Suchergebnisse

The aim of the article is to study charity activities conducted by church and religion organizations in the context of the military conflict in eastern Ukraine. For a comprehensive study of the outlined problems, the author uses a set of general scientific methods (analysis, synthesis, comparison, systematization, generalization, etc.) as well as special historical methods (historical-genetic, historical-comparative, historical-systematic). The principles of historical world perception were also involved while writing the article. The study applies an interdisciplinary approach, manifested through the usage of the categorical procedures of other sciences. This, in its turn, made it possible to form valid statements and conclusions of the scientific research. The scientific novelty of the article lies in the fact that a complete historical study of the charity activity of Ukrainian church and religion organizations during the military conflict in Donbass was conducted for the first time. The topic has not yet been the subject of a separate scientific analysis. Some scholars have only partially addressed some issues, mainly within a broader subject area. The research determines that after the beginning of the military conflict in the east of Ukraine, church and religion organizations both at the level of interdenominational associations (in particular the activity of the All-Ukrainian Council of Churches and Religious Organizations (AUCCRO), and at the level of individual denominations, began a broad charitable activity. They declared the need for a peaceful resolution of the conflict and directed their efforts to support internally displaced persons, anti-terrorist operation participants, their families, military and civilian prisoners' release. Church and religion organizations, especially at the beginning of the military conflict in Donbass, also acted as an important component of the volunteer movement. Different church and religion organizations, in the first instance Ukrainian Orthodox Church (Moscow Patriarchate), played an active role in the release of Ukrainian prisoners during 2014 – 2017. The interchurch dialogue aimed at the release of Ukrainian prisoners was initiated and maintained, to a large extent, by the representatives of the highest state level. ; Метою статті є вивчення благодійної діяльності, яку проводили церковно-релігійні організації в умовах військового конфлікту на сході України. Для усестороннього вивчення окресленої проблематики використовувався комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, систематизації, узагальнення тощо) та спеціальних історичних (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-системний) методів. При підготовці статті також використано принципи історичного пізнання. У дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід, який проявився через використання категоріального апарату інших наук. Це, у свою чергу, дало можливість сформувати обґрунтовані положення та висновки наукового дослідження. Наукова новизна статті полягає в тому, що тут вперше проведено комплексне історичне дослідження благодійної діяльності українських церковних і релігійних організацій під час військового конфлікту на Донбасі. Адже ця тема ще не виступала предметом окремого наукового аналізу. Деякі вчені лише частково торкалися окресленої проблематики переважно у рамках ширшого предметного кола. Визначено, що після початку військового конфлікту на сході України церковно-релігійні організації і на рівні міжконфесійних об'єднань (зокрема діяльність Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій), і на рівні окремих конфесій розпочали широку благодійну діяльність. Вони заявили про необхідність мирного розв'язання конфлікту та спрямовували свої зусилля на підтримку внутрішньо переміщених осіб, учасників антитерористичної операції, їх родин, звільнення військових і цивільних полонених. Церковні й релігійні організації, особливо на початку військового конфлікту на Донбасі, також виступили як важлива складова волонтерського руху. Важливу роль церковно-релігійні структури, передусім Українська православна церква Московського патріархату, відіграли у звільненні українських полонених упродовж 2014 – 2017 рр. Значною мірою, міжцерковний діалог, спрямований на звільнення українських бранців, ініціювався і підтримувався на найвищому державному рівні. ; Celem artykułu jest zbadanie działalności charytatywnej prowadzonej przez organizacje religijno-kościelne w kontekście konfliktu zbrojnego we wschodniej Ukrainie. Do kompleksowego badania przedstawionych problemów zastosowano zestaw ogólnych metod naukowych (analiza, synteza, porównanie, systematyzacja, uogólnienie itp.) oraz specjalnych metod historycznych (historyczno-genetycznych, historyczno-porównawczych, historyczno-systemowych). Przy opracowywaniu artykułu wykorzystano także zasady poznania historycznego. W badaniu zastosowano podejście interdyscyplinarne, przejawiające się za pomocą aparatu kategorialnego innych nauk. To z kolei umożliwiło sformułowanie uzasadnionego oświadczenia i wyników z badań naukowych. Oryginalnością naukową tego artykułu jest to, że po raz pierwszy przeprowadzono tu kompleksowe badanie historyczne działalności charytatywnej ukraińskich kościelnych i religijnych organizacji podczas konfliktu zbrojnego w Donbasie. W końcu ten temat nie był jeszcze przedmiotem odrębnej analizy naukowej. Niektórzy uczeni tylko częściowo zajęli się tymi zagadnieniami, głównie w szerszym obszarze tematycznym. Ustalono, że po rozpoczęciu konfliktu zbrojnego na wschodzie Ukrainy organizacje religijno-kościelne i na poziomie stowarzyszeń międzywyznaniowych (w szczególności działalność Ogólnoukraińskiej Rady Kościołów i Organizacji Religijnych), a także na poziomie poszczególnych wyznań rozpoczęły szeroką działalność charytatywną. Zadeklarowali potrzebę pokojowego rozwiązania konfliktu i skierowali swoje wysiłki na wsparcie osób przesiedlonych wewnętrznie, uczestników operacji antyterrorystycznej, ich rodzin, wyzwolenia jeńców wojskowych i cywilnych. Organizacje kościelne i religijne, zwłaszcza na początku konfliktu zbrojnego w Donbasie, także były istotnym elementem ruchu wolontariackiego. Ważną rolę odegrały struktury religijno-kościelne, przede wszystkim Ukraińska Cerkiew Prawosławna Patriarchatu Moskiewskiego, w wyzwoleniu ukraińskich jeńców w latach 2014-2017. Głównie dialog międzykościelny mający na celu wyzwolenie ukraińskich jeńców został zainicjowany i popierany na najwyższym poziomie państwowym.

This article is devoted to the definition of the value structures of gender culture in aspects of gender stereotypes regarding the application of moral-pedagogical and legal sanctions in the manifestations of deviant behavior on the basis of the ideology of matriarchal racism (mysandry) and typical problems arising from its availability.The writings of the authors form the theoretical basis for the author's theory, which consists essentially of the following key provisions set forth in the article:1) latent gender racism in Ukrainian gender culture is an ideology of double standards, which involves parallel promotion and prohibition in the area of sexual norms and deviations for men and women;2) Gender stereotypes refer to the assessment of male sexual behavior as subject to enhanced moral, legal and pedagogical control over women's sexual behavior;3) the cultivation of homophobia is an instrument of gender power that allows women to manipulate men by imposing a number of prohibitions on public male homoeopathy in encouraging women's similar behavior;4) stigmatization of homeroticism allows it to be used as a tool of social control, including the system of political security, in which the family acts as a grass root. As a result of the study, the author concludes that the study of the ideology and morality of latent gender racism in the gender culture of Ukraine has allowed to dismiss most of the assumptions about egalitarian peculiarities of gender positioning for male and female respondents. At the same time, the regime of privilege, available to the Ukrainian gender culture, makes it possible to define gender scenarios as matriarchal-racist and those that are agreed upon by both men and women. The consensual nature of such a situation proves not only the tacit consent of most with the guidelines of gender racism, but also the lack of understanding of the policy of gender equality of the western type. Such misunderstanding minimizes the chances of establishing an egalitarian gender culture and contributes to further deepening both gender inequality and the resulting gender conflict of Ukrainian society with all its implications. ; Статья посвящена определению ценностных структур гендерной культуры в аспектах гендерных стереотипов по применению морально-педагогических и правовых санкций в проявлениях девиантного поведения на основе идеологии матриархального расизма (типологии) и типичных проблем, возникающих с ее наличия.Произведения авторов формируют теоретическую основу теории автора, состоит из основных положений, изложенных в статье:1) латентный гендерный расизм в украинской гендерной культуре является идеологией двойных стандартов, предусматривает параллельное продвижение и запрет в сфере сексуальных норм и отклонений для мужчин и женщин;2) Гендерные стереотипы относятся к оценке сексуального поведения мужчин как субъектов повышенного морального, правового и педагогического контроля за сексуальным поведением женщин;3) выращивание гомофобии является инструментом гендерной власти, позволяет женщинам манипулировать мужчинами, накладывая ряд запретов на публичную мужскую гомеопатию, поощряя подобное поведение женщин;4) стигматизация гомоэротизма позволяет использовать ее как инструмент социального контроля, включая систему политической безопасности, в которой семья выступает как корни.В результате исследования автор приходит к выводу, что изучение идеологии и нравственности латентного гендерного расизма в гендерной культуре Украины позволило отбросить большинство предположений об эгалитарной особенности гендерного позиционирования для мужчин и женщин. В то же время режим привилегий, доступный украинской гендерной культуре, позволяет определить гендерные сценарии как матриархально-расистские и те, которые согласуются как с мужчинами, так и с женщинами.Консенсусный характер такой ситуации доказывает не только молчаливое согласие большинства с принципами гендерного расизма, но и непонимание политики гендерного равенства западного типа. Такое недоразумение минимизирует шансы на создание эгалитарной гендерной культуры и способствует дальнейшему углублению как гендерного неравенства, так и гендерного конфликта в украинском обществе со всеми его последствиями. ; Стаття присвячена визначенню ціннісних структур гендерної культури в аспектах гендерних стереотипів щодо застосування морально-педагогічних та правових санкцій у проявах девіантної поведінки на основі ідеології матріархального расизму (типології) та типових проблем, що виникають з її наявності.Твори авторів формують теоретичну основу теорії автора, яка складається з основних положень, викладених у статті:1) латентний гендерний расизм в українській гендерній культурі є ідеологією подвійних стандартів, що передбачає паралельне просування і заборону в сфері сексуальних норм і відхилень для чоловіків і жінок;2) Гендерні стереотипи належать до оцінки сексуальної поведінки чоловіків як суб'єктів підвищеного морального, правового та педагогічного контролю за сексуальною поведінкою жінок;3) вирощування гомофобії є інструментом гендерної влади, що дозволяє жінкам маніпулювати чоловіками, накладаючи ряд заборон на публічну чоловічу гомеопатію, заохочуючи подібну поведінку жінок;4) стигматизація гомоеротизму дозволяє використовувати її як інструмент соціального контролю, включаючи систему політичної безпеки, в якій сім'я виступає як коріння.В результаті дослідження автор приходить до висновку, що вивчення ідеології та моральності латентного гендерного расизму в гендерній культурі України дозволило відкинути більшість припущень про егалітарні особливості гендерного позиціонування для чоловіків і жінок. Водночас режим привілеїв, доступний українській гендерній культурі, дає змогу визначити гендерні сценарії як матріархально-расистські і ті, які узгоджуються як з чоловіками, так і з жінками.Консенсусний характер такої ситуації доводить не тільки мовчазну згоду більшості з принципами гендерного расизму, а й нерозуміння політики гендерної рівності західного типу. Таке непорозуміння мінімізує шанси на створення егалітарної гендерної культури і сприяє подальшому поглибленню як гендерної нерівності, так і гендерного конфлікту в українському суспільстві з усіма його наслідками.

