Suchergebnisse

WOS: 000470064800072 ; We report a search for Higgs bosons that are produced via vector boson fusion and subsequently decay into invisible particles. The experimental signature is an energetic jet pair with invariant mass of O(1) TeVand O(100) GeVmissing transverse momentum. The analysis uses 36.1 fb(-1) of pp collision data at root s = 13 TeV recorded by the ATLAS detector at the LHC. In the signal region the 2252 observed events are consistent with the background estimation. Assuming a 125 GeV scalar particle with Standard Model cross sections, the upper limit on the branching fraction of the Higgs boson decay into invisible particles is 0.37 at 95% confidence level where 0.28 was expected. This limit is interpreted in Higgs portal models to set bounds on the wimp-nucleon scattering cross section. We also consider invisible decays of additional scalar bosons with masses up to 3 TeV for which the upper limits on the cross section times branching fraction are in the range of 0.3-1.7 pb. (C) 2019 The Author(s). Published by Elsevier B.V. ; ANPCyT, ArgentinaANPCyT; YerPhI, Armenia; ARC, AustraliaAustralian Research Council; BMWFW, Austria; FWF, AustriaAustrian Science Fund (FWF); ANAS, AzerbaijanAzerbaijan National Academy of Sciences (ANAS); SSTC, Belarus; CNPq, BrazilNational Council for Scientific and Technological Development (CNPq); FAPESP, BrazilFundacao de Amparo a Pesquisa do Estado de Sao Paulo (FAPESP); NSERC, CanadaNatural Sciences and Engineering Research Council of Canada; NRC, Canada; CFI, CanadaCanada Foundation for Innovation; CERN; CONICYT, ChileComision Nacional de Investigacion Cientifica y Tecnologica (CONICYT); CAS, ChinaChinese Academy of Sciences; MOST, ChinaMinistry of Science and Technology, China; NSFC, ChinaNational Natural Science Foundation of China; COLCIENCIAS, ColombiaDepartamento Administrativo de Ciencia, Tecnologia e Innovacion Colciencias; MSMT CR, Czech RepublicMinistry of Education, Youth & Sports - Czech RepublicCzech Republic Government; MPO CR, Czech RepublicCzech Republic Government; VSC CR, Czech RepublicCzech Republic Government; DNRF, Denmar; DNSRC, DenmarkDanish Natural Science Research Council; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, GermanyFederal Ministry of Education & Research (BMBF); HGF, Germany; MPG, GermanyMax Planck Society; GSRT, GreeceGreek Ministry of Development-GSRT; RGC, Hong Kong SAR, ChinaHong Kong Research Grants Council; ISF, IsraelIsrael Science Foundation; Benoziyo Center, Israel; INFN, ItalyIstituto Nazionale di Fisica Nucleare; MEXT, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT); JSPS, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT)Japan Society for the Promotion of Science; CNRST, Morocco; NWO, NetherlandsNetherlands Organization for Scientific Research (NWO)Netherlands Government; RCN, Norway; MNiSW, PolandMinistry of Science and Higher Education, Poland; NCN, Poland; FCT, PortugalPortuguese Foundation for Science and Technology; MNE/IFA, Romania; MES of Russia, Russian FederationRussian Federation; NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS, SloveniaSlovenian Research Agency - Slovenia; MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC, Sweden; Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, Switzerland; SNSF, SwitzerlandSwiss National Science Foundation (SNSF); Canton of Bern, Switzerland; Canton of Geneva, Switzerland; MOST, TaiwanMinistry of Science and Technology, Taiwan; TAEK, TurkeyMinistry of Energy & Natural Resources - Turkey; STFC, United KingdomScience & Technology Facilities Council (STFC); DOE, United States of AmericaUnited States Department of Energy (DOE); NSF, United States of AmericaNational Science Foundation (NSF); BCKDF, Canada; Canarie, Canada; CRC, Canada; Compute Canada, Canada; COST, European Union; ERC, European UnionEuropean Union (EU)European Research Council (ERC); ERDF, European UnionEuropean Union (EU); Horizon 2020, European Union; Marie Sklodowska-Curie Actions, European UnionEuropean Union (EU); Investissements d' Avenir Labex, ANR, FranceFrench National Research Agency (ANR); Investissements d' Avenir Idex, ANR, FranceFrench National Research Agency (ANR); DFG, GermanyGerman Research Foundation (DFG); AvH Foundation, GermanyAlexander von Humboldt Foundation; Herakleitos programme - EU-ESF, Greece; Thales programme - EU-ESF, Greece; Aristeia programme - EU-ESF, Greece; Greek NSRF, Greece; BSFNSF, Israel; GIF, IsraelGerman-Israeli Foundation for Scientific Research and Development; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Spain; Royal Society, United KingdomRoyal Society of London; Leverhulme Trust, United KingdomLeverhulme Trust ; We acknowledge the support of ANPCyT, Argentina; YerPhI, Armenia; ARC, Australia; BMWFW and FWF, Austria; ANAS, Azerbaijan; SSTC, Belarus; CNPq and FAPESP, Brazil; NSERC, NRC and CFI, Canada; CERN; CONICYT, Chile; CAS, MOST and NSFC, China; COLCIENCIAS, Colombia; MSMT CR, MPO CR and VSC CR, Czech Republic; DNRF and DNSRC, Denmark; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, HGF, and MPG, Germany; GSRT, Greece; RGC, Hong Kong SAR, China; ISF and Benoziyo Center, Israel; INFN, Italy; MEXT and JSPS, Japan; CNRST, Morocco; NWO, Netherlands; RCN, Norway; MNiSW and NCN, Poland; FCT, Portugal; MNE/IFA, Romania; MES of Russia and NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS and MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC and Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, SNSF and Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; MOST, Taiwan; TAEK, Turkey; STFC, United Kingdom; DOE and NSF, United States of America. In addition, individual groups and members have received support from BCKDF, Canarie, CRC and Compute Canada, Canada; COST, ERC, ERDF, Horizon 2020, and Marie Sklodowska-Curie Actions, European Union; Investissements d' Avenir Labex and Idex, ANR, France; DFG and AvH Foundation, Germany; Herakleitos, Thales and Aristeia programmes co-financed by EU-ESF and the Greek NSRF, Greece; BSFNSF and GIF, Israel; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Spain; The Royal Society and Leverhulme Trust, United Kingdom.

The international Ukrainian-Polish confrontation that took place in Volhynia in 1943-1944, known as the Volyn tragedy, has been the subject of controversy between Ukraine and the Republic of Poland for several decades. Despite all the efforts of international reconciliation by both the political and intellectual elites of both countries in the 1990s and the beginning of the 21st century, these problems today are often at the center of social and political discourse.The purpose of the article is to retrace the evolution of socio-political discourse in Ukraine and the Republic of Poland concerning the Volyn tragedy, to analyze its consequences and impact on Ukrainian-Polish international and inter-state relations. Based on a brief historical analysis of previous events of 1918-1943, the author shows that this bloody conflict was a consequence of previous tense relations between Ukrainians and Poles. The silence surrounding the problem in Soviet times and hypertrophied interest to these events of the past in the early 1990s by both countries were stated. As a result, it led to the intensification of social and political discourse in Ukraine and the Republic of Poland, mutual claims and attempts of new counting of victims of international confrontation. The evolution of socio-political discourse and its influence on the Polish-Ukrainian relations at the level of interpersonal relations and at the level of interstate relations are shown. The novelty of the study is the analysis of the conflict between the historical memory of Ukrainians and Poles in relation to the Volyn tragedy that lays in fact that the two sides make mutual claims, considering their own side the most affected in the conflict, as well as operating with directly different figures of victims of international confrontation. This difference in interpretation of the common past, which are actualized with a certain frequency due to political manipulation of historical memory, lead to the tension in the interstate relations of Ukraine and the Republic of Poland. ; Межнациональное украино-польское противостояние, имевшее место на Волыни в 1943 - 1944 годах и известное как Волынская трагедия, уже не одно десятилетие является предметом споров Украины и Республики Польша. Несмотря на все усилия межнационального примирения, сделанные политическими и интеллектуальными элитами двух стран в 90-х годах ХХ - начале XXI века, эти проблемы сегодня довольно часто появляются в центре общественного и политического дискурса.Целью статьи является проследить эволюцию общественно-политического дискурса в Украине и Польше по Волынской трагедии, анализ его последствий и влияния на украино-польские межнациональные и межгосударственные отношения. На основании краткого исторического анализа предыдущих событий 1918-1943 гг. автор показывает, что этот кровавый конфликт стал следствием предыдущих напряженных отношений между украинцами и поляками. Констатировано замалчивание проблемы в советские времена и гипертрофированный интерес к происходящему прошлого в начале 90-х годов ХХ века со стороны обеих стран. В итоге это привело к активизации общественной и политической дискуссии в Украине и Республике Польша, взаимным претензиям и попыткам новых перерасчетов жертв межнационального противостояния. Показана эволюция общественно-политического дискурса и его влияние на польско-украинские отношения на уровне межличностных отношений и на уровне межгосударственных отношений. Новизной исследования является анализ конфликта исторической памяти украинцев и поляков по Волынской трагедии, который состоит в том, что обе стороны выставляют взаимные претензии, считая именно свою сторону наиболее пострадавшей в конфликте, а также приводят диаметрально разные цифры жертв межнационального противостояния. Эти разночтения совместного прошлого, которые в силу политических манипуляций исторической памятью актуализуются с определенной периодичностью, ведут к напряжению в межгосударственных отношениях Украины и РП. ; Міжнаціональне українсько-польське протистояння, що мало місце на Волині у 1943 – 1944 роках, відоме як Волинська трагедія, уже не одне десятиліття є предметом суперечок України та Республіки Польща. Не дивлячись на усі зусилля міжнаціонального примирення, зроблені політичними та інтелектуальними елітами обох країн у 90-х роках ХХ – на початку ХХІ століття, ці проблеми сьогодні доволі часто постають у центрі суспільного та політичного дискурсу.Метою статті є простеження еволюції суспільно-політичного дискурсу в Україні та Польщі щодо Волинської трагедії, аналіз його наслідків і впливу на українсько-польські міжнаціональні і міждержавні відносини. На підставі короткого історичного аналізу попередніх подій 1918-1943 рр. автор показує, що цей кривавий конфлікт став наслідком попередніх напружених відносин між українцями і поляками. Констатовано замовчування проблеми в радянські часи та гіпертрофований інтерес до цих подій минулого на початку 90-х років ХХ століття з боку обох країн. У підсумку це спричинило активізацію суспільного і політичного дискурсу в Україні та Республіці Польща, взаємні претензії та спроби нових перерахунків жертв міжнаціонального протистояння. Показано еволюцію суспільно-політичного дискурсу та його вплив на польсько-українські взаємини на рівні міжлюдських стосунків і на рівні міждержавних відносин. Новизною дослідження є аналіз конфлікту історичної пам'яті українців та поляків щодо Волинської трагедії, який яполягає у тому, що обидві сторони виставляють взаємні претензії, вважаючи саме свою сторону найбільш постраждалою у конфлікті, а також наводять діаметрально різні цифри жертв міжнаціонального протистояння. Ці різночитання спільної минувшини, що в силу політичних маніпуляцій історичною пам'яттю актуалізовуються з певною періодичністю, ведуть до напруження у міждержавних відносинах України та РП.

