the geometric albedo of 2002 GZ32 (pV = 0.043 ± 0.007) and a 3D ellipsoidal shape with axes 366 km × 306 km × 120 km. This shape is not fully consistent with a homogeneous body in hydrostatic equilibrium for the known rotation period of 2002 GZ32. The size (albedo) obtained from the occultation is respectively smaller (greater) than that derived from the radiometric technique but compatible within error bars. No rings or debris around 2002 GZ32 were detected from the occultation, but narrow and thin rings cannot be discarded. © 2020 The Author(s) Published by Oxford University Press on behalf of Royal Astronomical Society. ; P.S-S. acknowledges financial support by the Spanish grant AYA-RTI2018-098657-J-I00 'LEO-SBNAF' (MCIU/AEI/FEDER, UE). PS-S, JLO, NM, and RD acknowledge financial support from the State Agency for Research of the Spanish MCIU through the 'Center of Excellence Severo Ochoa' award for the Instituto de Astrofisica de Andalucia (SEV-2017-0709), they also acknowledge the financial support by the Spanish grant AYA-2017-84637-R and the Proyecto de Excelencia de la Junta de Andalucia J.A. 2012-FQM1776. We acknowledge support of the publication fee by the CSIC Open Access Publication Support Initiative through its Unit of Information Resources for Research (URICI). The research leading to these results has received funding from the European Union's Horizon 2020 Research and Innovation Programme, under Grant Agreement no. 687378, as part of the project `Small Bodies Near and Far' (SBNAF). Part of the research leading to these results has received funding from the European Research Council under the European Community's H2020 (2014-2020/ERC Grant Agreement no. 669416 `LUCKY STAR'). E.F-V. acknowledges funding through the Preeminant Postdoctoral Program of the University of Central Florida. Part of the data were collected during the photometric monitoring observations with the robotic and remotely controlled observatory at the University of Athens Observatory -UOAO (Gazeas 2016). F.J.B. acknowledges financial support by the Spanish grant AYA2016-81065-C2-2-P. A.A-C. acknowledges support from FAPERJ (grant E26/203.186/2016) and CNPq (grants 304971/20162 and 401669/2016-5). A.C. acknowledges the use of the main telescope of theAstronomical Observatory of the Autonomous Region of the Aosta Valley (OAVdA). C.K. has been supported by the grants K125015 and GINOP-2.3.2-15-2016-00003 of the National Research, Development and Innovation Office, Hungary (NKFIH). T.P. and R.K. acknowledge support from the project ITMS No. 26220120029, based on the Research and development program financed from the European Regional Development Fund and from the Slovak Research and Development Agency -the contract No. APVV-150458. We are grateful to the CAHA and OSN staffs. This research is partially based on observations collected at Centro Astronomico Hispano-Aleman (CAHA) at Calar Alto, operated jointly by Junta de Andalucia and Consejo Superior de Investigaciones Cientificas (IAA-CSIC). This research was also partially based on observation carried out at the Observatorio de Sierra Nevada (OSN) operated by Instituto de Astrofisica de Andalucia (CSIC). This article is also based on observations made with the Liverpool Telescope operated on the island of La Palma by the Instituto de Astrofisica de Canarias in the Spanish Roque de losMuchachos Observatory. Partially based on observations made with the Tx40 telescope at the Observatorio Astrofisico de Javalambre in Teruel, a Spanish Infraestructura Cientifico-Tecnica Singular (ICTS) owned, managed and operated by the Centro de Estudios de Fisica del Cosmos de Arag on (CEFCA). Tx40 is funded with the Fondos de Inversiones de Teruel (FITE). This work has made use of data from the European Space Agency (ESA) mission Gaia (https://www.cosmos.esa.int/gaia), processed by the Gaia Data Processing and Analysis Consortium (DPAC, https://www.cosmos.esa.int/web/gaia/dpac/consortium).Funding for the DPAC has been provided by national institutions, in particular the institutions participating in the Gaia Multilateral Agreement. ; Peer reviewed

