Suchergebnisse

The article is devoted to the analysis of the procedural order of consideration and resolution of cases related to the change of an individual's legal status, namely - recognition of an individual incompetent. The article analyzes the updated procedure for declaring an individual incompetent. The author of the article draws attention to the fact that the legislator has expanded the range of litigants in this type of proceedings; has provided for the possibility of direct participation of the person in respect of whom the proceedings for recognition of his/ her incompetence were initiated, both in-person and his/ her participation in the case through a videoconference from the medical institution where such person is at that moment; has set the terms of the court decision on declaring an individual incompetent, for not more than two years; has granted the right to certain entities to apply for an extension of the decision declaring an individual incompetent, which may be filed no later than fifteen days before the end of two years; has granted a person who was declared incompetent the right to apply to the court with a request to cancel the court decision, etc.It is noted that the validity of a court decision declaring an individual incompetent, which is provided by law, requires certain clarifications. It is substantiated that the obligatory appointment of a forensic psychiatric examination during the consideration of the case and to confirm the request for extension of the decision validity also requires some clarification, depending on the individual's state of disease. The author considers the views of scholars and practitioners regarding mandatory participation in the consideration of an individual's incompetence cases and the cancellation of a court decision on such cases - a lawyer who will provide adequate judicial protection and effective civil proceedings. It is concluded that it is expedient to expand the range of entities authorized to initiate the issue of revoking a court decision declaring an individual incompetent, supplementing them with such a participant as a prosecutor, which in turn will guarantee access to court, promote fair judicial protection of rights, freedoms, and interests of the persons, making a lawful and reasonable decision. ; Стаття присвячена аналізу процесуального порядку розгляду та вирішення справ, що стосуються зміни правового статусу фізичної особи, а саме – визнання фізичної особи недієздатною. У статті проаналізовано оновлену процедуру визнання фізичної особи недієздатною. Автор статті звертає увагу на те, що законо-давець розширив коло суб'єктів участі в цьому виді провадження; передбачив можливість безпосередньої участі особи, щодо якої ініційовано провадження про визнання її недієздатною, як очно, так і її участь у розгляді справи через відеоконференцію з лікувального закладу, в якому перебуває така особа; встановив строки дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, який не може перевищувати двох років; надав право визначеним суб'єктам подати клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, яке може бути подане не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення двох років; наділив особу, яка визнавалася недієздатною правом на звернення до суду із заявою про скасування рішення суду тощо. Зауважено, що строк дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, що передбачений у законодавстві потребує певних уточнень. Обґрунтовано, що обов'язкове призначення судово-психіатричної експертизи під час розгляду справи та для підтвердження клопотання про продовження строку дії рішення теж потребує деяких уточнень, залежно від стану захворювання фізичної особи. Автор розглядає позиції науковців та практиків стосовно обов'язкової участі під час розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною та про скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною – адвоката, що за-безпечить належний судовий захист та ефективне судочинство з цивільних справ. Зроблено висновок щодо доцільності розширення кола суб'єктів, уповноважених ініціювати питання щодо скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, доповнивши їх таким учасником як прокурор, що в свою чергу, служитиме гарантією доступу до суду, сприятиме справедливому судовому захисту прав, свобод та інтересів особи, ухваленню законного та обґрунтованого рішення.

The article considers the goals and process of formation of the European Union as a regional intergovernmental organization. The general concept of the values of the European Union in the light of the Lisbon Treaty is given. The role and place of the EU normative documents - the Charter of Fundamental Rights and the European Convention on Human Rights, in the formation of the fundamental values of the union are analyzed. The author notes that the basis of the values of the European Union is a set of fundamental human rights.The significance of the Copenhagen criteria for promoting the implementation of EU values by the state is analyzed. The Copenhagen Declaration identifies three sectors of requirements for a country aspiring to join the Community: the political sector, which requires the establishment and observance of the principles of democracy and the rule of human rights, and the economic sector, which requires fair competition. The third set of requirements is purely procedural and concerns the state's obligation to adhere to the EU accession procedure.The author examines the state of implementation of the fundamental principles of the Union in the founding states on the example of the Federal Republic of Germany and the French Republic, as well as the implementation of Union values in countries that have recently become full members of the European Community. Thus, in Germa-ny and France today there is a fairly high level of implementation and compliance with the basic principles of the European Union, while in Poland recently there are some problems with this. Thus, for the last 7 years, this state has violated the values of the EU in two categories at once - in the category of personal and political rights. In 2020, the number of legal grounds for abortion in the Republic of Poland was limited, violating the right to the integrity of the person and his or her inviolability, which is one of the core values of the European Union.Іn 2017, the European Commission filed a lawsuit against Poland in the European Court of Justice for violating the requirements of the EU Treaty regarding the principle of judicial independence. ; У статті розглядаються цілі та процес формування Європейського Союзу як регіональної міждержавної організації. Наводиться загальна концепція цінностей Європейського Союзу у світлі Лісабонського догово-ру. Аналізується роль і місце програмних нормативних документів ЄС – Хартії з основоположних прав та Європейської конвенції з прав людини у становленні основоположних цінностей союзу. Автором зазнача-ється, що основою цінностей Європейського Союзу є саме комплекс основоположних прав людини.Аналізується значення Копенгагенських критеріїв для спрощення реалізації державами цінностей ЄС. Копенгагенська декларація визначила три сектори вимог до держави, що прагне приєднатися до Співтова-риства, – політичний сектор, вимоги, які стосуються утвердження та дотримання принципів демократії та верховенства права, економічний, сутність якого зводиться до вимоги гарантування державою забезпечення сталого економічного розвитку, створення вільного ринку та охорони чесної конкуренції. Третій блок вимог є суто процедурним і стосується обов'язку держави дотримуватись процедури вступу до ЄС.Автором досліджено стан реалізації основоположних принципів Союзу у державах-засновницях на при-кладі Федеративної Республіки Німеччини та Французької республіки, а також проблеми із реалізацією цінностей союзу у державах, які відносно нещодавно стали повноправними членами Європейського Спів-товариства на прикладі Республіки Польща. Так, у Німеччині та Франції сьогодні доволі високий рівень імплементації та дотримання основних принципів Європейського Союзу, в той час, як у Польщі останнім часом із цим виникають певні проблеми. Так, за останні 7 років ця держава допустила порушення цінностей ЄС одразу у двох категоріях – у категорії особистісних та політичних прав. У 2020 році у Польській республіці було обмежено випадки легітимних абортів, чим було порушено право на цілісність особистості та її недоторканість, яке є одним із основних цінностей Європейського Союзу. У 2017 році проти Польщі Єврокомісією було подано позов до Європейського суду стосовно порушень останньою вимог Договору про ЄС щодо принципу незалежності суду.