ABSTRACT The present thesis entitled: "THE CRIME OF FEMINICIDE AND THE PRINCIPLE OF THE RESPONSIBILITY OF ACT IN THE PERUVIAN CRIMINAL CODE" tackles the problematic about how the crime of feminicide affects the principle of responsibility of act in the Peruvian penal code. To state and verify the hypothesis, in the sense that "the crime of feminicide affects the principle of responsibility of act because its criminal-political justification constitutes a criminal law of the author"; has been addressed in the Theoretical Framework, titles referred to the Criminal Law of Act, Principle of Guilt, Theory of Punishment, the Crime of Feminicide and Comparative Legislation in the crime of Feminicide, for research, the universal method was used, general method comprising the deductive and inductive methods, and the specific method that develops the methods: synthetic, hermeneutic and analytical, which facilitates the study by decomposing each of the elements that make up the problem regarding how the crime of feminicide affects the beginning of liability of act in the Peruvian penal code. The investigation carried out, basically concludes by pointing out that the crime of femicide does affect the principle of liability of act in the Peruvian penal code, based on the following reasons: 1) Because a type sexualization is being gestated, that is to say, To identify only and exclusively the male as the perpetrator of the crime of feminicide, the principle of responsibility for the act is violated, as well as a clear contradiction with the stipulated in our preliminary title, which states that the penalty can not exceed the responsibility for the fact. 2) Due to its relationship with the apparent competition of laws between the crime of femicide and parricide, given that the cases regulated in the crime of feminicide can easily be subsumed in the criminal types established in the Criminal Code, such as the parricide, since the latter extended its scope, incorporating modifications such as: ". sanction behaviors with or without a current sentimental relationship", precisely to stop violence against women, and 3) Due to the non-existence of compatibility between the principles of culpability and equality and the regulation of the crime of femicide in the Peruvian penal code, given that a person is being punished on the basis of their personal characteristics, and not because of the act committed in itself, which has led to the creation of a psyche social, where the mere condition of man (personal condition, sex) would become a presumption of guilt or greater culpability. ; RESUMEN La presente tesis titulada: "EL DELITO DE FEMINICIDIO Y EL PRINCIPIO DE LA RESPONSABILIDAD PENAL DE ACTO EN EL CÓDIGO PENAL PERUANO" emprende la problemática acerca de cómo afecta el delito de feminicidio al principio de responsabilidad penal de acto en el código penal peruano. Para plantear y contrastar la hipótesis, en el sentido de que "el delito de feminicidio afecta el principio de responsabilidad de acto porque su justificación político- criminal constituye un derecho penal de autor"; se ha abordado en el Marco Teórico, títulos referidos al Derecho Penal de Acto, Principio de Culpabilidad, Teoría de la Pena, el Delito de Feminicidio y la Legislación comparada en el delito de Feminicidio, para la investigación, se utilizó el método universal, el método general comprendiendo a los métodos deductivo e inductivo, y el método específico que desarrolla los métodos: sintético, hermenéutico y analítico, lo que facilita el estudio descomponiendo cada uno de los elementos que configuran la problemática respecto a cómo afecta el delito de feminicidio al principio de responsabilidad de acto en el código penal peruano. La investigación realizada, concluye básicamente señalando que el delito de feminicidio sí afecta al principio de responsabilidad de acto en el código penal peruano, en base de las siguientes razones: 1) Debido a que se está gestando una sexualización del tipo, es decir, al identificar única y exclusivamente al varón como autor del delito de feminicidio, se vulnera el principio de responsabilidad por el acto, asimismo, se evidencia una clara contradicción con lo estipulado en nuestro título preliminar, el cual refiere que la pena no puede sobrepasar la responsabilidad por el hecho. 2) Debido a su relación con el concurso aparente de leyes entre el delito de feminicidio y parricidio, dado que los supuestos regulados en el delito de feminicidio, fácilmente pueden subsumirse en los tipos penales que se encuentran establecidos en el Código Penal, tales como el parricidio, dado que este último amplió sus alcances, incorporando modificaciones como:"…sancionar conductas con o sin relación sentimental vigente", justamente para frenar la violencia contra la mujer, y 3) Debido a la no existencia de compatibilidad entre los principios de culpabilidad e igualdad y la regulación del delito de feminicidio en el código penal peruano, dado que, se está sancionando a una persona en base a sus características personales, y no por el hecho cometido en sí, lo cual ha conllevado a que se cree una psique social, donde la sola condición de hombre (condición personal, de sexo) se convertiría en una presunción de culpabilidad o de mayor culpabilidad. ; Tesis

WOS: 000470064800070 ; An observation of electroweak W(+/-)Z production in association with two jets in proton-proton collisions is presented. The data collected by the ATLAS detector at the Large Hadron Collider in 2015 and 2016 at a centre-of-mass energy of root s = 13 TeV are used, corresponding to an integrated luminosity of 36.1 fb(-1). Events containing three identified leptons, either electrons or muons, and two jets are selected. The electroweak production of W(+/-)Z bosons in association with two jets is measured with an observed significance of 5.3 standard deviations. A fiducial cross-section for electroweak production including interference effects and for a single leptonic decay mode is measured to be sigma(WZjj-EW) = 0.57(-0.13)(+0.14) (stat.) (+0.07)(-0.06) (syst.) fb. Total and differential fiducial cross-sections of the sum of W(+/-)Zjj electroweak and strong productions for several kinematic observables are also measured. (C) 2019 The Author(s). Published by Elsevier B.V. ; ANPCyT, ArgentinaANPCyT; YerPhI, Armenia; ARC, AustraliaAustralian Research Council; BMWFW, Austria; FWF, AustriaAustrian Science Fund (FWF); ANAS, AzerbaijanAzerbaijan National Academy of Sciences (ANAS); SSTC, Belarus; CNPq, BrazilNational Council for Scientific and Technological Development (CNPq); FAPESP, BrazilFundacao de Amparo a Pesquisa do Estado de Sao Paulo (FAPESP); NSERC, CanadaNatural Sciences and Engineering Research Council of Canada; NRC, Canada; CFI, CanadaCanada Foundation for Innovation; CERN; CONICYT, ChileComision Nacional de Investigacion Cientifica y Tecnologica (CONICYT); CAS, ChinaChinese Academy of Sciences; MOST, ChinaMinistry of Science and Technology, China; NSFC, ChinaNational Natural Science Foundation of China; COLCIENCIAS, ColombiaDepartamento Administrativo de Ciencia, Tecnologia e Innovacion Colciencias; MSMT CR, Czech RepublicMinistry of Education, Youth & Sports - Czech RepublicCzech Republic Government; MPO CR, Czech RepublicCzech Republic Government; VSC CR, Czech RepublicCzech Republic Government; DNRF, Denmark; DNSRC, DenmarkDanish Natural Science Research Council; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, GermanyFederal Ministry of Education & Research (BMBF); HGF, Germany; MPG, GermanyMax Planck Society; GSRT, GreeceGreek Ministry of Development-GSRT; RGC, Hong Kong SAR, ChinaHong Kong Research Grants Council; ISF, IsraelIsrael Science Foundation; Benoziyo Center, Israel; INFN, ItalyIstituto Nazionale di Fisica Nucleare; MEXT, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT); JSPS, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT)Japan Society for the Promotion of Science; CNRST, Morocco; NWO, NetherlandsNetherlands Organization for Scientific Research (NWO)Netherlands Government; RCN, Norway; MNiSW, PolandMinistry of Science and Higher Education, Poland; NCN, Poland; FCT, PortugalPortuguese Foundation for Science and Technology; MNE/IFA, Romania; MES of Russia, Russian FederationRussian Federation; NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS, SloveniaSlovenian Research Agency - Slovenia; MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC, Sweden; Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, Switzerland; SNSF, SwitzerlandSwiss National Science Foundation (SNSF); Canton of Bern, Switzerland; Canton of Geneva, Switzerland; MOST, TaiwanMinistry of Science and Technology, Taiwan; TAEK, TurkeyMinistry of Energy & Natural Resources - Turkey; STFC, United KingdomScience & Technology Facilities Council (STFC); DOE, United States of AmericaUnited States Department of Energy (DOE); NSF, United States of AmericaNational Science Foundation (NSF); BCKDF, Canada; Canarie, Canada; CRC, Canada; Compute Canada, Canada; COST, European Union; ERC, European UnionEuropean Union (EU)European Research Council (ERC); ERDF, European UnionEuropean Union (EU); Horizon 2020, European Union; Marie Sklodowska-Curie Actions, European UnionEuropean Union (EU); Investissements d' Avenir Labex, ANR, FranceFrench National Research Agency (ANR); Investissements d' Avenir Idex, ANR, FranceFrench National Research Agency (ANR); DFG, GermanyGerman Research Foundation (DFG); AvH Foundation, GermanyAlexander von Humboldt Foundation; Herakleitos programme - EU-ESF, Greece; Thales programme - EU-ESF, Greece; Aristeia programme - EU-ESF, Greece; Greek NSRF, Greece; BSFNSF, Israel; GIF, IsraelGerman-Israeli Foundation for Scientific Research and Development; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Spain; Royal Society, United KingdomRoyal Society of London; Leverhulme Trust, United KingdomLeverhulme Trust ; We acknowledge the support of ANPCyT, Argentina; YerPhI, Armenia; ARC, Australia; BMWFW and FWF, Austria; ANAS, Azerbaijan; SSTC, Belarus; CNPq and FAPESP, Brazil; NSERC, NRC and CFI, Canada; CERN; CONICYT, Chile; CAS, MOST and NSFC, China; COLCIENCIAS, Colombia; MSMT CR, MPO CR and VSC CR, Czech Republic; DNRF and DNSRC, Denmark; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, HGF, and MPG, Germany; GSRT, Greece; RGC, Hong Kong SAR, China; ISF and Benoziyo Center, Israel; INFN, Italy; MEXT and JSPS, Japan; CNRST, Morocco; NWO, Netherlands; RCN, Norway; MNiSW and NCN, Poland; FCT, Portugal; MNE/IFA, Romania; MES of Russia and NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS and MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC and Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, SNSF and Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; MOST, Taiwan; TAEK, Turkey; STFC, United Kingdom; DOE and NSF, United States of America. In addition, individual groups and members have received support from BCKDF, Canarie, CRC and Compute Canada, Canada; COST, ERC, ERDF, Horizon 2020, and Marie Sklodowska-Curie Actions, European Union; Investissements d' Avenir Labex and Idex, ANR, France; DFG and AvH Foundation, Germany; Herakleitos, Thales and Aristeia programmes co-financed by EU-ESF and the Greek NSRF, Greece; BSFNSF and GIF, Israel; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Spain; The Royal Society and Leverhulme Trust, United Kingdom.

