Suchergebnisse

What is persistent pain? How do we communicate pain, not only in words but in visual images and gesture? How do we respond to the pain of another, and can we do it better? Can explaining how pain works help us handle it? This unique compilation of voices addresses these and bigger questions. Defined as having lasted over three months, persistent pain changes the brain and nervous system so pain no longer warns of danger: it seems to be a fault in the system. It is a major cause of disability globally, but it remains difficult to communicate, a problem both to those with pain and those who try to help. Language struggles to bridge the gap, and it raises ethical challenges in its management unlike those of other common conditions. Encountering Pain shares leading research into the potential value of visual images and non-verbal forms of communication as means of improving clinician–patient interaction. It is divided into four sections: hearing, seeing, speaking, and a final series of contributions on the future for persistent pain. The chapters are accompanied by vivid photographs co-created with those who live with pain. The volume integrates the voices of leading scientists, academics and contemporary artists with poetry and poignant personal testimonies to provide a manual for understanding the meanings of pain, for healthcare professionals, pain patients, students, academics and artists. The voices and experiences of those living with pain are central, providing tools for discussion and future research, shifting register between creative, academic and personal contributions from diverse cultures and weaving them together to offer new understanding, knowledge and hope. Praise for Encountering Pain 'This book is the result of a collaborative, multi-disciplinary investigation into the experience of pain and how it might be understood and ameliorated. Deborah Padfield's photographs, made in collaboration with pain sufferers, reveal how an otherwise debilitating, highly subjective and individualising experience might become a topic for intersubjective communication. Through her innovative and experimental photography we learn that the photographic image can potentially play a role in the medical field by addressing 'what is felt' by the patient alongside the usual indexical medical documentation of 'what is there'. In so doing photography may provide a means of sharing perceptual experience and stimulating doctor-patient discussion around the emotional interplay of body and mind. – Gina Glover, a photographic artist working in the fields of health, genetics and science.www.ginaglover.com 'This is a majestic volume. Visually striking, intellectually challenging, and experientially transformative, this book promises to change how everyone encounters pain.' – Dr Rob Boddice, Freie Universität Berlin 'From a remarkable variety of disciplinary and cultural perspectives – from medicine and therapy to the creative arts and philosophy – this inspirational and eye-opening collection succeeds in articulating the mysterious and overwhelmingly complex sensory experience that is pain. Pain, the encounters in this volume suggest, defies definition; it is subjective and unpredictable; it can be phantom or real. Through its radical and engaging use of testimonies, Encountering Pain never shies away from metaphor and the unfounded fear, that the allegorising of pain will dilute its reality. Examined through a multitude of verbal and non-verbal paradigms, contributors discuss the physicality of pain and its political, administrative and medical regulation; the body's trauma and expressiveness; how pain is transmuted into art. The communication of something that resists being expressed straightforwardly in verbal form metamorphoses, as you read this extraordinarily rich and innovative volume, into a metaphor for life itself, for who we are, how we become social beings by developing empathy and respect for the pain of others, for how we develop and then question through these interactions our sense of identity.' – Professor Stella Bruzzi, Dean, Faculty of Arts and Humanities, UCL 'Deborah Padfield's book, Perceptions of Pain (2003), introduced a ground-breaking strategy through which photography became an effective tool to interpret pain – an aspect of human experience that can, so often, appear inexplicable. The powerful images in this book are further evidence of the collaborative strength of photography and its special ability to give voice to those who are excluded.' – Dewi Lewis, Publisher 'A work that brings photographic, figurative and poetic images of chronic pain to the clinic and demonstrates how visual, communicative frameworks can re-voice experiences and diagnoses of pain. This major, deeply reflective collection of papers represents a turning-point in defining the multifaceted importance of painscapes in clinical, therapeutic, and humanistic advocacy work. It firmly situates the arts and humanities, alongside the sciences, in responding to the pressing need for new strategies to alleviate chronic pain.' - Prof Brian Hurwitz, Emeritus Professor of Medicine and the Arts, King's College London 'Pain and its ever-increasing numbers of sufferers inhabit a kind of night world isolated from the "normal" day world. 'A bandage hides the place where each is living', W.H. Auden once wrote, while we, the healthy, 'stand elsewhere'. Encountering Pain is an attempt to narrow this rift by making sure sufferers are heard, seen, and able to speak again – so that they might be better understood. Padfield and Zakrzewska have assembled an impressive team of patients, healthcare providers, artists and academicians, all determined to make pain more visible and communicable. The authors compellingly demonstrate that language -- whether in the form of words, gestures or images – is a necessary first step towards alleviating pain. That it can often be as powerful as medicine. '- Dr David Biro, Associate Clinical Professor of Dermatology at SUNY Health Science Center @ Brooklyn and author of The Language of Pain: Finding Words, Compassion, and Relief.

Τις τελευταίες δεκαετίες, ο πλανήτης μας αντιμετωπίζει όλο και περισσότερες παγκόσμιες προκλήσεις, όπως η αύξηση του πληθυσμού παγκοσμίως, η εξάντληση των ορυκτών πρώτων πόρων, η ανεπαρκής παραγωγή τροφίμων, η κλιματική αλλαγή και πολλά περιβαλλοντικά προβλήματα. Ως αποτέλεσμα, η εφαρμογή της βιώσιμης βιοοικονομίας θεωρείται ως μια γενική λύση από τη φύση της. Ωστόσο, η βιοοικονομία είναι μια πολυδιάστατη έννοια που περιλαμβάνει οικονομική, περιβαλλοντική και κοινωνική διάσταση και δεν υπάρχει καθολικά συμφωνημένος ορισμός. Εξαρτάται από την προοπτική κάποιου και το πεδίο που εμπλέκεται. Έτσι, διεθνείς οργανισμοί και κυβερνήσεις, προσπαθούν να ορίσουν την έννοια της κυκλικής και βιώσιμης βιοοικονομίας. Από αυτούς τους ορισμούς, νομοθεσίες, πολιτικές και στρατηγικές, αναπτύσσονται και εφαρμόζονται συνεχώς, και αυτός είναι ακριβώς ο λόγος για τον οποίο ο ορισμός της βιοοικονομίας είναι κρίσιμος. Η έννοια της βιοοικονομίας χρειάστηκε αρκετά χρόνια για να ωριμάσει ως πολιτική στρατηγική και παγκόσμια ιδέα. Ως εκ τούτου, μια παγκόσμια ανοδική τάση στην ανάπτυξη της πολιτικής βιοοικονομίας συνεχίστηκε από το 2015. Βασικά, για να επιτευχθεί παγκόσμια εφαρμογή της αειφορίας, η βιοοικονομία πρέπει να γίνει η κατευθυντήρια ιδέα σε επίπεδο κάθε χώρας. Η ανάπτυξη της βιοοικονομίας ως εθνικής στρατηγικής εξαρτάται από τις διάφορες αλληλεπιδράσεις μεταξύ των διαφόρων παραγόντων όπως δημόσιοι και ιδιωτικοί φορείς, πρωτογενείς τομείς, νέες τεχνολογίες και ανθρώπινοι πόροι, καινοτόμες έρευνες, παράγοντες ζήτησης και κοινωνίας. Κάθε χώρα πρέπει να ακολουθεί ένα βασικό σύνολο αρχών που περιλαμβάνει λογοδοσία, διαφάνεια, συμμετοχή στη διαμόρφωση στρατηγικής, αποτελεσματικότητα, συνοχή, δικαιοσύνη, καθώς και να αναπτύσσει τις πολιτικές της πρωτοβουλίες. Ως αποτέλεσμα της γενικής έννοιας της βιοοικονομίας, η πρώτη Ευρωπαϊκή Στρατηγική Βιοοικονομίας ανακοινώθηκε το 2012 με στόχο μια βιώσιμη, κυκλική βιοοικονομία σε ολόκληρη την Ευρώπη, μια ευθυγράμμιση του οικονομικού-τεχνο-κοινωνικο-περιβαλλοντικού τοπίου, βελτιστοποίηση των επιπτώσεων σε τομείς της βιοοικονομίας. Με αυτόν τον τρόπο, η στρατηγική βιοοικονομίας σκοπεύει να προσφέρει μια μακροπρόθεσμη ισορροπία οικονομικών, περιβαλλοντικών και κοινωνικών κερδών, συνδυάζοντας τη βιώσιμη χρήση ανανεώσιμων πόρων για ζωοτροφές, τρόφιμα, βιολογικά προϊόντα και βιοενέργεια, με την αποκατάσταση και προστασία της βιοποικιλότητας, των οικοσυστημάτων και φυσικών πόρων σε νερό και γη στην Ευρώπη και πέραν αυτής. Λαμβάνοντας υπόψη τη σημασία της αποκεντρωμένης και τοπικής διάστασης της βιοοικονομίας, αναλύονται τρεις διαφορετικές ευρωπαϊκές χώρες του Νότου και συγκεκριμένα της Μεσογειακής λεκάνης, της Γαλλίας, της Ιταλίας και της Ισπανίας. Συγκεκριμένα, παρατίθενται η στρατηγική που σχετίζεται με τη βιοοικονομία, ο συντάκτης της, οι βασικοί στόχοι, οι τομείς προτεραιότητας, το σχέδιο δράσης, καθώς και τα μέτρα για την προώθηση της στρατηγικής κάθε χώρας. Στο τελευταίο μέρος της διατριβής, δίνεται έμφαση στην Ελλάδα ως ευρωπαϊκή χώρα καθώς και στην προοπτική της βιοοικονομίας της Ελλάδας. Λαμβάνοντας υπόψη τη σκληρή οικονομική κρίση από το 2009, παρουσιάζονται στρατηγικές που σχετίζονται με τη βιοοικονομία, καθώς και οι βασικοί τους στόχοι και οι τομείς προτεραιότητας. Επιπλέον, εντοπίζονται ορισμένες προτάσεις που μπορούν να στηρίξουν τη βιοοικονομία και να ενισχύσουν την Ελλάδα γενικά. ; During the last decades, our planet is dealing with more and more global challenges such as worldwide population growth, depletion of fossil raw materials, inadequate food production, climate change, and many environmental problems. As a result, the implementation of sustainable bioeconomy is considered a general solution through its nature. However, bioeconomy is a multidimensional concept that includes economic, environmental, and social dimension, and there is no universally agreed definition. It depends on somebody's perspective and the field that he is involved in. Thus, international institutions and governments attempt to identify the notion of circular and sustainable bioeconomy. From those definitions, legislation, policies, and strategies are being developed and implemented continuously, which is exactly why defining bioeconomy is critical. The concept of bioeconomy took several years to mature as a political strategy and a global idea. Therefore, a global upward trend in the growth of bioeconomy policy has continued since 2015. Basically, in order to achieve global implementation of sustainability, bioeconomy has to become the guiding concept at any country's level. The development of the bioeconomy as a national strategy depends on the various interactions among the different factors such as public and private stakeholders, primary sectors, new technologies, human resources, innovating research, demand-side, and societal factors. Each country should follow a basic set of principles that include accountability, transparency, participation in Strategy Formulation, effectiveness, coherence, fairness, and policy initiatives. As a result of the general bioeconomy concept, the first European Bioeconomy Strategy was announced in 2012 aiming at a sustainable, circular bioeconomy across Europe, an alignment of economic-techno-socio- environmental landscape, optimize impact within sectors of the bioeconomy. In this way, bioeconomy strategy intends to provide a long-term balance of economic, environmental, and social profits combing the sustainable use of renewable resources for feed, food, bio-based products, and bioenergy, with the restoration and protection of biodiversity, ecosystems, and natural resources across water and land in Europe and beyond. Considering the importance of the decentralized and local dimension of bioeconomy, three different European countries of the South and especially the Mediterranean basin – France, Italy, and Spain are analyzed. In particular, the bioeconomy-related strategy, the author, the key goals, the priority areas, the action plan, and measures for promoting the strategy of each country are listed. In the last part of the thesis, it focuses on Greece as a European country and the bioeconomy perspective of Greece. Taking into account the cruel financial crisis since 2009, bioeconomy-related strategies are presented as well as the key goals and the priority areas. Moreover, some proposals are identified which can support bioeconomy and strengthen Greece generally.