The issue of documents' study from a family archive for estate's daily life reconstruction on Left-bank Ukraine within 19th century is considered in the paper for the first time. A base for the scientific exploration was Galagan's family archive that represented a regional community, particularly Ukrainian nobility with the origins from kozaks' high-ranking officers. The collection is characterized by the high level of documents preservation, various typological groups' existence that are created by Galagan's family as well as by the persons connected with the family during the imperial stage of Ukrainian history. The fact permits to consider a country estate in the light of multi-level daily practices of Ukrainian nobility within the elaborate system of social and cultural connections. The aim of the issue was to determine the significance of informational and meaningful potential of Galagan's archive for analysis and reconstruction of estate's daily life as a center of Ukrainian nobility's economic and cultural practices within the determined time and space limits. The author demonstrates that several meaningful existential layers of estate's daily life as well as the nobility in general have been reconstructed according to Galagan's archive materials. Among the recreated notions are estate's setting; family relationships, connections with peasants and hired workers; the way of housekeeping under historical circumstances; general awareness of social and political events outside an estate; reconstruction of close family relationships; intellectual and spiritual decoration of Ukrainian nobility's country estates. Each of the presented layers is recreated on the ground of texts analysis from one typological group as well as by information comparison from various typological sources. The documents consideration has highlighted a fact of private and public spheres' intersection on the base of estate's daily life. The results of presented study can be used in historical exploration of various social groups' daily routine in Ukraine, family biography's reconstruction within the context of social history, country estate consideration as an original historical and cultural phenomenon under the realities of 19th century. The issue is based on an original author's conception. ; В статье впервые рассмотрена проблема изучения документов фамильного архива для реконструкции повседневности барского имения на территории Левобережной Украины в пространственно-временных рамках XIX века. Основой для исследования был избран фамильный архив рода Галаганов, который представил региональное сообщество - украинское дворянство казацко-старшинского происхождения. Архивному собранию присущи высокий уровень сохранности документов, наличие источников различных типологических групп, созданных не только Галаганами, но и лицами из родственных им семей в течение имперского этапа истории Украины. Это позволяет рассмотреть помещичье имение как центр повседневных практик украинской элиты в многоуровневой сети социокультурных связей. Поэтому целью статьи стало определение значимости информационно-содержательного потенциала архива Галаганов для анализа и реконструкции повседневности барского имения как средоточие хозяйственных и социокультурных практик украинской элиты в определенных пространственно-временных пределах. Автор доказывает, что по материалам архива Галаганов реконструируется несколько содержательных пластов будничного существования не только барского имения, но украинского дворянства в целом. Это: обустройство семейного быта; взаимоотношения между дворянской семьей, крестьянами, наемными работниками; стиль веедения хозяйства в рамках исторической эпохи; осознание жителями поместья общественных событий за его пределами; воспроизведение отношений внутри семьи; оформление интеллектуально-духовной среды сельских поместий украинского дворянства. Каждый из этих срезов повседневности воспроизводится как на основании анализа ряда текстов одной типологической группы, так и путем сопоставления информации из различных по жанровым признакам источников. Рассмотрение документов показывает, что в повседневных практиках хозяев имения взаимодействовали частная и публичная сферы. Результаты исследования будут способствовать изучению истории повседневности социальных групп в Украине в определенном континууме, реконструкции биографии семьи в контексте социальной истории, рассмотрению барского имения в реалиях XIX в. как оригинального историко-культурного феномена. Статья основывается на оригинальной авторской концепции. ; У статті вперше розглянуто проблему вивчення документів фамільного архіву для реконструкції повсякдення панського маєтку на теренах Лівобережної України у просторово-часових межах XIX століття. Основою для розвідки було обрано фамільний архів роду Ґалаґанів, який презентував регіональну спільноту - українське дворянство козацько-старшинського походження. Для збірки притаманні високий рівень збереження документів, наявність джерел різних типологічних груп, що створені не лише Ґалаґанами, але й особами зі споріднених з ними фамілій впродовж імперського етапу історії України. Це дозволяє розглянути панський маєток як центр повсякденних практик української еліти у багаторівневій мережі соціокультурних зв'язків. Тому метою статті стало визначення значущості інформативно-змістового потенціалу архіву Ґалаґанів для аналізу й реконструкції повсякдення панського маєтку як осереддя господарчих і соціокультурних практик української еліти у визначених просторово-часових межах. Автор доводить, що за матеріалами архіву Ґалаґанів реконструюється кілька змістових пластів буденного існування не лише панського маєтку, але українського дворянства в цілому. Це: облаштування родинного побуту; взаємини між дворянською родиною, селянами, найманими працівниками; упорядкування господарства щодо історичної доби; усвідомлення мешканцями маєтку суспільних подій за його межами; відтворення стосунків всередині родини; оформлення інтелектуально-духовного середовища сільських маєтків українського панства. Кожен з цих зрізів повсякдення відтворюється як на підставі аналізу низки текстів однієї типологічної групи, так і шляхом зіставлення інформації з різних за жанровими ознаками джерел. Розгляд документів унаочнив той факт, що у повсякденних практиках господарів маєтку взаємодіяли приватна та публічна сфери. Результати дослідження сприятимуть вивченню історії повсякдення соціальних груп в Україні у визначеному континуумі, реконструкції біографії родини в контексті соціальної історії, розгляду панського маєтку в реаліях XIX ст. як оригінального історико-культурного феномену. Стаття ґрунтується на оригінальній авторській концепції.

The purpose. The article explores the features of the development of social capital in the Nalchik district of the Terek region in 1905–1917. The author aims to disclose the features of the development of the public capital system of the Nalchik district by the example of the activities of public loan offices and credit partnerships, the analysis of these types of institutions is carried out taking into account the economic, territorial and ethnopolitical features of the district.Methods. The methodological basis of the study is a systematic approach, which involves the consideration of social capital as a structure consisting of two main systems (institutions), the identification of their characteristics and differences, as well as an analysis of the mechanism of their interaction with the financial system of the district. Each institution is considered as a separate socio-financial association, the totality of the funds of which were used to implement the economic functions of the district.For a more detailed study of the system of social capital, the method of economic analysis is used, based on the analysis of the constituent elements of financial and statistical data on the Kabardian public sum and credit partnerships. With the help of financial data analysis, a comparison is made with the overall balance indicators, which provides information on the entire state of social capital and the movement of funds within it for the period under review.The use of the above method underlies the systematic approach, which is first used in the study of research topics, which allows focusing on the concrete historical aspect of the problem under consideration.Article is prepared on the basis of materials from the Central State Archive of the Kabardino-Balkarian Republic (f. I-6 "Management of the Nalchik District" and f. I-26 "Treasurer of the Kabardino Public Amount").Results. During the research it was established that public lending institutions were created to satisfy the loan needs of the rural (peasant) population. The amounts that made up their capital are differentiated into: 1) owned by peasants, 2) issued by the government, 3) deposited. Particular attention is paid to the Kabardian public sum, as this was the first public capital institution in the district. The scope and status of credit partnerships in the Nalchik district are considered. The assumption is made that on the basis of the Kabardian public sum the first large national bank in the district could be created. It is shown that the transformation of the public sum into a bank was hindered by the incompleteness of the process of preparing the charter and the development of regulations for its activities. It is concluded that the most productive activity was the credit partnerships of the district, the reason for the growth of income and deposits in which was the need of rural producers for loans, as well as the support of the population, who actively invested their savings there.Scope of results – Results of this research can be used in educational process and research activities related to the study of the history of the economy and the cooperative movement in the North Caucasus region. ; Цель. В статье исследуются особенности развития общественного капитала в Нальчикском округе Терской области в 1905–1917 гг. Автор ставит целью раскрыть особенности развития системы общественного капитала Нальчикского округа на примере деятельности общественных ссудных касс и кредитных товариществ, анализ данных типов учреждений проводится при учете экономических, территориальных и этнополитических особенностей округа.Методы. Методологической основой исследования выступает системный подход, предполагающий рассмотрение общественного капитала как структуры, состоящей из двух основных систем (учреждений), выявление их особенностей и различий, а также анализ механизма их взаимодействия с финансовой системой округа. Каждое учреждение рассматривается в качестве отдельного общественно-финансового объединения, совокупность средств которых использовались по осуществлению экономических функций округа.Для более подробного изучения системы общественного капитала, используется метод экономического анализа, основанного в разборе составных элементов финансовых и статистических данных о Кабардинской общественной сумме и кредитных товариществах.С помощью анализа финансовых данных происходит сопоставление с общими показателями сальдо, что представляет информацию всего состояния общественного капитала и движения внутри него средств за рассмотренный период.Использование указанного выше метода лежит в основе системного подхода, который впервые применяется при изучении тематики исследования, что позволяет акцентировать внимание на конкретно-историческом аспекте рассматриваемой проблемы.Статья подготовлена на основе материалов Центрального государственного архива Кабардино-Балкарской Республики (ф. И-6 «Управление Нальчикского округа» и ф.И-26 «Казначей Кабардинской общественной суммы»).Результаты. Установлено, что общественные ссудные учреждения, создавались для удовлетворения потребностей в кредите сельского (крестьянского) населения. Суммы, составлявшие их капиталы, дифференцированы на: 1) принадлежавшие крестьянам, 2) выдаваемые правительством, 3) вносимые на вклады. Особое внимание уделено Кабардинской общественной суммы, так как это было первое учреждение общественного капитала в округе. Рассмотрена сфера деятельности и статус кредитных товариществ в Нальчикском округе. Сделано предположение, что на базе Кабардинской общественной суммы мог быть создан первый крупный народный банк на территории округа. Показано, что преобразованию общественной суммы в банк препятствовали не завершенность процесса подготовки устава и разработки регламента его деятельности. Сделан вывод, что наиболее результативной была деятельность кредитных товариществ округа, причина роста доходов и вкладов в которых заключалась в нужде сельских производителей в кредите, а также – поддержке населения, активно вкладывавшего туда свои сбережения.Область применения результатов. Результаты данного исследования могут быть использованы в образовательном процессе и научно-исследовательской деятельности, касающейся вопросов изучения истории экономики и кооперативного движения в северокавказском регионе.

