Search results

The article discusses the system of norms for the regulation of water resources from the side of the control of environmental safety. Determined that for a long time of non-rational nature conservation of natural resources, including water resources, depleted and polluted by waste and sewage, so that the quality of water, especially drinking water, is brought to the point of perishing. In the framework of the global course towards sustainable use of natural resources, the environmental safety of such use is one of the prerequisites for achieving this goal. Ukraine today uses its own water resources mostly irrationally, but within the framework of its international obligations, the Ukrainian legislator continues to develop and introduce new means and standards in the field of improving and preserving the water environment, which require further study and adaptation to the realities of the state. Accordingly, in the context of the aggravation of the problem of interaction between society and nature, increasing the need for effective environmental regulation – a system of norms and rules for the permissible load on the environment, as one of the components of measures to limit negative impact. Among the established standards in the field of water use and protection and the recreation of water resources, the leading standards are the environmental safety of water use – the maximum permissible concentration of substances for water bodies, which are set taking into account the categories of water use – household and drinking, cultural and domestic and fisheries. The article analyzes the main problems thatarise at the stage of development of such standards and during their application, formulates proposals for improving the current legislation in this area. Determined that, in addition to standarts, today the state policy in the field of environmental protection, the use of water resources, and ensuring environmental safety in this area is reflected in the procedures for state monitoring of waters and assessing the impact on the environment – priority measures to identify and eliminate possible threats to the state of water bodies. ; У статті розглянуто та досліджено існуючу в Україні систему нормування під час використання водних ресурсів із боку дотримання вимог екологічної безпеки. Встановлено, що протягом багатьох століть нераціонального природокористування природні ресурси, зокрема водні мережі, виснажуються та надмірно забруднюються скидами та стічними водами, що призводить до погіршення якості води, в тому числі й питної. У межах всесвітнього курсу до збалансованого природокористування екологічна безпечність такого користування є однією з обов'язкових умов для досягнення встановленої мети. Україна сьогодні використовує власні водні ресурси переважно нераціонально, але в рамках прийнятих на себе міжнародних зобов'язань український законодавець продовжує розробляти та впроваджувати нові засоби і нормативи у сфері вдосконалення та збереження водного середовища, які потребують подальшого вивчення та пристосування до реалій держави. Відповідно, в умовах загострення проблеми взаємодії суспільства з природою зростає необхідність в ефективному екологічному нормуванні – системі норм та правил допустимого навантаження на довкілля як одного зі складників заходів обмеження негативного впливу. Серед установлених нормативів у галузі використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів провідними є нормативи екологічної безпеки водокористування – гранично допустимі концентрації речовин для водних об'єктів, котрі встановлюються з урахуванням категорій водокористування – господарсько-питного, культурно-побутового та рибогосподарського. У статті проаналізовано основні проблеми, що виникають на стадії розроблення таких нормативів та під час їх застосування, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення діючого законодавства в цій царині. Визначено, що, окрім нормування, нині відображенням політики держави в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання водних ресурсів, гарантування екологічної безпеки в цій сфері є процедури державного моніторингу вод та оцінки впливу на довкілля – першочергові заходи виявлення та усунення можливих загроз для стану водних об'єктів.