The author argues that polity and policies of Getúlio Vargas's Estado Novo cannot be fully understood without exploring the legacy of Rio Grande do Sul. The southern state's first republican governor, Júlio de Castilhos, had taken inspiration in Auguste Comte's multifaceted political philosophy and inculcated its authoritarian traits into political institutions. Yet, he and his followers substantially adapted Comte's positivism to the specific economic and political circumstances in their republiqueta sui generis. In contrast to Comte, the State merged temporal and spiritual powers to pursue evolutionary political changes, a balanced socioeconomic modernisation, and the incorporation of the populus qua paternalistic public policies, and all this with a strong focus on education. Changing contexts resulted in further adjustments, when Vargas became governor in 1928: an 'orderly' inclusion of the opposition into the polity, a stronger state interventionism in the economy and labor market, and an experimentation with state corporatism. These experiences paved the way for this comtismo-turned-castilhismo-turning-varguismo to enter the national stage two years later. Despite all the compromises with other contenders for power that Vargas had to make thereafter, he and his gaúcho and other co-opted protégés remained united in the strong belief in technical solutions to social problems and a quest for rational institutions to carry out transformative policies. For them, the State was to be agent of development, tutor of corporate interest groups, and now also guarantor of national security. While highlighting the significant, and still underestimated, impact of French positivism on Vargas's first 15 years in government, the article places emphasis on the pragmatic dimensions of its appropriation, propagation, and reinterpretation by two generations of state-builders. ; El autor sostiene que el sistema político y las políticas del Estado Nuevo de Getúlio Vargas no pueden comprenderse plenamente sin explorar el legado de Rio Grande del Sur. El primer gobernador republicano del estado sureño, Júlio de Castilhos, se inspiró en la polifacética filosofía política de Auguste Comte e inculcó sus rasgos autoritarios en las instituciones políticas. Sin embargo, él y sus seguidores adaptaron sustancialmente el positivismo de Comte a las circunstancias económicas y políticas específicas de su republiqueta sui generis. A diferencia de Comte, el Estado fusionó los poderes temporales y espirituales para llevar a cabo cambios políticos evolutivos, una modernización socioeconómica equilibrada y la incorporación del pueblo a través de políticas públicas paternalistas, y todo, con un fuerte enfoque en la educación. Los cambios contextuales dieron lugar a nuevos ajustes cuando Vargas se convirtió en gobernador en 1928: una inclusión "ordenada" de la oposición en el sistema político, un mayor intervencionismo estatal en la economía y el mercado de trabajo, y una experimentación con el corporativismo estatal. Estas experiencias allanaron el camino para que este comtismo convertido en castilhismo y convertiendose en varguismo entrara en la escena nacional dos años después. A pesar de todas las concesiones que, a partir de entonces, Vargas tuvo que hacer a otros contendientes por el poder, él, sus Sul-Riograndenses y otros protegidos cooptados permanecieron unidos por la fuerte creencia en soluciones técnicas a los problemas sociales y por la búsqueda de instituciones racionales para llevar a cabo políticas transformadoras. Para ellos, el Estado debía ser agente de desarrollo, tutor de los grupos de interés corporativos y, ahora, también garante de la seguridad nacional. Al mismo tiempo que se destaca el significativo, y aún subestimado, impacto del positivismo francés en los primeros 15 años de gobierno de Vargas, el artículo pone énfasis en las dimensiones pragmáticas de su apropiación, propagación y reinterpretación por parte de dos generaciones de constructores de Estado. ; O autor argumenta que o sistema político e as políticas do Estado Novo de Getúlio Vargas não podem ser completamente compreendidos sem explorar o legado do Rio Grande do Sul. O primeiro governador republicano do estado sulino, Júlio de Castilhos, inspirou-se na filosofia política multifacetada de Auguste Comte e inculcou os seus traços autoritários nas instituições políticas. No entanto, ele e os seus seguidores adaptaram substancialmente o positivismo de Comte às circunstâncias econômicas e políticas específicas na sua republiqueta sui generis. Em contraste com Comte, o Estado fundiu poderes temporais e espirituais para prosseguir mudanças políticas evolutivas, uma modernização socioeconômica equilibrada, e a incorporação do povo através de políticas públicas paternalistas, e tudo isso com um forte enfoque na educação. A mudança de contextos resultou em mais ajustes, quando Vargas se tornou governador em 1928: uma inclusão "ordenada" da oposição na política, um intervencionismo estatal mais forte na economia e no mercado de trabalho, e uma experimentação com o corporativismo estatal. Tais experiências abriram o caminho para que este comtismo transformado em castilhismo e transformando-se em varguismo entrasse na cena nacional dois anos depois. Apesar das concessões que, em seguida, Vargas teve de fazer a outros concorrentes ao poder, ele, os seus gaúchos, e outros protegidos cooptados permaneceram unidos na forte crença em soluções técnicas para problemas sociais e na procura de instituições racionais para levar a cabo políticas transformadoras. O Estado deveria ser agente de desenvolvimento, tutor de grupos de interesse corporativos, e, além disso, dirigente da segurança nacional. Ao mesmo tempo em que salienta o impacto significativo, e ainda subestimado, do positivismo francês nos primeiros 15 anos de governo de Vargas, o artigo enfatiza as dimensões pragmáticas da sua apropriação, propagação e reinterpretação por duas gerações de construtores do Estado.

Поступила в редакцию: 05.06.2020. Принята к печати: 25.03.2021. ; Публикатор с благодарностью вспоминает М. Г. Петрову, в свое время познакомившую его с архивными материалами, спустя годы позволившими в работе над настоящей публикацией полнее и основательнее прокомментировать затронутые им темы и эпизоды, а также выражает свою признательность М. В. Строганову, консультировавшему его по некоторым вопросам истории деятельности редакции «Русского богатства» и сотрудникам Справочной службы Отдела газет РГБ за сообщенные библиографические сведения. ; Submitted: 05.06.2020. Accepted: 25.03.2021. ; The author gratefully recalls M. G. Petrova who once introduced him to archival materials, which later allowed him to comment more fully and thoroughly on the topics and episodes he touched upon in the work on this publication, and also expresses his gratitude to M. V. Stroganov, who advised him on some issues of the history of the editorial office of Russkoye Bogatstvo and to the staff of the Reference Service of the Department of Newspapers of the RSL for the bibliographic information provided. ; В публикации вводятся в научный оборот документы, сохранившиеся в фондах Научно-исследовательского отдела рукописей РГБ и Российского государственного архива литературы и искусства и касающиеся литературной, общественно-политической и материально-бытовой жизни редакции журнала «Русское богатство». Эти документы, наравне с документальными свидетельствами литературной деятельности, служат уяснению личных предпочтений, оценок, отношений, вскрытию внутренних механизмов редакционно-журнальной жизни. Хронологический период, к которому относятся архивные материалы (1896–1900), — это рубежная в истории журнала пора, когда он, во-первых, становится легальным печатным органом народников, во-вторых, восстанавливается артельный принцип его издания, и, наконец, взаимоотношения членов редакции начинают последовательно регламентироваться, равно как и все финансовые потоки, проходившие через редакцию, в большей мере, чем раньше, привнося в работу редакции юридически организованный порядок, позволявший журналу продолжать существовать, несмотря на многие затруднения — цензурные, политические, репрессивные — выпавшие на его долю в течение долгого и тяжелого его пути к читателю. Представленные материалы рассказывают о некоторых эпизодах судьбы знаменитого журнала в изменяющихся исторических условиях, уточняют факты личных, литературных и финансовых взаимоотношений внутри редакции, а краткий реальный комментарий восстанавливает историко-литературный контекст описываемых в этих документах фактов. Предметом публикуемых документов являются конкретные, в том числе экономические, обстоятельства В публикации вводятся в научный оборот документы, сохранившиеся в фондах Научно-исследовательского отдела рукописей РГБ и Российского государственного архива литературы и искусства и касающиеся литературной, общественно-политической и материально-бытовой жизни редакции журнала «Русское богатство». Эти документы, наравне с документальными свидетельствами литературной деятельности, служат уяснению личных предпочтений, оценок, отношений, вскрытию внутренних механизмов редакционно-журнальной жизни. Хронологический период, к которому относятся архивные материалы (1896–1900), — это рубежная в истории журнала пора, когда он, во-первых, становится легальным печатным органом народников, во-вторых, восстанавливается артельный принцип его издания, и, наконец, взаимоотношения членов редакции начинают последовательно регламентироваться, равно как и все финансовые потоки, проходившие через редакцию, в большей мере, чем раньше, привнося в работу редакции юридически организованный порядок, позволявший журналу продолжать существовать, несмотря на многие затруднения — цензурные, политические, репрессивные — выпавшие на его долю в течение долгого и тяжелого его пути к читателю. Представленные материалы рассказывают о некоторых эпизодах судьбы знаменитого журнала в изменяющихся исторических условиях, уточняют факты личных, литературных и финансовых взаимоотношений внутри редакции, а краткий реальный комментарий восстанавливает историко-литературный контекст описываемых в этих документах фактов. Предметом публикуемых документов являются конкретные, в том числе экономические, обстоятельства работы редакции «Русского богатства», которые до настоящего времени нечасто становились предметом историко-литературных публикаций и статей. ; This article introduces into scholarly circulation documents kept in the funds of the Scientific Research Department of Manuscripts of the RSL and the Russian State Archive of Literature and Art relating to literary, socio-political, and material life of the Russkoye Bogatstvo magazine. Along with documentary evidence of literary activity, these documents serve to clarify human preferences, assessments, relationships, and reveal the internal mechanisms of the editorial life of the magazine. The chronological period which the archival materials date back to (1896–1900) is a landmark in the history of the magazine when it first became a legal print medium of the Narodniks and, second, recovered the cooperative principle of its publication. Finally, during the period in question, the relations between the members of the editorial board began to be regulated progressively. Also, to a greater extent than before, all financial flows that passed through the editorial board started to be regulated legally organising the work of the editorial board which allowed the magazine to continue to exist despite the many difficulties — censorious, political, repressive — it had to face on its long and difficult way to the reader. The materials presented in the article tell about some episodes of the fate of the famous magazine under the changing historical conditions and clarify facts of human, literary, and financial relations in the editorial board, while a brief real commentary restores the historical and literary context of the facts described in these documents. The subject of the published documents is specific circumstances including economic ones of the editorial office of Russkoye Bogatstvo, which until now have rarely been the subject of historical and literary publications and articles. ; Работа выполнена в Институте мировой литературы имени А. М. Горького РАН за счет гранта Российского научного фонда (РНФ, проект № 20-18-00003 «Русская литература и журналистика в предреволюционную эпоху: формы взаимодействия и методология анализа»). ; The work was performed at the Gorky Institute of World Literature of the RAS and funded through a grant from the Russian Science Foundation (RSF, project 20-18-00003 "Russian Literature and Journalism in the Pre-Revolutionary Era: Forms of Interaction and Methodology of Analysis").