Ziemiaństwo polskie odgrywało ważną rolę w ruchu narodowym zaboru pruskiego. W dużej mierze dzięki aktywności ziemian udało się zaszczepić społeczeństwu polskiemu idee pracy organicznej, które oparte o solidaryzm narodowy stały się jego paradygmatem politycznym. Utworzenie instytucji o charakterze gospodarczym, kulturalnym i naukowym przyczyniło się do partycypacji w życiu politycznym szerszych kręgów społecznych. Paradoksalnie, w dłuższej perspektywie, doprowadziło to do osłabienia roli politycznej i społecznej ziemiaństwa. Sprzyjały temu procesy modernizacyjne państwa pruskiego, a jeszcze bardziej zdynamizowała I wojna światowa. Dlatego autor artykułu przyjrzał się postawom ziemian w okresie walki i starań o przyłączenie Pomorza do odradzającego się państwa polskiego.Ziemianie okolic Torunia – głównego oprócz Gdańska ośrodka regionalnego na Pomorzu – aktywnie włączyli się we wszystkie formy działań na rzecz powrotu Pomorza do Macierzy. Współtworzyli powiatową radę ludową, konspirację wojskową, ochotniczo zasilali oddziały formowane na Kujawach, reprezentowali mieszkańców regionu na forum Sejmu Dzielnicowego oraz w strukturach politycznych Naczelnej Rady Ludowej, wreszcie – po traktacie wersalskim – zaangażowali się w tworzenie zrębów przyszłej, polskiej administracji. Potrafili wyczuć nastroje społeczne włączając się w działalność rad ludowych (w pewnym zakresie także robotniczo-żołnierskich i chłopskich). Skutecznie powstrzymali je przed radykalizacją, ogniskując na postulatach narodowych. Dzięki temu współdecydowali o kształcie ruchu narodowego i odegrali istotną rolę w przebiegu procesu, który doprowadził do restytucji Pomorza. Posiadając zaplecze finansowe i przygotowanie intelektualne oddali nieocenione usługi w tzw. okresie przejściowym, gdy należało zadbać o żywotne interesy regionu, nadzorując i współpracując z administracją niemiecką.Modyfikacja własnego programu i celów politycznych, jakie wyrażali liderzy miejscowego środowiska ziemiańskiego z Janem Donimirskim i Adamem Czarlińskim na czele, było kontynuacją długiego procesu zbliżania się do siebie różnych warstw społecznych. W okresie międzywojennym umożliwiło to współpracę pomiędzy chłopami i ziemiaństwem zarówno na gruncie zawodowym, jak i politycznym, współpracę, o którą było trudno w innych regionach Polski. ; Die polnischen Gutsbesitzer spielten eine wichtige Rolle in der Nationalbewegung des preußischen Teilungsgebiets. Es war zu einem großen Teil ihnen zu verdanken, dass es gelang, die Vorstellung von der organischen Arbeit in der polnischen Gesellschaft zu verankern. Die Gründung von Institutionen wirtschaftlichen, kulturellen und wissenschaftlichen Charakters führte zur Teilnahme von breiteren Kreisen der Gesellschaft am politischen Leben. Paradoxerweise führte das auf Dauer zur Schwächung der politischen und gesellschaftlichen Rolle der Gutsbesitzer. Dies wurde durch die Modernisierungsprozesse im preußischen Staat gefördert und erhielt eine noch größere Dynamik durch den 1. Weltkrieg. Deshalb behandelt der Autor die Haltung der Gutsbesitzer zur Zeit der Kämpfe um den Anschluss Pommerns an den wieder entstehenden polnischen Staat. Die Gutsbesitzer in der Umgebung von Thorn, des wichtigsten regionalen Zentrums in Pommern neben Danzig, schalteten sich aktiv in alle Formen von Aktivitäten für die Rückkehr Pommerns zum Mutterland ein. Sie schufen einen Kreisvolksrat, eine militärische Konspiration, sie verstärkten freiwillig Einheiten, die in Kujawien gebildet worden waren, sie repräsentierten die Einwohner der Region im Forum des Bezirkslandtags und in den politischen Strukturen des obersten Volksrats, und schließlich engagierten sie sich nach dem Versailler Vertrag bei der Schaffung der Grundlagen der künftigen, polnischen Verwaltung. Sie waren in der Lage, die gesellschaftlichen Gefühle zu erspüren, indem sie sich in die Tätigkeit der Volksräte einschalteten (eine Zeitlang auch der Arbeiter- und Soldatenräte und der Bauernräte). Sie hielten diese erfolgreich von einer Radikalisierung ab, indem sie sich auf nationale Forderungen konzentrierten. Dadurch entschieden sie über die Gestalt der nationalen Bewegung mit und spielten eine wesentliche Rolle im Verlauf des Prozesses, der zur Rückgabe Pommerns führte. Durch ihren finanziellen Rückhalt und ihre intellektuelle Vorbereitung leisteten sie in der sog. Übergangsphase unschätzbare Dienste, als die vitalen Interessen der Region auf dem Spiel standen, indem sie die deutsche Verwaltung beaufsichtigten und mit ihr zusammenarbeiteten. Die Modifizierung des eigenen Programms und der politischen Ziele, zu denen sich die Führer der örtlichen Gutsbesitzerszene mit Jan Donimirski und Adam Czarliński an der Spitze bekannten, war die Fortsetzung eines langen Prozesses der Annäherung von verschiedenen sozialen Gruppen. In der Zwischenkriegszeit ermöglichte dies die Zusammenarbeit zwischen den Bauern und den Gutsbesitzern, sowohl auf beruflicher wie auf politischer Ebene, eine Zusammenarbeit, die in anderen Regionen Polens schwer zu bewerkstelligen war. ; The Polish landed gentry played an important role in the national movement of Poles from the Prussian partition. To a large extent, the landed gentry managed to instil the ideas of organic work among Poles, which, based on national solidarity, became their political paradigm. The establishment of institutions of an economic, cultural and scientific nature contributed to the wider social circles' participation in the political life. Paradoxically, in the long run, this weakened the political and social role of the landed gentry, which was reinforced by the modernization processes of the Prussian state. The World War I made the process even more dynamic. Therefore, the author of the article looked at the attitudes of landowners during the struggle to incorporate Pomerania into the reviving Polish state.The landowners from the vicinities of Toruń - the main regional center in Pomerania besides Gdańsk - actively contributed to all forms of activities the aim of which was to incorporate Pomerania into the Polish Motherland. The landed gentry were members of the county's people's council and military underground; they voluntarily supplied military units formed in Kuyavia; they represented the inhabitants of the region at the District Sejm and in the political structures of the Supreme People's Council. Finally, after the Treaty of Versailles they became involved in the construction of the framework of the future Polish administration. They were able to sense social moods as members of people's councils (to some extent also as members of workers 'and soldiers' councils and peasants' councils). They successfully stopped them from radicalizing, focusing their attention on national demands. As a result, they co-decided on the shape of the national movement and played an important role in the the process that led to the restitution of Pomerania. With financial resources and intellectual preparation, they gave invaluable services in the so-called transition period, when vital interests of the region had to be taken care of while supervising and cooperating with the German administration.The modification of their own program and political goals expressed by the leaders of the local community of landowners, headed by Jan Donimirski and Adam Czarliński , was a continuation of the long process of bringing together different social strata. In the interwar period, this enabled cooperation between peasants and landowners both professionally and politically. Such cooperation was difficult to find in other regions of Poland.

One of the best books I've read this year is "Killers of the Flower Moon: The Osage Murders and the Birth of the FBI." I was late to this literary party. This nonfiction work has been a super-bestseller for well over a year now. It has been on the Paperback Nonfiction bestseller list for 49 weeks. Dave Eggers writes in his New York Times Book Review that author "[David] Grann has proved himself a master of spinning delicious, many-layered mysteries that also happen to be true. … It will sear your soul." I won't spoil this book for you by revealing any part of the whodunit. I'm more interested in the who pursued 'em. You have three levels of tension here. First, there is the Osage tribe – the richest people per capita on Earth at the time, around 1920. They were the only tribe that owned mineral rights to the worthless land they got from the federal government as their very own reservation in Oklahoma. Why not? It was worthless scrub-brush land that was mostly sandy and rocky with random clumps of grass. When oil was discovered, though, they became, collectively, unfathomably rich. J. Paul Getty, for instance, was in a bidding war Harry Sinclair for Osage oil leases. Soon after the money started piling up, the Osage started dying, mysteriously, and in large numbers. The second level of tension is that they were being murdered, seemingly randomly. "Serial killer" was not yet a term in the crime lexicon, but as a reader, you arrive at that conclusion quickly. You feel it must be a serial killer. But not one singular method was used. Some Osage were shot, some poisoned, some blown up in their homes with dynamite. Sixty had died by the time that J. Edgar Hoover took the case for the feds. It was up to him to find the killer or killers. Here's the third level of tension. Hoover was just acting director of what was called the Bureau of Investigation at the time. He was only 29 years old. The case was a blessing and a curse. If Hoover could solve it he could elevate the this new agency to a formidable and powerful national police bureau. If he failed, he would be pushed out; his career hung in the balance. Hoover was wanting to create an FBI that was modern, full of smart college graduates skilled in the use of the latest scientific techniques like fingerprinting, but the last agents sent to solve the mystery either made no headway, or were themselves killed. To solve this case, Hoover needed to send to Oklahoma the kind of agent he wanted the agency to shed. Now, at this point you might be saying, as my dear sister-in-law said to me when I told her this story, "Why are you, Mr. Texas, talking about Oklahoma?" I'll answer you as I did her: "Hold your horses, I'm fixin' to get there." Hoover had to bite the bullet and bring in the cowboys. He sent for Tom White, his bureau chief in Houston, who was an ex-Texas Ranger, to take charge of the case. As Hoover said, "He needed a man who could handle men." It wasn't exactly a "one riot, one ranger" situation, but it had elements of it. Grann describes him this way: "Tom White was an old-style lawman. He had served in the Texas Rangers near the turn of the century, and he had spent much of his life wandering on horseback across the Southwestern frontier, a Winchester rifle or a pearl-handled six-shooter in hand. He was 6 feet, 4 inches and had the sinewy arms and eerie composure of a gunslinger. Years later, a bureau agent wrote that he was as "God-fearing as the mighty defenders of the Alamo. He was an impressive sight in his large, suede Stetson. … He commanded the utmost in respect and scared the daylights out of Easterners like me." Of course, it was a white Stetson he wore. Hoover explained to White that he needed him to direct the investigation without a hint of scandal, and as quietly as possible. He told him there could be "no excuse for failure." Hoover told him to call in as many agents as he needed, and so White called in those men that Hoover considered the cowboys (two were ex-Texas Rangers) – men who were good at "infiltrating wild country, dealing with outlawry, shadowy suspects, going days without sleep, maintaining cover under duress, and handling deadly weapons if necessary." So there you go. The plot is set. The characters are in place. A great Texas story awaits, even though it's set in Oklahoma. If you don't care to read the book just now, you can wait for the movie, which, rumor has it, will be directed by Martin Scorsese and star Leonardo DiCaprio. De Niro is said to be in talks for a role as well. I'm W.F. Strong. These are Stories from Texas, by way of Oklahoma. Some of them are true.

