Suchergebnisse

The article analyzes the factors that contributed to the formation of students' human rights education in Great Britain from the 11th century to the 1940s of the 20th century. It was established that the leading factors were as follows: the establishment of the first universities in Oxford and Cambridge; the Renaissance thinkers' philosophical treatises; the scientific reflections of the philosophers of the Enlightenment; the achievements of the representatives of the philosophical and pedagogical thought of the nineteenth century; the substantiation for the introduction of human rights education by the political and pedagogical representatives of the first half of the twentieth century; the foundation of the Committee of Child Wellbeing (1919); the adoption of the Geneva Declaration on the Rights of the Child (1924) (legally consolidated the principles of international and legal protection of children. The child should be provided with the possibility of personal development (material and spiritual) and he should receive assistance in case of emergency; the child should have a possibility to earn money for life existence and should be educated in order to be helpful for other people); the establishment of the Association for Civil Education (1934); the introduction of the "Law on Education" ("Butler" Education Act (1944)).Key words: formation, factors, human rights education, students, Great Britain. ; У статті проаналізовано чинники, які сприяли становленню питань правового виховання учнівської молоді у Великій Британії з ХІ до 40-х років ХХ століття. Установлено, що до провідних із них належали: заснування перших університетів у Оксфорді та Кембріджі, філософські трактати мислителів епохи Відродження, наукові роздуми філософів епохи Просвітництва, доробок представників філософсько-педагогічної думки ХІХ ст., обґрунтування важливості впровадження правового виховання політичними та педагогічними представниками першої половини ХХ століття, заснування Комітету дитячого благополуччя (1919 р.), прийняття Женевської декларації прав дитини (1924 р.) (законодавчо закріпила принципи міжнародно-правовогозахисту дітей – дитині повинна надаватися можливість нормального розвитку (матеріального і духовного); вона повинна отримувати допомогу у разі небезпеки; повинна мати можливість заробляти кошти на існування та виховуватися з усвідомленням того, що її кращі якості будуть використані на благо іншим людям), створення Асоціації з питань громадянського виховання (1934 р.), впровадження «Закону про освіту» («Butler» Education Act (1944 р.)).Ключові слова: становлення, чинники, правове виховання, учні, Велика Британія. В статье проанализированы факторы, которые способствовали становлению вопросов правового воспитания учащейся молодежи в Великобритании с XI до 40-х годов ХХ века. Установлено, что к ведущим среди них относились: основание первых университетов в Оксфорде и Кембридже, философские трактаты мыслителей эпохи Возрождения, научные размышления философов эпохи Просвещения, достижения представителей философско-педагогической мысли XIX в., обоснование важности внедрения правового воспитания политическими и педагогическими представителями первой половины ХХ века, основание Комитета детского благополучия (1919 г.), принятие Женевской декларации прав ребенка (1924) (законодательно закрепила принципы международно- правовой защиты детей - ребенку должна предоставляться возможность нормального развития (материального и духовного), он должен получатьпомощь в случае опасности; должен иметь возможность зарабатывать средства на существование и воспитываться с осознанием того, что его лучшие качества будут использованы на благо другим людям), создание Ассоциации по вопросам гражданского воспитания (1934 г.), внедрение «Закона об образовании» («Butler» Education Act (1944 г.)).Ключевые слова: становление, факторы, правовое воспитание, ученики, Великобритания. The article analyzes the factors that contributed to the formation of students' human rights education in Great Britain from the 11th century to the 1940s of the 20th century. It was established that the leading factors were as follows: the establishment of the first universities in Oxford and Cambridge; the Renaissance thinkers' philosophical treatises; the scientific reflections of the philosophers of the Enlightenment; the achievements of the representatives of the philosophical and pedagogical thought of the nineteenth century; the substantiation for the introduction of human rights education by the political and pedagogical representatives of the first half of the twentieth century; the foundation of the Committee of Child Wellbeing (1919); the adoption of the Geneva Declaration on the Rights of the Child (1924) (legally consolidated the principles of international and legal protection of children. The child should be provided with the possibility of personal development (material and spiritual) and he should receive assistance in case of emergency; the child should have a possibility to earn money for life existence and should be educated in order to be helpful for other people); the establishment of the Association for Civil Education (1934); the introduction of the "Law on Education" ("Butler" Education Act (1944)).Key words: formation, factors, human rights education, students, Great Britain.