The purpose of this article is to study the legal essence of such a method of calculating the lawyer's fee as «success fee», disclosing its positive and negative features, as well as the experience of the European Court of Human Rights and the experience of foreign countries in its application. In the context of disclosing the subject of research, both to achieve the goal of scientific work and to ensure the completeness, objectivity, reliability and persuasiveness of the results, the author used a set of general and special methods that are characteristic of legal science. In particular, the origin and long historical path of development of this legal institution were studied with the help of the historical method. The system-structural method made it possible to formulate the general structure of the study, and the dialectical one – to analyze first of all legislative provisions and jurisprudence on the possibility of using the «success fee» as a way to calculate the lawyer's fee. Using a comparative legal method, the legislation of foreign countries was analyzed, which provided an opportunity to use their positive experience in terms of calculating the amount of attorney's fees. This article discloses the scientific approaches of researchers to determine the nature of the expenses on legal assistance primarily concerning the nature of the «success fee», its positive and negative features, as well as analyzes the provisions of domestic and foreign legislators on the possibility of consolidating in the contract for legal assistance a condition that indicates such a way of calculating the amount of wages of a lawyer as a «fee for success». Significant part of the work is devoted to the analysis of the law enforcement practice of Ukrainian courts and the European Court of Human Rights, both in general as to the possibility and expediency of the existence of certain criteria for limiting its size. It is noted that a significant number of foreign countries do not prohibit the possibility of using the «success fee», taking into account the existence of certain restrictions concerning the categories of cases, or the perception of it as an additional reward. This article discloses the scientific approaches of researchers to determine the nature of the expenses on legal assistance primarily concerning the nature of the «success fee», its positive and negative features, as well as analyzes the provisions of domestic and foreign legislators on the possibility of consolidating in the contract for legal assistance a condition that indicates such a way of calculating the amount of wages of a lawyer as a «fee for success». Significant part of the work is devoted to the analysis of the law enforcement practice of Ukrainian courts and the European Court of Human Rights, both in general as to the possibility and expediency of the existence of certain criteria for limiting its size. It is noted that a significant number of foreign countries do not prohibit the possibility of using the «success fee», taking into account the existence of certain restrictions concerning the categories of cases, or the perception of it as an additional reward. ; Метою даної статті є дослідження правової сутності такого способу обчислення гонорару адвоката як «гонорар успіху», розкриття його позитивних та негативних рис, а також досвіду практики Європейського суду з прав людини та досвіду зарубіжних країн у його застосуванні. У контексті розкриття предмета дослідження як для досягнення мети наукової роботи, так і забезпечення повноти, об'єктивності, достовірності та переконливості отриманих результатів автором було застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що є характерними для правової науки. Зокрема, за допомогою історичного методу було досліджено зародження та тривалий історичний шлях розвитку даного правового інституту. Системно-структурний метод надав змогу сформулювати загальну структуру дослідження, а діалектичний – проаналізувати насамперед положення законодавства та судової практики щодо можливості використання «гонорару успіху» як способу обчислення гонорару адвоката. За допомогою порівняльно-правового методу, було проаналізовано законодавство зарубіжних країн, що надало можливість використання їх позитивного досвіду в аспекті обчислення розміру гонорару адвоката. В даній статті розкриваються наукові підходи дослідників щодо визначення сутності витрат на правову допомогу насамперед, що стосується природи «гонорару успіху», позитивних та негативних його рис, а також аналізуються положення вітчизняного та зарубіжного законодавців щодо можливості закріплення в договорі про надання правової допомоги умови, яка свідчить про такий спосіб обчислення розміру оплати праці адвоката як «гонорар успіху». Значна частина роботи присвячена аналізу правозастосовної практики українських судів та Європейського суду з прав людини, як взагалі щодо можливості, так і щодо доцільності існування певних критеріїв обмеження його розміру. Звертається увага, що значна кількість зарубіжних країн не забороняють можливість використання «гонорару успіху», враховуючи насамперед наявність певних обмежень щодо категорій справ, або ж сприйняття його як додаткової винагороди. На основі проведеного дослідження робиться висновок, згідно з яким враховуючи принцип свободи договору, адвокат і клієнт мають можливість зазначити у вказаному договорі умову щодо «гонорару успіху» як спосіб обчислення гонорару адвоката, за яким досягнення певного результату повинно сприйматись не як предмет договору, а саме як юридичний факт (відкладальна обставина), з настанням якого сторони обумовлюють необхідність здійснення оплати належної адвокату винагороди за досягнення ним відповідно рівня якості його діяльності. Аргументується, що позитивними рисами «гонорару успіху» є збільшення фінансової доступності надання правової допомоги для населення та його націленість на результат, що в багатьох випадках може покращити якість надання такої допомоги, а також захистити інтереси можливого клієнта адвоката від понесення ним зайвих витрат.

Full list of authors: Hegglin, Michaela I.; Tegtmeier, Susann; Anderson, John; Bourassa, Adam E.; Brohede, Samuel; Degenstein, Doug; Froidevaux, Lucien; Funke, Bernd; Gille, John; Kasai, Yasuko; Kyrölä, Erkki T.; Lumpe, Jerry; Murtagh, Donal; Neu, Jessica L.; Pérot, Kristell; Remsberg, Ellis E.; Rozanov, Alexei; Toohey, Matthew; Urban, Joachim; von Clarmann, Thomas; Walker, Kaley A.; Wang, Hsiang-Jui; Arosio, Carlo; Damadeo, Robert; Fuller, Ryan A.; Lingenfelser, Gretchen; McLinden, Christopher; Pendlebury, Diane; Roth, Chris; Ryan, Niall J.; Sioris, Christopher; Smith, Lesley; Weigel, Katja.-- This is an Open Access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (http://creativecommons.org/licenses/by/4.0/), which permits unrestricted reuse, distribution, and reproduction in any medium, provided the original work is properly cited. ; The Stratosphere-troposphere Processes and their Role in Climate (SPARC) Data Initiative (SPARC, 2017) performed the first comprehensive assessment of currently available stratospheric composition measurements obtained from an international suite of space-based limb sounders. The initiative's main objectives were (1) to assess the state of data availability, (2) to compile time series of vertically resolved, zonal monthly mean trace gas and aerosol fields, and (3) to perform a detailed intercomparison of these time series, summarizing useful information and highlighting differences among datasets. The datasets extend over the region from the upper troposphere to the lower mesosphere (300-0.1 hPa) and are provided on a common latitude-pressure grid. They cover 26 different atmospheric constituents including the stratospheric trace gases of primary interest, ozone (O3) and water vapor (H2O), major long-lived trace gases (SF6, N2O, HF, CCl3F, CCl2F2, NOy ), trace gases with intermediate lifetimes (HCl, CH4, CO, HNO3), and shorter-lived trace gases important to stratospheric chemistry including nitrogen-containing species (NO, NO2, NOx, N2O5, HNO4), halogens (BrO, ClO, ClONO2, HOCl), and other minor species (OH, HO2, CH2O, CH3CN), and aerosol. This overview of the SPARC Data Initiative introduces the updated versions of the SPARC Data Initiative time series for the extended time period 1979-2018 and provides information on the satellite instruments included in the assessment: LIMS, SAGE I/II/III, HALOE, UARS-MLS, POAM II/III, OSIRIS, SMR, MIPAS, GOMOS, SCIAMACHY, ACE-FTS, ACEMAESTRO, Aura-MLS, HIRDLS, SMILES, and OMPS-LP. It describes the Data Initiative's top-down climatological validation approach to compare stratospheric composition measurements based on zonal monthly mean fields, which provides upper bounds to relative inter-instrument biases and an assessment of how well the instruments are able to capture geophysical features of the stratosphere. An update to previously published evaluations of O3 and H2O monthly mean time series is provided. In addition, example trace gas evaluations of methane (CH4), carbon monoxide (CO), a set of nitrogen species (NO, NO2, and HNO3), the reactive nitrogen family (NOy ), and hydroperoxyl (HO2) are presented. The results highlight the quality, strengths and weaknesses, and representativeness of the different datasets. As a summary, the current state of our knowledge of stratospheric composition and variability is provided based on the overall consistency between the datasets. As such, the SPARC Data Initiative datasets and evaluations can serve as an atlas or reference of stratospheric composition and variability during the "golden age"of atmospheric limb sounding. The updated SPARC Data Initiative zonal monthly mean time series for each instrument are publicly available and accessible via the Zenodo data archive (Hegglin et al., 2020). © 2021 The Author(s). ; The research of Michaela I. Hegglin was supported by the CSA SSEP (grant no. 9SCIGRA-29), the ESA STSE-SPIN (contract no. 4000105291/12/I-NB), and the ESA Water Vapour Climate Change Initiative (contract no. 4000123554). The research of Susann Tegtmeier was funded by the WGL project TransBrom and the EU project SHIVA (grant no. FP7-ENV-2007-1-226224). Work at the Jet Propulsion Laboratory, California Institute of Technology, was funded by the National Aeronautics and Space Administration (NASA). The Atmospheric Chemistry Experiment is a Canadian-led mission mainly supported by the CSA. Development of the ACE-FTS gridded datasets was supported by grants from the Canadian Foundation for Climate and Atmospheric Sciences and the CSA. MIPAS data analysis and validation was supported by the German Federal Ministry for Economic Affairs and Energy (grant no. 50EE1547) and by the ESA Ozone Climate Change Initiative. Bernd Funke acknowledges support by the Spanish MCINN (grant no. ESP2017-87143-R and PID2019-110689RB-I00) and EC FEDER funds. Development of the SCIA-MACHY and IUP-OMPS gridded datasets at the University of Bremen was funded in part by the German Research Foundation (DFG) Research Units SHARP (grant no. FOR1095) and VolImpact (grant no. FOR2820), the German Aerospace Agency (DLR) SADOS project, ESA SQWG and Ozone CCI projects, EU/ECMWF C3S project, and the University and State of Bremen. Alexei Rozanov and Carlo Arosio also acknowledge the German HLRN (High-Performance Computer Center North) and the thread-safe FOR-TRAN library GALAHAD. In addition, Carlo Arosio acknowledges the support by the PRIME program of the German Academic Exchange Service (DAAD) and ESA's Living Planet Fellowship SOLVE. Work on HIRDLS was supported in the US by the National Aeronautics and Space Administration (NASA) and in the UK by the National Environmental Research Council (NERC). Development of the Odin/SMR gridded datasets was supported by the Swedish National Space Agency (SNSA). ; With funding from the Spanish government through the Severo Ochoa Centre of Excellence accreditation SEV-2017-0709. ; Peer reviewed