Magistritöö Linna- ja tööstusmaastike korralduse õppekaval ; Kogu maailmas on probleemiks bioloogilise mitmekesisuse vähenemine. Ei osata piisavalt hinnata looduse mitmekesisust kui ressurssi, mis loob aluse parema elukvaliteedi saavutamisele. Bioloogiline mitmekesisus on väga tihedalt seotud maastikega. Maastikud pakuvad erinevatele liikidele elupaiku ja on inimestele eluruumiks, mistõttu tuleks keskkonnakorralduses rohkem tähelepanu pöörata maastikuindikaatoritele. Tulemuslikuks keskkonnakorralduseks on vaja teada, millised muutused on maastikus toimunud, miks on toimunud ja teha vajalikud otsused õigel ajal. Käesoleva magistritöö eesmärk oli uurida, milliseid maastikuindikaatoreid võiks täiendavalt kasutada Eesti keskkonnakorralduses. Uurimisülesannetena analüüsiti rahvusvaheliste ja Euroopa Liidu keskkonnakaitse strateegilistest dokumentidest tulenevaid maastikega seotud eesmärke, analüüsiti Eesti keskkonnakaitse strateegilistest dokumentidest tulenevaid maastikega seotud eesmärke ja maastikuindikaatoreid ning analüüsiti Eesti maastikunäitajate nimekirja täiendamise vajadust ja valitud maastikuindikaatorite kättesaadavust andmebaasidest. Töös kasutati selliseid rahvusvahelisi ja Euroopa Liidu keskkonnakaitse strateegilisi dokumente nagu globaalne elurikkuse strateegia aastani 2020, bioloogilise mitmekesisuse konventsioon, Euroopa Liidu bioloogilise mitmekesisuse strateegia, Euroopa maastikukonventsioon. Sealhulgas võeti aluseks niisugused Eesti keskkonnakaitse strateegilised dokumendid nagu looduskaitse arengukava aastani 2020 ja Eesti keskkonnastrateegia aastani 2030. Kontentanalüüsi teel selgitati välja, millised on neis dokumentides maastikega seotud eesmärgid ja eesmärkidest tulenevad maastikuindikaatorid. Rahvusvaheliste ja Euroopa Liidu keskkonnakaitse strateegiliste dokumentide eesmärkides tuuakse välja bioloogilise mitmekesisuse kaitse ning pööratakse tähelepanu ökosüsteemi teenuste säilitamisele ja parandamisele. Selleks ühendada roheline infrastruktuur ruumilise planeerimisega. Maastikukonventsioon rõhutab, et oluline on maastike kaitse, korraldus ja planeerimine. Kõik maastikud on olulised ja pööratakse tähelepanu maastikule kui inimese elukeskkonnale ning inimesele kes tunnetab maastikku enda ümber. Eesti keskkonnakorralduses pööratakse tähelepanu looduse ja maastike mitmekesisusele. Maastikunäidikud annavad teavet Eesti maastike üldisest toimivusest. Jälgima peaks linnade laienemist ja valglinnastumist, mis killustab traditsioonilist maastikku. Oluline on rohevõrgustik ja selle sidusus, et säiliksid rohealad linnas ja maal, mis pakuvad puhke ja vaba aja veetmise võimalusi ning aitavad säilitada ja parandada bioloogilist mitmekesisust. Jälgida maastikku kui kvaliteetset elukeskkonda ja millist kasu inimesed maastikust saavad. Võrdselt maastiku füüsiliste näitajatega, on tarvis jälgida, milliseid maastikuväärtusi hindavad kohalikud elanikud ning kuidas inimesed tajuvad maastikku enda ümber. Kõik need näidikud on olulised rohevõrgustiku kujundamisel ja rohealade planeerimisel. Eesti keskkonnakorralduses võiks lisada olemasolevatele maastikuindikaatoritele linnade laienemise, maastiku killustatuse, rohealade ja puhkealade kättesaadavuse, puhkealade funktsionaalsuse ning maastiku evolutsioonilise ja kultuurilise tajumise indikaatorid. ; The world has a problem with decreases in biological diversity. The diversity of nature is not valued sufficiently as a resource that creates the basis for achieving a better quality of life. Biological diversity is very closely related to landscapes. Landscapes provide animals and humans a place to live, wherefore more attention should be given to landscape indicators in environmental management. Successful management of the environment requires knowing why and what changes have occurred in the landscape. The aim of the Master's thesis was to investigate which further landscape indicators could be used in the environmental management of Estonia. The research assignments were: to analyse the aims relative to landscapes in international and European Union strategical documents on environmental protection, to analyse the aims and landscape indicators associated with strategical documents on Estonian environmental protection, to analyse the need for updating the list of Estonian landscape indicators and the accessibility of the selected landscape indicators from databases. International and European Union environmental protection strategic documents were used, among them the global biological diversity strategy until the year 2020, the biological diversity convention, European landscape convention and strategic documents on Estonian environmental protection, such as the Estonian environmental strategy until the year 2030 and the development plan for nature conservation until the year 2020. The research assignments were solved through content analysis. The aims of international and European Union strategic documents on environmental protection highlight the protection of biological diversity and draw attention to the preservation and improvement of ecosystem services and green infrastructures. The landscape convention emphasises that the protection, management and planning of landscapes is important in the entire European Union. The stipulations of the convention cover all landscapes: quality independent country or city, artificial or natural landscapes. Green infrastructure is considered important in the country and city, as are the connections between green areas with country landscapes and the preferences of individuals and the society in landscapes. The Estonian environmental management draws attention to the diversity of landscapes and green infrastructure in the countryside, as well as collects data on the on the condition of landscapes. The sustainable use of landscapes requires examining jointly the city and country landscapes. The expansion of cities and urban sprawl needs to be observed that fragments traditional landscapes. Green infrastructures are important, as they unity the countryside landscape with the city, so that green areas that are important for the preservation of biological diversity are preserved and offer people recreational opportunities. This creates a basis for improving the quality of landscapes. It is important to observe how people sense the changes in landscapes surrounding them and if emotional characteristics change with society or remain the same. The landscape indicators used in Estonian environmental management should be updated to include urban expansion, landscape fragmentation, accessibility of green and recreational areas, functionality of recreational areas, as well as indicators on the evolutional and cultural experiencing of landscapes. The author of the paper compiled a list of the existing and new landscape indicators, which takes into consideration ecosystem services and highlighted the accessibility from databases.

The issue of documents' study from a family archive for estate's daily life reconstruction on Left-bank Ukraine within 19th century is considered in the paper for the first time. A base for the scientific exploration was Galagan's family archive that represented a regional community, particularly Ukrainian nobility with the origins from kozaks' high-ranking officers. The collection is characterized by the high level of documents preservation, various typological groups' existence that are created by Galagan's family as well as by the persons connected with the family during the imperial stage of Ukrainian history. The fact permits to consider a country estate in the light of multi-level daily practices of Ukrainian nobility within the elaborate system of social and cultural connections. The aim of the issue was to determine the significance of informational and meaningful potential of Galagan's archive for analysis and reconstruction of estate's daily life as a center of Ukrainian nobility's economic and cultural practices within the determined time and space limits. The author demonstrates that several meaningful existential layers of estate's daily life as well as the nobility in general have been reconstructed according to Galagan's archive materials. Among the recreated notions are estate's setting; family relationships, connections with peasants and hired workers; the way of housekeeping under historical circumstances; general awareness of social and political events outside an estate; reconstruction of close family relationships; intellectual and spiritual decoration of Ukrainian nobility's country estates. Each of the presented layers is recreated on the ground of texts analysis from one typological group as well as by information comparison from various typological sources. The documents consideration has highlighted a fact of private and public spheres' intersection on the base of estate's daily life. The results of presented study can be used in historical exploration of various social groups' daily routine in Ukraine, family biography's reconstruction within the context of social history, country estate consideration as an original historical and cultural phenomenon under the realities of 19th century. The issue is based on an original author's conception. ; В статье впервые рассмотрена проблема изучения документов фамильного архива для реконструкции повседневности барского имения на территории Левобережной Украины в пространственно-временных рамках XIX века. Основой для исследования был избран фамильный архив рода Галаганов, который представил региональное сообщество - украинское дворянство казацко-старшинского происхождения. Архивному собранию присущи высокий уровень сохранности документов, наличие источников различных типологических групп, созданных не только Галаганами, но и лицами из родственных им семей в течение имперского этапа истории Украины. Это позволяет рассмотреть помещичье имение как центр повседневных практик украинской элиты в многоуровневой сети социокультурных связей. Поэтому целью статьи стало определение значимости информационно-содержательного потенциала архива Галаганов для анализа и реконструкции повседневности барского имения как средоточие хозяйственных и социокультурных практик украинской элиты в определенных пространственно-временных пределах. Автор доказывает, что по материалам архива Галаганов реконструируется несколько содержательных пластов будничного существования не только барского имения, но украинского дворянства в целом. Это: обустройство семейного быта; взаимоотношения между дворянской семьей, крестьянами, наемными работниками; стиль веедения хозяйства в рамках исторической эпохи; осознание жителями поместья общественных событий за его пределами; воспроизведение отношений внутри семьи; оформление интеллектуально-духовной среды сельских поместий украинского дворянства. Каждый из этих срезов повседневности воспроизводится как на основании анализа ряда текстов одной типологической группы, так и путем сопоставления информации из различных по жанровым признакам источников. Рассмотрение документов показывает, что в повседневных практиках хозяев имения взаимодействовали частная и публичная сферы. Результаты исследования будут способствовать изучению истории повседневности социальных групп в Украине в определенном континууме, реконструкции биографии семьи в контексте социальной истории, рассмотрению барского имения в реалиях XIX в. как оригинального историко-культурного феномена. Статья основывается на оригинальной авторской концепции. ; У статті вперше розглянуто проблему вивчення документів фамільного архіву для реконструкції повсякдення панського маєтку на теренах Лівобережної України у просторово-часових межах XIX століття. Основою для розвідки було обрано фамільний архів роду Ґалаґанів, який презентував регіональну спільноту - українське дворянство козацько-старшинського походження. Для збірки притаманні високий рівень збереження документів, наявність джерел різних типологічних груп, що створені не лише Ґалаґанами, але й особами зі споріднених з ними фамілій впродовж імперського етапу історії України. Це дозволяє розглянути панський маєток як центр повсякденних практик української еліти у багаторівневій мережі соціокультурних зв'язків. Тому метою статті стало визначення значущості інформативно-змістового потенціалу архіву Ґалаґанів для аналізу й реконструкції повсякдення панського маєтку як осереддя господарчих і соціокультурних практик української еліти у визначених просторово-часових межах. Автор доводить, що за матеріалами архіву Ґалаґанів реконструюється кілька змістових пластів буденного існування не лише панського маєтку, але українського дворянства в цілому. Це: облаштування родинного побуту; взаємини між дворянською родиною, селянами, найманими працівниками; упорядкування господарства щодо історичної доби; усвідомлення мешканцями маєтку суспільних подій за його межами; відтворення стосунків всередині родини; оформлення інтелектуально-духовного середовища сільських маєтків українського панства. Кожен з цих зрізів повсякдення відтворюється як на підставі аналізу низки текстів однієї типологічної групи, так і шляхом зіставлення інформації з різних за жанровими ознаками джерел. Розгляд документів унаочнив той факт, що у повсякденних практиках господарів маєтку взаємодіяли приватна та публічна сфери. Результати дослідження сприятимуть вивченню історії повсякдення соціальних груп в Україні у визначеному континуумі, реконструкції біографії родини в контексті соціальної історії, розгляду панського маєтку в реаліях XIX ст. як оригінального історико-культурного феномену. Стаття ґрунтується на оригінальній авторській концепції.

