Suchergebnisse

У статті досліджується проблема інтелектуальних перегуків між концепцією «Новоросії» та попередніми російськими експансіоністськими доктринами.
Мета дослідження полягає у з'ясуванні ступеня закоріненості концепції «Новоросії» в ранньомодерних поясненнях російської експансії на українські землі.
Методологія дослідження охоплює методи контекстуального аналізу, компаравістики, деконструкції текстів, історико-генетичний.
Наукова новизна дослідження полягає насамперед у доведенні того, що концепція Новоросії», яка з'явилася в 30-40-х рр. ХІХ ст., не має прямих генетичних попередників у ранньомодерних російських обґрунтуваннях «історичних прав» на відповідну частину української території.
Результати. Територія, яку штучно підводять під означення «Новоросія», до ХІХ ст. не розглядалася в Московській державі / Російській імперії під кутом конструювання для неї опції природного компонента «царської отчини». Ідеологічне привласнення регіону відбувалося на принципово інших засадах, ніж це пізніше прописали в концепції «Новоросії». Більше того, на рівні царських грамот визнавалася належність території, включно з Чорноморським узбережжям, до просторового виміру Війська Запорозького. У другій половині XVIII ст. російські еліти послідовно розглядали цю територію як органічну складову Малої Росії. На обшири умоглядної «Новоросії» не поширювали династичну теорію. Не розробляли і спеціальних ідеологічних конструкцій.
Висновки. Ідеологічна концепція «Новоросії» була штучним витвором навіть для російської інтелектуальної традиції, не відображала спадкоємність обґрунтування просторових претензій у її звичному полі з ранньомодерних часів. На рівні уявлень та ідей опрацювання концепції започатковувало цілком нові підходи до маркування території сучасних Південної та Східної України.