Suchergebnisse

В 2014 г. в Украине была опубликована книга Б.В. Черкаса, посвященная западным улусам Золотой Орды. В данной рецензии учтены все достоинства и недостатки работы. Отмечено, что книга позволяет заполнить существующие лакуны в истории Золотой Орды. Пересмотрена существующая административно-территориальная структура Золотой Орды. По новому оценена внешнеполитическая остановка эпохи хана Узбека. Отмечено, что уже в правление Узбека были видны семена упадка Золотой Орды. Говорилось, что это было обусловлено как природными факторами, так и наступлением европейцев на буферные государства, которые хотя и были возвращены в сферу влияния Джучидов в 1321-1323 г., но были обессилены татарским вторжением. Введен в историографию новый термин Новый Западный поход для обозначения действий в 1258-1260 гг. против русинов, литовцев, поляков, венгров. Отмечено, что монгольские командующие предпочитали воевать силами своих вассалов. В ходе анализа письменных источников исследователь пришел к выводу о существовании большого Улуса Курумыши и Крыла Мувала. На территории Крыла Мувала основал свой улус Ногай. «Ногаев Улус» не прекратил свое существование с Ногаем и в дальнейшем управлялся и сыновьями и внуками Ногая, а также одним из Батуидов и эмирами. Централизация государственного управления при ханах Узбеке, Джанибеке и Бердибеке дала лишь временный результат. Замена Чингизидов на эмиров не была панацеей от сепаратизма. Кроме того, исследователь реконструировал нахождение на территории Днепровского Левобережья еще нескольких улусов. Это Улус Манкенрман на территории бывшего Переяславского княжества, Самарско-Орельский улус, а также непосредственно Крымский улус. Значительные территории на Днепровском Правобережье занимал Улус Курумыши, который в ходе венгерской и литовской экспансии был завоеван европейцами. К числу важных достижений ученного является реконструкция похода Токтамыша на Подолье и Киевское княжество в 1380 г. Отмечалось, что Токтамыш, стараясь предотвратить мятежи в причерноморских улусах, назначал туда своих родственников и активно использовал воинские контингенты из Крыла Мувала при походах в Иран и Центральную Азию. Замечания не играют принципиального значения и не могут серьезно повлиять на высокую оценку работы. ; In 2014, the book by B.V. Cherkas was published in Ukraine dedicated to the western uluses of the Golden Horde. All the advantages and disadvantages of this work have been considered in the present review. The reviewer notes that the book allows us to fill in the existing gaps in the history of the Golden Horde. Cherkas revised administrative and territorial structure of the Golden Horde and estimated in a new way foreign policy situation during the khan Uzbek's epoch. He noted that the beginning of the Golden Horde decline became apparent as early as in the reign of Uzbek. This was due to both natural factors and the offensive of the Europeans against the buffer states, which had been weakened by the Tatar invasion, although they returned to the sphere of the Jochid influence in 1321-1323. Cherkas introduced into historiography a new term New Western campaign to designate military operations in 1258-1260 against the Ruthenians, Lithuanians, Poles, Hungarians. He noted that the Mongol commanders preferred to wage war with the forces of their vassals. Based on the analysis of written sources, the researcher established the existence of a large ulus of Kurumyshi and a wing of Muval. Nogai founded his ulus on the territory of Muval's wing. The ulus of Nogai did not cease to exist with his death: later sons and grandsons of Nogai ruled this ulus as well as one of Batuid and emirs. Centralization of state administration under the khans Uzbek, Janibek and Berdibek was only temporary. Replacing the Chinggisids by emirs was not a panacea for separatism. In addition, the researcher reconstructed the existence of several more uluses on the Dnieper left bank region. These are the ulus of Mankerman in the former principality of Pereyaslavl, the Samara-Orelsky ulus as well as the Crimean ulus. Ulus of Kurumyshi occupied large areas on the right bank of the Dnieper. It was conquered by Europeans in the course of the Hungarian and Lithuanian expansion. Reconstruction of Tokhtamish's campaign in Podolia and Principality of Kiev in 1380 represents an important achievement of the scholar. Trying to prevent uprisings in the Black Sea uluses, Tokhtamish planted there his relatives and actively used the troops from Muval's wing during campaigns in Iran and Central Asia. Reviewer's comments have no fundamental significance and cannot seriously affect the appreciation of the work.