The main aim of the article is to reveal the factors that influenced the formation of N. Machiavelli's concept. The methodology is based on elements of structural and functional analysis. Using the ideas of E. Durkheim, A. Radcliffe-Brown, Merton, the author considered the Machiavellian system of views as an adaptive system in which all parts serve to satisfy the system's needs as a whole, ensuring its existence in the external environment of conceptual fields. As a result, it was identified that the foundations of N. Machiavelli's theoretical base were reflected in the dominance of the historical method and reliance on ancient authors. Machiavelli used this historical method uncritically. His examples are abstracted from the historical context and applied too crudely to his contemporaries. The sovereign was the first political pamphlet to reject transcendentalism as it was before Kant. This is understood as a refusal to have any single value reference. Another theoretical method was the historical method. For political reasons, N. Machiavelli could not point directly to his contemporaries. Therefore, with the help of ancient authors, he sought out convenient metaphorical stories to explain his position. The basis of Machiavelli's methodology was the postulate that power precedes law, custom and justice. Machiavelli argued that the malice of human nature, the recklessness of the population, and the tendency of societies to degenerate can to some extent be controlled or regulated by laws that, when established, cause initiative and tolerance in people. However, he believed that people do not do good things unnecessarily. Thus, one can see the attitude towards laws as a superstructure of customs. At the same time, there can be no good laws where there is no well-armed executive branch. Machiavelli believed that the security of all states is built on the basis of good military discipline, which, in turn, is based on good laws. At the same time, military security is primary, and without it, there can be nothing legal. This is a retelling of the ideas of Polybius, who also argued that before the letters of the law there must be some kind of coercive force to make people fulfill their duties. ; Основной целью статьи является выявление факторов, повлиявших на формирование концепции Н. Макиавелли. Методология была основана на элементах структурного и функционального анализа. Используя идеи Э. Дюркгейма, А. Рэдклиффа-Брауна, Мертона, автор рассматривал систему взглядов Н. Макиавелли как адаптивную систему, в которой все части служат для удовлетворения потребностей системы в целом, обеспечивая ее существование во внешней среде концептуальных полей. В результате было выявлено, что основы теоретической базы Н. Макиавелли нашли свое отражение в господстве исторического метода и опоре на античных авторов. В статье установлено, что Макиавелли использовал исторический метод некритически, потому что его примеры абстрагированы от исторического контекста и слишком грубо применены к его современникам. Государь был первым политическим памфлетом, который отклонил трансцендентализм, в том виде, в котором он существовал до Канта. Под этим понимается отказ от наличия какого-либо единого ценностного ориентира. Другим теоретическим методом стал исторический. По политическим причинам Н. Макиавелли не мог указывать прямо на современников. Поэтому он выискивал с помощью античных авторов удобные метафорические истории для пояснения своей позиции. Основой методологии Макиавелли был постулат, что власть предшествует закону, обычаю и юстиции. Макиавелли утверждал, что злоба человеческой природы, безрассудство населения, и тенденция обществ вырождаться может в какой-то степени контролироваться или регулироваться законами, которые, будучи установленными, вызывают в людях инициативность и терпимость. При этом он считал, что люди не делают хорошее без необходимости. Тем самым просматривается отношение к законам как к надстройке обычаев. При этом хороших законов не может быть там, где нет хорошо вооруженной исполнительной власти. Макиавелли считал, что безопасность всех государств строится на основе хорошей воинской дисциплины, которая в свою очередь строиться на хороших законах. При этом воинская безопасность первична, и без нее не может быть что-то законное. Это пересказ идей Полибия, который так же утверждал, что перед буквами закона должна быть какая-то принудительная сила, чтобы заставить людей к выполнению их обязанностей. ; Основною метою статті є виявлення факторів, що вплинули на основи формування концепцій Н. Макіавеллі. Методологія була заснована на елементах структурного та функціонального аналізу. Використовуючи теорії Э. Дюркгейма, А. Редкліффа-Брауна, Мертона, автор розглядав систему, в якій усі частини служать для задоволення потреб системи в цілому, забезпечуючи її існування у зовнішньому середовищі концептуальних полів. У результаті було виявлено, що основи теоретичної бази Н. Макіавеллі знайшли своє відображення у пануванні історичного методу й опорі на античних авторів. Макіавеллі використовував цей історичний метод некритично. Його приклади абстраговані від