Suchergebnisse

At the moment, Ukraine is trying hard to meet both European and international standards. This is manifested not only in the reform of public authorities, the creation of new state bodies, whose main task is to combat and prevent corruption, but also to bring national legislation in line with international standards. In our opinion, Ukraine's orientation to comply with international provisions on the independence and impartiality of judges is the key to creating a judicial system that should operate in a democracy, and is a factor that will contribute to the effective implementation of other legal reforms. In every democracy, the court must be independent and impartial. Without exaggeration, we can say that this is one of the fundamental principles of the judiciary. The principle of independence and impartiality of the judiciary includes many elements, among which a prominent place is occupied by the institution of removal of a judge from participation in the case. In this study, we would like to demonstrate the complexity of proving the grounds and facts that are necessary for the removal of a judge by analyzing the decisions of different judges. Proposals were made to improve the norms of national legislation and bring it in line with international norms. The authors drew attention to law enforcement practice, as in some cases the decisions of some courts directly contradicted others. ; В каждом демократическом государстве суд должен быть независимым и беспристрастным. Без преувеличения можно сказать, что это является одним из фундаментальных принципов деятельности судебных органов. Принцип независимости и беспри- страстности судебных органов включает в себя множество элементов, среди которых выдающееся место занимает институт отвода судьи от участия в рассмотрении дела. В данном исследовании хотелось продемонстрировать сложность вопроса доведения оснований и фактов, необходимых для отвода судьи, проанализировав решения разных судей. Даны предложения по совершенствованию норм национального законодательства и приведения его в соответствие с международными нормами. Авторы обратили внимание на правоприменительную практику, поскольку в некоторых случаях решение одних судов прямо противоречили другим. ; На даний момент Україна всіма силами намагається відповідати як європейським, так і міжнародним стандартам. Це проявляється не лише в проведенні реформ органів державної влади, створенні нових державних органів, головним завданням яких є протидія та запобігання корупції, а й приведення норм національного законодавства відповідно до міжнародних стандартів. На нашу думку, спрямованість України відповідати міжнародним положенням в питанні незалежності та безсторонності суддів є запорукою створення тієї судової системи, яка має діяти в демократичній державі, а також є тим фактором, який в майбутньому буде сприяти ефективній реалізації інших правових реформ. В кожній демократичній державі суд повинен бути незалежним та неупередженим. Без перебільшення, можна сказати, що це є одним з фундаментальних принципів діяльності судових органів. Принцип незалежності та неупередженості судових органів включає в себе безліч елементів, серед яких визначне місце займає інститут відводу судді від участі у розгляді справи. В даному дослідженні ми хотіли продемонструвати складність питання доведення підстав та фактів, які є необхідними для відводу судді, проаналізувавши рішення різних суддів. Надано пропозиції щодо вдосконалення норм національного законодавства та при- ведення його у відповідність з міжнародними нормами. Автори звернули увагу на правозастосовну практику, оскільки в деяких випадках рішення одних судів прямо суперечили іншим.

The purpose of the article is to explore the issues of electronic means of proof in the civil process of Ukraine and foreign countries, the problems of application, as well as to identify possible ways to improve them. Relevance of research is due to that the issue of electronic evidence is gaining new importance at the present stage during the rapid development and improvement of electronic means of communication and media which causes the emergence of new theoretical and practical problems in their application. In this regard, a comparative analysis of the legislative consolidation and practice of application of this topic in civil proceedings of foreign countries and Ukraine will provide an opportunity to identify further ways to modernize electronic evidence in general. Also, the problematic issues concerning their application during the trial have not been fully resolved and the peculiarities of other countries have not been singled out. Therefore, effective use of the achievements of scientific and technological progress has become an important issue in the judiciary due to the continuous computerization and informatization. The methodology includes a comprehensive analysis and generalization of available scientific and theoretical material and the formulation of relevant conclusions and proposals. The following general scientific methods of cognition were used during the research: dialectical, terminological, logical-semantic, system-structural, logical-normative, comparative. The issues of legislative regulation of electronic evidence in Ukraine and other countries, their key differences, as well as the author's ways to