WOS: 000483426200013 ; A search for high-mass dielectron and dimuon resonances in the mass range of 250 GeV to 6TeV is presented. The data were recorded by the ATLAS experiment in proton-proton collisions at a centre-ofmass energy of root s = 13 TeV during Run 2 of the Large Hadron Collider and correspond to an integrated luminosity of 139 fb(-1). A functional form is fitted to the dilepton invariant-mass distribution to model the contribution from background processes, and a generic signal shape is used to determine the significance of observed deviations from this background estimate. No significant deviation is observed and upper limits are placed at the 95% confidence level on the fiducial cross-section times branching ratio for various resonance width hypotheses. The derived limits are shown to be applicable to spin-0, spin-1 and spin-2 signal hypotheses. For a set of benchmark models, the limits are converted into lower limits on the resonance mass and reach 4.5 TeV for the E-6-motivated Z(psi)' boson. Also presented are limits on Heavy Vector Triplet model couplings. (C) 2019 The Author. Published by Elsevier B.V. ; ANPCyT, ArgentinaANPCyT; YerPhI, Armenia; ARC, AustraliaAustralian Research Council; BMWFW, Austria; FWF, AustriaAustrian Science Fund (FWF); ANAS, AzerbaijanAzerbaijan National Academy of Sciences (ANAS); SSTC, Belarus; CNPq, BrazilNational Council for Scientific and Technological Development (CNPq); FAPESP, BrazilFundacao de Amparo a Pesquisa do Estado de Sao Paulo (FAPESP); NSERC, CanadaNatural Sciences and Engineering Research Council of Canada; NRC, Canada; CFI, CanadaCanada Foundation for Innovation; CERN; CONICYT, ChileComision Nacional de Investigacion Cientifica y Tecnologica (CONICYT); CAS, ChinaChinese Academy of Sciences; MOST, ChinaMinistry of Science and Technology, China; NSFC, ChinaNational Natural Science Foundation of China; COLCIENCIAS, ColombiaDepartamento Administrativo de Ciencia, Tecnologia e Innovacion Colciencias; MSMT CR, Czech RepublicMinistry of Education, Youth & Sports - Czech RepublicCzech Republic Government; MPO CR, Czech RepublicCzech Republic Government; VSC CR, Czech RepublicCzech Republic Government; DNRF, Denmark; DNSRC, DenmarkDanish Natural Science Research Council; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, GermanyFederal Ministry of Education & Research (BMBF); HGF, Germany; MPG, GermanyMax Planck Society; GSRT, GreeceGreek Ministry of Development-GSRT; RGC, Hong Kong SAR, ChinaHong Kong Research Grants Council; ISF, IsraelIsrael Science Foundation; Benoziyo Center, Israel; INFN, ItalyIstituto Nazionale di Fisica Nucleare; MEXT, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT); JSPS, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT)Japan Society for the Promotion of Science; CNRST, Morocco; NWO, NetherlandsNetherlands Organization for Scientific Research (NWO)Netherlands Government; RCN, Norway; MNiSW, PolandMinistry of Science and Higher Education, Poland; NCN, Poland; FCT, PortugalPortuguese Foundation for Science and Technology; MNE/IFA, Romania; MES of Russia, Russian FederationRussian Federation; NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS, SloveniaSlovenian Research Agency - Slovenia; MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC, Sweden; Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, Switzerland; SNSF, SwitzerlandSwiss National Science Foundation (SNSF); Canton of Bern, Switzerland; Canton of Geneva, Switzerland; MOST, TaiwanMinistry of Science and Technology, Taiwan; TAEK, TurkeyMinistry of Energy & Natural Resources - Turkey; STFC, United KingdomScience & Technology Facilities Council (STFC); DOE, United States of AmericaUnited States Department of Energy (DOE); NSF, United States of AmericaNational Science Foundation (NSF); BCKDF, Canada; Canarie, Canada; CRC, Canada; Compute Canada, Canada; COST, European Union; ERC, European UnionEuropean Union (EU)European Research Council (ERC); ERDF, European UnionEuropean Union (EU); Horizon 2020, European Union; Marie Sklodowska-Curie Actions, European UnionEuropean Union (EU); Investissements d'AvenirLabex, ANR, FranceFrench National Research Agency (ANR); DFG, GermanyGerman Research Foundation (DFG); AvH Foundation, GermanyAlexander von Humboldt Foundation; Herakleitos program - EU-ESF, Greece; Thales program - EU-ESF, Greece; Aristeia program - EU-ESF, Greece; Greek NSRF, Greece; BSF-NSF, Israel; GIF, IsraelGerman-Israeli Foundation for Scientific Research and Development; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Spain; Royal Society, United KingdomRoyal Society of London; Leverhulme Trust, United KingdomLeverhulme Trust; Investissements d'Avenir Idex, ANR, FranceFrench National Research Agency (ANR) ; We acknowledge the support of ANPCyT, Argentina; YerPhI, Armenia; ARC, Australia; BMWFW and FWF, Austria; ANAS, Azerbaijan; SSTC, Belarus; CNPq and FAPESP, Brazil; NSERC, NRC and CFI, Canada; CERN; CONICYT, Chile; CAS, MOST and NSFC, China; COLCIENCIAS, Colombia; MSMT CR, MPO CR and VSC CR, Czech Republic; DNRF and DNSRC, Denmark; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, HGF, and MPG, Germany; GSRT, Greece; RGC, Hong Kong SAR, China; ISF and Benoziyo Center, Israel; INFN, Italy; MEXT and JSPS, Japan; CNRST, Morocco; NWO, Netherlands; RCN, Norway; MNiSW and NCN, Poland; FCT, Portugal; MNE/IFA, Romania; MES of Russia and NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS and MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC and Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, SNSF and Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; MOST, Taiwan; TAEK, Turkey; STFC, United Kingdom; DOE and NSF, United States of America. In addition, individual groups and members have received support from BCKDF, Canarie, CRC and Compute Canada, Canada; COST, ERC, ERDF, Horizon 2020, and Marie Sklodowska-Curie Actions, European Union; Investissements d'AvenirLabex and Idex, ANR, France; DFG and AvH Foundation, Germany; Herakleitos, Thales and Aristeia programmes co-financed by EU-ESF and the Greek NSRF, Greece; BSF-NSF and GIF, Israel; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Spain; The Royal Society and Leverhulme Trust, United Kingdom.

