Suchergebnisse

Features of the formation of the Soviet myth of the World War II, thespecificity of its contenting by respective commemorative practices indifferent regions of Ukraine and Poland largely reflect the content ofinternal and foreign policy of the Soviet Union. Article provides the analysisof reasons for myths survivability, particular components of which are fixedthe minds as an essential attribute of memory about the war and theirexpression in the visual landscape of towns and villages. World War II inevery national narrative has different evaluation, which affects the contentand the official politics of memory. For the Russian Federation, as well as atits time for the Soviet Union, it is one of the key elements of the backboneof existence of «Super state», «State-peacemaker», «protector and liberatorof Slavic peoples» from fascism. The myth of the World War II and thevictory over fascism as a key event of the twentieth century, from the basicSoviet myth has turned into the equally important component of the antiUkrainian policy and propaganda of the Russian Federation in the «fightagainst fascism and banderism» and promotion of «Russian world». Thepeculiarity of historical policy implementation in modern Ukraine is the lackof consistency and its ambivalence that affects its content. Unlike Ukraine,in Poland, in fact since the late 80's there has been a clear trend to«divorce» with the Soviet past in all areas. However, the solving certaincontroversial issues, the resolution of the fate of monuments and landmarksis been adopted collectively, with the involvement of the public and representatives of various political camps. The elements of common culture of memory, including the respect for all the victims, rational arguments of expediency, are often dominating the ideological motives in disputes about the past. ; Proponowany artykuł skupia się na funkcjach tworzenia sowieckiegomitu Wielkiej Wojny Ojczyźnianej. Biorę się pod uwagę specyfika jego treści,która jest napełniona istotnymi praktykami pamiątkowymi w różnychregionach Ukrainy i Polski, która w czasach sowieckich była częścią tzw.socjalistycznego obozu i była pod silnym wpływem radzieckim. Autoranalizuje przyczyny przetrwania mitów, elementy których są ostateczniezapisywane w pamięci jako podstawowy atrybut pamięci o wydarzeniachwojny oraz ich wypowiedzi w wizualnym krajobrazie miast i wsi. Zwraca sięuwaga na różnice w postawach Polaków do pomników sowieckichprzywódców i generałów (I. Czerniachiwskiemu) i pochówkach radzieckichżołnierzy i oficerów. ; У запропонованій статті увага зосереджена на особливостяхформування радянського міфу про Велику вітчизняну війну.Розглядається специфіка його наповнення відповіднимикомеморативними практиками у різних регіонах України та Польщі, якав радянський період входила до так званого соціалістичного табору йперебувала під потужними радянськими впливами. Аналізуютьсяпричини живучості міфів, елементи яких із часом фіксуються усвідомості як невід'ємний атрибут пам'яті про події війни та їх візуальнівтілення в ландшафті міст та сіл. Зосереджена увага на відмінностях уставленні поляків до пам'ятників діячів радянської епохи та генералів, йзахороненням радянських солдатів та офіцерів.

The beginning of the modern nation-building is directly connected with imperial period of world history. Major continental empires - the Russian, Dual Monarchy Austro-Hungarian Ottoman - had different approaches in building their relations with representatives of "borderlands" in order to maximize their loyalty. However, these approaches failed as time went by and national movements were strengthening. The main result of WWI was destruction of the empires and creation of the first national states. In this article the author is trying to analyze the main reason for different results of the struggle for the creation of their own state by Poles and Ukrainians. ; Początki nowoczesnego tworzenia narodu są bezpośrednio związane z cesarskim okresem w historii świata. Wielkie kontynentalne imperia - Rosyjskie, Austro--Węgierskie, Osmańskie - próbowały różne sposoby, aby zbudować swoje stosunki z przedstawicielami "okolic" w celu maksymalizacji ich lojalności. Jednak te próby, jak pokazał czas i wzmocnienie ruchów narodowych, okazały się daremnymi. Głównymrezultatem I wojny światowej było ich niszczenie i stworzenie pierwszych państw narodowych. Niniejszy artykuł jest próbą, aby dowiedzieć się, co było głównym powodem różnych wyników walki o utworzenie własnego państwa Polaków i Ukraińców. ; Початок модерного націотворення безпосередньо пов'язаний ізімперським періодом світової історії. Великі континентальні імперії – Російська, Австро-Угорська, Османська – намагалися по-різномувибудовувати свої стосунки з представниками «околиць» з метоюзабезпечення їхньої максимальної лояльності. Проте ці спроби, якпоказав час та посилення національних рухів, виявилися марними.Головним результатом Першої світової війни стала їх руйнація тастворення перших національних держав. В статті здійснюєтьсяспроба з'ясувати, у чому полягала головна причина різних результатівборотьби за створення власної держави поляками та українцями.

