Suchergebnisse

The article examines the ecological and legal sub-institute of regulation of pollutant discharges (RPD) into surface waters of the European environmental legislation and compares it with a similar in the Ukrainian legislation. RPD as the element of the institutional structure of water legislation is the most effective in terms of impact on water quality. It is determined that the legislative core of the RPD is created by the requirements to limit discharging (emission) substances into water, in particular, from point sources of discharge, that is by the limiting regulation. The relation revealed between conceptual and categorical apparatuses of the RPD in the sources of environmental legislation of EU and Ukraine. Priority steps for approximation of Ukrainian RPD ecological and legal concept to European one are proposed, and the changes of some terminologically incorrect translations are given. To approximate both legislations it was identified the sources of general and special requirements (norms) which relevant to the RPD. The analysis found that in the EU legislation the set of directives relevant to the RPD includes four general and four specific ones. In Ukrainian legislation, two laws and six bylaws considered as general and six laws considered as special ones are relevant to the RPD. The part of conceptual apparatus is considered, which refers only to the general requirements as from EU, as from of Ukrainian legislation, and this part is formed by both norms- definitions and concepts in different articles. The method of comparative research used, which based on a system analysis of the distribution of polluting influence in the structure of the chain of action caused by emitted substances on the composition and properties of surface waters. The chain of polluting influence includes nine situational structural elements (segments). It is determined that important concepts that are absent in the Water Code of Ukraine and are subjected to reception during the approximation to EU legislation are the following: "priority substance", "specific substance", "combined approach", "best available technique", "mixing zone" and "environmental quality standard". It is claimed that the mixing zone in the water body, which directly adjacent to discharge of the pollutant and where is the most significant change in its concentration, is the object of legal relations in the field of environmental safety of water use. ; У статті досліджено еколо- го-правовий під-інститут регулю­вання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) у поверхневі води європейського екологічного законо­давства і здійснено його порівняння з подібним під-інститутом у зако­нодавстві України. Наголошено, що цей елемент інституційної струк­тури водного законодавства є най­більш дієвим щодо впливу на якість вод. Визначено, що законодавче ядро РСЗР утворюється вимогами до обмеження скидання (емісії) у воду речовин, зокрема, із точко­вих джерел скиду, тобто до лімі- таційного регулювання. Виявлено співвідношення поняттєво-кате­горіальних апаратів РСЗР у дже­релах екологічного законодавства ЄС та України. Запропоновано прі­оритетні кроки наближення укра­їнських еколого-правових понять до європейських та надано зміни деяких термінологічно некорек­тних перекладів. Для цього в обох законодавствах визначено дже­рела загальних та спеціальних вимог (норм), релевантних РСЗР. Виявлено, що у законодавстві ЄС до загальних стосовно РСЗР нале­жать чотири директиви та один регламент, а до спеціальних - чотири директиви. В українському законодавстві загальними стосовно РСЗР слід вважати два закони та шість підзаконних актів, а спеці­альними - шість законів. Розгля­нуто поняттєвий апарат, який стосується лише загальних вимог директив ЄС та законів України, утворюється як нормами-дефіні- ціями, так і поняттями з окремих статей. Використано методику порівняльного дослідження, яка ґрунтується на системному ана­лізі поширення забруднювального впливу за структурою ланцюга дії емітованих речовин на склад та властивості поверхневої води. Ланцюг забруднювального впливу складається із 9 ситуаційних структурних елементів (ланок). Визначено, що найбільш важливими поняттями, які відсутні у Вод­ному кодексі України і підлягають рецепції задля наближення, є: «прі­оритетна речовина», «специфічна речовина», «комбінований підхід», «найкраща доступна техніка», «зона змішування» та «стандарт якості довкілля». Стверджується, що зона змішування у масиві води, безпосередньо прилегла до скиду забруднювальної речовини, де здійс­нюється найбільш значна зміна її концентрації, є об'єктом правовід­носин у сфері забезпечення еколо­гічної безпеки водокористування.