The article focuses on scientific, practical and socio-political importance of the multivolume "Encyclopedia of the History of Ukraine" compiled and published by the Institute of History of Ukraine, the Academy of Science of Ukraine. The paper estimates specific character of Encyclopedia, its structure, content and logical coherence, interrelatedness of separate thematic blocks and articles covering world history issues. The materials selected for the Encyclopedia proved to be thoroughly researched and are based on specific examples. They are mainly related to the landmark political and social events in the world history which affected the fate of Ukraine and its people. Cultural overviews place a great focus on the relations between various states and Ukraine, highlight key events in international relations and their relevance to Ukraine and the "Ukrainian Question", spotlight foreign policy of Ukraine. Much attention is paid to outstanding personalities (state leaders, politicians, scientists, cultural figures) who left a rich legacy in the history of the country. ; У статті розкривається наукове, практичне й громадсько-політичне значення підготовки і видання Інститутом історії України НАН України багатотомної «Енциклопедії історії України». Дається загальна характеристика специфіки її побудови, передусім змісту та логічної підпорядкованості й взаємопов'язаності тих сюжетно-тематичних блоків та окремих статей-гасел, що стосуються проблем всесвітньої історії. На конкретних прикладах висвітлюється ступінь вивчення й основний зміст представлених в енциклопедії матеріалів про головні політичні і суспільні події та явища світової історії з акцентуванням на їхньому впливі на долю українців та України; країнознавчі нариси, з виділенням сюжетів про взаємовідносини відповідної держави та України; основні події міжнародного життя й відносин та їх дотичність до України або «українського питання»; міжнародні зв'язки українського народу та зовнішню політику України, а також про окремих визначних особистостей планети (державних діячів, політиків, вчених, діячів культури), діяльність яких причетна до України.

Книга присвячена проектам реформ української адміністрації у Гетьманщині в 1687–1764 рр., які ще недостатньо вивчені як у вітчизняній, так і російській й інших зарубіжних історіографіях. У праці проаналізовано низку нововведень, які втілювалися у життя (або планувалися), за гетьмана Івана Мазепи. Нововведення за Пилипа Орлика, Івана Скоропадського, Павла Полуботка та Данила Апостола представлено у дослідженні як різні форми продовження мазепинської модернізації. У студіях над новаціями звернено увагу і на неоднозначні процеси та явища. Приміром, нововведення за гетьмана Данила Апостола носили як прогресивний (розвиток українських фінансів), так і регресивний характер (остаточний перехід судової влади у руки полковників). Монографія завершується аналізом реформування правової системи, покращення роботи канцелярій, освітніх проектів та інших планів гетьманської адміністрації за Кирила Розумовського. Також у цьому сюжеті розглядаються причини нереалізованості ряду цікавих проектів козацьких центральних установ. ; Рецензия посвящена анализу книги Василия Кононенко. Его книга, посвящена проектам реформ украинской администрации, в частности, в Гетманщине в 1687-1764 гг., гетьманов Ивана Мазепы, Филиппа Орлика, Ивана Скороподского, Павла Полуботка, Даниила Апостола. ; The research analyzes significant modernization projects of the Hetmanate Ukrainian central administration over the period from the late 1680's to the early 1760's. Part 1 of the book deals with historical sources used in research. In the next part of the research the use of Modernization Concepts in the studies of Early Modern History in post-communist Poland, Russia and Ukraine as well as the methodology of research is traced. The research uses traditional methods (analysis, comparison, synthesis), as well as сorpus linguistics, sociological and textual ones. Historical Source Research Scientific Laboratory takes the key role in the research methodology. It has been shown that the changes, implemented by Cossack central administration, belonged to the moderate modernization. The Part 3 of the book proves that Mazepa's moderate modernization (1687-1708) provided increase in central administration efficiency, military taxes, implementation of church and educational policy, justice improvement and legal delimitation of Cossacks and common people. Part 4 of the book presents the Ukrainian Constitution (1710) of the representatives of Сossack administration in exile, innovation elements regarding protection of Ukrainian trade and justice improvement in Ivan Skoropadsky's policy (1708-1722), as well as efforts of hetman Pavlo Polubotok (1722-1723) to adapt Ukrainian autonomy to new conditions of the Russian Empire as different attempts to implement Mazepa's model of modernization. Part 5 proves that reforms in administration, finances, justice, and army in Danylo Apostol times (1727-1734) were continuation of the main components of Mazepa's modernization. This part demonstrates that Apostol's modernization was of both progressive (development of Ukrainian finance, beginning of army rearmament etc.) and regressive character (the final transfer of judicial power to colonels and captains, refusal of imperial projects that had to improve administration and judiciary etc.). The final part of the book researches moderate modernization in times of Kyrylo Rozumovsky (1750-1764). It describes successes of Ukrainian administration in reforming of legal system, improving administrative structures etc. It also represents the causes for most unrealized modernization projects.

