Search results

У даному дослідженні визначено, що існуючі сьогодні моделі сталого розвитку істотно не відрізняються одна від одної, водночас, вони не задовольняють умовам вирішення проблеми неоднозначності у трактуванні даного концепту та відсутності адекватно обґрунтованої парадигми сталого розвитку. А також, не враховують, принаймні наочно, описаних нами у попередніх дослідженнях, базових засад (принципів) сталого розвитку, що полягають у врахуванні поточного рівня розвитку системи, а також її екзогенного та ендогенного середовищ, – актуальності дій, їх доцільності та можливості їх сприйняття системою. Було визначено, що основною причиною відсутності адекватної єдиної моделі є відсутність виваженого, неупередженого та абсолютного тлумачення концепції "сталого розвитку". Активно тиражоване сьогодні соціоцентричне гіпертрофування є одним з видів аберацій, іманентних концепту сталого розвитку як будь-якій багатоаспектній системі, що унеможливлюють формулювання уніфікованого загальноприйнятого уявлення про нього і його імплементацію. Метою дослідження є виявлення і аналіз аберацій, властивих концепту сталого розвитку, як і будь-якій іншій складній багатокомпонентній системі, з позиції формулювання в майбутньому однозначної уніфікованої парадигми. В результаті дослідження були систематизовані наступні основні форми аберацій концепції сталого розвитку: політизація; гіпертрофування; гіперболізація; імітація; редукованість; реверсивна ефективність. У досліджені обґрунтовані деякі причини одночасної актуальності, контроверсійності і політизації концепту «сталий розвиток», з одного боку, природою яких є відсутність єдиного адекватного розуміння його сутності, а з іншого – намагання економічних агентів використати даний концепт у своїх специфічних економічних інтересах, що, почасти, є конфліктними його природі з точки зору можливого порушення стабільності системи. В викладеного вище можна припустити, що виявлення і систематизація описаних аберацій, дозволить, уникаючи їх, раціоналізувати формулювання в подальших дослідженнях уніфікованої людиноцентричної теоретико-методологічної моделі сталого розвитку, а також, актуалізувати існуючі цілі сталого розвитку. ; Given study determinates, that existing today sustainable development models do not differ significantly, at the same time, they do not satisfy the conditions for solving the problem of ambiguity in formulation and lack of substantiation of the sustainable development paradigm. Those models as well, do not take into account, at least demonstrably, basic grounds (principles) of sustainable development, formulated by us in previous studies, that consist in taking into account the current level of development of the system, and its endogenous and exogenous environment, - the relevance of actions, their expediency and possibility of their perception by the subjected system. It was determined, that the main reason for the absence of an adequate unified model is the lack of the "sustainable development" concept reasonable, unbiased and absolute interpretation. Actively introduced today sociocentric hypertrophy is one of the types of aberrations, that are imminent to a concept of sustainable development as any other multifaceted system, that makes it impossible to formulate a unified conventional idea of it and, thus provide its implementation. The aim of the study is to identify and analyze the aberrations inherent in the concept of sustainable development, as well as any other complex multicomponent system, from the standpoint of formulating in the future a unique unified paradigm. The main forms of aberrations of the sustainable development concept are systematized as following: politicization; hypertrophy; hyperbolization; imitation; reduceness; reversible efficiency. The study substantiates several reasons for the simultaneous relevance, controversy and politicization of the "sustainable development" concept: on the one hand, the nature of them is manifested in the absence of a single adequate understanding of concept's essence, and on the other – the attempts of economic agents to use this concept in their specific economic interests, which, in part, are conflict with its nature from the point of view of the possible impairment and violation of the system's stability. As the result, it can be assumed, that the detection and systematization of the described aberrations will allow avoiding them in subsequent studies, while rationalizing the formulation of a unified human-centric theoretical and methodological model of sustainable development, as well as update existing goals of sustainable development.