Suchergebnisse

The features of the coverage of the so-called Ukrainian issue in one of the most authoritative and influential periodicals of the former Soviet Union during the period of restructuring — 'MoscowNews' Weekly are considered in the article.In 1989, a number of political and socio-economic issues that testified to the deep systemic crisis of the Communist empire came to the fore. This was also reflected in the materials of the weekly for the 1989. It became clear that the Soviet propaganda's assertion on resolving the national issue in theUSSRwas a myth.The Ukrainian issue was one of the components of the national issue. However, as the analysis of the publications implies, the weekly did not pay much attention to the events in the Ukrainian soviet republic.In 1989, several publications were published concerning the establishment of the independence movement, the activities ofUSSRdeputies fromUkraine, and others. However, the political processes inUkraine, including those related to national revival, were considered by the newspaper editorial staff within the framework of a Union-wide (read all-Russian) democratic movement. Furthermore, in 1989 theUSSRseemed an 'island of peace and stability'.The editorial board saw no threat to the integrity of the Communist empire on the part ofUkraine, focusing its attention on events in other national republics. Meanwhile, the Ukrainian republic was destined to play a decisive role in the collapse of theSoviet Union.Based on the analysis of the content of the weekly, the author draws one more conclusion: even the democratic Union-wide press in national matters remained largely in the imperial positions. Also on the pages of the weekly we can find a manipulative construct for the protection of 'Russian-speaking' citizens. This construct continues to live on in 30 years — modernRussiauses it in a hybrid war againstUkraineand other neighbors. ; У статті розглянуто особливості висвітлення так званого українського питання в одному із найавторитетніших і найвпливовіших періодичних видань колишнього Радянського Союзу періоду перебудови — тижневика «Московскіє новості». Серед низки політичних та соціально-економічних питань, які свідчили про глибоку системну кризу комуністичної імперії, у 1989 р. на перший план вийшло національне питання. Це знайшло відображення і у матеріалах газети за 1989 рік. Стало зрозуміло, що твердження радянської пропаганди про те, що національне питання у СРСР остаточно розв'язане, є міфом.Українське питання було одним зі складників національного питання. Однак, як випливає із аналізу публікацій, тижневик приділяв українській тематиці набагато менше уваги порівняно із висвітленням подій з інших радянських республік. Між тим саме Українській РСР судилося відіграти вирішальну роль у розпаді Радянського Союзу.

The features of the coverage of the so-called Ukrainian issue in one of the most authoritative and influential periodicals of the former Soviet Union during the period of restructuring — 'MoscowNews' Weekly are considered in the article.In 1989, a number of political and socio-economic issues that testified to the deep systemic crisis of the Communist empire came to the fore. This was also reflected in the materials of the weekly for the 1989. It became clear that the Soviet propaganda's assertion on resolving the national issue in theUSSRwas a myth.The Ukrainian issue was one of the components of the national issue. However, as the analysis of the publications implies, the weekly did not pay much attention to the events in the Ukrainian soviet republic.In 1989, several publications were published concerning the establishment of the independence movement, the activities ofUSSRdeputies fromUkraine, and others. However, the political processes inUkraine, including those related to national revival, were considered by the newspaper editorial staff within the framework of a Union-wide (read all-Russian) democratic movement. Furthermore, in 1989 theUSSRseemed an 'island of peace and stability'.The editorial board saw no threat to the integrity of the Communist empire on the part ofUkraine, focusing its attention on events in other national republics. Meanwhile, the Ukrainian republic was destined to play a decisive role in the collapse of theSoviet Union.Based on the analysis of the content of the weekly, the author draws one more conclusion: even the democratic Union-wide press in national matters remained largely in the imperial positions. Also on the pages of the weekly we can find a manipulative construct for the protection of 'Russian-speaking' citizens. This construct continues to live on in 30 years — modernRussiauses it in a hybrid war againstUkraineand other neighbors. ; У статті розглянуто особливості висвітлення так званого українського питання в одному із найавторитетніших і найвпливовіших періодичних видань колишнього Радянського Союзу періоду перебудови — тижневика «Московскіє новості». Серед низки політичних та соціально-економічних питань, які свідчили про глибоку системну кризу комуністичної імперії, у 1989 р. на перший план вийшло національне питання. Це знайшло відображення і у матеріалах газети за 1989 рік. Стало зрозуміло, що твердження радянської пропаганди про те, що національне питання у СРСР остаточно розв'язане, є міфом.Українське питання було одним зі складників національного питання. Однак, як випливає із аналізу публікацій, тижневик приділяв українській тематиці набагато менше уваги порівняно із висвітленням подій з інших радянських республік. Між тим саме Українській РСР судилося відіграти вирішальну роль у розпаді Радянського Союзу.

