Search results

The article is a continuation of a comprehensive study by the author of modern issues of current problems of Ukraine's foreign policy in the context of the annexation of Crimea and the warin Donbass. The article considers the causes, consequences and significance of the loss of Crimea for Ukraine, emphasizing that the capture of Crimea by «green men» in the course of «hybridactions of the Russian Federation. It was emphasized that the base of the Russian Black Sea Fleetin the Crimea and the special status of the city of Sevastopol were the basic basis for the beginning of the Russian aggression and the consequences of the capture of Crimea. Examples of the world community's response to the occupation of Crimea are given, as well as data on Russia's losses from EU and US sanctions on the Russian economy. Carefully for mulated conclusions about the prospects of reintegration of Crimea were made, base dont he state ments of the President of Ukraine V. Zelensky, the Speaker of the Verkhovna Rada D. Razumkov, the Prime Minister for Reintegration of Crimea and Donbass O. Reznikov, etc. The general vision of ways to minimize the existing challenges taking in to account the place and role of Ukraine in the modern geopolitical space is outlined.Keywords: annexation of Crimea, Black Sea Fleet, «hybrid war», challenges for Ukraine, causes and consequences of occupation of Crimea, ways to minimize challenges. ; Стаття є продовженням комплексного дослідження автором сучасної проблематики зовнішньої політики України в умовах анексії Криму та війни на Донбасі. Розглянуто причини, наслідки та значення втрати Криму для України, наголошено, що захоплення Криму відбулося в ході «гібридних дій» РФ. Обгрунтовано, що базування Чорноморського флоту Росії в Криму та особливий статус м. Севастополь стали основою для початку агресії РФ та захоплення Криму. Наведено приклади реагування світової громадськості на окупацію Криму, дані щодо втрат РФ від санкцій ЄС та США для економіки Росії. Окреслено перспективи реінтеграції Криму на базі висловлювань з цього питання Президента України В. Зеленського, спікера ВР Д. Разумкова, прем'єр-міністра з питань реінтеграції Криму і Донбасу О. Резнікова тощо. Висвітлено загальне бачення шляхів мінімізації існуючих викликів з урахуванням місця і ролі України в сучасному геополітичному просторі. Ключові слова: анексія Криму, Чорноморський флот, «гібридна війна», виклики для України, причини та наслідки окупації Криму, шляхи мінімізації викликів.

The article is a continuation of a comprehensive study by the author of modern issues of current problems of Ukraine's foreign policy in the context of the annexation of Crimea and the warin Donbass. The article considers the causes, consequences and significance of the loss of Crimea for Ukraine, emphasizing that the capture of Crimea by «green men» in the course of «hybridactions of the Russian Federation. It was emphasized that the base of the Russian Black Sea Fleetin the Crimea and the special status of the city of Sevastopol were the basic basis for the beginning of the Russian aggression and the consequences of the capture of Crimea. Examples of the world community's response to the occupation of Crimea are given, as well as data on Russia's losses from EU and US sanctions on the Russian economy. Carefully for mulated conclusions about the prospects of reintegration of Crimea were made, base dont he state ments of the President of Ukraine V. Zelensky, the Speaker of the Verkhovna Rada D. Razumkov, the Prime Minister for Reintegration of Crimea and Donbass O. Reznikov, etc. The general vision of ways to minimize the existing challenges taking in to account the place and role of Ukraine in the modern geopolitical space is outlined.Keywords: annexation of Crimea, Black Sea Fleet, «hybrid war», challenges for Ukraine, causes and consequences of occupation of Crimea, ways to minimize challenges. ; Стаття є продовженням комплексного дослідження автором сучасної проблематики зовнішньої політики України в умовах анексії Криму та війни на Донбасі. Розглянуто причини, наслідки та значення втрати Криму для України, наголошено, що захоплення Криму відбулося в ході «гібридних дій» РФ. Обгрунтовано, що базування Чорноморського флоту Росії в Криму та особливий статус м. Севастополь стали основою для початку агресії РФ та захоплення Криму. Наведено приклади реагування світової громадськості на окупацію Криму, дані щодо втрат РФ від санкцій ЄС та США для економіки Росії. Окреслено перспективи реінтеграції Криму на базі висловлювань з цього питання Президента України В. Зеленського, спікера ВР Д. Разумкова, прем'єр-міністра з питань реінтеграції Криму і Донбасу О. Резнікова тощо. Висвітлено загальне бачення шляхів мінімізації існуючих викликів з урахуванням місця і ролі України в сучасному геополітичному просторі. Ключові слова: анексія Криму, Чорноморський флот, «гібридна війна», виклики для України, причини та наслідки окупації Криму, шляхи мінімізації викликів.