Koval I. M. FRANCIS BACON – AN EXCELLENT INNOVATOR AND PROPAGANDER OF SCIENCEThe article attempts to consider the philosophical-theoretical activity of F. Bacon aimed at revealing the roleand place of science and scientific knowledge in mastery of law by human and nature as an important factor of socialprogress.It has been established that F. Bacon was one of the first thinkers to understand the nature of the new era and theimportance of experimental scientific research for the socio-economic, political, legal, moral and cultural developmentof society. He has creatively articulated the idea of science as a force capable of equipping a man with knowledge and asan important factor in his self-improvement.The article focuses on F. Bacon's desire to actively pursue experimental research as a necessary condition forbroadening and deepening knowledge of the environment, Identification of the laws and patterns of development andfunctioning of natural phenomena, without which it is impossible for human to gain power over nature. The thinkerwas convinced that the mastery of nature and the exploitation of human beings could only be achieved through thecreation of new technologies and the constant improvement of scientific and technological inventions. The philosopherpoints out the need for a close creative link between science and technology.The paper argues that F. Bacon considered the development of a new method and methodology to be importantfor new scientific research. The philosopher declares the experimental exploration of nature as the basis for thedevelopment of scientific knowledge, and the logic behind this development should be the inductive generalization ofThe article noted that F. Bacon was an active supporter of British colonialism, and in science he had a special role toplay in his ambitions to make Britain a strong world state.The thinker was convinced that science could ensure not only economic development, but also the defensive capacityof the State, in which military science and the art of war play an important role, the expansion of trade relations withother countries, and the expansion of its territory and territory through the acquisition of new colonies.The article states that F. Bacon emphasized the close dialectic relationship between theory and practice. Anypractice, he said, could be successful if it was based on a scientifically based theory.It was found that the significant role of F. Bacon focused on experience and experimentation, focusing on carefulselection of facts. Thus, F. Bacon saw in science the great strength and social value of progressive development ofsociety.As a result of scientific research, the author of the article considers the analysis of the creativity of F. Bacon inscientific research and its evaluation. The philosophical-theoretical ideas of F. Bacon attracted the weight of WesternEuropean scientists B. Bykhovsky, T. Kotarbinsky, M. Melvil, B. Russell, L. Feyerbach, L. Feikhtanwerg, F. Fischerand others. Some aspects of the creative heritage of the English thinker were analyzed in their works by representativesof Soviet and Russian science G. Alexandrov, V. Asmus, A. Deborin, F. Kogan-Bernstein, O. Litvinova, A. Lunacharsky,Y. Mikhalenko, I. Narsky, V. Sokolov, A. Subbotin and others.Unfortunately, among the domestic researchers of scientific F. Bacon has not yet been given sufficient attention.the results of the study. ; У статті здійснено спробу розглянути філософсько-теоретичну діяльність Ф. Бекона, спрямовану на розкриттяролі і місця науки і наукових знань в опануванні людиною і законом природи як важливого чинника соціальногопрогресу.Установлено, що Ф. Бекон був одним із перших мислителів, хто усвідомив характер нової епохи і значення екс-периментальних наукових досліджень для соціально-економічного, політичного, правового, морально-етичногота культурного розвитку суспільства.Він творчо сформулював ідею щодо науки як сили, яка здатна озброїти людину знаннями, і як важливого чин-ника її самовдосконалення. У статті акцентується увага на прагненні Ф. Бекона до активного проведення експери-ментальних досліджень як необхідної умови розширення і поглиблення знань про навколишній світ, виявленнязаконів і закономірностей розвитку і функціонування природних явищ, без чого не можна заволодіти людиноювладою над природою. Мислитель був упевнений у тому, що опанувати природу і поставити її собі на службу люди-на може тільки за умови створення нової техніки, постійно вдосконалюючи науково-технічні винаходи. Філософнаголошує на необхідності тісного творчого зв'язку науки й техніки.У статті обґрунтовується, що важливим аспектом нових наукових досліджень Ф. Бекон уважав розробленнянового методу і методології дослідження. Основою розвитку наукових знань філософ оголошує експерименталь-не дослідження природи, а логікою, що забезпечує цей розвиток, має бути індуктивне узагальнення результатівдослідження.У статті наголошується, що Ф. Бекон був активним прихильником політики й ідеології британського коло-ніалізму. У науці він відводив особливу роль, мріючи тим самим перетворити Велику Британію в сильну світовудержаву.Мислитель був упевнений у тому, що наука здатна забезпечити не тільки економічний розвиток, а й обороноз-датність держави, в якій важливу роль відіграє військова наука і військове мистецтво, розширення торговельнихзв'язків з іншими країнами, а також розширення своєї території за рахунок придбання нових колоній.У статті вказується, що Ф. Бекон акцентував увагу на тісному діалектичному взаємозв'язку теорії і практики.Будь-яка практика, як заявляв він, може бути успішною, якщо вона спирається на науково обґрунтовану теорію.Установлено, що значну роль Ф. Бекон відводив досвіду й експерименту, зосереджуючи увагу на ґрунтовномувідборі фактів. Таким чином, Ф. Бекон у науці бачив велику силу і соціальну цінність прогресивного розвиткусуспільства.У результаті наукового дослідження автором статті розглядається аналіз творчості Ф. Бекона в науковихрозвідках та його оцінка. Філософські теоретичні ідеї Ф. Бекона привертали увагу західноєвропейських ученихБ. Биховського, Т. Котарбинського, М. Мелвиля, Б. Рассела, Л. Фейєрбаха,, Л. Фейхтанверга, Ф. Фішера та ін.Деякі аспекти творчої спадщини англійського мислителя аналізували у своїх працях представники радянської таросійської науки Г. Александров, В. Асмус, А. Деборин, Ф. Коган-Бернштейн, О. Литвинова, А. Луначарський,Ю. Михаленко, І. Нарський, В. Соколов, А. Субботін та ін.На жаль, серед вітчизняних дослідників Ф. Бекону дотепер не приділено достатньо уваги.