improve electronic evidence by borrowing best practices from other countries, including the United States. Problematic aspects of legislative consolidation of electronic evidence have been identified, the possibility of introducing forensic methods into the civil process to establish the authenticity of the provided electronic evidence and application of the blockchain system in order to prevent their destruction has been assessed. The current legal positions from judicial practice were given and analyzed on the issues under consideration. The results of the study can be used in lawmaking and law enforcement activities for the use of electronic evidence in civil proceedings. ; Данная статья посвящена исследованию электронных средств доказывания в гражданском процессе. Тема электронных доказательств в гражданском процессе до сих пор актуальна, поскольку в полной мере не решены проблемные вопросы их применения в ходе судебного разбирательства и не выделены особенности в отношении других стран. Именно поэтому в данной статье проанализированы теоретические и практические аспекты закрепления электронных доказательств в гражданском судопроизводстве Украины и зарубежных странах. В частности, выделены основные различия в процессуальном законодательстве относительно определения понятия электронных доказательств, использование оригинала электронного документа и его копии, роль квалифицированной электронной подписи для удостоверения последней. Определены проблемные вопросы в использовании электронных доказательств в гражданском су- допроизводстве и приведены авторские пути совершенствования электронных доказательств путем заимствования передового опыта других стран. Оценена возможность внедрения в гражданский процесс методов форензики для установления достоверности предоставленных электронных доказательств и применения системы блокчейн с целью сделать невозможным их уничтожение. ; Дана стаття присвячена дослідженню електронних засобів доказування у цивільному процесі. Тема електронних засобів доказування у цивільному процесі ще досі є актуальною, оскільки повною мірою не вирішено проблемні питання щодо їх застосування під час судового розгляду та не виокремлено особливості по відношенню до інших країн. Саме тому в даній статті проаналізовано теоретичні та практичні аспекти закріплення електронних доказів в цивільному судочинстві України та зарубіжних країнах. Зокрема виокремлено основні відмінності в процесуальному законодавстві щодо визначення поняття електронних доказів, використання оригіналу електронного доку- менту та його копії, роль кваліфікованого електронного підпису для посвідчення останньої. Окреслено проблемні питання у використанні електронних доказів у цивільному судочинстві та наведено авторські шляхи удосконалення електронних доказів шляхом запозичення передового досвіду інших країн. Оцінено можливість впровадження у цивільний процес методів форензіки для встановлення достовірності наданих електронних доказів та застосування системи блокчейн з метою унеможливити їх знищення.

The purpose of the article is to explore the issues of electronic means of proof in the civil process of Ukraine and foreign countries, the problems of application, as well as to identify possible ways to improve them. Relevance of research is due to that the issue of electronic evidence is gaining new importance at the present stage during the rapid development and improvement of electronic means of communication and media which causes the emergence of new theoretical and practical problems in their application. In this regard, a comparative analysis of the legislative consolidation and practice of application of this topic in civil proceedings of foreign countries and Ukraine will provide an opportunity to identify further ways to modernize electronic evidence in general. Also, the problematic issues concerning their application during the trial have not been fully resolved and the peculiarities of other countries have not been singled out. Therefore, effective use of the achievements of scientific and technological progress has become an important issue in the judiciary due to the continuous computerization and informatization. The methodology includes a comprehensive analysis and generalization of available scientific and theoretical material and the formulation of relevant conclusions and proposals. The following general scientific methods of cognition were used during the research: dialectical, terminological, logical-semantic, system-structural, logical-normative, comparative. The issues of legislative regulation of electronic evidence in Ukraine and other countries, their key differences, as well as the author's ways to improve electronic evidence by borrowing best practices from other countries, including the United States. Problematic aspects of legislative consolidation of electronic evidence have been identified, the possibility of introducing forensic methods into the civil process to establish the authenticity of the provided electronic evidence and application of the blockchain system in order to prevent their destruction has been assessed. The current legal positions from judicial practice were given and analyzed on the issues under consideration. The results of the study can be used in lawmaking and law enforcement activities for the use of electronic evidence in