Search results

The article deals with the investigation of the political and legal bases of Slovak foreign policy towards the region of Central Europe since 1993. The author analyses documents of the Ministry of Foreign and European affairs of the Slovak Republic, manifestos of the government, bilateral agreements between the Slovak Republic and neighbour countries. Important geopolitical transformations of the late twentieth century changed the role of Central Europe in world politics. Collapse of communism and dissolution of the Soviet Union launched the formation of the new system of relations between the countries of the region. Slovak foreign policy towards the region of Central Europe since 1993 was influenced by the relations of the political elites with such important international actors as Russia, the USA and the EU. During V. Meciar's rule, the country focused mainly on cooperation with Russia, while the Czech Republic, Poland, and Hungary were actively implementing reforms and moving confidently toward European integration. After 1998 parliamentary elections new democratic government accelerated the proсess of integration into the EU and NATO. During this period, cooperation within the Visegrad Group was also intensified. This period is characterized by improved relations with Hungary. The active support of neighboring countries has allowed Slovakia to make a number of important changes in all spheres of life in a short period of time. The accession of the Slovak Republic to the EU and NATO in 2004 finally changed the format of relation with Russia and laid the foundations for a new format of cooperation between the Visegrad Four countries. National governments have focused mainly on solving their own problems, and multilateral cooperation is mainly realized within pan-European projects.Keywords: foreign policy; the Slovak Republic; Central Europe; the Visegrad Group; manifesto of the government of the Slovak Republic. ; У статті розглядаються політичні та правові основи зовнішньої політики Словаччини щодо регіону Центральної Європи з 1993 р. Автори аналізують документи міністерства закордонних та європейських справ Словацької Республіки, маніфести уряду, двосторонні угоди між Словацькою Республікою та сусідніми країнами. На зовнішню політику Словаччини щодо регіону Центральної Європи з 1993 року вплинули відносини політичних еліт з такими важливими міжнародними акторами, як Росія, США та ЄС. Приєднання Словацької Республіки до ЄС та НАТО у 2004 році остаточно змінило формат відносин з Росією та заклало основи нового формату співпраці між країнами Вишеградської четвірки.Ключові слова: Словацька Республіка; Центральна Європа; регіональна зовнішня політика, Вишеградська четвірка, програма дій уряду.

The article deals with the investigation of the political and legal bases of Slovak foreign policy towards the region of Central Europe since 1993. The author analyses documents of the Ministry of Foreign and European affairs of the Slovak Republic, manifestos of the government, bilateral agreements between the Slovak Republic and neighbour countries. Important geopolitical transformations of the late twentieth century changed the role of Central Europe in world politics. Collapse of communism and dissolution of the Soviet Union launched the formation of the new system of relations between the countries of the region. Slovak foreign policy towards the region of Central Europe since 1993 was influenced by the relations of the political elites with such important international actors as Russia, the USA and the EU. During V. Meciar's rule, the country focused mainly on cooperation with Russia, while the Czech Republic, Poland, and Hungary were actively implementing reforms and moving confidently toward European integration. After 1998 parliamentary elections new democratic government accelerated the proсess of integration into the EU and NATO. During this period, cooperation within the Visegrad Group was also intensified. This period is characterized by improved relations with Hungary. The active support of neighboring countries has allowed Slovakia to make a number of important changes in all spheres of life in a short period of time. The accession of the Slovak Republic to the EU and NATO in 2004 finally changed the format of relation with Russia and laid the foundations for a new format of cooperation between the Visegrad Four countries. National governments have focused mainly on solving their own problems, and multilateral cooperation is mainly realized within pan-European projects.Keywords: foreign policy; the Slovak Republic; Central Europe; the Visegrad Group; manifesto of the government of the Slovak Republic. ; У статті розглядаються політичні та правові основи зовнішньої політики Словаччини щодо регіону Центральної Європи з 1993 р. Автори аналізують документи міністерства закордонних та європейських справ Словацької Республіки, маніфести уряду, двосторонні угоди між Словацькою Республікою та сусідніми країнами. На зовнішню політику Словаччини щодо регіону Центральної Європи з 1993 року вплинули відносини політичних еліт з такими важливими міжнародними акторами, як Росія, США та ЄС. Приєднання Словацької Республіки до ЄС та НАТО у 2004 році остаточно змінило формат відносин з Росією та заклало основи нового формату співпраці між країнами Вишеградської четвірки.Ключові слова: Словацька Республіка; Центральна Європа; регіональна зовнішня політика, Вишеградська четвірка, програма дій уряду.