історичного контексту і занадто грубо застосовані до його сучасників. Государ був першим політичним памфлетом, який відхилив трансценденталізм, у тому вигляді, в якому він існував до Канта. Під цим розуміється відмова від наявності будь-якого єдиного ціннісного орієнтиру. Іншим теоретичним методом став історичний. Через політичні причини Н. Макіавеллі не міг вказувати прямо на сучасників. Тому він вишуковав за допомогою античних авторів зручні метафоричні історії для пояснення своєї позиції. Основою методології Макіавеллі був постулат, що влада передує закону, звичаю і юстиції. Макіавеллі стверджував, що злість людської природи, нерозсудливість населення, і тенденція товариств вироджуватися може в якійсь мірі контролюватися або регулюватися законами, які, будучи встановленими, викликають у людях ініціативність і терпимість. Він вважав, що люди не роблять добро без необхідності. Тим самим простежується ставлення до законів як до надбудови звичаїв. За цих умов хороших законів не може бути там, де немає добре озброєної виконавчої влади. Макіавеллі вважав, що безпека всіх держав будується на основі військової дисципліни, яка в свою чергу ґрунтується на хороших законах. При цьому військова безпека є первинною, і без неї не може існувати щось законне. Це переказ ідей Полібія, який так само стверджував, що перед буквами закону повинна бути якась примусова сила, щоб змусити людей до виконання їх обов'язків.

Мета дослідження. Досліджено передумови та особливості виникнення українського громадського руху Буковини в 60-х рр. XIX ст. Методи дослідження. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, узагальнення), а також спеціально-історичні (синхронний, порівняльно-історичний та історико-генетичний) методи. Наукова новизна. Представлена стаття є першим в українській історичній науці комплексним дослідженням природи виникнення українського громадського руху Буковини в 60-х рр. XIX ст. Висновки. Встановлено, що причинами відставання українців Буковини в плані створення організаційних центрів національного руху, від Галичини і Наддніпрянщини, стали: відсутність міцних зв'язків з іншими українськими землями; проведення асиміляційної політики румунської верхівкою; негативне ставлення австрійської влади до проявів національного життя; відсутність релігійної відокремленості більшої частини українського населення від румунського; низька національна свідомість українців Буковини. Виявлено передумови зародження українського громадського руху Буковини: надання правової основи для функціонування громадських організацій через лібералізацію законодавства в Австро-Угорської імперії, активізація національного життя в Галичині; поширення національної ідеї і літератури з Подніпров'я; поява видатних діячів культури на Буковині; реакція українців краю на національне пробудження румунів і їх боротьбу за відділення Буковини від Галичини в 1860-1861 рр .; релігійно-церковна боротьба між румунами і українцями; збільшення в краї різних товариств; готовність в кінці 60-х рр. XIX ст. української місцевої інтелігенції до створення власного центру ; Цель исследования. Исследовано предпосылки и особенности возникновения украинского общественного движения Буковины в 60-х гг. XIX в. Методы исследования. Использованы общенаучные (анализ, синтез, систематизация, обоб-щение), а также специально-исторические (синхронный, сравнительно-исторический и историко-генетический) методы. Научная новизна. Представленная статья является первым в украинской исторической науке комплексным исследованием природы возникновения украинского общественного движения Буковины в 60-х гг. XIX в. Выводы. Установлено, что причинами отставания украинцев Буковины в плане создания организационных центров национального движения, от Галичины и Поднепровья, стали: отсутствие прочных связей с другими украинскими землями; проведение ассимиляционной политики румынской верхушкой; негативное отношение австрийских властей к проявлениям национальной жизни; отсутствие религиозной обособленности большей части украинского населения от румынского; низкое национальное сознание украинцев Буковины. Выявлены предпосылки зарождения украинского общественного движения Буковины: предоставление правовой основы для функционирования общественных организаций через либерализацию законодательства в Австро-Венгерской империи, активизация национальной жизни в Галичине; распространение национальной идеи и литературы из Поднепровья; появление выдающихся деятелей культуры на Буковине; реа-кция украинцев края на национальное пробуждение румын и их борьбу за отделение Буковины от Галичины в 1860‒1861 гг.; религиозно-церковная борьба между румынами и