The article analyzes the changes in the South Caucasus associated with the results of the Armenian-Azerbaijani hostilities in the fall of 2020. According to the author, a radical breakdown of the geopolitical configuration of the region took place. The long-term ethnopolitical conflict between Armenia and Azerbaijan is a thing of the past, the self-proclaimed Nagorno-Karabakh Republic (Republic of Artsakh) practically ceased to exist. For the first time in 30 years, Russian peacekeepers have returned to these lands. The role of Turkey, a longtime arbiter of Caucasian affairs, has been revived. An end has been put in the most important of the interethnic conflicts that have destroyed the USSR since the late 1980s. And it was Russia who did it.As a result, each of the two republics controls only its internationally recognized territories, while Karabakh continues to exist de facto under the control of Russian peacekeepers. The decisiveness of V. Putin, who took upon himself the rescue of the civilian population and the settlement of the conflict, his ability to "persuade" irreconcilable enemies to stop the war and agree with the subsequent "peacekeeping intervention" contributed to a noticeable increase in Russia's prestige in the region. However, the role of an independent arbiter capable of solving "insoluble" problems is impossible without strong political, legal, economic and military positions in the region. Therefore, the expansion of the Russian presence in the Transcaucasus is a factor of strategic importance that meets the national interests of Russia. The author believes that given the dismissive and consumerist attitude of the ruling elite of Armenia towards Russia, the time has come to adjust the choice of strategic partners in the South Caucasus. Azerbaijan is actively cooperating with Russia in key areas of world politics. One of the examples is the creation on the initiative of I. Aliyev of new formats of trilateral diplomacy in the composition of Azerbaijan-Turkey-Russia and Azerbaijan-Iran-Russia. An equally significant example is cooperation with Baku within the framework of the "Caspian Five".Taking into account the specifics of the "multi-vector" nature of the South Caucasian states, it is advisable to conduct constant monitoring of Russian approaches to relations with them from the point of view of equal and pragmatic cooperation. This will make it possible to avoid that the resulting vacuum will be occupied by other powers that have been making themselves known more and more in recent years. Therefore, it is vitally important for Moscow that the authorities of the South Caucasus take into account its political interests. ; В статье анализируются изменения на Южном Кавказе, связанные с итогами армяно-азербайджанских военных действий осенью 2020 г. По мнению автора произошел радикальный слом геополитической конфигурации региона. Ушел в прошлое многолетний этнополитический конфликт между Арменией и Азербайджаном, самопровозглашенная Нагорно-Карабахская Республика (Республика Арцах) практически прекратила свое существование. Впервые за 30 лет на эти земли вернулись российские миротворцы. Возродилась роль давнего арбитра кавказских дел — Турции. Поставлена точка в самом главном из межнациональных конфликтов, разрушавших СССР с конца 1980-х годов. И сделала это именно Россия. В результате каждая из двух республик контролирует только свои международно-признанные территории, а Карабах продолжает де-факто существовать под управлением российских миротворцев.Решительность В. Путина, взявшего на себя спасение гражданского населения и урегулирование конфликта, его способность «уговорить» непримиримых врагов остановить войну и согласиться с последующей «миротворческой интервенцией» способствовали заметному повышению авторитета России в регионе. Однако роль независимого арбитра способного решать «неразрешимые» проблемы невозможна без прочных политических, правовых, экономических и военных позиций в регионе. Поэтому расширение российского присутствия в Закавказье является фактором стратегического значения, отвечающего национальным интересам России.Учитывая специфику «многовекторности» государств Южного Кавказа, целесообразно вести постоянный мониторинг российских подходов к отношениям с ними с точки зрения равного и прагматичного сотрудничества. Это позволит избежать того, что образовавшийся вакуум займут другие державы, все больше заявляющие о себе в последние годы. Поэтому для Москвы жизненно необходимо, чтобы власти Южного Кавказа учитывали ее политические интересы.

The article deals with the system of development of teachers' qualification of agricultural institutions of high edbcation in the Netherlans. The replenishment of teaching staff in the Netherlands is characterized by a significant rejuvenation of their staff as many university graduates having received the necessary pedagogical training moved to teaching in higher education in the late 90's of XX century and the beginning of the XXI century. The purpose of the article is learning the features of professional teachers` development of agricultural higher educational institutions in the Netherlands. The study is conducted using systematic and comparative approaches, using general scientific methods: analysis, synthesis, comparison, induction and deduction, as well as a descriptive method. The author highlights that the work of the Agrarian Center of the Wageningen Agrarian University (Netherlands) on the basis of a competency-based approach to the training of specialists is funded by the government, and further training for foreign specialists are paid. Emphasis is placed on the management of agricultural higher education institutions: Higher agricultural education in the Netherlands, as in France, is supervised by the Ministry of Agriculture. Professional Standards for the training of teachers of agricultural disciplines in the Netherlands are defined at the level of higher education institutions, the Ministry of Agriculture, approved by the Ministry of Education and Science and based on bachelor's or master's standards in the relevant field.Tthere is an opinion in European pedagogy that to create a system of professional development of teachers of higher education they need to have the development of: methodologies, theories and practices of harmonization of components of educational standards at different levels as a factor in improving education and personal development; methods of coordination of curricula in order to ensure continuity and unity of requirements for the content of educational programmes at different levels; comprehensive assessment of the quality of education, which ensures the continuity of requirements for the quality of professional pedagogical education at different stages; educational technologies that provide guaranteed quality of training in various areas at all stages; unified system of humanitarian training at different levels, etc. Thus, the system of professional development of teachers of agricultural disciplines in higher education institutions in the Netherlands can be characterized as two-component: professional-pedagogical and scientific-subject (research). Recent research has shown that coordinated systematic researches and activities in the field of teacher training and professional development are of paramount importance, in particular, cooperation between researchers at the international level and the exchange of research results. The author considers that professional development of teachers in agricultural institutions of higher education is the socio-cultural phenomenon, which is an autonomous whole, and an open pedagogical system. ; Проаналізовано систему підвищення кваліфікації викладачів аграрних дисциплін у закладах вищої освіти Нідерландів. Встановлено, що підвищення кваліфікації викладачів аграрних дисциплін у закладах вищої освіти цієї країни розвивається у напрямах підвищення фахових та педагогічних компетентностей. Акцентовано увагу на управлінні аграрною освітою: ви щою аграрною освітою Нідерландів, як і у Франції, опікується міністерство сільського господарства. Визначено компетентності викладачів аграрних дисциплін у закладах вищої освіти Нідерландів відповідно до європейських освітніх стандартів: володіння навиками письмової і усної комунікації; розуміння основ математики і природничих наук; володіння навиками роботи з інформаційних технологій; критичне мислення; потреба в безперервній освіті; уміння працювати в малих групах; творчість та ініціативність, само дисциплінованість, здатність до постійної роботи, що вимагає значних зусиль, і здатність отримувати задоволення від роботи в умовах здорової конкуренції; культура сприйнятливості, зокрема і на міжнародному рівні; орієнтованість на результат, здатність ухвалювати самостійні рішення. Показано, що професійні стандарти підготовки викладачів у Нідерландах визначаються на рівні аграрних закладів вищої освіти, міністерства сільського господарства, затверджуються міністерством освіти і науки та базуються на стандартах бакалавра чи магістра відповідної галузі, зокрема, Школа дипломованого фахівця соціальних і поведінкових наук університету Утрехт встановила на магістерські програми однорідний формат академічних вимог як для світових програм MSc.