In the article, the authors investigate the peculiarities of the state-legal status of Slovakia within the revived Czechoslovak Republic (September 1944 – April 1945). The principles of historicism and effectiveness were applied as the main working principles to achieve and implement the goals of the research. They were supported by the following research methods: general scientific development and synthesis, retrospection and comparison, description, and modeling. The authors of the article conclude that the transitional state of the revived Czechoslovakia led to the fact that the Slovak authorities, primarily the Slovak National Council, at the turn of 1944 – 1945 had a relative autonomy and a slightly wider field of legislative and executive activity. However, it did not go beyond self-government. The Kosice government program has become a kind of compromise between supporters of a federal and unitary state. The Slovak People's Republic recognized itself as a representative of the Slovak people and the bearer of state power in Slovakia. Still, the asymmetric model of the state legal system of the Czechoslovak Republic was recognized. Subsequently, by its decision of April 21, 1945, the SPR restricted its engagement somewhat, abandoning the exclusivity of its legislative and executive jurisdiction in Slovakia. The unique state-legal position of Slovakia in Czechoslovakia at this time gave reason to count on the successful reform of the union of the Czech and Slovak peoples on the principle of "equal with equal." ; У статті автори досліджують особливості державно-правового становища Словаччини у відродженій Чехословацькій республіці (вересень 1944 – квітень 1945 рр.). Для досягнення мети та виконання поставлених завдань вихідними принципами роботи обрано принципи історизму та об'єктивності. На них спираються такі методи дослідження: загальнонаукового аналізу та синтезу, ретроспекції та порівняння, описовий та моделювання. Автори статті доходять висновку, що перехідний стан відродженої ЧСР дозволив словацьким органам влади, передусім Словацькій національній раді, на рубежі 1944 – 1945 рр. мати відносну самостійність і дещо ширше поле законодавчої та виконавчої діяльності. Однак вона не виходила за рамки самоврядності. Особливе державно-правове становище Словаччини в складі ЧСР у цей час давало підстави розраховувати на успішне реформування союзу чеського і словацького народів на принципі «рівний з рівним».

In the article, the authors investigate the peculiarities of the state-legal status of Slovakia within the revived Czechoslovak Republic (September 1944 – April 1945). The principles of historicism and effectiveness were applied as the main working principles to achieve and implement the goals of the research. They were supported by the following research methods: general scientific development and synthesis, retrospection and comparison, description, and modeling. The authors of the article conclude that the transitional state of the revived Czechoslovakia led to the fact that the Slovak authorities, primarily the Slovak National Council, at the turn of 1944 – 1945 had a relative autonomy and a slightly wider field of legislative and executive activity. However, it did not go beyond self-government. The Kosice government program has become a kind of compromise between supporters of a federal and unitary state. The Slovak People's Republic recognized itself as a representative of the Slovak people and the bearer of state power in Slovakia. Still, the asymmetric model of the state legal system of the Czechoslovak Republic was recognized. Subsequently, by its decision of April 21, 1945, the SPR restricted its engagement somewhat, abandoning the exclusivity of its legislative and executive jurisdiction in Slovakia. The unique state-legal position of Slovakia in Czechoslovakia at this time gave reason to count on the successful reform of the union of the Czech and Slovak peoples on the principle of "equal with equal." ; У статті автори досліджують особливості державно-правового становища Словаччини у відродженій Чехословацькій республіці (вересень 1944 – квітень 1945 рр.). Для досягнення мети та виконання поставлених завдань вихідними принципами роботи обрано принципи історизму та об'єктивності. На них спираються такі методи дослідження: загальнонаукового аналізу та синтезу, ретроспекції та порівняння, описовий та моделювання. Автори статті доходять висновку, що перехідний стан відродженої ЧСР дозволив словацьким органам влади, передусім Словацькій національній раді, на рубежі 1944 – 1945 рр. мати відносну самостійність і дещо ширше поле законодавчої та виконавчої діяльності. Однак вона не виходила за рамки самоврядності. Особливе державно-правове становище Словаччини в складі ЧСР у цей час давало підстави розраховувати на успішне реформування союзу чеського і словацького народів на принципі «рівний з рівним».

