Search results

Міжнародне безпекове середовище з кожним роком погіршується надзвичайно швидкими темпами. Виникають нові та підтримуються старі вогнища напруження та гарячі точки, які вражають не тільки світові проблемні регіони, але й регіони колишнього пострадянського простору.
Російська гібридна агресія проти України посилила розвиток негативних тенденцій в міжнародному безпековому середовищі, спонукала до пошуку альтернативних рішень щодо адекватного реагування на потужний спектр реальних та потенційних загроз у сферах національної безпеки і оборони України у цілому та у сфері прикордонної безпеки, зокрема.
У 2018 році був прийнятий Закон України «Про національну безпеку України» (далі Закон), а у вересні цього року схвалено Стратегію національної безпеки України. В законодавчих документах підтверджено незворотність європейської та євроатлантичної інтеграції України, чітко визначено перелік державних органів, які увійшли до складу сектору безпеки і оборони, а також конкретизовано їх функції та повноваження із забезпечення національної безпеки України.
До складу сектору безпеки і оборони увійшла також, й Державна прикордонної служби України зі статусом правоохоронного органу спеціального призначення, що реалізує державну політику у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
У вищезазначених законодавчих актах одним із ключових критеріїв реалізації державної політики у сферах національної безпеки та оборони України є ефективна взаємодії між державними органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони.
З огляду на вищезазначене, у даній статті розкривається сутність взаємодії, як управлінської функції Державної прикордонної служби України, аналізуються актуальні загрози безпеці державного кордону, а також визначаються основні аспекти та принципи стратегічної взаємодії прикордонного відомства з іншими суб'єктами національної безпеки України в інтересах забезпечення безпеки державного кордону.

The international security environment is rapidly deteriorating very year. New and old hotbeds of tension and hotspots are emerging, affecting not only the world's problem regions, but also the regions of the former Soviet Union. Russia's hybrid aggression against Ukraine intensified the development of negative trends in the international security environment, prompted the search for alternative solutions to adequately respond to a powerful range of real and potential threats in Ukraine's national security and defence spheres in general and border security in particular. In 2018, the Law of Ukraine "On National Security of Ukraine" (hereinafter the Law) was adopted, and in September this year, the National Security Strategy of Ukraine was approved. Legislative documents confirm the irreversibility of Ukraine's European and Euro-Atlantic integration, clearly define the list of state bodies that are part of the security and defence sector, as well as specify their functions and powers to ensure Ukraine's national security. The Security and Defence Sector also includes the State Border Guard Service of Ukraine with the status of a special law enforcement body that implements state policy in the field of security of the state border of Ukraine and protection of Ukraine's sovereign rights in its exclusive (maritime) economic zone. In the above legislative acts, one of the key criteria for the implementation of state policy in the field of national security and defence of Ukraine is the effective interaction between state bodies that are part of the security and defence sector. Given the above, this article reveals the essence of cooperation as a management function of the State Border Guard Service of Ukraine, analyses current threats to state border security, and defines the basic principles of strategic interaction of the border guard agency with other national security entities of Ukraine in the interests of state border security. ; Міжнародне безпекове середовище з кожним роком погіршується надзвичайно швидкими темпами. Виникають нові та підтримуються старі вогнища напруження та гарячі точки, які вражають не тільки світові проблемні регіони, але й регіони колишнього пострадянського простору. Російська гібридна агресія проти України посилила розвиток негативних тенденцій в міжнародному безпековому середовищі, спонукала до пошуку альтернативних рішень щодо адекватного реагування на потужний спектр реальних та потенційних загроз у сферах національної безпеки і оборони України у цілому та у сфері прикордонної безпеки, зокрема. У 2018 році був прийнятий Закон України «Про національну безпеку України» (далі Закон), а у вересні цього року схвалено Стратегію національної безпеки України. В законодавчих документах підтверджено незворотність європейської та євроатлантичної інтеграції України, чітко визначено перелік державних органів, які увійшли до складу сектору безпеки і оборони, а також конкретизовано їх функції та повноваження із забезпечення національної безпеки України. До складу сектору безпеки і оборони увійшла також, й Державна прикордонної служби України зі статусом правоохоронного органу спеціального призначення, що реалізує державну політику у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. У вищезазначених законодавчих актах одним із ключових критеріїв реалізації державної політики у сферах національної безпеки та оборони України є ефективна взаємодії між державними органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони. З огляду на вищезазначене, у даній статті розкривається сутність взаємодії, як управлінської функції Державної прикордонної служби України, аналізуються актуальні загрози безпеці державного кордону, а також визначаються основні аспекти та принципи стратегічної взаємодії прикордонного відомства з іншими суб'єктами національної безпеки України в інтересах забезпечення безпеки державного кордону.

Одним з основних завдань підрозділів Державної прикордонної служби України у складі сил оборони є участь у проведенні протидиверсійних заходів. Для ведення розвідувально-підривної діяльності у прикордонних районах противник постійно вдається до спроб закидання диверсійно-розвідувальних груп, які прагнуть завдати раптових ударів шляхом нальотів, засідок, пошкодження або знищення критично важливих цивільних і військових об'єктів, а у разі настання несприятливих умов надійно переховуються. Попри невеликі сили, що застосовуються, диверсійні формування за відповідної їх підготовки здатні завдати суттєвих втрат нашим військам і об'єктам інфраструктури держави. Тому успішні протидиверсійні операції є однією з умов забезпечення виконання завдань з відсічі збройної агресії росії проти України. У статті окреслено актуальність питання та необхідність наукового пошуку перспективних способів визначення спроможностей підрозділу охорони державного кордону та необхідної кількості сил і засобів для виявлення диверсійно-розвідувальних груп противника в районі проведення спеціальних (пошукових) дій. Авторами статті проведено дослідження, результати якого подано у вигляді розробки відповідної методики, яка полягає у визначенні вірогідності й необхідної кількості сил і засобів для гарантованого виявлення диверсійно-розвідувальної групи противника під час проведення підрозділом охорони державного кордону спеціальних дій з пошуку в заблокованому районі. Ця методика передбачає визначення таких показників, як: вірогідність виявлення диверсійно-розвідувальної групи противника запланованим складом сил і засобів під час проведення пошуку в заблокованому районі; необхідна кількість сил і засобів для виявлення в ньому противника з необхідною вірогідністю. Визначення зазначених показників створює наукове підґрунтя для аргументації правильності прийняття управлінського рішення начальником підрозділу охорони державного кордону.