WOS: 000455364400042 ; This Letter presents a search for new light resonances decaying to pairs of quarks and produced in association with a high-p(T) photon or jet. The dataset consists of proton-proton collisions with an integrated luminosity of 36.1 fb(-1) at a centre-of-mass energy of root s = 13 TeV recorded by the ATLAS detector at the Large Hadron Collider. Resonance candidates are identified as massive large-radius jets with substructure consistent with a particle decaying into a quark pair. The mass spectrum of the candidates is examined for local excesses above background. No evidence of a new resonance is observed in the data, which are used to exclude the production of a lepto-phobic axial-vector Z' boson. (C) 2018 The Author(s). Published by Elsevier B.V. ; ANPCyT, ArgentinaANPCyT; YerPhI, Armenia; ARC, AustraliaAustralian Research Council; BMWFW; FWF, AustriaAustrian Science Fund (FWF); ANASAzerbaijan National Academy of Sciences (ANAS); SSTC, Belarus; CNPqNational Council for Scientific and Technological Development (CNPq); FAPESP, BrazilFundacao de Amparo a Pesquisa do Estado de Sao Paulo (FAPESP); NSERCNatural Sciences and Engineering Research Council of Canada; CFI, CanadaCanada Foundation for Innovation; CONICYTComision Nacional de Investigacion Cientifica y Tecnologica (CONICYT); NSFC, ChinaNational Natural Science Foundation of China; COLCIENCIAS, ColombiaDepartamento Administrativo de Ciencia, Tecnologia e Innovacion Colciencias; MSMT CRMinistry of Education, Youth & Sports - Czech Republic; MPO CR; VSC CR, Czech RepublicCzech Republic Government; DNRF; DNSRC, DenmarkDanish Natural Science Research Council; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; BMBFFederal Ministry of Education & Research (BMBF); MPG, GermanyMax Planck Society; GSRT, GreeceGreek Ministry of Development-GSRT; RGC, Hong Kong SAR, ChinaHong Kong Research Grants Council; I-CORE; Benoziyo Center, Israel; INFN, ItalyIstituto Nazionale di Fisica Nucleare; MEXTMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT); JSPS, JapanMinistry of Education, Culture, Sports, Science and Technology, Japan (MEXT)Japan Society for the Promotion of Science; CNRST, Morocco; NWO, Netherlands; RCN, Norway; MNiSWMinistry of Science and Higher Education, Poland; NCN, Poland; FCT, PortugalPortuguese Foundation for Science and Technology; MNE/IFA, Romania; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRSSlovenian Research Agency - Slovenia; MIZS, Slovenia; MINECO, Spain; Wallenberg Foundation, Sweden; SNSF and Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; MOST, TaiwanMinistry of Science and Technology, Taiwan; TAEK, TurkeyMinistry of Energy & Natural Resources - Turkey; STFCScience & Technology Facilities Council (STFC); DOEUnited States Department of Energy (DOE); NSF, United States of AmericaNational Science Foundation (NSF); BCKDF, the Canada Council, CANARIE; FQRNTFQRNT; Ontario Innovation Trust, Canada; ERCEuropean Research Council (ERC); ERDFEuropean Union (EU); Marie Sklodowska-Curie Actions, European UnionEuropean Union (EU); Investissements d'Avenir LabexFrench National Research Agency (ANR); ANR, Region AuvergneFrench National Research Agency (ANR); Fondation Partager le Savoir, France; DFGGerman Research Foundation (DFG); AvH Foundation, Germany - EU-ESFAlexander von Humboldt Foundation; Greek NSRFGreek Ministry of Development-GSRT; BSF, GIF; Minerva, Israel; BRF, Norway; CERCA Programme Generalitat de Catalunya; Generalitat Valenciana, SpainGeneralitat Valenciana; Royal SocietyRoyal Society of London; Leverhulme Trust, United KingdomLeverhulme Trust; NDGF (Denmark, Norway, Sweden); KIT/GridKA (Germany); INFN-CNAF (Italy); NL-T1 (Netherlands), PIC (Spain); ASGC (Taiwan); BNL (USA) ; We acknowledge the support of ANPCyT, Argentina; YerPhI, Armenia; ARC, Australia; BMWFW and FWF, Austria; ANAS, Azerbaijan; SSTC, Belarus; CNPq and FAPESP, Brazil; NSERC, NRC and CFI, Canada; CERN; CONICYT, Chile; CAS, MOST and NSFC, China; COLCIENCIAS, Colombia; MSMT CR, MPO CR and VSC CR, Czech Republic; DNRF and DNSRC, Denmark; IN2P3-CNRS, CEA-DRF/IRFU, France; SRNSFG, Georgia; BMBF, HGF, and MPG, Germany; GSRT, Greece; RGC, Hong Kong SAR, China; ISF, I-CORE and Benoziyo Center, Israel; INFN, Italy; MEXT and JSPS, Japan; CNRST, Morocco; NWO, Netherlands; RCN, Norway; MNiSW and NCN, Poland; FCT, Portugal; MNE/IFA, Romania; MES of Russia and NRC KI, Russian Federation; JINR; MESTD, Serbia; MSSR, Slovakia; ARRS and MIZS, Slovenia; DST/NRF, South Africa; MINECO, Spain; SRC and Wallenberg Foundation, Sweden; SERI, SNSF and Cantons of Bern and Geneva, Switzerland; MOST, Taiwan; TAEK, Turkey; STFC, United Kingdom; DOE and NSF, United States of America. In addition, individual groups and members have received support from BCKDF, the Canada Council, CANARIE, CRC, Compute Canada, FQRNT, and the Ontario Innovation Trust, Canada; EPLANET, ERC, ERDF, FP7, Horizon 2020 and Marie Sklodowska-Curie Actions, European Union; Investissements d'Avenir Labex and Idex, ANR, Region Auvergne and Fondation Partager le Savoir, France; DFG and AvH Foundation, Germany; Herakleitos, Thales and Aristeia programmes co-financed by EU-ESF and the Greek NSRF; BSF, GIF and Minerva, Israel; BRF, Norway; CERCA Programme Generalitat de Catalunya, Generalitat Valenciana, Spain; the Royal Society and Leverhulme Trust, United Kingdom.r The crucial computing support from all WLCG partners is acknowledged gratefully, in particular from CERN, the ATLAS Tier-1facilities at TRIUMF (Canada), NDGF (Denmark, Norway, Sweden), CC-IN2P3 (France), KIT/GridKA (Germany), INFN-CNAF (Italy), NL-T1 (Netherlands), PIC (Spain), ASGC (Taiwan), RAL (UK) and BNL (USA), the Tier-2 facilities worldwide and large non-WLCG resource providers. Major contributors of computing resources are listed in Ref.[61].

The article is devoted to the institutionalization processes within the Muslim communities in the new conditions of political transformations in Ukraine. In the conditions of the annexation of the Autonomous Republic of Crimea, the author sets the goal to investigate the actual ways of joining the structures of civil society, interaction with state authorities and the influence on the religious factor, which, along with the ethnic and national factors, is extremely important for studying in the context of the Crimean Tatars community. The article describes the conditions for the implementation of activities in the framework of migration processes, possibility of a culture development, and the preservation of the identity of representatives of the Muslim communities of the Crimea. Within the framework of this research, work was carried out to find newly created and reorganized organizations and communities, in particular, it was necessary to identify ways to implement the rights to preserve and develop cultural heritage, language, as well as to provide social and legal protection to certain citizens affected by occupation of the peninsula. The results of the study indicate attempts to overcome the isolation policy and obstacles to the adaptation of settlers in a new place, internally migrated persons, as well as an important area of activity was the elimination of the trend of separation of the Caucus Tatar community in Ukraine and its isolation character. In particular, to date, new centers have been created in Ukraine, along with those that have undergone reorganization changes: SDMC public organization «Ixsan-Sincerity" in the city of Drohobych, the Islamic cultural center named after Muhammad Asad in Lviv, the diaspora of the Crimean Tatars has about 10 thousand people in the Kherson region, while there is a rather close living of the Crimean Tatars in the village New Dam in the Vinnytsya region. There is "Crimean Tatars' "Zemlyatstvo (association of people coming from the same area)"" - a public organization representing the interests of the indigenous people of Crimea. So, the main areas of internal migration were Lviv, Vinnytsya and Kherson regions, whose work set the goal of preservation of ethnic and religious identity of the indigenous people of Crimea. ; Стаття присвячена процесам інституціоналізації всередині мусульманських громад за нових умов політичних трансформацій в Україні в умовах анексії АР Крим. Автор ставить за мету дослідити актуальні шляхи входження до структур громадянського суспільства, взаємодію з органами державної влади та вплив релігійного чинника, що поряд з етнічним та національним вкрай важливо для вивчення в контексті кримськотатарської громади. У статті висвітлені умови діяльності громад щодо міграції, розвитку культури та збереження власної ідентичності представників мусульманських громад АР Крим. У рамках цього дослідження було проведено роботу з пошуку новостворених та реорганізованих організацій та громад, зокрема необхідно було виявити шляхи реалізації прав на збереження та розвитку культурної спадщини, мови, а також забезпечення соціально-правового захисту окремих громадян, постраждалих від окупації півострова. Результати дослідження засвідчують спроби подолання ізоляційної політики та перешкод з адаптацією переселенців, внутрішньо переміщених осіб, також важливим напрямом діяльності сталало усунення тенденції роз'єднання кримськотатарської громади в Україні та подолання її ізоляційного характеру. Зокрема на сьогоднішній день в Україні були створені нові осередки, поряд з тими, що зазнали реорганізаційних змін: ДУМК, громадська організація «Іхсан-Щирість» у м.Дрогобич, ісламський культурний центр імені Мухаммада Асада у Львові. На Херсонщині діаспора кримських татар налічує близько 10 тис. осіб, тоді як на Вінниччині також відзначається досить тісне проживання кримських татар у селі Нова Гребля. Також у столиці існує «Земляцтво кримських татар» - громадська організація, що представляє інтереси корінного народу Криму. Отже, основними напрямками внутрішньої міграції стали Львівська, Вінницька та Херсонські області, в роботу яких закладена мета зберегти етнічну та релігійну ідентичності корінного народу Криму. ; Статья посвящена процессам институционализации внутри мусульманских общин в новых условиях политических трансформаций в Украине в условиях аннексии АР Крым. Автор ставит целью исследовать актуальные пути вхождения в структуры гражданского общества, взаимодействия с органами государственной власти и влияние религиозного фактора, который, наряду с этническим и национальным, крайне важен для изучения в контексте крымскотатарской общины. В статье освещены условия миграционной деятельности общин, развития культуры и сохранения собственной идентичности представителей мусульманских общин АР Крым. В рамках этого исследования была проведена работа по поиску новосозданных и реорганизованных организаций и общин, в частности очеречены пути реализации прав на сохранение и развитие культурного наследия, языка, а также обеспечение социально-правовой защиты отдельных граждан, пострадавших от оккупации полуострова. Результаты исследования свидетельствуют о попытках преодоления изоляционной политики и препятствий с адаптацией переселенцев, внутренне перемещенных лиц; также важным направлением деятельности сталало устранение тенденции разъединения крымскотатарской общины в Украине и преодоления ее изоляционного характера. В частности, на сегодняшний день в Украине были созданы новые ячейки, рядом с теми, которые подверглись реорганизационным изменениям: ДУМК, общественная организация «Ихсан-Искренность» в Дрогобыч, исламский культурный центр имени Мухаммада Асада во Львове. На Херсонщине диаспора крымских татар насчитывает около 10 тыс. человек, а в Винницкой области отмечается довольно компактное проживание крымских татар в селе Новая Гребля. В столице Украины существует «Землячество крымских татар» - общественная организация, представляющая интересы коренного народа Крыма. Итак, основными направлениями внутренней миграции стали Львовская, Винницкая и Херсонская области, в работу которых заложена цель сохранить этническую и религиозную идентичности коренного народа Крыма.