The research analyzes significant modernization projects of the Hetmanate Ukrainian central administration over the period from the late 1680's to the early 1760's. Part 1 of the book deals with historical sources used in research. In the next part of the research the use of Modernization Concepts in the studies of Early Modern History in post-communist Poland, Russia and Ukraine as well as the methodology of research is traced. The research uses traditional methods (analysis, comparison, synthesis), as well as сorpus linguistics, sociological and textual ones. Historical Source Research Scientific Laboratory takes the key role in the research methodology. It has been shown that the changes, implemented by Cossack central administration, belonged to the moderate modernization. The Part 3 of the book proves that Mazepa's moderate modernization (1687-1708) provided increase in central administration efficiency, military taxes, implementation of church and educational policy, justice improvement and legal delimitation of Cossacks and common people. Part 4 of the book presents the Ukrainian Constitution (1710) of the representatives of Сossack administration in exile, innovation elements regarding protection of Ukrainian trade and justice improvement in Ivan Skoropadsky's policy (1708-1722), as well as efforts of hetman Pavlo Polubotok (1722-1723) to adapt Ukrainian autonomy to new conditions of the Russian Empire as different attempts to implement Mazepa's model of modernization. Part 5 proves that reforms in administration, finances, justice, and army in Danylo Apostol times (1727-1734) were continuation of the main components of Mazepa's modernization. This part demonstrates that Apostol's modernization was of both progressive (development of Ukrainian finance, beginning of army rearmament etc.) and regressive character (the final transfer of judicial power to colonels and captains, refusal of imperial projects that had to improve administration and judiciary etc.). The final part of the book researches moderate modernization in times of Kyrylo Rozumovsky (1750-1764). It describes successes of Ukrainian administration in reforming of legal system, improving administrative structures etc. It also represents the causes for most unrealized modernization projects. ; Рецензия посвящена анализу книги Василия Кононенко. Его книга, посвящена проектам реформ украинской администрации, в частности, в Гетманщине в 1687-1764 гг., гетьманов Ивана Мазепы, Филиппа Орлика, Ивана Скороподского, Павла Полуботка, Даниила Апостола. ; Книга присвячена проектам реформ української адміністрації у Гетьманщині в 1687–1764 рр., які ще недостатньо вивчені як у вітчизняній, так і російській й інших зарубіжних історіографіях. У праці проаналізовано низку нововведень, які втілювалися у життя (або планувалися), за гетьмана Івана Мазепи. Нововведення за Пилипа Орлика, Івана Скоропадського, Павла Полуботка та Данила Апостола представлено у дослідженні як різні форми продовження мазепинської модернізації. У студіях над новаціями звернено увагу і на неоднозначні процеси та явища. Приміром, нововведення за гетьмана Данила Апостола носили як прогресивний (розвиток українських фінансів), так і регресивний характер (остаточний перехід судової влади у руки полковників). Монографія завершується аналізом реформування правової системи, покращення роботи канцелярій, освітніх проектів та інших планів гетьманської адміністрації за Кирила Розумовського. Також у цьому сюжеті розглядаються причини нереалізованості ряду цікавих проектів козацьких центральних установ.

