Suchergebnisse

Geographic information systems are increasingly being used in the military sphere and allow a new approach of collecting, processing, displaying and disseminating spatial information, data and knowledge of the territory for effective using in solving military-application problems related to inventory, analysis, modeling, forecasting and management of troops in the context of military operations. This feature stipulates the necessity of processing, not only geographic information, but also operational information, the main component, which is intelligence information. The addition of operational information to the geographic information systems, as a separate component, leads to increased computational complexity and a decrease in their efficiency. In order to increase the efficiency of the application of special-purpose geoinformation systems, reducing computing complexity and creating application software, the author of this article carried out a comparative analysis of the methods of handling various types of intelligence information in geoinformation systems of special purpose. This article uses the basic provisions of the theory of fuzzy sets, factor analysis, the theory of expert systems, neural networks, artificial intelligence, chaotic time series, spectral analysis methods, and others. According to the results of the comparative analysis of the methods of processing various types of intelligent information in geoinformation systems of special purpose, it has been established, that the most expedient method for obtaining an integrated assessment, based on the analysis of factors presented in numerical and verbal form is to use the method of the theory of fuzzy sets and fuzzy output. The direction of further research should be considered the development of a methodology for processing various types of intelligence information in special-purpose geoinformation systems and the development of a method for configuring the knowledge bases of modern information systems for processing various types of intelligence information in special-purpose geographic information systems, based on a genetic algorithm. ; Геоінформаційні системи все частіше використовуються у військовій сфері та дозволяють по-новому підходити до збору, обробки, відображення і розповсюдження просторової інформації, даних і знань про територію для ефективного використання при вирішенні військово-прикладних задач, пов'язаних з інвентаризацією, аналізом, моделюванням, прогнозуванням та управлінням військами в умовах ведення воєнних дій. Зазначена особливість обумовлює необхідність обробки не тільки географічної інформації, але й оперативної інформації, основною складовою якої є розвідувальна інформація. Додавання оперативної інформації в геоінформаційні системи, як окремої складової призводить до підвищення обчислювальної складності та зниження їх ефективності. З метою підвищення ефективності застосування геоінформаційних систем спеціального призначення, зниження обчислювальної складності та створення прикладного програмного забезпечення автором в зазначеній статті проведений порівняльний аналіз методів обробки різнотипної розвідувальної інформації в геоінформаційних системах спеціального призначення. В зазначеній статті використані основні положення теорії нечітких множин, факторного аналізу, теорії експертних систем, нейронних мереж, штучного інтелекту, хаотичних часових рядів, методів спектрального аналізу та інші. За результатами проведеного порівняльного аналізу методів обробки різнотипної розвідувальної інформації в геоінформаційних системах спеціального призначення встановлено, що найбільш доцільно для отримання інтегрованої оцінки на основі аналізу факторів, представлених в числовий і вербальній формі, використовувати метод теорії нечітких множин і нечіткого виводу. Напрямком подальших досліджень слід вважати розробку методики обробки різнотипної розвідувальної інформації в геоінформаційних системах спеціального призначення та розробку методики настроювання баз знань сучасних інформаційних систем обробки різнотипної розвідувальної інформації в геоінформаційних системах спеціального призначення на базі генетичного алгоритму. ; Геоинформационные системы все чаще используются в военной сфере и позволяют по-новому подходить к сбору, обработке, отображению и распространению пространственной информации, данных и знаний о территории для эффективного использования при решении военно-прикладных задач, связанных с инвентаризацией, анализом, моделированием, прогнозированием и управлением войсками в условиях ведения военных действий. Указанная особенность обусловливает необходимость обработки не только географической информации, но и оперативной информации, основной составляющей которой является разведывательная информация. Добавление оперативной информации в геоинформационные системы, как отдельной составляющей приводит к повышению вычислительной сложности и снижения их эффективности. С целью повышения эффективности применения геоинформационных систем специального назначения, снижения вычислительной сложности и создания прикладного программного обеспечения автором в указанной статье проведен сравнительный анализ методов обработки разнотипной разведывательной информации в геоинформационных системах специального назначения. В указанной статье использованы основные положения теории нечетких множеств, факторного анализа, теории экспертных систем, нейронных сетей, искусственного интеллекта, хаотических временных рядов, методов спектрального анализа и др. По результатам проведенного сравнительного анализа методов обработки разнотипной разведывательной информации в геоинформационных системах специального назначения установлено, что наиболее целесообразно для получения интегрированной оценки на основе анализа факторов, представленных в числовой и вербальной форме, использовать метод теории нечетких множеств и нечеткого вывода. Направлением дальнейших исследований следует считать разработку методики обработки разнотипной разведывательной информации в геоинформационных системах специального назначения и разработку методики настройки баз знаний современных информационных систем обработки разнотипной разведывательной информации в геоинформационных системах специального назначения на базе генетического алгоритма.

Problem setting. An important problem mankind has become the global climate change, which in reality today there is no doubt.Recent research and publications analysis. An analysis of recent studies and publica- tions has revealed a clear lack of research in the field of climatic diplomacy in the na- tional scientific tradition, although in the documents devoted to the issue of climate change, this term is used. To date, there are not enough scientific papers to address the main aspects of the theory and practice of climate diplomacy. Researches devoted to the consideration of climate change problems in political science, as presented by modern Western political science, are practically absent.Paper objective. The purpose and tasks of this article are related to the conceptualiza- tion of climate diplomacy in the aspect of international-political issues regarding its es- sence, structure and analysis of its methodological significance for the improvement of modern practices in the management of international relations or foreign policy in the field of climate change.Paper main body. In the article is realized the conceptualization of climate diplomacy in the aspect of international political problems regarding its essence, structure and stages of evolution, its methodological significance for improving modern practices of managing international relations or foreign policy in the sphere of climate change is ana- lyzed. The content of the terms «climate diplomacy», «climatic regime», «climate confer- ences» is disclosed, the object and subject of climate diplomacy, the main elements of climate diplomacy, the some documents of climate diplomacy are analyzed. The influence of those changes, which take place in diplomacy, on the formation and features of climate diplomacy is traced. The problem of climate change is actualized on social and human consequences, which, possibly, can have the risks of conflict and instability. Particular attention is paid to the empirical level of climate diplomacy, which analyzes the architec- ture of climate change, as well as the analytical level of climate diplomacy, which is de- termined by the transition from the club to the network forms of climate diplomacy on a wider background of discussions about the nature, relevance and adequacy of climate diplomacy in a complex global world.The author considers the criterial signs of climate diplomacy: belonging to the sphere of international relations and the foreign policy of the state; application of negotiations as the main instrument for establishing relations between subjects of international relations in the field of climate change; the presence of the institute of professionals who directly conduct climate talks and implement climate cooperation, preventing not only climate change, but also the consequences of measures taken to respond to climate change.Conclusions of the research. Consequently, climate diplomacy is proposed to be de- fined as the theory and practice of creating an international climatic regime, climate change through multilevel, collective and public diplomacy, which is based on soft power tools that are owned and actively used by officials of states, international organizations, informal institutions, transnational structures and civil society, among which a special role belongs to the negotiation process and the result of which is the clear legal and organizational design of architecture for climatic changes. ; В статье осуществлена концептуализация климатической дипломатии в аспек- те международно-политической проблематики относительно ее сущности, струк- туры и этапов эволюции, анализируется ее методологическое значение для совер- шенствования современных практик управления международными отношениями или внешней политикой в сфере изменения климата. Раскрыто содержание понятий«климатическая дипломатия», «климатический режим», «климатические конфе- ренции», проанализированы объект и предмет климатической дипломатии, основ- ные элементы климатической дипломатии, некоторые документы климатической дипломатии. Прослежено влияние тех изменений, что имеют место в дипломатии, на формирование и особенности климатической дипломатии. Актуализировано проблему изменений климата на социальные и человеческие последствия, которые, вероятно, могут иметь риски конфликта и нестабильности. Особое внимание уделяется эмпирическому уровню климатической дипломатии, что анализирует архитектуру изменения климата, а также аналитическому уровню климатической дипломатии, который определяется переходом от клуба к сетевым формам климатической дипломатии на более широком фоне дискуссий о природе, актуальности и адекватности климатической дипломатии в сложном глобальном мире. ; У статті здійснено концептуалізацію кліматичної дипломатії в аспекті міжнародно-політичної проблематики щодо її сутності, структури та етапів еволюції, аналізується її методологічне значення для удосконалення сучасних практик управління міжнародними відносинами або зовнішньою політикою у галузі змін клімату. Розкрито зміст понять «кліматична ди- пломатія», «кліматичний режим», «кліматичні конференції», проаналізова- но об'єкт та предмет кліматичної дипломатії, основні елементи кліматич- ної дипломатії, деякі документи кліматичної дипломатії. Простежено вплив тих змін, що мають місце в дипломатії, на формування та особливості кліматичної дипломатії. Актуалізовано проблему змін клімату на соціальні та людські наслідки, які, ймовірно, можуть мати ризики конфлікту та не- стабільності. Особлива увага приділяється емпіричному рівню кліматичної дипломатії, що аналізує архітектуру зміни клімату, а також аналітичному рівню кліматичної дипломатії, який визначається переходом від клубу до мережевих форм кліматичної дипломатії на більш широкому фоні дискусій про природу, актуальність та адекватність дипломатії у складному глобальному світі.