The article provides a comparative analysis of the training of future theater professionals at universities in Ukraine and the United States. The author reviews modern scientific works on the problem of professional training in general and optimal approaches to the selection of criteria for comparative research. On the basis of a comparative comparison, common and different aspects of professional training of future theater professionals at universities in Ukraine and the United States were clarified. The author determined that the peculiarities of the methodological principles are that in the United States they are presented more widely and more thoroughly in legislative documents; the concept of professional training of future specialists in theater art, approaches and principles in general determine the vector of further development of the system of professional training in the research area; standards in the United States are also comprehensive and specific, which provides better control over the quality of higher education in the theater; qualification requirements in the United States and Ukraine largely coincide (qualifications, features of vocational education - terms and institutions where it is possible to get a profession); content structure and list of disciplines is characterized by flexibility, diversity and differentiation in the US, which provides a wider range of individual trajectory of vocational education, while in Ukraine the list of disciplines and their content is much narrower); forms, methods and tools that are also component components of organizational and methodological principles in the system of university education in the United States and Ukraine are characterized by variability and generally provide quality training for future theater professionals in both countries ; В статье осуществлен сравнительный анализ профессиональной подготовки будущих специалистов театрального искусства в университетах Украины и США. Автором осуществлен обзор современных научных работ по проблеме профессиональной подготовки в целом и оптимальных подходов к выделению критериев компаративных исследований. На основе сравнительного сопоставления выяснено общие и отличительные аспекты профессиональной подготовки будущих специалистов театрального искусства в университетах Украины и США. Автором определено, что особенностями методологических основ является то, что в США они представлены шире и обоснованное в законодательных документах; концепция профессиональной подготовки будущих специалистов театрально искусства, подходы и принципы в целом определяют вектор дальнейшего развития системы профессиональной подготовки в исследуемой отрасли); стандарты в США также отличаются развернутость и конкретикой, что обеспечивает лучший контроль за соблюдением качества высшего образования в театральной сфере; квалификационные требования в США и Украины во многом совпадают (квалификации, особенности получения профессионального образования - сроки и институты где можно получить профессию) содержание структура и перечень учебных дисциплин характеризуется еще гибкостью, разнообразием и дифференцированностью в США, обеспечивает широкий спектр построения индивидуальной траектории получения профессионального образования, тогда как в Украине перечень дисциплин и их содержание гораздо уже) формы, методы и средства, также составляют компонентные составляющие организационно-методических основ в системе университетского образования США и Украины отличаются вариативностью и в целом обеспечивают качественную профессиональную подготовку будущих специалистов театральной сферы в обеих странах ; У статті здійснено порівняльний аналіз професійної підготовки майбутніх фахівців театрального мистецтва в університетах України та США. Автором здійснено огляд наукових праць з проблеми професійної підготовки в цілому та оптимальних підходів до виокремлення критеріїв компаративних досліджень. На основі компаративного зіставлення з'ясовано спільні та відмінні аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців театрального мистецтва в університетах України та США. Автором визначено, що особливостями методологічних засад є те, що у США вони представлені ширше та обґрунтованіше у законодавчих документах. Концепція професійної підготовки майбутніх фахівців театрально мистецтва, підходи та принципи в цілому визначають вектор подальшого розвитку системи професійної підготовки в досліджуваній галузі). Стандарти у США також вирізняються розгорнутістю та конкретикою, що забезпечує кращий контроль за дотриманням якості вищої освіти у театральній сфері. Кваліфікаційні вимоги в США та Україні багато в чому збігаються (кваліфікації, особливості здобуття професійної освіти – терміни та інституції де можна здобути професію). Зміст структура та перелік навчальних дисциплін характеризується гнучкістю, різноманітністю та диференційованістю у США, що забезпечує ширший спектр побудови індивідуальної траєкторії здобуття професійної освіти, тоді як в Україні перелік дисциплін та їх зміст набагато вужчий). Форми, методи та засоби, що також становлять компонентні складники організаційно-методичних засад в системі університетської освіти США та України вирізняються варіативністю та в цілому забезпечують якісну професійну підготовку майбутніх фахівців театральної сфери в обох країнах

Introduction. The introduction of ethical principles and Euro-Atlantic values in the military-professional environment of the Armed Forces of Ukraine requires adjustment of the entire sphere of professional relations and taking into account the direct influence on the formation of thinking and behavior of the subjects of these relations. Purpose. The goal of the article is description of international aspects of the patriotism principle into military servicemen mentality formation in the Armed Forces of Ukraine on the way of The NATO integration. Methods. Methodologically, the author proceeds from the position of the sociocultural approach that the change in external conditions and environment inevitably entails changes (positive or negative) of the inner world of the individual, personal formations, that is, a change in the motivational and value sphere of the personality under the influence of socio-cultural factors leads to a transformation of mentality . The author pays special attention to the analysis of contemporary democratic values defined in the ethical code "The NATO Code of Conduct" among which unity, impartiality, loyalty, responsibility and professionalism are considered basic. These five core values constitute the axiological basis of the Code of Ethics, which defines the requirements for the conduct of civilian and military personnel of all NATO units. Originality. Patriotism - defending the national interests of the state, respect and love for the Motherland, its state symbols, national values, culture, history, language, ideological conviction, devotion, willingness to sacrifice for the freedom and independence of people. At the international level, the principle of patriotism is revealed through the values of unity and loyalty to the professional community, the military organization, member countries and partners, the interests of the Alliance, international commitment and humanity as a whole. Conclusion. That is, the principle of patriotism acquires an international content and requires the expansion of worldview and the formation of critical thinking and relevant ethical beliefs of servicemen and employees serving in multinational contingents. Articulation in the normative-legal field and introduction in the process of professional training of servicemen of the Armed Forces of Ukraine of the principle of patriotism and such Euro-Atlantic values as unity, loyalty, impartiality, responsibility and professionalism will allow to form a legal basis for purposeful influence on their consciousness and conviction. formation of their proper moral and psychological condition, as well as the ability to perform the tasks assigned to them and participate in joint combat operations with NATO units. Key words: patriotism; loyalty; Euro-Atlantic values; professional ethics; democratization of the Ukrainian arm; military activity. ; Внедрение этических принципов и евроатлантических ценностей в военно-профессиональной среде Вооруженных Сил Украины требует корректировки как всей сферы профессиональных отношений, так и учета непосредственного влияния на формирование образа мышления и поведения субъектов этих отношений. На международном уровне принцип патриотизма раскрывается через ценности единства и верности коллективу, военной организации, странам-членам и партнерам, интересам Альянса, международным обязательствам и человечеству в целом. То есть, принцип патриотизма на пути евроатлантической интеграции приобретает интернациональное наполнение и требует расширения кругозора и формирования критического мышления и соответствующих этических убеждений военнослужащих. Ключевые слова: патриотизм; верность; евроатлантические ценности; профессиональная этика; демократизация украинского войска; военная деятельность. ; Впровадження етичних засад та євроатлантичних цінностей у військово-професійному середовищі Збройних Сил України вимагає корегування як усієї сфери професійних відносин, так і врахування безпосереднього впливу на формування образу мислення та поведінки суб'єктів цих відносин. На інтернаціональному рівні принцип патріотизму розкривається через цінності єдності і вірності колективу, військовій організації, країнам-членам та партнерам, інтересам Альянсу, інтернаціональним зобов'язанням та людству в цілому. Тобто, на шляху до євроатлантичної інтеграції принцип патріотизму набуває інтернаціонального наповнення і вимагає розширення світогляду та формування критичного мислення і відповідних етичних переконань військовослужбовців Збройних Сил України. Ключові слова: патріотизм; вірність; євроатлантичні цінності; професійна етика; демократизація українського війська; військова діяльність.

