Suchergebnisse

The author of this publication is Oleksandr Kolianchuk, Doctor of Philosophy (2001) and Doctor of History (2013), Vice-President of the South-Eastern Scientific Institute in Przemyśl (Poland). Born in the Chełm Land, as a result of the «Vistula» operation, he moved to northern Poland, where he began his career as an educator and research scientist. For many years he was the editor of Ukrainian-language radio programs in Olsztyn. He actively collaborated with the editorial boards of Ukrainian-language newspapers and magazines published in Poland. Dr. Kolianchuk devoted a significant part of his life to return to the historical memory of the fighters for the freedom of Ukraine, whose life ended in Poland. He wrote and published a number of well-known books in the West about the personalities of those who died forUkraine's resurrection, their places of living, activities and burials abroad. Among them: in Polish: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», in Ukrainian – «Generality of the Ukrainian Liberation Struggle: Generals and Admirals Biographies», «Ukrainian Military Emigration in Poland 1920–1939», «Perpetuation of the Unconquered: «Ukrainian War Memorials '20-'30s of the 20th century in Poland»,«Unforgotten graves «and others. In these and other publications, the author's field of observation included the press and publishing activities of Ukrainian immigrants in Poland. Even before the signing in April 1920 of the Polish-Ukrainian agreement on the joint struggle against Bolshevik Russia, which threatened the independence of both Poland and Ukraine, there was a Ukrainian diplomatic mission and its military section in Warsaw. Under its auspices, in the Polish capital was published the periodical «Son of Ukraine», edited by the writer and poet Mykola Voronyi. As the authorities treated the stay of a large group of Ukrainian refugees in Poland as a temporary state, the emigration structures of the ...

The purpose of the article is to investigate the system of functioning of the Ukrainian auteur cinematography in the 1960-80s, in the difficult Soviet times of the individuality and spirit oppression of the Ukrainian people as a nation in general and it is based on a comprehensive analysis and available scientific datas and sources. The relation of the auteur theory to the Ukrainian cinema of the Soviet period is going to be found out and also to investigate the development of prominent Ukrainian figures in the cinema and the peculiarities of their creative self-expression. Research Methodology. It is based on experiences caused by the problems and phenomena of modern screen art. To solve the set tasks, the following methods have been used: general scientific, analysis and synthesis, as well as philological, textological, structural and comparative, historical methods. The works of art history of the achievements in the Ukrainian and world cinema are being studied. The creative works of outstanding Ukrainian directors, screenwriters, cameramens and actors have been analyzed. The scientific novelty lies in the fact that the features and manifestations of the author's cinema of Ukraine in the 1960–1980s, completely unexplored materials, scientific works have a lot of evidence about the existence of authorship in Ukrainian cinema, therefore the specificity of the art of this period, as well as external factors affecting the directors during the creation of copyright works. The legal system of the period, and the peculiarities of copyright in Soviet times, are analyzed, the influence of political and juridical factors on the manifestation of the author's theory in Ukrainian cinema as a whole has been clarified. Conclsions. In the course of the study, the prerequisites and reasons for the emergence of the author's concept of its ethnic and national peculiarity, among the Soviet times traditional canons have been revealed. During the period of poetic cinema, a large number of Ukrainian literature works saw the light. ...