The aim of the study. The purpose of the article is to study the principles, mechanisms and tools of state regulation of health care, which form the basis for the development of practical recommendations for its improvement. Methodology. General scientific methods are used in the research, in particular: theoretical generalization – to determine the theoretical foundations and trends of the content and constituent principles, the mechanism of regulation of health care; system approach – to generalize the classification of instruments of state regulation of health care; methods of positive and normative analysis – to develop recommendations for improving the mechanism of regulation of health care. Results. The improvement of the mechanism of regulation of the health care system as the main component of the competitiveness of the national economy and the formative vector of quality of life of the population is substantiated. It is proposed to consider three components of mechanisms: organizational-administrative, socio-economic, institutional and legal. The organizational and administrative mechanism is proposed to take into account the development of a strategy for decentralization of management and autonomy of health care institutions, as they are associated with the formation of so-called targeted regulated markets, combined with models of mandatory selfregulation and decentralization. and intersectoral cooperation; coherence of central and local public authorities and other legal entities in the implementation of health policy, defining the powers and relationships between the entities. The socio-economic mechanism must include the improvement of social insurance regulation tools, development of strategy and policy of the medical institution, recognition of budget funding and development of voluntary health insurance, improvement of the system of paid medical services, financial resources for training and retraining, introduction of new technologies in the field of health care; evaluation of results with the use of modern information and communication technologies (monitoring); close interaction with patients and involvement in the management of public control. The institutional and legal mechanism determines the improvement of health care legislation governing the content and process of state and legal regulation of health care (improvement in determining the priority of state budget expenditures, state control, tax system, standards, customs tariffs,); development plan development. The principles and tools of state regulation of health care are presented. The classification of instruments of state regulation of health care is divided into methods of direct and indirect influence. Practical meaning. Improving the mechanisms of state regulation of health care to modern economic conditions. Prospects for further research. Studies of the principles of state regulation of health care provide grounds for further improvement of the tools, which will be devoted to further research by the author. ; Метою статті є дослідження принципів, механізмів та інструментів державного регулювання сфери охорони здоров'я, що формують підґрунтя для розроблення практичних рекомендацій з його удосконалення. Методологія. У досліджені застосовані загальнонаукові методи, зокрема: теоретичне узагальнення – для визначення теоретичних основ і тенденцій змісту й складових принципів, механізму регулювання сфери охорони здоров'я; системного підходу – для узагальнення класифікації інструментів державного регулювання сфери охорони здоров'я; методи позитивного і нормативного аналізу – для вироблення рекомендацій з удосконалення механізму регулювання сфери охорони здоров'я. Результати. Обґрунтовано удосконалення механізму регулювання системи охорони здоров'я як головної складової конкурентоспроможності національної економіки та формуючого вектора якісного життя населення. Запропоновано розглядати з трьох складових механізмів: організаційно-адміністративного, соціально-економічного, інституційно-правового. До організаційно-адміністративного механізму запропоновано враховувати розроблення стратегії децентралізації управління і автономії закладів сфери охорони здоров'я, адже пов'язані із формуванням так званих спрямованих регульованих ринків, у поєднанні з моделями обов'язкового саморегулювання та децентралізації, що добавляються основними елементами акредитації, ліцензування та міжгалузевого співробітництва; взаємоузгодженість центральних і місцевих органів публічної влади та інших суб'єктів права у процесі виконання політики охорони здоров'я, визначаючи повноваження та взаємовідносини між суб'єктами. Соціальноекономічний механізм обов'язково повинен включати удосконалення інструментів регулювання соціального страхування, розробка стратегії та політики медичної установи, визнання обсягів бюджетного фінансування та розвитку добровільного медичного страхування, вдосконалення системи надання платних медичних послуг, фінансових ресурсів на підготовку та перепідготовку кадрів, впровадження новітніх технологій у сфері охорони здоров'я; оцінка результатів із застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (моніторинг); тісна взаємодія з пацієнтами та залучення до управління громадського контролю. Інституційноправовий механізм визначає удосконалення законодавства про охорону здоров'я, що регулюють зміст та процес здійснення державно-правового регулювання охорони здоров'я (удосконалення при визначення пріоритетності витрат державного бюджету, державного контролю, податкову систему, стандартів, митних тарифів,); розробка плану розвитку. Наведено принципи та інструменти державного регулювання сфери охорони здоров'я. Класифікація інструментів державного регулювання сфери охорони здоров'я поділяється на методи прямого та непрямого впливу. Практичне значення. Удосконалення механізмів державного регулювання сфери охорони здоров'я до сучасних умов господарювання. Перспективи подальших досліджень. Дослідження принципів державного регулювання сфери охорони здоров'я дають підстави до подальшого удосконалення інструментів, чому буде присвячено подальші розвідки автора.

Indian history writing owes a lot to a number of keen travellers and envoys since ancient times that came here to seek knowledge, learning and customs and fell in love with diverse Indian traditions and cultures (unlike the European travellers who came in robes of businessmen, but later colonized the nation). A list of such important explorers of ancient and medieval India consists of the travel records of Megasthenes (302-298 BC)1, Fa-Hien (405-411 AD)2, Hiuen-Tsang (630-645 AD)3, I-tsing (671-695 AD)4, Al-Masudi (957 AD)5, Alberuni (1024-1030 AD)6 , Macro Polo (1292-1294 AD)7, Ibn Batuta (1333-1347 AD)8, Shihabuddin al-Umari (1348 AD)9, Nicolo Conti (1420-1421 AD)10, Abdur Razzaq (1443-1444 AD)11, and Athanasius Nikitin (1470-1474 AD)12. Later a category of European travellers came to India, mostly for business purposes, whose documentation helped them to raise the empire. This category may include Ralph Fitch (1583-91), the first traveller from England, gave written accounts about India and created interest among the English to start trade with India; William Hawkins (1608-1611 AD) and Sir Thomas Roe (British) (1615-1619 AD) ambassadors of British King James I, who were sent to the court of Jahangir the Mughal Emperor (1609); Fransciso Palsaert (1620-1627 AD); a Foreign Envoy from Dutch, who lived in Agra and gave a comprehensive account of flourishing trade at Ahmadabad, Surat, Broach Bombay, Multan, Lahore etc.; Peter Mundy (1630-34 AD) an Italian tourist, who gave a vivid account of the living conditions of the people in the reign of Shahjahan and so on. The growing knowledge of India's past glory under the colonial rule inspired another category of spiritual seekers to travel India. The list of such travel writers includes spiritual seekers like Helena Petrovna Blavatsky, 12 August [O.S. 31 July] 1831 – 8 May 1891), a Russian-German occultist, philosopher, author, and co-founder of the Theosophical Society in 1875, who wrote memories about living in India which were published in the book From the Caves and Jungles of Hindustan and Paul Brunton (21 October 1898 – 27 July 1981), a British theosophist and spiritualist, best known as one of the early popularizers of Neo-Hindu spiritualism in western esotericism, notably via his bestselling A Search in Secret India (1934). There is another category of travellers to India who, routed through the generations of migration and hyphenated identities, undertook sojourn in the post colonial India to find their ancestral roots. Unlike other travel writers, whose outside positioning keep them free of the anxiety to search the 'home', the inside/outside relational position of such diasporic travellers is fraught with the indisputable problem of 'home'. Avtar Brah significantly points out that how 'home' generates an indisputable problem in the discourse of the Indian diaspora. …the 'referent' of 'home'… [is] qualitatively different … 'home' in the form of a simultaneously floating and rooted signifier. It is an invocation of narratives of 'the nation'. In racialised or nationalist discourses this signifier can become the basis of claims…that a group settled 'in' a place is not necessarily 'of' it. (3) This 'floating and rooted signifier' has always prompted Indian diasporic writers to invoke, discover and explore the 'narrative of 'the nation'' through their exploration and recreation of history. The travel writings from Indian diasporic writers, which give broader dimensions to understanding of their complex relationship with India are no exception to it. India: A Million Mutinies Now (1990) and A Place Within: Rediscovering India (2008) written by V. S. Naipaul and M.G. Vassanji respectively are examples of nostalgic self encounters with the 'nation' while reconnecting with India after a multi-generational gap intensified by multiple migrations. These reconnections with the nation reconnect them with the history and memory of the nation as well as with their respective communities. The present paper engages with the award-winning travel memoir of M. G. Vassanji A Place Within: Rediscovering India (this book bagged highest literary honour of Canada- The Governor-General's Award in 2009), whose conflicting positions of "familiar and yet so alien; so frustrating and yet so enlightening and humbling" (2008 xiii) function both as subjects and as tools of a meta-textual enquiry into and past and the present of the nation. With a deep penetrating eyes of a historian and with an awareness of the epic proportion of the quest, this Indo-African- Canadian writer is not just a wayward tourist, but is bent on deciphering everything which comes in his ways; be it myths, stories, legends, history, family narratives, unforgettable characters, geographical conditions, riots, politics, religious discourses and finally question of identity. For him history is addiction.