The paper is devoted to the problem of finding ways to fully justify the budget support of the contemporary Ukrainian repertory theaters as one of the strategic directions for their further survival and development. The work has proved that the theater of this kind is a public socio-cultural institution, serving to educate, develop, communicate and go for a new level of propaganda and awareness of the national self-identity of the people, engaged in it. However, the theater also acts as a business entity, creating jobs, paying taxes, supporting restaurant-hotel-tourist and other kinds of businesses that provide various related services, acting as an infrastructure-creating component. The repertory theater as an institution is an integral part of a more extended institution – the state. The latter should provide financial support to repertory theaters which are legislatively regarded to be non-profit organizations. Experience shows that the support is usually rendered with whatever funds remain. The theater is financed in the last turn with the remainder of the state funds, because theaters are referred to the group of loss-making institutions. Such a policy is vicious, since the author of this publication has proved that in fact the theater performs a very important function of a recreation space. The theater restores the productive resource of the state (region) – the human capital of both a person and society. The present publication for the first time proposes approaches to a direct estimation of possible losses in the gross domestic product incurred by the state (region) when it neglects the financial support of its repertory theaters. The work proves that: the repertory theater is not a planned unprofitable business entity; the most urgent task is to develop a technique for measuring the contribution of the theater to the state or regional economy; the theater has every reason to claim a certain portion of the income earned by it for the state or a region; the theater has every reason to rely on a more favorable fiscal policy of the state or regional authorities, which would encourage it to work more efficiently. ; Статья посвящена проблеме поиска путей для полноценного обоснования бюджетной поддержки современных украинских репертуарных театров, как одного из стратегических направлений их дальнейшего выживания и развития. В работе доказано, что такой театр является публичным социально-культурным учреждением, которое призвано воспитывать, развивать, общаться и двигаться к новому уровню пропаганды и осознанию национальной самоидентичности людей, которые с ней сталкиваются. Но театр также выступает как субъект хозяйствования, создавая рабочие места, платя налоги, поддерживая ресторанно-туристический и другие виды бизнеса, которые предоставляют различные сопутствующие услуги, действуя как инфраструктурно образующий компонент. Репертуарный театр как институт является неотъемлемой частью более развитого института - государства. Последнее должно оказывать финансовую поддержку репертуарным театрам, которые на законодательном уровне рассматриваются как некоммерческие организации. Опыт показывает, что поддержка осуществляется по остаточному принципу. Театр обеспечивается в последнюю очередь из средств, которые в государстве остаются, поскольку театры классифицируются как убыточные учреждения. Такая политика является ошибочной, поскольку автор этой публикации доказал, что фактически театр выполняет очень важную функцию рекреационного пространства. Театр восстанавливает производительный ресурс государства (региона) - человеческого капитала как личности, так и общества. Эта публикация впервые представляет подходы к прямой оценке возможных потерь в валовом внутреннем продукте, понесенного государством (регионом), когда оно пренебрегает финансовой поддержкой его репертуарных театров. В работе доказано, что: репертуарный театр не является планово-убыточным предприятием; крайне необходимой задачей является разработка методики измерения вклада театра в экономику государства или региона; театр имеет все основания, чтобы претендовать на определенную часть из заработанного им для государства или региона; театр имеет все основания рассчитывать на более благоприятную бюджетную политику государства или региональной власти, которая бы стимулировала его к более эффективному труду. ; Статтю присвячено проблемі пошуку шляхів для повноцінного обґрунтування бюджетної підтримки сучасних українських репертуарних театрів, як одного із стратегічних напрямів їхнього подальшого виживання та розвитку. В роботі доведено, що такий театр є публічною соціально-культурною установою, що покликана виховувати, розвивати, спілкуватися і рухатися до нового рівня пропаганди та усвідомлення національної самоідентичності людей, які з нею стикаються. Але театр також виступає як суб'єкт господарювання, створюючи робочі місця, сплачуючи податки, підтримуючи ресторан-готель-туристичний та інші види бізнесу, які надають різні супутні послуги, діючи як інфраструктуро утворюючий компонент. Репертуарний театр як інститут є невід'ємною частиною більш розвиненої інституції - держави. Остання повинна надавати фінансову підтримку репертуарним театрам, які на законодавчому рівні розглядаються як некомерційні організації. Досвід показує, що підтримка здійснюється по остаточному принципу. Театр забезпечується в останню чергу з коштів, які в державі залишаються, оскільки театри класифікуються як збиткові установи. Така політика є помилковою, оскільки автор цієї публікації довів, що фактично театр виконує дуже важливу функцію рекреаційного простору. Театр відновлює продуктивний ресурс держави (регіону) - людського капіталу як особистості, так і суспільства. Ця публікація вперше представляє підходи до прямої оцінки можливих втрат у валовому внутрішньому продукті, понесеному державою (регіоном), коли він нехтує фінансовою підтримкою його репертуарних театрів. В роботі доведено, що: репертуарний театр не є планово-збитковим суб'єктом господарювання; вкрай необхідним завданням є розробка методики вимірювання внеску театру в економіку держави або регіону; театр має всі підстави, щоб претендувати на певну частину із заробленого ним для держави або регіону; театр має всі підстави розраховувати на більш сприятливу бюджетну політику держави або регіональної влади, яка б стимулювала його до більш ефективної праці.

В епоху глобалізації спостерігаємо процеси інтеграції та уніфікації культур. Утім, зростає інтерес одного народу до іншого, до стереотипів, які склалися щодо того чи іншого народу. Очевидною стає протилежна тенденція збереження самобутності націй, унаслідок чого виникає інтерес до самоідентифікації. Мова як дзеркало культури формує образи одних народів у сприйнятті іншими, відображає національну картину світу та процеси, спричинені сучасними соціально-політичними змінами. Отже, постає потреба вивчення вербалізованих форм образів одних народів у свідомості інших. Мета статті — проаналізувати в лінгвоімагологічному аспекті бачення відомого російського письменника-публіциста Михайла Єфремовича Кольцова іспанських міст у період його перебування в революційній Іспанії 1936–1939 рр. Об'єктом дослідження є текстові фрагменти, у яких автор описує іспанські міста та поведінку містян, надаючи цьому певну оцінку. Предметом розгляду є вербалізація оцінки іспанських міст у лінгвоімагологічному аспекті. Матеріалом дослідження слугує текст книги М. Є. Кольцова «Іспанський щоденник». У процесі дослідження було застосовано описовий метод, метод стилістичної інтерпретації, прийоми семантичного, культурологічного, прецедентного аналізу. Результати дослідження можуть бути використані дослідниками питань теорії та історії мови, літератури, суспільства, у навчальному процесі в курсах лексикології російської мови, країнознавства, лінвокультурології, міжкультурної комунікації, лінгвоімагології. Висновки. У дослідженому матеріалі здебільшого зазначена позитивна оцінка іспанських міст. Уживання різноманітних лінгвоімагологічних засобів: лексичних, морфологічних, синтаксичних, когнітивних, стилістичних — для надання оцінки іспанським містам і іспанцям у революційний період свідчить про багатогранність таланту автора як письменника-публіциста, емоційної, допитливої, ерудованої мовної особистості зі своєю мовною картиною світу, яка ґрунтується на поглядах антифашистськи налаштованого радянського суспільства 1930-х років. ; В эпоху глобализации прослеживается процесс интегрирования и унификации культур. Впрочем, возрастает интерес одной народности к другой, к стереотипам, которые сложились по отношению к той или иной народности. Очевидной является противоположная тенденция сохранения самобытности нации, в результате чего интерес к самоидентификации народов возрастает. Язык как зеркало культуры формирует образы одних народов в восприятии других, отображает национальную картину мира и процессы, вызванные современными социально-политическими изменениями. Следовательно, возникает необходимость изучения вербализованных форм образов одних народов в сознании других. Цель статьи — проанализировать в лингвоимагологическом аспекте восприятие испанских городов известным русским писателем-публицистом Михаилом Ефремовичем Кольцовым в период его пребывания в революционной Испании 1936–1939 гг. Объектом исследования выступают текстовые фрагменты, в которых автор описывает испанские города и поведение их жителей, выражая при этом определённую оценку. Предмет рассмотрения — вербализация оценки испанских городов в лингвоимагологическом аспекте. Материалом исследования является текст книги М. Е. Кольцова «Испанский дневник». В процессе исследования использовались описательный метод, метод стилистической интерпретации, приёмы семантического, лингвокультурологического, прецедентного анализа. Результаты исследования могут использоваться в дальнейших разработках теории и истории языка, литературы, общества, в учебном процессе в курсах лексикологии русского языка, страноведения, лингвострановедения, межкультурной коммуникации, лингвоимагологии. Выводы. В исследованном материале чаще всего даётся положительная оценка испанских городов. Употребление различных лингвоимагологических средств: лексических, морфологических, синтаксических, когнитивных, стилистических — для оценивания испанских городов и испанцев в революционный период свидетельствует о многогранности таланта автора как писателя-публициста, эмоциональной, любознательной, эрудированной языковой личности со своей языковой картиной мира, которая основывается на взглядах антифашистски настроенного советского общества 1930-х гг. ; In the age of globalization, the process of integration and alignment of cultures is traced. Admittedly, the interest of one nation to another one and to the stereotypes, which have been formed, is constantly growing. There is apparently an opposite tendency of preservation of national identity, as a result the interest to national identity is increas- ing. Language mirrors national images of one nation in the perception of other one, reflects a national world picture and processes generated by some modern social and political changes. Hence, there is the necessity to learn the verbalized images of one nations in the consciousness of others. The purpose of the article is to analyze, in the linguo-imagological aspect, the perception of Spanish cities by the famous Russian writer and publicist Mikhail Efremovich Koltsov during his stay in revolutionary Spain from 1936–1939. The object of the study is text fragments in which the author describes Spanish cities and the behavior of their inhabitants, while expressing a certain assessment. The subject of this research is the verbalization of the assessment of Spanish cities in the linguo-imagological aspect. The material of the study is the text of the book by M. E. Koltsov «The Spanish Diary». In the research process, a descriptive method, a method of stylistic interpretation, methods of semantic, linguocultural, and case analysis were used. The results of the study can be used in further development of the theory and history of language, literature, society, in the educational process in the courses of lexicology of the Russian language, regional studies, linguistic studies, intercultural communication, linguo-imagology. Conclusions. In the material under analysis there is mostly a positive evaluation of the Spanish cities. The usage of different linguoimagological means: lexical, morphological, syntactic, cognitive, stylistical for the evaluation of the Spanish cities and their citizens in the revolution period shows the complexity of the author's talent as a publicistic writer, as an emotional, curious, intelligent language personality with his own linguistic view of the world which is based on the views of the anti-fascist soviet society of the 1930s.

