Suchergebnisse

Problem setting. Assessments of perception and attitude towards corruption are the basis of most of the monitoring of anticorruption potential in the world as well as in Ukraine. They are most often the subject of scientific discourse. However, unresolved issues are related not so much to the measurement as to the factors that determine the peculiarities of the perception of corruption.Analysis of actual research. The problem of corruption was widely studied in the works of such prominent Western scholars as G. Broadman, G. Davos, D. Kaufman, P. Mauro, V. Miller, S. Rose-Exerman, V. Dances, E. Tebaldi, J. Helman, M. Horton et al. Among the Russian and Ukrainian researchers, corruption problems should be mentioned by L. Bagryi- Shakhmatov, O. Baranovsky, A. Bovu, Y. Kuzminov, M. Melnyk, T. Koshechkin and others like that. Issues of effective prevention and counteraction of corruption, implementation of anticorruption policy, cooperation between civil society and authorities in combating corruption were investigated by Ukrainian researchers such as VMartynenko, A. Mikhnenko, E. Makarenko, S. Kravchenko, O. Sosnin, Yu. Kannish, E. Nevmerzhitsky and many others.The purpose of this article is the analysis the factors that determine the peculiarities of perceptions of corruption in Ukraine and thus explain the phenomenon of low anti­corruption potential.Presenting the main material. Corruption counteraction requires definite and consistent ideas about the essence and forms of corrupt behavior. In other words, in the course of development and implementation of a national anticorruption policy, it is important to consider existing standards or stereotypes in the understanding of corruption. People rely on such standards in their assessments of various dimensions of corruption, which, sometimes, differ from a legislative vision of the essence and forms of corruption entirely. In the countries where the process of implementation of the international anticorruption conventions containing fundamental or model descriptions of elements of corruption crimes has not been completed, the picture is even more complicated. For instance, prior to June 2009 (the first attempt to pass «the anticorruption package»), only an insignificant number of administrative offences was classified as corruption under the Ukrainian law. At the same time, various types of actions were regarded as corruption both by the public and by politicians.From a legal standpoint, there is presumed knowledge of the law. In other words, for the purposes of law enforcement, it is presumed that every citizen is aware of the types of actions that are considered corruption crimes or administrative corruption offences in a given society. However, social reality considerably deviates from the regulatory model of the anticorruption laws. Besides, the problem in this case is much more complex than a mere knowledge of respective legal provisions.Conclusions. In the public opinion, corruption may take various forms; and a model described in an anticorruption law is not always acceptable for people. Moreover, there are types of actions that look like corruption but are not corruption from a legal perspective; conversely, circumstances that may not look corrupt atfirst sight are corruption under the law. It is very important to determine how respondents understand corruption and how they distinguish its various forms in specific everyday situations. From a socio cultural perspective, perceived assessments of corruption depend on the public conceptions of corruption.The problem has received essentially no attention in the studies conducted in Ukraine. To an extent, an explanation could be that there were no legal experts in the research groups carrying these surveys out and that the conceptions of sociologists in respect of corruption were, at best, incomplete or superficial, because they covered only most common forms of corrupt conduct, i.e. bribery and abuse of power. Legal subtleties associated with the definition of offenders, elements of crime, types of liability and correlation between moral and legal aspects etc. have been left without attention of the methodology designers.In this case, these findings could be used as «background information» in the interpretation offindings received in respect of the public perceptions of corruption and the extent of involvement in corrupt relations. ; Оценки восприятия и отношения к коррупции являются основой большинства мониторингов антикоррупционного потенциала как в мире, так и в Украине. Имен­но они чаще всего становятся предметом научного дискурса. Вместе с тем, нерешенным остается вопрос, связанный не столько с измерением, сколько с фак­торами, которые обуславливают особенности восприятия коррупции. В статье проанализированы факторы, обусловливающие особенности восприятия коррупции в Украине и объясняющие феномен низкого антикоррупционного потенциала. ; Оцінки сприйняття та ставлення до корупції, як елемент масової свідомості, є основою більшості моніторингів корупції як у світі, так і в Україні. Саме вони найчастіше є предметом наукового дискурсу. Проте невирішеними є питання, що пов'язані не стільки з вимірюванням, скільки з чинниками, що обумовлюють осо­бливості сприйняття корупції. В статті проаналізовано чинники, що зумовлюють особливості сприйняття корупції в Україні і, таким чином, пояснюють феномен низького антикорупційного потенціалу.

