Purpose. The scientific publication is devoted to highlighting the peculiarities of the legal nature of the constitution. The authors consider the structure and content of the constitution of the state in the context of its functions. The specificity of the content of the newest constitutions in the history of world constitutionalism is considered. Methods. The methodological basis of the work is a post-positivist methodology for the study of the problems of the paradigm of contemporary Ukrainian constitutionalism, which is an orderly system of mutually agreed ideological principles and methods that allow to thoroughly and comprehensively investigate the legal properties of the paradigm of constitutionalism and to determine the essence and content of its legal relations. Results and Conclusions. Consequently, the main and still unresolved issue is the ambiguity of what is proposed to adopt: a new Constitution, a new version of the current Constitution, amendments and additions to the current Constitution. Although paradoxical, but in Presidential speeches, these terms are used repeatedly as synonyms. However, legally they are completely different concepts. This terminological confusion carries a great danger of loss of landmarks and prevents a clear statement of the problem in a purely legal area. Thus, we believe that the constitutional process is too politicized today. In our opinion, the acutest political struggle is underway for adopting a form of constitution that is convenient for one of the parties. But in fact – for power – everyone wants a maximum of power. Including through their Constitution enforced in some way. However, the Basic Law should be adopted not from the conjuncture considerations of political expediency, but be a complete legal document, taking into account the achievements of the world jurisprudence, with the strict observance of all the prescribed legal procedures. After all, the constitution should be the main document of the state, at least for a decade. ; Мета. Наукова публікація присвячена висвітленню особливостей правової природи конституції. Автори розглядають структуру та зміст конституції держави в контексті її функцій. Розглянуто специфіку змісту новітніх конституцій в історії світового конституціоналізму. Методи. Методологічною основою роботи є постпозитивістська методологія дослідження проблем парадигми сучасного українського конституціоналізму, що є впорядкованою системою взаємоузгоджених ідеологічних принципів і методів, що дозволяють ґрунтовно і всебічно дослідити юридичні властивості парадигми конституціоналізму та визначити сутність та зміст її правовідносин. Результати та висновки. Отже, головним і досі невирішеним питанням є двозначність того, що пропонується прийняти: нову Конституцію, нову редакцію чинної Конституції, зміни та доповнення до чинної Конституції. Хоча парадоксально, але в президентських промовах ці терміни неодноразово використовуються як синоніми. Однак юридично це абсолютно різні поняття. Ця термінологічна плутанина несе велику небезпеку втрати орієнтирів і заважає чіткому формулюванню проблеми в суто юридичній сфері. Таким чином, ми вважаємо, що конституційний процес сьогодні надто політизований. На наш погляд, триває гостра політична боротьба за прийняття форми конституції, зручної для однієї із партій. Але насправді – для влади – кожен хоче максимум потужності. У тому числі через свою Конституцію, яка якось виконується. Однак Основний закон повинен бути прийнятий не з урахування кон'юнктури політичної доцільності, а повинен бути повним юридичним документом, що враховує досягнення світової юриспруденції, із суворим дотриманням усіх встановлених правових процедур. Адже конституція повинна бути головним документом держави, принаймні на десять років.
