Search results

The article is devoted to the issue of military construction during the Ukrainian Revolution - after the overthrow of the autocracy in Russia until 1921. The author aims to consider the decisive theme for the fate of the revolution, the creation of a national regular army, because every revolution must be able to defend the achievements of statehood. An analysis of the policy of the Central Rada, the government of P. Skoropadsky, the Directory and the government of Western Ukraine, Ukrainian parties and their leading figures on the role of the national Armed Forces in the state building of Ukraine, in defense of its sovereignty. The events connected with the performance of the Second Ukrainian Regiment named after Hetman P. Polubotko in the summer of 1917. Much attention is paid to the analysis of the difficult situation of the leadership of the Central Council in the winter of 1917-1918. The ratio of troops and their readiness for war of the armed forces of Russia and Ukraine in January 1918 is revealed. The causes and consequences of the conflict between V. Vynnychenko and S. Petliura, the latter's measures to build the Ukrainian army are analyzed. The measures of the government of Hetman P. Skoropadsky regarding the formation of the armed forces of the Ukrainian state are revealed. The advantages of military construction in the Western Ukrainian People's Republic have been studied. The methodological basis of the work is the principle of objectivity. The author used comparative and concrete-historical methods, applied chronological-problematic presentation. The scientific novelty of the work is an attempt to comprehensively study military construction as a key factor in the restoration and establishment of state sovereignty during the Ukrainian Revolution (1917-1921).As a result of the research, the author came to the conclusion that the Directory, in contrast to the Central Council, paid more attention to the issue of military construction and protection of revolutionary achievements. But due to a number of internal and external factors, the Ukrainian revolution was defeated.One of the reasons was the inability of the Ukrainian leadership to raise and organize the peasantry. Thanks to a radical solution to the agrarian question, the Bolsheviks succeeded in attracting peasants to their ranks. ; Стаття присвячена питанню військового будівництва в роки Української революції – після повалення самодержавства в Росії до 1921 р. Автор розглядає визначальну для долі революції тему створення національної регулярної армії, адже кожна революція повинна вміти захищати здобутки державотворення, аналізує політику Центральної Ради, уряду П. Скоропадського, Директорії та уряду ЗУНР, українських партій та їх чільних діячів щодо ролі національних Збройних Сил у державному будівництві України, у захисті її суверенітету та події, пов'язані з виступом Другого українського полку ім. гетьмана П. Полуботка влітку 1917 р. Зроблено аналіз тяжкого становища керівництва Центральної Ради взимку 1917-1918 рр., співвідношення військ і готовність їх до війни збройних сил Росії та України у січні 1918 р., причин та наслідків конфлікту між В. Винниченком та С. Петлюрою, заходів останнього щодо розбудови української армії. Розкрито заходи уряду гетьмана П. Скоропадського щодо формування збройних сил Української держави. Досліджено переваги військового будівництва в ЗУНР. Наукова новизна роботи – спроба комплексного дослідження військового будівництва як ключового фактору у відновленні та в утвердженні суверенітету держави в період Української революції, аналіз помилок та прорахунків українських урядів періоду революції (1917- 1921). Автор дійшла висновків, що Директорія, на відміну від Центральної Ради, приділяла більше уваги вирішенню питання військового будівництва та захисту революційних здобутків, але через ряд внутрішніх та зовнішніх чинників Українська революція зазнала поразки. Однією з причин було невміння українського керівництва підняти та організувати селянство. Більшовикам вдалося завдяки радикальному розв'язанню аграрного питання залучити селян до своїх лав.