The occupation of Crimea by the Russian Federation as well as the six-year war in eastern Ukraine were the main reasons for the termination of the Great Treaty between our state and Russia.These challenges to Ukraine and all international security as well require the search for adequate answers to change the situation, first of all the cessation of the war and the return of 408 km of the Ukrainian-Russian border.The platform for finding a common solution to the existing challenges is the Minsk Agreements, which were signed on September 5, 2014 by Ukraine, Russia, representatives of the DPR and LPR and a representative of the OSCE.The article examines the prerequisites for signing these agreements, the state of their implementation in 2014-2015, and later – from 2015 to 2019 with the participation of the representatives of Ukraine, Russia, Germany and France.The analysis and generalization of the normative documents developed in the course of joint work in the "Norman format" is carried out.The problems of implementation of the agreements signed by Petro Poroshenko, who was the President of Ukraine, were emphasized.An analysis of the assessments of the agreements of September 5, 2014, which are contained in the works of many authors, reviewers of various media, as well as the provisions and assessments of Vladimir Horbulin, given in his works.It was concluded that, despite the negative attitude of many politicians and scholars to the Minsk agreements, the signed document was necessary in order to:- first, to suspend the offensive of Russian troops after Ilovaisk;- secondly, to regroup the Armed Forces of Ukraine and strengthen defensive positions;- thirdly, to involve the leading countries of Europe and the world in solving the problems in the East of Ukraine.At the same time, the author fully agrees with V. Horbulin that there are only two ways in Ukraine: either to become a strong state, or to face a real danger of absorption. ; Окупація Криму РФ, а також шестирічна війна на Сході України стали головною причиною припинення Великого договору між нашою державою та Росією.Ці виклики Україні і всій міжнародній безпеці вимагають пошуку адекватних відповідей на зміну ситуації, в першу чергу припинення війни та повернення 408 км українсько-російського кордону.Платформою для пошуку спільного вирішення існуючих викликів є Мінські угоди, які були підписані 5 вересня 2014 року Україною, Росією, представниками ДНР та ЛНР і представником ОБСЄ.У статті досліджено передумови підписання цих угод, стан їх виконання у 2014-2015 рр., а також пізніше – з 2015 по 2019 рр. за участі представництва України, Росії, Німеччини і Франції.Здійснено аналіз і узагальнення нормативних документів, що розроблені в процесі спільної роботи у нормандському форматі.Наголошено на проблемах виконання угод, підписаних Петром Порошенком, що був Президентом України.Зроблено аналіз оцінок домовленостей від 5 вересня 2014 року, які містяться в роботах багатьох авторів, оглядачів різних ЗМІ, а також положень і оцінок Володимира Горбуліна, наведених у його працях.Зроблено висновок, що, незважаючи на негативне ставлення до Мінських угод багатьох політиків і науковців, підписаний документ був необхідний для того, щоб:- по-перше, призупинити наступ російських військ після Іловайська;- по-друге, перегрупувати Збройні Сили України та зміцнити оборонні позиції;- по-третє, залучити до вирішення проблем на Сході України провідні країни Європи та світу.У той же час автор повністю згоден з В. Горбуліним про те, що в України є лише два шляхи: або стати сильною державою, або зіштовхнутися із реальною небезпекою поглинання.