WOS: 000455364400012 ; This Letter presents a search for heavy charged long-lived particles produced in proton-proton collisions at root s= 13 TeV at the LHC using a data sample corresponding to an integrated luminosity of 36.1 fb(-1) collected by the ATLAS experiment in 2015 and 2016. These particles are expected to travel with a velocity significantly below the speed of light, and therefore have a specific ionisation higher than any high-momentum Standard Model particle of unit charge. The pixel subsystem of the ATLAS detector is used in this search to measure the ionisation energy loss of all reconstructed charged particles which traverse the pixel detector. Results are interpreted assuming the pair production of R-hadrons as composite colourless states of a long-lived gluino and Standard Model partons. No significant deviation from Standard Model background expectations is observed, and lifetime-dependent upper limits on R-hadron production cross-sections and gluino masses are set, assuming the gluino always decays to two quarks and a 100 GeV stable neutralino. R-hadrons with lifetimes above 1.0 ns are excluded at the 95% confidence level, with lower limits on the gluino mass ranging between 1290 GeV and 2060 GeV. In the case of stable R-hadrons, the lower limit on the gluino mass at the 95% confidence level is 1890 GeV. (C) 2018 The Author. Published by Elsevier B.V. ; ANPCyT, ArgentinaANPCyT; YerPhI, Armenia; ARC, AustraliaAustralian Research Council; BMWFW; FWF, AustriaAustrian Science Fund (FWF); ANASAzerbaijan National Academy of Sciences (ANAS); SSTC, Belarus; CNPqNational Council for Scientific and Technological Development (CNPq); FAPESP, BrazilFundacao de Amparo a Pesquisa do Estado de Sao Paulo (FAPESP); NSERCNatural Sciences and Engineering Research Council of Canada; CFI, CanadaCanada Foundation for Innovation; CONICYTComision Nacional de Investigacion Cientifica y Tecnologica (CONICYT); NSFC, ChinaNational Natural Science Foundation of China; COLCIENCIAS, ColombiaDepartamento Administrativo de Ciencia, Tecnologia e Innovacion Colciencias; MSMT CRMinistry of Education, Youth & Sports - Czech Republic; MPO CR; VSC CR, Czech RepublicCzech Republic Government; DNRF; DNSRC, DenmarkDanish Natural Science Research Council; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; BMBFFederal Ministry of Education & Research (BMBF); MPG, GermanyMax Planck Society; GSRT, GreeceGreek Ministry of Development-GSRT; RGC, Hong Kong SAR, ChinaHong Kong Research Grants Council; I-CORE; Benoziyo Center, Israel; INFN, ItalyIstituto Nazionale di Fisica Nucleare; MEXTMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT); JSPS, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT)Japan Society for the Promotion of Science; CNRST, Morocco; NWO, Netherlands; RCN, Norway; MNiSWMinistry of Science and Higher Education, Poland; NCN, Poland; FCT, PortugalPortuguese Foundation for Science and Technology; MNE/IFA, Romania; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRSSlovenian Research Agency - Slovenia; MIZS, Slovenia; MINECO, Spain; Wallenberg Foundation, Sweden; SNSF and Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; MOST, TaiwanMinistry of Science and Technology, Taiwan; TAEK, TurkeyMinistry of Energy & Natural Resources - Turkey; STFCScience & Technology Facilities Council (STFC); DOEUnited States Department of Energy (DOE); NSF, United States of AmericaNational Science Foundation (NSF); BCKDF; FQRNTFQRNT; Ontario Innovation Trust, Canada; ERCEuropean Research Council (ERC); ERDFEuropean Union (EU); Marie Sklodowska-Curie Actions, European UnionEuropean Union (EU); Investissements d'Avenir LabexFrench National Research Agency (ANR); ANR, Region AuvergneFrench National Research Agency (ANR); Fondation Partager le Savoir, France; DFGGerman Research Foundation (DFG); AvH Foundation, Germany - EU-ESFAlexander von Humboldt Foundation; Greek NSRFGreek Ministry of Development-GSRT; BSF, GIF; Minerva, Israel; BRF, Norway; CERCA Programme Generalitat de Catalunya; Generalitat Valenciana, SpainGeneralitat Valenciana; Royal SocietyRoyal Society of London; Leverhulme Trust, United KingdomLeverhulme Trust ; We acknowledge the support of ANPCyT, Argentina; YerPhI, Armenia; ARC, Australia; BMWFW and FWF, Austria; ANAS, Azerbaijan; SSTC, Belarus; CNPq and FAPESP, Brazil; NSERC, NRC and CFI, Canada; CERN; CONICYT, Chile; CAS, MOST and NSFC, China; COLCIENCIAS, Colombia; MSMT CR, MPO CR and VSC CR, Czech Republic; DNRF and DNSRC, Denmark; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, HGF, and MPG, Germany; GSRT, Greece; RGC, Hong Kong SAR, China; ISF, I-CORE and Benoziyo Center, Israel; INFN, Italy; MEXT and JSPS, Japan; CNRST, Morocco; NWO, Netherlands; RCN, Norway; MNiSW and NCN, Poland; FCT, Portugal; MNE/IFA, Romania; MES of Russia and NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS and MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC and Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, SNSF and Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; MOST, Taiwan; TAEK, Turkey; STFC, United Kingdom; DOE and NSF, United States of America. In addition, individual groups and members have received support from BCKDF, the Canada Council, Canarie, CRC, Compute Canada, FQRNT, and the Ontario Innovation Trust, Canada; EPLANET, ERC, ERDF, FP7, Horizon 2020 and Marie Sklodowska-Curie Actions, European Union; Investissements d'Avenir Labex and Idex, ANR, Region Auvergne and Fondation Partager le Savoir, France; DFG and AvH Foundation, Germany; Herakleitos, Thales and Aristeia programmes co-financed by EU-ESF and the Greek NSRF; BSF, GIF and Minerva, Israel; BRF, Norway; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Generalitat Valenciana, Spain; the Royal Society and Leverhulme Trust, United Kingdom.