Цихуляк І. М. Концепт персоноцентризму Ж. Марітена в контексті суспільного вчення церкви про людину / І. М. Цихуляк // Філософські обрії : Наук.-теорет. журн. / Ін-т філософії імені Г. С. Сковороди HAH України, Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. – 2018. – Вип. 39. – С. 45-54. ; Здобута Україною 25 років тому незалежність, реанімувала генетику політико-соціальної і націоідеологічної півкуль українського істеблішменту. Відтак, повернута до ясності та реалій суспільна свідомість, спровокувала чинники глибокого переосмислення стратегічності українського фактору в парадигмі світової політики та збудила ген провіденціоналізму в формуванні нової цивілізації. Процес урбанізації та глобальні системні переміни стали для українського елітарного та наукового товариства імперативом та викликом. Після того, як пострадянський культуркамф зійшов з голіафової арени і втратив ідеологічну привабливість, під наростаючим авторитетом церкви державні інституції вимушені прорізати свідомість громадян такими поняття як особа, свобода, права, гідність, гуманність та озвучувати ці проблеми відтепер як пріоритетні. Аналізуючи роль Церкви в контексті реконструкцій ідеологічних парадигм, важливо пам'ятати, що українська нація перебуває на етапі транзиту від тоталітарної ідеології до розбудови демократичних засад. Від замкнутості й обмеженості до глобального співіснування та обміну соціальними дарами. Звідси випливає, що саме розумінням парадигми християнської концепції щодо людини визначається перспектива українського суспільства в світовій міжнародній панорамі. Про це дуже влучно зазначає професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма, демократичні перетворення в Україні є частиною глобального процесу боротьби за демократію з авторитаризмом і популізмом, тому успіх українців має велике значення не тільки для Європи, а й для світу в цілому. Українська національно-політична думка завжди формувалась, в тому числі, на християнській аксіології, тому в умовах нових викликів вона тим більше вимушена апелювати до християнського наративу, філософії і, звісно, до соціальних церковних доктрин. Проте, слід розуміти, що «церква не збирається і не може підміняти Державу, видавати закони, організовувати силові органи для забезпечення виконання законів. Церква не пише Конституцій, хоча дуже вдоволена, коли Конституція Держави бере до уваги відповідальність перед Богом. Церква прагне до того, щоб ті, хто прислухається до її вчення, сповняли Божий закон, а це включає також послух усім людським законам, які не противляться Божому. ; Analyzing the role of the Church in the context of the reconstruction of ideological paradigms, it is important to remember that the Ukrainian nation is at the stage of transit from totalitarian ideology to the development of democratic principles. From isolation and limitation to global coexistence and exchange of social gifts. It follows that the understanding of the paradigm of Christian values is determined by the prospect of Ukrainian society in the world's international panorama. Ukrainian national-political thought has always been formed, including in the Christian axiology, therefore, in the face of new challenges, it is even more compelled to appeal to Christian ideology, philosophy and, of course, to social church doctrines. Considering the actual social issues of the Church, the author takes as the basis the concept of the integral humanism of Maritzen, transplanted into the ethical and moral ground of the social doctrine of Catholicism. Presented by this French thinker, the concept of the person as a work of God, laid the basis for the social thoughts of the Ecumenical Patriarchs and served as the basis for the transformation of Christian social thought. Became in the broad sense of the revival of the man himself. Her dignity, and mainly the renaissance of her divine origin and socioanthropological interaction. Independence gained 25 years ago by Ukraine, resuscitated the genetics of the political, social and national-ideological hemisphere of the Ukrainian establishment. From this, consciousness turned into clarity and realities, provoked the possibility of a profound rethinking of the strategic factor of the Ukrainian factor in the paradigm of world politics and stirred up the gene of the rulingist in the formation of a new civilization. The process of urbanization and global systemic changes have become an imperative and challenge for Ukrainian scientific societies. Post-Soviet culturally, coming down from the goliath arena, has lost its ideological attractiveness and under the growing authority of the Church, state institutions are forced to cut off the consciousness of citizens with such concepts as person, freedom, law, dignity, humanity and voice these problems from now as priority. Understanding the integral axiological panorama of European society is precisely in the context of the sacrament of the individual, rather than selective contextual aspects, giving an adequate understanding of the problems of humanitarianism. Highly effective inculturation resistance is raised. I am afraid to say that in the first place, and I will say, among the prerequisites for the successful resolution of anthropological conflicts, risks and utopias in Ukraine, there is a good awareness of Western philosophy, in particular in such a direction as Neo-Thomism, one of Jacques Marithen's most striking representatives.

Васищев В. Дослідження соціально-психологічних детермінант адиктивної поведінки військовослужбовців як засіб професійного становлення майбутніх офіцерів / В. Васищев // Ukrainian professional education = Українська професійна освіта : науковий журнал / Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. – Полтава, 2018. – Вип. 3. – С. 101-110. ; У статті з'ясовано актуальне завдання забезпечення діяльності з підвищення рівня морально-психологічного стану особового складу та передбачення тих відхилень у поведінці, які істотно впливають на особистісний і професійний розвиток військовослужбовців Національної гвардії України (НГУ). Порушено проблему необхідності забезпечення курсантів (майбутніх офіцерів НГУ) методиками визначення й попередження негативних залежностей. Висвітлено практичний досвід роботи автора з курсантами Національної академії НГУ. Розкрито сутність понять «адиктивна поведінка військовослужбовця» та «соціально-психологічні детермінанти адиктивної поведінки» як основи для підготовки майбутніх офіцерів НГУ до більш обґрунтованої диференціації соціально-психологічної допомоги військовослужбовцям, які демонструють адиктивні вияви. Як результат теоретичного пошуку доведено, що під адиктивною поведінкою розуміють особливий тип (форму) деструктивної поведінки, яка виражається у прагненні відходу від реальності за допомогою спеціальної зміни свого психічного стану адиктивними агентами, до яких відносять алкоголь, тютюн, наркотики, лікарські препарати, токсичні речовини, азартні ігри, комп'ютерне спілкування, секс, об'їдання або голодування, трудоголізм, тривале прослуховування ритмічної музики чи переглядання телевізора, політика, релігія, сектантство, великий спорт, хворобливе захоплення літературою тощо. Під соціально-психологічними детермінантами адиктивної поведінки потрактовано визначальні індивідуальні та соціальні чинники, які обумовлюють виникнення проявів адикцій (залежностей) особистості і надають їм певної динаміки. До індивідуально-особистісних чинників віднесено: типологічні особливості нервової системи людини; властивості темпераменту, які впливають у подальшому на індивідуальний стиль поведінки особистості; типи характеру (як умовна норма, стан загострення або основа розладів чи психопатій особистості); якості особистості, що змінюються впродовж життя та мають тенденцію до зміни ціннісної спрямованості. До провідних соціальних детермінант віднесено сімейні стосунки; з'ясовано, що існує тісний зв'язок між поведінкою батьків і майбутньою залежною поведінкою їхніх дітей (явища алекситимії, неефективної сепарації, негативний приклад батьків тощо). Оскільки в практичному компоненті дослідження (опитано 27 курсантів 2-го курсу навчання) з'ясовано прогалини в знаннях майбутніх офіцерів, то обґрунтовано необхідність професійно готувати військових фахівців до розпізнавання явищ адикції на індивідуальному і колективному (груповому) рівнях, вчити їх визначати адиктивний потенціал, під яким тлумачать специфічні індивідуальні передумови можливої адиктивної самореалізації кожного військовослужбовця. ; The article clarifies the acute task of providing activities for raising the level of the moral and psychological state of personnel and foreseeing those deviations in behavior that significantly affect the personal and professional development of servicemen of the National Guard of Ukraine (NGU). The problem of the necessity of providing cadets (future officers of NGU) to methods of determination and prevention of negative dependencies has been violated. The practical experience of work of the author with cadets of the National Academy of NGU is described. The essence of the concepts of "addictive behavior of a serviceman" and "socio-psychological determinants of addictive behavior" is revealed as a basis for preparing future officers of the NGU for a more substantiated differentiation of social and psychological assistance to servicemen who show addictive manifestations. As a result of the theoretical search, it is proved that under addictive behavior one understands the special type (form) of destructive behavior, which is expressed in the quest for departure from reality by means of a special change in their psychic state by addictive agents, which include alcohol, tobacco, drugs, drugs, toxic substances , gambling, computer communication, sex, dining or fasting, workaholism, prolonged listening to rhythmic music or TV viewing, politics, religion, sectarianism, great mood Hurt, a painful passion for literature, and so on. Under the socio-psychological determinants of addictive behavior, the determinants of individual and social factors that determine the appearance of manifestations of addiction (dependences) of a person and give them a certain dynamics are studied. Individual-personal factors include: typological features of the human nervous system; the properties of temperament, which influence later on the individual style of personality behavior; Types of character (as a conditional norm, a state of exacerbation or the basis of disorders or psychopaths of the individual); the quality of personality that changes throughout life and tends to change the value orientation. The leading social determinants include family relationships; It was found out that there is a close relationship between the behavior of parents and the future dependent behavior of their children (the phenomena of Alexithymia, ineffective separation, negative parenting, etc.). Since the practical component of the study (27 cadets of the 2nd year of study) polled gaps in the knowledge of future officers, the necessity to professionally train military experts to identify the phenomena of adition on the individual and collective (group) levels, to teach them to identify additive potential, which explains the specific individual preconditions for the possible addictive self-realization of each serviceman.