Населений пункт Рогань з часу заснування був поміщицьким селом, але мав характер слободи. З 80-х років XVIII ст. Рогань стала кріпосним селом князів Кантемірів, пізніше – Пассеків і князя Шаховського. У другій половині ХІХ ст. мешканці Рогані частково стають найманими робітниками місцевої фабрики чи харківських підприємств. Але до початку Першої світової війни головним заняттям мешканців Рогані залишається землеробство.Ключові слова: слобода, село, річка, землеробство, фабрика, Кантеміри, Пессеки. Населённый пункт Рогань со времени своего возникновения был помещицким селом и первые полвека имел характер слободы. С 80-х лет XVIII века Рогань превратилась в крепостное село князей Кантемиров, позднее – Пассеков и князя Шаховского. Во второй половине ХІХ ст. жители Рогани частично становятся наёмными работниками местной фабрики или харьковских предприятий. Но до начала Первой мировой войны основным занятим жителей Рогани остаётся земледелие.Ключевые слова: слобода, село, река, земледелие, фабрика, Кантемиры, Пассеки. The theme of work is an essay on the history of the village Rohan. The source base, unfortunately, is limited to episodic news, which complicates the reproduction of themе in stages of the village history in the 18th-19th centuries. The basis of the theme coverage, along with reports of sources, is the regional studies studios of the early 20th century. Rohan arose on the ground, which the tsarist government took away from the Kharkiv slobidskyy cossack regiment and gave to the princes of Cantemirs, political emigrants from Moldova. The border character of the Kharkiv region determined the type of settlements established by Cantemir – sloboda, population of which consisted mainly of Ukrainians. Residents of Rohan experienced all the stages of the tsarism offensive on the identity of Sloboda Ukraine. The elimination of the regimental cossack system brought serfdom to Rohan residents, from which they freed only in the course of the reform of 1861. With the termination of the Cantemir family line, in the first half of the 19th century Rohan belonged to their relatives– the Passekas, as well as to the princes of the Shakhovskyys. As before, the population of Rohan was engaged in agriculture and related crafts. The number of settlements, that were growing around Rohan, has reached the amount of twenty-six. During the reform of 1861, the landlords gave land to thirty two families of yard peasants who began assimilating the left bank of the river Rohan. Starting from 1851, Rohan agricultural character was complemented by the emergence of the first industrial object – a paper mill. Its founder was the local landowner L. Passek. The factory manufactured a wrapping paper for the packaging of tea, sugar and tobacco. At first serfs worked at the factory and then employed men, women and children from the locals. The factory inspection repeatedly pointed out to the owners of the factory the need to carry out work to reduce the waste water pollution of the river Rohan. As in other landowning villages of the Kharkiv region, there were no schools in Rohan. Only at the beginning of the 20th century a library facility was opened at the expense of the zemstvo. Thus, in the second half of the 19th century the inhabitants of Rohan partly became workers of the paper mill and partly were hired at the enterprises of Kharkiv. But the majority of the population continued farming until 1914.Key words: sloboda, village, river, farming, factory, the Cantemirs, the Passekas.

У статті розглядається питання про заснування галицької православної митрополії на початку ХІV ст. Важливість теми визначається тим, що галицька митрополія могла стати новим центром православ'я України-Русі. Огляд вітчизняної літератури вказує на брак уваги до проблеми через стан джерел та короткочасності існування нової митрополії. Аналіз наявних джерел, включно короткий збірник ханських ярликів руським митрополитам, наводить до висновку про те, що нова митрополія була заснована у період невизначеності церковно-ординських стосунків у зв'язку з опалою митрополита Максима. Іншим фактором створення митрополії стали суто політичні проблеми: ординсько-болгарський союз і пошук галицько-волинським князем Юрієм І Львовичем союзу з Візантією. Головною ж причиною створення митрополії стало домінування у вітчизняній історії другої половини ХІІІ-ХІV ст. тенденції до співпраці між церквою і найбільш впливовими очільниками руських князівств.Ключові слова: історія церкви, галицька православна митрополія, золотоординська влада. В статье рассматривается вопрос создания галицкой православной митрополии в начале ХІV в. Актуальность темы определяется тем, что галицкая митрополия могла стать новым центром православия Украины-Руси. Обзор отечественной литературы указывает на недостаток внимания к проблеме в силу состояния источников и кратковременности существования новой митрополии. Анализ имеющихся источников, включая краткое собрание ханских ярлыков русским митрополитам, приводит к выводу, что новая митрополия была основана в период неопределённости в церковно-ордынских отношениях в связи с опалой митрополита Максима. Другим фактором создания митрополии стали чисто политические проблемы: ордынско-болгарский союз и поиск галицко-волынским князем Юрием І Львовичем союза с Византией. Главной же причиной основания митрополии стала доминирующая в отечественной истории второй половины ХІІІ-ХІVст. тенденция к сотрудничеству церкви и наиболее влиятельных русских князей.Ключевые слова: история церкви, галицкая православная митрополия, золотоордынская власть. The article deals with the issue of the creation of Halychian orthodox archdiocese in the beginning of the XIV century. This topic gained currency because Halychian archdiocese could be a new center of the Orthodoxy of Ukraine-Rus. The overview of the domestic literature points out the lack of the attention to the problem in virtue of the condition of the sources and short-term existence of a new archdiocese. The research of the available sources, including a short collection of the khan edicts to the Russian metropolitans, concludes that a new archdiocese was created in the period of the uncertainty of the church-horde relations due to the metropolitan Maxim's disgrace. The exclusively political problems became the second factor of the archdiocese creation: the horde-Bulgarian union and the search of the union with Byzantine Empire by the Halych-Volhynian king Yuri I Lvovich. The domination of the tendency of the cooperation between the church and more influential Russian kings in the home history of the second half of the XIII-XIV centuries became the main reason of the archdiocese creation.The key words: the history of the church, Halychian orthodox archdiocese, the Golden Horde power.