civil proceedings. ; Данная статья посвящена исследованию электронных средств доказывания в гражданском процессе. Тема электронных доказательств в гражданском процессе до сих пор актуальна, поскольку в полной мере не решены проблемные вопросы их применения в ходе судебного разбирательства и не выделены особенности в отношении других стран. Именно поэтому в данной статье проанализированы теоретические и практические аспекты закрепления электронных доказательств в гражданском судопроизводстве Украины и зарубежных странах. В частности, выделены основные различия в процессуальном законодательстве относительно определения понятия электронных доказательств, использование оригинала электронного документа и его копии, роль квалифицированной электронной подписи для удостоверения последней. Определены проблемные вопросы в использовании электронных доказательств в гражданском су- допроизводстве и приведены авторские пути совершенствования электронных доказательств путем заимствования передового опыта других стран. Оценена возможность внедрения в гражданский процесс методов форензики для установления достоверности предоставленных электронных доказательств и применения системы блокчейн с целью сделать невозможным их уничтожение. ; Дана стаття присвячена дослідженню електронних засобів доказування у цивільному процесі. Тема електронних засобів доказування у цивільному процесі ще досі є актуальною, оскільки повною мірою не вирішено проблемні питання щодо їх застосування під час судового розгляду та не виокремлено особливості по відношенню до інших країн. Саме тому в даній статті проаналізовано теоретичні та практичні аспекти закріплення електронних доказів в цивільному судочинстві України та зарубіжних країнах. Зокрема виокремлено основні відмінності в процесуальному законодавстві щодо визначення поняття електронних доказів, використання оригіналу електронного доку- менту та його копії, роль кваліфікованого електронного підпису для посвідчення останньої. Окреслено проблемні питання у використанні електронних доказів у цивільному судочинстві та наведено авторські шляхи удосконалення електронних доказів шляхом запозичення передового досвіду інших країн. Оцінено можливість впровадження у цивільний процес методів форензіки для встановлення достовірності наданих електронних доказів та застосування системи блокчейн з метою унеможливити їх знищення.

The article is devoted to clarifying the importance of protection of emphyteusis in court, determining the subjective composition of emphyteusis agreements and the jurisdiction of resolving disputes between them, as well as the analysis of judicial practice. The concept of "emphyteusis" is defined as an alienable real right to use someone else's land for agricultural purposes. Emphasis is placed on the fact that the unregulated content of the emphyteusis agreement, especially it is subjective composition and form, causes the problem of inefficient land use. It is proposed to develop at the legislative level a Model Emphyteusis Agreement, which would help in practice to reduce the number ofmisunderstandings between the parties. Given this, it becomes important to protect emphyteusis in court. Disputes to be considered in court include: wrong practice of concluding emphyteusis agreements with the participation of foreigners and stateless persons, demand for debt collection under the emphyteusis agreement, recognition of the emphyteusis agreement as invalid, misuse of land. It is stated that there is only one reason for acquiring the right to use someone else's land for agricultural purposes, and that is the emphyteusis agreement. The jurisdiction of the court that will resolve the dispute depends on the subjective composition of the emphyteusis agreement. Disputes in which the parties are exclusively legal entities or natural persons- entrepreneurs will be subject to resolution in commercial jurisdiction. If the parties to the emphyteusis agreement or one of the parties are individuals, such disputes will be resolved by courts of civil jurisdiction. And in the case of disputes concerning the appeal of decisions, actions or omissions of the subjects of power over the emphyteusis agreement, will be considered in administrative jurisdiction. The judicial practice in the Unified State Register of court decisions is analyzed. Judicial decisions in accordance with each jurisdiction (civil, commercial, administrative) are considered. It is determined that most disputes arising from the emphyteusis agreement are considered in civil proceedings. ; Стаття присвячена з'ясуванню важливості захисту емфітевзису в судовому порядку, визначенню суб'єктного складу договорів емфітевзису та юрисдикції вирішення між ними спорів, а також аналізу судової практики. Визначено поняття «емфітевзису» як відчужуване речове право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Акцентується увага на тому, що неврегульованість змісту договору емфітевзису, особливо його суб'єктного складу та форми, спричиняє проблему неефективного землекористування. Запропоновано розробити на законодавчому рівні Типовий договір емфітевзису, який допоміг би на практиці зменшити кількість непорозумінь між сторонами. З огляду на це, стає важливим захист емфітевзису в судовому порядку. До спорів, які підлягають розгляду в судовому порядку, належать: хибна практика укладення договорів