У статті розглянуто особливості висвітлення так званого українського питання в одному із найавторитетніших і найвпливовіших періодичних видань колишнього Радянського Союзу періоду перебудови — тижневика «Московскіє новості». Серед низки політичних та соціально-економічних питань, які свідчили про глибоку системну кризу комуністичної імперії, у 1989 р. на перший план вийшло національне питання. Це знайшло відображення і у матеріалах газети за 1989 рік. Стало зрозуміло, що твердження радянської пропаганди про те, що національне питання у СРСР остаточно розв'язане, є міфом. Українське питання було одним зі складників національного питання. Однак, як випливає із аналізу публікацій, тижневик приділяв українській тематиці набагато менше уваги порівняно із висвітленням подій з інших радянських республік. Між тим саме Українській РСР судилося відіграти вирішальну роль у розпаді Радянського Союзу. ; The features of the coverage of the so-called Ukrainian issue in one of the most authoritative and influential periodicals of the former Soviet Union during the period of restructuring — 'Moscow News' Weekly are considered in the article. In 1989, a number of political and socio-economic issues that testified to the deep systemic crisis of the Communist empire came to the fore. This was also reflected in the materials of the weekly for the 1989. It became clear that the Soviet propaganda's assertion on resolving the national issue in the USSR was a myth. The Ukrainian issue was one of the components of the national issue. However, as the analysis of the publications implies, the weekly did not pay much attention to the events in the Ukrainian soviet republic. In 1989, several publications were published concerning the establishment of the independence movement, the activities of USSR deputies from Ukraine, and others. However, the political processes in Ukraine, including those related to national revival, were considered by the newspaper editorial staff within the framework of a Union-wide (read all-Russian) democratic movement. Furthermore, in 1989 the USSR seemed an 'island of peace and stability'. The editorial board saw no threat to the integrity of the Communist empire on the part of Ukraine, focusing its attention on events in other national republics. Meanwhile, the Ukrainian republic was destined to play a decisive role in the collapse of the Soviet Union. Based on the analysis of the content of the weekly, the author draws one more conclusion: even the democratic Union-wide press in national matters remained largely in the imperial positions. Also on the pages of the weekly we can find a manipulative construct for the protection of 'Russian-speaking' citizens. This construct continues to live on in 30 years — modern Russia uses it in a hybrid war against Ukraine and other neighbors.

The features of the coverage of the so-called Ukrainian issue in one of the most authoritative and influential periodicals of the former Soviet Union during the period of restructuring — 'MoscowNews' Weekly are considered in the article.In 1989, a number of political and socio-economic issues that testified to the deep systemic crisis of the Communist empire came to the fore. This was also reflected in the materials of the weekly for the 1989. It became clear that the Soviet propaganda's assertion on resolving the national issue in theUSSRwas a myth.The Ukrainian issue was one of the components of the national issue. However, as the analysis of the publications implies, the weekly did not pay much attention to the events in the Ukrainian soviet republic.In 1989, several publications were published concerning the establishment of the independence movement, the activities ofUSSRdeputies fromUkraine, and others. However, the political processes inUkraine, including those related to national revival, were considered by the newspaper editorial staff within the framework of a Union-wide (read all-Russian) democratic movement. Furthermore, in 1989 theUSSRseemed an 'island of peace and stability'.The editorial board saw no threat to the integrity of the Communist empire on the part ofUkraine, focusing its attention on events in other national republics. Meanwhile, the Ukrainian republic was destined to play a decisive role in the collapse of theSoviet Union.Based on the analysis of the content of the weekly, the author draws one more conclusion: even the democratic Union-wide press in national matters remained largely in the imperial positions. Also on the pages of the weekly we can find a manipulative construct for the protection of 'Russian-speaking' citizens. This construct continues to live on in 30 years — modernRussiauses it in a hybrid war againstUkraineand other neighbors. ; У статті розглянуто особливості висвітлення так званого українського питання в одному із найавторитетніших і найвпливовіших періодичних ...