The aim of the study. The purpose of the article is to study the principles, mechanisms and tools of state regulation of health care, which form the basis for the development of practical recommendations for its improvement. Methodology. General scientific methods are used in the research, in particular: theoretical generalization – to determine the theoretical foundations and trends of the content and constituent principles, the mechanism of regulation of health care; system approach – to generalize the classification of instruments of state regulation of health care; methods of positive and normative analysis – to develop recommendations for improving the mechanism of regulation of health care. Results. The improvement of the mechanism of regulation of the health care system as the main component of the competitiveness of the national economy and the formative vector of quality of life of the population is substantiated. It is proposed to consider three components of mechanisms: organizational-administrative, socio-economic, institutional and legal. The organizational and administrative mechanism is proposed to take into account the development of a strategy for decentralization of management and autonomy of health care institutions, as they are associated with the formation of so-called targeted regulated markets, combined with models of mandatory selfregulation and decentralization. and intersectoral cooperation; coherence of central and local public authorities and other legal entities in the implementation of health policy, defining the powers and relationships between the entities. The socio-economic mechanism must include the improvement of social insurance regulation tools, development of strategy and policy of the medical institution, recognition of budget funding and development of voluntary health insurance, improvement of the system of paid medical services, financial resources for training and retraining, introduction of new technologies in the field of health care; evaluation of results with the use of modern information and communication technologies (monitoring); close interaction with patients and involvement in the management of public control. The institutional and legal mechanism determines the improvement of health care legislation governing the content and process of state and legal regulation of health care (improvement in determining the priority of state budget expenditures, state control, tax system, standards, customs tariffs,); development plan development. The principles and tools of state regulation of health care are presented. The classification of instruments of state regulation of health care is divided into methods of direct and indirect influence. Practical meaning. Improving the mechanisms of state regulation of health care to modern economic conditions. Prospects for further research. Studies of the principles of state regulation of health care provide grounds for further improvement of the tools, which will be devoted to further research by the author. ; Метою статті є дослідження принципів, механізмів та інструментів державного регулювання сфери охорони здоров'я, що формують підґрунтя для розроблення практичних рекомендацій з його удосконалення. Методологія. У досліджені застосовані загальнонаукові методи, зокрема: теоретичне узагальнення – для визначення теоретичних основ і тенденцій змісту й складових принципів, механізму регулювання сфери охорони здоров'я; системного підходу – для узагальнення класифікації інструментів державного регулювання сфери охорони здоров'я; методи позитивного і нормативного аналізу – для вироблення рекомендацій з удосконалення механізму регулювання сфери охорони здоров'я. Результати. Обґрунтовано удосконалення механізму регулювання системи охорони здоров'я як головної складової конкурентоспроможності національної економіки та формуючого вектора якісного життя населення. Запропоновано розглядати з трьох складових механізмів: організаційно-адміністративного, соціально-економічного, інституційно-правового. До організаційно-адміністративного механізму запропоновано враховувати розроблення стратегії децентралізації управління і автономії закладів сфери охорони здоров'я, адже пов'язані із формуванням так званих спрямованих регульованих ринків, у поєднанні з моделями обов'язкового саморегулювання та децентралізації, що добавляються основними елементами акредитації, ліцензування та міжгалузевого співробітництва; взаємоузгодженість центральних і місцевих органів публічної влади та інших суб'єктів права у процесі виконання політики охорони здоров'я, визначаючи повноваження та взаємовідносини між суб'єктами. Соціальноекономічний механізм обов'язково повинен включати удосконалення інструментів регулювання соціального страхування, розробка стратегії та політики медичної установи, визнання обсягів бюджетного фінансування та розвитку добровільного медичного страхування, вдосконалення системи надання платних медичних послуг, фінансових ресурсів на підготовку та перепідготовку кадрів, впровадження новітніх технологій у сфері охорони здоров'я; оцінка результатів із застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (моніторинг); тісна взаємодія з пацієнтами та залучення до управління громадського контролю. Інституційноправовий механізм визначає удосконалення законодавства про охорону здоров'я, що регулюють зміст та процес здійснення державно-правового регулювання охорони здоров'я (удосконалення при визначення пріоритетності витрат державного бюджету, державного контролю, податкову систему, стандартів, митних тарифів,); розробка плану розвитку. Наведено принципи та інструменти державного регулювання сфери охорони здоров'я. Класифікація інструментів державного регулювання сфери охорони здоров'я поділяється на методи прямого та непрямого впливу. Практичне значення. Удосконалення механізмів державного регулювання сфери охорони здоров'я до сучасних умов господарювання. Перспективи подальших досліджень. Дослідження принципів державного регулювання сфери охорони здоров'я дають підстави до подальшого удосконалення інструментів, чому буде присвячено подальші розвідки автора.