The occupation of Crimea by the Russian Federation as well as the six-year war in eastern Ukraine were the main reasons for the termination of the Great Treaty between our state and Russia.These challenges to Ukraine and all international security as well require the search for adequate answers to change the situation, first of all the cessation of the war and the return of 408 km of the Ukrainian-Russian border.The platform for finding a common solution to the existing challenges is the Minsk Agreements, which were signed on September 5, 2014 by Ukraine, Russia, representatives of the DPR and LPR and a representative of the OSCE.The article examines the prerequisites for signing these agreements, the state of their implementation in 2014-2015, and later – from 2015 to 2019 with the participation of the representatives of Ukraine, Russia, Germany and France.The analysis and generalization of the normative documents developed in the course of joint work in the "Norman format" is carried out.The problems of implementation of the agreements signed by Petro Poroshenko, who was the President of Ukraine, were emphasized.An analysis of the assessments of the agreements of September 5, 2014, which are contained in the works of many authors, reviewers of various media, as well as the provisions and assessments of Vladimir Horbulin, given in his works.It was concluded that, despite the negative attitude of many politicians and scholars to the Minsk agreements, the signed document was necessary in order to:- first, to suspend the offensive of Russian troops after Ilovaisk;- secondly, to regroup the Armed Forces of Ukraine and strengthen defensive positions;- thirdly, to involve the leading countries of Europe and the world in solving the problems in the East of Ukraine.At the same time, the author fully agrees with V. Horbulin that there are only two ways in Ukraine: either to become a strong state, or to face a real danger of absorption. ; Окупація Криму РФ, а також шестирічна війна на Сході України стали головною причиною припинення Великого договору між нашою державою та Росією.Ці виклики Україні і всій міжнародній безпеці вимагають пошуку адекватних відповідей на зміну ситуації, в першу чергу припинення війни та повернення 408 км українсько-російського кордону.Платформою для пошуку спільного вирішення існуючих викликів є Мінські угоди, які були підписані 5 вересня 2014 року Україною, Росією, представниками ДНР та ЛНР і представником ОБСЄ.У статті досліджено передумови підписання цих угод, стан їх виконання у 2014-2015 рр., а також пізніше – з 2015 по 2019 рр. за участі представництва України, Росії, Німеччини і Франції.Здійснено аналіз і узагальнення нормативних документів, що розроблені в процесі спільної роботи у нормандському форматі.Наголошено на проблемах виконання угод, підписаних Петром Порошенком, що був Президентом України.Зроблено аналіз оцінок домовленостей від 5 вересня 2014 року, які містяться в роботах багатьох авторів, оглядачів різних ЗМІ, а також положень і оцінок Володимира Горбуліна, наведених у його працях.Зроблено висновок, що, незважаючи на негативне ставлення до Мінських угод багатьох політиків і науковців, підписаний документ був необхідний для того, щоб:- по-перше, призупинити наступ російських військ після Іловайська;- по-друге, перегрупувати Збройні Сили України та зміцнити оборонні позиції;- по-третє, залучити до вирішення проблем на Сході України провідні країни Європи та світу.У той же час автор повністю згоден з В. Горбуліним про те, що в України є лише два шляхи: або стати сильною державою, або зіштовхнутися із реальною небезпекою поглинання.

Статтю присвячено стану реалізації програми «20 очікуваних досягнень Східного партнерства до 2020 року» за 10 років після запровадження партнерства України, Молдови, Білорусії, Вірменії, Азербайджану та Грузії. Визначено особливості сучасного стану партнерства і окреслено загальну структуру його майбутнього розвитку. Наведено оцінку стану справ на основі комплексного аналізу основних інформаційних джерел з проблематики дослідження.Акцентовано увагу на результатах і проблемах, що існують у процесі реалізації ініціативи «Східного партнерства» в нових геополітичних реаліях. Характеризуються сфери партнерства, де Україна демонструє позитивні зрушення, а також виклики на цьому шляху. Прогнозуються перспективи вдосконалення партнерства, а також шляхи подолання кризових явищ у міждержавних відносинах членів об'єднання в нових політичних реаліях ; The article is devoted to the state of implementation of the program «20 Expected Achievements of the Eastern Partnership till 2020» in 10 years after the implementation of the partnership between Ukraine, Moldova, Belarus, Armenia, Azerbaijan and Georgia. The peculiarities of the current state of partnership are defined and the general structure of its future development is outlined. The attention is focused on the results and problems that exist during the implementation of the Eastern Partnership initiative in the new geopolitical realities. The results and case studies are presented on the basis of a comprehensive analysis of the main information sources on the research issues. The article characterizes the partnership areas where Ukraine is showing positive developments and also the article outlines some challenges along the way. The prospects for improving the partnership, as well as ways to overcome the crisis phenomena in the interstate relations of the members of the association in the new political realities are projected