Автор цієї публікації – доктор філософії (2001) та доктор історії (2013), віце-президент Південно-Східного наукового інституту в Перемишлі (Польща) Олександр Колянчук. Народжений на Холмщині, внаслідок українців у рамках операції «Вісла» опинився на півночі Польщі, де й розпочав трудовий шлях освітянина та вченого-дослідника. Багато років був редактором українськомовних радіопередач в Ольштині. Активно співробітничав із редакціями українськомовних газет та журналів, які виходили в Польщі.Значну частину свого життя доктор Колянчук присвятив поверненню історичної пам'яті про борців за волю України, чий життєвий шлях завершився на території Польщі. Про персоналії полеглих за воскресіння України, місця їх життя, діяльності та поховань на чужині написав і видав низку відомих на Заході книжок. Серед них: польською мовою: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», українською мовою – «Генералітет Українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів», «Українська військова еміграція в Польщі 1920–1939 років», «Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х років ХХ ст. в Польщі», «Незабутні могили» та інші.У цих та інших у поле обсервації автора потрапили і пресова та видавнича діяль­ність української еміграції в Польщі.Ще до підписання у квітні 1920 р. польсько-українського договору про спільну боротьбу проти більшовицької Росії, яка загрожувала незалежності і Польщі, і України, у Варшаві діяла українська дипломатична місія та її військова секція. Під її егідою у столиці Польщі виходило періодичне видання «Син України», редактором якого був письменник і поет Микола Вороний.Оскільки до перебування численної групи українських утікачів влада у Польщі ставилися як до тимчасового стану, вже з кінця 1920 року в Тарнові розпочали діяльність еміграційні структури уряду УНР. На початку 1921 рр. в усіх таборах для інтернованих діяли цивільні та військові освітні заклади, художні ансамблі, видавали­ся 66 періодичних видань.Загалом упродовж 1920–1922 років лише у Варшаві виходило друком понад 20 українських видань. ; The author of this publication is Oleksandr Kolianchuk, Doctor of Philosophy (2001) and Doctor of History (2013), Vice-President of the South-Eastern Scientific Institute in Przemyśl (Poland). Born in the Chełm Land, as a result of the «Vistula» operation, he moved to northern Poland, where he began his career as an educator and research scientist. For many years he was the editor of Ukrainian-language radio programs in Olsztyn. He actively collaborated with the editorial boards of Ukrainian-language newspapers and magazines published in Poland.Dr. Kolianchuk devoted a significant part of his life to return to the historical memory of the fighters for the freedom of Ukraine, whose life ended in Poland. He wrote and published a number of well-known books in the West about the personalities of those who died forUkraine's resurrection, their places of living, activities and burials abroad. Among them: in Polish: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», in Ukrainian – «Generality of the Ukrainian Liberation Struggle: Generals and Admirals Biographies», «Ukrainian Military Emigration in Poland 1920–1939», «Perpetuation of the Unconquered: «Ukrainian War Memorials '20-'30s of the 20th century in Poland»,«Unforgotten graves «and others.In these and other publications, the author's field of observation included the press and publishing activities of Ukrainian immigrants in Poland.Even before the signing in April 1920 of the Polish-Ukrainian agreement on the joint struggle against Bolshevik Russia, which threatened the independence of both Poland and Ukraine, there was a Ukrainian diplomatic mission and its military section in Warsaw. Under its auspices, in the Polish capital was published the periodical «Son of Ukraine», edited by the writer and poet Mykola Voronyi.As the authorities treated the stay of a large group of Ukrainian refugees in Poland as a temporary state, the emigration structures of the UPR government began operating in Tarnów at the end of 1920. at the beginning of 1921, civilian and military educational institutions, art ensembles, and 66 periodicals operated in all internment camps.In total, during 1920–1922, more than 20 Ukrainian publications were published in only Warsaw.

