Search results

The Bolsheviks, who seized power in Russia in 1917, tried to enlarge the Soviet power in Europe by means of the so-called "export of revolution", more precisely, the hidden aggression. The ultimate goal of the Bolshevik policy was the creation of the so-called "World Socialist Republic". The national states of Central and Eastern Europe, resisting the spread of Bolshevism, were drawn into wars against Soviet Russia, those were disguised as the "internal civil wars" by the Soviet Russian government. In this regards, Romania turned out to be an exception to the general trend, since it was the only country of the region that was officially at the state of the war against Soviet Russia.The Anti-Bolshevik wars in Central and Eastern Europe ended with the creation of the so-called Tartu-Riga system and Cordon Sanitaire, where Bucharest was assigned the key role of protecting the Balkans from the Bolshevik expansion. Having waged the war on two fronts, Romania completed the process of its national unification, became a regional center of power, but remained the only state of Cordon Sanitaire which Soviet Russia did not sign the peace agreement. ; Большевики, осуществившие государственный переворот в России в 1917 году, пытались распространить советскую власть в Европе при помощи «экспорта революции», точнее скрытой агрессии. Конечной целью такой политики было создание "Мировой социалистической республики". Национальные государства Центральной и Восточной Европы, сопротивляясь распространению большевизма, были втянуты в войны с советской Россией, которые она пыталась маскировать как "внутренние гражданские". Румыния в этом смысле оказалась исключением из общей тенденции, поскольку была единственной страной региона, официально находившейся в состоянии войны ссоветской Россией.Антибольшевистские войны в Центральной и Восточной Европе завершились созданием так называемой Тартуско-Рижской системы и Санитарного кордона, где Бухаресту отводилась ключевая роль защиты Балкан от большевистской экспансии. Румыния, выдержав войну на два фронта, завершила процесс своего национального объединения, стала региональным центром силы, но при этом оставалась единственной страной Санитарного кордона, с которой советская Россия не подписала мирное соглашение. ; Більшовики, що здійснили державний переворот в Росії в 1917 році, намагалися поширити радянську владу в Європі за допомогою «експорту революції», точніше прихованої агресії. Кінцевою метою такої політики було створення "Світової соціалістичної республіки". Національні держави Центральної і Східної Європи, опираючись поширенню більшовизму, були втягнуті у війни з радянською Росією, які вона намагалася маскувати як «внутрішні громадянські». Румунія и цьому сенсі була винятком із загальної тенденції, оскільки була єдиною країною регіону, котра офіційно перебувала в стані війни з радянською Росією. Антибільшовицькі війни в Центральній і Східній Європі завершилися створенням так званої Тартусько-Ризької системи і Санітарного кордону, де Бухаресту відводилася ключова роль захисту Балкан від більшовицької експансії. Румунія, витримавши війну на два фронти, завершила процес свого національного об'єднання й стала регіональним центром сили, але при цьому залишалася єдиною країною Санітарного кордону, з якою радянська Росія не підписала мирної угоди.

Монархічна контрреволюція в Центральній та Східній Європі виникла в деяких нових державах, що постали в результаті розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, як відповідь на більшовицьку експансію. Чинники, що сприяли виникненню монархічної контрреволюції, були: наявність державних монархічних традицій (наприклад, у Фінляндії та Угорщині) та наявність у нових державах харизматичних політичних та військових лідерів з монархічними поглядами. Деякі нові держави з республіканською формою правління були базами монархічної контрреволюції в Росії (Українська Держава, Всевелике Військо Донське, Естонська республіка). Згуртуванню монархічних сил колишньої Російської імперії сприяла німецька дипломатія. Поразка Німеччини у Першій Світовій війни призвела до відречення представників німецьких династій у Фінляндії та Литві. У Фінляндії та Угорщині монархічний лад було відновлено після перемоги над червоними, проте через тиск з боку Союзників королівства залишилися без королів. Якщо у Фінляндії контрреволюція перемогла самостійно, власними силами, то в Угорщині контрреволюцію було занесено румунською інтервенцією через слабкість угорських білих.Фактично, дипломатія Союзних держав, через підтримку російських білих республіканців, гаслом яких було «Єдина та неподільна Росія», призвела до поразки монархічної контрреволюції у Росії та збереженню більшовицького режиму. Більше того, деякі нові держави (Українська Держава та Всевелике Військо Донське) втратили свою незалежність і зникли з мапи Європи. За цими умовами нові регіональні потуги (Фінляндія та Румунія) стали флангами «Санітарного кордону». ; The monarchical counter-revolution in Central and Eastern Europe arose also in some new states as a result of the collapse of the Russian and Austro-Hungarian empires and as a response to the Bolshevik expansion. The factors of the emergence of the monarchical counter-revolution were the following: the existence of state monarchical traditions (for example, in Finland and Hungary) and the presence of charismatic political and military leaders with monarchical views in the new states. Some new states with the republican form of rule became the bases of the monarchist counterrevolution in Russia (for instance, the Ukrainian State, the Great Don Host, Estonian Republic). The concentration of monarchical forces in the former Russian Empire was facilitated by German diplomacy.Germany's defeat of in World War I led to the renunciation of the representatives of the German dynasties in Finland and Lithuania. In Finland and Hungary the monarchist system was restored after the victory over the Reds, however, because the pressure from the Allies made these kingdoms bereft left of their kings. Whereas in Finland the counter-revolution won the victory independently, due to its own forces, the counter-revolution in Hungary was entered by Romanian intervention because of the weakness of the Hungarian Whites.In fact, the diplomacy of the Allies through the support of the Russian Republican Whites, whose slogan was «A unified and indivisible Russia», led to the defeat of the monarchist counter-revolution in Russia and the survival of the Bolshevik regime. Moreover, some new state (the Ukrainian State and the Great Don Host) lost their independence and disappeared from the map of Europe. Under these conditions, the new regional powers (Finland and Romania) became the flanks of «Cordon Sanitaire».

