Suchergebnisse

The article describes the priority areas of education reform in the middle of the twentieth century. Because today there is no single institution that would provide parents with pedagogical knowledge on raising their own child. Changes taking place in modern Ukraine in the field of economics, politics, culture, international relations, cause the need for highly moral, experienced professionals, professionals in various fields, such skills in a person begin to be laid in the family, which led to the choice of article. The aim of the article was: on the basis of the analysis of historical materials to determine the ways of formation of pedagogical knowledge and skills of parents in the middle of the XX century. The methodological basis of the study were: the historical approach to the study of family education; philosophical, sociological, psychological and theoretical-pedagogical ideas about the activity essence of man; axiological approach; personal-activity approach to the study of the educational process.It is established that during these years the whole society was covered by interest in pedagogical knowledge, there was a large number of various forms of cooperation between teachers and parents, university professors and teachers; parents and university teachers (societies, sections, lecture halls, parent universities, individual and group consultations, etc.). A significant contribution to the formation of parents' knowledge on pedagogical issues was made by the Department of Pedagogy of H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, through educational activities among parents in the homes of officers, houses of creativity, parental lectures, schools, clubs, factories, plants, etc. The ways to: in the unity of cooperation between school and family are identified; in the training of a large number of teachers who were also, or eventually became parents; dissemination of pedagogical knowledge among the population; cooperation between schools and universities, cooperation between universities and parents; providing pedagogical knowledge through the press; use of television to disseminate pedagogical knowledge. ; У статті схарактеризовано пріоритетні напрями реформування освіти в Україні в середині ХХ століття. Оскільки сьогодні немає єдиного інституту, який би надавав батькам педагогічні знання із виховання власної дитини. Зміни, які відбуваються в сучасній Україні в галузі економіки, політики, культури, міжнаціональних відносин, викликають необхідність у високоморальних, досвідчених спеціалістах, професіоналах у різних галузях, такі навички в людині починають закладатися саме в родині, що обумовило вибір теми статті. Мета статті – на основі аналізу історичних матеріалів визначити шляхи формування педагогічних знань та вмінь у батьків у середині ХХ століття. Методологічну основу дослідження склали: історичний підхід до вивчення сімейного виховання; філософські, соціологічні, психологічні та теоретикопедагогічні ідеї про діяльнісну сутності людини; аксіологічний підхід; особистісно-діяльнісний підхід до вивчення освітньо-виховного процесу. Встановлено, що в середині ХХ століття все суспільство проявляло увагу до педагогічних знань, існувала велика кількість різноманітних форм співпраці вчителів та батьків, викладачів вишів та вчителів; батьків та викладачів ЗВО (товариства, секції, лекторії, батьківські університети, індивідуальні та групові консультації тощо). Вагомий внесок у формування знань батьків із педагогічних питань здійснила кафедра педагогіки ХНПУ імені Г.С. Сковороди, через просвітницьку діяльність серед батьків у будинках офіцерів, батьківських лекторіях, будинках творчості, школах, клубах, на фабриках, заводах тощо. Визначено шляхи реалізації просвітницької діяльності, що виявлялись: в єдності співпраці школи та сім"ї; у підготовці великої кількості педагогічних кадрів, які були, або з часом ставали батьками; розповсюдженні педагогічних знань серед населення; співпраці школи та ЗВО, співпраці ЗВО та батьків; наданні педагогічних знань через пресу; використанні телебачення для розповсюдження педагогічних знань.