Purpose. The scientific publication is devoted to highlighting the peculiarities of the legal nature of the constitution. The authors consider the structure and content of the constitution of the state in the context of its functions. The specificity of the content of the newest constitutions in the history of world constitutionalism is considered. Methods. The methodological basis of the work is a post-positivist methodology for the study of the problems of the paradigm of contemporary Ukrainian constitutionalism, which is an orderly system of mutually agreed ideological principles and methods that allow to thoroughly and comprehensively investigate the legal properties of the paradigm of constitutionalism and to determine the essence and content of its legal relations. Results and Conclusions. Consequently, the main and still unresolved issue is the ambiguity of what is proposed to adopt: a new Constitution, a new version of the current Constitution, amendments and additions to the current Constitution. Although paradoxical, but in Presidential speeches, these terms are used repeatedly as synonyms. However, legally they are completely different concepts. This terminological confusion carries a great danger of loss of landmarks and prevents a clear statement of the problem in a purely legal area. Thus, we believe that the constitutional process is too politicized today. In our opinion, the acutest political struggle is underway for adopting a form of constitution that is convenient for one of the parties. But in fact – for power – everyone wants a maximum of power. Including through their Constitution enforced in some way. However, the Basic Law should be adopted not from the conjuncture considerations of political expediency, but be a complete legal document, taking into account the achievements of the world jurisprudence, with the strict observance of all the prescribed legal procedures. After all, the constitution should be the main document of the state, at least for a decade. ; Мета. Наукова публікація присвячена висвітленню особливостей правової природи конституції. Автори розглядають структуру та зміст конституції держави в контексті її функцій. Розглянуто специфіку змісту новітніх конституцій в історії світового конституціоналізму. Методи. Методологічною основою роботи є постпозитивістська методологія дослідження проблем парадигми сучасного українського конституціоналізму, що є впорядкованою системою взаємоузгоджених ідеологічних принципів і методів, що дозволяють ґрунтовно і всебічно дослідити юридичні властивості парадигми конституціоналізму та визначити сутність та зміст її правовідносин. Результати та висновки. Отже, головним і досі невирішеним питанням є двозначність того, що пропонується прийняти: нову Конституцію, нову редакцію чинної Конституції, зміни та доповнення до чинної Конституції. Хоча парадоксально, але в президентських промовах ці терміни неодноразово використовуються як синоніми. Однак юридично це абсолютно різні поняття. Ця термінологічна плутанина несе велику небезпеку втрати орієнтирів і заважає чіткому формулюванню проблеми в суто юридичній сфері. Таким чином, ми вважаємо, що конституційний процес сьогодні надто політизований. На наш погляд, триває гостра політична боротьба за прийняття форми конституції, зручної для однієї із партій. Але насправді – для влади – кожен хоче максимум потужності. У тому числі через свою Конституцію, яка якось виконується. Однак Основний закон повинен бути прийнятий не з урахування кон'юнктури політичної доцільності, а повинен бути повним юридичним документом, що враховує досягнення світової юриспруденції, із суворим дотриманням усіх встановлених правових процедур. Адже конституція повинна бути головним документом держави, принаймні на десять років.
It is pointed out that theoretical ideas about the relationship between man and the field of biomedical research inevitably affect the coverage of aspects that are not reduced to the subjects of constitutional and legal regulation. Accordingly, it was methodologically unjustified to limit the idea of realization of somatic rights of citizens only to the analysis of the norms of constitutions. The essence of the implementation of somatic rights of citizens in the process of biomedical research as effective elements in the development of society and in accordance with one category of constitutional law determines the need to review them from the standpoint of ontology, epistemology and axiology of rights. Thus, studies of these complex relationships do not take into account that they determine approaches to their knowledge, explore the order and principles of their implementation and protection, socio-legal "existence", analyze the value of political and legal image. Certainly, in order to create a reliable modern scientific foundation for understanding the essence of somatic human rights in the process of biomedical research, it is advisable to influence historical excursions in the specialty that studies a particular legal issue, constitutional and legal foundations of individual somatic rights, , on the basis of and formulated previously existing and current legislation. This will exclude certain trends in the development of both legal doctrine and rule-making activities, the results of which are a thorough improvement of current legislation of Ukraine, including codified content, solve certain problems while opening ways to solve them in different historical periods to avoid in the future. negative and borrow positive experiences. The authors argue, based on the analysis of theorists of state and rights, constitutionalists, natives who are involved in the study of somatic human rights, religious scholars who can achieve the result that the historiography of somatic human rights in biomedical research in the broad scientific field of knowledge development of constitutional and legal science and its regularities; in the narrow sense, it is a set of works on various problems of the history of modern constitutionalism, human rights, the influence of religion on human rights and the mechanism of their implementation and protection in a certain historical period. At the same time, the