Problem setting. An important problem mankind has become the global climate change, which in reality today there is no doubt.Recent research and publications analysis. An analysis of recent studies and publica- tions has revealed a clear lack of research in the field of climatic diplomacy in the na- tional scientific tradition, although in the documents devoted to the issue of climate change, this term is used. To date, there are not enough scientific papers to address the main aspects of the theory and practice of climate diplomacy. Researches devoted to the consideration of climate change problems in political science, as presented by modern Western political science, are practically absent.Paper objective. The purpose and tasks of this article are related to the conceptualiza- tion of climate diplomacy in the aspect of international-political issues regarding its es- sence, structure and analysis of its methodological significance for the improvement of modern practices in the management of international relations or foreign policy in the field of climate change.Paper main body. In the article is realized the conceptualization of climate diplomacy in the aspect of international political problems regarding its essence, structure and stages of evolution, its methodological significance for improving modern practices of managing international relations or foreign policy in the sphere of climate change is ana- lyzed. The content of the terms «climate diplomacy», «climatic regime», «climate confer- ences» is disclosed, the object and subject of climate diplomacy, the main elements of climate diplomacy, the some documents of climate diplomacy are analyzed. The influence of those changes, which take place in diplomacy, on the formation and features of climate diplomacy is traced. The problem of climate change is actualized on social and human consequences, which, possibly, can have the risks of conflict and instability. Particular attention is paid to the empirical level of climate diplomacy, which analyzes the architec- ture of climate change, as well as the analytical level of climate diplomacy, which is de- termined by the transition from the club to the network forms of climate diplomacy on a wider background of discussions about the nature, relevance and adequacy of climate diplomacy in a complex global world.The author considers the criterial signs of climate diplomacy: belonging to the sphere of international relations and the foreign policy of the state; application of negotiations as the main instrument for establishing relations between subjects of international relations in the field of climate change; the presence of the institute of professionals who directly conduct climate talks and implement climate cooperation, preventing not only climate change, but also the consequences of measures taken to respond to climate change.Conclusions of the research. Consequently, climate diplomacy is proposed to be de- fined as the theory and practice of creating an international climatic regime, climate change through multilevel, collective and public diplomacy, which is based on soft power tools that are owned and actively used by officials of states, international organizations, informal institutions, transnational structures and civil society, among which a special role belongs to the negotiation process and the result of which is the clear legal and organizational design of architecture for climatic changes. ; В статье осуществлена концептуализация климатической дипломатии в аспек- те международно-политической проблематики относительно ее сущности, струк- туры и этапов эволюции, анализируется ее методологическое значение для совер- шенствования современных практик управления международными отношениями или внешней политикой в сфере изменения климата. Раскрыто содержание понятий«климатическая дипломатия», «климатический режим», «климатические конфе- ренции», проанализированы объект и предмет климатической дипломатии, основ- ные элементы климатической дипломатии, некоторые документы климатической дипломатии. Прослежено влияние тех изменений, что имеют место в дипломатии, на формирование и особенности климатической дипломатии. Актуализировано проблему изменений климата на социальные и человеческие последствия, которые, вероятно, могут иметь риски конфликта и нестабильности. Особое внимание уделяется эмпирическому уровню климатической дипломатии, что анализирует архитектуру изменения климата, а также аналитическому уровню климатической дипломатии, который определяется переходом от клуба к сетевым формам климатической дипломатии на более широком фоне дискуссий о природе, актуальности и адекватности климатической дипломатии в сложном глобальном мире. ; У статті здійснено концептуалізацію кліматичної дипломатії в аспекті міжнародно-політичної проблематики щодо її сутності, структури та етапів еволюції, аналізується її методологічне значення для удосконалення сучасних практик управління міжнародними відносинами або зовнішньою політикою у галузі змін клімату. Розкрито зміст понять «кліматична ди- пломатія», «кліматичний режим», «кліматичні конференції», проаналізова- но об'єкт та предмет кліматичної дипломатії, основні елементи кліматич- ної дипломатії, деякі документи кліматичної дипломатії. Простежено вплив тих змін, що мають місце в дипломатії, на формування та особливості кліматичної дипломатії. Актуалізовано проблему змін клімату на соціальні та людські наслідки, які, ймовірно, можуть мати ризики конфлікту та не- стабільності. Особлива увага приділяється емпіричному рівню кліматичної дипломатії, що аналізує архітектуру зміни клімату, а також аналітичному рівню кліматичної дипломатії, який визначається переходом від клубу до мережевих форм кліматичної дипломатії на більш широкому фоні дискусій про природу, актуальність та адекватність дипломатії у складному глобальному світі.

Статтю присвячено актуальній проблемі виявлення і опису характерних особливостей прізвища середньоанглійського періоду як складної соціолінгвістичної та історичної категорії антропонімів періоду активного становлення англійської прізвищевої системи, зокрема його номінативної, ідентифікаційної та суспільно-правової функції як факторів, що зумовлюють вибір матеріалу дослідження апелятивної лексики середньоанглійського періоду. Головна увага в роботі акцентується на тому, що у сучасному мовознавстві дослідження прізвища як лінгвістичного та соціально-правового утворення, що виникло і функціонувало у певних умовах як необхідний елемент людського спілкування і мислення, містить два аспекти: лінгвістичний (де аналізують внутрішню структуру прізвища) та соціолінгвістичний, у якому антропонімічні © О. Я. Добровольська,2016процеси розглядають у соціально-історичному ракурсі. В ономастичній літературі обґрунтовано принципи аналізу антропонімів як соціально-історичної категорії. В статті обґрунтовується думка про суспільно-історичну та лінгвістичну значущість назв прізвищевого типу середньоанглійського періоду, а також тісно пов'язані між собою три аспекти прізвища – лінгвістичний, соціальний та історичний, як фактори, які зумовили обов'язкове включення їх поряд з апелятивною лексикою до фактичного матеріалу дослідження середньоанглійської лексики, зокрема агентивно-професійних назв в англійській мові XI – XV ст., що дало суттєве кількісне його збільшення та наповнення важливими для лінгвістики даними. ; The article focuses on the problem of the study of common nouns and personal names, especially Middle English surnames, within one of their historical layers, which gives us the possibility to disclose lingual means and ways of identification of people, interrelation of funds of proper names of neighboring territories in the process of formation of national language. The linguistic analysis of common and proper nouns is still an inexhaustible source of the study of historical and cultural heritage of people, first of all of its social and political structure, especially its production, everyday life, religion, customs, traditions and so on. It helps in its turn to trace the salient traits of individuality of the peoples against the background of its neighbors in space and time.The social category of the family names is indicated by the following salient traits: 1) they are functioning in the human society; they came into existence as the constant, hereditary names, which identify the human body and meet the requirements of the society and its members; 2) the development and functioning of the family names depends from the social, economic and cultural level of the society; family names first come into existence in the economically and culturally developed, as a rule, centralized societies; 3) in the societies with class differentiation in different social layers the family names appear very irregularly.Family name may be treated as the historic category according to the following peculiar features: 1) all the categories of personal names are influenced by the history of nation. As the official hereditary name family name come into existence in the very definite historical period on the definite stage of its development; 2) the process of the family names formation lasted for centuries in several stages. Until the formation of family names haven't finished in the language there co-existed the nominations of different types: the most productive in the language of that period of time, obsolete ones, those which only come into appearance, and many transitional forms; 3) family names serve as the ?reservation for language rarities' – they shelter the words and word-building models, which disappeared or became non-productive in the process of the historical development. The purpose of the article is to investigate the Middle English surname as a complex sociolinguistic and historical category of personal names of the period of active formation of the English system of surnames. The problem of nominative, identification and social functions of the medieval surname is very urgent in the aspect of study of Middle Englishvocabulary.The investigation was held on the basis of the theoretical-linguistic analysis of the scientific papers on the History of the English language and the History of England and other European countries.The article gives light on the results of the study of Middle English surnames in Modern linguistics, especially of their linguistic and social aspects, their nature and functioning as an essential element of human interrelation. There are two aspects of thesestudy – linguistic, which focuses on the inner structure of the surnames, and social- linguistic, which focuses on the social-linguistic phenomena of the personal names.The originality of the article under review lies in the fact that it was in several ways fully scientifically proved that the medieval system of surnames must be regarded as the linguistic material of investigation of Middle English vocabulary.In conclusion the author strengthens the point of view that the social-linguistic and linguistic value of the Medieval surnames as well as three aspects of the surnames – linguistic, social and historical – made it necessary to include the Mediaeval surnames, especially the names of occupation and office, into the essential list of material for further linguistic investigation the Middle English vocabulary, which will obligatorily give the valuable quantitative and qualitative increase in the results of such a study.

