Suchergebnisse

Мета роботи – дослідити особливості функціонування правового механізму державного управління структурами сфери цивільного захисту в умовах воєнного стану. Методологія. Під час дослідження використовувались загальнонаукові методи: структурно-логічного та системно-функціонального аналізу, синтезу, порівняння альтернатив. Наукова новизна полягає в розробці ієрархії системи показників та механізмів державного управління, їх взаємозв'язку в системі нормативно-правових актів сфер національної безпеки та цивільного захисту. Висновки. Обґрунтовано актуальність проблемних питань, що досліджуються в науковій статті. Проведено аналіз попередніх наукових праць за тематикою дослідження та встановлено, що переважна більшість вчених розглядають проблематику національної безпеки в цілому; виокремлено недостатньо досліджені питання щодо державного управління сферою цивільного захисту в умовах воєнного стану. Проаналізовано нормативно-правові акти та встановлено, що в них не окреслено функції та завдання Державної служби України з надзвичайних ситуацій, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо провадження заходів цивільного захисту в умовах воєнного стану. Вивчено положення нормативно-правових актів сфери цивільного захисту щодо забезпечення державної безпеки України в умовах воєнного стану. Побудовано ієрархію системи показників та механізмів державного управління, що утворена та функціонує відповідно до нормативно-правових актів сфер національної безпеки, цивільного захисту. У зазначеній ієрархії показником найвищого рівня визначено Конституцію України, а правовим механізмом – норми та важелі зазначеного закону. Показниками вищого рівня визначено Закони України про національну безпеку, про оборону та про правовий режим воєнного стану, а механізмами вищого рівня – норми і важелі зазначених законів. Показниками базового рівня визначено Укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що унормовують діяльність органів управління в умовах воєнного стану, а механізмами визначено норми та важелі вказаних нормативно-правових актів. Виявлено окремі розбіжності та прогалини в законодавстві, зокрема у правовому механізмі державного управління щодо визначення функцій та завдань структурам сфери цивільного захисту під час дії воєнного стану та в особливий період.

Метою роботи є виявлення проблемних практичних питань евакуації населення в безпечні місця в умовах воєнного стану та визначення шляхів їх вирішення. Для досягнення мети запропоновано застосовувати комплексний підхід, що уможливлює підвищення результативності діяльності евакуаційних органів щодо організації переміщення населення, зокрема маломобільних груп з районів ведення бойових дій у безпечні місця в умовах воєнного стану. Методологія. Під час проведення дослідження авторами застосовано методи системного аналізу, синтезу, систематизації, статистичного аналізу, порівняння та узагальнення задля виявлення обсягів завдань щодо евакуації населення з районів бойових дій у безпечні місця. Використання методу структурно-логічного та системно-функціонального аналізу забезпечило визначення сутності евакуаційних заходів. Метод сценарного прогнозування забезпечив визначення проблемних питань з евакуації та раціональної послідовності дій керівного складу органу управління під час організації та здійснення евакуаційних заходів, зокрема організації взаємодії між групами, на які покладено виконання зазначених завдань. Програмно-цільовий метод використано для обґрунтування перспективних напрямів вирішення проблемних питань з евакуації маломобільних груп у безпечні місця. Наукова новизна полягає у визначенні оптимального способу евакуації маломобільних груп населення на основі практичних заходів з переміщення осіб з інвалідністю, що здійснювались в умовах обстрілів міста Херсон збройними силами країни-агресора. Практична значущість статті полягає у можливому використанні пропозицій органами виконавчої влади під час провадження евакуаційних заходів, зокрема щодо переміщення маломобільних груп населення з районів ведення бойових дій у безпечні місця. Висновки. На основі практичного досвіду виявлено проблемні питання щодо здійснення евакуації маломобільних груп населення з району бойових дій у безпечні місця та запропоновано практичні заходи щодо їх оптимального вирішення.