Problem setting. Assessments of perception and attitude towards corruption are the basis of most of the monitoring of anticorruption potential in the world as well as in Ukraine. They are most often the subject of scientific discourse. However, unresolved issues are related not so much to the measurement as to the factors that determine the peculiarities of the perception of corruption.Analysis of actual research. The problem of corruption was widely studied in the works of such prominent Western scholars as G. Broadman, G. Davos, D. Kaufman, P. Mauro, V. Miller, S. Rose-Exerman, V. Dances, E. Tebaldi, J. Helman, M. Horton et al. Among the Russian and Ukrainian researchers, corruption problems should be mentioned by L. Bagryi- Shakhmatov, O. Baranovsky, A. Bovu, Y. Kuzminov, M. Melnyk, T. Koshechkin and others like that. Issues of effective prevention and counteraction of corruption, implementation of anticorruption policy, cooperation between civil society and authorities in combating corruption were investigated by Ukrainian researchers such as VMartynenko, A. Mikhnenko, E. Makarenko, S. Kravchenko, O. Sosnin, Yu. Kannish, E. Nevmerzhitsky and many others.The purpose of this article is the analysis the factors that determine the peculiarities of perceptions of corruption in Ukraine and thus explain the phenomenon of low anti­corruption potential.Presenting the main material. Corruption counteraction requires definite and consistent ideas about the essence and forms of corrupt behavior. In other words, in the course of development and implementation of a national anticorruption policy, it is important to consider existing standards or stereotypes in the understanding of corruption. People rely on such standards in their assessments of various dimensions of corruption, which, sometimes, differ from a legislative vision of the essence and forms of corruption entirely. In the countries where the process of implementation of the international anticorruption conventions containing fundamental or model descriptions of elements of corruption crimes has not been completed, the picture is even more complicated. For instance, prior to June 2009 (the first attempt to pass «the anticorruption package»), only an insignificant number of administrative offences was classified as corruption under the Ukrainian law. At the same time, various types of actions were regarded as corruption both by the public and by politicians.From a legal standpoint, there is presumed knowledge of the law. In other words, for the purposes of law enforcement, it is presumed that every citizen is aware of the types of actions that are considered corruption crimes or administrative corruption offences in a given society. However, social reality considerably deviates from the regulatory model of the anticorruption laws. Besides, the problem in this case is much more complex than a mere knowledge of respective legal provisions.Conclusions. In the public opinion, corruption may take various forms; and a model described in an anticorruption law is not always acceptable for people. Moreover, there are types of actions that look like corruption but are not corruption from a legal perspective; conversely, circumstances that may not look corrupt atfirst sight are corruption under the law. It is very important to determine how respondents understand corruption and how they distinguish its various forms in specific everyday situations. From a socio cultural perspective, perceived assessments of corruption depend on the public conceptions of corruption.The problem has received essentially no attention in the studies conducted in Ukraine. To an extent, an explanation could be that there were no legal experts in the research groups carrying these surveys out and that the conceptions of sociologists in respect of corruption were, at best, incomplete or superficial, because they covered only most common forms of corrupt conduct, i.e. bribery and abuse of power. Legal subtleties associated with the definition of offenders, elements of crime, types of liability and correlation between moral and legal aspects etc. have been left without attention of the methodology designers.In this case, these findings could be used as «background information» in the interpretation offindings received in respect of the public perceptions of corruption and the extent of involvement in corrupt relations. ; Оценки восприятия и отношения к коррупции являются основой большинства мониторингов антикоррупционного потенциала как в мире, так и в Украине. Имен­но они чаще всего становятся предметом научного дискурса. Вместе с тем, нерешенным остается вопрос, связанный не столько с измерением, сколько с фак­торами, которые обуславливают особенности восприятия коррупции. В статье проанализированы факторы, обусловливающие особенности восприятия коррупции в Украине и объясняющие феномен низкого антикоррупционного потенциала. ; Оцінки сприйняття та ставлення до корупції, як елемент масової свідомості, є основою більшості моніторингів корупції як у світі, так і в Україні. Саме вони найчастіше є предметом наукового дискурсу. Проте невирішеними є питання, що пов'язані не стільки з вимірюванням, скільки з чинниками, що обумовлюють осо­бливості сприйняття корупції. В статті проаналізовано чинники, що зумовлюють особливості сприйняття корупції в Україні і, таким чином, пояснюють феномен низького антикорупційного потенціалу.