The retrospective of establishment of historical and book science researches in Ukraine and Ukrainian exile from the time of the first bibliological publications in the nineteenth century to the period of research bibliological institutions formation is considered. Also activity of Ukrainian bibliological periodicals and scientists in this field in the XX–XXI centuries is investigated. The main stages of Ukrainian bibliology formation are marked.At the first stage (the beginning of the nineteenth century until 1917), the study of historical and bibliographic issues took place sporadically, unsystematically, and often within the framework of other scientific disciplines: bibliography, history, philology, literary studies, ethnography, etc. During the imperial-colonial period of our development, the formation of Ukrainian historical book science (as well as all Ukrainian humanities in general) was restrained by the stateless status of the Ukrainian nation.At the second stage (from 1917 to the mid 40's, the twentieth century), during the national liberation struggles of the Ukrainian people (1917–1921) and the era of Ukrainization in the sub-Soviet Ukraine, professional periodicals and institutions engaged in book science were created. Ukrainian scholars are actively engaged in historical and literary research in Western Ukrainian lands and in Ukrainian emigration. At the same time, there is a gradual curtailment of book science studies in sub-SovietUkraine, as well as the prohibition of Ukrainian book science as a science in general at Stalin's day in the above the Dnipro river lands, and after 1939 inWestern Ukraine.The third stage (from the second half of the 50's to the late 80's of the twentieth century) — is characterized by the restoration of book science studies in the Ukrainian SSR in the post-Stalinist era. However, for the sake of political conjuncture, only those topics were covered, and through the prism of such views that would not affect the foundations of the dominant science of Soviet (in fact, one of the forms of Russian imperial) ideology.The fourth stage (from the beginning of the 90's to the twentieth century, continues to this day) relates to the development of historical and literary research inUkraineon the eve of independence. This period is characterized by the emergence of new domestic scientific periodicals in the field of social communications, which constantly publishes works on the history and book science topics, the structuring of scientific institutions involved in book science studios, the gradual departure of Ukrainian book science from the ideologized postulates of Russian book science. ; Рассмотрена ретроспектива становления историко-книговедческих исследований в Украине и украинской эмиграции со времени появления первых книговедческих публикаций в ХІХ в. до периода формирования исследовательских книговедческих институций, деятельности украинских книговедческих периодических изданий и отдельных персоналий книговедов в ХІХ–ХХІ вв. Выделено основные этапы становления украинского книговедения. ; Розглянуто ретроспективу становлення історико-книгознавчих досліджень в Україні та українській еміграції від часу появи перших книгознавчих публікацій у ХІХ ст. до періоду формування дослідницьких книгознавчих установ, діяльності українських книгознавчих періодичних видань та окремих персоналій книгознавців у ХХ–ХХІ ст. Виділено основні етапи становлення українського книгознавства.На першому етапі (початок ХІХ ст.–до 1917 р.) дослідження історико-книгознавчих питань відбувалось спорадично, безсистемно і часто в рамках інших наукових дисциплін: бібліографії, історії, філології, літературознавства, краєзнавства тощо. У імперсько-колоніальний період нашого розвитку становлення українського історичного книгознавства (як і всієї української гуманітаристики загалом) стримувалося бездержавним статусом української нації.На другому етапі (від 1917 до середини 40-х рр. ХХ ст.) — у період національно-визвольних змагань українського народу (1917–1921 рр.) та добу українізації у підрадянській Україні створюється фахова періодика та інституції, що займалися книгознавчою проблематикою. Активно українські вчені займаються історико-книгознавчими дослідженнями на західноукраїнських землях та в українській еміграції. Водночас, відбувається поступове згортання книгознавчих студій у підрадянській Україні, а також заборони українського книгознавства як науки взагалі у сталінську добу на Наддніпрянщині, а після 1939 р. і на західноукраїнських землях.Третій етап (з другої половини 50-х–до кінця 80-х рр. ХХ ст. ) — характеризується відновленням книгознавчих студій в УРСР у післясталінську добу. Однак, на догоду політичній кон'юктурі висвітлювались лише ті теми, та крізь призму таких поглядів, які не зачіпали б підвалин панівної у науці радянської (фактично однієї із форм російської імперської) ідеології.Четвертий етап (від початку 90-х рр. ХХ ст. триває до нині) стосується розвитку історико-книгознавчих досліджень в Україні в добу незалежності. Цей період характеризується появою нових вітчизняних наукових періодичних видань із галузі соціальних комунікацій, де постійно публікуються й праці на історико-книгознавчу тематику, структуризацією наукових інституцій, що займаються книгознавчими студіями, поступовим відходом українського книгознавства від заідеологізованих постулатів російської книгознавчої науки.