WOS: 000483426200031 ; The inclusive production rates of isolated, prompt photons in p Pb collisions at root s(NN) = 8.16 TeV are studied with the ATLAS detector at the Large Hadron Collider using a dataset with an integrated luminosity of 165 nb(-1) recorded in 2016. The cross-section and nuclear modification factor R-p pb are measured as a function of photon transverse energy from 20 GeV to 550 GeV and in three nucleon-nucleon centre-of-mass pseudorapidity regions, (-2.83, -2.02), (-1.84, 0.91), and (1.09, 1.90). The cross-section and R-p pb values are compared with the results of a next-to-leading-order perturbative QCD calculation, with and without nuclear parton distribution function modifications, and with expectations based on a model of the energy loss of partons prior to the hard scattering. The data disfavour a large amount of energy loss and provide new constraints on the parton densities in nuclei. (C) 2019 The Author. Published by Elsevier B.V. ; ANPCyT, ArgentinaANPCyT; YerPhI, Armenia; ARC, AustraliaAustralian Research Council; BMWFW, Austria; FWF, AustriaAustrian Science Fund (FWF); ANAS, AzerbaijanAzerbaijan National Academy of Sciences (ANAS); SSTC, Belarus; CNPq, BrazilNational Council for Scientific and Technological Development (CNPq); FAPESP, BrazilFundacao de Amparo a Pesquisa do Estado de Sao Paulo (FAPESP); NSERC, CanadaNatural Sciences and Engineering Research Council of Canada; NRC, Canada; CFI, CanadaCanada Foundation for Innovation; CERN; CONICYT, ChileComision Nacional de Investigacion Cientifica y Tecnologica (CONICYT); CAS, ChinaChinese Academy of Sciences; MOST, ChinaMinistry of Science and Technology, China; NSFC, ChinaNational Natural Science Foundation of China; COLCIENCIAS, ColombiaDepartamento Administrativo de Ciencia, Tecnologia e Innovacion Colciencias; MSMT CR, Czech RepublicMinistry of Education, Youth & Sports - Czech RepublicCzech Republic Government; MPO CR, Czech RepublicCzech Republic Government; VSC CR, Czech RepublicCzech Republic Government; DNRF, Denmark; DNSRC, DenmarkDanish Natural Science Research Council; IN2P3-CNRS, FranceCentre National de la Recherche Scientifique (CNRS); CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, GermanyFederal Ministry of Education & Research (BMBF); HGF, Germany; MPG, GermanyMax Planck Society; GSRT, GreeceGreek Ministry of Development-GSRT; RGC, Hong Kong SAR, ChinaHong Kong Research Grants Council; ISF, IsraelIsrael Science Foundation; Benoziyo Center, Israel; INFN, ItalyIstituto Nazionale di Fisica Nucleare; MEXT, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT); JSPS, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT)Japan Society for the Promotion of Science; CNRST, Morocco; NWO, NetherlandsNetherlands Organization for Scientific Research (NWO)Netherlands Government; RCN, Norway; MNiSW, PolandMinistry of Science and Higher Education, Poland; NCN, Poland; FCT, PortugalPortuguese Foundation for Science and Technology; MNE/IFA, Romania; MES of Russia, Russian FederationRussian Federation; NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS, SloveniaSlovenian Research Agency - Slovenia; MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC, Sweden; Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, Switzerland; SNSF, SwitzerlandSwiss National Science Foundation (SNSF); Canton of Bern, Switzerland; Canton of Geneva, Switzerland; MOST, TaiwanMinistry of Science and Technology, Taiwan; TAEK, TurkeyMinistry of Energy & Natural Resources - Turkey; STFC, United KingdomScience & Technology Facilities Council (STFC); DOE, United States of AmericaUnited States Department of Energy (DOE); NSF, United States of AmericaNational Science Foundation (NSF); Herakleitos programme - EU-ESF, Greece; Thales programme - EU-ESF, Greece; Aristeia programme - EU-ESF, Greece; Greek NSRF, Greece; BCKDF, Canada; Canarie, Canada; CRC, Canada; Compute Canada, Canada; COST, European Union; ERC, European UnionEuropean Union (EU)European Research Council (ERC); ERDF, European UnionEuropean Union (EU); Horizon 2020, European Union; Marie Sklodowska-Curie Actions, European UnionEuropean Union (EU); Investissements d' Avenir Labex, ANR, FranceFrench National Research Agency (ANR); Investissements d' Avenir Idex, ANR, FranceFrench National Research Agency (ANR); DFG, GermanyGerman Research Foundation (DFG); AvH Foundation, GermanyAlexander von Humboldt Foundation; BSFNSF, Israel; GIF, IsraelGerman-Israeli Foundation for Scientific Research and Development; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Spain; Royal Society, United KingdomRoyal Society of London; Leverhulme Trust, United KingdomLeverhulme Trust ; We acknowledge the support of ANPCyT, Argentina; YerPhI, Armenia; ARC, Australia; BMWFW and FWF, Austria; ANAS, Azerbaijan; SSTC, Belarus; CNPq and FAPESP, Brazil; NSERC, NRC and CFI, Canada; CERN; CONICYT, Chile; CAS, MOST and NSFC, China; COLCIENCIAS, Colombia; MSMT CR, MPO CR and VSC CR, Czech Republic; DNRF and DNSRC, Denmark; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, HGF, and MPG, Germany; GSRT, Greece; RGC, Hong Kong SAR, China; ISF and Benoziyo Center, Israel; INFN, Italy; MEXT and JSPS, Japan; CNRST, Morocco; NWO, Netherlands; RCN, Norway; MNiSW and NCN, Poland; FCT, Portugal; MNE/IFA, Romania; MES of Russia and NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS and MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC and Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, SNSF and Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; MOST, Taiwan; TAEK, Turkey; STFC, United Kingdom; DOE and NSF, United States of America. In addition, individual groups and members have received support from BCKDF, Canarie, CRC and Compute Canada, Canada; COST, ERC, ERDF, Horizon 2020, and Marie Sklodowska-Curie Actions, European Union; Investissements d' Avenir Labex and Idex, ANR, France; DFG and AvH Foundation, Germany; Herakleitos, Thales and Aristeia programmes co-financed by EU-ESF and the Greek NSRF, Greece; BSFNSF and GIF, Israel; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Spain; The Royal Society and Leverhulme Trust, United Kingdom.

WOS: 000477924000009 ; A search is performed for localised excesses in dijet mass distributions of low-dijet-mass events produced in association with a high transverse energy photon. The search uses up to 79.8 fb(-1) of LHC proton-proton collisions collected by the ATLAS experiment at a centre-of-mass energy of 13 TeV during 2015-2017. Two variants are presented: one which makes no jet flavour requirements and one which requires both jets to be tagged as b-jets. The observed mass distributions are consistent with multi-jet processes in the Standard Model. The data are used to set upper limits on the production cross-section for a benchmark Z' model and, separately, on generic Gaussian-shape contributions to the mass distributions, extending the current ATLAS constraints on dijet resonances to the mass range between 225 and 1100 GeV. (C) 2019 The Author. Published by Elsevier B.V. ; ANPCyT, ArgentinaANPCyT; YerPhI, Armenia; ARC, AustraliaAustralian Research Council; BMWFW, Austria; FWF, AustriaAustrian Science Fund (FWF); ANAS, AzerbaijanAzerbaijan National Academy of Sciences (ANAS); SSTC, Belarus; CNPq, BrazilNational Council for Scientific and Technological Development (CNPq); FAPESP, BrazilFundacao de Amparo a Pesquisa do Estado de Sao Paulo (FAPESP); NSERC, CanadaNatural Sciences and Engineering Research Council of Canada; CFI, CanadaCanada Foundation for Innovation; CONICYT, ChileComision Nacional de Investigacion Cientifica y Tecnologica (CONICYT); NSFC, ChinaNational Natural Science Foundation of China; COLCIENCIAS, ColombiaDepartamento Administrativo de Ciencia, Tecnologia e Innovacion Colciencias; MSMT CR, Czech RepublicMinistry of Education, Youth & Sports - Czech RepublicCzech Republic Government; MPO CR, Czech RepublicCzech Republic Government; VSC CR, Czech RepublicCzech Republic Government; DNRF, Denmark; DNSRC, DenmarkDanish Natural Science Research Council; IN2P3-CNRS, FranceCentre National de la Recherche Scientifique (CNRS); BMBF, GermanyFederal Ministry of Education & Research (BMBF); MPG, GermanyMax Planck Society; GSRT, GreeceGreek Ministry of Development-GSRT; RGC, Hong Kong SAR, ChinaHong Kong Research Grants Council; ISF, IsraelIsrael Science Foundation; Benoziyo Center, Israel; INFN, ItalyIstituto Nazionale di Fisica Nucleare; MEXT, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT); JSPS, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT)Japan Society for the Promotion of Science; CNRST, Morocco; RCN, Norway; MNiSW, PolandMinistry of Science and Higher Education, Poland; NCN, Poland; FCT, PortugalPortuguese Foundation for Science and Technology; MNE/IFA, Romania; NRC KI, Russian Federation; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS, SloveniaSlovenian Research Agency - Slovenia; MIZS, Slovenia; MINECO, Spain; Wallenberg Foundation, Sweden; SNSF, Geneva, Switzerland; MOST, TaiwanMinistry of Science and Technology, Taiwan; TAEK, TurkeyMinistry of Energy & Natural Resources - Turkey; STFC, United KingdomScience & Technology Facilities Council (STFC); DOE, United States of AmericaUnited States Department of Energy (DOE); NSF, United States of AmericaNational Science Foundation (NSF); BCKDF; FQRNTFQRNT; Ontario Innovation Trust, Canada; ERCEuropean Research Council (ERC); ERDFEuropean Union (EU); Horizon 2020 and Marie Sklodowska-Curie Actions, European Union; Investissements d'Avenir LabexFrench National Research Agency (ANR); ANR, Region AuvergneFrench National Research Agency (ANR); Fondation Partager le Savoir, France; DFGGerman Research Foundation (DFG); AvH Foundation, Germany - EU-ESFAlexander von Humboldt Foundation; Greek NSRFGreek Ministry of Development-GSRT; BSF, GIF; Minerva, Israel; BRF, Norway; CERCA Programme Generalitat de Catalunya; Generalitat Valenciana, SpainGeneralitat Valenciana; Royal SocietyRoyal Society of London; Leverhulme Trust, United KingdomLeverhulme Trust; NRC, Canada; CERN; CAS, ChinaChinese Academy of Sciences; MOST, ChinaMinistry of Science and Technology, China; CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; HGF, Germany; NWO, NetherlandsNetherlands Organization for Scientific Research (NWO)Netherlands Government; MES of Russia; JINR; DST/NRF, South Africa; SRC, Sweden; SERI, Geneva, Switzerland; Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; Canada Council; Canarie; CRCAustralian GovernmentDepartment of Industry, Innovation and ScienceCooperative Research Centres (CRC) Programme; Compute Canada; EPLANET ; We acknowledge the support of ANPCyT, Argentina; YerPhI, Armenia; ARC, Australia; BMWFW and FWF, Austria; ANAS, Azerbaijan; SSTC, Belarus; CNPq and FAPESP, Brazil; NSERC, NRC and CFI, Canada; CERN; CONICYT, Chile; CAS, MOST and NSFC, China; COLCIENCIAS, Colombia; MSMT CR, MPO CR and VSC CR, Czech Republic; DNRF and DNSRC, Denmark; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, HGF, and MPG, Germany; GSRT, Greece; RGC, Hong Kong SAR, China; ISF and Benoziyo Center, Israel; INFN, Italy; MEXT and JSPS, Japan; CNRST, Morocco; NWO, Netherlands; RCN, Norway; MNiSW and NCN, Poland; FCT, Portugal; MNE/IFA, Romania; MES of Russia and NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS and MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC and Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, SNSF and Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; MOST, Taiwan; TAEK, Turkey; STFC, United Kingdom; DOE and NSF, United States of America. In addition, individual groups and members have received support from BCKDF, the Canada Council, Canarie, CRC, Compute Canada, FQRNT, and the Ontario Innovation Trust, Canada; EPLANET, ERC, ERDF, FP7, Horizon 2020 and Marie Sklodowska-Curie Actions, European Union; Investissements d'Avenir Labex and Idex, ANR, Region Auvergne and Fondation Partager le Savoir, France; DFG and AvH Foundation, Germany; Herakleitos, Thales and Aristeia programmes co-financed by EU-ESF and the Greek NSRF; BSF, GIF and Minerva, Israel; BRF, Norway; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Generalitat Valenciana, Spain; the Royal Society and Leverhulme Trust, United Kingdom.