The objective of this research is to study oil ownership in the national legislative debate that took place during the first radical presidencies (Yrigoyen - Alvear - Yrigoyen) between 1916 and 1930, and to consider its repercussions on doctrine (legal journals) and on journalism (newspapers and magazines of the time). By 1916, when Yrigoyen became president –under the Saénz Peña Law– the oil discussion was governed by the regulations of the Mining Code of 1886, which defined the application of the National Regime or of the Provinces´ Regimes on the hydrocarbon deposits. The Radical president was in favour of the nationalization of hydrocarbon, that is, of the state control of the natural resource. In 1918 the issue of mines federalization was discussed in Congress. Of particular note were the speeches made by legislators Carlos Francisco Melo, author of the project, together with Rodolfo Moreno (h) and Antonio de Tomaso. Sánchez Sorondo and Arancibia Rodríguez also participated. The first three speakers sustained the idea of federalization; the last two fought against it. Intense and ample was also the debate in the National Congress on the organic law project of "Yacimientos Petrolíferos Fiscales" [Fiscal Oilfields] that took place during the presidency of Marcelo Torcuato de Alvear regarding the oil regime. During the second Radical presidency, this debate centred on two points and two moments: the first, on the nationalization of oil that took place between July and September 1927; the second, on the expropriation of private oil concessions in July and September of the following year. We highlight the speeches of deputies Diego Luis Molinari, Blas Goñi, Enrique Dickman, Nicolás Repetto and Julio César Raffo de la Reta. It was also interesting the speech of Matías Sánchez Sorondo, who sought to take up the oil debate on property rights. Among the conclusions reached we highlight: the extent of the debate, the depth of the arguments about oil ownership, its administrative and legislative regime; the quality of the debate in which the actors disagreed or shared points of view or doctrine, knowing when to disregard ideas or political positions. Legislators proved to be concerned and knowledgeable about the subject of hydrocarbons and foreign doctrine (legislation and foreign parliamentary debates.) ; Esta investigación tiene por objetivo estudiar la propiedad del petróleo en el debate legislativo nacional ocurrido en las primeras presidencias radicales (Yrigoyen - Alvear - Yrigoyen) entre 1916 y 1930 y considerar sus repercusiones en la doctrina (revistas jurídicas) y en el periodismo (diarios y revistas de la época). Hacia 1916, cuando Yrigoyen llegó a la presidencia de la mano de la Ley Saénz Peña, la cuestión del petróleo estaba, en cuanto a su regulación, alcanzada por las normas del Código de Minería de 1886, que definía la aplicación del Régimen de la Nación o de las Provincias a los yacimientos de hidrocarburos. El presidente radical se encontraba a favor de la nacionalización del hidrocarburo, del control estatal del recurso natural. En 1918 se discutió en el Congreso el asunto de la federalización de las minas. Se destacaron las intervenciones de los legisladores Carlos Francisco Melo, autor del proyecto, conjuntamente con Rodolfo Moreno (h) y Antonio de Tomaso. También participaron Matías Sánchez Sorondo y Arancibia Rodríguez. Los tres primeros sostuvieron la idea de la federalización, los segundos la combatieron. Intenso y amplio fue también el debate en torno al régimen del petróleo, en el Congreso de la Nación, ante el proyecto de ley orgánica de Yacimientos Petrolíferos Fiscales que tuvo lugar durante la presidencia de Marcelo Torcuato de Alvear. Este debate, durante la segunda presidencia radical, se centró en dos puntos y en dos momentos: el primero, sobre la nacionalización del petróleo que tuvo lugar entre julio y septiembre de 1927; el segundo, sobre las expropiaciones de las concesiones privadas del petróleo en julio y septiembre del año siguiente. Destacamos las intervenciones de los diputados Diego Luis Molinari, Blas Goñi, Enrique Dickman, Nicolás Repetto y Julio César Raffo de la Reta. También resultó interesante la locución de Matías Sánchez Sorondo, quien buscó retomar el debate del petróleo sobre el derecho de propiedad. Entre las conclusiones a las que hemos arrivado destacamos: la amplitud del debate, la profundidad de los planteos en torno a la propiedad del petróleo, su régimen administrativo y legislativo; la calidad del debate en los cuales los actores disintieron o bien compartieron puntos de vista y /o doctrina, sabiendo prescindir de ideas y/o posturas políticas. Los legisladores mostraron ocuparse, conocer la materia de hidrocarburos y la doctrina extranjera (legislación y debates parlamentarios foráneos).

The typical methodology for comparing simulated galaxies with observational surveys is usually to apply a spatial selection to the simulation to mimic the region of interest covered by a comparable observational survey sample. In this work, we compare this approach with a more sophisticated post-processing in which the observational uncertainties and selection effects (photometric, surface gravity and effective temperature) are taken into account. We compare a 'solar neighbourhood analogue' region in a model MilkyWay-like galaxy simulated with RAMSES-CH with fourth release Gaia-ESO survey data. We find that a simple spatial cut alone is insufficient and that the observational uncertainties must be accounted for in the comparison. This is particularly true when the scale of uncertainty is large compared to the dynamic range of the data, e.g. in our comparison, the [Mg/Fe] distribution is affected much more than the more accurately determined [Fe/H] distribution. Despite clear differences in the underlying distributions of elemental abundances between simulation and observation, incorporating scatter to our simulation results to mimic observational uncertainty produces reasonable agreement. The quite complete nature of the Gaia-ESO survey means that the selection function has minimal impact on the distribution of observed age and metal abundances but this would become increasingly more important for surveys with narrower selection functions.© 2017 The Author(s). ; This is based on data products from observations made with ESO Telescopes at the La Silla Paranal Observatory under programme ID 188.B-3002 (the Gaia-ESO Public Spectroscopic Survey). We acknowledge the insightful comments and support provided by our colleagues Stefano Pasetto, Daisuke Kawata, Rob Thacker and Dimitris Stamatellos. We would thank the anonymous referee for a very constructive report of the work presented here. BBT acknowledges the support of STFC through its PhD Studentship Programme (ST/F007701/1). We also acknowledge the generous allocation of resources from the Partnership for Advanced Computing in Europe (PRACE) via the DEISA Extreme Computing Initiative (PRACE-3IP Project RI-312763 and PRACE-4IP Project 653838) and STFC's DiRAC Facility (COSMOS: Galactic Archaeology). CGF acknowledges funding from the European Research Council for the FP7 ERC starting grant project LOCALSTAR and the DiRAC Complexity system, operated by the University of Leicester IT Services, which forms part of the STFC DiRAC HPC Facility (www.dirac.ac.uk). This equipment is funded by BIS National E-Infrastructure capital grant ST/K000373/1 and STFC DiRAC Operations grant ST/K0003259/1. DiRAC is part of the National E-Infrastructure. Continued access to the University of Hull's High Performance Computing Facility ('viper'), the HPC facility at the University of Central Lancashire and the computational facilities at Saint Mary's University are likewise gratefully acknowledged. TB was funded by the project grant 'The New Milky Way' from the Knut and Alice Wallenberg Foundation. SGS acknowledges the support by Fundacao para a Ciencia e Tecnologia (FCT) (ref: UID/FIS/04434/2013 & PTDC/FIS-AST/7073/2014 & Investigador FCT contract of reference IF/00028/2014) through national funds and by FEDER through COMPETE2020 (ref: POCI-01-0145-FEDER-007672 & POCI-01-0145-FEDER-016880). UH acknowledges support from the Swedish National Space Board (SNSB/Rymdstyrelsen). The Gaia-ESO Survey data products have been processed by the Cambridge Astronomy Survey Unit (CASU) at the Institute of Astronomy, University of Cambridge, and by the FLAMES/UVES reduction team at INAF/Osservatorio Astrofisico di Arcetri. These data have been obtained from the Gaia-ESO Survey Data Archive, prepared and hosted by the Wide Field Astronomy Unit, Institute for Astronomy, University of Edinburgh, which is funded by the UK Science and Technology Facilities Council. This work was partly supported by the European Union FP7 programme through ERC grant number 320360 and by the Leverhulme Trust through grant RPG-2012-541. We acknowledge the support from INAF and Ministero dell' Istruzione, dell' Universita' e della Ricerca (MIUR) in the form of the grant 'Premiale VLT 2012'. The results presented here benefit from discussions held during the Gaia-ESO workshops and conferences supported by the ESF (European Science Foundation) through the GREAT Research Network Programme. MTC acknowledge the financial support from the Spanish Ministerio de Economia y Competitividad, through grant AYA2013-40611-P. UH acknowledges support from the Swedish National Space Board (SNSB/Rymdstyrelsen). This work was supported by Sonderforschungsbereich SFB 881 'The Milky Way System' (subprojects A5, C9) of the German Research Foundation (DFG). This work benefited from discussions at GNASH workshop, Victoria supported by the National Science Foundation under Grant No. PHY-1430152 (JINA Center for the Evolution of the Elements). ARC is supported by Australian Research Council Grant DP160100637