емфітевзису за участю іноземців та осіб без громадянства, вимога стягнення заборгованості за договором емфітевзису, визнання договору емфітевзису недійсним, використання земельної ділянки не за призначенням. Констатовано, що існує тільки одна підстава набуття права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, і це договір емфітевзису. Від суб'єктного складу договору емфітевзису залежить юрисдикція суду, який буде вирішувати спір. Спори, у яких сторонами є виключно юридичні особи або фізичні особи-підприємці, будуть підлягати вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо ж сторонами договору емфітевзису або однією із сторін є фізичні особи, то такі спори будуть вирішуватися судами цивільної юрисдикції. А у випадкуспорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень із приводу договору емфітевзису буде розгляд у порядку адміністративного судочинства. Проаналізовано судову практику в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Розглянуто судові рішення відповідно до кожної юрисдикції (цивільної, господарської, адміністративної). Визначено, що найбільше спорів, що виникають із договору емфітевзису, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

The article is devoted to the concept of emancipation of a minor in civil proceedings, providing on the basis of the analysis of scientific views and taking into account the current legislation theoretical and legal characteristics of the emancipation of a minor in civil proceedings. The problem of granting full civil capacity to minors (emancipation) is considered. The problem related to the procedure and grounds for granting full civil capacity to minors in civil proceedings is highlighted. The problems that arise when granting full civil capacity in court are analysed. Judicial practice of granting full civil capacity to a minor registered by the person's father or mother is considered. To achieve these results, a scientific description of the status of minors and the definition of emancipation, investigated the grounds and procedure for granting full civil capacity to minors and analysed the case law on granting full civil capacity to a minor who is registered as a child or parent. The conclusion is characterized that the rights of the child as a separate category of human rights have acquired and are gaining legal consolidation, based on the need for special treatment, taking into account the physiological and psychological characteristics of the needs of the child. The rights of the child, as well as human rights, should be spoken of in terms of power-to-person relations. If a child has a right, the state is obliged to guarantee it. For example, as defined in Article 55 of the Constitution of Ukraine – the rights and freedoms of man and citizen are protected by the court, respectively, the state guarantees everyone access to court, including minors. The state creates a judicial system and develops rules governing its functioning, which are constantly on the move and improving. These rules provide, inter alia, for the proper emancipation of minors by civil proceedings – the problem is urgent and insufficiently covered. New approaches to the analysis of the state of solving this problem in civil proceedings are contained in our study. ; Статтю присвячено поняттю емансипації неповнолітньої особи в цивільному судочинстві, наданню на підставі аналізу наукових поглядів та з урахуванням чинного законодавства теоретико-правової характеристики емансипації неповнолітньої особи в цивільному судочинстві. Розглянуто проблему надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім особам (емансипації). Висвітлено проблему, пов'язану з порядком та підставами надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім особам у цивільному судочинстві. Проаналізовано проблеми, які виникають під час надання повної цивільної дієздатності в судовому порядку. Розглянуто судову практику надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі, яка записана батьком або матір'ю особи. Для досягнення таких результатів здійснено наукову характеристику статусу неповнолітніх та визначення поняття «емансипація», досліджено підстави та порядок нaдaвання повної цивільної дієздaтності неповнолітнім особам та зроблено аналіз судової практики щодо надання повної цивільної дієздатності неповнолітні особі, яка записана батьком або матір'ю дитини. Охарактеризовано висновок про те, що права дитини як окрема категорія прав людини набули й набувають юридичного закріплення, базуючись на необхідності особливого ставлення, з урахуванням фізіологічних і психологічних особливостей, потреб дитини. Про права дитини, як і про права людини, слід говорити з погляду відносин «влада – особа». Якщо дитина має право, то держава зобов'язана гарантувати їй це право. Наприклад, як визначено у ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, відповідно держава гарантує кожному доступ до суду, у тому числі неповнолітнім особам. Держава створює судову систему і розробляє правила, що регулюють її функціонування, що постійно перебувають у русі та вдосконалюються. Зазначеними правилами передбачено здійснення належної емансипації неповнолітніх засобами цивільного судочинства – проблема нагальна та недостатньо висвітлена. Нові підходи до аналізу стану вирішення цієї проблеми в цивільному судочинстві містяться в нашому дослідженні.