The article reveals the issues of hostilities during the Second World War of 1941-1943, which determined the fate of the inhabitants of Rohan village. Since the village was located near the regional center of Kharkiv, the village population has survived all large-scaledefense operations and several attempts to liberate a strategically important industrial city. At the end of XX – at the beginning of XXI century there were published collections of documents from the military archives of Ukraine, Russia, Germany, which gave the author an opportunity to conductanad ditionalan alysis of military operations on defense and liberation of Rohan.Rogan village was founded by landowners and was part of Slobozhanshchyna. In the interwar period, the village becomes anagro-industrial town. In 1937 there were more than 6.5 thousand inhabitants in Rohan.As a result of the industrialization policy, Kharkiv becomes one of the most developed regions, giant plants have grown in the territory of our region: the Kharkiv tractor plant, the machinetool factory, the turbinegenerating plant, the cuttingtools plant, the electrotechnical plant, etc. There fore, the battles for Kharkiv region were especially cruel. Residents of Rohan during the Second World War survived two periods of the Nazioccupation: from October 23, 1941 to February 16, 1943, and from March 10 to August 16, 1943. The inhabitants of Rohan were involved in the construction of defense fortifications around Kharkiv. The first attempt to liberate Kharkiv in May 1942 ended tragically – tens of thousands of soldiers and officers died, the enemy occupied the new districts of Ukraine. The prolongation of the occupation period for the inhabitants of the village meantan in crease in the number of young girls and boys who were taken to hard labor in Germany. In the temporarily liberated territories of Kharkiv region in February 1943, mobilization was conducted in the ranks of the RedArmy. The author succeeded inresearch ingthenames of the inhabitants of Rohan who had justbeen mobilized and on February 16, 1943, they fought in the region between Rohan railway station and the village of KhTZ, where they perished, as wellas the names of the villagers who gave their lives to liberate Liubotyn in February-March 1943. In the course of the battle for the final liberation of Rohan, 300 Soviets oldiers and officers were killed by the invaders. The author gives the names of the private and the officer who were distinguished in a fierce battle for the final liberation of the village. At the fronts of the Second World War, more than 500 inhabitants of Rohan perished.Key words: Rogan, residents, occupation, liberation ; У статті розкриваються питання воєнних дій періоду Другої світової війни 1941–1943 рр., які визначили долю жителів села Рогань. Так як село було розташоване поблизу обласного центру Харкова, то населення села пережили всі широкомасштабні операції з оборони та кілька спроб звільнення стратегічно важливого промислового міста. Наприкінці ХХ – на поч. ХХІ ст. були опубліковані збірники документів з військових архівів України, Росії, Німеччини, що дало можливість автору провести додатковий аналіз військових дій з оборони та звільненню Рогані.Ключові слова: Рогань, жителі, окупація, звільнення. В статье раскрываются вопросы военных действий периода Второй мировой войны 1941– 1943 гг., которые определили судьбу жителей села Рогань. Так как село было расположено вблизи областного центра Харькова, то население села пережили все широкомасштабные операции по обороне и несколько попыток освобождения стратегически важного промышленного города. В конце ХХ – нач. XXI вв. были опубликованы сборники документов из военных архивов Украины, России, Германии, что позволило автору провести дополнительный анализ военных действий по обороне и освобождению Рогани.Ключевые слова: Рогань, жители, оккупация, освобождение. The article reveals the issues of hostilities during the Second World War of 1941-1943, which determined the fate of the inhabitants of Rohan village. Since the village was located near the regional center of Kharkiv, the village population has survived all large-scaledefense operations and several attempts to liberate a strategically important industrial city. At the end of XX – at the beginning of XXI century there were published collections of documents from the military archives of Ukraine, Russia, Germany, which gave the author an opportunity to conductanad ditionalan alysis of military operations on defense and liberation of Rohan.Rogan village was founded by landowners and was part of Slobozhanshchyna. In the interwar period, the village becomes anagro-industrial town. In 1937 there were more than 6.5 thousand inhabitants in Rohan.As a result of the industrialization policy, Kharkiv