украинцами; увеличение в крае различных обществ; готовность в конце 60-х гг. XIX в. украинский местной интеллигенции к созданию собственного центра ; Aim of investigation. The article highlights the preconditions and peculi-arities of the birth of the Ukrainian public movement of Bukovina in the 60s of the 19th century. The research methodology is based on the general scientific (analysis, synthesis, systematization, gen-eralization), as well as special-historical (synchronous, compara-tive-historical and historical-genetic) methods. Scientific novelty. This article is the first comprehensive study of the origin of the Ukrainian public movement in Bukovina in the 60s of the 19th century in Ukrainian historical science. Conclusions. The reasons for the backwardness of the Bukovinian Ukrainians in terms of creating of the national movement organizational centers, from Galicia and the Dnieper Ukraine, were: the lack of strong ties with other Ukrainian lands, where the revival had begun earlier; the conducting of assimilation policy by Romanian circles; the nega-tive attitude of the Austrian authorities to the manifestations of national life; the lack of religious separation of the majority of the Ukrainian population from the Romanian one; the low national consciousness of Bukovinian Ukrainians. The author also identi-fied the preconditions of the emergence of the Ukrainian public movement in Bukovina, namely: the providing a legal basis for the functioning of public organizations through the legislation liberali-zation in the Austro-Hungarian Empire; intensification of national life in Galicia; the dissemination of national ideas and literature from the Dnieper Ukraine; the appearance of prominent cultural figures in Bukovina; the reaction of the Ukrainians of the region on the Romanians national revival and their struggle for the separation of Bukovina from Galicia in 1860-1861; the religious struggle between the Romanians and the Ukrainians; the rise of various societies and organizations in the region; the readiness of Ukrainian local intelligentsia to create their own center in the late 60s of the 19th century ; But de l'étude. Les conditions préalables et les caractéristiques de l'émergence du mouvement public ukrainien en Bucovine dans les années 60 sont étudiées XIXème siècle. Méthodes de recherche. Des méthodes scientifiques générales (analyse, synthèse, systématisation, généralisation), ainsi que des méthodes historiques spéciales (synchrone, comparée-historique et historique-génétique) ont été utilisées. Nouveauté scientifique. L'article présenté est le premier de la science historique ukrainienne à une étude approfondie de la nature de l'émergence du mouvement public ukrainien en Bucovine dans les années 60. XIXème siècle. Conclusions. Il a été établi que les raisons du retard des Ukrainiens de Bucovine en termes de création des centres d'organisation du mouvement national, de Galice et de la région du Dniepr, étaient: le manque de liens solides avec d'autres terres ukrainiennes; la politique d'assimilation de l'élite roumaine; attitude négative des autorités autrichiennes face aux manifestations de la vie nationale; le manque d'isolement religieux de la majorité de la population ukrainienne par rapport au roumain; faible conscience nationale des Ukrainiens de Bucovine. Les conditions préalables à l'émergence du mouvement public ukrainien en Bucovine sont identifiées: fournir une base juridique pour le fonctionnement des organisations publiques à travers la libéralisation de la législation dans l'empire austro-hongrois, l'activation de la vie nationale en Galice; diffusion de l'idée nationale et de la littérature de la région du Dniepr; l'émergence de personnalités culturelles de premier plan en Bucovine; la réaction des Ukrainiens de la région au réveil national des Roumains et leur lutte pour la séparation de la Bucovine de la Galice en 1860-1861; lutte religieuse et ecclésiastique entre Roumains et Ukrainiens; augmentation de la marge de diverses sociétés; préparation à la fin des années 60. XIXème siècle. L'intelligentsia locale ukrainienne va créer son propre centre