The article examines the specifics of pre-trial settlement of civil disputes and determines that it is a set of actions of civil litigants, which are aimed at resolving the conflict using out-of-court procedures, which are not prohibited by civil procedural law and based on free will. The main advantages of alternative ways of resolving civil disputes are highlighted. Among them are a simplified procedure, free choice of mediator, lack of evidence, confidentiality, unlimited time, lack of excessive formalism, voluntary expression of will. It has been established that «judicial mediation» and «mediation» are not identical concepts. The criteria for differentiation are the order of implementation, the duration of the procedure, the subjective composition, the functional powers of the mediator and the judge. The peculiarities of the novelty of civil procedural legislation - dispute resolution with the participation of a judge are determined and it is proposed to define judicial mediation as an additional remedy, which provides for resolving the dispute on a voluntary basis and aims to increase judicial protection of individual rights and freedoms. It has been found that such an alternative procedure is one of the effective ways of resolving disputes, which ensures the resolution of the case with minimal material and time resources. The main purpose of pre-trial dispute resolution with the participation of a judge is the desire to resolve the dispute between the parties before the trial in order to save time and additional court costs. The problematic aspects that arise in the application of judicial mediation, as well as its positive results are studied, which is substantiated by judicial practice. The study found that the choice of pre-trial dispute resolution with the participation of a judge is a right, not a duty of a person, which does not limit the possibility of exercising the right to judicial protection. The alternative method of protection is chosen by the person from his own convictions and does not deprive him of going directly to court to protect his rights. The state does not deprive the right to judicial protection, but creates the necessary conditions to maintain its choice and optimize the effective functioning of pre-trial and judicial settlement of civil disputes. ; У статті досліджено специфіку досудового врегулювання цивільних спорів та визначено, що це сукупність дій учасників спору, які спрямовані на вирішення конфлікту із використанням позасудових процедур, що не заборонені цивільним процесуальним законодавством та базуються на вільному волевиявленні сторін. Висвітлено основні переваги альтернативних способів вирішення цивільних спорів. Серед них спрощена процедура, вільний вибір посередника, відсутність елемента доказування, конфіденційність, необмеженість в часі, відсутність надмірного формалізму, добровільне волевиявлення. Встановлено, що «судова медіація» та «медіація» не є тотожними поняттями. Критеріями розмежування є порядок реалізації, тривалість процедури, суб'єктивний склад, функціональні повноваження посередників. Визначено особливості новели цивільного процесуального законодавства - врегулювання спору за участю судді, та запропоновано визначати судову медіацію як додатковий засіб правового захисту, що передбачає вирішення спору на добровільних засадах та спрямований на підвищення рівня судового захисту прав та свобод особи, а не його обмеження. З'ясовано, що така альтернативна процедура є одним із ефективних способів вирішення спорів, яка забезпечує вирішення справи за допомогою мінімальних матеріальних та часових ресурсів. Головною метою досудового врегулювання спору за участю судді є прагнення вирішення спору між сторонами до початку судового розгляду задля заощадження часу та додаткових судових витрат. Досліджено проблемні аспекти, які можуть виникати під час застосування судової медіації, а також її позитивні результати, що обґрунтовано судовою практикою. В результаті дослідження встановлено, що вибір досудового врегулювання спору за участю судді є правом, а не обов'язком особи, яке не обмежує можливості реалізації права на судовий захист. Альтернативний спосіб захисту обирається особою з власних переконань та не позбавляє звернення безпосередньо до суду за захистом своїх прав, а держава повинна створити необхідні умови для підтримання її вибору та оптимізації ефективного функціонування досудового та судового врегулювання цивільних спорів.