The research analyzes significant modernization projects of the Hetmanate Ukrainian central administration over the period from the late 1680's to the early 1760's. Part 1 of the book deals with historical sources used in research. In the next part of the research the use of Modernization Concepts in the studies of Early Modern History in post-communist Poland, Russia and Ukraine as well as the methodology of research is traced. The research uses traditional methods (analysis, comparison, synthesis), as well as сorpus linguistics, sociological and textual ones. Historical Source Research Scientific Laboratory takes the key role in the research methodology. It has been shown that the changes, implemented by Cossack central administration, belonged to the moderate modernization. The Part 3 of the book proves that Mazepa's moderate modernization (1687-1708) provided increase in central administration efficiency, military taxes, implementation of church and educational policy, justice improvement and legal delimitation of Cossacks and common people. Part 4 of the book presents the Ukrainian Constitution (1710) of the representatives of Сossack administration in exile, innovation elements regarding protection of Ukrainian trade and justice improvement in Ivan Skoropadsky's policy (1708-1722), as well as efforts of hetman Pavlo Polubotok (1722-1723) to adapt Ukrainian autonomy to new conditions of the Russian Empire as different attempts to implement Mazepa's model of modernization. Part 5 proves that reforms in administration, finances, justice, and army in Danylo Apostol times (1727-1734) were continuation of the main components of Mazepa's modernization. This part demonstrates that Apostol's modernization was of both progressive (development of Ukrainian finance, beginning of army rearmament etc.) and regressive character (the final transfer of judicial power to colonels and captains, refusal of imperial projects that had to improve administration and judiciary etc.). The final part of the book researches moderate ...

On November 23, 2021, was a solemn meeting of the Academic Council of the H.S. Skovoroda Institute of Philosophy, NAS of Ukraine, dedicated to the 75th anniversary of the Institute. Distinguished guests from various institutions of the Ukrainian Academy of Sciences and Universities of Kyiv were invited to the meeting, with which the Institute has a long and fruitful tradition of cooperation. We present to our readers a summary of the speeches of the participants of this solemn event. The words of our colleagues reflected the deep knowledge of the history and achievements of the Institute and the great respect for them by the scientific community of Ukraine. The Director of the Institute, Corresponding Member of the NAS of Ukraine Anatoliy Mykolayovych Yermolenko addressed the audience with a welcoming speech and congratulated colleagues and distinguished guests on the anniversary and outlined the main stages of development of this center of philosophical thought in Ukraine in a complex social, cultural and political context. ; 23 листопада 2021 року відбулося урочисте засідання Вченої ради Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України, присвячене 75-річному ювілею Інституту. На засідання були запрошені поважні гості з різних установ української Академії наук та університетів Києва, з якими Інститут має довготривалі та плідні традиції співпраці. Ми представляємо нашим читачам короткий зміст виступів учасників цієї урочистої події. У словах наших колеґ відобразилося глибоке знання історії та здобутків Інституту та велика повага до них з боку наукової спільноти України. Директор Інституту член-кореспондент НАН України Анатолій Миколайович Єрмоленко звернувся до присутніх з вітальним словом і поздоровив колеґ та шановних гостей з ювілейною датою та окреслив основні етапи розвитку цього осередку філософської думки в Україні у складному соціальному, культурному та політичному контексті.

Боротьба за незалежність України в ХХ столітті стала однією з найбільш велич­них сторінок в історії українського народу. Серед її важливих складових вагоме місце посідає героїчний чин творців і захисників Західно-Української Народної Республіки. Її виникнення у листопаді 1918 р., ухвалення 22 січня 1919 р. вікопомного Акту Злуки Ук­раїнської Народної Республіки і ЗУНР яскраво засвідчили державотворчі й собор­ницькі прагнення української нації, що залишаються актуальними й сьогодні, століття потому, в умовах складних для незалежної держави Україна внутрішніх і зовнішніх викликів.
Саме цими імперативами керувалися учасники міжнародної наукової конфе­ренції "Західно-Українська Народна Республіка: революція, державність, соборність", яка працювала 30–31 жовтня 2018 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (м. Львів) та Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника і була присвячена 100-річчю з часу утворення ЗУНР. Її співорганізаторами ста­ли також Івано-Франківська та Львів­ська обласні ради і державні адміністрації, ака­де­мічні Інститути історії України, політичних і ет­нонаціональних досліджень ім. І. Ф. Ку­раса, народознавства, Український інститут націо­наль­­ної пам'яті, Київський національ­ний університет імені Тараса Шевченка, Національна ака­демія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Представницький характер цього нау­кового форуму був засвідчений широкою географією його учасників, які презентували Рес­публіку Польща, Словацьку Республіку й наукові і навчальні установи з 23 міст України: Киє­ва, Львова, Івано-Франківська, Харкова, Одеси. Ужгорода, Чернівців, Черкас, Луцька, Тер­нопо­ля, Рів­ного, Миколаєва, Вінниці, Кам'янець-Подільського, Кривого Рогу, Маріуполя, Ко­ло­миї, Дрогобича, Мелітополя, Кременця, Галича, Бурштина, Тисмениці. На кон­ференції було заявлено 207 тем доповідей і повідомлень, до участі в її роботі зголо­силося 217 науковців, з них 59 докторів наук, професорів.