The retrospective of establishment of historical and book science researches in Ukraine and Ukrainian exile from the time of the first bibliological publications in the nineteenth century to the period of research bibliological institutions formation is considered. Also activity of Ukrainian bibliological periodicals and scientists in this field in the XX–XXI centuries is investigated. The main stages of Ukrainian bibliology formation are marked.At the first stage (the beginning of the nineteenth century until 1917), the study of historical and bibliographic issues took place sporadically, unsystematically, and often within the framework of other scientific disciplines: bibliography, history, philology, literary studies, ethnography, etc. During the imperial-colonial period of our development, the formation of Ukrainian historical book science (as well as all Ukrainian humanities in general) was restrained by the stateless status of the Ukrainian nation.At the second stage (from 1917 to the mid 40's, the twentieth century), during the national liberation struggles of the Ukrainian people (1917–1921) and the era of Ukrainization in the sub-Soviet Ukraine, professional periodicals and institutions engaged in book science were created. Ukrainian scholars are actively engaged in historical and literary research in Western Ukrainian lands and in Ukrainian emigration. At the same time, there is a gradual curtailment of book science studies in sub-SovietUkraine, as well as the prohibition of Ukrainian book science as a science in general at Stalin's day in the above the Dnipro river lands, and after 1939 inWestern Ukraine.The third stage (from the second half of the 50's to the late 80's of the twentieth century) — is characterized by the restoration of book science studies in the Ukrainian SSR in the post-Stalinist era. However, for the sake of political conjuncture, only those topics were covered, and through the prism of such views that would not affect the foundations of the dominant science of Soviet (in fact, one of the forms of Russian imperial) ideology.The fourth stage (from the beginning of the 90's to the twentieth century, continues to this day) relates to the development of historical and literary research inUkraineon the eve of independence. This period is characterized by the emergence of new domestic scientific periodicals in the field of social communications, which constantly publishes works on the history and book science topics, the structuring of scientific institutions involved in book science studios, the gradual departure of Ukrainian book science from the ideologized postulates of Russian book science. ; Рассмотрена ретроспектива становления историко-книговедческих исследований в Украине и украинской эмиграции со времени появления первых книговедческих публикаций в ХІХ в. до периода формирования исследовательских книговедческих институций, деятельности украинских книговедческих периодических изданий и отдельных персоналий книговедов в ХІХ–ХХІ вв. Выделено основные этапы становления украинского книговедения. ; Розглянуто ретроспективу становлення історико-книгознавчих досліджень в Україні та українській еміграції від часу появи перших книгознавчих публікацій у ХІХ ст. до періоду формування дослідницьких книгознавчих установ, діяльності українських книгознавчих періодичних видань та окремих персоналій книгознавців у ХХ–ХХІ ст. Виділено основні етапи становлення українського книгознавства.На першому етапі (початок ХІХ ст.–до 1917 р.) дослідження історико-книгознавчих питань відбувалось спорадично, безсистемно і часто в рамках інших наукових дисциплін: бібліографії, історії, філології, літературознавства, краєзнавства тощо. У імперсько-колоніальний період нашого розвитку становлення українського історичного книгознавства (як і всієї української гуманітаристики загалом) стримувалося бездержавним статусом української нації.На другому етапі (від 1917 до середини 40-х рр. ХХ ст.) — у період національно-визвольних змагань українського народу (1917–1921 рр.) та добу українізації у підрадянській Україні створюється фахова періодика та інституції, що займалися книгознавчою проблематикою. Активно українські вчені займаються історико-книгознавчими дослідженнями на західноукраїнських землях та в українській еміграції. Водночас, відбувається поступове згортання книгознавчих студій у підрадянській Україні, а також заборони українського книгознавства як науки взагалі у сталінську добу на Наддніпрянщині, а після 1939 р. і на західноукраїнських землях.Третій етап (з другої половини 50-х–до кінця 80-х рр. ХХ ст. ) — характеризується відновленням книгознавчих студій в УРСР у післясталінську добу. Однак, на догоду політичній кон'юктурі висвітлювались лише ті теми, та крізь призму таких поглядів, які не зачіпали б підвалин панівної у науці радянської (фактично однієї із форм російської імперської) ідеології.Четвертий етап (від початку 90-х рр. ХХ ст. триває до нині) стосується розвитку історико-книгознавчих досліджень в Україні в добу незалежності. Цей період характеризується появою нових вітчизняних наукових періодичних видань із галузі соціальних комунікацій, де постійно публікуються й праці на історико-книгознавчу тематику, структуризацією наукових інституцій, що займаються книгознавчими студіями, поступовим відходом українського книгознавства від заідеологізованих постулатів російської книгознавчої науки.