The processes of nation- and state-building gain new ground in the conditions of the First World War, which led to the destruction of the continental empires. Such a component (determinant) as national military units is added to the traditional markers, without which it is difficult to imagine the outlined processes. It has been confirmed by time that their availability and level of combat effectiveness played a crucial role in modern state-building. The reasons for their creation and their role in each case had their unique contexts. However, they all became a compelling argument in defending the rights of national states to exist. In the conditions of the Russian Empire, as well as the formation of the Russian "democratic" model, it was virtually impossible to create a separate Ukrainian army. Confirmation of this fact was a significant resistance on the part of Russian senior command staff as well as mid-level officers. Notwithstanding the significant efforts by the Ukrainian activists to create and develop the army in the 1917-1920 period, the Ukrainian project at this stage could not be realized due to unfavorable political external and internal conditions. The Polish army, which ultimately became the main defensive and protective argument of the newly created state, had greater experience of autonomous existence. In the case of Poland and Czechoslovakia, the presence of powerful political leaders, around which military-political unity took place, worked in favor of the implementation of the state project. The Central States as well as Russia and France demonstrated significant interest in the creation and financial support of the Polish legions. This kind of competition for affection (supported by appropriate financial infusions, in particular from France) only contributed to the strengthening of the Polish legions, and provided moral support to its political leaders. In Ukrainian, Polish and Czechoslovakia cases both internal and external factors had worked and contributed to the creation of armies and independent states. Despite considerable similarity in the preconditions of creation and the factor of the Great War, the results of the state creation differed fundamentally in terms of success. ; Procesy narodowo- i państwowotwórcze zabrzmiały odnowa w warunkach Pierwszej wojny światowej, która doprowadziła do upadku imperiów kontynentalnych. Do tradycyjnych markerów, bez których trudno jest wyobrazić procesy określone, dołącza się i taki składnik jako wojskowe jednostki narodowe. Jak potwierdzono czasem, fakt ich istnienia i poziom zdolności bojowej odegrał nieostatnią rolę w nowoczesnym budowaniu państwowym. Przyczyny ich stworzenia i rolę w każdym konkretnym wypadku mieli swoje konteksty. Jednak wszystkie one stały ważnym argumentem w obronie praw na zaistnienie państw narodowych. W wypadku ukraińskim, polskim, czechosłowackim wewnętrzne, tak i zewnętrzne faktory wspierały kształcenie armii i państw narodowych. Wbrew znacznego podobieństwa w warunkach wstępnych stworzenia, faktora Wielkiej wojny, wyniki państwowotwórczości kardynalnie się różniły poziomem skuteczności ; Процеси націо- та державотворення набули нового звучання в умовах Першої світової війни, яка призвела до руйнації континентальних імперій. До традиційних маркерів, без яких складно уявити окреслені процеси, додається й така складова як національні військові частини. Як підтвердив час, факт їх наявності та рівень боєздатності відіграв не останню роль у модерному державотворенні. Причини їх створення та роль у кожному конкретному випадку мали свої контексти. Однак всі вони стали вагомим аргументом у відстоюванні прав на існування національних держав. В українському, польському та чехословацькому випадку спрацювали як внутрішні, так і зовнішні фактори, які сприяли формуванню армій та незалежних держав. Попри значну подібність в передумовах створення, фактору Великої війни, результати державотворення кардинально відрізнялись за рівнем успішності.

The processes of nation- and state-building gain new ground in the conditions of the First World War, which led to the destruction of the continental empires. Such a component (determinant) as national military units is added to the traditional markers, without which it is difficult to imagine the outlined processes. It has been confirmed by time that their availability and level of combat effectiveness played a crucial role in modern state-building. The reasons for their creation and their role in each case had their unique contexts. However, they all became a compelling argument in defending the rights of national states to exist. In the conditions of the Russian Empire, as well as the formation of the Russian "democratic" model, it was virtually impossible to create a separate Ukrainian army. Confirmation of this fact was a significant resistance on the part of Russian senior command staff as well as mid-level officers. Notwithstanding the significant efforts by the Ukrainian activists to create and develop the army in the 1917-1920 period, the Ukrainian project at this stage could not be realized due to unfavorable political external and internal conditions. The Polish army, which ultimately became the main defensive and protective argument of the newly created state, had greater experience of autonomous existence. In the case of Poland and Czechoslovakia, the presence of powerful political leaders, around which military-political unity took place, worked in favor of the implementation of the state project. The Central States as well as Russia and France demonstrated significant interest in the creation and financial support of the Polish legions. This kind of competition for affection (supported by appropriate financial infusions, in particular from France) only contributed to the strengthening of the Polish legions, and provided moral support to its political leaders. In Ukrainian, Polish and Czechoslovakia cases both internal and external factors had worked and contributed to the creation of armies and independent states. Despite considerable similarity in the preconditions of creation and the factor of the Great War, the results of the state creation differed fundamentally in terms of success. ; Procesy narodowo- i państwowotwórcze zabrzmiały odnowa w warunkach Pierwszej wojny światowej, która doprowadziła do upadku imperiów kontynentalnych. Do tradycyjnych markerów, bez których trudno jest wyobrazić procesy określone, dołącza się i taki składnik jako wojskowe jednostki narodowe. Jak potwierdzono czasem, fakt ich istnienia i poziom zdolności bojowej odegrał nieostatnią rolę w nowoczesnym budowaniu państwowym. Przyczyny ich stworzenia i rolę w każdym konkretnym wypadku mieli swoje konteksty. Jednak wszystkie one stały ważnym argumentem w obronie praw na zaistnienie państw narodowych. W wypadku ukraińskim, polskim, czechosłowackim wewnętrzne, tak i zewnętrzne faktory wspierały kształcenie armii i państw narodowych. Wbrew znacznego podobieństwa w warunkach wstępnych stworzenia, faktora Wielkiej wojny, wyniki państwowotwórczości kardynalnie się różniły poziomem skuteczności ; Процеси націо- та державотворення набули нового звучання в умовах Першої світової війни, яка призвела до руйнації континентальних імперій. До традиційних маркерів, без яких складно уявити окреслені процеси, додається й така складова як національні військові частини. Як підтвердив час, факт їх наявності та рівень боєздатності відіграв не останню роль у модерному державотворенні. Причини їх створення та роль у кожному конкретному випадку мали свої контексти. Однак всі вони стали вагомим аргументом у відстоюванні прав на існування національних держав. В українському, польському та чехословацькому випадку спрацювали як внутрішні, так і зовнішні фактори, які сприяли формуванню армій та незалежних держав. Попри значну подібність в передумовах створення, фактору Великої війни, результати державотворення кардинально відрізнялись за рівнем успішності.