Как важный показатель защищенности граждан, общества и государства информационная безопасность является неотъемлемой составляющей национальной безопасности. Поэтому ее определения в основном концентрируются вокруг предотвращения тем вредным последствиям, которые могут принести различные информационные угрозы, а также устранения и преодоления этих последствий с как можно меньшим вредом для общества и человека. В этом аспекте особую актуальность приобретает исследование не только философско-феноменологических и социально-психологических детерминант информационной безопасности граждан, но и политико-правовых ресурсов и механизмов защиты информационного пространства государства в условиях функционирования глобального информационного общества. Задачи исследования. К сожалению, в Украине еще не выработано эффективной модели системного обеспечения информационной безопасности государства, общества и человека, хотя такая необходимость зафиксирована на конституционном уровне. Поэтому сегодня очень важно разработать целостный кодификационный документ, который полноценно охватил бы различные аспекты формирования государственной политики в сфере национальной безопасности, а также определил конкретный инструментарий ее реализации. Автор считает, что важно обратить внимание на выработку теоретико-методологических основ исследования проблемы информационной безопасности, которые ориентированы на всестороннее обеспечение национальных интересов как на внутреннем, так и на внешнем уровнях. Также важно формировать всесторонний концептуально-теоретический базис, который охватывал философско-политологический и информационно-технологическое измерение проблемы. Результат. Рассматривается ряд проблем в сфере информационной и национальной безопасности в Украине, требующих неотложного решения как в концептуально-теоретическом и законотворческом плане, так и в плане выстраивания целостной системы реализации стратегических задач в практике реального информационного общества ; Актуальність проблеми. Наявність в Україні активного концептуально-теоретичного дискурсу щодо проблематики інформаційної безпеки зумовлює необхідність аналізу тих визначень, які існують сьогодні щодо цієї комплексної і складної категорії. Саме враховуючи її багатовимірність, структурно-функціональну поліморфність та системну складність, слід зазначити, що існують різні підходи до формулювання сутності категорії «інформаційна безпека». Постановка завдання полягає у тому, що в Україні ще не вироблено ефективної моделі системного забезпечення інформаційної безпеки держави, суспільства і людини, хоча така необхідність зафіксована на конституційному рівні. Тому сьогодні дуже важливо розробити цілісний кодифікаційний документ, який повноцінно охопив би різні аспекти формування державної політики в сфері національної безпеки, а також визначив би конкретний інструментарій її реалізації. Аналіз останніх досліджень і публікацій – ми спираємося на авторів, що досліджували філософсько-феноменологічні і соціально-психологічні детермінанти інформаційної безпеки громадян, політико-правові ресурси та механізми захисту інформаційного простору держави. Це твори: В.Андрущенка, Т. Андрущенко, В. Вашкевича, В. Воронкової, О. Кивлюк, В. Мельник, В. Нікітенко, Р. Олексенка, О.Сосніна, І. Малик, Е. Аронсон, Д. Белл, Х. Варіан, М. Кастельс, Е. Тофлер, Ю. Хабермас та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми – потребує уваги вироблення теоретико-методологічних засад дослідження проблеми інформаційної безпеки, які орієнтовані на всебічне забезпечення національних інтересів. Постановка завдання – як важливий показник захищеності громадян, суспільства і держави інформаційна безпека є невід'ємною складовою національної безпеки. Виклад основного матеріалу. Розглядається низка проблем в сфері інформаційної і національної безпеки в Україні, що потребують нагального вирішення. В концептуально-теоретичному та законотворчому плані, так і в плані вибудовування цілісної системи реалізації стратегічних завдань в практиці реального інформаційного суспільства. Висновки - в сфері інформаційної і національної безпеки її визначення переважно концентруються навколо запобігання тим шкідливим наслідкам, які можуть принести різні інформаційні загрози, а також усунення та подолання цих наслідків з якомога меншою шкодою для суспільства й людини ; ФAs an important indicator of protection of citizens, society and state, information security is an integral part of national security. Therefore, its definition is mainly focused on preventing those negative consequences that may arise from various information threats, as well as eliminating and overcoming these consequences with the least losses for society and a human. In this aspect, what has become particularly relevant is the research of not only philosophical, phenomenological and socio-psychological determinants of the information security of citizens, but also political and legal resources and mechanisms of the information space of the state in the conditions of the functioning of the global information society. Unfortunately, Ukraine has not yet produced an effective model of the information security system of the state, society and a human, although the need for this is fixed at the constitutional level. Therefore, today it is very important to develop a holistic codifying document that would fully cover various aspects of the formation of national security policy, and also define a specific tool for its implementation. The author considers that it is important to pay attention to the development of the theoretical and methodological foundations of research of the problem of information security, which are focused on strict observance of national interests both at the internal and external levels. It is also necessary to form a comprehensive conceptual and theoretical basis that should cover the philosophical-political and information-technological aspect of the issue. A number of issues in the areas of national security and information in Ukraine in terms of concept theory and legislation and developing integral system of strategic tasks fulfillment in the practice of information society is considered

In the article "the fundamental principles of civil procedure" and " the principles of civil procedural law" are considered as synonyms. They are understood as normatively fixed requirements that reflect the values of civil procedural law, reproduce the standards of fair trial and determine the procedure of a trial. Such requirements should be pursued by the court and other participants of civil procedure because they have general, stable and imperative nature and perform regulatory and interpretative functions in relation to ordinary rules of civil procedural law. The possibility to classify the requirement about "reasonableness of the time of a trial" as an interdisciplinary principle of judicial procedure is called into question because the lack of a unified approach to its regulation. Taking into account the provisions of the current procedural legislation and the decisions of the European Court of Human Rights, the author proposes to interpret this requirement in three ways: 1) as a convention requirement arising from para. 1 art. 6 ECHR; 2) as a requirement for a general time of a trial, which constitutes an indicator of the effectiveness of protection of violated, unrecognized or disputed rights, freedoms and interests (p. 10 p. 3 art. 2 CPC); 3) as a requirement for the time limits of procedural actions in specific cases (art. 121 of the CPC). At the same time, as a requirement for a general time of a trial "the reasonableness of the time of a trial" is an evaluative concept. It cannot be understood as a fundamental principle of civil procedure. In its ontological nature, it is a legal axiom that reproduces the ideal model for the administration of justice and considered to be a tool for realization of the task of timely trial. ; В статье «основные начала гражданского судопроизводства» и «принципы гражданского процессуального права» рассматриваются как синонимы. Под ними предложено понимать нормативно закрепленные требования, которые отражают ценности гражданского процессуального права, воспроизводят стандарты справедливого судопроизводства и определяют порядок его осуществления, предъявляемые к суду и другим участникам гражданского процесса, носящие общий, стабильный и императивный характер и исполняющие регулятивную и интерпретационную функции по отношению к обычным нормам гражданского процессуального права. В связи с отсутствием унифицированного подхода к регулированию требования «разумности сроков рассмотрения дела судом» как основного начала судопроизводства ставится под сомнение возможность отнесения его к межотраслевым принципам судопроизводства. С учетом положений действующего процессуального законодательства и решений Европейского суда по права человека автор предлагает это требование для сферы гражданского судопроизводства рассматривать в трех значениях: как конвенционное требование, вытекающее из п. 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод; как требование, предъявляемое к общему сроку рассмотрения и разрешения дел судами, выступающее показателем эффективности защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК); как требование, которому должны соответствовать сроки для осуществления процессуальных действий по конкретным делам (ст. 121 ГПК). При этом как требование, предъявляемое к общему сроку рассмотрения и разрешения дела судом, «разумность сроков рассмотрения дела судом» является оценочным понятием. Его нельзя относить к основным началам гражданского судопроизводства. По своей онтологической природе оно выступает правовой аксиомой, воспроизводящей идеальную модель осуществления правосудия, и являющейся средством реализации задачи своевременного рассмотрения и разрешения дел. ; У статті «основні засади цивільного судочинства» та «принципи цивільного процесуального права» розглядаються як синоніми. Під ними запропоновано розуміти нормативно закріплені вимоги, що відбивають цінності цивільного процесуального права, відтворюють стандарти справедливого судочинства та визначають порядок його здійснення, які пред'являються до суду та інших учасників судового процесу, що носять загальний, стабільний та імперативний характер, виконуючи регулятивну й інтерпретаційну функції щодо звичайних норм цивільного процесуального права. У зв'язку з відсутністю уніфікованого підходу на законодавчому рівні щодо регулювання вимоги «розумності строків розгляду справи судом» як основної засади судочинства ставиться під сумнів можливість віднесення її до міжгалузевих принципів судочинства. З урахуванням положень чинного процесуального законодавства та рішень Європейського суду з прав людини запропоновано цю вимогу для сфери цивільного судочинства розглядати в трьох значеннях: як конвенційну вимогу, що випливає з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; як вимогу, що пред'являється до загального строку розгляду та вирішення справи судом, яка виступає показником ефективності захисту порушених, невизнаних чи оспорюваним прав, свобод чи інтересів (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК); як вимогу, якій мають відповідати строки, встановлені судами для вчинення процесуальних дій у конкретних справах (ст. 121 ЦПК). При цьому як вимога, що пред'являється до загального строку розгляду та вирішення справи судом, «розумність строків розгляду справи судом» є оціночним поняттям. Її не можна відносити до основних засад цивільного судочинства. За своєю онтологічною природою вона виступає правовою аксіомою, що відтворює ідеальну часову модель відправлення правосуддя, та є засобом реалізації завдання своєчасного розгляду та вирішення справ.