The purpose of this article is to study the legal essence of such a method of calculating the lawyer's fee as «success fee», disclosing its positive and negative features, as well as the experience of the European Court of Human Rights and the experience of foreign countries in its application. In the context of disclosing the subject of research, both to achieve the goal of scientific work and to ensure the completeness, objectivity, reliability and persuasiveness of the results, the author used a set of general and special methods that are characteristic of legal science. In particular, the origin and long historical path of development of this legal institution were studied with the help of the historical method. The system-structural method made it possible to formulate the general structure of the study, and the dialectical one – to analyze first of all legislative provisions and jurisprudence on the possibility of using the «success fee» as a way to calculate the lawyer's fee. Using a comparative legal method, the legislation of foreign countries was analyzed, which provided an opportunity to use their positive experience in terms of calculating the amount of attorney's fees. This article discloses the scientific approaches of researchers to determine the nature of the expenses on legal assistance primarily concerning the nature of the «success fee», its positive and negative features, as well as analyzes the provisions of domestic and foreign legislators on the possibility of consolidating in the contract for legal assistance a condition that indicates such a way of calculating the amount of wages of a lawyer as a «fee for success». Significant part of the work is devoted to the analysis of the law enforcement practice of Ukrainian courts and the European Court of Human Rights, both in general as to the possibility and expediency of the existence of certain criteria for limiting its size. It is noted that a significant number of foreign countries do not prohibit the possibility of using the «success fee», taking into account the existence of certain restrictions concerning the categories of cases, or the perception of it as an additional reward. This article discloses the scientific approaches of researchers to determine the nature of the expenses on legal assistance primarily concerning the nature of the «success fee», its positive and negative features, as well as analyzes the provisions of domestic and foreign legislators on the possibility of consolidating in the contract for legal assistance a condition that indicates such a way of calculating the amount of wages of a lawyer as a «fee for success». Significant part of the work is devoted to the analysis of the law enforcement practice of Ukrainian courts and the European Court of Human Rights, both in general as to the possibility and expediency of the existence of certain criteria for limiting its size. It is noted that a significant number of foreign countries do not prohibit the possibility of using the «success fee», taking into account the existence of certain restrictions concerning the categories of cases, or the perception of it as an additional reward. ; Метою даної статті є дослідження правової сутності такого способу обчислення гонорару адвоката як «гонорар успіху», розкриття його позитивних та негативних рис, а також досвіду практики Європейського суду з прав людини та досвіду зарубіжних країн у його застосуванні. У контексті розкриття предмета дослідження як для досягнення мети наукової роботи, так і забезпечення повноти, об'єктивності, достовірності та переконливості отриманих результатів автором було застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що є характерними для правової науки. Зокрема, за допомогою історичного методу було досліджено зародження та тривалий історичний шлях розвитку даного правового інституту. Системно-структурний метод надав змогу сформулювати загальну структуру дослідження, а діалектичний – проаналізувати насамперед положення законодавства та судової практики щодо можливості використання «гонорару успіху» як способу обчислення гонорару адвоката. За допомогою порівняльно-правового методу, було проаналізовано законодавство зарубіжних країн, що надало можливість використання їх позитивного досвіду в аспекті обчислення розміру гонорару адвоката. В даній статті розкриваються наукові підходи дослідників щодо визначення сутності витрат на правову допомогу насамперед, що стосується природи «гонорару успіху», позитивних та негативних його рис, а також аналізуються положення вітчизняного та зарубіжного законодавців щодо можливості закріплення в договорі про надання правової допомоги умови, яка свідчить про такий спосіб обчислення розміру оплати праці адвоката як «гонорар успіху». Значна частина роботи присвячена аналізу правозастосовної практики українських судів та Європейського суду з прав людини, як взагалі щодо можливості, так і щодо доцільності існування певних критеріїв обмеження його розміру. Звертається увага, що значна кількість зарубіжних країн не забороняють можливість використання «гонорару успіху», враховуючи насамперед наявність певних обмежень щодо категорій справ, або ж сприйняття його як додаткової винагороди. На основі проведеного дослідження робиться висновок, згідно з яким враховуючи принцип свободи договору, адвокат і клієнт мають можливість зазначити у вказаному договорі умову щодо «гонорару успіху» як спосіб обчислення гонорару адвоката, за яким досягнення певного результату повинно сприйматись не як предмет договору, а саме як юридичний факт (відкладальна обставина), з настанням якого сторони обумовлюють необхідність здійснення оплати належної адвокату винагороди за досягнення ним відповідно рівня якості його діяльності. Аргументується, що позитивними рисами «гонорару успіху» є збільшення фінансової доступності надання правової допомоги для населення та його націленість на результат, що в багатьох випадках може покращити якість надання такої допомоги, а також захистити інтереси можливого клієнта адвоката від понесення ним зайвих витрат.

Sustainable development is one of the most challenging and pressing challenges facing humanity. One of the driving factors of sustainable development is the successful development of human potential and the transformation of this potential into human capital. In recent decades, reproducible human capital has begun to occupy a significant share in the structure of the national wealth of many developed countries. In developed countries, the share of human capital in the country's national wealth reaches 70%, thereby significantly exceeding the importance of natural and physical capital in economic growth. Due to the variety of factors and conditions affecting the sustainable development of countries, the development of human potential and the formation of human capital around the world is happening with different dynamics. This largely depends on government priorities and policies in the field of full development of human potential, the creation of favorable social, economic and environmental conditions for its successful implementation. The author researches the factors that influence the development of human capital to varying degrees, analyzes various government policies aimed at the development of human capital, analyses experience of the public administration mechanisms in the Republic of Azerbaijan aimed at human development and the development of human capital. An important aspect of the success of the implementation of government programs is the assessment by influential international organizations of various country indicators. The article also highlights topical issues related to the development of human capital within the framework of national development priorities until 2030. The reforms carried out in the Republic of Azerbaijan in the field of vocational education, health care, demographic policy, the implementation of programs to support the private sector, especially small and medium-sized businesses, the creation of favorable conditions for investment in various sectors of the economy are important factors for the development of human capital in the medium and long term. The purpose of the article is to study the factors influencing the development of human capital in the Republic of Azerbaijan, to analyze the state measures carried out in the country aimed at creating the necessary conditions for the development of human capital. ; Сталий розвиток є одним із найскладніших і нагальних викликів, які стоять перед людством. Одним із рушійних факторів сталого розвитку є успішний розвиток людського потенціалу та перетворення цього потенціалу в людський капітал. В останні десятиліття відтворюваний людський капітал почав займати значну частку в структурі національного багатства багатьох розвинених країн. У розвинених країнах частка людського капіталу в національному багатстві країни досягає 70%, що значно перевищує значення природного та фізичного капіталу в економічному зростанні. Через різноманітність факторів та умов, що впливають на сталий розвиток країн, розвиток людського потенціалу та формування людського капіталу у всьому світі відбувається з різною динамікою. Це значною мірою залежить від державних пріоритетів та політики у сфері повноцінного розвитку людського потенціалу, створення сприятливих соціальних, економічних та екологічних умов для його успішної реалізації. Автор досліджує фактори, які різною мірою впливають на розвиток людського капіталу, аналізує різноманітну державну політику, спрямовану на розвиток людського капіталу, аналізує досвід механізмів державного управління в Азербайджанській Республіці, спрямованих на розвиток людського потенціалу та розвиток людського капіталу. Важливим аспектом успішності виконання державних програм є оцінка впливовими міжнародними організаціями різноманітних показників країни. У статті також висвітлюються актуальні питання розвитку людського капіталу в рамках національних пріоритетів розвитку до 2030 року. Реформи, що проводяться в Азербайджанській Республіці у сфері професійно-технічної освіти, охорони здоров'я, демографічної політики, реалізації програм підтримка приватного сектора, особливо малого та середнього бізнесу, створення сприятливих умов для інвестування в різні галузі економіки є важливими факторами розвитку людського капіталу в середньостроковій та довгостроковій перспективі. Метою статті є вивчення факторів, що впливають на розвиток людського капіталу в Азербайджанській Республіці, аналіз проведених у країні державних заходів, спрямованих на створення необхідних умов розвитку людського капіталу. ; Сталий розвиток є одним із найскладніших і нагальних викликів, які стоять перед людством. Одним із рушійних факторів сталого розвитку є успішний розвиток людського потенціалу та перетворення цього потенціалу в людський капітал. В останні десятиліття відтворюваний людський капітал почав займати значну частку в структурі національного багатства багатьох розвинених країн. У розвинених країнах частка людського капіталу в національному багатстві країни досягає 70%, що значно перевищує значення природного та фізичного капіталу в економічному зростанні. Через різноманітність факторів та умов, що впливають на сталий розвиток країн, розвиток людського потенціалу та формування людського капіталу у всьому світі відбувається з різною динамікою. Це значною мірою залежить від державних пріоритетів та політики у сфері повноцінного розвитку людського потенціалу, створення сприятливих соціальних, економічних та екологічних умов для його успішної реалізації. Автор досліджує фактори, які різною мірою впливають на розвиток людського капіталу, аналізує різноманітну державну політику, спрямовану на розвиток людського капіталу, аналізує досвід механізмів державного управління в Азербайджанській Республіці, спрямованих на розвиток людського потенціалу та розвиток людського капіталу. Важливим аспектом успішності виконання державних програм є оцінка впливовими міжнародними організаціями різноманітних показників країни. У статті також висвітлюються актуальні питання розвитку людського капіталу в рамках національних пріоритетів розвитку до 2030 року. Реформи, що проводяться в Азербайджанській Республіці у сфері професійно-технічної освіти, охорони здоров'я, демографічної політики, реалізації програм підтримка приватного сектора, особливо малого та середнього бізнесу, створення сприятливих умов для інвестування в різні галузі економіки є важливими факторами розвитку людського капіталу в середньостроковій та довгостроковій перспективі. Метою статті є вивчення факторів, що впливають на розвиток людського капіталу в Азербайджанській Республіці, аналіз проведених у країні державних заходів, спрямованих на створення необхідних умов розвитку людського капіталу.