The article determines that the study of various components of tolerance and the analysis of the essence of the term "tolerance" have been undertaken by both domestic (I.Bekh, L.Bernardska, O.Verbytsky, O.Gryva, O.Dokukina, V.Kremen, O.Poliakova etc.) and foreign scholars (Zh.Vaterlo, D.Kollen, G.Olport, P.Riker etc.). The issues of humanistic values development and democratic approaches to educational process organization were analysed in the works of G. Ball, V. Kan-Kalik, N. Lysenko, V. Semychenko, V. Sukhomlynskyi, T. Kharchenko and others. However, the study has allowed us to determine that that the issue of forms and methods of educating and developing tolerance in modern-day schoolchildren has not been adequately covered in the scientific literature. The study has revealed that the concept of tolerance appeared in the state educational documents in France in the 70's of XX century due to the active national movement caused by the social crisis that prompted radical changes in the state policy. In the 80's of XX century a special programme of moral and civic education of schoolchildren was approved. The programme defined the purpose of tolerance development in schoolchildren that presupposed their acquisition of certain habits, modes of behaviour and experience of "respect for others considering their differences (schoolchildren with special educational needs, immigrants)". According to the research data we have obtained the teachers were recommended to update, share and disseminate materials and manuals on moral education and upbringing; to effectively use technical means and teaching equipment; to involve mass media in education and upbringing of schoolchildren; to use the sources illustrating the cultural history of mankind; to widely use fine art and music in teaching schoolchildren to understand other cultures. The research has allowed us to determine that the leading forms and methods of tolerance development in French schoolchildren cover heraldic method, biographical, autobiographical and archaeological methods; organization of research activities with the use of autobiographical method; method of "philosophical studio"; participation in collective events and competitions; time allocation for reflection on moral issues; organization of mobilizing collective activities; invitation of parents-immigrants for debates; discussion of legends and tales of the peoples of the world. The use of the given methods helps schoolchildren to form their own opinions, to develop the skills of asking questions, to express criticism, to develop respect and tolerance for the ideas of other people, to ensure mutual enrichment and development of the sense of belonging to the common community, and attitude to others as real partners. ; У статті з'ясовано, що вивчення різних складових толерантності, осмислення суті поняття «толерантність» вивчали як вітчизняні (І. Бех, Л. Бернадська, О. Вербицький, О. Грива, О. Докукіна, В. Кремень, О. Полякова та ін.), так і зарубіжні вчені (Ж. Ватерло, Д. Коллен, Г. Олпорт, П. Рікер та ін.). Питанням виховання гуманістичних цінностей, характеристиці демократичних підходів до організації освітнього процесу присвятили свої праці Г. Балл, В. Кан-Калік, Н. Лисенко, В. Семиченка, В. Сухомлинський, Т. Харченко та ін. Разом з тим доведено, що питання форм та методів виховання толерантності сучасних учнів не знайшло належного висвітлення в науковій літературі. Установлено, що в 70-ті рр. ХХ століття у зв'язку з активним загальнонаціональним рухом, котрий був тісно пов'язаний із суспільною кризою і вимагав радикальних змін у політиці держави, у документах, які регулювали національну освіту, починає з'являтись поняття «толерантність». У 80-ті рр. ХХ століття у Франції була затверджена спеціальна програма морального та громадянського виховання учнів. Саме цією програмою було визначено мету виховання толерантності в школярів, котра полягала в: набутті учнями певних звичок, поведінки та досвіду «поваги до інших, враховуючи їх відмінності (діти з особливими освітніми потребами, іммігранти)». Як свідчить проведене дослідження, для успішного виховання толерантності французьких школярів учителям також рекомендувалося: подбати про оновлення, розповсюдження й обмін матеріалами і посібниками з питань виховання; ефективно використовувати технічні засоби і навчальне обладнання; залучати до виховання учнів засоби масової інформації; використовувати компоненти, котрі ілюструють культурну історію людства; широко залучати образотворче мистецтво та музику для розуміння інших культур. Доведено, що до провідних форм та методів виховання толерантності у французьких школярів належать: геральдичний метод; біографічний, автобіографічний та археологічний методи; організація дослідницької діяльності за автобіографічним методом; метод «філософських ательє»; участь школярів у колективних заходах, змаганнях; проведення спеціального часу для роздумів; організація мобілізуючих колективних дій; запрошення на дебати батьків-іммігрантів; обговорення легенд та казок народів світу та деякі інші. Використання зазначених методів сприяє формуванню власної думки у школярів, розвитку вміння ставити питання, висловлювати критику, вихованню поваги та терпимості до думок інших, взаємозбагаченню та розвитку почуття причетності до спільної справи, ставленню до інших як до справжніх партнерів.