Автор цієї публікації – доктор філософії (2001) та доктор історії (2013), віце-президент Південно-Східного наукового інституту в Перемишлі (Польща) Олександр Колянчук. Народжений на Холмщині, внаслідок українців у рамках операції «Вісла» опинився на півночі Польщі, де й розпочав трудовий шлях освітянина та вченого-дослідника. Багато років був редактором українськомовних радіопередач в Ольштині. Активно співробітничав із редакціями українськомовних газет та журналів, які виходили в Польщі.Значну частину свого життя доктор Колянчук присвятив поверненню історичної пам'яті про борців за волю України, чий життєвий шлях завершився на території Польщі. Про персоналії полеглих за воскресіння України, місця їх життя, діяльності та поховань на чужині написав і видав низку відомих на Заході книжок. Серед них: польською мовою: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», українською мовою – «Генералітет Українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів», «Українська військова еміграція в Польщі 1920–1939 років», «Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х років ХХ ст. в Польщі», «Незабутні могили» та інші.У цих та інших у поле обсервації автора потрапили і пресова та видавнича діяль­ність української еміграції в Польщі.Ще до підписання у квітні 1920 р. польсько-українського договору про спільну боротьбу проти більшовицької Росії, яка загрожувала незалежності і Польщі, і України, у Варшаві діяла українська дипломатична місія та її військова секція. Під її егідою у столиці Польщі виходило періодичне видання «Син України», редактором якого був письменник і поет Микола Вороний.Оскільки до перебування численної групи українських утікачів влада у Польщі ставилися як до тимчасового стану, вже з кінця 1920 року в Тарнові розпочали діяльність еміграційні структури уряду УНР. На початку 1921 рр. в усіх таборах для інтернованих діяли цивільні та військові освітні заклади, художні ансамблі, видавали­ся 66 періодичних видань.Загалом упродовж 1920–1922 років лише у Варшаві виходило друком понад 20 українських видань. ; The author of this publication is Oleksandr Kolianchuk, Doctor of Philosophy (2001) and Doctor of History (2013), Vice-President of the South-Eastern Scientific Institute in Przemyśl (Poland). Born in the Chełm Land, as a result of the «Vistula» operation, he moved to northern Poland, where he began his career as an educator and research scientist. For many years he was the editor of Ukrainian-language radio programs in Olsztyn. He actively collaborated with the editorial boards of Ukrainian-language newspapers and magazines published in Poland.Dr. Kolianchuk devoted a significant part of his life to return to the historical memory of the fighters for the freedom of Ukraine, whose life ended in Poland. He wrote and published a number of well-known books in the West about the personalities of those who died forUkraine's resurrection, their places of living, activities and burials abroad. Among them: in Polish: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», in Ukrainian – «Generality of the Ukrainian Liberation Struggle: Generals and Admirals Biographies», «Ukrainian Military Emigration in Poland 1920–1939», «Perpetuation of the Unconquered: «Ukrainian War Memorials '20-'30s of the 20th century in Poland»,«Unforgotten graves «and others.In these and other publications, the author's field of observation included the press and publishing activities of Ukrainian immigrants in Poland.Even before the signing in April 1920 of the Polish-Ukrainian agreement on the joint struggle against Bolshevik Russia, which threatened the independence of both Poland and Ukraine, there was a Ukrainian diplomatic mission and its military section in Warsaw. Under its auspices, in the Polish capital was published the periodical «Son of Ukraine», edited by the writer and poet Mykola Voronyi.As the authorities treated the stay of a large group of Ukrainian refugees in Poland as a temporary state, the emigration structures of the UPR government began operating in Tarnów at the end of 1920. at the beginning of 1921, civilian and military educational institutions, art ensembles, and 66 periodicals operated in all internment camps.In total, during 1920–1922, more than 20 Ukrainian publications were published in only Warsaw.