During the period of colonialism the implementation of colonial capitalism resulted in the integration of Southeast Asia into the global economy, which directly influenced the local socio-economic system. The changes occurring in the region since the 19th century, which is the period discussed in this article, can be analyzed from many points of view. The following paper focuses on the territory of present-day Malaysia, an exceptionally heterogeneous country, and it analyses the results of this transformation and the influence it had on the current socio-economic system. Colonialism has undeniably contributed to the economic growth of the Malay Peninsula while excluding parts of the population and destroying local institutions and existing models of the socio-economic system. Despite this apparent quantitative growth, oligarchic institutions were created, impeding the area's actual qualitative socio-economic development. The decolonization process did not change it sufficiently. The first aim of the article is to indicate the direct historical relationship between colonial capitalism, violently implemented by colonial empires in the conquered territories, and the crony capitalism formed after the decolonization period. Secondly, the author tries to identify oligarchic institutions and the outcomes of their influence. These institutions were created in the historical process within colonial capitalism and are still present today. They fundamentally influence the politics and society of contemporary Malaysia, thus inhibiting qualitative socio-economic transformation. Thirdly, the author, using a variety of indicators and indexes measuring, for example, corruption, the democratization process, or social development, seeks to demonstrate the power of crony capitalism and its institutions and their impact on impeding socio-economic development. ; В период колониализма внедрение колониального капитализма привело к интеграции Юго-Восточной Азии в мировую экономику, что непосредственно повлияло на местную социально-экономическую систему. Изменения, произошедшие в регионе с XIX века (именно этот период исследуется в статье), проанализированы с многих точек зрения на примере такой неоднородной страны, как современная Малайзия. Автор показывает, что колониализм, безусловно, способствовал экономическому росту Малайского полуострова, но вовлеченной в эти изменения оказалась лишь часть населения, при этом были разрушены местные институты и существующие модели социально-экономической системы. Несмотря на очевидный количественный рост, образовались также олигархические институты, препятствовавшие реальному качественному социально-экономическому развитию региона. Процесс деколонизации не изменил его в достаточной мере.Обоснована прямая историческая связь между колониальным капитализмом, насильственно внедренным колониальными империями на завоеванных территориях, и хроническим капитализмом, образовавшимся после периода деколонизации. Охарактеризованы олигархические институты и результаты их воздействия. Показано, что эти институты были созданы в историческом процессе в рамках колониального капитализма и они до сих пор имеют существенное влияние на политику и общество современной Малайзии, тормозя, таким образом, качественные социально-экономические преобразования. Стремясь продемонстрировать силу институтов хронического капитализма и их тормозящее влияние на социально-экономическое развитие страны, автор использует различные показатели и индексы, измеряющие коррупцию, процессы демократизации или общественного развития. ; У період колоніалізму впровадження колоніального капіталізму призвело до інтеграції Південно-Східної Азії у світову економіку, що безпосередньо вплинуло на місцеву соціально-економічну систему. Зміни, що відбулися в регіоні з ХІХ століття (саме цей період досліджується в статті), проаналізовано з багатьох точок зору на прикладі такої неоднорідної країни, як сучасна Малайзія. Автор показує, що колоніалізм, безперечно, сприяв економічному зростанню Малайського півострова, але залученою до цих змін виявилася лише частина населення, при цьому було зруйновано місцеві інститути та існуючі моделі соціально-економічної системи. Незважаючи на очевидне кількісне зростання, утворилися також олігархічні інститути, які перешкоджали реальному якісному соціально-економічному розвитку регіону. Процес деколонізації не змінив його в достатній мірі.Обґрунтовано прямий історичний зв'язок між колоніальним капіталізмом, насильно впровадженим колоніальними імперіями на завойованих територіях, та хронічним капіталізмом, що утворився після періоду деколонізації. Охарактеризовано олігархічні інститути та результати їх впливу. Показано, що ці інституції були створені в історичному процесі в рамках колоніального капіталізму і вони до сьогодні мають суттєвий вплив на політику та суспільство сучасної Малайзії, гальмуючи, таким чином, якісні соціально-економічні перетворення. Прагнучи продемонструвати силу інститутів хронічного капіталізму та їх гальмівний вплив на соціально-економічний розвиток країни, автор використовує різноманітні показники та індекси, що вимірюють корупцію, процеси демократизації чи суспільного розвитку.

The history of science in personalities and facts, in which ideas and hypotheses are personified, suggests that a linguist can show the vision of a work of art based on the historical assessment of representatives of various schools, referring to texts describing a specific work of art. Then there is a secondary semiotization of the portrait of the monarch through the verbalization of the portrait, its description. This allows not only to trace the change in the views of scientists, but also, relying on the historiographic and linguocultural approach, reasonably judge the specific views of specialists in various fields of science and culture.Such work is aimed at chronological comprehension of the problem of semiotisation of the court code of culture and the symbolic function of the portrait of a state person. An essential element is understanding of the historical and personal context of the portrait under study as a set of signs of the material and spiritual world, which have become carriers of cultural meanings and one of the ways to store cultural memory.The article analyzes three ceremonial portraits of French kings: the portrait of Francis I of Valois (Portrait de François I, roi de France), made by the court artist Jean Clouet (1480-1541), print "Henry IV in coronation vestments" (Henri IV en costume de sacre) by the outstanding French engraver of Flemish origin Thomas de Leu (1560-1612) and a portrait of Louis XIV in coronation vestments "(Portrait de Louis XIV en costume de sacre) by the French artist Hyacinthe Rigaud (1659- 1743). The portraits of monarchs are viewed as non-verbal signs of political discourse.The author shows that all the elements of the portraits under study represent semiotic codes and cultural signs of power and construct the elitism of the monarchs depicted in the portrait, affirming their power and legitimacy of power.The present article proves that the royal gala portrait represents semiotic space, the signs of which form the image of supreme power. By interpreting the signs presented in the J. Clouet portrait of François I, in the T. de Leu engraving of Henry IV, king of France and Navarre, and in the G. Rigo's portrait of Louis XIV in the coronation costume, the author reveals the pragmatic dimension of the semiosis of power and the court culture. The article emphasizes the idea that the state destination of the symbolic representation of the monarch is to visualize the power institution. ; История науки в лицах и фактах, в которой персонифицируются идеи, гипотезы, предполагает, что лингвист может показать видение художественного произведения на основе исторической оценки представителей различных школ, обращаясь к текстам, описывающим конкретное произведение искусства. Тогда налицо вторичная семиотизация портрета монарха через вербализацию портрета, его описание. Это позволяет не только проследить смену взглядов ученых, но и, опираясь на историографический и лингвокультурологический подход, обоснованно судить о конкретных взглядах специалистов в различных сферах науки и культуры. Такая работа направлена на хронологическое осмысление проблемы семиотизации придворного (телесного, костюмного) кода культуры и символьную функцию портрета государственного лица. Необходимым элементом является понимание исторического и личностного контекста исследуемого портрета как совокупности знаков материального и духовного мира, ставших носителями культурных смыслов и одним из способов хранения культурной памяти.В статье анализируются три парадных портрета французских королей: портрет Франциска I Валуа (Portrait de Francois I, roi de France), выполненный придворным художником Жаном Клуэ (Jean Clouet,1480–1541), эстамп «Генрих IV в коронационном облачении» (Henri IV en costume de sacre) выдающегося французского гравера фламандского происхождения Тома де Лё (Thomas de Leu, 1560-1612) и портрет Людовика XIV в коронационном облачении» (Portrait de Louis XIV en costume de sacre) руки французского художника Гиацинта Риго (Hyacinthe Rigaud,1659-1743). Портретные изображения монархов рассматриваются как невербальные знаки политического дискурса.Автор показывает, что все элементы исследуемых портретов представляют собой семиотические коды и культуроносные знаки власти и конструируют элитарность изображенных на портрете монархов, утверждая их могущество и легитимность власти.