The article explores the cooperation between Ukraine and the EU on environmental issues, namely the problems of implementation of basic ecological legal categories and definitions of EU legislation into the Ukrainian environmental legislation. The first steps of cooperation in the field of "water quality and water management" are analyzed. But this activity did begin not with the harmonization of basic concepts, which include "pollution", "polluting substances", "water quality", and immediately passed to the level of environmental legal institutions. Such a transition was found to ignore fundamental differences in conceptual principles that could adversely affect the implementation of state water policy and cause its divergent development with relation to European requirements. It is argued that overcoming the substantive differences between these concepts is one of the major scientific problems for approximation of the Water Code of Ukraine (WCU) and the relevant by-laws to Directive 2000/60 / EC (WFD). The purpose of the article is to identify the legal differences between the WFD and the WCU in respect of given above concepts, and the task is to analytically compare their application. The study proceeded from the fact that in the water legislation of Ukraine and in the EU environmental legislation, the rules on pollution and water quality form environmental legal structures, the European center of which is the WFD. It is proved that the fundamental differences between the basic notions of EU and Ukrainian water legislation on pollution, pollutants, water quality and its regulation are determined by different targeting of these laws: water protection and water use respectively. Some implications of the differences that have a negative impact on thelegislative regulation of the discharge of pollutants have been investigated. It is concluded that the elimination of differences requires a change in the paradigm of Ukrainian water protection from economic to environmental, which should start with the reception of EU basic notions given above. An alternative to a profound change in the WCU may be the development and adoption of a special Law of Ukraine "On Water Protection". ; У статті досліджено співробітництво України та ЄС із питань охорони навколишнього середовища, а саме проблеми імплементації в українське екологічне законодавство базових еколого-правових категорій і визначень законодавства ЄС. Проаналізовано перші кроки співпраці у сфері «якість води й управління водними ресурсами». Зазначено, що ця діяльність почалася не з гармонізаціїбазових понять, до яких належать «забруднення», «забруднюючі речовини», «якість води», а одразу перейшла на рівень еколого-правових інститутів. Виявлено, що такий перехід ігнорує принципові відмінності в понятійних засадах, які можуть негативно вплинути на здійснення державної політики у сфері охорони вод, спричинити її дивергентний розвиток відносно європейських вимог. Стверджується, що подолання змістовних відмінностей згаданих понять є однією з головних наукових проблем апроксимації Водного кодексу України (ВКУ) та відповідних підзакон-них актів до Директиви 2000/60/ЄС (ВРД). Метою статті є виявлення правових відмінностей між ВРД і ВКУ щодо зазначених понять, а завданням - аналітичне порівняння їх застосування. Дослідження ґрунтувалося на тому, що норми стосовно забруднення та якості вод утворюють у водному законодавстві України та в екологічному законодавстві ЄС еколого-правові структури, європейським центром яких є ВРД. Доведено, що принципові відмінності між базовими поняттями водних законодавств ЄС й України щодо забруднення, забруднюючих речовин, якості вод і її регулювання визначаються різною цільовою спрямованістю цих законодавств, водоохоронною й господарською відповідно. Досліджено деякі наслідки розбіжностей, які негативно позначаються на законодавчому регулюванні скидання забруднюючих речовин. Зроблено висновок, що усунення відмінностей вимагає зміни парадигми української охорони вод з господарської на екологічну, яку слід починати з рецепції зазначених базових понять ЄС. Альтернативою глибокій зміні ВКУ може стати розроблення й прийняття спеціального Закону України «Про охорону вод».

This article examines the European environmental and legal institute for the regulation of discharge of pollutants from point sources into surface waters and the problems of its implementation in Ukrainian water legislation. It is determined that in current Ukrainian conditions the main European instrument of compliance with environmental quality standards with respect to EU priority pollutants is the mixing zones of returned water, from characteristics of which may be obtained normative (limit) restrictions on the discharge of priority substances so named emission limit values from water users. The use of mixing zones as a natural regulator of the discharge of priority substances to determine the environmental limit values ensures compliance with the requirements of the EU's main environmental directives. Currently, mixing zones is not de jure used as a legal regulator of the discharge of priority substances within the environmental and water laws of Ukraine. Mixing zones are used in Ukraine de facto as an engineering concept of the hydraulics of water bodies in methodical means for setting limit discharges of substances in order to comply with the maximum allowable concentrations of substances in water beyond the mixing zones. It is determined that the Ukrainian maximum allowable concentrations of substances into waters are principally different from the European environmental limit values as in terms of their intended purpose, as in form and content. For the priority implementation of the European environmental limit values of discharges into the Ukrainian water legislation, the following should be implemented: legally divide of the priority substances by their importance for water protection; define and including into the Water Code of Ukraine and into by-law acts the European notion of environmental quality standards as a criteria base for the limit values of polluting substances discharges; introduce a "list" approach to priority substances in regulation of discharge of pollutants based on the risk of adverse impacts of the priority substances; codify within the Water Code of Ukraine all requirements for the protection of waters from pollution which now included in various by-law acts. By comparing the legal sources of the European and Ukrainian regulation of discharge of pollutants by 14 main features, were determined the existence of significant differences between the European and Ukrainian environmental and legal requirements for the mixing zones at the discharge of priority substances and the need to eliminate these differences for implementation. ; У статті досліджено європейський еколого-правовий інститут регулювання скидання забруднюючих речовин із точкових джерел у поверхневі води та проблеми його імплементації в українське водне законодавство. Визначено, що в сучасних українських умовах головним європейським інструментом дотримання стандартів якості довкілля щодо пріоритетних для Європейського Союзу забруднюючих речовин є зони змішування зворотної води, за характеристиками яких мають встановлюватися нормативні (граничні) обмеження на скидання забруднюючих речовин: граничні значення виділення водокористувачами. Використання зон змішування як природного регулятора скидання пріоритетних забруднюючих речовин для визначення граничних значень скидів забезпечує дотримання вимог головних екологічних директив Європейського Союзу. Нині зони змішування як правовий регулятор скидання забруднюючих речовин в екологічному та водному законодавстві України de jure не використовуються. Зони змішування використовуються в Україні de facto як інженерне поняття гідравліки водних об'єктів у методичних засобах для встановлення граничних значень виділення речовин із метою дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій речовин у воді поза зонами змішування. Визначено, що українські граничні значення концентрацій принципово відрізняються від європейських стандартів якості довкілля за своїм цільовим призначенням, формою та змістом. Для першочергової імплементації європейського регулювання скидання забруднюючих речовин в українське водне законодавство треба здійснити в останньому законодавче поділення забруднюючих речовин за їхнім значенням для охорони вод; визначити та включити у Водний кодекс України та підзаконні акти європейське поняття стандарту якості довкілля як критеріальної бази регулювання скидання забруднюючих речовин; запровадити списковий підхід до предмета регулювання скидання забруднюючих речовин, виходячи з ризику шкідливого впливу забруднюючої речовини; кодифікувати вимоги щодо охорони вод від забруднення з різних актів у складі Водного кодексу України. Шляхом порівняння правових джерел європейського й українського регулювання скидання забруднюючих речовин за 14-ма головними ознаками визначено наявність значних відмінностей між європейськими й українськими еколого-правовими вимогами до зон змішування під час скидання забруднюючих речовин та необхідність їх усунення у процесі імплементації.