The aim of the article is to study charity activities conducted by church and religion organizations in the context of the military conflict in eastern Ukraine. For a comprehensive study of the outlined problems, the author uses a set of general scientific methods (analysis, synthesis, comparison, systematization, generalization, etc.) as well as special historical methods (historical-genetic, historical-comparative, historical-systematic). The principles of historical world perception were also involved while writing the article. The study applies an interdisciplinary approach, manifested through the usage of the categorical procedures of other sciences. This, in its turn, made it possible to form valid statements and conclusions of the scientific research. The scientific novelty of the article lies in the fact that a complete historical study of the charity activity of Ukrainian church and religion organizations during the military conflict in Donbass was conducted for the first time. The topic has not yet been the subject of a separate scientific analysis. Some scholars have only partially addressed some issues, mainly within a broader subject area. The research determines that after the beginning of the military conflict in the east of Ukraine, church and religion organizations both at the level of interdenominational associations (in particular the activity of the All-Ukrainian Council of Churches and Religious Organizations (AUCCRO), and at the level of individual denominations, began a broad charitable activity. They declared the need for a peaceful resolution of the conflict and directed their efforts to support internally displaced persons, anti-terrorist operation participants, their families, military and civilian prisoners' release. Church and religion organizations, especially at the beginning of the military conflict in Donbass, also acted as an important component of the volunteer movement. Different church and religion organizations, in the first instance Ukrainian Orthodox Church (Moscow Patriarchate), played an active role in the release of Ukrainian prisoners during 2014 – 2017. The interchurch dialogue aimed at the release of Ukrainian prisoners was initiated and maintained, to a large extent, by the representatives of the highest state level. ; Метою статті є вивчення благодійної діяльності, яку проводили церковно-релігійні організації в умовах військового конфлікту на сході України. Для усестороннього вивчення окресленої проблематики використовувався комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, систематизації, узагальнення тощо) та спеціальних історичних (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-системний) методів. При підготовці статті також використано принципи історичного пізнання. У дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід, який проявився через використання категоріального апарату інших наук. Це, у свою чергу, дало можливість сформувати обґрунтовані положення та висновки наукового дослідження. Наукова новизна статті полягає в тому, що тут вперше проведено комплексне історичне дослідження благодійної діяльності українських церковних і релігійних організацій під час військового конфлікту на Донбасі. Адже ця тема ще не виступала предметом окремого наукового аналізу. Деякі вчені лише частково торкалися окресленої проблематики переважно у рамках ширшого предметного кола. Визначено, що після початку військового конфлікту на сході України церковно-релігійні організації і на рівні міжконфесійних об'єднань (зокрема діяльність Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій), і на рівні окремих конфесій розпочали широку благодійну діяльність. Вони заявили про необхідність мирного розв'язання конфлікту та спрямовували свої зусилля на підтримку внутрішньо переміщених осіб, учасників антитерористичної операції, їх родин, звільнення військових і цивільних полонених. Церковні й релігійні організації, особливо на початку військового конфлікту на Донбасі, також виступили як важлива складова волонтерського руху. Важливу роль церковно-релігійні структури, передусім Українська православна церква Московського патріархату, відіграли у звільненні українських полонених упродовж 2014 – 2017 рр. Значною мірою, міжцерковний діалог, спрямований на звільнення українських бранців, ініціювався і підтримувався на найвищому державному рівні. ; Celem artykułu jest zbadanie działalności charytatywnej prowadzonej przez organizacje religijno-kościelne w kontekście konfliktu zbrojnego we wschodniej Ukrainie. Do kompleksowego badania przedstawionych problemów zastosowano zestaw ogólnych metod naukowych (analiza, synteza, porównanie, systematyzacja, uogólnienie itp.) oraz specjalnych metod historycznych (historyczno-genetycznych, historyczno-porównawczych, historyczno-systemowych). Przy opracowywaniu artykułu wykorzystano także zasady poznania historycznego. W badaniu zastosowano podejście interdyscyplinarne, przejawiające się za pomocą aparatu kategorialnego innych nauk. To z kolei umożliwiło sformułowanie uzasadnionego oświadczenia i wyników z badań naukowych. Oryginalnością naukową tego artykułu jest to, że po raz pierwszy przeprowadzono tu kompleksowe badanie historyczne działalności charytatywnej ukraińskich kościelnych i religijnych organizacji podczas konfliktu zbrojnego w Donbasie. W końcu ten temat nie był jeszcze przedmiotem odrębnej analizy naukowej. Niektórzy uczeni tylko częściowo zajęli się tymi zagadnieniami, głównie w szerszym obszarze tematycznym. Ustalono, że po rozpoczęciu konfliktu zbrojnego na wschodzie Ukrainy organizacje religijno-kościelne i na poziomie stowarzyszeń międzywyznaniowych (w szczególności działalność Ogólnoukraińskiej Rady Kościołów i Organizacji Religijnych), a także na poziomie poszczególnych wyznań rozpoczęły szeroką działalność charytatywną. Zadeklarowali potrzebę pokojowego rozwiązania konfliktu i skierowali swoje wysiłki na wsparcie osób przesiedlonych wewnętrznie, uczestników operacji antyterrorystycznej, ich rodzin, wyzwolenia jeńców wojskowych i cywilnych. Organizacje kościelne i religijne, zwłaszcza na początku konfliktu zbrojnego w Donbasie, także były istotnym elementem ruchu wolontariackiego. Ważną rolę odegrały struktury religijno-kościelne, przede wszystkim Ukraińska Cerkiew Prawosławna Patriarchatu Moskiewskiego, w wyzwoleniu ukraińskich jeńców w latach 2014-2017. Głównie dialog międzykościelny mający na celu wyzwolenie ukraińskich jeńców został zainicjowany i popierany na najwyższym poziomie państwowym.

This article is devoted to the definition of the value structures of gender culture in aspects of gender stereotypes regarding the application of moral-pedagogical and legal sanctions in the manifestations of deviant behavior on the basis of the ideology of matriarchal racism (mysandry) and typical problems arising from its availability.The writings of the authors form the theoretical basis for the author's theory, which consists essentially of the following key provisions set forth in the article:1) latent gender racism in Ukrainian gender culture is an ideology of double standards, which involves parallel promotion and prohibition in the area of sexual norms and deviations for men and women;2) Gender stereotypes refer to the assessment of male sexual behavior as subject to enhanced moral, legal and pedagogical control over women's sexual behavior;3) the cultivation of homophobia is an instrument of gender power that allows women to manipulate men by imposing a number of prohibitions on public male homoeopathy in encouraging women's similar behavior;4) stigmatization of homeroticism allows it to be used as a tool of social control, including the system of political security, in which the family acts as a grass root. As a result of the study, the author concludes that the study of the ideology and morality of latent gender racism in the gender culture of Ukraine has allowed to dismiss most of the assumptions about egalitarian peculiarities of gender positioning for male and female respondents. At the same time, the regime of privilege, available to the Ukrainian gender culture, makes it possible to define gender scenarios as matriarchal-racist and those that are agreed upon by both men and women. The consensual nature of such a situation proves not only the tacit consent of most with the guidelines of gender racism, but also the lack of understanding of the policy of gender equality of the western type. Such misunderstanding minimizes the chances of establishing an egalitarian gender culture and contributes to further deepening both gender inequality and the resulting gender conflict of Ukrainian society with all its implications. ; Статья посвящена определению ценностных структур гендерной культуры в аспектах гендерных стереотипов по применению морально-педагогических и правовых санкций в проявлениях девиантного поведения на основе идеологии матриархального расизма (типологии) и типичных проблем, возникающих с ее наличия.Произведения авторов формируют теоретическую основу теории автора, состоит из основных положений, изложенных в статье:1) латентный гендерный расизм в украинской гендерной культуре является идеологией двойных стандартов, предусматривает параллельное продвижение и запрет в сфере сексуальных норм и отклонений для мужчин и женщин;2) Гендерные стереотипы относятся к оценке сексуального поведения мужчин как субъектов повышенного морального, правового и педагогического контроля за сексуальным поведением женщин;3) выращивание гомофобии является инструментом гендерной власти, позволяет женщинам манипулировать мужчинами, накладывая ряд запретов на публичную мужскую гомеопатию, поощряя подобное поведение женщин;4) стигматизация гомоэротизма позволяет использовать ее как инструмент социального контроля, включая систему политической безопасности, в которой семья выступает как корни.В результате исследования автор приходит к выводу, что изучение идеологии и нравственности латентного гендерного расизма в гендерной культуре Украины позволило отбросить большинство предположений об эгалитарной особенности гендерного позиционирования для мужчин и женщин. В то же время режим привилегий, доступный украинской гендерной культуре, позволяет определить гендерные сценарии как матриархально-расистские и те, которые согласуются как с мужчинами, так и с женщинами.Консенсусный характер такой ситуации доказывает не только молчаливое согласие большинства с принципами гендерного расизма, но и непонимание политики гендерного равенства западного типа. Такое недоразумение минимизирует шансы на создание эгалитарной гендерной культуры и способствует дальнейшему углублению как гендерного неравенства, так и гендерного конфликта в украинском обществе со всеми его последствиями. ; Стаття присвячена визначенню ціннісних структур гендерної культури в аспектах гендерних стереотипів щодо застосування морально-педагогічних та правових санкцій у проявах девіантної поведінки на основі ідеології матріархального расизму (типології) та типових проблем, що виникають з її наявності.Твори авторів формують теоретичну основу теорії автора, яка складається з основних положень, викладених у статті:1) латентний гендерний расизм в українській гендерній культурі є ідеологією подвійних стандартів, що передбачає паралельне просування і заборону в сфері сексуальних норм і відхилень для чоловіків і жінок;2) Гендерні стереотипи належать до оцінки сексуальної поведінки чоловіків як суб'єктів підвищеного морального, правового та педагогічного контролю за сексуальною поведінкою жінок;3) вирощування гомофобії є інструментом гендерної влади, що дозволяє жінкам маніпулювати чоловіками, накладаючи ряд заборон на публічну чоловічу гомеопатію, заохочуючи подібну поведінку жінок;4) стигматизація гомоеротизму дозволяє використовувати її як інструмент соціального контролю, включаючи систему політичної безпеки, в якій сім'я виступає як коріння.В результаті дослідження автор приходить до висновку, що вивчення ідеології та моральності латентного гендерного расизму в гендерній культурі України дозволило відкинути більшість припущень про егалітарні особливості гендерного позиціонування для чоловіків і жінок. Водночас режим привілеїв, доступний українській гендерній культурі, дає змогу визначити гендерні сценарії як матріархально-расистські і ті, які узгоджуються як з чоловіками, так і з жінками.Консенсусний характер такої ситуації доводить не тільки мовчазну згоду більшості з принципами гендерного расизму, а й нерозуміння політики гендерної рівності західного типу. Таке непорозуміння мінімізує шанси на створення егалітарної гендерної культури і сприяє подальшому поглибленню як гендерної нерівності, так і гендерного конфлікту в українському суспільстві з усіма його наслідками.