Full list of authors: Rast, Mark P.; Bello González, Nazaret; Bellot Rubio, Luis; Cao, Wenda; Cauzzi, Gianna; Deluca, Edward; de Pontieu, Bart; Fletcher, Lyndsay; Gibson, Sarah E.; Judge, Philip G.; Katsukawa, Yukio; Kazachenko, Maria D.; Khomenko, Elena; Landi, Enrico; Martínez Pillet, Valentín; Petrie, Gordon J. D.; Qiu, Jiong; Rachmeler, Laurel A.; Rempel, Matthias; Schmidt, Wolfgang; Scullion, Eamon; Sun, Xudong; Welsch, Brian T.; Andretta, Vincenzo; Antolin, Patrick; Ayres, Thomas R.; Balasubramaniam, K. S.; Ballai, Istvan; Berger, Thomas E.; Bradshaw, Stephen J.; Campbell, Ryan J.; Carlsson, Mats; Casini, Roberto; Centeno, Rebecca; Cranmer, Steven R.; Criscuoli, Serena; Deforest, Craig; Deng, Yuanyong; Erdélyi, Robertus; Fedun, Viktor; Fischer, Catherine E.; González Manrique, Sergio J.; Hahn, Michael; Harra, Louise; Henriques, Vasco M. J.; Hurlburt, Neal E.; Jaeggli, Sarah; Jafarzadeh, Shahin; Jain, Rekha; Jefferies, Stuart M.; Keys, Peter H.; Kowalski, Adam F.; Kuckein, Christoph; Kuhn, Jeffrey R.; Kuridze, David; Liu, Jiajia; Liu, Wei search; Longcope, Dana; Mathioudakis, Mihalis; McAteer, R. T. James; McIntosh, Scott W.; McKenzie, David E.; Miralles, Mari Paz; Morton, Richard J.; Muglach, Karin; Nelson, Chris J.; Panesar, Navdeep K.; Parenti, Susanna; Parnell, Clare E.; Poduval, Bala; Reardon, Kevin P.; Reep, Jeffrey W.; Schad, Thomas A.; Schmit, Donald; Sharma, Rahul; Socas-Navarro, Hector; Srivastava, Abhishek K.; Sterling, Alphonse C.; Suematsu, Yoshinori; Tarr, Lucas A.; Tiwari, Sanjiv; Tritschler, Alexandra; Verth, Gary; Vourlidas, Angelos; Wang, Haimin; Wang, Yi-Ming.-- This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License, which permits use, sharing, adaptation, distribution and reproduction in any medium or format, as long as you give appropriate credit to the original author(s) and the source, provide a link to the Creative Commons licence, and indicate if changes were made. The images or other third party material in this article are included in the article's Creative Commons licence, unless indicated otherwise in a credit line to the material. If material is not included in the article's Creative Commons licence and your intended use is not permitted by statutory regulation or exceeds the permitted use, you will need to obtain permission directly from the copyright holder. To view a copy of this licence, visit http://creativecommons.org/licenses/by/4.0/. ; The National Science Foundation's Daniel K. Inouye Solar Telescope (DKIST) will revolutionize our ability to measure, understand, and model the basic physical processes that control the structure and dynamics of the Sun and its atmosphere. The first-light DKIST images, released publicly on 29 January 2020, only hint at the extraordinary capabilities that will accompany full commissioning of the five facility instruments. With this Critical Science Plan (CSP) we attempt to anticipate some of what those capabilities will enable, providing a snapshot of some of the scientific pursuits that the DKIST hopes to engage as start-of-operations nears. The work builds on the combined contributions of the DKIST Science Working Group (SWG) and CSP Community members, who generously shared their experiences, plans, knowledge, and dreams. Discussion is primarily focused on those issues to which DKIST will uniquely contribute. © 2021, The Author(s). ; This work rests on many years of sustained vision, effort, and dedication by DKIST and DKIST instrument, team scientists, engineers, and administrative, support personnel, the unwavering commitment of the National Science Foundation, and the support of the US taxpayers. It includes contributions from members of the DKIST Science Working Group and the DKIST Critical Science Plan Community, all of whom generously shared their experiences, plans, knowledge, and dreams. The research reported herein was based in part on the National Science Foundation's Daniel K. Inouye Solar Telescope (DKIST), a facility of the National Solar Observatory (NSO). NSO is managed by the Association of Universities for Research in Astronomy, Inc., under a cooperative agreement with the National Science Foundation. ; With funding from the Spanish government through the Severo Ochoa Centre of Excellence accreditation SEV-2017-0709. ; Peer reviewed