The assessment of confidence in court is recognized as a measure of the rule of law. This approach is used in a variety of international and national practical tools for assessing democratic regimes. This article formulates the main principles of national monitoring of the level of confidence in court and the judicial system on the basis of the analysis, firstly, of the most famous international sociological methodologies and, secondly, the peculiarities of the current Ukrainian situation in this area. ; Оценка доверия к суду признана в качестве измерения верховенства права (правовластия). Такой подход применяется в различных международных и национальных практических инструментах оценки демократических режимов.В данной статье формулируются основания национального мониторинга уровня доверия к суду и судебной системе на основе анализа, во-первых, наиболее известных международных социологических методологий и, во-вторых, особенностей украинской ситуации в этой сфере. ; Постановка проблеми. Актуальність аналізу сучасного досвіду соціологічних оцінок рівня довіри до соціальних інститутів, зокрема, до суду, пов'язана з тим, що для більшості європейських країн стає все більш характерним такий парадокс масової свідомості: впевненість у суді та його рішеннях зменшується навіть в умовах підвищення ефективності, доступності, справедливості правосуддя, що зафіксовано у результатах соціологічних досліджень проблем судової реформи. Вимоги та очікування зростають (особливо серед більш освічених або соціально адаптованих категорій населення), й за таких умов існує ймовірність невідповідності темпів реформ та наявності позитивної динаміки довіри до суду.Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема довіри до політичних і правових інститутів стала однією з фундаментальних у дослідженнях Е. Дюркгейма, Ф. Фукуями, І. Ільїна, Ю. Готьє. Цей аспект є предметом інтересу сучасних як зарубіжних, такі українських вчених, серед яких П. Алберс, Д. Т. Дж. Сенюк, І. Лавріненко, Л. Москвич, О. Сердюк, М. Огай та ін.Метою даної статті є формулювання основних принципів національного моніторингу рівня довіри до суду та судової системи на основі аналізу, по-перше, найбільш відомих міжнародних соціологічних методологій, по-друге, особливостей поточної української ситуації в цій області.Виклад основного матеріалу. Зазначається, що поняття довіри прийнято розглядати на міжособистісному та інституційному рівні, причому у першому випадку простір довіри проявляється частіше, тоді як на інституційному рівні зростає недовіра, що зумовлює соціальну нестабільність.Аналізується міжнародний досвід оцінки рівня довіри до суду. Акцентується увага на європейських та американських методиках та інструмент аріях, які дозволяють можливість давати відповіді на чіткі питання щодо довіри/недовіри через окремі показники, не обмежуючись тільки фіксацією загальної оцінки.Зосереджується увага на національних інструментах. Зазначаються особливості українського контексту дослідження довіри до судової системи, серед яких наступні:по-перше, ситуація в Україні має ознаки «балансування на межі легітимності»; по-друге, в Україні все активніше в державне управління впроваджується стандарт оцінки ефективності через вимірювання рівня громадської довіри, що поступово витісняє суто бюрократичний підхід; по-третє, у стратегії реформування судочинства, судоустрою та суміжних інститутів на 2015-2020 роки вперше у сучасній історії України чітко визнано, що ключовим індикатором успішності судової реформи має бути довіра населення до суду, а елементом управління процесом реформ є моніторинг ситуації за цим показником.Висновки. Інституційна довіра може розглядатися як певний показник, що визначає соціальний добробут населення. Крім того, це важлива умова соціального спілкування, через яку досягається згода, розуміння та діалог сторін, а це стає можливим завдяки пошукам нових можливостей для подальшого розвитку.Зростання довіри до судової системи України є однією з задач судової системи, що визначена у стратегічних документах розвитку судової системи України за останні роки.Оцінка довіри до суду визнається мірою верховенства права. Цей підхід використовується в різних міжнародних та національних практичних інструментах оцінки демократичних режимів.