becomes one of the most developed regions, giant plants have grown in the territory of our region: the Kharkiv tractor plant, the machinetool factory, the turbinegenerating plant, the cuttingtools plant, the electrotechnical plant, etc. There fore, the battles for Kharkiv region were especially cruel. Residents of Rohan during the Second World War survived two periods of the Nazioccupation: from October 23, 1941 to February 16, 1943, and from March 10 to August 16, 1943. The inhabitants of Rohan were involved in the construction of defense fortifications around Kharkiv. The first attempt to liberate Kharkiv in May 1942 ended tragically – tens of thousands of soldiers and officers died, the enemy occupied the new districts of Ukraine. The prolongation of the occupation period for the inhabitants of the village meantan in crease in the number of young girls and boys who were taken to hard labor in Germany. In the temporarily liberated territories of Kharkiv region in February 1943, mobilization was conducted in the ranks of the RedArmy. The author succeeded inresearch ingthenames of the inhabitants of Rohan who had justbeen mobilized and on February 16, 1943, they fought in the region between Rohan railway station and the village of KhTZ, where they perished, as wellas the names of the villagers who gave their lives to liberate Liubotyn in February-March 1943. In the course of the battle for the final liberation of Rohan, 300 Soviets oldiers and officers were killed by the invaders. The author gives the names of the private and the officer who were distinguished in a fierce battle for the final liberation of the village. At the fronts of the Second World War, more than 500 inhabitants of Rohan perished.Key words: Rogan, residents, occupation, liberation

During the period of the Ukrainian statehood of 1917-1921, the land issue belonged to the most difficult problems that required a solution, since the majority of the population were peasants. The foundations of the domestic studios of the events of the mentioned time were works, memoirs, diaries of M. Hrushevsky, P. Khristyuk, M. Shapoval, D. Doroshenko, I. Mazepa, V. Vynnychenko, E. Chikalenko and other figures and witnesses of the Ukrainian revolution, who left themselves research on the subject. The authors describe the situation of the peasants of Ukraine on the eve of the Ukrainian Revolution of 1917. The war also led to the destruction of the pre-war mechanism of trade and the intensification of state interference in the distribution of agricultural products. Finally, the panic fear of the tsarist government against the self-organization of Ukrainians led to the prohibition of the activity of Ukrainian agricultural cooperatives associated with the work of Prosvita during World War II, which was also banned. The article reveals the relations between different political parties: the Ukrainian Party of Socialist-Revolutionaries, the Ukrainian Party of Socialist-Federalists, the Ukrainian Democratic-Labor Party, the Revolutionary Ukrainian Party, the Ukrainian People's Party, the Ukrainian Democratic Party, and the Ukrainian Radical Party in resolving the agrarian question. The radical way of resolving the land issue was in resolutions of the All-Ukrainian Peasant Congress, which worked from May 28 to June 2, 1917 in Kyiv. 80 delegates of the congress attended the discussion of the land issue. Their speeches demonstrated the complexity of the land issue in the social and regional plane, the presence of different opinions about the forms of resolving the land issue in favor of the working peasantry. The authors analyses agrarian bills of that period. Tightening the resolution of the land issue caused a wave of peasant speeches in 1917.The authors gives a description of the policy in the agrarian sector of the Ukrainian governments of the revolution period: General Secretariat at the Central Rada and its ІІІ Universal, the government of P. Skoropadsky and the leadership of the Western Ukrainian People's Republic. The paper identifies the weaknesses of the policy of Soviet power in the agrarian sector. ; Автори описують становище селян України напередодні Української революції 1917 року. Стаття розкриває відносини різних політичних партій: української партії соціалістівреволюціонерів, Української партії соціалістів-федералістів, Української демократичнохліборобської партії, Революційної української партії, Української народної партії, Української демократичної партії, Української радикальної партії до вирішення аграрного питання. Автори дають характеристику політиці в аграрному секторі українських урядів періоду революції: Генерального Секретаріату при Центральній Раді та її ІІІ Універсалу, уряду П. Скоропадського та керівництва Західноукраїнської Народної Республіки.