Поступила в редакцию: 27.01.2021. Принята к печати: 15.04.2021. ; Submitted: 27.01.2021. Accepted: 15.04.2021. ; С начала XIII в. Пелопоннес превратился в зону цивилизационного приграничья, на которой сосуществовали и взаимодействовали греческая и западноевропейская этнокультурные общности. Долгое время стороны находились в состоянии перманентной войны, однако с течением времени их отношения начали изменяться. К середине XIV в., когда баланс сил на Пелопоннесе сместился в пользу византийцев, эти перемены проявились особенно отчетливо. В данной статье анализируется эволюция военно-политического сотрудничества между греками и франками на Пелопоннесе в 1340–1370-е гг. Основываясь на данных исторических сочинений, автор рассматривает причины сотрудничества франков и греков, выделяет мотивы каждой стороны для такого взаимодействия и новые черты, в которых выразилась эволюция их военно-политических контактов. Исследование показало, что со стороны ахейского баронства сближению с греками способствовало разочарование в анжуйском управлении княжеством. Для византийцев мир и сотрудничество были выгодны из соображений безопасности и укрепления внутренней организации Морейского деспотата. Главным побудительным мотивом заключения военно-политического союза между греками и франками стала необходимость защитить Пелопоннес от нападений извне. Автор приходит к выводу, что заключение союза между частью баронов Ахейского княжества и деспотом Мануилом Кантакузином свидетельствовало о зарождении новой, более сложной модели греко-латинских отношений на Пелопоннесе. Эволюция военно-политического сотрудничества сторон выразилась в его беспрецедентной устойчивости и временнóй продолжительности в сравнении с прежними ситуативными договоренностями. Изменения заключались в последовательности политического курса деспота, долгое время избегавшего военных действий против соседей, которые также соблюдали договоренности. Их военно-политическое сотрудничество в 1350–1360-е гг. дало видимый результат и показало плодотворность подобной модели взаимоотношений. ; From the beginning of the thirteenth century, the Peloponnese became a zone of civilization borderland, where Greek and Western European ethnocultural communities coexisted and interacted with each other. For a long time, they had been in a state of permanent war, but over time, their relationship began to change. By the mid-fourteenth century, the changes became especially evident as the balance of power in the Peloponnese shifted in favour of the Byzantines. This article analyses the evolution of military and political cooperation between the Greeks and the Franks in the Peloponnese between the 1340s and 1370s. Based on data from historical writings, the author examines the reasons for cooperation between the Franks and the Greeks, identifies the motives of each side for such interaction and new features which expressed the evolution of their military and political contacts. The study demonstrates that on the part of the barony of Achaea, the rapprochement with the Greeks was promoted by disillusionment with the Angevin administration of the principality. For the Byzantines, peace and cooperation were beneficial for security reasons and for strengthening the internal organisation of the Despotate of the Morea. The main motivation for this military and political alliance between the Greeks and the Franks was the need to protect the Peloponnese from external attacks. The author concludes that the alliance between a part of the Achaean barons and the despot Manuel Kantakouzenos indicated the emergence of a new, more complex model of Graeco-Latin relations in the Peloponnese. The evolution of the military and political cooperation between the parties was expressed in its unprecedented stability and duration in comparison with previous situational agreements. Unlike before, the political course of the despot was consistent. For a long time, he avoided any military actions against the neighbours who were also complying with agreements. Their military and political cooperation between the 1350s and 1360s gave a visible result and showed the fruitfulness of such a relationship model. ; Статья подготовлена при финансовой поддержке Российского фонда фундаментальных исследований в рамках научного проекта № 20-39-90019 «Греко-латинский фронтир на Пелопоннесе (середина XIII — XIV в.): политическое и социокультурное взаимодействие». ; The research is sponsored by the Russian Foundation for Basic Research (project 20-39-90019 "The Greek-Latin Frontier on the Peloponnese in the Second Half of the Thirteenth — Fourteenth Centuries: Political and Sociocultural Interactions").

One of the latest trends in modern domestic historical science is the further regionalization of research, in-depth attention of scientists to the cultural and artistic life of the regions of Ukraine, which has its own specifics. Traditionally, the study of the postwar period covered issues of reconstruction, economic development, and cultural development remained on the periphery of research preferences. Izmail is no exception here. The specifics of the cultural life of this region have not received proper coverage in Ukrainian historiography. At the present stage, it distorts the understanding of values and worldviews of the population of the region, leaves the possibility of various kinds of propaganda influences. Taking this into consideration, the analysis of the cultural and artistic life of the Izmail region in 1945-1953 becomes especially relevant.Since cultural life is an extremely complex and diverse process of creative activity in all spheres of human existence and consciousness, the author considers in the article only theatrical and musical art and partly amateur art, analyzes the work of cultural and artistic institutions of Izmail region in the postwar period.The study comes to the conclusion that cultural life in the analyzed period in the region was contradictory. It was characterized by extremely weak material and technical base, lack of adequate funding and related problems, was under constant control of party and Soviet government, which considered it as a tool for forming a new Soviet identity, gradually eroding and devaluing the national culture of the region. Despite the socialist content of cultural processes, centralization and ideological pressure, the network of cultural and artistic institutions in the region was restored and significantly expanded, which allowed to raise the cultural level of the population, to acquaint it with the works of Soviet and foreign artists. The analysis of the publications of the regional newspaper «Prydunayska Pravda» made it possible to supplement the archival materials for a fuller reproduction of cultural processes in the region.The author of the article points out that such components of the cultural process as education, science, literature, cinema, fine and applied arts, the specifics of urban and rural cultural life, etc. need further in-depth study. ; Однією із новітніх тенденцій сучасної вітчизняної історичної науки є подальша регіоналізація досліджень, поглиблена увага вчених до культурно-мистецького життя регіонів України, яке має свою специфіку. Традиційно під час вивчення післявоєнного періоду висвітлювалися питання відбудови, економічного розвитку, а культурний розвиток залишався на периферії дослідницьких уподобань. Ізмаїльщина не стала винятком. Специфіка культурного життя цього регіону належного висвітлення в українській історіографії не набула. На сучасному етапі це деформує розуміння ціннісних і світоглядних принципів населення регіону, залишає можливість різного роду пропагандистських впливів. Зважаючи на це, аналіз культурно-мистецького життя Ізмаїльської області у 1945-1953 рр. набуває особливої актуальності.Оскільки культурне життя – це надзвичайно складний і різноплановий процес творчої діяльності в усіх сферах людського буття й свідомості, то авторка розглянула у статті лише театральне і музичне мистецтво та частково художню самодіяльність, проаналізувала роботу культурно-мистецьких закладів Ізмаїльської області у повоєнний період.Проведене дослідження дозволило дійти висновку, що культурне життя в аналізований період у регіоні мало суперечливий характер. Воно вирізнялося надзвичайно слабкою матеріально-технічною базою, відсутністю належного фінансування і проблемами, що з цим пов'язані, перебувало під постійним контролем партійних і радянських органів, які розглядали їх як інструмент формування нової радянської ідентичності, поступово розмиваючи і знецінюючи національне забарвлення культури етносів регіону. Незважаючи на соціалістичний зміст культурних процесів, централізацію та ідеологічний тиск, у регіоні було відновлено й значно розширено мережу культурно-мистецьких установ, що дозволило підняти культурний рівень населення, ознайомити його з творами радянських і зарубіжних митців. Аналіз публікацій обласної газети «Придунайська правда» надав змогу доповнити архівні матеріали для повнішого відтворення культурних процесів у регіоні.Авторка статті зазначила, що подальшого поглибленого вивчення потребують такі складові культурного процесу, як освіта, наука, література, кіно, образотворче й прикладне мистецтво, специфіка міського й сільського культурного життя тощо