The article investigates the processes of the powerful financial industrial groups emerging in the Donbass region throughout the 1990-ies. It is stated that Donbass regional significance drastically raised with Ukraine's gaining independence due to fuel resources concentrated in the region and critically important for state fuel and energy supplies. The research specifically focuses upon the miner unions movement, its role in gaining Ukraine's independence, its further evolution and impact it had upon the regional elite formation. The first Donetsk elite's representative to ever acquire a top position in Kyiv was Yuhym Zviahilskiy, the Zasiadko mine's former director. What boosted his rapid promotion was his cooperation with the Ukraine's President Leonid Kuchma seeking allies for his fight with the Dniepropetrovsk clan. The whole variety of the turn-of-the-century financial industrial groups is arguably divided into the following categories: 1) source-based groups (emerging mostly around coal mining and ore extraction industries typical for the Donbass region); 2) defense industry-based groups with former Komsomol and Party leaders in charge; 3) groups based on legal and secretive agencies (mostly known for Victor Medvedchuk and Surkis brothers' activities); 4) Pavlo Lazarenko's proto-agrarian clan. The establishment of System Capital Management, Donbass Industrial Union, Altcom corporations is described with direct reference to Rinat Akhmetov, Serhii Taruta, Vitalii Haiduk, Borys Kolesnikov's roles in this process. The genesis of the groups under consideration is specified through their key industrial assets, affiliated banks, legal status, transregional and international expansion. The "old elite" (mostly related to the criminal syndicates) to the "new elite" (based on income legalization through financial industrial groups and international business) generational shift is explored. Three basic stages of Donetsk clan establishment have been identified: 1) the "mafiosi wars" of the first half of the 1990-ies; 2) consolidation and driving the "old guards" out of regional political and economic field (1995 - 1999); 3) the ultimate establishment of financial industrial groups pursuing their own economical and political interests (early 2000-ies). The author argues that continuous fights between the regional mafiosi groups searching for a common spokesman was one of the reasons for "the Donetsk gang's" belated engagement into struggle for political influence and Ukraine's finance and economic markets reallocation. ; Раскрываются процессы формирования мощных финансовых и индустриальных объединений на территории Донбасса в течение 1990-х гг. Исследована роль шахтерского движения в обретении независимости Украины, его дальнейшая эволюция и влияние на формирование региональных элит. Отмечено, что после провозглашения Украиной независимости статус Донбасса вырос, в том числе из-за концентрации в регионе топливных ресурсов, необходимых для обеспечения государства топливно-энергетическими ресурсами. Первым представителем донецких элит, получивших высокую должность в Киеве, стал Ефим Звягильский, бывший директор шахты имени Засядько. Ключевым моментом его роста стало сотрудничество с Президентом Украины Леонидом Кравчуком, который искал союзников для борьбы с днепропетровским кланом. Обоснована авторская классификация финансово-промышленных групп в Украине 1990-2000-х гг .: 1) сырьевые (построенные вокруг добычи угля и руды, характерные для Донбасса) 2) комсомольско-партийные на основе ВПК; 3) юридически спецслужбистская группа (ее самыми известными представителями стали Виктор Медведчук и братья Суркисы) 4) протоаграрный клан Павла Лазаренко. Описано становление корпораций «Систем Кэпитал Менеджмент», «Индустриальный союз Донбасса», «Альтком» и роль Рината Ахметова, Сергея Таруты, Виталия Гайдука, Бориса Колесникова и других влиятельных лиц из Донбасса. Раскрыты особенности возникновения этих групп: ключевые производственные активы, банковские учреждения, юридический статус, экспансия в другие регионы и за границу. Охарактеризован переход от «старой» генерации донецких элит, тесно связанной с криминальными кругами, к «новой», основанной на легализации полученных состояний в виде финансово-промышленных групп и международного бизнеса. Выделены три основных стадии формирования донецкого клана: 1)«мафиозные войны» (первая половина 1990-х гг.) 2) консолидация и вытеснение «старой гвардии» с политического и экономического поля региона (1995-1999 гг.) 3) окончательное оформление ФПГ с собственными экономическими и политическими интересами (начало 2000-х гг.). Доказано, что одной из причин запоздалого включения «донецких» в борьбу за перераспределение финансово-экономических рынков и политической власти в Украине была долговременная борьба среди мафиозных групп региона и поиски выразителя интересов. ; Розкриваються процеси формування потужних фінансових та індустріальних об'єднань на території Донбасу протягом 1990-х рр. Досліджено роль шахтарського руху у здобутті незалежності України, його подальша еволюція та вплив на формування регіональних