Search results

The article defines the term "social discrimination against women", which is proposed to be interpreted as meaning restriction or deprivation of rights on the basis of gender (or gender) in all spheres of life of society: labor, socio-economic, political, spiritual, family and household. Social discrimination leads to a decrease in a woman's social status and is a form of violence against her personality and, therefore, a threat to her safety. It is noted that at present the level of development of the women's movement is extremely low. However, the development of feminology, the emergence of political leaders among women, the ability to independently assess the true status of women, the attention of science, the public, the media to the women's issue can be identified as positive developments. The common goal of the women's movement today is to combat the explicit and covert form of discrimination against women. It has been established that the fight for gender equality in the workplace is an important area of struggle for the observance and protection of women's rights in the current context. In today's social-labor relations, the problem of sexual division of labor, which means the distribution of occupations between women and men, based on traditions and customs, formally and informally enshrined in the practice and consciousness of people, seems urgent. There are purely male and purely female professions all over the world. It is proved that the developed and adopted measures, which created for women a lot of privileges and privileges in the form of vacations, benefits, as well as restrictions on employment in harmful industries, were implemented quite selectively, namely their existence contributed to the extension of natural periods of interruption of employment, limitation of employment, restriction of employment and the qualitative growth of working women, as well as the decline in the ability to realize their knowledge and experience. The process of improvement of the state system, the process of realization of gender equality and gender equality in the bodies of state power require further increase in their representation of women. But this increase should not be due to the artificial regulation of this process, but rather to the increase in the activity of women in public activity, in public administration in general and in the human rights movement, in particular. ; В статті визначено термін «соціальна дискримінація жінок», який пропонується трактувати як означає обмеження або позбавлення прав за ознакою статі (або гендерною ознакою) у всіх сферах життя суспільства: трудовій, соціально-економічній, політичній, духовній, сімейно-побутовий. Соціальна дискримінація веде до зниження соціального статусу жінки і є однією з форм насильства над її особистістю, і, отже, загрозою для її безпеки. Відзначено, що в даний час рівень розвитку жіночого руху вкрай низький. Однак в якості позитивних зрушень можна віиокремлено розвиток фемінологіі, поява серед жінок політичних лідерів, можливість незалежної оцінки справжнього стану жінок, привернення уваги науки, громадськості, засобів масової інформації до жіночого питання. Загальна мета жіночого руху сьогодні – це боротьба з явною і прихованою формою дискримінації жінок. Встановлено, що важливим напрямком боротьби за дотримання і захист прав жінок в сучасних умовах є боротьба за гендерну рівність у сфері праці. У сучасних соціально-трудових відносинах представляється актуальною проблема статевого розподілу праці, під якою розуміється розподіл занять між жінками і чоловіками, які базуються на традиціях і звичаях, формально і неформально закріплених в практиці і свідомості людей. У всьому світі існують суто чоловічі і суто жіночі професії. Доведено, що розроблені і прийняті заходи, які створили для жінок безліч привілеїв і пільг в формі відпусток, допомог, а також обмежень зайнятості на шкідливих виробництвах, реалізовувалися досить вибірково, а саме їхнє існування сприяло подовженню природних періодів переривання зайнятості, обмеження трудової мобільності, професійного і кваліфікаційного зростання працюючих жінок, а також зниження можливостей реалізації вже отриманих ними знань і набуття досвіду. Процес вдосконалення державного устрою, процес реалізації гендерної рівності та гендерної рівності в органах державної влади вимагають подальшого збільшення в них представництва жінок. Але це збільшення має відбуватися не за рахунок штучного регулювання цього процесу, а за рахунок підвищення активності жінок у державній діяльності, в державному управлінні в цілому і в правозахисному русі, зокрема.