In the article, the authors analyse the issues of Ukraine's strategic cooperation and new opportunities for this country in the international arena, of historiographical analysis of the main results of studying Ukraine's participation in cross-border cooperation, identifying gaps in the study of the issue and the substantiation of the perspective directions of further scientific research. At the same time, the attention is focused on the historiographical interpretations of the Carpathian Euroregions' experience. It is understandable that the special place in this system of Ukraine's international relations with the neighbouring Central European states is cross-border cooperation, which is of more mass, unformalized and multifaceted nature than the cooperation of central governmental structures.It was noted that cross-border cooperation is not only an important component of good-neighbourly relations and strategic partnership of Ukraine and Central European states, but also an effective means of promoting Ukraine's aspirations as to its accession to the EU, a practical mechanism for applying European standards at the level of neighbouring countries' border regions.First of all, it is noted that the analysis of numerous publications of Ukrainian and foreign authors shows that the beginning of the European traditions of cross-border cooperation is associated with the country leaders' awareness of the need to eliminate border barriers as a demarcation line and join efforts to develop traditionally depressed border areas with underdeveloped infrastructure, high unemployment, difficult environmental situation, and dates back to the middle of the XXth century.And yet, while scientists, politicians and government officials evaluate the current level of this kind of interaction among the states of Central and Eastern Europe rather ambiguously, scientific and public opinion is exceptionally positively coherent as far as the prospects of this interaction are concerned. Different aspects of cross-border cooperation among the states of the region continue to cause steady scientific and practical interest, invariably being in the centre of attention of an increasing number of researchers, as well as politicians and statesmen. ; У статті автори висвітлюють питання стратегічного співробітництва України та нових можливостей для нашої держави на міжнародній арені, історіографічного аналізу основних результатів дослідження участі України у транскордонному співробітництві, виявлення прогалин у вивченні проблеми та обґрунтування перспективних напрямів подальших наукових студій. При цьому головну увагу приділено історіографічним інтерпретаціям досвіду діяльності Карпатського єврорегіону. Зрозумілим є той факт, що особливе місце в системі міжнародних відносин України із сусідніми державами Центральної Європи посідає транскордонне співробітництво, яке є більш масовим, не заформалізованим і багатогранним, ніж співпраця центральних державних структур.Відзначено, що транскордонне співробітництво є не лише важливою складовою добросусідських відносин і стратегічного партнерства України та центральноєвропейських держав, але й ефективним засобом прискорення європейської інтеграції України, практичним механізмом застосування європейських стандартів на рівні прикордонних регіонів сусідніх держав.Аналіз численних публікацій українських та зарубіжних авторів свідчить, що початок європейських традицій транскордонної взаємодії науковці пов'язують з усвідомленням керівництвом держав необхідності ліквідувати кордонні бар'єри як лінії розподілу та поєднати зусилля для розвитку традиційно депресивних прикордонних територій із недостатньо розвинутою інфраструктурою, високим рівнем безробіття, складним екологічним становищем і датують їх серединою XX століття.І все ж, якщо теперішній рівень такого роду взаємодії держав Центрально-Східної Європи оцінюється доволі неоднозначно, то на рахунок її перспективності наукова й громадська думка є винятково позитивно злагодженою. Різні аспекти транскордонної взаємодії держав регіону продовжують викликати стійкий науковий і практичний інтерес, незмінно перебуваючи у полі зору дедалі більшого числа дослідників, а також політиків і державних діячів.

In the article, the authors analyse the issues of Ukraine's strategic cooperation and new opportunities for this country in the international arena, of historiographical analysis of the main results of studying Ukraine's participation in cross-border cooperation, identifying gaps in the study of the issue and the substantiation of the perspective directions of further scientific research. At the same time, the attention is focused on the historiographical interpretations of the Carpathian Euroregions' experience. It is understandable that the special place in this system of Ukraine's international relations with the neighbouring Central European states is cross-border cooperation, which is of more mass, unformalized and multifaceted nature than the cooperation of central governmental structures.It was noted that cross-border cooperation is not only an important component of good-neighbourly relations and strategic partnership of Ukraine and Central European states, but also an effective means of promoting Ukraine's aspirations as to its accession to the EU, a practical mechanism for applying European standards at the level of neighbouring countries' border regions.First of all, it is noted that the analysis of numerous publications of Ukrainian and foreign authors shows that the beginning of the European traditions of cross-border cooperation is associated with the country leaders' awareness of the need to eliminate border barriers as a demarcation line and join efforts to develop traditionally depressed border areas with underdeveloped infrastructure, high unemployment, difficult environmental situation, and dates back to the middle of the XXth century.And yet, while scientists, politicians and government officials evaluate the current level of this kind of interaction among the states of Central and Eastern Europe rather ambiguously, scientific and public opinion is exceptionally positively coherent as far as the prospects of this interaction are concerned. Different aspects of cross-border cooperation among the states of the region continue to cause steady scientific and practical interest, invariably being in the centre of attention of an increasing number of researchers, as well as politicians and statesmen. ; У статті автори висвітлюють питання стратегічного співробітництва України та нових можливостей для нашої держави на міжнародній арені, історіографічного аналізу основних результатів дослідження участі України у транскордонному співробітництві, виявлення прогалин у вивченні проблеми та обґрунтування перспективних напрямів подальших наукових студій. При цьому головну увагу приділено історіографічним інтерпретаціям досвіду діяльності Карпатського єврорегіону. Зрозумілим є той факт, що особливе місце в системі міжнародних відносин України із сусідніми державами Центральної Європи посідає транскордонне співробітництво, яке є більш масовим, не заформалізованим і багатогранним, ніж співпраця центральних державних структур.Відзначено, що транскордонне співробітництво є не лише важливою складовою добросусідських відносин і стратегічного партнерства України та центральноєвропейських держав, але й ефективним засобом прискорення європейської інтеграції України, практичним механізмом застосування європейських стандартів на рівні прикордонних регіонів сусідніх держав.Аналіз численних публікацій українських та зарубіжних авторів свідчить, що початок європейських традицій транскордонної взаємодії науковці пов'язують з усвідомленням керівництвом держав необхідності ліквідувати кордонні бар'єри як лінії розподілу та поєднати зусилля для розвитку традиційно депресивних прикордонних територій із недостатньо розвинутою інфраструктурою, високим рівнем безробіття, складним екологічним становищем і датують їх серединою XX століття.І все ж, якщо теперішній рівень такого роду взаємодії держав Центрально-Східної Європи оцінюється доволі неоднозначно, то на рахунок її перспективності наукова й громадська думка є винятково позитивно злагодженою. Різні аспекти транскордонної взаємодії держав регіону продовжують викликати стійкий науковий і практичний інтерес, незмінно перебуваючи у полі зору дедалі більшого числа дослідників, а також політиків і державних діячів