The retrospective of establishment of historical and book science researches in Ukraine and Ukrainian exile from the time of the first bibliological publications in the nineteenth century to the period of research bibliological institutions formation is considered. Also activity of Ukrainian bibliological periodicals and scientists in this field in the XX–XXI centuries is investigated. The main stages of Ukrainian bibliology formation are marked.At the first stage (the beginning of the nineteenth century until 1917), the study of historical and bibliographic issues took place sporadically, unsystematically, and often within the framework of other scientific disciplines: bibliography, history, philology, literary studies, ethnography, etc. During the imperial-colonial period of our development, the formation of Ukrainian historical book science (as well as all Ukrainian humanities in general) was restrained by the stateless status of the Ukrainian nation.At the second stage (from 1917 to the mid 40's, the twentieth century), during the national liberation struggles of the Ukrainian people (1917–1921) and the era of Ukrainization in the sub-Soviet Ukraine, professional periodicals and institutions engaged in book science were created. Ukrainian scholars are actively engaged in historical and literary research in Western Ukrainian lands and in Ukrainian emigration. At the same time, there is a gradual curtailment of book science studies in sub-SovietUkraine, as well as the prohibition of Ukrainian book science as a science in general at Stalin's day in the above the Dnipro river lands, and after 1939 inWestern Ukraine.The third stage (from the second half of the 50's to the late 80's of the twentieth century) — is characterized by the restoration of book science studies in the Ukrainian SSR in the post-Stalinist era. However, for the sake of political conjuncture, only those topics were covered, and through the prism of such views that would not affect the foundations of the dominant science of Soviet (in fact, one ...

The retrospective of establishment of historical and book science researches in Ukraine and Ukrainian exile from the time of the first bibliological publications in the nineteenth century to the period of research bibliological institutions formation is considered. Also activity of Ukrainian bibliological periodicals and scientists in this field in the XX–XXI centuries is investigated. The main stages of Ukrainian bibliology formation are marked.The first stage (the XIX–early XX century) was characterized by episodic appearance of the first papers on bibliological topics.The second stage took place in the interwar period. Professional periodicals and bibliological institutions began to appear at the beginning of this stage. Both in Western andEastern Ukraineand among Ukrainian emigration bibliological research centers were formed.However, bibliological studios were minimized for political reasons at the beginning of the 1930s in Eastern Ukraine under Russian Bolsheviks control, and also inWestern Ukrainesince 1939. Papers on bibliological topics continued to be published only among Ukrainian emigration.Bibliological Studies in Ukrainian lands began to revive only since the end of the 1950s. However, the Ukrainian book science in the Soviet empire could be developed only within the strict ideological control. The Russian historical myths, including the ones about the beginnings of book printing inUkrainewere dominated in the field of humanities.Domestic researchers had got the opportunity to freely express their views on the taboo by Soviet imperial regime issues of Ukrainian book science only when Ukraine gained independence in 1991. ; Рассмотрена ретроспектива становления историко-книговедческих исследований в Украине и украинской эмиграции со времени появления первых книговедческих публикаций в ХІХ в. до периода формирования исследовательских книговедческих институций, деятельности украинских книговедческих периодических изданий и отдельных персоналий книговедов в ХІХ–ХХІ вв. Выделено основные этапы становления украинского книговедения.Первый этап, который охватывает весь ХІХ и начало ХХ века характеризовался епизодическим появлением первых работ на книговедческую тематику.