еліт. Відзначено, що після проголошення Україною незалежності статус Донбасу виріс, в тому числі через концентрацію в цьому регіоні паливних ресурсів, необхідних для забезпечення держави паливно-енергетичними ресурсами. Першим представ-ником донецьких еліт, що отримав високу посаду в Києві, став Юхим Звягільський, колишній директор шахти імені Засядька. Ключовим моментом його зростання стала співпраця з Президентом України Лео-нідом Кравчуком, який шукав союзників для боротьби з дніпропетровським кланом. Обґрунтовано ав-торську класифікацію фінансово-промислових груп в Україні 1990-2000-х рр.: 1) сировинні (побудовані навколо видобутку вугілля та руди, характерні для Донбасу); 2) комсомольсько-партійні на основі ВПК; 3) юридично-спецслужбівська група (найвідомішими представниками стали Віктор Медведчук та брати Суркіси); 4) протоаграрний клан Павла Лазаренка. Описано становлення корпорацій «Систем Кепітал Ме-неджмент», «Індустріальний союз Донбасу», «Альтком» та роль Ріната Ахметова, Сергія Тарути, Віталія Гайдука, Бориса Колеснікова та інших впливових осіб з Донбасу. Розкрито особливості виникнення цих груп: ключові виробничі активи, банківські установи, юридичний статус, експансія в інші регіони та за кордон. Охарактеризовано перехід від «старої» генерації донецьких еліт, тісно пов'язаної з кримінальними колами, до «нової», заснованої на легалізації отриманих статків у вигляді фінансово-промислових груп та міжнародного бізнесу. Виокремлено три головні стадії формування донецького клану: 1) «мафіозні війни» (перша половина 1990-х рр.); 2) консолідація і витіснення «старої гвардії» із політичного та економічного поля регіону (1995-1999 рр.); 3) остаточне оформлення ФПГ із власними економічними і політичними інтересами (початок 2000-х рр.). Доведено, що однією з причин запізнілого включення «донеччан» у боротьбу за перерозподіл фінансово-економічних ринків та політичної влади в України була довготривала боротьба серед мафіозних груп регіону і пошуки виразника інтересів.

Introduction. The article highlights the features of the educational process and technology, ie compliance with the content and sequence of educational stages; the peculiarities of the task in military units are determined, which contain elements of problems, ie conditions are created under which a serviceman finds one correct meaning from several ambiguous decisions or answers.It is noted that both in universities and their units, and in the army, a common type of training is group training. This type of training is conducted with a study group (unit) and aims to consider in detail the theoretical issues, elements of practical activities of commanders and staffs in solving problems, as well as in the study of samples of weapons and military equipment. A characteristic feature of the group lesson is the use of various illustrations (electronic manuals, posters, diagrams, stands, samples of equipment, etc.). Purpose. Teaching material is carried out in close connection with the tasks of professional training of servicemen. There are four periods of transformation of the content of the concept from "technology in education" to "technology of education". The classification of "learning technology" is specified. It is emphasized that pedagogical technology brings pedagogy closer to the exact sciences, and makes pedagogical practice an organized, managed process with predictable positive results.Methods. The article uses some general scientific and special methods of theoretical and empirical research, including analysis of the scientific literature on the problem, systematization and generalization of materials.Results. The organization of the study of new educational material with the training group (unit) will allow the head of the lesson to deeply and concretely reveal its essence, clearly show the application of theory in solving various practical problems, to provide constant feedback to servicemen. Modern didactics presents a variety of learning technologies. Their diversity is due to the fact that each author and performer brings to the pedagogical process something of their own, individual, thereby changing the technology.Conclusion. The practical component is the introduction of interactive forms of education namely business and role-playing games in the educational process of military educational institution, which bring theoretical training as close as possible to real practice, because business and role-playing games are the basis of decision-making both in specific combat situations and in classes, they contribute to the formation of knowledge, laws, trends in military affairs, logical