At the moment, Ukraine is trying hard to meet both European and international standards. This is manifested not only in the reform of public authorities, the creation of new state bodies, whose main task is to combat and prevent corruption, but also to bring national legislation in line with international standards. In our opinion, Ukraine's orientation to comply with international provisions on the independence and impartiality of judges is the key to creating a judicial system that should operate in a democracy, and is a factor that will contribute to the effective implementation of other legal reforms. In every democracy, the court must be independent and impartial. Without exaggeration, we can say that this is one of the fundamental principles of the judiciary. The principle of independence and impartiality of the judiciary includes many elements, among which a prominent place is occupied by the institution of removal of a judge from participation in the case. In this study, we would like to demonstrate the complexity of proving the grounds and facts that are necessary for the removal of a judge by analyzing the decisions of different judges. Proposals were made to improve the norms of national legislation and bring it in line with international norms. The authors drew attention to law enforcement practice, as in some cases the decisions of some courts directly contradicted others. ; В каждом демократическом государстве суд должен быть независимым и беспристрастным. Без преувеличения можно сказать, что это является одним из фундаментальных принципов деятельности судебных органов. Принцип независимости и беспри- страстности судебных органов включает в себя множество элементов, среди которых выдающееся место занимает институт отвода судьи от участия в рассмотрении дела. В данном исследовании хотелось продемонстрировать сложность вопроса доведения оснований и фактов, необходимых для отвода судьи, проанализировав решения разных судей. Даны предложения по совершенствованию норм национального законодательства и приведения его в соответствие с международными нормами. Авторы обратили внимание на правоприменительную практику, поскольку в некоторых случаях решение одних судов прямо противоречили другим. ; На даний момент Україна всіма силами намагається відповідати як європейським, так і міжнародним стандартам. Це проявляється не лише в проведенні реформ органів державної влади, створенні нових державних органів, головним завданням яких є протидія та запобігання корупції, а й приведення норм національного законодавства відповідно до міжнародних стандартів. На нашу думку, спрямованість України відповідати міжнародним положенням в питанні незалежності та безсторонності суддів є запорукою створення тієї судової системи, яка має діяти в демократичній державі, а також є тим фактором, який в майбутньому буде сприяти ефективній реалізації інших правових реформ. В кожній демократичній державі суд повинен бути незалежним та неупередженим. Без перебільшення, можна сказати, що це є одним з фундаментальних принципів діяльності судових органів. Принцип незалежності та неупередженості судових органів включає в себе безліч елементів, серед яких визначне місце займає інститут відводу судді від участі у розгляді справи. В даному дослідженні ми хотіли продемонструвати складність питання доведення підстав та фактів, які є необхідними для відводу судді, проаналізувавши рішення різних суддів. Надано пропозиції щодо вдосконалення норм національного законодавства та при- ведення його у відповідність з міжнародними нормами. Автори звернули увагу на правозастосовну практику, оскільки в деяких випадках рішення одних судів прямо суперечили іншим.

The article deals with the main aspects of the enforcement of judgments as the final stage of civil proceedings. The value of the last stage of the civil process has been analyzed and determined its place among other procedural actions. The reasons of the actual non-compliance with court rulings have been determined, that It's been related to the violation of the systematic organization of their execution, both procedurally and organizationally. The scientific views of scientists have been analyzed as to the subject. Their position has been clarified as to the necessity to reform the legislation of Ukraine in order to create an effective mechanism for enforcement of court decisions. Regulatory and legal acts have been determined to regulate enforcement of a court decision at international and national level. The advantages of an effective system of protection of individual rights at the international level have been outlined. The components of the complex right to a fair treatment have been clarified. National-level regulatory and legal acts have been distinguished, guaranteeing the right every person to judicial protection and the obligation of the execution of court decisions. The main task of civil justice, which it's aimed at protecting the rights, freedoms or interests of individuals, rights and interests of legal entities, interests of the state, has been emphasized. The competence of enforcement agents has been investigated. It has been determined on the basis of what documents the court decisions are enforced. A number of significant problems have been identified that impede the optimal execution of court decisions in civil proceedings. Among of them are low legal and social status of state executors; the lack of access to public registers by contractors; the existence of moratoriums that prohibit the enforcement of certain types of property. The author has given his own view on the formation of an effective mechanism for solving these problems. Prospects of reform of the system of executive service bodies were offered for further. ; Статтю присвячено головним аспектам виконання судових рішень як заключної стадії цивільного процесу. Проаналізовано значення останньої стадії цивільного процесу та з'ясовано її місце серед інших процесуальних дій. Визначено причини фактичного невиконання судових рішень, що пов'язані з порушенням системності організації їх виконання як процесуально, так й організаційно. Проаналізовано наукові погляди вчених щодо цього питання. З'ясовано їхню позицію щодо необхідності реформування законодавства України для створення дієвого механізму виконання судових рішень. Визначено нормативно-правові акти на міжнародному та національному рівнях, що регламентують питання виконання судових рішень. Зазначено переваги дієвої системи захисту прав особи на міжнародному рівні. З'ясовано складники комплексного права на справедливий судовий розгляд. Виокремлено нормативно-правові акти на національному рівні, які гарантують кожній особі право на судовий захист та обов'язковість виконання судових рішень. Підкреслено головне завдання цивільного судочинства, яке спрямовано на захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Досліджено компетенцію суб'єктів, які здійснюють виконавче провадження. З'ясовано, на підставі яких документів здійснюється виконання судових рішень. Установлено низку суттєвих проблем, що перешкоджають оптимальному виконанню судових рішень у цивільному процесі, серед яких варто виокремити низький правовий і соціальний статус державних виконавців; відсутність у виконавців доступу до державних реєстрів; існування мораторіїв, які прямо забороняють здійснювати стягнення на певні види майна. Наведено власний погляд щодо формування дієвого механізму вирішення зазначених проблем. Запропоновано перспективи подальшого реформування системи органів виконавчої служби.