The article highlights the contemporary challenges of armed aggression against Ukraine, analyzes the basic provisions of the Great Treaty with Russia, compares the format of bilateral relations between Ukraine and Russia since independence. According to the research of experts, politicians, and in particular academician Vladimir Horbulin, conclusions were drawn and the stages of deterioration of bilateral relations were outlined. The examples of the culmination of the relations between the two parties are given, in particular, the consequences for Ukraine and the EU of the gas wars 2006-2009 are analyzed. The stages of tension increase in the context of the Black Sea Fleet presence in Sevastopol are traced, which eventually led to the annexation of Crimea. The author gives specific examples of Russia's application of a comprehensive approach to Ukraine using the available levers of influence in the energy, economic, social, political and humanitarian fields. It was emphasized that the intensity, nature and purpose of the practical actions of the Russian Federation towards Ukraine had the strategic purpose of establishing a protectorate over our country and achieving a strategic goal, namely the territorial division of Ukraine and the inclusion of the South and East in the Russian Federation. The task was to set up a puppet government in the territory of Central Ukraine and to distinguish it from the Western part of our state as the main "troublemaker". Based on the above arguments, based on the findings of experts Vladimir Horbulin and Alexander Litvinenko, the author predicts the further development of Ukrainian-Russian relations on the eve of the meeting of the President of Ukraine in the Normandy format on the situation in the East of Ukraine and in the energy sector. At the same time, the author fully shares the experts' opinion that there are only two ways in Ukraine at the turn of 2020-2025: either to become a strong state or to face a real danger in the future. ; У статті висвітлюються сучасні виклики збройної агресії проти України, аналізуються базові положення Великого договору з РФ, порівнюється формат двосторонніх відносин між Україною та Росією з часів отримання незалежності до сьогодення. За результатами досліджень експертів, політиків, і зокрема академіка Володимира Горбуліна, зроблено висновки та окреслено етапи погіршення зазначених відносин. Наводяться приклади кульмінації у відносинах двох сторін, зокрема аналізуються наслідки для України та ЄС «газових воєн» 2006-2009 рр. Простежуються етапи зростання напруги в контексті перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі, що в кінцевому підсумку привело до анексії Криму. Автор наводить конкретні приклади застосування Росією комплексного підходу щодо України з використанням наявних важелів впливу в енергетичній, економічній, суспільно-політичній та гуманітарноінформаційній сферах. Наголошено, що інтенсивність, характер і цільова спрямованість практичних дій РФ стосовно України мали стратегічну ціль встановлення протекторату над нашою державою і досягнення стратегічної мети, а саме територіального розділу України та включення Півдня і Сходу до складу Російської Федерації. В подальшому ставилися завдання створення маріонеткового уряду на теренах Центральної України і відмежування від західної частини нашої держави як основного «порушника спокою». На підставі наведених аргументів, що базуються на висновках експертів Володимира Горбуліна та Олександра Литвиненка, автор прогнозує подальший розвиток українсько-російських відносин. Разом з цим автор повністю поділяє висновок експертів про те, що в Україні на рубежі 2020 2025 рр. є тільки два шляхи: або стати сильною державою, або зіштовхнутися з реальною небезпекою в перспективі.