methods of system analysis. Role-playing techniques such as behavioral-game techniques are very important, they are based on stimulating the game interactions of cadets in close proximity to the real professional military combat activities of an officer. Such techniques include: instruction, activation of game parties, correction of the game participants behavior, step and final evaluation techniques. The so-called cognitive-game techniques are of particular importance in the organization of role-playing games in the military training. Such techniques include: a) techniques that promote entry into the role - image (description of each participant role in the game, motivation, encouragement, question-hint, as well as encouragement and humor); b) methods of role correlation (leading questions, comments - questions, support - defence etc). ; В статье освещаются особенности учебного процесса и технологизации, то есть соблюдение содержания и последовательности учебно-воспитательных этапов, а так же определены особенности задачи в военных подразделениях, содержащие в себе элементы проблемности, то есть создаются условия, при которых военнослужащий ищет по нескольким неоднозначным решениям или ответам одно правильное значение.Отмечено, что как в вузах, их подразделениях, так и в войсках распространенным видом занятий является групповое занятие. Этот вид занятий проводится с учебной группой (подразделением) и имеет целью детальное рассмотрение теоретических вопросов, элементов практической деятельности командиров и штабов при решении задач, а также при изучении образцов вооружения и боевой техники. Характерной особенностью группового занятия является применение различного рода иллюстраций (электронных пособий, плакатов, схем, стендов, образцов техники и др.). Изложение учебного материала осуществляется в тесной связи с задачами профессиональной подготовки военнослужащих. Выделены четыре периода трансформации содержания понятия от «технологии в обучении» к «технологии обучения». Конкретизирована классификация «технологии обучения». Отмечено, что педагогическая технология приближает педагогику к точным наукам, а педагогическую практику делает организованным, управляемым процессом с предполагаемыми положительными результатами.Обращено внимание на то, что на практических занятиях есть все условия для внедрения индивидуального обучения. Это объясняется тем, что руководитель имеет возможность наблюдать за работой каждого военнослужащего, изучать их индивидуальные особенности, своевременно оказывать помощь в решении сложных задач. Вместе с тем военнослужащим, которые успешно выполняют задания, руководитель может дать дополнительные задания, а тем кто отстает, уделить больше внимания как на занятии, так и во внеучебное время.Практические занятия отличаются от других видов занятий тем, что основным их содержанием является овладение приемами работы с вооружением и техникой. Они проводятся, как правило, в полевых условиях и в учебных лабораториях, на полигонах. Для оказания помощи руководителю занятия могут привлекаться офицеры и заранее подготовленные инструкторы. Главной задачей этих специалистов является контроль за действиями военнослужащих, выполнением ими мер безопасности и оказания помощи в овладении определенными приемами работы с техникой. ; В статті висвітлюються особливості навчального процесу і технологізації, тобто дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів; визначено особливості завдання у військових підрозділах, які містять у собі елементи проблемності, тобто створюються умови, за яких військовослужбовець відшукує з кількох неоднозначних рішень або відповідей одне правильне значення. Зазначено, що як у ВВНЗ та їх підрозділах, так і у військах поширеним видом занять є групове заняття. Цей вид занять проводиться з навчальною групою (підрозділом) і має на меті детальний розгляд теоретичних питань, елементів практичної діяльності командирів і штабів під час вирішення завдань, а також під час вивчення зразків озброєння та бойової техніки. Характерною особливістю групового заняття є застосування різного роду ілюстрацій (електронних посібників, плакатів, схем, стендів, зразків техніки та ін.). Викладення навчального матеріалу здійснюється у тісному зв'язку із завданнями фахової підготовки військовослужбовців. Виокремлено чотири періоди трансформації змісту поняття від «технології в освіті» до «технології освіти». Конкретизовано класифікацію «технології навчання». Наголошено, що педагогічна технологія наближає педагогіку до точних наук, а педагогічну практику робить організованим, керованим процесом з передбачуваними позитивними результатами.