Faddey Bulgarin (1789–1859) is one of the predecessors nad inspirers of new genre forms in the three spheres: in the formation of the genres of the moral-satirical novel, in the skaz narration and the specific genre forms of utopoia and dystopia. The kernel of Bulgarin's science fiction is a descriptive, but inventive style, unimpressive construction of the plot, the elements of the sermon representing the fragments of utopian models as a counterbalance to post-romantic irony and sarcasm leading to the frustrating picture of the future world. Its paradigm mioving from the technological toěšards geerakl social and existential and to life skepticism of dystopia whioch gradually arises in Bulgarin's prose fragments, prevailed in the Russian science fiction in the course of the whole 20th century and, to a certain extent, seemed to be dominant even in the 21st century. The term "moral-satirical" for the genre of Ivan Vyzhigin (1829) is not surprising: both the poles complemented each other. The inclination to the to the balancing of the lights and the shades, towards poisonous sarcasm and evolutionary way to the good – this is the basis of Bulgarin's work. The peculiar "balance arithmetic", a certain calculation was an object of sharp criticism. Bulgarin was, partly by right, suspected of servility towards the government, of the improvement, the idealization of social situation. The author attacks, above all, the debauchery and social impotence of aristocracy based on the would-be efforts of the government "to widen the space of reason and education". He exactly defined the opening scissors between the autocracy and family aristocracy after December 1825. Bulgarin's hero moves in a wide social and geographical space, but the key episodes take place in the environment of merchants and entrepreneurs of a small town or in a province of the landowner's way of life; the majority of the readers of Bulgarin's novels and novellas/short stories come from this very environment. On the boundary of the 1820–1830s Bulgarin demonstrates the unstoppable influence and power of the middle class which got an immense impulse after the defeat of the Decembrists. Bulgarin cultivates the genre of the skaz novella or short story, the original narrative which anticipated the similar narrative forms in the creation of N. S. Leskov, A. Remizov, and V. Shukshin. In the Czech environment he was up to the mid-19th century more popular than Pushkin himself. The scenery and social background of his prose works, adventurous plots, the refinement of a specific narrative technique attracted the attention of his readers. The Czech translations are archaic, now nearly not readable, containing many Russisms and mistakes in translation, inaccuracies and deformations, but nevertheless there the translations which acquainted a Czech reader of the period of the Czech national revival with the works of this Russian prose writer. ; Рассматривается творчество Фаддея Булгарина (1789–1859), предшественника и вдохновителя новых жанровых форм в трех разделах: в формировании жанра нравственно-сатирического романа, в сказовом повествовании и в особой жанровой форме утопии и дистопии. Показано, что ядром булгаринской научной фантастики является описательный, но находчивый стиль, невыразительное строение сюжета, элементы жанра проповеди, представляющие собой осколки утопических моделей в противовес постромантической иронии и сарказму, ведущих к фрустрирующей картине будущего мира. Подчеркивается, что его парадигма, движущаяся от технологической к общесоциальной и экзистенциальной позиции, к бытовому скептицизму дистопии, которая постепенно рождается в булгаринских прозаических фрагментах, превалировала в русской научной фантастике на протяжении всего XX века и, до определенной степени, оказалась доминантной даже в XXI веке. Исследуются жанровая инновация Булгарина, в часности культивирование жанра сказовой повести, оригинального нарратива, который предвосхитил подобные повествовательные формы в творчестве Н. С. Лескова, А. Ремизова или В. Шукшина. В чешской среде Булгарин был до половины XIX века более известный, чем сам Пушкин. Пейзаж и общественный фон его прозы, авантюрные сюжеты, изысканность особой повествовательной манеры привлекали внимание читателей. ; Розглядається творчість Фадея Булгаріна (1789–1859), попередника і натхненника нових жанрових форм у трьох розділах: у формуванні жанру морально-сатиричного роману, в сказовій оповіді і в особливій жанровій формі утопії та дистопії. Показано, що ядром булгарінської наукової фантастики є описовий, але меткий стиль, невиразна будова сюжету, елементи жанру проповіді, що являють собою уламки утопічних моделей на противагу постромантичній іронії та сарказму, які ведуть до фруструючої картини майбутнього світу. Підкреслено, що його парадигма, яка рухається від технологічної до загальносоціальної й екзистенційної позиції, до побутового скептицизму дистопії, яка поступово народжується в булгарінських прозових фрагментах, превалювала в російській науковій фантастиці протягом усього XX століття і, до певної міри, виявилася домінантною навіть у XXI столітті. Досліджуються жанрові інновації Булгаріна, зокрема культивування жанру сказової повісті, оригінального наративу, який провістив подібні оповідні форми у творчості М. С. Лєскова, О. Ремізова чи В. Шукшина. У чеському середовищі Булгарін був до половини XIX століття більш відомий, ніж сам Пушкін. Пейзаж і громадський фон його прози, авантюрні сюжети, вишуканість особливої оповідної манери привертали увагу читачів.

У статті «основні засади цивільного судочинства» та «принципи цивільного процесуального права» розглядаються як синоніми. Під ними запропоновано розуміти нормативно закріплені вимоги, що відбивають цінності цивільного процесуального права, відтворюють стандарти справедливого судочинства та визначають порядок його здійснення, які пред'являються до суду та інших учасників судового процесу, що носять загальний, стабільний та імперативний характер, виконуючи регулятивну й інтерпретаційну функції щодо звичайних норм цивільного процесуального права. У зв'язку з відсутністю уніфікованого підходу на законодавчому рівні щодо регулювання вимоги «розумності строків розгляду справи судом» як основної засади судочинства ставиться під сумнів можливість віднесення її до міжгалузевих принципів судочинства. З урахуванням положень чинного процесуального законодавства та рішень Європейського суду з прав людини запропоновано цю вимогу для сфери цивільного судочинства розглядати в трьох значеннях: як конвенційну вимогу, що випливає з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; як вимогу, що пред'являється до загального строку розгляду та вирішення справи судом, яка виступає показником ефективності захисту порушених, невизнаних чи оспорюваним прав, свобод чи інтересів (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК); як вимогу, якій мають відповідати строки, встановлені судами для вчинення процесуальних дій у конкретних справах (ст. 121 ЦПК). При цьому як вимога, що пред'являється до загального строку розгляду та вирішення справи судом, «розумність строків розгляду справи судом» є оціночним поняттям. Її не можна відносити до основних засад цивільного судочинства. За своєю онтологічною природою вона виступає правовою аксіомою, що відтворює ідеальну часову модель відправлення правосуддя, та є засобом реалізації завдання своєчасного розгляду та вирішення справ. ; В статье «основные начала гражданского судопроизводства» и «принципы гражданского процессуального права» рассматриваются как синонимы. Под ними предложено понимать нормативно закрепленные требования, которые отражают ценности гражданского процессуального права, воспроизводят стандарты справедливого судопроизводства и определяют порядок его осуществления, предъявляемые к суду и другим участникам гражданского процесса, носящие общий, стабильный и императивный характер и исполняющие регулятивную и интерпретационную функции по отношению к обычным нормам гражданского процессуального права. В связи с отсутствием унифицированного подхода к регулированию требования «разумности сроков рассмотрения дела судом» как основного начала судопроизводства ставится под сомнение возможность отнесения его к межотраслевым принципам судопроизводства. С учетом положений действующего процессуального законодательства и решений Европейского суда по права человека автор предлагает это требование для сферы гражданского судопроизводства рассматривать в трех значениях: как конвенционное требование, вытекающее из п. 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод; как требование, предъявляемое к общему сроку рассмотрения и разрешения дел судами, выступающее показателем эффективности защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК); как требование, которому должны соответствовать сроки для осуществления процессуальных действий по конкретным делам (ст. 121 ГПК). При этом как требование, предъявляемое к общему сроку рассмотрения и разрешения дела судом, «разумность сроков рассмотрения дела судом» является оценочным понятием. Его нельзя относить к основным началам гражданского судопроизводства. По своей онтологической природе оно выступает правовой аксиомой, воспроизводящей идеальную модель осуществления правосудия, и являющейся средством реализации задачи своевременного рассмотрения и разрешения дел. ; In the article "the fundamental principles of civil procedure" and " the principles of civil procedural law" are considered as synonyms. They are understood as normatively fixed requirements that reflect the values of civil procedural law, reproduce the standards of fair trial and determine the procedure of a trial. Such requirements should be pursued by the court and other participants of civil procedure because they have general, stable and imperative nature and perform regulatory and interpretative functions in relation to ordinary rules of civil procedural law. The possibility to classify the requirement about "reasonableness of the time of a trial" as an interdisciplinary principle of judicial procedure is called into question because the lack of a unified approach to its regulation. Taking into account the provisions of the current procedural legislation and the decisions of the European Court of Human Rights, the author proposes to interpret this requirement in three ways: 1) as a convention requirement arising from para. 1 art. 6 ECHR; 2) as a requirement for a general time of a trial, which constitutes an indicator of the effectiveness of protection of violated, unrecognized or disputed rights, freedoms and interests (p. 10 p. 3 art. 2 CPC); 3) as a requirement for the time limits of procedural actions in specific cases (art. 121 of the CPC). At the same time, as a requirement for a general time of a trial "the reasonableness of the time of a trial" is an evaluative concept. It cannot be understood as a fundamental principle of civil procedure. In its ontological nature, it is a legal axiom that reproduces the ideal model for the administration of justice and considered to be a tool for realization of the task of timely trial.