The monarchical counter-revolution in Central and Eastern Europe arose also in some new states as a result of the collapse of the Russian and Austro-Hungarian empires and as a response to the Bolshevik expansion. The factors of the emergence of the monarchical counter-revolution were the following: the existence of state monarchical traditions (for example, in Finland and Hungary) and the presence of charismatic political and military leaders with monarchical views in the new states. Some new states with the republican form of rule became the bases of the monarchist counterrevolution in Russia (for instance, the Ukrainian State, the Great Don Host, Estonian Republic). The concentration of monarchical forces in the former Russian Empire was facilitated by German diplomacy.Germany's defeat of in World War I led to the renunciation of the representatives of the German dynasties in Finland and Lithuania. In Finland and Hungary the monarchist system was restored after the victory over the Reds, however, because the pressure from the Allies made these kingdoms bereft left of their kings. Whereas in Finland the counter-revolution won the victory independently, due to its own forces, the counter-revolution in Hungary was entered by Romanian intervention because of the weakness of the Hungarian Whites.In fact, the diplomacy of the Allies through the support of the Russian Republican Whites, whose slogan was «A unified and indivisible Russia», led to the defeat of the monarchist counter-revolution in Russia and the survival of the Bolshevik regime. Moreover, some new state (the Ukrainian State and the Great Don Host) lost their independence and disappeared from the map of Europe. Under these conditions, the new regional powers (Finland and Romania) became the flanks of «Cordon Sanitaire». ; Монархічна контрреволюція в Центральній та Східній Європі виникла в деяких нових державах, що постали в результаті розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, як відповідь на більшовицьку експансію. Чинники, що сприяли виникненню монархічної контрреволюції, були: наявність державних монархічних традицій (наприклад, у Фінляндії та Угорщині) та наявність у нових державах харизматичних політичних та військових лідерів з монархічними поглядами. Деякі нові держави з республіканською формою правління були базами монархічної контрреволюції в Росії (Українська Держава, Всевелике Військо Донське, Естонська республіка). Згуртуванню монархічних сил колишньої Російської імперії сприяла німецька дипломатія. Поразка Німеччини у Першій Світовій війни призвела до відречення представників німецьких династій у Фінляндії та Литві. У Фінляндії та Угорщині монархічний лад було відновлено після перемоги над червоними, проте через тиск з боку Союзників королівства залишилися без королів. Якщо у Фінляндії контрреволюція перемогла самостійно, власними силами, то в Угорщині контрреволюцію було занесено румунською інтервенцією через слабкість угорських білих.Фактично, дипломатія Союзних держав, через підтримку російських білих республіканців, гаслом яких було «Єдина та неподільна Росія», призвела до поразки монархічної контрреволюції у Росії та збереженню більшовицького режиму. Більше того, деякі нові держави (Українська Держава та Всевелике Військо Донське) втратили свою незалежність і зникли з мапи Європи. За цими умовами нові регіональні потуги (Фінляндія та Румунія) стали флангами «Санітарного кордону».