This article is devoted to the certain aspects of protection of liberty of thought, conscience and religion in the meaning of Art. 9 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. We have studied the complexity of the key concepts interpretation, the essence of which is guaranteed by the Convention, due to the lack of extensive practice of the European Commission on Human Rights and the Human Rights Court. It is noted that for a long time in a significant number of complaints the Convention body has come to the conclusion that the issues raised in the complaints, might be considered through the prism or Art. 10, as they concerned freedom of expression, or fell within the limits of Art. 11 of the Convention, which guarantees freedom of assembly and association. At the same time, the values protected by Art. 9 are related to those ones, which are provided in Art. 8 and demand the respect for privacy. It is also closely linked to the right of parents to provide such education and training as it is consistent with their religious and ideological beliefs, as guaranteed by Art. 2 of the First Protocol to the Convention.This article illustrates the fact that the conventional understanding of these complex, deep and multifaceted concepts at the present stage is formed with the development of the case law of the European Human Rights Court, which in its activities is guided by the principle of effective and dynamic interpretation of conventions and other related principles, which ensures the protective mechanism effectiveness. As the time is extended, the Court case-law has developed an approach that allows to assess the views that the petitioners plan to benefit from the protection of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Such views in the meaning of Art. 9 must, first of all, be to some extent "convincing, serious, holistic and meaningful" and, secondly, be "compatible with human dignity".Taking into consideration the compiled content of the right guaranteed by Art. 9, viz. that it contains two aspects such as forum internum (internal) and forum externum (external), the article notes that regulation can be involved only in the case of forum externum. As long as liberty of thought, conscience and religion remains within a human being, this right is considered to be absolute. The state has a negative obligation not to interfere in such a right.In the framework of this article, the author considers it appropriate to state the position of the European Union on the attitude and ways to effectively address these issues. As the subject of international law and one of the most influential international organizations based on the values of human dignity, freedom, equality and respect for human rights (Art. 2 of the Treaty on European Union), the EU advocates for their real protection, which requires the development of specific legal instruments.Therefore, both the EU internal and international activities are based on the principles that underlie its creation. It is the foreign policy aspect of the EU human rights activities that is the subject of our article that is reflected in the "European Union Guiding Principles on the Promotion and Protection of Religious Freedom or Belief".The article draws a number of conclusions. First of all, the right of liberty of thought, conscience and religion is one of the key principle of a democratic society and the value in European cultural and historical heritage. The issue of violation of the right to freedom of religion or belief is interrelated with freedom of expression, freedom of assembly and association. The issues of combating various forms of discrimination are not set aside. Additionally, the right, guaranteed by Art. 9, is a fundamental right and one of the democratic society foundations and the value in the law of the European Union. Moreover, the EU identifies problematic issues in the field of protection of liberty of conscience and religion as those ones that require particular attention, and the EU makes efforts to address them not only within its borders, but as well as in the foreign policy relations and initiatives ; Статья посвящена отдельным аспектам защиты свободы мысли, совести и религии в понимании ст. 9 Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Исследована сложность толкования ключевых понятий, сущность которых гарантируется Конвенцией. Показано, что конвенциональное понимание этих сложных, глубоких и многогранных понятий на современном этапе формируется с развитием судебной практики Европейского суда по правам человека. Учитывая составленное содержание права, гарантируется ст. 9 Конвенции, а именно то, что оно включает в себя два аспекта - forum internum (внутренний) и forum externum (внешний), в статье отмечено, что регулирование может быть задействовано только в случае forum externum. Пока свобода мысли, совести и религии остается внутри человека, такое право является абсолютным. На государство возложено отрицательное обязательство относительно невмешательства в такое право. Приведена позиция Европейского Союза по рассматриваемых проблем и путей эффективного их решения ; Статтю присвячено окремим аспектам захисту свободи думки, совісті і релігії у розумінні ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Досліджено складність тлумачення ключових понять, сутність яких гарантується Конвенцією. Показано, що конвенційне розуміння цих складних, глибоких і багатогранних понять на сучасному етапі формується з розвитком судової практики Європейського суду з прав людини. Враховуючи складений зміст права, що гарантується ст. 9 Конвенції, а саме те, що воно містить у собі два аспекти – forum internum (внутрішній) і forum externum (зовнішній), у статті наголошено, що регулювання може бути задіяним тільки у випадку forum externum. Допоки свобода думки, совісті і релігії залишається всередині людини, таке право є абсолютним. На державу покладено негативний обов'язок щодо невтручання в таке право. Наведено позицію Європейського Союзу щодо розглядуваних проблем і шляхів ефективного їх вирішення