The issue of documents' study from a family archive for estate's daily life reconstruction on Left-bank Ukraine within 19th century is considered in the paper for the first time. A base for the scientific exploration was Galagan's family archive that represented a regional community, particularly Ukrainian nobility with the origins from kozaks' high-ranking officers. The collection is characterized by the high level of documents preservation, various typological groups' existence that are created by Galagan's family as well as by the persons connected with the family during the imperial stage of Ukrainian history. The fact permits to consider a country estate in the light of multi-level daily practices of Ukrainian nobility within the elaborate system of social and cultural connections. The aim of the issue was to determine the significance of informational and meaningful potential of Galagan's archive for analysis and reconstruction of estate's daily life as a center of Ukrainian nobility's economic and cultural practices within the determined time and space limits. The author demonstrates that several meaningful existential layers of estate's daily life as well as the nobility in general have been reconstructed according to Galagan's archive materials. Among the recreated notions are estate's setting; family relationships, connections with peasants and hired workers; the way of housekeeping under historical circumstances; general awareness of social and political events outside an estate; reconstruction of close family relationships; intellectual and spiritual decoration of Ukrainian nobility's country estates. Each of the presented layers is recreated on the ground of texts analysis from one typological group as well as by information comparison from various typological sources. The documents consideration has highlighted a fact of private and public spheres' intersection on the base of estate's daily life. The results of presented study can be used in historical exploration of various social groups' daily routine in Ukraine, family biography's reconstruction within the context of social history, country estate consideration as an original historical and cultural phenomenon under the realities of 19th century. The issue is based on an original author's conception. ; В статье впервые рассмотрена проблема изучения документов фамильного архива для реконструкции повседневности барского имения на территории Левобережной Украины в пространственно-временных рамках XIX века. Основой для исследования был избран фамильный архив рода Галаганов, который представил региональное сообщество - украинское дворянство казацко-старшинского происхождения. Архивному собранию присущи высокий уровень сохранности документов, наличие источников различных типологических групп, созданных не только Галаганами, но и лицами из родственных им семей в течение имперского этапа истории Украины. Это позволяет рассмотреть помещичье имение как центр повседневных практик украинской элиты в многоуровневой сети социокультурных связей. Поэтому целью статьи стало определение значимости информационно-содержательного потенциала архива Галаганов для анализа и реконструкции повседневности барского имения как средоточие хозяйственных и социокультурных практик украинской элиты в определенных пространственно-временных пределах. Автор доказывает, что по материалам архива Галаганов реконструируется несколько содержательных пластов будничного существования не только барского имения, но украинского дворянства в целом. Это: обустройство семейного быта; взаимоотношения между дворянской семьей, крестьянами, наемными работниками; стиль веедения хозяйства в рамках исторической эпохи; осознание жителями поместья общественных событий за его пределами; воспроизведение отношений внутри семьи; оформление интеллектуально-духовной среды сельских поместий украинского дворянства. Каждый из этих срезов повседневности воспроизводится как на основании анализа ряда текстов одной типологической группы, так и путем сопоставления информации из различных по жанровым признакам источников. Рассмотрение документов показывает, что в повседневных практиках хозяев имения взаимодействовали частная и публичная сферы. Результаты исследования будут способствовать изучению истории повседневности социальных групп в Украине в определенном континууме, реконструкции биографии семьи в контексте социальной истории, рассмотрению барского имения в реалиях XIX в. как оригинального историко-культурного феномена. Статья основывается на оригинальной авторской концепции. ; У статті вперше розглянуто проблему вивчення документів фамільного архіву для реконструкції повсякдення панського маєтку на теренах Лівобережної України у просторово-часових межах XIX століття. Основою для розвідки було обрано фамільний архів роду Ґалаґанів, який презентував регіональну спільноту - українське дворянство козацько-старшинського походження. Для збірки притаманні високий рівень збереження документів, наявність джерел різних типологічних груп, що створені не лише Ґалаґанами, але й особами зі споріднених з ними фамілій впродовж імперського етапу історії України. Це дозволяє розглянути панський маєток як центр повсякденних практик української еліти у багаторівневій мережі соціокультурних зв'язків. Тому метою статті стало визначення значущості інформативно-змістового потенціалу архіву Ґалаґанів для аналізу й реконструкції повсякдення панського маєтку як осереддя господарчих і соціокультурних практик української еліти у визначених просторово-часових межах. Автор доводить, що за матеріалами архіву Ґалаґанів реконструюється кілька змістових пластів буденного існування не лише панського маєтку, але українського дворянства в цілому. Це: облаштування родинного побуту; взаємини між дворянською родиною, селянами, найманими працівниками; упорядкування господарства щодо історичної доби; усвідомлення мешканцями маєтку суспільних подій за його межами; відтворення стосунків всередині родини; оформлення інтелектуально-духовного середовища сільських маєтків українського панства. Кожен з цих зрізів повсякдення відтворюється як на підставі аналізу низки текстів однієї типологічної групи, так і шляхом зіставлення інформації з різних за жанровими ознаками джерел. Розгляд документів унаочнив той факт, що у повсякденних практиках господарів маєтку взаємодіяли приватна та публічна сфери. Результати дослідження сприятимуть вивченню історії повсякдення соціальних груп в Україні у визначеному континуумі, реконструкції біографії родини в контексті соціальної історії, розгляду панського маєтку в реаліях XIX ст. як оригінального історико-культурного феномену. Стаття ґрунтується на оригінальній авторській концепції.

The purpose. The article explores the features of the development of social capital in the Nalchik district of the Terek region in 1905–1917. The author aims to disclose the features of the development of the public capital system of the Nalchik district by the example of the activities of public loan offices and credit partnerships, the analysis of these types of institutions is carried out taking into account the economic, territorial and ethnopolitical features of the district.Methods. The methodological basis of the study is a systematic approach, which involves the consideration of social capital as a structure consisting of two main systems (institutions), the identification of their characteristics and differences, as well as an analysis of the mechanism of their interaction with the financial system of the district. Each institution is considered as a separate socio-financial association, the totality of the funds of which were used to implement the economic functions of the district.For a more detailed study of the system of social capital, the method of economic analysis is used, based on the analysis of the constituent elements of financial and statistical data on the Kabardian public sum and credit partnerships. With the help of financial data analysis, a comparison is made with the overall balance indicators, which provides information on the entire state of social capital and the movement of funds within it for the period under review.The use of the above method underlies the systematic approach, which is first used in the study of research topics, which allows focusing on the concrete historical aspect of the problem under consideration.Article is prepared on the basis of materials from the Central State Archive of the Kabardino-Balkarian Republic (f. I-6 "Management of the Nalchik District" and f. I-26 "Treasurer of the Kabardino Public Amount").Results. During the research it was established that public lending institutions were created to satisfy the loan needs of the rural (peasant) population. The amounts that made up their capital are differentiated into: 1) owned by peasants, 2) issued by the government, 3) deposited. Particular attention is paid to the Kabardian public sum, as this was the first public capital institution in the district. The scope and status of credit partnerships in the Nalchik district are considered. The assumption is made that on the basis of the Kabardian public sum the first large national bank in the district could be created. It is shown that the transformation of the public sum into a bank was hindered by the incompleteness of the process of preparing the charter and the development of regulations for its activities. It is concluded that the most productive activity was the credit partnerships of the district, the reason for the growth of income and deposits in which was the need of rural producers for loans, as well as the support of the population, who actively invested their savings there.Scope of results – Results of this research can be used in educational process and research activities related to the study of the history of the economy and the cooperative movement in the North Caucasus region. ; Цель. В статье исследуются особенности развития общественного капитала в Нальчикском округе Терской области в 1905–1917 гг. Автор ставит целью раскрыть особенности развития системы общественного капитала Нальчикского округа на примере деятельности общественных ссудных касс и кредитных товариществ, анализ данных типов учреждений проводится при учете экономических, территориальных и этнополитических особенностей округа.Методы. Методологической основой исследования выступает системный подход, предполагающий рассмотрение общественного капитала как структуры, состоящей из двух основных систем (учреждений), выявление их особенностей и различий, а также анализ механизма их взаимодействия с финансовой системой округа. Каждое учреждение рассматривается в качестве отдельного общественно-финансового объединения, совокупность средств которых использовались по осуществлению экономических функций округа.Для более подробного изучения системы общественного капитала, используется метод экономического анализа, основанного в разборе составных элементов финансовых и статистических данных о Кабардинской общественной сумме и кредитных товариществах.С помощью анализа финансовых данных происходит сопоставление с общими показателями сальдо, что представляет информацию всего состояния общественного капитала и движения внутри него средств за рассмотренный период.Использование указанного выше метода лежит в основе системного подхода, который впервые применяется при изучении тематики исследования, что позволяет акцентировать внимание на конкретно-историческом аспекте рассматриваемой проблемы.Статья подготовлена на основе материалов Центрального государственного архива Кабардино-Балкарской Республики (ф. И-6 «Управление Нальчикского округа» и ф.И-26 «Казначей Кабардинской общественной суммы»).Результаты. Установлено, что общественные ссудные учреждения, создавались для удовлетворения потребностей в кредите сельского (крестьянского) населения. Суммы, составлявшие их капиталы, дифференцированы на: 1) принадлежавшие крестьянам, 2) выдаваемые правительством, 3) вносимые на вклады. Особое внимание уделено Кабардинской общественной суммы, так как это было первое учреждение общественного капитала в округе. Рассмотрена сфера деятельности и статус кредитных товариществ в Нальчикском округе. Сделано предположение, что на базе Кабардинской общественной суммы мог быть создан первый крупный народный банк на территории округа. Показано, что преобразованию общественной суммы в банк препятствовали не завершенность процесса подготовки устава и разработки регламента его деятельности. Сделан вывод, что наиболее результативной была деятельность кредитных товариществ округа, причина роста доходов и вкладов в которых заключалась в нужде сельских производителей в кредите, а также – поддержке населения, активно вкладывавшего туда свои сбережения.Область применения результатов. Результаты данного исследования могут быть использованы в образовательном процессе и научно-исследовательской деятельности, касающейся вопросов изучения истории экономики и кооперативного движения в северокавказском регионе.