In the article, the authors analyse the issues of Ukraine's strategic cooperation and new opportunities for this country in the international arena, of historiographical analysis of the main results of studying Ukraine's participation in cross-border cooperation, identifying gaps in the study of the issue and the substantiation of the perspective directions of further scientific research. At the same time, the attention is focused on the historiographical interpretations of the Carpathian Euroregions' experience. It is understandable that the special place in this system of Ukraine's international relations with the neighbouring Central European states is cross-border cooperation, which is of more mass, unformalized and multifaceted nature than the cooperation of central governmental structures.It was noted that cross-border cooperation is not only an important component of good-neighbourly relations and strategic partnership of Ukraine and Central European states, but also an effective means of promoting Ukraine's aspirations as to its accession to the EU, a practical mechanism for applying European standards at the level of neighbouring countries' border regions.First of all, it is noted that the analysis of numerous publications of Ukrainian and foreign authors shows that the beginning of the European traditions of cross-border cooperation is associated with the country leaders' awareness of the need to eliminate border barriers as a demarcation line and join efforts to develop traditionally depressed border areas with underdeveloped infrastructure, high unemployment, difficult environmental situation, and dates back to the middle of the XXth century.And yet, while scientists, politicians and government officials evaluate the current level of this kind of interaction among the states of Central and Eastern Europe rather ambiguously, scientific and public opinion is exceptionally positively coherent as far as the prospects of this interaction are concerned. Different aspects of cross-border cooperation among the states of the region continue to cause steady scientific and practical interest, invariably being in the centre of attention of an increasing number of researchers, as well as politicians and statesmen. ; У статті автори висвітлюють питання стратегічного співробітництва України та нових можливостей для нашої держави на міжнародній арені, історіографічного аналізу основних результатів дослідження участі України у транскордонному співробітництві, виявлення прогалин у вивченні проблеми та обґрунтування перспективних напрямів подальших наукових студій. При цьому головну увагу приділено історіографічним інтерпретаціям досвіду діяльності Карпатського єврорегіону. Зрозумілим є той факт, що особливе місце в системі міжнародних відносин України із сусідніми державами Центральної Європи посідає транскордонне співробітництво, яке є більш масовим, не заформалізованим і багатогранним, ніж співпраця центральних державних структур.Відзначено, що транскордонне співробітництво є не лише важливою складовою добросусідських відносин і стратегічного партнерства України та центральноєвропейських держав, але й ефективним засобом прискорення європейської інтеграції України, практичним механізмом застосування європейських стандартів на рівні прикордонних регіонів сусідніх держав.Аналіз численних публікацій українських та зарубіжних авторів свідчить, що початок європейських традицій транскордонної взаємодії науковці пов'язують з усвідомленням керівництвом держав необхідності ліквідувати кордонні бар'єри як лінії розподілу та поєднати зусилля для розвитку традиційно депресивних прикордонних територій із недостатньо розвинутою інфраструктурою, високим рівнем безробіття, складним екологічним становищем і датують їх серединою XX століття.І все ж, якщо теперішній рівень такого роду взаємодії держав Центрально-Східної Європи оцінюється доволі неоднозначно, то на рахунок її перспективності наукова й громадська думка є винятково позитивно злагодженою. Різні аспекти транскордонної взаємодії держав регіону продовжують викликати стійкий науковий і практичний інтерес, незмінно перебуваючи у полі зору дедалі більшого числа дослідників, а також політиків і державних діячів.