DEVELOPMENT OF UTOPIAN THOUGHT IN ANCIENT CHINA (EASTERN ZHOU ERA): HISTORICAL AND TYPOLOGICAL ANALYSIS ; РАЗВИТИЕ УТОПИЧЕСКОЙ МЫСЛИ В ДРЕВНЕМ КИТАЕ (ЭПОХА ВОСТОЧНОГО ЧЖОУ): ИСТОРИКО-ТИПОЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ; РОЗВИТОК УТОПІЧНОЇ ДУМКИ В СТАРОДАВНЬОМУ КИТАЇ (ЕПОХА СХІДНОГО ЧЖОУ): ІСТОРИКО-ТИПОЛОГІЧНИЙ А...
The article is devoted to the formation of utopian thought in the history of ancient China. The chronological framework of the topic covers the period of the Eastern Zhou era (770 - 256 BC). The historical preconditions for the emergence of utopia and its features are revealed. Emphasis is placed on the affinity of utopian thought of the region with the ethical and philosophical currents of the time, the peculiarities of worldview. The author draws attention to the relevance of this topic, which is explained by the existing debate in modern humanities about the existence of utopia and utopianism in ancient China. The idea of the presence of certain elements of utopian thought, starting with Confucius and Mo-Tzu, whose works later became the basis for the development of utopia in the future. The methodological basis of the work revealed the main roots of the utopian ideal, to substantiate the characteristics of utopia in line with socio-political thought China. Generic signs of utopia were revealed. It is shown that these features are the product of a socio-political crisis (the fragmentation of the state into warring kingdoms, social contradictions of property and legal nature between social strata). Hence the idea of the "golden age" as an idealized past, the opposite of the real (modern) rolling situation. Weak political power causes the emergence in utopia of the image of a strong wise (and perfectly wise) ruler, who is helped to rule by wise and pious people. In support of this, the article quotes Mo-Tzu, who assesses reality with a degree of pessimism and, putting forward an altruistic idea of universal love, does not believe in its realization. As a result, among the typological features of utopian thought in ancient China are criticism, idealization of the "ideal" past, compensatory (utopia inspires hope) and timeless (ukhronia). ; Статья посвящена рассмотрению формирования утопической мысли в истории Древнего Китая. Хронологические рамки темы охватывают период эпохи Восточного Чжоу (770 г. до н. э. - 256 г. до н. э.). Раскрыты исторические предпосылки возникновения утопии, ее черты. Акцент ставится на родство утопической мысли данного региона с этико-философскими течениями того времени, особенностями мировосприятия. Автор обращает внимание на актуальность данной тематики, что объясняется существующей в современной гуманитарной науке дискуссией по поводу существования в Древнем Китае утопии и утопизма. Выражается идея о наличии определенных элементов уто-пической мысли, начиная с Конфуция и Мо-Цзы, чьи произведения стали впоследствии основой для развития утопии в дальнейшем. Методологический базис работы позволил выявить истоки формирования утопического идеала, обосновать характеристики утопии в русле общественно-политической мысли Древнего Китая. Выявлены родовые признаки утопии. Показано, что эти признаки являются порождением социально-политического кризиса (раздробленность государства на воюющие между собой царства, социальные противоречия имущественного и правового характера между социальными слоями). Отсюда вытекает идея о «золотом веке» как идеализированное прошлое, противоположное реальной (современной) политической ситуации. Слабая политическая власть предопределяет появление в утопии образа сильного мудрого (причем совершенномудрого) правителя, которому помогают править мудрые и благочестивые люди. В подтверждение этого тезиса в статье приводится высказывание Мо-Цзы, который с определенной долей пессимизма оценивает действительность и, выдвигая альтруистическую идею о всеобщей любви, не верит в ее реализацию.Как результат, среди типологических черт утопической мысли в Древнем Китае выделяются критицизм, идеализация «идеального» прошлого, компенсаторность (утопия вселяет надежду) и вневременной характер (ухрония). ; Стаття присвячена розгляду формування утопічної думки в історії Стародавнього Китаю. Хронологічні рамки теми охоплюють період епохи Східного Чжоу (770 р. до н. е. - 256 р. до н. е.). Розкрито історичні передумови виникнення утопії, її риси. Акцент ставиться на спорідненість утопічної думки даного регіону з етико-філософськими течіями того часу, особливостями світосприйняття. Автор звертає увагу на акту-альність даної тематики, що пояснюється існуючою в сучасній гуманітарній науці дискусії з приводу іс-нування в Стародавньому Китаї утопії і утопізму. Виражається ідея про наявність певних елементів уто-пічної думки, починаючи з Конфуція і Мо-Цзи, чиї твори стали згодом основою для розвитку утопії в подальший час. Методологічний базис роботи дозволив виявити основне коріння формування утопічного ідеалу, обгрунтувати характеристики утопії в руслі суспільно-політичної думки Стародавнього Китаю. Виявлено родові ознаки утопії. Показано, що ці ознаки є породженням соціально-політичної кризи (роздробленість держави на воюючі між собою царства, соціальні протиріччя майнового і правового характеру між соціальними прошарками). Саме звідси випливає ідея про «золотий вік» як ідеалізоване минуле, протилежне реальній (сучасній) політичній ситуації. Слабка політична влада зумовлює появу в утопії образу сильного мудрого (причому досконаломудрого) правителя, якому допомагають правити мудрі і благочестиві люди. На підтвердження цього в статті наводиться вислів Мо-Цзи, який з часткою песимізму оцінює дійсність і, висуваючи альтруїстичну ідею про всезагальну любов, не вірить в її реалізацію.Як результат, серед типологічних рис утопічної думки в Стародавньому Китаї виділяються критицизм, ідеалізація «ідеального» минулого, компенсаторність (утопія вселяє надію) і позачасовий характер (ухронія).