Suchergebnisse

The aim of the study. is to highlight the daily life of the intelligentsia of the western region of Ukraine (material and household aspect) during the first postwar years, to elucidate the socio-political factors that determined it. The research methodology is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, verification, authorial objectivity, moderate narrative constructivism, as well as the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization), special and historical (historical genetic, historical typological, historical systemic) methods. The scientific novelty is to elucidate on the basis of various source material the daily post-war survival strategies of the intelligentsia, when the Soviet system was restored / established in the region, to find out what material resources were enough for and how social activity and political convictions were reflected in the domestic mode of life. The Conclusions. The post-war life of the intelligentsia was associated with basic survival, the search for opportunities to ensure their existence. Remuneration, income for work in many cases did not meet the responsibilities of the intelligentsia, did not provide normal living and working conditions. In the best position were those who with all their activities proved their devotion to the party guidelines, held high positions, received significant fees and awards for "ideologically correct" works and publications. The best part of the nationally conscious intelligentsia, who was considered by the authorities as a potential or obvious enemy, was subjected to repressive measures, deprived of livelihoods, opportunities to realize their abilities and creative potential. But the progressive development of the intelligentsia and its desire to benefit under the difficult and contradictory conditions of their daily lives, the Soviet system could not overcome. ; Мета дослідження – висвітлити повсякдення інтелігенції західного регіону України (матеріально-побутовий аспект) у перші повоєнні роки, розкрити суспільно-політичні чинники, що його визначали. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також використані загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, щоб на основі різноманітного джерельного матеріалу розкрити повсякденні повоєнні стратегії виживання інтелігенції, коли у краї відновлювалася / утверджувалася радянська система, з'ясувати на що вистачало її матеріальних коштів і як відображалися на її побутовому становищі суспільна активність та політичні переконання. Висновки. Повоєнне повсякдення інтелігенції було пов'язане з елементарним виживанням, пошуками можливостей забезпечення існування. Винагорода за роботу в багатьох випадках не відповідала покладеним на інтелігенцію обов'язкам, не забезпечувала нормальних умов життя та праці. У кращому становищі були ті, що своєю діяльністю доводили відданість партійним настановам, обіймали високі посади, отримували значні гонорари та премії за "ідеологічно правильні" твори. Краща частина національно-свідомої інтелігенції, яка розцінювалася владою як потенційний, чи явний ворог, піддавалася репресивним заходам, позбавлялася засобів до існування, можливостей реалізації здібностей та творчого потенціалу. Але поступальний розвиток інтелігенції її бажання приносити користь у складних і суперечливих умовах свого повсякдення, радянська система здолати не змогла.

In the article, on the basis of new documents and materials, the most important questions of insurgent's activity, namely their operative-tactical devices are clarified. The new strategy and tactics are proved to concern practically all spheres of the insurgent's life. The article provides sufficient grounds for the confirmation that the bases, methods, and principles of their strategy and tactics were developed by the insurgents themselves on the basis of their own experience and were corrected and finished off in accordance with the struggle conditions. It is found out, that under the conditions, when the Soviet repressive system used a whole complex of special secret-service tricks, the successfully developed by the insurgents and constantly corrected strategy and tactics allowed them to struggle against the establishment of the Soviet administration on the West Ukrainian lands throughout almost ten years. ; Стаття присвячена одному з найбільш важливих питань повстанської діяльності – стратегії і тактиці. Проблема вивчення стратегії і тактики у діяльності повстанських структур ВО-4 «Говерля» не знайшла свого комплексного відображення у наукових дослідженнях. Саме відсутність комплексних робіт, присвячених різним напрямкам цієї діяльності, зумовлює актуальність даної розвідки. В умовах використання репресивно-каральною системою цілого комплексу агентурно-оперативних та спеціальних засобів вдало розроблена, постійно корегована стратегія і тактика дозволяла протягом майже десяти років вести боротьбу проти утвердження радянської адміністрації на західноукраїнських землях. Стратегія і тактика стосувалася усіх без винятку сфер повстанського життя. Засади, методи і принципи стратегії і тактики розроблялися повстанцями на основі власного досвіду та корегувалася і доопрацьовувалися відповідно до умов боротьби. Паралельно із розробленими засадами стратегії і тактики існувала чітка вимога щодо дотримання основних, базових правил. Розробка, впровадження і контроль за дотриманням стратегії і тактики забезпечували життєздатність підпілля. Усе це сприяло збереженню людських та матеріальних ресурсів, а відтак – тривалість боротьби. Починаючи з 1946 р. український визвольно-революційний рух почав переходити від форми масової повстанської боротьби до глибоко підпільної. Ця зміна тактики мала такі вияви: послідовно, відповідно до обставин і необхідності в окремих районах розформовували відділи УПА, а їх членів, командирів і бійців переводили до підпільної сітки; побут і робота підпілля глибоко конспірувалися, на відміну від того, як це було у період масового розгортання дій УПА (головна мета цих дій − не дати ворогові розширити його вплив за область і райцентри).

In the article, on the basis of new documents and materials, the most important questions of insurgent's activity, namely their operative-tactical devices are clarified. The new strategy and tactics are proved to concern practically all spheres of the insurgent's life. The article provides sufficient grounds for the confirmation that the bases, methods, and principles of their strategy and tactics were developed by the insurgents themselves on the basis of their own experience and were corrected and finished off in accordance with the struggle conditions. It is found out, that under the conditions, when the Soviet repressive system used a whole complex of special secret-service tricks, the successfully developed by the insurgents and constantly corrected strategy and tactics allowed them to struggle against the establishment of the Soviet administration on the West Ukrainian lands throughout almost ten years. ; Стаття присвячена одному з найбільш важливих питань повстанської діяльності – стратегії і тактиці. Проблема вивчення стратегії і тактики у діяльності повстанських структур ВО-4 «Говерля» не знайшла свого комплексного відображення у наукових дослідженнях. Саме відсутність комплексних робіт, присвячених різним напрямкам цієї діяльності, зумовлює актуальність даної розвідки. В умовах використання репресивно-каральною системою цілого комплексу агентурно-оперативних та спеціальних засобів вдало розроблена, постійно корегована стратегія і тактика дозволяла протягом майже десяти років вести боротьбу проти утвердження радянської адміністрації на західноукраїнських землях. Стратегія і тактика стосувалася усіх без винятку сфер повстанського життя. Засади, методи і принципи стратегії і тактики розроблялися повстанцями на основі власного досвіду та корегувалася і доопрацьовувалися відповідно до умов боротьби. Паралельно із розробленими засадами стратегії і тактики існувала чітка вимога щодо дотримання основних, базових правил. Розробка, впровадження і контроль за дотриманням стратегії і тактики забезпечували життєздатність підпілля. Усе це сприяло збереженню людських та матеріальних ресурсів, а відтак – тривалість боротьби. Починаючи з 1946 р. український визвольно-революційний рух почав переходити від форми масової повстанської боротьби до глибоко підпільної. Ця зміна тактики мала такі вияви: послідовно, відповідно до обставин і необхідності в окремих районах розформовували відділи УПА, а їх членів, командирів і бійців переводили до підпільної сітки; побут і робота підпілля глибоко конспірувалися, на відміну від того, як це було у період масового розгортання дій УПА (головна мета цих дій − не дати ворогові розширити його вплив за область і райцентри).