Suchergebnisse

Стаття присвячена розгляду історії введення в культуру маловідомої стародавньої рослини амарант, продукти переробки якої вирізняються унікальними, біологічно цінними властивостями. На основі джерелознавчого аналізу та використання предметно-хронологічного і описового методів розкрито окремі біологічні і фізіологічні характеристики, генетичні особливості поширення і започаткування системної селекційної роботи з культурою амаранту.
Мета дослідження полягає у висвітленні історичних аспектів селекційних досліджень з амарантом упродовж 80–90-х рр. ХХ ст. в Україні з побіжним відображенням особливостей маловідомої але перспективної культури.
Встановлено, що у зв'язку з потребою урізноманітнення зернових культур, збільшення їх сортового і видового асортименту, на початку 1980-х років учені активізували дослідження колекційного фонду та селекції амаранту з огляду на високий вміст поживних речовин, стійкість до посухи та невибагливість до ґрунту. Низкою установ, що в подальшому стануть центрами вивчення амаранту, поряд із добором і випробуванням перспективних видів та вивченням продуктивного потенціалу сортозразків, розпочалось створення нових сортів амаранту кормового і зернового типів. З'ясовано, що одним із перших вітчизняних сортів став Донецький 1, виведений шляхом вільного перезапилення 2-х дикорослих екотипів та 3-х культурних видів амаранту з подальшим відбором потужних гібридного типу рослин. Кількарічні випробування довели його посухостійкість, здатність до стабільно високої урожайності зеленої маси та зерна. Активізація селекційної роботи з амарантом сприяла створенню у досліджуваний період восьми сортів амаранту, зокрема Стерх (Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України), Ультра (Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва), Атлант (Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН) та ін. У селекції амаранту найчастіше застосовували метод міжсортової та міжвидової гібридизації з подальшими індивідуально-сімейними і сімейно-груповими відборами. Новостворені сорти вирізнялися невибагливістю до ґрунтів, стійкістю до хвороб, адаптованістю до різних умов, а також високою насіннєвою і вегетативною продуктивністю.