The author of this publication is Oleksandr Kolianchuk, Doctor of Philosophy (2001) and Doctor of History (2013), Vice-President of the South-Eastern Scientific Institute in Przemyśl (Poland). Born in the Chełm Land, as a result of the «Vistula» operation, he moved to northern Poland, where he began his career as an educator and research scientist. For many years he was the editor of Ukrainian-language radio programs in Olsztyn. He actively collaborated with the editorial boards of Ukrainian-language newspapers and magazines published in Poland.Dr. Kolianchuk devoted a significant part of his life to return to the historical memory of the fighters for the freedom of Ukraine, whose life ended in Poland. He wrote and published a number of well-known books in the West about the personalities of those who died forUkraine's resurrection, their places of living, activities and burials abroad. Among them: in Polish: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», in Ukrainian – «Generality of the Ukrainian Liberation Struggle: Generals and Admirals Biographies», «Ukrainian Military Emigration in Poland 1920–1939», «Perpetuation of the Unconquered: «Ukrainian War Memorials '20-'30s of the 20th century in Poland»,«Unforgotten graves «and others.In these and other publications, the author's field of observation included the press and publishing activities of Ukrainian immigrants in Poland.Even before the signing in April 1920 of the Polish-Ukrainian agreement on the joint struggle against Bolshevik Russia, which threatened the independence of both Poland and Ukraine, there was a Ukrainian diplomatic mission and its military section in Warsaw. Under its auspices, in the Polish capital was published the periodical «Son of Ukraine», edited by the writer and poet Mykola Voronyi.As the authorities treated the stay of a large group of Ukrainian refugees in Poland as a temporary state, the emigration structures of the UPR government began operating in Tarnów at the end of 1920. at the beginning of 1921, civilian and military educational institutions, art ensembles, and 66 periodicals operated in all internment camps.In total, during 1920–1922, more than 20 Ukrainian publications were published in only Warsaw. ; Автор цієї публікації – доктор філософії (2001) та доктор історії (2013), віце-президент Південно-Східного наукового інституту в Перемишлі (Польща) Олександр Колянчук. Народжений на Холмщині, внаслідок українців у рамках операції «Вісла» опинився на півночі Польщі, де й розпочав трудовий шлях освітянина та вченого-дослідника. Багато років був редактором українськомовних радіопередач в Ольштині. Активно співробітничав із редакціями українськомовних газет та журналів, які виходили в Польщі.Значну частину свого життя доктор Колянчук присвятив поверненню історичної пам'яті про борців за волю України, чий життєвий шлях завершився на території Польщі. Про персоналії полеглих за воскресіння України, місця їх життя, діяльності та поховань на чужині написав і видав низку відомих на Заході книжок. Серед них: польською мовою: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», українською мовою – «Генералітет Українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів», «Українська військова еміграція в Польщі 1920–1939 років», «Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х років ХХ ст. в Польщі», «Незабутні могили» та інші.У цих та інших у поле обсервації автора потрапили і пресова та видавнича діяль­ність української еміграції в Польщі.Ще до підписання у квітні 1920 р. польсько-українського договору про спільну боротьбу проти більшовицької Росії, яка загрожувала незалежності і Польщі, і України, у Варшаві діяла українська дипломатична місія та її військова секція. Під її егідою у столиці Польщі виходило періодичне видання «Син України», редактором якого був письменник і поет Микола Вороний.Оскільки до перебування численної групи українських утікачів влада у Польщі ставилися як до тимчасового стану, вже з кінця 1920 року в Тарнові розпочали діяльність еміграційні структури уряду УНР. На початку 1921 рр. в усіх таборах для інтернованих діяли цивільні та військові освітні заклади, художні ансамблі, видавали­ся 66 періодичних видань.Загалом упродовж 1920–1922 років лише у Варшаві виходило друком понад 20 українських видань.

The article deals with the re-establishment of the Ukrainian school in the above-mentioned period with taking into consideration the social and political situation in the country. The system of education was aimed at acquiring by rising generation professional knowledge and skills as early as possible. Labour principle of educational re-establishment predominated in applying methods of teaching.