¿Qué hizo que después de más de cincuenta años de guerra las Fuerzas Armadas Revolucionarias de Colombia (FARC) alcanzaran un acuerdo de paz con el gobierno colombiano a finales de 2016? En el libro Del limbo al acuerdo final de pazla profesora Esperanza Hernández Delgado devela las complejidades del proceso, los antecedentes en los que se apoyó y una serie de factores que fueron proclives a su feliz término.Notablemente, destaca el importante acumulado de los procesos de paz anteriores que se dieron en Colombia, mostrando cómo cada uno aportó lecciones útiles para los procesos subsiguientes. El mayor aporte de esta obra esclarecedora reside en los aprendizajes de cada experiencia, en particular del proceso de paz que el gobierno del Presidente Juan Manuel Santos llevó a cabo con las FARC. Este libro es fruto de un largo proceso de investigación que arrancó al momento del anuncio de las negociaciones de paz con las FARC en el año 2012 y culminó con el inicio de la fase del posacuerdo. En base a una amplia revisión de la literatura y entrevistas realizadas a negociadores involucrados en los procesos de paz de los años 90 y el actual proceso de pazasí como a otras personas conocedoras de estos procesos, la autora trata de revertir la imagen de una Colombia sumida en la violencia y mostrar otra cara. El país ha tenido muchos procesos de paz que han ofrecido enseñanzas valiosas, hayan o no alcanzado un acuerdo final de paz. ; Prólogo Cécile Mouly Introducción La Autora Capítulo 1. Aproximación a los significados de los procesos y las negociaciones de paz 1.1. Procesos de Paz. 1.2. Condiciones, motivos y requerimientos para iniciar un proceso de paz. 1.3. Etapas de los procesos de paz 1.3.1. Etapa de prenegociación 1.3.2. Etapa de negociaciones de paz 1.3.3. Etapa de Posacuerdo 1.4. Principales características de los procesos de paz Capítulo 2. Antecedentes: una mirada retrospectiva de los procesos y las negociaciones de paz en Colombia 2.1. Negociaciones de paz en la Colonia 2.2. Negociaciones de paz en el siglo XIX 2.3. Procesos de paz y negociaciones de paz en el Siglo XX 2.3.1. Negociaciones de paz frente a la violencia partidista 2.3.2. Procesos de paz frente al conflicto interno armado Capítulo 3. El acumulado de Colombia a partir de los procesos de paz que no alcanzaron acuerdo final de paz 3.1. Procesos de paz en el gobierno del Presidente Belisario Betancur 3.2. Procesos de paz en el gobierno del Presidente Virgilio Barco 3.3. Procesos de paz en el gobierno del Presidente César Gaviria 3.4. Proceso de paz en el Gobierno Pastrana Capítulo 4. El acumulado de Colombia a partir de los procesos de paz que alcanzaron acuerdo final de Paz. 4.1. El contexto 4.2. El inicio de los procesos de paz 4.3. El modelo de negociación 4.4. Los logros alcanzados 4.5. Las dificultades 9 Capítulo 5. Saliendo del limbo mediante un acuerdo final de paz. El proceso de paz del Gobierno Santos con las FARC–EP 5.1. Principales rasgos del conflicto armado colombiano 5.2. Sobre las FARC-EP 5.3. Factores que llevaron al inicio del proceso de paz 5.4. Modelo de negociación 5.5. Estructura del proceso 5.6. Principales características del proceso de paz 5.7. Logros 5.8. Principales dificultades Capítulo 6. Conclusiones 6.1. Sobre los procesos de paz 6.2. Sobre la retrospectiva en torno de procesos y negociaciones de paz. 6.3. Sobre el acumulado de Colombia a partir de los procesos de paz que no alcanzaron acuerdo final de paz 6.4. Sobre el acumulado de Colombia a partir de los procesos de paz que alcanzaron acuerdo final de paz. 6.5. Sobre el proceso de paz realizado entre el Gobierno Santos y las FARC–EP Bibliografía ; What made the Revolutionary Armed Forces of Colombia (FARC) reach a peace agreement with the Colombian government at the end of 2016 after more than fifty years of war? In the book From Limbo to the Final Peace Agreement, Professor Esperanza Hernández Delgado reveals the complexities of the process, the background on which it relied, and a series of factors that led to its successful conclusion. Notably, she highlights the significant accumulation of the processes of peace that took place in Colombia, showing how each one contributed useful lessons for subsequent processes. The greatest contribution of this enlightening work lies in the lessons learned from each experience, in particular from the peace process that the government of President Juan Manuel Santos carried out with the FARC. This book is the result of a long research process that began at the time of the announcement of the peace negotiations with the FARC in 2012 and culminated in the beginning of the post-agreement phase. Based on an extensive review of the literature and interviews with negotiators involved in the peace processes of the 1990s and the current peace process, as well as with other people familiar with these processes, the author tries to reverse the image of a submerged Colombia in violence and show another face. The country has had many peace processes that have offered valuable lessons, whether or not they reached a final peace agreement.

Purpose. Based on the study of philosophical anthropological concepts, to highlight the project of personality in different historical periods, to reveal the meaning of humanistic issues in the postmodern epoch, to identify the essential features of the image of human of the second half of the XX the beginning of the XXI century. Theoretical basis. The methodological basis of the article is the principles of historicism, integrity, objectivity regarding the mastery of the issue of person's image in postmodernism. The research applied comparative-historical, culturological, analytical, axiological approaches to reveal the problem of individuality in the second half of the XX the beginning of the XXI century. The theoretical basis of the article consists of scientific works in the field of philosophical anthropology, history, cultural studies, and aesthetics. Originality. The author revealed the peculiarities of transformation of the personality model from antiquity to postmodernism, specified the image of man of the second half of the XX the beginning of the XXI century. Conclusions. The analysis of anthropological ideas of Western philosophy of different ages shows the variety of views about understanding the nature of the person, its complexity and ambiguity. In the epoch of postmodernism humanistic issues are of particular relevance, which is connected with social and political uncertainty, domination of mass consciousness, loss of national and cultural identity. The image of a person of this period is deprived of a solid foundation, it is blurred and relative. The destruction of faith in the absolute in the context of the second half of the twentieth century contributed to the formation of confidence in the interdependence of all things (including certain historical periods), raised the problem of the personality image to a new ontological level. Orientation in the achievements of European civilization, perception of its anthropological experience, intercultural dialogue contribute to the productive use of the achievements of mankind in order to understand the modern person and to form its adequate image. In its essence, postmodernism does not set the goal to realize a retrospection of subject type. However, separating from the cultural memory the excerpts of ideas about a person, by certain styles and directions, it builds on their formations its own eclectic image of the individual. ; Цель. На основе изучения философских антропологических концепций осветить проект личности в разные исторические периоды, раскрыть содержание гуманистической проблематики в эпоху постмодернизма, выявить сущностные особенности образа человека второй половины ХХ – начала XXI века. Теоретический базис. Методологической основой статьи являются принципы историзма, целостности, объективности в изучении вопроса образа персоны в постмодернизме. В исследовании применены сравнительно-исторический, культурологический, аналитический, аксиологический подходы к раскрытию проблемы индивидуальности во второй половине ХХ – начала XXI века. Теоретической базой публикации стали труды ученых в области философской антропологии, истории, культурологии, эстетики. Научная новизна. Выявлены особенности трансформации модели личности от античности до постмодернизма, уточнен образ человека второй половины ХХ – начала XXI века. Выводы. Анализ антропологических идей западноевропейской философии разных эпох показывает многообразие взглядов на понимание сущности типа персоны, ее сложность и неоднозначность. В постмодернизме гуманистическая тематика получает особую актуальность, что связано с социально-политической неопределенностью, доминированием массового сознания, потерей национальной и культурной идентичности. Образ героя указанного времени лишен прочной основы, он размыт и релятивен. Уничтожение веры в абсолюты в контексте второй половины ХХ века способствовало формированию уверенности во взаимозависимости всего сущего (в том числе определенных исторических периодов), подняло проблему проекта индивидуума на новый онтологический уровень. Ориентация в достижениях европейской цивилизации, восприятие ее опыта, межкультурный диалог способствуют продуктивному использованию приобретений человечества для понимания современной персоны и формирования ее адекватного имиджа. По своей сути, постмодернизм не ставит целью осуществить ретроспекцию типа субъекта, однако, выделяя из культурной памяти отрывки представлений о личности, которыми для него являются определенные стили и направления, на их образованиях строит собственный эклектичный образ индивидуума. ; Мета. На основі вивчення філософських антропологічних концепцій висвітлити проект особистості в різні історичні періоди, розкрити зміст гуманістичної проблематики в епоху постмодернізму, виявити сутнісні особливості образу людини другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Теоретичний базис. Методологічною основою статті є принципи історизму, цілісності, об'єктивності щодо вивчення питання образу персони в постмодернізмі. У досліджені застосовано порівняльно-історичний, культурологічний, аналітичний, аксіологічний підходи для розкриття проблеми індивідуальності у другій половині ХХ – початку ХХІ століття. Теоретичною базою публікації стали праці науковців у галузі філософської антропології, історії, культурології, естетики. Наукова новизна. Виявлено особливості трансформації моделі особистості від античності до постмодернізму, уточнено образ людини другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Висновки. Аналіз антропологічних ідей західноєвропейської філософії різних епох показує розбіжність поглядів на розуміння сутності типу персони, її складність та неоднозначність. У постмодернізмі гуманістична тематика набуває особливої актуальності, що пов'язано з соціально-політичною невизначеністю, домінуванням масової свідомості, втратою національної та культурної ідентичності. Образ героя зазначеної доби позбавлений міцної основи, він розмитий і релятивний. Знищення віри в абсолюти у контексті другої половини ХХ століття сприяло формуванню впевненості у взаємозалежності всього сущого (у тому числі певних історичних періодів), підняло проблему проекту індивідуума на новий онтологічний рівень. Орієнтація у здобутках європейської цивілізації, сприйняття її досвіду, міжкультурний діалог сприяють продуктивному використанню досягнень людства задля розуміння сучасної персони й формування її адекватного іміджу. По своїй суті, постмодернізм не ставить собі за мету здійснити ретроспекцію типу суб'єкта, однак, виділяючи з культурної пам'яті уривки уявлень про особистість, якими для нього є певні стилі й напрями, на їх утвореннях будує власний еклектичний образ індивідуума.