The sphere of historical politics holds a prominent place not only in domestic state processes, but also largely determines the content of foreign policy. Attempts to turn history into an instrument of realization of political ambitions became a hallmark of our time. Despite the predictions of scientists and publicists about the end of the era of national powers, we all have witnessed an increase in nationalist tendencies. How important in such conditions is the strengthening of ethnocentrism from so-called «titular» nations in the preservation of the traditions of multiculturalism, the creation of conditions for tolerant and benevolent coexistence of representatives of different ethnic groups? What role in these processes plays renaming the streets and creating new / «old» / «mentioned» memory locations? What role do communities play, and which state institutions are ultimately addressing the issue of renaming streets and naming of toponymic objects? The article offers answers to questions, (although some of them remain open),the features of the implementation commemorative practices in Ukraine and Poland. Remembrance and oblivion take on their own roles in the historical policy of these two countries. Their interaction depends on a defined ideological paradigm or «political agenda». Within those, everything that does not fit into defined criteria of identity, tradition, or ideological settings, falls into the mechanisms ofoblivion. Polish and Ukrainian urban culture in the historical sense unites the Jewish component. The article compares the situation of preservation / rebuilding of Jewish places of memory in two countries, as well as Polish places of memory in the case of Ukrainian cities. ; Sfera polityki historycznej posiada zauważalne miejsce nie tylko w wewnętrznych procesach państwowych, w znacznej mierze ona kształtuje treść polityki zewnętrznej. Dążenia przekształcić historię na narzędzie realizacji ambicji politycznych stało cechą naszego czasu. Wbrew prognozą uczonych i publicystów odnośnie zakończenia ery państw narodowych, my wszyscy zostali świadkami wzmocnienia tendencji nacjonalistycznych. O ile ważnym w podobnych warunkach wzmocnienie etnocentryzmu ze strony tak zwanych «narodów tytułowych» jest zachowanie tradycji polikulturowości, stworzenie warunków tolerującego a życzliwego współistnienia różnych grup etnicznych? Jaką rolę w tych procesach posiada zmiana nazw ulic oraz stworzenie nowych / «dawnich» / «wspomnianych» miejsc pamięci? Jaką rolę odgrywają gromady, a jaką instytucji państwowe w ostatecznym rozstrzygnięciu kwestii zmiany nazw ulic a markowanie obiektów toponimicznych? W artykule zaproponowano odpowiedzi na postawione pytania, (chociaż niektórzy z nich zostają się otwartymi), rozpatrują się szczegóły realizacji praktyk kommemoratywnych w Ukrainie i w Polsce. ; Сфера історичної політики посідає помітне місце не лише у внутрішньодержавних процесах, значною мірою вона визначає й зміст зовнішньої політики. Намагання перетворити історію на інструмент реалізації політичних амбіцій стало ознакою нашого часу. Попри прогнози вчених та публіцистів про завершення ери національних держав, ми всі стали свідками посилення націоналістичних тенденцій. Наскільки важливим в подібних умовах посилення етноцентризму з боку так званих «титульних» націй є збереження традицій полікультурності, створення умов толерантного та доброзичливого співіснування представників різних етнічних груп? Яку роль у цих процесах посідає перейменування вулиць та створення нових/«старих»/«згаданих» місць пам'яті? Яку роль відіграють громади, а яку державні інституції в остаточному вирішенні питання перейменування вулиць та маркування топонімічних об'єктів? В статті пропонуються відповіді на поставлені питання,(хоча, деякі з них залишаються відкритими), розглядаються особливості реалізації комеморативних практик в Україні та Польщі.