Ziemiaństwo polskie odgrywało ważną rolę w ruchu narodowym zaboru pruskiego. W dużej mierze dzięki aktywności ziemian udało się zaszczepić społeczeństwu polskiemu idee pracy organicznej, które oparte o solidaryzm narodowy stały się jego paradygmatem politycznym. Utworzenie instytucji o charakterze gospodarczym, kulturalnym i naukowym przyczyniło się do partycypacji w życiu politycznym szerszych kręgów społecznych. Paradoksalnie, w dłuższej perspektywie, doprowadziło to do osłabienia roli politycznej i społecznej ziemiaństwa. Sprzyjały temu procesy modernizacyjne państwa pruskiego, a jeszcze bardziej zdynamizowała I wojna światowa. Dlatego autor artykułu przyjrzał się postawom ziemian w okresie walki i starań o przyłączenie Pomorza do odradzającego się państwa polskiego.Ziemianie okolic Torunia – głównego oprócz Gdańska ośrodka regionalnego na Pomorzu – aktywnie włączyli się we wszystkie formy działań na rzecz powrotu Pomorza do Macierzy. Współtworzyli powiatową radę ludową, konspirację wojskową, ochotniczo zasilali oddziały formowane na Kujawach, reprezentowali mieszkańców regionu na forum Sejmu Dzielnicowego oraz w strukturach politycznych Naczelnej Rady Ludowej, wreszcie – po traktacie wersalskim – zaangażowali się w tworzenie zrębów przyszłej, polskiej administracji. Potrafili wyczuć nastroje społeczne włączając się w działalność rad ludowych (w pewnym zakresie także robotniczo-żołnierskich i chłopskich). Skutecznie powstrzymali je przed radykalizacją, ogniskując na postulatach narodowych. Dzięki temu współdecydowali o kształcie ruchu narodowego i odegrali istotną rolę w przebiegu procesu, który doprowadził do restytucji Pomorza. Posiadając zaplecze finansowe i przygotowanie intelektualne oddali nieocenione usługi w tzw. okresie przejściowym, gdy należało zadbać o żywotne interesy regionu, nadzorując i współpracując z administracją niemiecką.Modyfikacja własnego programu i celów politycznych, jakie wyrażali liderzy miejscowego środowiska ziemiańskiego z Janem Donimirskim i Adamem Czarlińskim na czele, było kontynuacją długiego procesu zbliżania się do siebie różnych warstw społecznych. W okresie międzywojennym umożliwiło to współpracę pomiędzy chłopami i ziemiaństwem zarówno na gruncie zawodowym, jak i politycznym, współpracę, o którą było trudno w innych regionach Polski. ; Die polnischen Gutsbesitzer spielten eine wichtige Rolle in der Nationalbewegung des preußischen Teilungsgebiets. Es war zu einem großen Teil ihnen zu verdanken, dass es gelang, die Vorstellung von der organischen Arbeit in der polnischen Gesellschaft zu verankern. Die Gründung von Institutionen wirtschaftlichen, kulturellen und wissenschaftlichen Charakters führte zur Teilnahme von breiteren Kreisen der Gesellschaft am politischen Leben. Paradoxerweise führte das auf Dauer zur Schwächung der politischen und gesellschaftlichen Rolle der Gutsbesitzer. Dies wurde durch die Modernisierungsprozesse im preußischen Staat gefördert und erhielt eine noch größere Dynamik durch den 1. Weltkrieg. Deshalb behandelt der Autor die Haltung der Gutsbesitzer zur Zeit der Kämpfe um den Anschluss Pommerns an den wieder entstehenden polnischen Staat. Die Gutsbesitzer in der Umgebung von Thorn, des wichtigsten regionalen Zentrums in Pommern neben Danzig, schalteten sich aktiv in alle Formen von Aktivitäten für die Rückkehr Pommerns zum Mutterland ein. Sie schufen einen Kreisvolksrat, eine militärische Konspiration, sie verstärkten freiwillig Einheiten, die in Kujawien gebildet worden waren, sie repräsentierten die Einwohner der Region im Forum des Bezirkslandtags und in den politischen Strukturen des obersten Volksrats, und schließlich engagierten sie sich nach dem Versailler Vertrag bei der Schaffung der Grundlagen der künftigen, polnischen Verwaltung. Sie waren in der Lage, die gesellschaftlichen Gefühle zu erspüren, indem sie sich in die Tätigkeit der Volksräte einschalteten (eine Zeitlang auch der Arbeiter- und Soldatenräte und der Bauernräte). Sie hielten diese erfolgreich von einer Radikalisierung ab, indem sie sich auf nationale Forderungen konzentrierten. Dadurch entschieden sie über die Gestalt der nationalen Bewegung mit und spielten eine wesentliche Rolle im Verlauf des Prozesses, der zur Rückgabe Pommerns führte. Durch ihren finanziellen Rückhalt und ihre intellektuelle Vorbereitung leisteten sie in der sog. Übergangsphase unschätzbare Dienste, als die vitalen Interessen der Region auf dem Spiel standen, indem sie die deutsche Verwaltung beaufsichtigten und mit ihr zusammenarbeiteten. Die Modifizierung des eigenen Programms und der politischen Ziele, zu denen sich die Führer der örtlichen Gutsbesitzerszene mit Jan Donimirski und Adam Czarliński an der Spitze bekannten, war die Fortsetzung eines langen Prozesses der Annäherung von verschiedenen sozialen Gruppen. In der Zwischenkriegszeit ermöglichte dies die Zusammenarbeit zwischen den Bauern und den Gutsbesitzern, sowohl auf beruflicher wie auf politischer Ebene, eine Zusammenarbeit, die in anderen Regionen Polens schwer zu bewerkstelligen war. ; The Polish landed gentry played an important role in the national movement of Poles from the Prussian partition. To a large extent, the landed gentry managed to instil the ideas of organic work among Poles, which, based on national solidarity, became their political paradigm. The establishment of institutions of an economic, cultural and scientific nature contributed to the wider social circles' participation in the political life. Paradoxically, in the long run, this weakened the political and social role of the landed gentry, which was reinforced by the modernization processes of the Prussian state. The World War I made the process even more dynamic. Therefore, the author of the article looked at the attitudes of landowners during the struggle to incorporate Pomerania into the reviving Polish state.The landowners from the vicinities of Toruń - the main regional center in Pomerania besides Gdańsk - actively contributed to all forms of activities the aim of which was to incorporate Pomerania into the Polish Motherland. The landed gentry were members of the county's people's council and military underground; they voluntarily supplied military units formed in Kuyavia; they represented the inhabitants of the region at the District Sejm and in the political structures of the Supreme People's Council. Finally, after the Treaty of Versailles they became involved in the construction of the framework of the future Polish administration. They were able to sense social moods as members of people's councils (to some extent also as members of workers 'and soldiers' councils and peasants' councils). They successfully stopped them from radicalizing, focusing their attention on national demands. As a result, they co-decided on the shape of the national movement and played an important role in the the process that led to the restitution of Pomerania. With financial resources and intellectual preparation, they gave invaluable services in the so-called transition period, when vital interests of the region had to be taken care of while supervising and cooperating with the German administration.The modification of their own program and political goals expressed by the leaders of the local community of landowners, headed by Jan Donimirski and Adam Czarliński , was a continuation of the long process of bringing together different social strata. In the interwar period, this enabled cooperation between peasants and landowners both professionally and politically. Such cooperation was difficult to find in other regions of Poland.

One of the best books I've read this year is "Killers of the Flower Moon: The Osage Murders and the Birth of the FBI." I was late to this literary party. This nonfiction work has been a super-bestseller for well over a year now. It has been on the Paperback Nonfiction bestseller list for 49 weeks. Dave Eggers writes in his New York Times Book Review that author "[David] Grann has proved himself a master of spinning delicious, many-layered mysteries that also happen to be true. … It will sear your soul." I won't spoil this book for you by revealing any part of the whodunit. I'm more interested in the who pursued 'em. You have three levels of tension here. First, there is the Osage tribe – the richest people per capita on Earth at the time, around 1920. They were the only tribe that owned mineral rights to the worthless land they got from the federal government as their very own reservation in Oklahoma. Why not? It was worthless scrub-brush land that was mostly sandy and rocky with random clumps of grass. When oil was discovered, though, they became, collectively, unfathomably rich. J. Paul Getty, for instance, was in a bidding war Harry Sinclair for Osage oil leases. Soon after the money started piling up, the Osage started dying, mysteriously, and in large numbers. The second level of tension is that they were being murdered, seemingly randomly. "Serial killer" was not yet a term in the crime lexicon, but as a reader, you arrive at that conclusion quickly. You feel it must be a serial killer. But not one singular method was used. Some Osage were shot, some poisoned, some blown up in their homes with dynamite. Sixty had died by the time that J. Edgar Hoover took the case for the feds. It was up to him to find the killer or killers. Here's the third level of tension. Hoover was just acting director of what was called the Bureau of Investigation at the time. He was only 29 years old. The case was a blessing and a curse. If Hoover could solve it he could elevate the this new agency to a formidable and powerful national police bureau. If he failed, he would be pushed out; his career hung in the balance. Hoover was wanting to create an FBI that was modern, full of smart college graduates skilled in the use of the latest scientific techniques like fingerprinting, but the last agents sent to solve the mystery either made no headway, or were themselves killed. To solve this case, Hoover needed to send to Oklahoma the kind of agent he wanted the agency to shed. Now, at this point you might be saying, as my dear sister-in-law said to me when I told her this story, "Why are you, Mr. Texas, talking about Oklahoma?" I'll answer you as I did her: "Hold your horses, I'm fixin' to get there." Hoover had to bite the bullet and bring in the cowboys. He sent for Tom White, his bureau chief in Houston, who was an ex-Texas Ranger, to take charge of the case. As Hoover said, "He needed a man who could handle men." It wasn't exactly a "one riot, one ranger" situation, but it had elements of it. Grann describes him this way: "Tom White was an old-style lawman. He had served in the Texas Rangers near the turn of the century, and he had spent much of his life wandering on horseback across the Southwestern frontier, a Winchester rifle or a pearl-handled six-shooter in hand. He was 6 feet, 4 inches and had the sinewy arms and eerie composure of a gunslinger. Years later, a bureau agent wrote that he was as "God-fearing as the mighty defenders of the Alamo. He was an impressive sight in his large, suede Stetson. … He commanded the utmost in respect and scared the daylights out of Easterners like me." Of course, it was a white Stetson he wore. Hoover explained to White that he needed him to direct the investigation without a hint of scandal, and as quietly as possible. He told him there could be "no excuse for failure." Hoover told him to call in as many agents as he needed, and so White called in those men that Hoover considered the cowboys (two were ex-Texas Rangers) – men who were good at "infiltrating wild country, dealing with outlawry, shadowy suspects, going days without sleep, maintaining cover under duress, and handling deadly weapons if necessary." So there you go. The plot is set. The characters are in place. A great Texas story awaits, even though it's set in Oklahoma. If you don't care to read the book just now, you can wait for the movie, which, rumor has it, will be directed by Martin Scorsese and star Leonardo DiCaprio. De Niro is said to be in talks for a role as well. I'm W.F. Strong. These are Stories from Texas, by way of Oklahoma. Some of them are true.