Information is a key aspect of the European integration process in Ukraine. Ukrainians support the Euro-integration course, but note that they haven't enough information about the European Union, the existing European programs, the implementation of the Association Agreement, etc.The author identified the main stages of informational support for Euro-integration of Ukraine: a stage of discussion of the advantages of European integration and specific benefits of Ukraine; information pressure stage; a stage of increasing information anxiety and increasing tension in society; the stage of a sharp protest public information reaction of society; the stage of renewal of the course on European integration and strengthening of information and communication support.The analysis of target audiences shows that different socio-demographic groups in different ways have information about the peculiarities and nature of the relationship between Ukraine and the EU.The public authorities have primary responsibility for informing citizens about European integration, but they do not possess the methodological and practical tools of information campaigns. Therefore in the article analyzes the peculiarities of the mechanisms of informing in the Concept of realization of the state policy in the field of informing and establishing communication with the public on the urgent issues of European integration of Ukraine for the period until 2017 and the Strategy of Communication in the field of European integration for 2018–2021 years. These documents are the mechanism for the division of responsibility for conducting information policy on European integration (including financial) between public authorities and interested non-governmental organizations, international donors and business structures. In this regard, the role of public institutions whose task is to inform Ukraine's European integration processes and work with different target groups, on the one hand, and the establishment of communication between government and civil society in the planning and implementation of information campaigns on European integration on the other, is increasing.The local authorities have sufficient tools to influence public opinion, but often ignore the issue of European integration. In addition, an important condition for the implementation of the Strategy at the regional level is the establishment of cooperation between local authorities and public organizations. ; Успех евроинтеграции связывается в значительной мере с информационным обеспечением этого процесса. Существует прямая корреляция между информированностью человека и его способностью принимать более структурированные, рациональные, сознательные решения по политике, а, следовательно, и позиционировать себя относительно определенных процессов в стране, в том числе и евроинтеграции.В статье выделены основные этапы информационного обеспечения процесса евроинтеграции Украины, а именно: этап обсуждения преимуществ евроинтеграции; этап информационного давления; этап усиления информационной тревоги и рост напряженности в обществе; этап резкой протестной реакции общества; этап восстановления курса на евроинтеграцию.Дифференциированно целевую аудиторию по уровню владения информацией об особенностях и характере взаимоотношений между Украиной и ЕС, согласно которой проанализированы особенности механизмов информирования в Концепции реализации государственной политики в сфере информирования и налаживания коммуникации с общественностью по актуальным вопросам европейской интеграции Украины на период до 2017 и Стратегии коммуникации в сфере европейской интеграции на 2018–2021 годы. Указанные документы являются механизмом распределения ответственности за проведение информационной политики по вопросам европейской интеграции (в том числе и финансовой) между органами государственной власти и заинтересованными неправительственными организациями, международными донорами и бизнес-структурами. В связи с этим возрастает роль общественных институтов, задачами которых является информирование о евроинтеграционных процессах Украины и работа с различными целевыми группами, с одной стороны, и налаживание коммуникации между властью и гражданским обществом при планировании и реализации информационных кампаний по евроинтеграции, с другой.Установлено, что местные органы власти в своем распоряжении имеют достаточно инструментов для воздействия на общественное мнение, однако достаточно часто игнорируют вопросы европейской интеграции. Кроме того, важным условием осуществления стратегии на региональном уровне является налаживание сотрудничества между местными властями и общественными организациями. ; Успіх євроінтеграції пов'язується значною мірою з інформаційним забезпеченням цього процесу. Існує пряма кореляція між інформованістю людини та її здатністю ухвалювати більш структуровані, раціональні, свідомі рішення щодо політики, а отже і позиціонувати себе відносно певних процесів у країні, зокрема і євроінтеграції. В статті виокремленні основні етапи інформаційного забезпечення процесу євроінтеграції України, а саме: етап обговорення переваг євроінтеграції; етап інформаційного тиску; етап посилення інформаційної тривоги та зростання напруженості в суспільстві; етап різкої протестної реакції суспільства; етап відновлення курсу на євроінтеграцію. Диференційовано цільову аудиторію за рівнем володіння інформацією про особливості та характер взаємовідносин між Україною та ЄС, відповідно до якої проаналізовано особливості механізмів інформування в Концепції реалізації державної політики у сфері інформування та налагодження комунікації з громадськістю з актуальних питань європейської інтеграції України на період до 2017 та Стратегії комунікації у сфері європейської інтеграції на 2018–2021 роки. Зазначені документи є механізмом розподілу відповідальності за проведення інформаційної політики з питань європейської інтеграції (у тому числі й фінансову) між органами державної влади та зацікавленими неурядовими організаціями, міжнародними донорами і бізнес-структурами. У зв'язку з цим зростає роль громадських інституцій, завданнями яких є інформування щодо євроінтеграційних процесів України та робота з різними цільовими групами, з одного боку, та налагодження комунікації між владою т громадянським суспільством при плануванні та реалізації інформаційних кампаній з євроінтеграції, з іншого.Встановлено, що місцеві органи влади у своєму розпорядженні мають достатньо інструментів для впливу на громадську думку, проте досить часто ігнорують питання європейської інтеграції. Крім того, важливою умовою імплементації Стратегії на регіональному рівні є налагодження співпраці між місцевою владою та громадськими організаціями.

This master thesis entitled "Collective Memory in Cyprus: Narratives, Influences, Implications, Generational Change" analyses and compares the collective memory in the north and south of Cyprus. The aim of the thesis is to examine the narratives for and the formation of collective memory and, moreover, its influence on the Turkish and Greek Cypriots' identity, attitude and behaviour. In this study specific focus is put on the Turkish Cypriots and the question whether there is a shift in their collective memory within the generations. The methodical approach firstly comprised an interdisciplinary and comparative literature analysis. In the run up to this paper semi-structured interviews were conducted with six Turkish Cypriot participants. Through the analysis of these interviews previously gained propositions could be examined deductively. Furthermore, also new characteristics could be developed inductively. Summarising, the thesis is composed of three main parts. The first chapter is introductory and gives a rather detailed overview of the modern history of Cyprus as well as the recent developments in the Turkish Republic of North Cyprus (TRNC). The second and main chapter is subdivided into two parts. The first part deals with collective memories' narratives as well as the means of officially communicating those narratives. Subsequently, the effects of collective memory on the Greek and Turkish Cypriot community are being explained and compared. The second part of the chapter provides a subjective insight into the Turkish Cypriot perception of history and identity as well as their personal attitude towards the problematic nature and future of the island. The findings of the thesis demonstrate that collective memory still has a great influence on the Cypriot society on both sides of the divide. A high percentage of people distrust the respective other side and feel – at least to some extend – threatened by them. Moreover, an existential finding is the increase of similar feelings towards Turkish nationals living in Cyprus. Furthermore, certain shifts within the different generations of Turkish Cypriots regarding several aspects could be observed. Examples of these aspects would be identity, view of history, concept of the enemy and expectations concerning the conflict resolution. The results lead to a significant conclusion: the Cyprus question cannot only be solved with a political agreement. To achieve a substantial peace within the entire Cypriot community also a civic agreement is required. Closely connected to such a solution is the topic of collective memory – which again demonstrates the relevance of this thesis. It seems obvious that at the start of a civic agreement there must stand a gradual relativisation of the mere ambivalent narratives on both sides of the divide. Eventually, the author suggests that a similar research should be conducted focussing on Greek Cypriots. Then comparing the findings to the ones in this thesis could lead to a gain in understanding and could therefore support conflict resolution. ; "Kıbrıs'taki kolektif hafıza: anlatım, etkiler, kapsama, nesillerin değişimi" başlıklı bu yüksek lisans tezinde, Kıbrıs'ın kuzeyindeki ve güneyindeki kolektif hafıza analiz edilmiştir ve karşılaştırılmıştır. Tezin amacı, bir yandan kolektif hafızanın anlatımını ve oluşumunu ve diğer yandan bu tutumun Kıbrıslı Türklerin kimlikleri, tutumları ve davranışları üzerindeki etkilerini incelemektir. Bu çalışmada Kıbrıslı Türklere ve nesiller içinde değişimin tanımlanıp tanımlanamayacağı sorusuna odaklanılmıştır. Bu çalışmanın metodik yaklaşımı başlangıçta karşılaştırmalı bir literatür analizini içerir. Bunun yani sıra altı Kıbrıslı Türk katılımcı ile kılavuz bazlı görüşme yapılmıştır. Bu görüşmelerin içeriği analiz edilerek, bu analiz doğrultusunda literatürden edinilen bilgilerin doğrulugu incelenmiştir ve bu soruya ilişkin yeni özellikler çözümlenmiştir. Yüksek lisans tezi üç ana bölümden oluşmaktadır. İlk bölüm, tarihsel çerçeveye giriş niteliğindedir ve Kuzey Kıbrıs Türk Cumhuriyeti'ndeki (KKTC) son gelişmelerin yanı sıra, Kıbrıs'ın yakın tarihine ayrıntılı bir bakış açısı sunmştur. İkinci ve ana bölüm iki kısıma ayrılmıştır. İlk bölüm, kolektif hafızanın iletişimiyle ilgili açıklamalar ve iletişim biçimi ele alınmıştır. İkinci kısım, kolektif hafızanın Kıbrıs Yunan ve Kıbrıs Türk toplumu üzerindeki etkilerini açıklamıştır ve karşılaştırmıştır. Bu bölümün ikinci kısmı, Kıbrıslı Türklerin tarihi bilinci ve kimlikleri ayrıca adanın sorunlarına ve geleceğine yönelik tutumlarına öznel bir bakış açısı sunmştur. Bu yüksek lisans tezinin net bir sonucu olarak kolektif hafızanın Kıbrıslılar üzerinde hala büyük bir etkisi olduğu söylenebilir. Nüfusun büyük bir kısmının, diğer tarafa güvensizliğin yanı sıra tehdit ediliği hissini barındırdığı gözlemlenmiştir. Birçok Kıbrıslı Türkünde, Kıbrıs'ta yaşayan Türk kökenli insanlara karşı benzer duygularının olduğu ortaya çıkmıştır. Ayrıca, bu araştırma kapsamında nesiller içerisinde çeşitli konulara yönelik tutumlarda değişiklikler gözlemlenmiştir. Bu konulara kimlik, tarihi ve düşman imgeleri ve anlaşmazlıkları çözme ile ilgili beklentiler dahildir. Sonuç olarak Kıbrıs sorununun yalnızca siyasi bir anlaşma ile çözülemeyeceği, akdeniz adasında sürdürülebilir bir barışın sağlanması için sivil bir anlaşmaya ihtiyaç duyulduğu yönünde gözlemlenmiştir. Kolektif hafıza bu tür bir anlaşma ile yakından bağlantılıdır. Bu da bu çalışmanın önemini vurgulamaktadır. Böyle bir sivil uzlaştırmanın başlangıcında, her iki tarafın da zamanla çelişkili anlatılardan uzaklaşması gerektiği açıktır. Yazar, Kıbrıslı Yunanlar üzerinde yoğunlaşarak benzer bir araştırma yapılması gerektiğini öne sürüyor. Yapılan araştırmanın sonuçları bu araştırma ile kıyaslanmalı ve en iyi ihtimalle bu çalışmanın bulguları ile pekiştirilmelidir.