aim of the work is to study the constitutional and legal principles and the influence of various factors on the mechanism of realization of somatic rights in the process of biomedical research. The methodological basis of the study was the worldview dialectical, general scientific and specific scientific methods of cognition of the phenomena of state and legal reality. Thus, in particular, formal-logical methods of analysis and synthesis allowed to reveal the content of the concepts that make up the subject of research, to classify them, as well as to formulate intermediate and general conclusions. The systematic method allowed to study the role and significance of somatic human rights among other human and civil rights and freedoms. Using the historical method, the doctrinal basis of the study was analyzed, and the main stages of the formation of biomedical research with human participation were identified. The structural-functional method allowed to clarify the internal structure of the mechanism of constitutional and legal support of somatic rights and freedoms of man and citizen in the process of biomedical research, as well as to determine the functional purpose of each element of this mechanism. The content of legal regulations governing social relations, within which the organization and functioning of the mechanism of protection of somatic human rights in the process of biomedical research, was revealed using a special legal method of cognition. The comparative method made it possible to identify similar features and differences in the constitutional and legal regulation of the mechanism of protection of somatic human rights in the process of conducting biomedical research. ; Вказується, теоретичні уявлення про відносини людини та сфери біомедичних досліджень неминуче будуть охоплювати аспекти, які не зводяться до предмета конституційно-правового регулювання. Відповідно методологічно невиправданим було б обмежувати уявлення про реалізацію соматичних прав громадян лише аналізом норм конституції. Сутність реалізації соматичних прав громадян у процесі біомедичних досліджень як важливого елемента в розвитку кожного суспільства та відповідно однієї з категорій конституційного права визначає необхідність розгляду їх з позицій онтології, гносеології та аксіології права. Таким чином, дослідження цих досить складних відносин неминуче передбачає визначення підходів до їхнього пізнання, дослідження порядку та принципів їх реалізації та захисту, соціально-правового «буття», аналіз тих цінностей, які набувають політико-правове вираження. Визначено, задля створення надійного сучасного наукового фундаменту розуміння сутності соматичних прав людини у процесі біомедичних досліджень доцільним вбачається історичний екскурс у специфіку дослідження того чи іншого правового питання конституційно-правових засад закріплення окремих соматичних права, виділення певних пріоритетів дослідження, формулювання доктринальних положень, на підставі яких і формувалося раніше діюче та чинне законодавство. Це дозволить виділити певні тенденції розвитку як правової доктрини, так і нормотворчої діяльності, результатом якої є докорінне вдосконалення чинного законодавства України, у тому числі й кодифікованого змісту, окреслити певні проблемні питання із одночасним з'ясуванням шляхів їх вирішення у різні історичні періоди із тим, щоб уникнути в майбутньому негативного та запозичити позитивний досвід. Автори стверджують, на основі аналізу праць теоретиків держави та права, конституціоналістів, вчених, що безпосереднто займаються вивченням соматичних прав людини, вчених-релігійних діячів можна зробити висновок про те, що історіографія соматичних прав людини в процесі біомедичних досліджень в широкому розумінні – це сфера наукових знань, яка вивчає розвиток конституційно-правової науки та її закономірності; у вузькому – це сукупність напрацювань із різних проблем історії сучасного конституціоналізму, прав людини, впливу релігії на права людини та механізм їх реалізації та захисту у певний історичний період. У міру ускладнення суспільних взаємовідносин, питання біомедичних досліджень нерідко стали розглядатися як складова частина медичного права –нової галузі, що поетапно формується в сучасній Україні. У зв'язку з цим автором були вивчені питання побудови системи права, а також проблеми комплексного правового регулювання проведення біомедичних досліджень, які отримали висвітлення в працях А. Билиці, С. Болдіжар, С. Булеци, П. Вітте, Н. Кашканової, О. Кашинцевої, С. Козодаєва, А. Концовенко, А. Куліша, Ю. Кундієва, М. Менджул, С. Пустовіт, І. Сенюти, Ю. Турянського, Е. Труханової та ін. При цьому, метою роботи є вивчення конституційно-правових засад та впливу різних факторів на механізм реалізації соматичних прав в процесі біомедичних досліджень. Методологічну основу дослідження склали світоглядний діалектичний, загальнонаукові та конкретно-наукові методи пізнання явищ державно-правової дійсності. Так, зокрема, формально-логічні методи аналізу та синтезу дозволили розкрити зміст понять, які складають предмет дослідження, провести їх класифікацію, а також сформулювати проміжні та загальні висновки. Системний метод дозволив дослідити роль та значення соматичних прав людини серед інших прав і свобод людини і громадянина. За допомогою історичного методу було проаналізовано доктринальну базу дослідження, а також визначено основні етапи формування біомедичнх досліджень за участю людини. Структурно-функціональний метод дозволив з'ясувати внутрішню будову механізму конституційно-правового забезпечення соматичних прав і свобод людини і громадянина в процесі проведення біомедичних досліджень, а також визначити функціональне призначення кожного з елементів цього механізму. Зміст нормативно-правових приписів, що регулюють суспільні відносини, в межах яких здійснюється організація та функціонування механізму захисту соматичних прав людини в процесі проведення біомедичних досліджень, був розкритий за допомогою спеціально-юридичного методу пізнання. Компаративістський метод дозволив визначити схожі риси та відмінності у конституційно-правовому регулюванні механізму захисту соматичних прав людини в процесі проведення біомедичних досліджень.