У статті на основі новітніх досліджень та архівних джерел проаналізовано проблеми та результати діяльності селянських товариств взаємодопомоги на Волині у 1920-х рр., ставлення до них селянства та влади. Діяльність їх у першій половині 1920-х рр. була неефективною; пізніше вони змогли налагодити свою роботу і мати певні позитивні результати. Причинами цього були фінансові проблеми держави, складне становище багатьох селянських господарств. Радянська влада використовувала створення цих організацій не лише для потреб бідних селян, а й для вирішення класових, ідеологічних завдань, для подальшої колективізації селянських господарств. ; In the article, on the basis of the latest research and archival sources, the problems and results of the activities of peasant organizations for mutual aid in Volyn in 1920s, the attitude of the peasantry and the government towards them are analyzed.Peasant committees for mutual aid in Volyn were created from December 1921. They performed important functions in the social sphere, supported various groups of peasants (especially the poor) in the crisis years. The activity of the peasant mutual aid committees in Volyn in the first half of 1920s was ineffective. The reasons for this were the financial problems of the state, the difficult situation of many peasant households, the distrust of the peasants in these organizations, and much more. In 1922, peasant mutual aid committees were organized spontaneously in Volyn. Their members did not know their duties. Since 1924, committees functioned on the basis of the collective voluntary membership. These organizations were created by the Soviet power not only for the needs of the poor peasants, but also to solve class and ideological tasks. In 1925, the new charter was adopted on the activities of the peasant mutual aid committees. Only in the second half of 1920s, they were able to organize their work and have positive results of their activities. Elections to these organizations were often formal, under the control of the authorities. The Soviet power sought to unite the poor and middle peasant farms in the peasant mutual aid committees.The state increased aid to these organizations, but the improvement in the state of the peasant farms led to a change in the psychology of the peasants. This was not good for the ruling regime. The ruling party also used their activities for the further collectivization of the peasant farms. These organizations were reorganized in the early of 1930s. ; W artykule, opartym na najnowszych badaniach i źródłach archiwalnych, przeanalizowano problemy i wyniki komitetów chłopskich wzajemnej pomocy na Wołyniu w latach 20. XX w., Stosunek chłopstwa i rządu do nich. Ich działania w pierwszej połowie lat dwudziestych były nieskuteczne; później byli w stanie dostosować swoją pracę i uzyskać pozytywne rezultaty. Przyczyną tego były finansowe problemy państwa, trudna sytuacja wielu chłopskich gospodarstw rolnych. Władze sowieckie wykorzystywały tworzenie tych organizacji nie tylko dla potrzeb ubogich chłopów, ale także dla rozwiązywania problemów klasowych i ideologicznych dla dalszej kolektywizacji chłopskich gospodarstw.

У статті на основі новітніх досліджень та архівних джерел проаналізовано проблеми та результати діяльності селянських товариств взаємодопомоги на Волині у 1920-х рр., ставлення до них селянства та влади. Діяльність їх у першій половині 1920-х рр. була неефективною; пізніше вони змогли налагодити свою роботу і мати певні позитивні результати. Причинами цього були фінансові проблеми держави, складне становище багатьох селянських господарств. Радянська влада використовувала створення цих організацій не лише для потреб бідних селян, а й для вирішення класових, ідеологічних завдань, для подальшої колективізації селянських господарств. ; In the article, on the basis of the latest research and archival sources, the problems and results of the activities of peasant organizations for mutual aid in Volyn in 1920s, the attitude of the peasantry and the government towards them are analyzed.Peasant committees for mutual aid in Volyn were created from December 1921. They performed important functions in the social sphere, supported various groups of peasants (especially the poor) in the crisis years. The activity of the peasant mutual aid committees in Volyn in the first half of 1920s was ineffective. The reasons for this were the financial problems of the state, the difficult situation of many peasant households, the distrust of the peasants in these organizations, and much more. In 1922, peasant mutual aid committees were organized spontaneously in Volyn. Their members did not know their duties. Since 1924, committees functioned on the basis of the collective voluntary membership. These organizations were created by the Soviet power not only for the needs of the poor peasants, but also to solve class and ideological tasks. In 1925, the new charter was adopted on the activities of the peasant mutual aid committees. Only in the second half of 1920s, they were able to organize their work and have positive results of their activities. Elections to these organizations were often formal, under the control of the authorities. The Soviet power sought to unite the poor and middle peasant farms in the peasant mutual aid committees.The state increased aid to these organizations, but the improvement in the state of the peasant farms led to a change in the psychology of the peasants. This was not good for the ruling regime. The ruling party also used their activities for the further collectivization of the peasant farms. These organizations were reorganized in the early of 1930s. ; W artykule, opartym na najnowszych badaniach i źródłach archiwalnych, przeanalizowano problemy i wyniki komitetów chłopskich wzajemnej pomocy na Wołyniu w latach 20. XX w., Stosunek chłopstwa i rządu do nich. Ich działania w pierwszej połowie lat dwudziestych były nieskuteczne; później byli w stanie dostosować swoją pracę i uzyskać pozytywne rezultaty. Przyczyną tego były finansowe problemy państwa, trudna sytuacja wielu chłopskich gospodarstw rolnych. Władze sowieckie wykorzystywały tworzenie tych organizacji nie tylko dla potrzeb ubogich chłopów, ale także dla rozwiązywania problemów klasowych i ideologicznych dla dalszej kolektywizacji chłopskich gospodarstw.