Dear readers, Take a long and deep breath… For many of us, it is the first time we can truly breathe since the beginning of the COVID-19 pandemic and the murder of George Floyd. It is without a question that last year brought many challenges, but it also gave us an unintended reprieve to discover and reflect upon new solutions to tackle ongoing systemic crises, such as racism, gun violence, and the COVID-19 pandemic. It is with much excitement that our board's June 2021 issue features research and analyses crossing the spectrum of "Public Health Preparedness and Response." In this issue, you will find a study on a policy addressing gun violence, analyses underscoring the threat of antimicrobial resistance, and a look at the toll food deserts take on Hispanic communities. As the new board of the Public Health Review (PHR), we focused on rebranding our journal with a new logo and revitalized social media accounts, in addition to launching new communication priorities for the year to expand our readership and public engagement with our journal and podcast, Perspectives. More than ever, researchers are recognizing the importance of incorporating an antiracist approach, and we aim to help elevate their work to a broad audience. To complement this mission, we are currently in the process of developing several community-building strategies, which we are excited to implement in the latter half of this year. Through Perspectives, our podcast editors have highlighted the work of BIPOC public health leaders who are at the forefront of advancing health equity in Minnesota. We are also creating more transparency within and across our board. To that end, we are ecstatic to launch a new space where you, as readers, can hear us speak more directly to our values as an editorial board and share the knowledge that each board member brings. Our first piece comes from Section Editor, Faiza Hassan, regarding the abrupt change of the CDC mask mandate. CDC Friend or Foe? : Reflections on the latest mask mandate It is no secret the United States government did not handle the deadly pandemic well. Often, the Trump administration and political servants across the nation struggled to keep up with millions of Americans losing income, little support or PPE for frontline healthcare workers all the while COVID-19 ran rampant, crashing in wave after wave throughout every community. Yet, despite some missteps, the CDC—a trusted voice—worked hard to provide constant updates to scared Americans. It was a relief. A year later, epidemiologists have learned more about the virus and a massive health care effort has rapidly provided not just one vaccine but several highly effective ones. As more and more individuals get vaccinated, the restrictions from last year are quickly lifting. The CDC says fully vaccinated individuals can remove their masks, and in many cases resume activities they engaged in prior to the pandemic. For individuals that have not been vaccinated yet, the leading U.S. public health agency recommends continuing to wear your mask in public and to schedule your vaccine appointment. This sounds easy enough to understand. However, it opens doors for misinformation, deliberate misunderstandings of the mask mandate, and leaves our vulnerable communities even more so. Gaps in the new CDC mask mandate beg the question: Which Americans exactly is the CDC protecting? All of us? Or just communities that have the highest vaccination rates—typically, white communities with higher incomes. Most communities of color are still waiting to receive the vaccine, which the government often struggled to distribute equitably. In our nation's capital, 80% of recent COVID-19 cases now occur within the Black community in part due to issues with access. Immunocompromised individuals and families with children still too young to receive a shot feel left out to dry with no clear guidance for them. Most importantly, this will make it harder to distinguish who has truly been vaccinated. The CDC guidelines require we place trust in individuals to be honest and help protect their community, where in many cases these are the same people who refused to abide by CDC precautions in the depth of the pandemic. Their actions were selfish, short-sighted, and did a disservice to the vulnerable communities as case rates increased. Ultimately, I fear these new guidelines will throw the country into confusion again. Vaccination rates may struggle to cross the necessary threshold and the pandemic will continue to simmer. After the past year, we cannot allow any more individuals to die in part due to the selfish behavior of others. In my humble opinion, the CDC has been irresponsible in how they communicated this mask mandate. And I'm not alone: The Washington Post and NPR report concerns from national nurses union to health equity researchers. Many in the medical community also share this sentiment; it has been an abrupt and rather jarring transition from strict restrictions toward this push back to normalcy. The CDC would do well to retract and revise their guidance. Editor's note: The opinions expressed in this piece are those of the author and do not necessarily reflect the views of the Public Health Review. * * * As you take this opportunity to breathe, we hope that reading and listening to these exciting public health research and initiatives at PHR might reinvigorate yourself and sustain your momentum in our collective fight against health inequities. Remember that at stressful times like these, where our collective thoughts and efforts are continuously demanded, we must pause and breathe. Sincerely, Serena Xiong 2021 Executive Editor, Public Health Review

The aim of the article is to study the impact of economic development on the family, identify the contradictory nature of this impact by identifying forms of manifestation in communities with different national and cultural traditions and finding solutions to these problems in the Republic of Azerbaijan. Methodology and research methods. The methodological basis of the study is a systematic approach and comprehensive research, which allowed the institution of the family in modern society to get a complete picture of the impact of the economic sphere. At the same time, general research methods were used as a method of analysis, synthesis and generalization, as an empirical research method of comparative analysis When studying the impact of economic development on the family institution, the method of content analysis of journalistic articles published in newspapers and magazines, opinion polls for various purposes, interviews with officials and competent experts, analysis of statistics published by relevant official bodies and other methods of political and sociological analysis were used. The scientific novelty of the article. For the first time in the article, it is concluded that the influence of economic development on the institution of the family cannot be underestimated the stability of marriage and this influence depends on the dominant national, moral and cultural values in society. This is based on an analysis of the situation in the Republic of Azerbaijan over the past century. Conclusions. Summing up the research, the author concludes that the impact of economic development on the institution of the family is ambiguous. Thus, based on specific statistics, we can say that the number of divorces is growing in economically developed countries. This trend is mainly due to the fact that women have gained economic independence and are not afraid of financial difficulties after a divorce. This is not so in Azerbaijan. Thus, based on statistics over the last hundred years, we can say that the number of divorces during periods of economic crisis is higher than during periods of economic growth. In other words, economic development does not increase the number of divorces. In fact, this can be explained by the uniqueness of the Azerbaijani family, which is more based on common national and moral values. ; Целью статьи является изучение влияния экономического развития на семью, выявление противоречивого характера этого воздействия путем выявления форм проявления в общностях с различными национально-культурными традициями и поиск решений данных проблем в Азербайджанской Республике. Методология и методы исследования. Методологической основой исследования является системный подход и комплексное исследование, которое позволило институту семьи в современном обществе получить полную картину воздействия экономической сферы. В то же время были использованы такие общие методы исследования, как метод анализа, синтеза и обобщения, в качестве эмпирического метода исследования сравнительного анализа. При изучении влияния экономического развития на институт семьи использовался метод контент-анализа журналистских статей, публикуемых в газетах и журналах, социологические опросы различного назначения, интервью с должностными лицами и компетентными экспертами, анализ статистики, опубликованный соответствующими официальными органами, и другие методы политического и социологического анализа. Научная новизна статьи. Впервые в статье делается вывод о влиянии экономического развития на институт семьи, нельзя недооценивать устойчивость брака, и это влияние зависит от доминирующих национально-нравственных и культурных ценностей в обществе. Это основано на анализе ситуации в Азербайджанской Республике за прошедшее столетие. Выводы. Подводя итоги исследования, автор приходит к выводу, что влияние экономического развития на институт семьи неоднозначно. Таким образом, исходя из конкретной статистики, можно сказать, что количество разводов растет в экономически развитых странах. Эта тенденция в основном объясняется тем, что женщины обрели экономическую независимость и не боятся финансовых трудностей после развода. Это не так в Азербайджане. Таким образом, на основании статистики за последние сто лет можно сказать, что количество разводов в периоды экономического кризиса выше, чем впериоды экономического роста. Иными словами, экономическое развитие не увеличивает количество разводов. Фактически это можно объяснить уникальностью азербайджанской семьи, которая больше основана на общих национальных и моральных ценностях. ; Метою статті є вивчення впливу економічного розвитку на сім'ю, виявлення суперечливого характеру цього впливу шляхом виявлення форм прояву в спільнотах з різними національно-культурними традиціями і пошук рішень таких проблем в Азербайджанській Республіці. Методологія і методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід і комплексне дослідження, яке дозволило інституту сім'ї у сучасному суспільстві отримати повну картину впливу економічної сфери. Водночас були використані такі загальні методи дослідження, як метод аналізу, синтезу і узагальнення, як емпіричного методу дослідження порівняльного аналізу. У процесі вивчення впливу економічного розвитку на інститут сім'ї використовувався метод контент-аналізу журналістських статей, опублікованих у газетах і журналах, соціологічні опитування різного призначення, інтерв'ю з посадовими особами та компетентними експертами, аналіз статистики, опублікований відповідними офіційними органами, та інші методи політичного і соціологічного аналізу. Наукова новизна статті. Уперше у статті робиться висновок про те, що вплив економічного розвитку на інститут сім'ї не можна недооцінювати, стійкість шлюбу і цей вплив залежать від домінуючих національно-моральних і культурних цінностей у суспільстві. Це засновано на аналізі ситуації в Азербайджанській Республіці за минуле сторіччя. Висновки. Підбиваючи підсумки дослідження, автор доходить висновку, що вплив економічного розвитку на інститут сім'ї неоднозначний. Таким чином, виходячи з конкретної статистики, можна сказати, що кількість розлучень зростає в економічно розвинених країнах. Ця тенденція в основному пояснюється тим, що жінки здобули економічну незалежність і не бояться фінансових труднощів після розлучення. Це не так в Азербайджані. Таким чином, на підставі статистики за останні сто років можна сказати, що кількість розлучень у періоди економічної кризи вища, ніж у періоди економічного зростання. Іншими словами, економічний розвиток не збільшує кількість розлучень. Фактично це можна пояснити унікальністю азербайджанської сім'ї, яка більше заснована на загальних національних і моральних цінностях.