Розкрито проблематику і представлено основні доповіді академічних читань «Наукова спадщина Михайла Туган-Барановського для відбудови України», які відбулися 18 січня 2024 р. в Києві (з використанням платформи Zoom). Організаторами читань виступили Всеукраїнська громадська організація «Українська асоціація економістів-міжнародників» і відділ економічної історії ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України». Мета заходу полягала в актуалізації спадщини М. Туган-Барановського як ученого-економіста, будівничого української державності, громадського діяча й організатора науки в контексті сучасних завдань відбудови економіки і відновлення соціогуманітарного простору України. Для доповідей і виступів були запропоновані такі тематичні напрями: соціальний ідеал М. Туган-Барановського і моделювання української перспективи; теорія кооперації та її потенціал для відбудови України; М. Туган-Барановський про роль науки в суспільному розвитку в контексті сучасної концепції відкритої науки; державотворча діяльність М. Туган-Барановського і актуальні проблеми державного управління; прогностичні ідеї М. Туган-Барановського у формуванні макромоделі безпеки соціально-економічного розвитку України.
Увагу учасників привернули також питання вивчення й популяризації теоретичних надбань української інтелектуальної спадщини як складової і чинника розвитку світової економічної науки; евристичного потенціалу методології М. Туган-Барановського; практичні аспекти реалізації ідей кооперації у контексті завдань інституційної трансформації економічної системи України й відбудови національного господарства; шляхи і механізми зміцнення економічної, соціальної та фіскальної безпеки; прогностичні ідеї М. Туган-Барановського щодо посилення невизначеності й нестабільності в розвитку соціально-економічних систем; проблеми воєнної економіки і фінансів та ін. Учасники заходу визначили напрями подальшої роботи щодо вивчення, популяризації і практичного застосування ідей видатного українського вченого-економіста Михайла Туган-Барановського.

Стаття присвячена розгляду історії введення в культуру маловідомої стародавньої рослини амарант, продукти переробки якої вирізняються унікальними, біологічно цінними властивостями. На основі джерелознавчого аналізу та використання предметно-хронологічного і описового методів розкрито окремі біологічні і фізіологічні характеристики, генетичні особливості поширення і започаткування системної селекційної роботи з культурою амаранту.
Мета дослідження полягає у висвітленні історичних аспектів селекційних досліджень з амарантом упродовж 80–90-х рр. ХХ ст. в Україні з побіжним відображенням особливостей маловідомої але перспективної культури.
Встановлено, що у зв'язку з потребою урізноманітнення зернових культур, збільшення їх сортового і видового асортименту, на початку 1980-х років учені активізували дослідження колекційного фонду та селекції амаранту з огляду на високий вміст поживних речовин, стійкість до посухи та невибагливість до ґрунту. Низкою установ, що в подальшому стануть центрами вивчення амаранту, поряд із добором і випробуванням перспективних видів та вивченням продуктивного потенціалу сортозразків, розпочалось створення нових сортів амаранту кормового і зернового типів. З'ясовано, що одним із перших вітчизняних сортів став Донецький 1, виведений шляхом вільного перезапилення 2-х дикорослих екотипів та 3-х культурних видів амаранту з подальшим відбором потужних гібридного типу рослин. Кількарічні випробування довели його посухостійкість, здатність до стабільно високої урожайності зеленої маси та зерна. Активізація селекційної роботи з амарантом сприяла створенню у досліджуваний період восьми сортів амаранту, зокрема Стерх (Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України), Ультра (Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва), Атлант (Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН) та ін. У селекції амаранту найчастіше застосовували метод міжсортової та міжвидової гібридизації з подальшими індивідуально-сімейними і сімейно-груповими відборами. Новостворені сорти вирізнялися невибагливістю до ґрунтів, стійкістю до хвороб, адаптованістю до різних умов, а також високою насіннєвою і вегетативною продуктивністю.