This article analyzes the public-law methods of judicial protection, namely the effort to ensure the concentration of the civil process, as well as the scientific and legal definition of this principle. It is established that, in accordance with the Recommendations of the Committee of Ministers of the Council of Europe, a court hearing should normally consist of no more than two court hearings: a preliminary preparatory hearing and examination of the evidence, a hearing of the parties' arguments and a decision. It is determined that the concentration of process means the concentration of evidence, that is, providing the court of first instance evidence to the extent necessary for the proper and timely consideration and resolution of the case within the time limit specified by law. It has also been analyzed that the principle of concentration of process in the Code of Civil Procedure is not directly enshrined in a separate rule of law. However, the current CPC enshrines its derivatives: principles of competitiveness, immediacy, and others. It is determined that the concentration of evidentiary material will allow the parties and other persons involved in the case to properly prepare for the adversarial process and eliminate theunexpectedness in the consideration and decision of the case by court. It may be noted that the legislator has taken some account of the recommendation of the CMRE on resolving the case on the merits of the second hearing, the first of which is a preliminary hearing. Also, in this article it was investigated that the principle of concentration causes the existence of the principle of reasonableness of the terms, accessible professional legal assistance, setting by the law the limits of compensation of legal aid costs, optimal court fees and so on. It is analyzed that each country provides a different definition of this provision, its main purpose is the timely and fair consideration of civil disputes. What is more important is the purpose of this principle, which is to avoid delays in the proceedings and to ensure effective judicial protection of the rights and interests of the parties. The normative consolidation of this principle in foreign countries is considered. The case law of the ECtHR in cases where the principle of timely consideration of cases has been violated has been analyzed. The opinion about the necessity of legislative consolidation of the principle of concentration in the civil proceedings of Ukraine is substantiated. ; У статті проаналізовано публічно-правові методи судового захисту, а саме намагання забезпечення концентрації цивільного процесу, а також розкрито наукове та правове визначення даного принципу. Встановлено, що згідно з Рекомендаціями Комітетуміністрів Ради Європи судове засідання має складатися не більше ніж з двох судових засідань. Це попереднє слухання підготовчого характеру та дослідження доказів, заслуховування аргументів сторін і приймання рішення. Визначено, що під концентрацією процесу розуміють концентрацію доказового матеріалу, тобто надання суду першої інстанції доказів в обсязі, необхідному для правильного і своєчасного розгляду і вирішення справи у визначений законом строк. Також проаналізовано, що принцип концентрації процесу у Цивільному процесуальному кодексі не закріплений у вигляді окремої норми права. Проте чинний ЦПК закріплює його похідні принципи. Це принципи змагальності, безпосередності тощо. Визначено, що концентрація доказового матеріалу дозволить сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, належним чином підготуватися до змагального процесу і виключити несподіванки при розгляді і вирішенні справи судом. Можна зазначити, що законодавець узяв до уваги Рекомендації КМРЄ про вирішення справи по суті в другому судовому засіданні, коли першим є попереднє судове засідання. Також у даній статті доводиться, що принцип концентрації зумовлює наявність принципів розумності строків і доступної професійної правничої допомоги. Це зумовлено тим, що законодавство не встановлює граничних розмірів компенсації витрат на правову допомогу, оптимальних ставок судового збору тощо. Проаналізовано, що кожна країна надає різне визначення даному положенню. Основною метою його є своєчасний та справедливий розгляд цивільних справ. Крім того, важливим аспектом є мета даного принципу, що полягає в уникненні затримок у провадженні у справі й забезпеченні ефективного судового захисту прав та інтересів сторін. Розглянуто нормативне закріплення даного принципу у зарубіжних країнах. Проаналізовано судову практику ЄСПЛ у справах, у яких порушено принцип своєчасності розгляду справ. Обґрунтовано думку про необхідність законодавчого закріплення принципу концентрації у цивільному судочинстві України.