At the present stage of state development in Ukraine, the democratization of all spheres of public life encompasses both public administration and local self-government, all manifestations of public authority. It is implemented through the development of various institutes, which include the institute of legal form of local self-government. Once in Ukraine there was only one such form (except for self-government in Kyiv - the capital of the state), now there are several. This requires studying both existing and possibly developing new promising forms. This is an important and urgent task for researchers.The purpose of the article is to compare how the concept of "organizational and legal form" is defined and applied in municipal law and in civil law, and to formulate proposals for the implementation of the reception of the provisions of the doctrine of civil law to municipal legal development.Problems of organizational and legal forms of local self-government were investigated, including, by S.M. Latyshev. The author uses his thesis to compare with those, created by the specialists in private law. His approach is one of the most fundamental in terms of defining the concept of "organizational and legal form of local self-government", since he proposed two definitions - broad and narrow.In particular, S.M. Latyshev said:"In the broad sense, the organizational forms through which local self-government is exercised include: forms of direct democracy, local self-government bodies, territorial public self-government.In the narrow sense, the organizational forms of local self-government should be understood as the activities of various municipal bodies, endowed with their own powers to deal with local issues and delegated to them by the state».Generally, the concept of "organizational and legal form" is actively used both in public law (mainly by municipal law professionals) and in private law (mainly by civil law professionals). In the article, the author analyzes what developments of civilians it is expedient to apply for further improvement of the doctrinal support of the institute of organizational and legal form of local self-government, at the same time proposing to name it "municipal organizational and legal form.Key words: local self-government, municipal administration, local self-government bodies, organization of local self-government, organizational and legal form, municipal organizational and legal form. ; Метою статті є здійснення порівняння того, як поняття «організаційно-правова форма» визначається та засто¬совується у муніципальному праві та у цивільному праві, та формулювання пропозицій щодо здійснення рецепції положень доктрини цивільного права до муніципально-правових розробок.На сучасному етапі державного розвитку в Україні демократизація усіх сфер державного життя охоплює як державне управління, так і місцеве самоврядування, тобто усі прояви публічної влади. Важливим під час їх подальшої демократизації є доктринальне забезпечення цих процесів. Воно здійснюється шляхом розробки різ¬номанітних інститутів, до числа яких належить і інститут організаційно-правової форми місцевого самоврядуван¬ня. Колись в Україні була лише єдина така форма (якщо не враховувати самоврядування у місті Києві - столиці держави), зараз їх вже кілька. Це потребує як вивчення наявних, так і, ймовірно, розробку нових перспективних форм. Це є важливим та актуальним завданням для дослідників.Про поняття організаційно-правової форми у муніципально-правових дослідженнях писали такі автори, як Н.В. Мішина, О.В. Чапля та інші. Однак у своїх публікаціях вони не проводили порівнянь з тим, як це поняття розуміють не фахівці з публічного, а фахівці з приватного права, передусім з цивільного. Спроба заповнити цю прогалину, яка існує в українській юридичній літературі, і є метою нашого дослідження.Узагальнено, що поняття «організаційно-правова форма» активно застосовується як у публічному праві (пере¬важно фахівцями з муніципального права), так і у приватному праві (переважно фахівцями з цивільного права). У статті автор аналізує, які саме розробки вчених-цивілістів доцільно застосувати для подальшого удосконалення доктринального забезпечення інституту організаційно-правової форми місцевого самоврядування, водночас про¬понуючи іменувати її «муніципальною організаційно-правовою формою». Перспективи подальших досліджень у цьому напрямі полягають у тому, щоб сформулювати поняття муніципальної організаційно-правової форми, визначити її сутність та навести пропозиції щодо структури різних муніципальних організаційно-правових форм.

Hutsuliak O. A. ON THE NATURE OF SECURITY OF THE TERRITORIAL COMMUNITY CONCEPT The article states that the ongoing administrative reform in Ukraine focuses on all the new law-making and law- enforcement challenges, which require the attention of both legal scholars and researchers. A wide range of vague issues hinders the effectiveness of the reform and causes shortcomings in ensuring the rights and freedoms of the citizens. One of the key aspects, highlighted in the paper, is the conceptual framework, which should define the nature of certain administrative and legal institutions, their effectiveness, the course of development, and other such issues. The epistemological and legal nature of the concept of territorial community security is one of them. The issues of the organisation of power on the territory, the formation of an effective local government, and the status of territorial communities in Ukraine are analysed on the basis of the works of such Ukrainian scholars as: M. Baimuratov, Ol. Batanov, Ih. Drobot, V. Kampo, A. Kovalenko, V. Kuybida, V. Mamonova, Ol. Moroz, M. Orzikh, M. Pukhtynskyi, Ol. Sushynskyi. Following this, it is concluded that the administrative and legal scientific literature lacks theoretical developments in the interpretation of the issue of security of the territorial community, which can lead to the occurrence of gaps in law enforcement practice and to an ineffective guarantee of the constitutional rights and freedoms of the citizens. The article examines the nature of the concept of security of the territorial community in the context of the key concepts of its formation, such as the concept of security and the concept of territorial community. The author defines the concept of security as a philosophical and legal phenomenon, and the concept of the territorial community as a primary subject of local self-government with special features, functions and purpose of its formation. Based on the analysis of normative documents, international standards and scientific works of the Ukrainian scholars, the author specifies the scope of these concepts, as well as gives his own vision regarding the special concept of security of the territorial community. The conclusion is that this problem requires a thorough further study involving the development of a comprehensive legal and theoretical framework for its resolution. ; У статті автор зазначає, що триваюча в Україні адміністративна реформа звертає увагу на все нові правотворчі та правозастосовні виклики, котрі привертають увагу правників та науковців. Широкий спектр невизначених питань гальмує ефективність реформи, сприяє недосконалості забезпечення прав та свобод громадян. Одним із ключових аспектів, на котрому акцентується увага, є понятійний апарат, котрий повинен визначати зміст окре­мих адміністративно-правових інститутів, їх дієвість, вектор розвитку тощо. Гносеологічний та правовий зміст поняття безпеки територіальної громади є одним із них. Проаналізовано ступінь дослідження питання територіальної організації влади, формування ефективного міс­цевого самоврядування та статусу територіальних громад в Україні в роботах таких вітчизняних учених: М. Бай- муратова, О. Батанова, І. Дробота, В. Кампо, А. Коваленка, В. Куйбіди, В. Мамонової, О. Мороза, М. Орзіха, М. Пухтинського, О. Сушинського та зроблено висновок, що в адміністративно-правовій науковій літературі бра­кує теоретичних розробок тлумачення питання безпеки територіальної громади, що у свою чергу є передумовою створення прогалин у правозастосовній практиці та неефективному забезпеченні конституційних прав і свобод громадян. У статті досліджено зміст поняття безпеки територіальної громади через призму ключових понять його фор­мування - поняття безпеки та поняття територіальної громади. Надано авторське визначення поняття безпеки як філософсько-правового явища, а також поняття територіальної громади як первинного суб'єкта місцевого самоврядування з особливими ознаками, функціями та метою утворення. На основі аналізу нормативних доку­ментів, міжнародних стандартів та наукових досліджень вітчизняних науковців визначено зміст цих понять, а також надано авторське бачення спеціального поняття «безпека територіальної громади». Сформовано висно­вок, що дана проблема потребує ґрунтовного подальшого вивчення з формуванням комплексного правового та тео­ретичного підґрунтя для її врегулювання.