This article examines the European environmental and legal institute for the regulation of discharge of pollutants from point sources into surface waters and the problems of its implementation in Ukrainian water legislation. It is determined that in current Ukrainian conditions the main European instrument of compliance with environmental quality standards with respect to EU priority pollutants is the mixing zones of returned water, from characteristics of which may be obtained normative (limit) restrictions on the discharge of priority substances so named emission limit values from water users. The use of mixing zones as a natural regulator of the discharge of priority substances to determine the environmental limit values ensures compliance with the requirements of the EU's main environmental directives. Currently, mixing zones is not de jure used as a legal regulator of the discharge of priority substances within the environmental and water laws of Ukraine. Mixing zones are used in Ukraine de facto as an engineering concept of the hydraulics of water bodies in methodical means for setting limit discharges of substances in order to comply with the maximum allowable concentrations of substances in water beyond the mixing zones. It is determined that the Ukrainian maximum allowable concentrations of substances into waters are principally different from the European environmental limit values as in terms of their intended purpose, as in form and content. For the priority implementation of the European environmental limit values of discharges into the Ukrainian water legislation, the following should be implemented: legally divide of the priority substances by their importance for water protection; define and including into the Water Code of Ukraine and into by-law acts the European notion of environmental quality standards as a criteria base for the limit values of polluting substances discharges; introduce a "list" approach to priority substances in regulation of discharge of pollutants based on the risk of adverse impacts of the priority substances; codify within the Water Code of Ukraine all requirements for the protection of waters from pollution which now included in various by-law acts. By comparing the legal sources of the European and Ukrainian regulation of discharge of pollutants by 14 main features, were determined the existence of significant differences between the European and Ukrainian environmental and legal requirements for the mixing zones at the discharge of priority substances and the need to eliminate these differences for implementation. ; У статті досліджено європейський еколого-правовий інститут регулювання скидання забруднюючих речовин із точкових джерел у поверхневі води та проблеми його імплементації в українське водне законодавство. Визначено, що в сучасних українських умовах головним європейським інструментом дотримання стандартів якості довкілля щодо пріоритетних для Європейського Союзу забруднюючих речовин є зони змішування зворотної води, за характеристиками яких мають встановлюватися нормативні (граничні) обмеження на скидання забруднюючих речовин: граничні значення виділення водокористувачами. Використання зон змішування як природного регулятора скидання пріоритетних забруднюючих речовин для визначення граничних значень скидів забезпечує дотримання вимог головних екологічних директив Європейського Союзу. Нині зони змішування як правовий регулятор скидання забруднюючих речовин в екологічному та водному законодавстві України de jure не використовуються. Зони змішування використовуються в Україні de facto як інженерне поняття гідравліки водних об'єктів у методичних засобах для встановлення граничних значень виділення речовин із метою дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій речовин у воді поза зонами змішування. Визначено, що українські граничні значення концентрацій принципово відрізняються від європейських стандартів якості довкілля за своїм цільовим призначенням, формою та змістом. Для першочергової імплементації європейського регулювання скидання забруднюючих речовин в українське водне законодавство треба здійснити в останньому законодавче поділення забруднюючих речовин за їхнім значенням для охорони вод; визначити та включити у Водний кодекс України та підзаконні акти європейське поняття стандарту якості довкілля як критеріальної бази регулювання скидання забруднюючих речовин; запровадити списковий підхід до предмета регулювання скидання забруднюючих речовин, виходячи з ризику шкідливого впливу забруднюючої речовини; кодифікувати вимоги щодо охорони вод від забруднення з різних актів у складі Водного кодексу України. Шляхом порівняння правових джерел європейського й українського регулювання скидання забруднюючих речовин за 14-ма головними ознаками визначено наявність значних відмінностей між європейськими й українськими еколого-правовими вимогами до зон змішування під час скидання забруднюючих речовин та необхідність їх усунення у процесі імплементації.