Suchergebnisse

Дослідницьке завдання публікації полягає в аналізі результа- тів виборчого циклу в Україні у 2019 р. (президентські і дострокові парла- ментські вибори) через призму соціокультурних архетипів К. Юнга. Необ- хідно було визначити причини перемоги кандидата Зеленського, який не мав політичного та управлінського досвіду над конкурентами, які тривалий період функціонували у сфері політики і управління.
Доведено, що причиною результатів виборчого циклу стало соціально-економічна та інституційна криза, в якій опинилося українське суспільство. Наступною причиною стало падіння легітимності політичних та управлін- ських інститутів, викликане нездатністю до проведення успішних реформ.
Аналізуються моделі позиціонування основних конкурентів під час ви- борчої кампанії. Показано, що безпрецедентний програш Порошенка спри- чинений тим, що суспільство не прийняло націонал-консервативну ідеологію. Виборці під впливом соціокультурних архетипів вибрали кандидата, який не був пов'язаний з політичним класом, приписуючи йому властивості, яких у нього не було. "Несистемний" кандидат став переможцем у виборчих перегонах тому, що суспільство перебувало у стані дезінтеграції інститутів і низької легітимності органів влади.
Показано, що виборчий цикл 2019 р. символізує закінчення пострадян- ського періоду в історії України і початок деструкції адміністративно-олі- гархічної моделі. Політико-економічні групи, які прийшли до влади, взяли на озброєння доктрину "ринкового фундаменталізму" (або лібертаріанство).
Робиться прогноз, що у перспективі реалізація цієї доктрини супроводжу- ватиметься закріпленням сировинної моделі економіки, експортом робочої сили і руйнуванням соціальних зобов'язань держави. Робиться висновок, що використання методології соціокультурних архе- типів дає ключ до розуміння безпрецедентних результатів виборчого проце- су в Україні в 2019 р.

Дослідницьке завдання полягає в аналізі ціннісних трансфор- мацій, які відбуваються у громадській свідомості та пов'язуються з напрямом європейської інтеграції України. Оскільки процеси ціннісних трансформацій і формування ідентичності є нелінійними, то для їх верифікації у громадській свідомості, окрім кількісних методів, необхідно застосовувати архетиповий підхід.
Доведено, що шлях європейської інтеграції для України пов'язується не лише з економічними та інституційними перетвореннями, а також із необхід- ністю опанування європейськими цінностями та поведінковими моделями, на яких будуються економічна, соціальна та політична сфери функціонуван- ня європейської співдружності.
Показано, що внаслідок російської агресії та посилення євроінтеграцій- них тенденцій відбуваються ціннісні зміни в оцінках українськими громадя- нами суспільних процесів та світоглядних орієнтацій. Суттєво зменшується привабливість інтеграційних моделей за участю РФ, натомість збільшується кількість прихильників європейського напряму.
Доводиться, що ціннісні трансформації відбуваються повільно, і цей про- цес не є лінійним. Однак можна стверджувати, що умовний набір "європей- ських цінностей" поступово збільшує кількість своїх прихильників серед громадян.
Масштабні суспільні пертурбації, які пов'язані з агресією РФ на Донба- сі та економічною кризою, сприяли формуванню у громадській свідомості запиту на цінності єдності та консолідації. Проте на цей момент потреба у цінностях консолідації та єдності залишається багато в чому не реалізова- ною.
Робиться висновок, що необхідність забезпечення незворотності процесу ціннісних трансформацій змушує під іншим кутом зору сприймати культур- ну діяльність. Доводиться, що динамічний розвиток культури має ключове значення для успішної модернізації України та забезпечення сталого роз- витку.

Аналізуються завдання у формуванні культурної політики, що актуальні для умов економічної та соціальної нестабільності українського суспільства. Зокрема, доводиться необхідність посилення нормативно-пра- вового забезпечення з метою створення системи державного протекціонізму розвитку української культури та мистецтва. Актуальним завданням є розроблення нової редакції Закону України "Про культуру", в якій необхідно розробити правовий механізм реалізації культурної політики в умовах децентралізації управління. В оновленому базовому законі необхідно закріпити введення культурної субвенції з дер- жавного бюджету на підтримку закладів культури з метою гарантування культурних прав громадян. Доводиться необхідність оптимізації бюджетної підтримки культурної галузі з боку органів місцевого самоврядування через визначення нормативів частки бюджетів місцевих громад, що спрямовува- тимуться на підтримку культурної діяльності та утримання об'єктів куль- турної спадщини. Розглядається комплекс проблем пов'язаних з розвитком державно-при- ватного партнерства як механізму культурної політики. Доводиться необ- хідність створення нормативно-правової бази державно-приватного парт- нерства, зокрема меценатської діяльності, з метою залучення додаткових фінансових ресурсів для реалізації культурних проектів. Обґрунтовується, що розвиток культурних та креативних індустрій має стати одним із прі- оритетів культурної політики. З метою формування засад державної полі- тики в цій галузі на часі підготовка державної цільової програми розвитку культурних і креативних індустрій. Мета такої програми полягає у визнанні пріоритетності розвитку цієї галузі як одного із напрямів економічної та ін- новаційної політики, спрямованої на створення креативних товарів і послуг для внутрішнього та зовнішнього ринків.