The article analyzes the state of integration of water legislation into EU legislation in accordance with Annex XXХ to Chapter 6 "Environment" of Section V "Economic and Sectoral Cooperation" of the Union Association Agreement between Ukraine, on the first part, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their member states, on the second part, ratified on September 16, 2014 . According to this document, our state has committed itself to reforming national standards in accordance with six different Directives These Directives set out to Ukraine a clear list of requirements as well as the time limits for their realization. The authors considered separately each of the tasks, as well as evaluated the status and methods of their implementation. It is investigated in what laws and subordinate legal acts the changes are envisaged, in particular, the innovations of the Water Code of Ukraine were analyzed. A number of laws, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine were adopted, including those that detailed the provisions of the Code, as well as orders of the central bodies of state power. The essence of these acts were revealed and the existing deficiencies were disclosed. The authors also paid attention to the problems of implementing certain provisions of some Directives. In addition, some of the amendments proposed in the Association Agreement were compared with the current Ukrainian legislation, in particular, it was emphasized that in some places Ukrainian laws were more effective than proposed. Significant changes in the field of water legislation have already taken place in the process of implementing the tasks. The article focuses on one of the key elements of the reform, namely the trend towards integrated water management, which has emerged in the division of the state into nine river basins, organization of nine basin councils. River basin management was planed and flood risk management was planed . The importance of water quality monitoring and international cooperation in particular areas was emphasized. ; В статье проанализировано состояние интеграции водного законодательства к законодательству ЕС в соответствии с Приложением ХХХ к главе 6 «Окружающая природная среда» раздела V «Экономическое и отраслевое сотрудничество» Соглашения об ассоциации между Украиной, с одной стороны, и Европейским Союзом, Европейским Сообществом по атомной энергии и их государствами-членами, с другой стороны, ратифицированной 16 сентября 2014. Согласно этому документу наше государство взяло на себя обязательства реформировать отечественные нормы в соответствии с шестью различными директивами, в рамках которых перед Украиной был поставлен четкий перечень требований, а также сроки для их реализации. Авторами были рассмотрены отдельно каждое из поставленных задач, а также оценены состояние и способы их выполнения. Доказано, в каких законах и подзаконных нормативно-правовых актах закреплены изменения, в частности, проанализированы новации Водного кодекса Украины. Был принят ряд законов, постановлений Кабинета Министров Украины, в том числе и те, что детализировали положения кодекса, а также приказов центральных органов государственной власти. Раскрыта суть указанных актов и существующие недостатки. Авторами также обращено внимание на проблемы реализации отдельных положений некоторых Директив. Кроме того, было предоставлено оценку некоторым предложенным в Соглашении об ассоциации изменениям в их сравнении с действующим украинским законодательством, в частности, подчеркнуто, что некоторые отечественные нормы были более эффективными чем предложеные. В процессе реализации соответствующих задач в Украине уже произошли значительные изменения в сфере водного законодательства. В статье уделено внимание одному из ключевых элементов реформы, а именно тенденции к интегрированному управлению водными ресурсами, которая реализовалась в разделении территории государства на девять речных бассейнов, в пределах которых образовались девять бассейновых советов. Предусмотрены планы для управления речными бассейнами и планы управления рисками затопления. Подчеркнуто значение мониторинга качества воды и международного сотрудничества в отдельных сферах. ; В статті проаналізовано стан інтеграції водного законодавства до законодавства ЄС відповідно до Додатку ХХХ до Глави 6 «Навколишнє природне середовище» Розділу V «Економічне і галузеве співробітництво» Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої 16 вересня 2014 року. Згідно з цим документом наша держава взяла на себе зобов'язання реформувати вітчизняні норми відповідно до шести різних Директив, в рамках яких перед Україною було поставлено чіткий перелік вимог, а також строки для їх реалізації. Авторами було розглянуто окремо кожне із поставлених завдань, а також оцінені стан та способи їх виконання. Досліджено, в яких законах та підзаконних нормативно-правових актах закріплені зміни, зокрема, проаналізовані новації Водного кодексу України. Було прийнято ряд законів, постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі і ті, що деталізували положення кодексу, а також наказів центральних органів державної влади. Розкрито суть вказаних актів та існуючі недоліки. Авторами також звернуто увагу на проблеми реалізації окремих положень деяких Директив. Крім того, було надано оцінку деяким запропонованим в Угоді про асоціацію змінам у їх порівнянні з чинним українським законодавством, зокрема підкреслено, що подекуди вітчизняні норми були більш ефективними ніж запропоновані. В процесі реалізації відповідних завдань в Україні вже відбулися значні зміни у сфері водного законодавства. В статті приділені увагу одному з ключових елементів реформи, а саме тенденції до інтегрованого управління водними ресурсами, яка виявилася у поділі території держави на дев'ять річкових басейнів, в межах яких утворилися дев'ять басейнових рад. Передбачені плани для управління річковими басейнами та плани управління ризиками затоплення. Підкреслено значення моніторингу якості води та міжнародного співробітництва в окремих сферах.