Pamphlets of M. Hvylyoviy's is an effective journalistic materials, the functional distinction between the author and the image of the author on the basis of them helps to understand the features of journalistic communication. The article aims to trace the pamphlets of M. Hvylyoviy's the category of the author and the image of the author and to determine their functions in the process of journalistic communication; the goal is to show the opinions of scholars regarding the author and the image of the author; to compare definition of these concepts in philology and jurnalistilor; to distinguish between the pamphlets of the characteristics of the author and the author; to explain the functions of the two categories in journalism.Category of authorship in the theory of journalism is more common with its definitions in the literature, timing the author, the image of the author, the image of the narrator, the researchers use both spheres of creative activity. In the literature highlight the concept of «the creator of the artwork» as the subject of artistic activity, «the image of the author» — shows the artist's own account in his work, «the artist-creator», the interpreter of life events, the prophet and the mouthpiece of tradition and «the way of the storyteller» — as a contingent, and not a real author-creator. Artistic and journalistic works of different nature, which affects the features of the functioning in them of the author and the image of the author. Artwork drawn to your imaginary world, is an aesthetic system, autonomous in relation to the real world of the reader, the artist deliberately departs from verisimilitude, he wants to establish high aesthetic ideals. Journalistic text represents reality, this documentary system, important for the reader documento being played. Satirist-publicist analyzes the reality, appeals to the rational sphere of the reader, helps to understand the mental negative, activates the public; the category of theauthor is exactly is the actual narrative terms. The image of a pamphleteer emotional sensations sent to the recipient, it acts into the quasi-fictional the narrative field, provokes laught. Hvylyoviy-pamphleteer — is the polymath, politician art critic, pamphleteer embodies the jester, he mocks, criticizes and makes fun of everyone and everything. Communication potential of the pamphlets is determined by the author's rational comprehension of reality and the negative emotional impact of the image of the pamphleteer. ; Памфлеты Н. Хвылевого — эффективные журналистские материалы, функциональное разграничение категорий автор и образ автора на их примере помогает осознать особенности публицистической коммуникации. Сатирик-публицистанализирует реальную действительность, апеллирует к рациональной сфере читателя, помогает постигнуть умом отрицательное; категория автор представляет конкретно-фактический план повествования. Образ памфлетиста устремлен кэмоциональному ощущению реципиента, действиями в условно-вымышленном поле повествования он провоцирует смех. Хвылевый-памфлетист — это эрудит, политик, искусствовед, который логически рассуждает о негативной действительности, образ автора наделен чертами шута, он критикует и высмеивает всех и все. Коммуникативный потенциал памфлетов определяется авторским рациональным осмыслением реальности и эмоциональным влиянием образа памфлетиста. ; Памфлети М. Хвильового — ефективні журналістські матеріали, функціональне розмежування категорій автор та образ автора на їх основі допомагає усвідомити особливості публіцистичної комунікації. Сатирик-публіцист аналізує реальну дійсність, апелює до раціональної сфери читача, допомагає розумово осягнути негативне; категорія автор представляє конкретно-фактичний план оповіді. Образ памфлетиста скерований до емоційного відчуття реципієнта, діями в умовно-вигаданому полі оповіді він провокує сміх. Хвильовий-памфлетист — це ерудит, політик, мистецтвознавець, що логічно розмірковує про негативну дійсність, образ автора наділений рисами блазня, який критикує і висміює всіх і все. Комунікаційний потенціал памфлетів визначається авторським раціональним осмисленням реальності та емоційним впливом образу памфлетиста.