Die spätmoderne, neoliberale Gesellschaft hat uns in eine Spirale der Beschleunigung und Entfremdung geführt, die Folgeprobleme wie Klimakrise und Pandemie ausgelöst hat. Antworten zur Lösung dieser durch Technologien mitverursachten Probleme sind oft noch mehr und noch komplexere Technologien. So wird ein fehlgeleitetes System fortgeschrieben und die Krisenanfälligkeit immer weiter erhöht. An die mögliche der Reduktion von Komplexität wird dabei oft nicht gedacht. Das Gehen, als "Low-Tech-Technologie", vereint zahlreiche Chancen in sich: Neben seinem Potenzial für die anstehende globale Decarbonisierung zum Klimaschutz und der Senkung von Gesundheits- und Infrastrukturkosten, bietet seine Aufwertung in der öffentlichen Meinung weitere Potenziale: Eine Verbesserung der Ich-Umwelt-Beziehung, die Transformation des Stadtraums zu einem positiv erlebbaren Sinnesraum und die damit verbundene Erhöhung der Lebensqualität: Das kognitive Potenzial des Gehens kann der Spirale der Beschleunigung und Entfremdung entgegenwirken: Ein dringend notwendiger Wandel von einem EGO- in ein ECO-System, wie es C. Otto Scharmer in seiner "Theorie U" beschreibt, ist längst erforderlich. Die vorliegende Masterarbeit versucht dem soziokulturellen Feld des Gehens in Wien auf die Spur zu kommen. Die Antworten auf die drei Forschungsfragen zeigen, welche Machtverhältnisse, Narrationslinien, Konfliktlinien und Argumentationsstrategien den Diskurs zum Gehen im Wiener Straßenraum beherrschen, welche manifesten und latenten Sinnkonstruktionen im Dispositiv bestehen, und wie das Gehen genutzt werden kann, um politische und planerische Ziele effizienter zu erreichen. Dazu wurde ein grafisches Dispositivschema "Wirklichkeitskonstruktion Gehen" konstituiert und analysiert. Zentrales Forschungsobjekt darin ist ein Online-Diskurs einer österreichischen Tageszeitung. Dispositivanalysen wurden noch selten versucht, hier wurde ein neuer theoretischer Zugang entwickelt, der zukünftig sogar an anderen Themen erprobt werden kann. Auch die Analyse von Internet-Foren ist ein junges Forschungsgebiet. Hierfür wurde vom Autor das Instrument der Diskurslinienkategorisierung entwickelt, das sich zur Darstellung des Forums als hilfreich erwiesen hat. Weiters kamen für die Auswertung des Online-Forums eine Inhaltsanalyse nach Mayring und die Feinstrukturanalyse von Textsequenzen nach Froschauer/Lueger zum Einsatz. Die empirischen Ergebnisse aus dem Online-Diskurs wurden in Crosschecks mit der realen Umwelt, sozialphilosophischen Theorien und mit Fachkonzepten der Wiener Stadtplanung verglichen. Daraus wurden die Forschungsfragen beantwortet. Die Masterarbeit zeigt, dass das Automobil, mit seinen Versprechungen von Freiheit, Fortschritt, Geschwindigkeit, Aufschwung, Individualität, Status und unbeschränkter Mobilität, die öffentlichen Straßenräume nachhaltig geprägt hat. Auf latenter Ebene wird es zunehmend zum Substitut, mit dessen Hilfe Selbstwirksamkeitserfahrung ermöglicht wird, und es wird Symbol für die Ersatzbefriedigung individueller Bedürfnisse und Kontrolle im Leben, die wir im alltäglichen Hamsterrad der Wettbewerbsgesellschaft verlieren. Von aufstrebenden Gruppen wird eine faire Umverteilung der Nutzungsflächen im Straßenraum eingefordert. Dadurch könnte in Wien die Erreichung der Klimaziele bei gleichzeitiger Verbesserung der Lebensqualität erreicht werden. Im öffentlichen Diskurs herrschen Machtkonflikte zwischen Gruppen von Verkehrsteilnehmenden vor. Politik und Planung werden mit ihren abstrakten Zielsetzungen in der Öffentlichkeit schwer verstanden. Das transformative Potenzial des Gehens wird nicht genützt, weil visionäre Narrative fehlen. Die vorliegende Masterarbeit skizziert, wie Sinnklüfte zur BürgerIn überbrückt werden könnten. Sie beschreibt, wie Entschleunigung durch das Gehen zu Selbstwirksamkeitserfahrung, gesellschaftlicher Transformation, besserer Lebensqualität sowie zur Erreichung der Klimaziele beitragen könnten. Der Ausblick reflektiert die im Rahmen der Arbeit entwickelten Analysemethoden. ; Late modern, neoliberal society has led us into a spiral of acceleration and alienation, which, in turn, has triggered or aided defining challenges such as the climate crisis or the current pandemic. Conventional answers to solving these problems - which are partly caused by technological advances - often include an even greater pish for more and more complex technologies. As a result, a misguided system is perpetuated and made susceptible to further crises. By contrast, alternative solutions involving a reduction of complexity often find only cursory consideration. Walking as a "low-tech technology" creates numerous opportunities: In addition to its contribution to decarbonization , its health benefits and its role in curbing infrastructure expenditures, promoting its public acceptance and status promises additional benefits: An improvement of the relationship between individuals and the environment, the transformation of urban space into a sensory space offering a more immediate and positive experience, and an associated increase in the quality of life. The cognitive promise of walking can counteract the spiral of acceleration and alienation and promote an urgent move from an EGO- to an ECO-system, as described by C. Otto Scharmer in his "Theory U". This master thesis seeks to trace and explore walking as a socio-cultural domain in Vienna. It investigates the power relations, narratives, conflict and argumentative strategies that shape and dominate the discourse on walking in the Vienna street space, and in analyses the observable and latent paradigms persist in the contemporary dispositif. For this purpose, the thesis develops and analyzes a graphical representation of the dispositive entitled " Walking as Construction of Reality", with the online discourse in an Austrian daily newspaper as its central research object. As dispositif analyses are rare in the literature, the thesis develops a new theoretical approach that may also be tested on other topics in future work. The analysis of Internet foruma is also a recent field of research. Here, the author developed an instrument for categorizing discourse lines as a tool for representing the forum. The online forum was further scrutinized using content analysis (as proposed by Mayring), and a detailed structural analysis of text sequences (Froschauer/Lueger). The empirical results from the online discourse were subsequently juxtaposed in cross-checks with the physical environment, with relevant socio-philosophical theories and with applicable professional urban-planning concepts in Vienna. The approach allowed developing answers to the main research questions. The master thesis shows that the automobile, with its promises of freedom, progress, speed, economic development, individuality, status and unconstrained mobility, has had a lasting impact on public street spaces. On a latent level, it is increasingly becoming a substitute for experiences of self-efficacy, and it is serving as a replacement for a satisfaction of individual needs and control in life that we lose in the "everyday hamster wheel" of competitive society. By contrast, aspiring groups are demanding a fair redistribution of usable space in the street space, which could further the achievement of climate goals in Vienna, while also improving the quality of life. Meanwhile, the public discourse remains characterized by power conflicts between different groups of road users. Abstract policy directions and planning objectives are difficult to communicate and not easily understood by the public, and without visionary narratives, the transformative potential of walking remains unrealised. The thesis outlines approaches for bridging the prevalent gaps in communication and understanding could be bridged. It describes how deceleration through walking could contribute to self-efficacy experiences, societal transformation, better quality of life, and the achievement of climate goals. The outlook reflects on the analytical methods developed and applied in the thesis. ; Abweichender Titel laut Übersetzung der Verfasserin/des Verfassers ; Arbeit an der Bibliothek noch nicht eingelangt - Daten nicht geprüft ; Wien, FH Campus Wien, Masterarb., 2021 ; (VLID)6240893

The article is devoted to the study of the social distance of the youth of Luhansk region. Social distance described as a certain degree of closeness and remoteness of people in relation to each other. It illustrates social relationships among people of different cultures, nationalities, social groups, so it is relevant for research. Exploring the problem of social distance, the author turns to the scientific works and research of such scientists as R. Park, E. Bogardus, V. Paniotto, N. Panina and others, describing their contribution to the development of science on this topic. The purpose of this article is to study the social distance of young people in Luhansk region, by conducting this study at the local level, which indicates the lack of such experience before. For this purpose, we chose the method of questionnaires, and 418 young people of Luhansk region of different ages and fields of activity acted as respondents. The study used a simplified method of E. Bogardus to measure the degree of social distance of respondents to representatives of certain social groups, and the terminology of interpretation of social distance by N. Panina. Also, a simplified scale of social distance was used, limited to three possible answers: "I agree to communicate with them personally", "I agree to accept them in society, but would like to avoid personal communication" and "No I want them to be in our society in general, "and not only national minorities but also social groups of a marginal nature and representatives of sexual minorities were chosen as social groups. Particular attention was paid to the description of the results of the study. The study found that young people in Luhansk region have social closeness to residents of the European Union, are tolerant of people with disabilities, people with COVID-19 and IDPs, as well as socially distant from marginalized groups, sexual minorities and more. As a result, it was proved that the students have an average level of social distance. ; Статья посвящена исследованию социальной дистанции молодежи Луганской области. Социальную дистанцию можно описать как определенную степень близости и удаленности людей по отношению друг к другу. Она иллюстрирует социальные взаимоотношения среди представителей разных культур, национальностей, социальных групп, поэтому актуальна для научного исследования. Исследуя проблему социальной дистанции, автор обращается к научным работам и исследований таких ученых, как Р. Парк, Э. Богардус, В. Паниотто, Н. Панина и другие, описывая их вклад в развитие науки по данной теме. Целью данной статьи является исследование социальной дистанции молодежи Луганской области путем проведения данного исследования на местном уровне, что свидетельствует об отсутствии подобного опыта до этого. Для этого нами был выбран метод анкетирования, а в качестве респондентов выступили 418 человек молодежи Луганской области разного возраста и сферы деятельности. В исследовании была применена упрощенная методика Е. Богардуса для измерения степени социальной дистанцированности респондентов в отношении представителей отдельных социальных групп и терминология интерпретации социальной дистанции Н. Паниной. Также была использована упрощенная шкала социальной дистанции, ограничена тремя вариантами ответов: «Я согласен (а) общаться с ними лично», «Я согласен (а) принять их в обществе, но хотел (а) бы избегать личного общения» и «Не хочу , чтобы они вообще были в нашем обществе », а в качестве социальных групп было выбрано не только национальные меньшинства, но и социальные группы маргинального характера и представителей сексуальных меньшинств. Отдельное внимание было уделено описанию результатов проведенного исследования. В ходе исследования было установлено, что молодежь Луганской области имеет социальную близость с жителями Европейского Союза, проявляет толерантное отношение к инвалидам, людей больных COVID-19 и ВПО, а также социально отдаленные по отношению к представителям маргинальных групп, сексуальных меньшинств. В результате, было доказано, что представители учащейся молодежи имеют средний уровень социальной дистанции. ; Стаття присвячена дослідженню соціальної дистанції молоді Луганської області. Соціальну дистанцію можна описати як певний ступінь близькості та віддаленості людей по відношенню один до одного. Вона ілюструє соціальні взаємовідносини серед представників різних культур, національностей, соціальних груп, тому є актуальною для наукового дослідження. Досліджуючи проблему соціальної дистанції, автор звертається до наукових робіт та досліджень таких науковців, як Р. Парк, Е. Богардус, В. Паніотто, Н. Паніна та інші, описуючи їх внесок у розвиток науки з даної теми. Метою даної статті є дослідження соціальної дистанції молоді Луганської області шляхом проведення даного дослідження на місцевому рівні, що свідчить про відсутність подібного досвіду до цього. Для цього нами був обраний метод анкетування, а в якості респондентів виступили 418 осіб молоді Луганської області різного віку та сфери діяльності. У дослідженні була застосована спрощена методика Е. Богардуса для вимірювання ступеня соціальної дистанційованості респондентів щодо представників окремих соціальних груп та термінологія інтерпретації соціальної дистанції Н. Паніної. Також була використана спрощена шкала соціальної дистанції, обмежена трьома варіантами відповідей: «Я згоден(а) спілкуватися з ними особисто», «Я згоден(а) прийняти їх у суспільстві, але хотів(ла) би уникати особистого спілкування» та «Не хочу, щоб вони взагалі були в нашому суспільстві», а в якості соціальних груп було обрано не лише національні меншини, а й соціальні групи маргінального характеру та представників сексуальних меншин. Окрему увагу було приділено опису результатів проведеного дослідження. У ході дослідження було встановлено, що молодь Луганської області має соціальну близькість з жителями Європейського Союзу, проявляє толерантне відношення до інвалідів, людей хворих на COVID-19 та ВПО, а також соціально віддалені по відношенню до представників маргінальних груп, сексуальних меншин тощо. В результаті, було доведено, що представники учнівської молоді мають середній рівень соціальної дистанції.