Второй этап приходится на междувоенный период. В начале этого этапа появляется специальная периодика и книговедческие учреждения. Формируются центры книговедческих исследований как в западноукраинских так и восточноукраинских землях, а также в среде украинской эммиграции. Однако, уже в начале 1930-х гг. в подконтрольной российским большевикам Восточной Украине, а с1939 г. и в Западной Украине книговедческие исследования сворачиваются с политических мотивов. Только в среде украинской емиграции продолжали выходить работы на книговедческую тематику.Книговедческие исследования в украинских землях начали возрождатся только с конца 1950-х гг. Однако, украинское книговедение в Советской империи могло развиться только в рамках жёсткого идеологического контроля. В сфере гуманитаристики доминировали российские исторические мифы, например касательно начала украинского книгопечатания.Только с провозглашением в 1991 г. Украиной независимости отечественные книговеды получили возможность свободно излагать свои взгляды касательно табуированных советско-имперским режимом вопросов украинского книговедения. ; Розглянуто ретроспективу становлення історико-книгознавчих досліджень в Україні та українській еміграції від часу появи перших книгознавчих публікацій у ХІХ ст. до періоду формування дослідницьких книгознавчих установ, діяльності українських книгознавчих періодичних видань та окремих персоналій книгознавців у ХХ–ХХІ ст. Виділено основні етапи становлення українського книгознавства.Перший етап, що охоплює все ХІХ і початок ХХ століття характеризувався епізодичною появою перших праць на книгознавчу тематику.Другий етап припадає на міжвоєнну добу. На початку цього етапу з'являються фахова періодика та книгознавчі установи. Формуються центри книгознавчих досліджень як в західноукраїнських, так і східноукраїнських землях, а також у середовищі української еміграції. Однак, вже на початку 1930-х рр. у підконтрольній російським більшовикам Східній Україні, а з 1939 р. і в Західній Україні книгознавчі студії згортаються з політичних мотивів. Лише у середовищі української еміграції продовжували виходити праці на книгознавчу тематику.Книгознавчі студії в українських землях почали відроджуватись лише з кінця 1950-х рр. Однак, українське книгознавство у Радянській імперії могло розвиватись лише в межах жорсткого ідеологічного контролю. У сфері гуманітаристики домінували російські історичні міфи, зокрема щодо початків українського книгодрукування.Лише зі здобуттям у 1991 р. Україною незалежності вітчизняні книгознавці отримали змогу вільно висловлювати свої погляди щодо табуйованих радянсько-імперським режимом питань українського книгознавства.

The retrospective of establishment of historical and book science researches in Ukraine and Ukrainian exile from the time of the first bibliological publications in the nineteenth century to the period of research bibliological institutions formation is considered. Also activity of Ukrainian bibliological periodicals and scientists in this field in the XX–XXI centuries is investigated. The main stages of Ukrainian bibliology formation are marked.The first stage (the XIX–early XX century) was characterized by episodic appearance of the first papers on bibliological topics.The second stage took place in the interwar period. Professional periodicals and bibliological institutions began to appear at the beginning of this stage. Both in Western andEastern Ukraineand among Ukrainian emigration bibliological research centers were formed.However, bibliological studios were minimized for political reasons at the beginning of the 1930s in Eastern Ukraine under Russian Bolsheviks control, and also inWestern Ukrainesince 1939. Papers on bibliological topics continued to be published only among Ukrainian emigration.Bibliological Studies in Ukrainian lands began to revive only since the end of the 1950s. However, the Ukrainian book science in the Soviet empire could be developed only within the strict ideological control. The Russian historical myths, including the ones about the beginnings of book printing inUkrainewere dominated in the field of humanities.Domestic researchers had got the opportunity to freely express their views on the taboo by Soviet imperial regime issues of Ukrainian book science only when Ukraine gained independence in 1991. ; Рассмотрена ретроспектива становления историко-книговедческих исследований в Украине и украинской эмиграции со времени появления первых книговедческих публикаций в ХІХ в. до периода формирования исследовательских книговедческих институций, деятельности украинских книговедческих периодических изданий и отдельных персоналий книговедов в ХІХ–ХХІ вв. Выделено основные этапы ...