The article highlights the contemporary challenges of armed aggression against Ukraine, analyzes the basic provisions of the Great Treaty with Russia, compares the format of bilateral relations between Ukraine and Russia since independence. According to the research of experts, politicians, and in particular academician Vladimir Horbulin, conclusions were drawn and the stages of deterioration of bilateral relations were outlined. The examples of the culmination of the relations between the two parties are given, in particular, the consequences for Ukraine and the EU of the gas wars 2006-2009 are analyzed. The stages of tension increase in the context of the Black Sea Fleet presence in Sevastopol are traced, which eventually led to the annexation of Crimea. The author gives specific examples of Russia's application of a comprehensive approach to Ukraine using the available levers of influence in the energy, economic, social, political and humanitarian fields. It was emphasized that the intensity, nature and purpose of the practical actions of the Russian Federation towards Ukraine had the strategic purpose of establishing a protectorate over our country and achieving a strategic goal, namely the territorial division of Ukraine and the inclusion of the South and East in the Russian Federation. The task was to set up a puppet government in the territory of Central Ukraine and to distinguish it from the Western part of our state as the main "troublemaker". Based on the above arguments, based on the findings of experts Vladimir Horbulin and Alexander Litvinenko, the author predicts the further development of Ukrainian-Russian relations on the eve of the meeting of the President of Ukraine in the Normandy format on the situation in the East of Ukraine and in the energy sector. At the same time, the author fully shares the experts' opinion that there are only two ways in Ukraine at the turn of 2020-2025: either to become a strong state or to face a real danger in the future. ; У статті висвітлюються сучасні виклики збройної агресії проти України, аналізуються базові положення Великого договору з РФ, порівнюється формат двосторонніх відносин між Україною та Росією з часів отримання незалежності до сьогодення. За результатами досліджень експертів, політиків, і зокрема академіка Володимира Горбуліна, зроблено висновки та окреслено етапи погіршення зазначених відносин. Наводяться приклади кульмінації у відносинах двох сторін, зокрема аналізуються наслідки для України та ЄС «газових воєн» 2006-2009 рр. Простежуються етапи зростання напруги в контексті перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі, що в кінцевому підсумку привело до анексії Криму. Автор наводить конкретні приклади застосування Росією комплексного підходу щодо України з використанням наявних важелів впливу в енергетичній, економічній, суспільно-політичній та гуманітарноінформаційній сферах. Наголошено, що інтенсивність, характер і цільова спрямованість практичних дій РФ стосовно України мали стратегічну ціль встановлення протекторату над нашою державою і досягнення стратегічної мети, а саме територіального розділу України та включення Півдня і Сходу до складу Російської Федерації. В подальшому ставилися завдання створення маріонеткового уряду на теренах Центральної України і відмежування від західної частини нашої держави як основного «порушника спокою». На підставі наведених аргументів, що базуються на висновках експертів Володимира Горбуліна та Олександра Литвиненка, автор прогнозує подальший розвиток українсько-російських відносин. Разом з цим автор повністю поділяє висновок експертів про те, що в Україні на рубежі 2020 2025 рр. є тільки два шляхи: або стати сильною державою, або зіштовхнутися з реальною небезпекою в перспективі.

The article is devoted to the state of implementation of the program «20 Expected Achievements of the Eastern Partnership till 2020» in 10 years after the implementation of the partnership between Ukraine, Moldova, Belarus, Armenia, Azerbaijan and Georgia. The peculiarities of the current state of partnership are defined and the general structure of its future development is outlined. The attention is focused on the results and problems that exist during the implementation of the Eastern Partnership initiative in the new geopolitical realities. The results and case studies are presented on the basis of a comprehensive analysis of the main information sources on the research issues. The article characterizes the partnership areas where Ukraine is showing positive developments and also the article outlines some challenges along the way. The prospects for improving the partnership, as well as ways to overcome the crisis phenomena in the interstate relations of the members of the association in the new political realities are projected ; Статтю присвячено стану реалізації програми «20 очікуваних досягнень Східного партнерства до 2020 року» за 10 років після запровадження партнерства України, Молдови, Білорусії, Вірменії, Азербайджану та Грузії. Визначено особливості сучасного стану партнерства і окреслено загальну структуру його майбутнього розвитку. Наведено оцінку стану справ на основі комплексного аналізу основних інформаційних джерел з проблематики дослідження.Акцентовано увагу на результатах і проблемах, що існують у процесі реалізації ініціативи «Східного партнерства» в нових геополітичних реаліях. Характеризуються сфери партнерства, де Україна демонструє позитивні зрушення, а також виклики на цьому шляху. Прогнозуються перспективи вдосконалення партнерства, а також шляхи подолання кризових явищ у міждержавних відносинах членів об'єднання в нових політичних реаліях

The article is devoted to the conceptual questions of international relations and security factors of foreign policy relations of Ukraine with the world.The peculiarities of models of international relations are determined, the basic factors of national security of the state are outlined. The main normative and legal provisions regulating the foreign policy of Ukraine are presented. The theoretical and methodological principles of development of modern spheres of national security are offered.Solving the problems of the world's community will depend on the policy on the international scene as individual states and international organizations. That is why international relations largely determine the state of the modern world. Their priorities are determined by the need to solve common problems facing humanity and the national interests of their subjects. ; Статтю присвячено концептуальним питанням міжнародних відносин та безпековим факторам зовнішньополітичних відносин України зі світом.Визначено особливості моделей міжнародних відносин, окреслено базові фактори національної безпеки держави. Наведено основні нормативно-правові положення, що регулюють зовнішню політику України. Запропоновано теоретико-методологічні засади розбудови сучасних сфер національної безпеки.