The assessment of confidence in court is recognized as a measure of the rule of law. This approach is used in a variety of international and national practical tools for assessing democratic regimes. This article formulates the main principles of national monitoring of the level of confidence in court and the judicial system on the basis of the analysis, firstly, of the most famous international sociological methodologies and, secondly, the peculiarities of the current Ukrainian situation in this area. ; Оценка доверия к суду признана в качестве измерения верховенства права (правовластия). Такой подход применяется в различных международных и национальных практических инструментах оценки демократических режимов.В данной статье формулируются основания национального мониторинга уровня доверия к суду и судебной системе на основе анализа, во-первых, наиболее известных международных социологических методологий и, во-вторых, особенностей украинской ситуации в этой сфере. ; Постановка проблеми. Актуальність аналізу сучасного досвіду соціологічних оцінок рівня довіри до соціальних інститутів, зокрема, до суду, пов'язана з тим, що для більшості європейських країн стає все більш характерним такий парадокс масової свідомості: впевненість у суді та його рішеннях зменшується навіть в умовах підвищення ефективності, доступності, справедливості правосуддя, що зафіксовано у результатах соціологічних досліджень проблем судової реформи. Вимоги та очікування зростають (особливо серед більш освічених або соціально адаптованих категорій населення), й за таких умов існує ймовірність невідповідності темпів реформ та наявності позитивної динаміки довіри до суду.Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема довіри до політичних і правових інститутів стала однією з фундаментальних у дослідженнях Е. Дюркгейма, Ф. Фукуями, І. Ільїна, Ю. Готьє. Цей аспект є предметом інтересу сучасних як зарубіжних, такі українських вчених, серед яких П. Алберс, Д. Т. Дж. Сенюк, І. Лавріненко, Л. Москвич, О. Сердюк, М. Огай та ін.Метою даної статті є формулювання основних принципів національного моніторингу рівня довіри до суду та судової системи на основі аналізу, по-перше, найбільш відомих міжнародних соціологічних методологій, по-друге, особливостей поточної української ситуації в цій області.Виклад основного матеріалу. Зазначається, що поняття довіри прийнято розглядати на міжособистісному та інституційному рівні, причому у першому випадку простір довіри проявляється частіше, тоді як на інституційному рівні зростає недовіра, що зумовлює соціальну нестабільність.Аналізується міжнародний досвід оцінки рівня довіри до суду. Акцентується увага на європейських та американських методиках та інструмент аріях, які дозволяють можливість давати відповіді на чіткі питання щодо довіри/недовіри через окремі показники, не обмежуючись тільки фіксацією загальної оцінки.Зосереджується увага на національних інструментах. Зазначаються особливості українського контексту дослідження довіри до судової системи, серед яких наступні:по-перше, ситуація в Україні має ознаки «балансування на межі легітимності»; по-друге, в Україні все активніше в державне управління впроваджується стандарт оцінки ефективності через вимірювання рівня громадської довіри, що поступово витісняє суто бюрократичний підхід; по-третє, у стратегії реформування судочинства, судоустрою та суміжних інститутів на 2015-2020 роки вперше у сучасній історії України чітко визнано, що ключовим індикатором успішності судової реформи має бути довіра населення до суду, а елементом управління процесом реформ є моніторинг ситуації за цим показником.Висновки. Інституційна довіра може розглядатися як певний показник, що визначає соціальний добробут населення. Крім того, це важлива умова соціального спілкування, через яку досягається згода, розуміння та діалог сторін, а це стає можливим завдяки пошукам нових можливостей для подальшого розвитку.Зростання довіри до судової системи України є однією з задач судової системи, що визначена у стратегічних документах розвитку судової системи України за останні роки.Оцінка довіри до суду визнається мірою верховенства права. Цей підхід використовується в різних міжнародних та національних практичних інструментах оцінки демократичних режимів.