Suchergebnisse

The subject of the paper is the negative stereotypes of elderly people, their characteristics as well as definitions of ageism. Stereotyped views are embedded into people's way of thinking that prevents changing negative implications into positive ones. The topic of the research is transformation of ageist' stereotypes in contemporary US drama. Nowadays there are a number of studies which elucidate favorable attitudes to ageing: one of them is the implementation of the concept of «successful ageing» into social, political and cultural practices in the USA. The goal of the present study is to define ageism and its stereotypes, outline the ideological origins of ageism, study the role of generational conflict as an impetus for ageism flourishing, and demonstrate the possibility to subvert negative stereotypes. The methods used are mixed: historical data processing, analyses of interdisciplinary resources (literary gerontology, social gerontology, age studies, age psychology, etc). The innovative solution lies in the application of interdisciplinary approach to close reading of drama texts. The results can be practical for classes of US literature and social gerontology. The findings of the paper inform of the possibility of positive transformations in representation of elderly people in fiction, namely in Theresa Rebeck's play «The Butterfly collection». ; В статье исследуются формы репрезентации пожилого возраста и старения, которые попадают под определение эйджистских. Значительное внимание уделено изучению стереотипов старости. Автор статьи освещает современные междисциплинарные практики, направленные на понимание геронтогенеза, его характеристик и динамики. Приведены примеры международных опытов с целью трансформации предубеждений против пожилого возраста и формирования позитивного мировоззрения о геронтогенезе (Турция, Франция, Канада, испаноговорящие страны, Британия, США). Прокомментировано использование концепции «успешного старения», обособлены еѐ положительные и отрицательные стороны. На примере образной системы пьесы американской женщины-драматурга Терезы Ребек «Коллекция бабочек» проиллюстрированы сдвиги в стереотипном изображении персонажей пожилого возраста в качестве протагонистов и формы негативной само-стереотипизации, что свидетельствует о проявлении ейджизма. ; У статті досліджено форми репрезентації похилого віку та старіння, які визначаються як ейджистські. Значну увагу приділено вивченню стереотипів старості. Авторка статті висвітлює сучасні міждисциплінарні практики, спрямовані на розуміння геронтогенезу, його характеристик та динаміки. Наводяться приклади міжнародних дослідів з метою трансформації упереджень щодо похилого віку та формування позитивного іміджу геронтогенезу (Туреччина, Франція, Канада, іспаномовні країни, Британія, США). Прокоментовано застосування концепції «успішного старіння», виокремлено її позитивні та негативні сторони. На прикладі образної системи п'єси американської жінки-драматурга Терези Ребек «Колекція метеликів» проілюстровано зсуви в стереотипному зображенні персонажів похилого віку, які виступають протагоністами, та форми негативної само-стереотипізації, які є виявленням ейджизму.

The subject of the paper is the ways of tackling the old age by the elderly prostitutes in the play by the US dramatist Paula Vogel. The crucial instrument of understanding the late adulthood in fiction is the budding branch of science – literary gerontology. Therefore the author of the article studies current views on the interdisciplinarity of this emerging academic system figuring out its methodological advantages. The most favorable method for the scholars of belle-letters in the framework of the literary gerontology appears to be the focus upon rather literary than gerontological approaches. The topic of the research is the paradigm of social and economic strategies of coping with the vicissitudes of aging by the fictitious group of five septuagenarian hookers in the époque of Reagan. The paradigm relies heavily on the concurrent straight and ironic interpretation of the Reaganomics. The goal of the present study is to define the strategy of adjustment of the older adults to the shifts in social and economic politics of the country in the early 1980s. The characters in «The Oldest Profession» employ active forms of adjustment to their late adulthood due to the specificity of the sex trade. Despite the imminent passing away of each veteran after the symbolic blackouts a geriatric group portrait represents successful adjustment to the down side of supply-side economics. The methods used in the paper are mixed: historical data processing, analyses of interdisciplinary resources (literary gerontology, social gerontology, age studies, age psychology, etc). The innovative solution lies in the application of interdisciplinary approach to close reading of drama texts. The results can be practical for classes of US literature and social gerontology. The findings of the paper inform of the active form of adjustment to their late adulthood by the fictitious group of five septuagenarian hookers in Paula Vogel's play «The Oldest Profession». ; В статье исследуются формы старения персонажей пожилого возраста в специфической геронтосреде. Значительное внимание уделено проблемам литературной геронтологии как формирующейся отрасли гуманитарного знания. Автор статьи приводит тезисы современных отечественных и зарубежных исследователей, направленные на понимание междисциплинарности. На материале произведения Полы Вогель «Древнейшая профессия» проанализирована модель социально-экономических стратегий кооперации и адаптации геронтогруппы публичного дома в 1980-х гг. Данная модель представ-лена путём старения, при котором действующим лицам удаётся сохранять свои особенности благодаря характеру их деятельности. Проведенный анализ демонстрирует успешную коэволюционную адаптацию позднего онтогенеза либо гар-моничное соразвитие гериатрического борделя с измененными социоэкономическими обстоятельствами несмотря на смерть всех персонажей «Древнейшей профессии». Отношение к смерти вогеливских действующих лиц носит стоико-пародический характер, формируя абсурдный танатологический дискурс. Определено, что в контексте литературной геронтологии использование жанра «пересмотра жизни» является продуктивным в драме Вогель. Выяснено, что геронто-логические маркеры пьесы состоят в основном из медицинских импликаций. ; У статті досліджуються шляхи старіння персонажів похилого віку в специфічному геронтосередовищі. Значну увагу приділено проблемам літературної геронтології як галузі гуманітарного знання у стані формування. Авторка статті наводить тези су-часних вітчизняних та закордонних дослідників, спрямовані на розуміння міждисципліна-рності. На матеріалі твору Поли Вогель «Найстаріша професія» проаналізовано мо-дель соціоекономічних стратегій кооперації та адаптації геронтогрупи будинку розпу-сти в 1980-х рр. Ця модель репрезентована шляхом старіння, за якого дійовим особам вдається зберігати свої особистості завдяки характеру їх діяльності. Проведений ви-ще аналіз демонструє успішну коеволюційну адаптацію в пізньому онтогенезі або гар-монійний співрозвиток геріатричного борделю зі зміненими соціоекономічними обста-винами попри смерть усіх персонажів «Найстарішої професії». Ставлення до смерті вогелівських дійових осіб має стоїчний, навіть пародійний характер, утворюючи дещо абсурдний танатологічний дискурс. Визначено, що в контексті літературної геронто-логії застосування жанру «перегляду життя» є продуктивним у драмі Вогель. З'ясо-вано, що геронтологічні маркери п'єси мають переважно медичні імплікації.