Maletov D. V. On the concept of competence of a judge of the Supreme Anti-Corruption Court. - Article. The article considers the meaning of the concept of "competence" in the context of legal science and the the­ory of state and law. The legislation for the presence of a terminological definition of the concept of "competence" is analyzed. The general idea concerning the maintenance of concept is formed. It is emphasized that the concept of "competence" cannot be equally unilaterally applied in different areas of public relations. It is noted that in ac­cordance with current legislation, the division of "court competence" into three components, such as: profession­al, social and personal competence. Scientific works on the concept of "judge's competence", definition of its con­tent and its main components are studied. Proposals for improving the concept and its normative consolidation are noted. The author focuses on the fact that in order to form the criteria for assessing the quali­fying examination to determine the competence of a judge of the High Anti-Corruption Court, it is crucial to adhere to the principle of specialization. Aspects of assessing the competence of judges of a specialized anti-corruption court have been studied. According to the above material, the peculiarity of the requirements for the competence of an anti-corruption judge is related to his specialization in usually complex cases concerning the consideration of criminal corruption offenses and related crimes. One of the peculiarities of assessing the competence of a candidate for the position of a judge of the High An­ti-Corruption Court of Ukraine is that the Public Coun­cil of International Experts participates in the selection process. It is concluded that the Public Council of Inter­national Experts is an auxiliary subject for assessing the competence of a judge of the High Anti-Corruption Court, which is an additional unique guarantee of a qual­ity procedure for assessing the criterion of "competence" of a judge of the High Anti-Corruption Court of Ukraine. In the article the author formulates the concept of "com­pliance with the criterion of professional competence of a judge of the High Anti-Corruption Court". It is the ability to administer justice in an anti-corruption court with a specialization in criminal corruption and corruption-re­lated offenses. Key words: competence, the competence of a judge, anti-corruption court, specialized courts, High Anti-Cor­ruption Court of Ukraine. ; Малетов Д. В. Щодо поняття «компетентність» судді Вищого антикорупційного суду. - Стаття. У статті розглянуто зміст поняття «компетент­ність» в розрізі правової науки та теорії держави і пра­ва. Проаналізовано законодавство на наявність термі­нологічного визначення поняття «компетентність». Сформовано загальне уявлення щодо змісту поняття. При цьому наголошено, що поняття «компетентність» не може односторонньо застосовуватися в різних сфе­рах суспільних правовідносин. Зазначено, що відпо­відно до чинного законодавства закріплений поділ «компетентності судді» на три складники: професійна, соціальна та особиста компетентності. Досліджено наукові праці щодо поняття «компе­тентність судді», визначення його змісту та основних його складників. Наведено пропозиції щодо вдоскона­лення поняття та його нормативного закріплення. Ав­тором зосереджено увагу на тому, що для формування критеріїв оцінки кваліфікаційного іспиту для визна­чення компетентності судді Вищого антикорупційного суду ключовим є дотримання принципу спеціалізації. Досліджено аспекти оцінки компетентності суддів спеціалізованого антикорупційного суду. Відповідно до викладеного матеріалу особливість вимог до ком­петентності антикорупційного судді пов'язана з його спеціалізацією на здебільшого складних справах щодо розгляду кримінальних корупційних правопорушень і межуючих із ними злочинах. Однією з особливостей оцінювання компетентно­сті кандидата на посаду судді до Вищого антикоруп- ційного суду України є те, що у процесі добору суддів бере участь Громадська рада міжнародних експертів. Зроблено висновок, що Громадська рада міжнарод­них експертів є допоміжним суб'єктом оцінки компе­тентності судді Вищого антикорупційного суду, яка є додатковою унікальною гарантією забезпечення якіс­ної процедури оцінки критерію «компетентності» суд­ді Вищого антикорупційного суду України. У статті автором сформульовано поняття «відповідності кри­терію професійної компетентності судді Вищого ан- тикорупційного суду». Наголошено, що це здатність здійснювати правосуддя в антикорупційному суді з відповідною спеціалізацією на кримінальних коруп- ційних правопорушеннях і правопорушеннях, пов'я­заних із корупцією. Ключові слова: компетентність, компетентність судді, антикорупційний суд, спеціалізовані суди, Вищий антикорупційний суд України.

Olshevska Yu. M, Berlach A. I. Liability of civil servants under current legislation in Ukraine. - Article. It is considered the peculiarities of the institution of material responsibility of civil servants for the provisions of the current legislation in the article. The author analysed the features of the procedure, grounds and procedure for imposing liability on civil servants, and described the relationship between the norms of the Law of Ukraine "On Public Service" and the acts of labour law. Consideration was given to the approaches of national scholars to understanding the legal nature of the institution of liability of civil servants, as well as to the significance of the provisions of the Decision of the Plenum of the Supreme Court 14 "On judicial practice in cases of compensation for damage caused to enterprises, institutions and organizations by their employees" dated 29 December 1992 in the application before liability of state employees as subjects of labour law. The author concludes that liability is a means of ensuring that the offkers and officials comply with the requirements of the law and the internal regulations, official instructions and compensation, committed by a public authority or the state in connection with an official misconduct. A characteristic feature of the institution of material responsibility of civil servants is the legal status of civil servants of subjects of law. First of all, according to the constitution, harm is caused by the decisions or activities of a state body, its officials or employees are compensated by the state by a court decision and the state in turn, is entitled, by way of recourse, to claim damages from a civil servant. At the same time, the Law of Ukraine "On Public Service" lays down the procedure for the prosecution of civil servants, which differs from the procedure laid down for other categories of employees in the acts of labour law. There are gaps in domestic legislation in this area, in particular the lack of regulation of the procedure for appealing against a decision to impose liability on a public servant, determination of the attribution of moral injury to damages within the institution of liability. ; Ольшевська Ю. М., Берлач А. І. Матеріальна від­повідальність державних службовців за чинним зако­нодавством України. - Стаття. У статті розглянуто особливості інституту матері­альної відповідальності державних службовців за нор­мами чинного законодавства. Автором проаналізовано особливості процедури, підстави та порядок притяг­нення до матеріальної відповідальності державних службовців, висвітлено співвідношення норм Закону України «Про державну службу» та актів трудово­го законодавства. Розглянуто підходи вітчизняних науковців до розуміння правової природи інституту матеріальної відповідальності державних службовців, а також значення положень Постанови Пленуму Вер­ховного Суду № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їхніми працівниками» від 29 грудня 1992 року при застосуванні до притягнення до матеріальної відповідальності державних службов­ців як суб'єктів трудового права. Автор доходить висновку, що матеріальна відпові­дальність є засобом забезпечення дотримання посадови­ми та службовими особами вимог законодавства та пра­вил внутрішнього розпорядку, посадових інструкцій. Також вона дозволяє компенсувати шкоду, понесену публічними органом або державою у зв'язку з вчинен­ням службового проступку її посадовою службовою осо­бою. Характерною особливістю інституту матеріальної відповідальності державних службовців є особливості правового статусу державних службовців як суб'єктів службового права. Насамперед вона полягає у тому, що відповідно до норм Конституції шкода, завдана рішен­нями чи діяльністю державного органу, його посадових чи службових осіб, компенсується державою за рішен­ням суду, а держава має право в порядку регресу вима­гати відшкодування своїх збитків у державного служ­бовця. При цьому в Законі України «Про державну службу» закріплено порядок процедури притягнення до відповідальності державних службовців, яка відріз­няється від процедури, закріпленої для інших катего­рій працівників в актах трудового законодавства. Зазначено про прогалини у вітчизняному законо­давстві в цій сфері, зокрема про відсутність регулюван­ня процедури оскарження рішення про притягнення до матеріальної відповідальності державного службов­ця, визначення віднесення моральної шкоди до збитків в рамках інституту матеріальної відповідальності.