Welcome to the IASSIST Quarterly first issue of 2021 and of volume 45 (IQ 45(1) 2021).
I always find it interesting to learn more about other research areas. Often, I find approaches in less well-known areas can be transformed and transferred to my own areas, or make me aware of problems unwisely ignored hitherto and becoming potentials. In the case of the first article, you will become aware of the connection with linguistics from a data viewpoint. As a search for datasets requires using words of a language it is obvious that linguistic knowledge can be of benefit. However, most is obvious when you think of it - afterwards. Often, it is because you did not think it through - beforehand - that new information surprises you. And this also gives you a good opportunity to thank people who are working in areas you had not thought of - before. The benefits of combining and merging types of data such as linking survey data and social media data are obvious - again! Before you start the journey of joining these types of data, the second article will provide you with valuable information gained from the experience of several projects and exemplified through cases using Twitter, Facebook, and LinkedIn.
The first article shows the support for diversity in research areas already in the title: 'A recommendation to the SSH community: take a linguist on board' authored by Jeannine Beeken of UK Data Service at University of Essex (UK). Theories and methods of linguistics are obviously relevant for data services where the search for and retrieval of data collections from vast data archives is an important step in the process towards analysis and findings in data. Beeken starts by introducing us to areas of this important retrieval step that are supported by Natural Language Processing (NLP) that increases findability, with the result that relevant descriptions of data collections are identified through online search. A simple example is that when searching for survey questions concerning 'war' the results will also include those from a search for 'armed conflict'. The development and upkeep of thesauri and language relationships is a huge and valuable task that is itself supported by linguistics and computers, for example by intelligent creation of metadata for studies. Linguistic knowledge is not only relevant for finding data but also valuable for the production of data. Computer linguistics have made great progress for the growing number of studies based on texts and data in the form of interviews. In the article, speech recognition and speech-to-text transcription is mentioned and the resulting interview transcription text can again become the subject of further computer and linguistic analysis.
The second article 'Informed consent for linking survey and social media data - differences between platforms and data types' will prepare you for benefits and obstacles when joining data from surveys and social media. The article is a part of the outcomes of several projects with participation of the authors Johannes Breuer, Tarek Al Baghal, Luke Sloan, Libby Bishop, Dimitra Kondyli, and Apostolos Linardis. The authors are based at GESIS in Germany, Essex University and Cardiff University in the UK, and EKKE in Greece. The article draws on their own projects as well as on specific other projects delivering the examples in the article.
When using self-reporting in research surveys - in this case for the study of social media - the data can prove to be unreliable. On the other hand, when research obtains data directly from the social media platforms the background, attitude, and behaviour variables for individuals are sparse compared to surveys. The obvious solution is to link such data collections. However, the linking requires informed consent. The 'joining of data' and 'informed consent' implies awareness of legal regulations - like GDPR (General Data Protection Regulation) in Europe - as well as ethical standards and guidelines of relevant institutions. The article discusses these issues and demonstrates them through three studies that used data from Twitter, Facebook, and LinkedIn. Furthermore, the regulations and setups for the social platforms have to be well scrutinized. For example, if respondents share their private data, these may also affect the privacy rights of others, and data that are collected via APIs may have special restrictions with regard to data sharing. The appendices of the article contain the full text used in the various projects for explicating the use of data and the conditions in the linking of survey and social media data. In addition to raising general awareness and giving a good overview of problems when using social media data, the article will initiate you into being well prepared, as the cases discussed include many valuable references to pursue if you plan on commencing a project linking social media data with survey data.
Enjoy the reading.

Submissions of papers for the IASSIST Quarterly are always very welcome. We welcome input from IASSIST conferences or other conferences and workshops, from local presentations or papers especially written for the IQ. When you are preparing such a presentation, give a thought to turning your one-time presentation into a lasting contribution. Doing that after the event also gives you the opportunity of improving your work after feedback. We encourage you to login or create an author profile at https://www.iassistquarterly.com (our Open Journal System application). We permit authors to have 'deep links' into the IQ as well as deposition of the paper in your local repository. Chairing a conference session or workshop with the purpose of aggregating and integrating papers for a special issue IQ is also much appreciated as the information reaches many more people than the limited number of session participants and will be readily available on the IASSIST Quarterly website at https://www.iassistquarterly.com. Authors are very welcome to take a look at the instructions and layout:
https://www.iassistquarterly.com/index.php/iassist/about/submissions
Authors can also contact me directly via e-mail: kbr@sam.sdu.dk. Should you be interested in compiling a special issue for the IQ as guest editor(s) I will also be delighted to hear from you.
Karsten Boye Rasmussen - March 2021

The article is devoted to the analysis of the level and dynamics of victimization of representatives of some professions in Ukraine. The study was based on the official statistics of the Prosecutor General's Office of Ukraine and the results of a survey conducted by the author of the National Police officers. Professional victimization is a type of group victimization, which is distinguished on the basis of a person's occupation in a certain type of activity or profession. This feature is the basis for determining the social status of a person, and can be potentially associated with specific professional - risks of victimization. The following general statistical tendencies of professional victimization in Ukraine have been distinguished: 1) the most vulnerable categories of victims are employees of law enforcement agencies (employees of the Ministry of Internal Affairs, National Police and military personnel); 2) the second largest group of victims is the heads of enterprises, the third - doctors; 3) the smallest group of victims are employees of bodies, which are exercising the control over tax legislation compliance; 4) during last years there has been a general trend of the number of victims of criminal offenses, identified on the basis of professional affiliation, decreasing. Considering the indicators of professional victimization, it is necessary to take into account that: 1) the statistical representation of its indicators is formed on the basis of a number of professions that are highlighted in the reports of the Prosecutor General's Office of Ukraine; 2) the formation of these data is carried out through the prism of the latency of criminal offenses; 3) the list of professions and the equating of types of employment with professional is a constant and sometimes fleeting process, which is extremely difficult to cover with statistical accounting of criminal offenses. Police officers point to the existence of a connection between a person's occupation and the risk of becoming a victim of a crime (this is the opinion of 70% of respondents). At the same time, as a high risk of becoming a victim of a crime, the respondents singled out: officers of the National Police, officers of the Security Service of Ukraine, military personnel of the Armed Forces of Ukraine, medical workers, judges, employees of institutions for the execution of sentences, collectors, private entrepreneurs, etc. As well as having certain professional risks of victimization have been highlighted volunteers, community activists and bloggers. ; Статья посвящена анализу уровня и динамики виктимизации представителей некоторых профессий в Украине. Основой для проведения исследования стали официальные статистические данные Генеральной прокуратуры Украины и результаты проведенного автором анкетирования сотрудников Национальной полиции. Профессиональная виктимизация является видом групповой виктимизации и выделена по признаку занятия лицом определенным видом деятельности или профессией. Такой признак является основой для определения социального статуса человека, может быть потенциально связанным со специфическими – профессиональными – рисками виктимизации. Можно выделить следующие общие статистические тенденции профессиональной виктимизации в Украине: 1) наиболее уязвимыми категориями пострадавших являются сотрудники силовых ведомств (сотрудники органов МВД, Национальной полиции и военнослужащие); 2) второй по количеству пострадавших группой являются руководители предприятий, третьей – врачи; 3) наименьшее количество пострадавших среди сотрудников органов, осуществляющих контроль за соблюдением налогового законодательства; 4) в последнее время в государстве наблюдается общая тенденция к уменьшению количества пострадавших от уголовных преступлений, выделенных по признаку профессиональной принадлежности. Рассматривая показатели профессиональной виктимизации, необходимо учитывать, что: 1) статистическое представление о ее показателях формируется на основе только ряда профессий, которые выделяются в отчетности ГПУ; 2) формирование даже таких незначительных по количеству индикаторов по профессиям осуществляется сквозь призму латентности уголовных правонарушений; 3) перечень профессий и приравнивание видов занятости к профессиональным – постоянный, а иногда и быстротечный, процесс, охватить который статистическим учетом уголовных преступлений крайне сложно. Сотрудники полиции указывают на наличие связи между родом занятий человека и риском стать жертвой преступления (так считают 70 % опрошенных). При этом как имеющие высокий риск стать жертвой преступления респондентами выделялись: офицеры Национальной полиции, офицеры Службы безопасности Украины, военнослужащие Вооруженных Сил Украины, работники медицинской сферы, судьи, сотрудники учреждений исполнения наказаний, инкассаторы, частные предприниматели и др. Также как имеющих определенные профессиональные риски виктимизации было выделено волонтеров, общественных активистов и блогеров. ; Статтю присвячено аналізу рівня та динаміки віктимізації представників деяких професій в Україні. Основою для проведення дослідження стали офіційні статистичні дані Генеральної прокуратури України та результати проведеного авторкою анкетування працівників Національної поліції. Професійна віктимізація є видом групової віктимізації, що виокремлена за ознакою зайняття особою певним видом діяльності або професією. Така ознака є основою для визначення соціального статусу людини, що може бути потенційно пов'язаним зі специфічними – професійними – ризиками віктимізації. Можна виокремити такі загальні статистичні тенденції професійної віктимізації в Україні: 1) найбільш уразливими категоріями потерпілих є працівники силових відомств (працівники органів МВС, Національної поліції та військовослужбовці); 2) другою за кількістю потерпілих групою є керівники підприємств, третьою – лікарі; 3) найменша кількість потерпілих серед працівників органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; 4) останнім часом у державі спостерігається загальна тенденція до зменшення кількості потерпілих від кримінальних правопорушень, виокремлених за ознакою професійної приналежності. Розглядаючи показники професійної віктимізації, необхідно зважати на те, що: 1) статистичне уявлення про її показники формується на основі лише низки професій, що виокремлюються у звітності ГПУ; 2) формування навіть таких незначних за кількістю індикаторів за професіями здійснюється крізь призму латентності кримінальних правопорушень; 3) перелік професій та прирівнювання видів зайнятості до професійних – постійний, а подекуди й швидкоплинний, процес, охопити який статистичним обліком кримінальних правопорушень украй складно. Працівники поліції вказують на наявність зв'язку між родом занять особи та ризиком стати жертвою злочину (так вважають 70 % опитаних). При цьому як такі, що мають найвищий ризик стати жертвою злочину, респондентами виокремлювалися: офіцери Національної поліції, офіцери Служби безпеки України, військовослужбовці Збройних Сил України, працівники медичної сфери, судді, працівники установ виконання покарань, інкасатори, приватні підприємці та ін. Також як таких, що мають певні професійні ризики віктимізації, було виділено волонтерів, громадських активістів та блогерів.