The retrospective of establishment of historical and book science researches in Ukraine and Ukrainian exile from the time of the first bibliological publications in the nineteenth century to the period of research bibliological institutions formation is considered. Also activity of Ukrainian bibliological periodicals and scientists in this field in the XX–XXI centuries is investigated. The main stages of Ukrainian bibliology formation are marked.The first stage (the XIX–early XX century) was characterized by episodic appearance of the first papers on bibliological topics.The second stage took place in the interwar period. Professional periodicals and bibliological institutions began to appear at the beginning of this stage. Both in Western andEastern Ukraineand among Ukrainian emigration bibliological research centers were formed.However, bibliological studios were minimized for political reasons at the beginning of the 1930s in Eastern Ukraine under Russian Bolsheviks control, and also inWestern Ukrainesince 1939. Papers on bibliological topics continued to be published only among Ukrainian emigration.Bibliological Studies in Ukrainian lands began to revive only since the end of the 1950s. However, the Ukrainian book science in the Soviet empire could be developed only within the strict ideological control. The Russian historical myths, including the ones about the beginnings of book printing inUkrainewere dominated in the field of humanities.Domestic researchers had got the opportunity to freely express their views on the taboo by Soviet imperial regime issues of Ukrainian book science only when Ukraine gained independence in 1991. ; Рассмотрена ретроспектива становления историко-книговедческих исследований в Украине и украинской эмиграции со времени появления первых книговедческих публикаций в ХІХ в. до периода формирования исследовательских книговедческих институций, деятельности украинских книговедческих периодических изданий и отдельных персоналий книговедов в ХІХ–ХХІ вв. Выделено основные этапы становления украинского книговедения.Первый этап, который охватывает весь ХІХ и начало ХХ века характеризовался епизодическим появлением первых работ на книговедческую тематику.Второй этап приходится на междувоенный период. В начале этого этапа появляется специальная периодика и книговедческие учреждения. Формируются центры книговедческих исследований как в западноукраинских так и восточноукраинских землях, а также в среде украинской эммиграции. Однако, уже в начале 1930-х гг. в подконтрольной российским большевикам Восточной Украине, а с1939 г. и в Западной Украине книговедческие исследования сворачиваются с политических мотивов. Только в среде украинской емиграции продолжали выходить работы на книговедческую тематику.Книговедческие исследования в украинских землях начали возрождатся только с конца 1950-х гг. Однако, украинское книговедение в Советской империи могло развиться только в рамках жёсткого идеологического контроля. В сфере гуманитаристики доминировали российские исторические мифы, например касательно начала украинского книгопечатания.Только с провозглашением в 1991 г. Украиной независимости отечественные книговеды получили возможность свободно излагать свои взгляды касательно табуированных советско-имперским режимом вопросов украинского книговедения. ; Розглянуто ретроспективу становлення історико-книгознавчих досліджень в Україні та українській еміграції від часу появи перших книгознавчих публікацій у ХІХ ст. до періоду формування дослідницьких книгознавчих установ, діяльності українських книгознавчих періодичних видань та окремих персоналій книгознавців у ХХ–ХХІ ст. Виділено основні етапи становлення українського книгознавства.Перший етап, що охоплює все ХІХ і початок ХХ століття характеризувався епізодичною появою перших праць на книгознавчу тематику.Другий етап припадає на міжвоєнну добу. На початку цього етапу з'являються фахова періодика та книгознавчі установи. Формуються центри книгознавчих досліджень як в західноукраїнських, так і східноукраїнських землях, а також у середовищі української еміграції. Однак, вже на початку 1930-х рр. у підконтрольній російським більшовикам Східній Україні, а з 1939 р. і в Західній Україні книгознавчі студії згортаються з політичних мотивів. Лише у середовищі української еміграції продовжували виходити праці на книгознавчу тематику.Книгознавчі студії в українських землях почали відроджуватись лише з кінця 1950-х рр. Однак, українське книгознавство у Радянській імперії могло розвиватись лише в межах жорсткого ідеологічного контролю. У сфері гуманітаристики домінували російські історичні міфи, зокрема щодо початків українського книгодрукування.Лише зі здобуттям у 1991 р. Україною незалежності вітчизняні книгознавці отримали змогу вільно висловлювати свої погляди щодо табуйованих радянсько-імперським режимом питань українського книгознавства.