Ataman P. Krasnov, guided by the principles of realpolitik in Civil War, put off «Ally's duty» in order to make the peace with Germany, the troops of last had crossed the western borders of the Don Cossack Host. Krasnov's «German orientation» not only reduced the front for more than 500 miles, but also managed to supply his army from the military depots and factories of the Ukrainian State, as well as additional volunteer units, funded by the German command and Hetman P. Skoropadsky. ; Определено, что атаман П. Н. Краснов, руководствуясь принципами реальной политики, в условиях гражданской войны избрал путь отказа от «союзнического долга» во имя сохранения мира с Германией, войска которой пересекли западные рубежи Войска Донского. «Германская ориентация» П. Н. Краснова не только сократила фронт на более чем 500 верст, но и обеспечила ему поставки оружия со складов и заводов Украинской Державы, а также дополнительный приток добровольческих формирований, финансируемых германским командованием и гетманом П. П. Скоропадским. ; Визначено, що отаман П. М. Краснов, керуючись принципами реальної політики, в умовах громадянської війни обрав шлях відмови від «союзницького обов'язку» заради збереження миру з Німеччиною, війська якої перетнули західні кордони Війська Донського. «Німецька орієнтація» П. М. Краснова не тільки скоротила Війську фронт на понад 500 верст, але і забезпечила йому поставки зброї зі складів і заводів Української Держави, а також додатковий приплив добровольчих формувань, фінансове і технічне забезпечення яких проводилося німецьким командуванням і гетьманом П. П. Скоропадським.

The legislative, normative-legal and scientific substantiation of the combination of branch and territorial management is analyzed, which confirms the necessity of strengthening and obligatory consideration of aspects and factors of branch development in strategies of social and economic development of regions. Theoretical and applied aspects of the formation of the system of public management of economic development of the region by combining sectoral and territorial management are studied. It is shown that public administration bodies of oblasts, carrying out their activities for the benefit of residents, do not sufficiently consider the development of industries, which creates problems of insufficient coherence of sectoral and territorial management, the formation of new management tools and principles that guide public administration, organizational and territorial reforms development of regions taking into account the economic condition of industries.Economic development of regions (oblasts) is considered as an economic, not a political category. The problems of economic development of the industries of the regions are closely intertwined, requiring the joint consideration, connection, cooperation and joint efforts of the government, the business sector, institutions of society and the population. The study singled out sectoral objects of economic development, systematized the main components of the system of public management of economic development of regions and presented the main management tools that should be used by the authorities in the formation and regulation of economic processes. They reveal the content of public management of economic development as an independent priority component of management, combining key sources of economic development of regions with the use of sectoral, intersectoral priorities, creating a system of interaction and productive cooperation and forming managerial influences on research goals, programs and development plans. The essence of approaches and components of the ...

У статті автор наводить аргументи на користь уявлення про початок формування планетарної цивілізації. Виділяються історичні етапи теоретичних дискусій присвячених цій проблемі. Аналізуються фактори впливу на її становлення, найважливішим серед яких є соціоприродна глобалізація. Обґрунтовується твердження про те, що тільки зараз ми стаємо свідками формування планетарної цивілізації. Надається визначення поняття «планетарна цивілізація», як якісно нової системної цілісності людства, що виникає в наслідок конвергенції економічних, технологічних, соціальних, політичних, культурних та природних процесів у планетарному вимірі. ; In the article the author defends the idea that at the beginning of the third millennium the question of the formation of a planetary civilization is topical. Discussions about the essence of this phenomenon have been conducted since the end of the XVIII century and continue till now. The period of the forcible conquest and spread of European culture, science and technology is replaced at the end of the 20th century by the process of the organic connection and development of common targets and values for humanity. Therefore, the planetary civilization is regarded as a qualitatively new systemic integrity, resulting in the merging of interconnected social, economic, technological, political and natural processes on a global scale. This process is inevitable and although we are only in the beginning of its formation, we can point out many examples of such integration. The most important factor affecting the emergence of a planetary society is social and natural globalization, and the driving force of scientific and technological progress. The problem of the correlation between global and local culture, is today at the center of philosophical reflection and now there is no need to repeat all the arguments "for" and "against." We would like to single out one important aspect for our research: the world has always been and will remain diverse, the planetary civilization can not abolish the diversity of cultural forms. Leveling the fact of multiculturalism is only capable of leading to confrontation and deepening the crisis. Global culture "is a new possible spiritual height, it must be built on a culture that exists in a fundamentally unremovable variety. It must be some other level that does not remove the previous one". The question of the methods of such a translation remains open as well. We expressed our views - this should not be a mechanical, but an organic unity. But even now we can say that the main criterion for selection should be the self-worth of life, human dignity as a pledge of humanization and preservation of civilization. The main role in this process, in our opinion, is assigned to scientific knowledge. In no way diminishing the merits of other spheres of cultural life of society, we believe that the processes occurring in modern science testify to its ability to develop regional, commercial interests, integrate various scientific disciplines, go beyond its borders and turn to the vital meaning of culture. Science is a model of a universal worldview (unified scientific standards), far from political and religious ideologies, since it is a moment of critical self-reflection. These and other factors contribute to the fact that it is in scientific creativity that we seek the foundations of valueoriented models of a future civilization.