Дослідження присвячене комплексному вивченню політики радянської держави по відношенню до єврейської національної меншини у міжвоєнну добу. В роботі розглянуто політику радянської держави по відношенню до єврейської національної меншини України у 20-ті рр. XX ст. Також автором висвітлені особливості переселення та землевлаштування представників єврейської національної меншини на Південь України, Крим та Далекий Схід. В даному дослідженні охарактеризовано також особливості політики більшовицької влади по відношенню до українського єврейства у 30-ті рр. XX ст. ; The study is devoted to a comprehensive study of the policy of the Soviet state in relation to the Jewish national minority in the interwar period. The paper considers the policy of the Soviet state in relation to the Jewish national minority of Ukraine in the 1920s. The author also highlights the features of resettlement and land management of members of the Jewish national minority in southern Ukraine, Crimea and the Far East. This study also describes the features of the policy of the Bolshevik government in relation to Ukrainian Jewry in the 30's of XX century.

У статті розглянуто вплив політичних подій на становлення та розвиток українських гімназій. Висвітлено аспекти освітньої діяльності академіка М. Кравчука. Показано внесок ученого в обстоювання інтересів національної школи. ; The author considers impact of political events on becoming and development of Ukrainian gymnasia. The aspects of academician Kravchuk's educational activity are elucidated in the article. It is shown scientist's contribution to defending the interests of national school.

У статті автором проаналізовано динаміку чисельності громад Римо-католицької церкви на Півдні України в 20-30-ті рр. ХХ ст. Визначено політичні та демографічні фактори, що впливали на зміни чисельності громад в регіоні. ; In the article the author analyzed the dynamics of numberRoman-Catholic Church's societies in the South Ukraine in 20s-30s of the XXth century. The political and demographic factors which influence on change of number societies in regionwere defined.

У статті проаналізований адресант як автор політичного тексту, названірізні підходи до його визначення та класифікації. Автор зазначає, що адресант як елемент політичної комунікації присутній у політичному повідомленні в вигляді стилю, який можна розглядати в різних площинах, зокрема в площині лаконічності й красномовності, кризи й стабільності, демократичного й недемократичного врядування, комічного чи трагічного тощо. У статті встановлена кореляція між стилем політичного повідомлення та політичним дискурсом, політичними настроями відповідної спільноти загалом. ; В статье проанализирован адресант как автор политического текста,названные различные подходы к его определению и классификации. Автор отмечает, что адресант как элемент политической коммуникации присутствует в политическом сообщении в виде стиля, который можно рассматривать в разных аспектах, в частности лаконичности и красноречия, кризиса и стабильности, демократического и недемократического управления, комического или трагического и тому подобное. В статье установлена корреляция между стилем политического сообщения и политическим дискурсом, политическими настроениями соответствующего сообщества в целом. ; The study of political discourse in recent decades has become a popular areaof scientific studies both abroad and in Ukraine. But the complexity of political discourse as a phenomenon of political reality makes it difficult to adequately understand it and learn. Given the understanding of the political discourse as a set of political texts, incorporated by topic and updated in various forms of communication, there is a need to study political text. The very political text can be understood as a set of specific elements, such as sender, recipient and the context in which the message is transfered. This article focuses on the political sender as the author of political message. The author investigates its nature and role in political discourse by using political linguistics, semiotics and linguistics. In the article is analyzed the sender as author of political text, are called different approaches to its definition and classification. The author notes, that sender is as part of political communication as a style of the political message, that can be seen in different planes, particularly in the plane of brevity and eloquence, crisis and stability, democratic and nondemocratic governance, comic or tragic, etc. The paper established a correlation between the style of political messages and political discourse, political sentiments relevant community as a whole