Success is an important factor in the increase of teacher competence, its implementation as a person, as the professional approach to teaching provides not only the appropriate level of knowledge, but also affects the formation of individual qualities of students. Therefore, the image created by the teacher plays a fundamental role in teaching students, thus, this article shows the implementation of the paradigm of "success" through the prism of pedagogical image. Russian scientist and writer of Ukrainian origin Yevgeny Vodolazkin (1964), based on his own experience of studying in Soviet schools and universities, in the novel "Brisbane" emphasizes the most important qualities that a successful teacher must have. The factors create the image of a teacher who (does not) lead to educational success (a teacher-despot LesiaKirillovna, a teacher-romantic Vira Mykhailivna, favorite teacher of solfeggio Claudia Vasylivna, a teacher and a close friend Olena Markivna, inconspicuous Pavlo Sergeev ,a moralist-director of the school, a gossip teacher of social sciences, psychologically stable Katya, nonconformist Ivan Sergienko, experienced professor Besedin , a relative of Lisa). Instead, the peculiarity of the observance of ethical relations in the scientific community among fellow philologists can be traced through the character of Associate Professor Chukin. Through the prism of the image of the protagonist of the work - Glib Yanovsky -, the way of the formation of his pedagogical skill and professional perfection is considered. In particular, the significant influence of the experience of relationships with teachers on the teaching practice of the protagonist has been established. The difference between university and school teaching has a particular importance. It is proved that political ideology (in particular, of the Soviet Union) directly influences teaching practice. Based on opinion polls and the novel «Brisbane», it is highlighted the most necessary professional, individual features and appearance of the teacher ...
The realization of the paradigm "teacher-writer" in the interpretation of American professor and writer John Williams has been researched. The comparison of the author's biography with the image of the protagonist of the novel – Stoner – revealed that the latter is the prototype of the writer. Along with the evolution development of the main character William Stoner, we have followed the improvement of his teaching methods which was reflected on the pages of the novel. The reader's attention is logically focused on the main issues, such as the war theme and the mission of the university. It was shown how political events (World Wars I and II) consistently influenced the functioning of the educational institution having direct impact on the behavior of the studenthood. The author puts forward his own concept of the real nature of an academic institution thus defining three university models. The first model – "the Stoner model" – renders a closed institution which cluster the chosen ones in order to implement ideal concepts of scientific activity; the second – "the Finch model" – demonstrates an open institution which realizes its educational and spiritual activities for an appropriate reward; the third model, knows as "Masters model", sees a university as a shelter for incompetent people and elderly unfulfilled personalities. The conclusions lies in the notion of "perfect education" witch should be specific for any given epoch. For instance, according to J. William's novel, new realia demand of university to renew its concepts and priorities, the lack of which, in its turn, reasons the logic of the conflict between the past and the present, and this is what the character of William Stoner systematically faces, apparently reflecting the experience of the author himself. ; Исследована реализация парадигмы "преподаватель = писатель" в интерпретации американского преподавателя и писателя Джона Уильямса. Сравнение биографии автора с образом главного персонажа романа "Стоунер" (1965) показало, что протагонист является прототипом литератора. Вместе с эволюцией профессионального развития главного героя Уильяма Стоунера прослежено усовершенствование им методики преподавания, воспроизведенное на страницах романа. Внимание читателя логично направляется на главные проблемы: тему войны и миссию университета. Показано, как политические события (Первая и Вторая мировые войны) последовательно отражались на функционировании вуза, непосредственно влияя на поведение студенчества. Автор выдвигает собственную концепцию настоящей природы академического заведения, очерчивая три модели университета. Первая – "модель Стоунера" –воспроизводит закрытое заведение, что группирует избранных людей для воплощения идеальных концепций научной деятельности; вторая – "модель Финча" – демонстрирует открытое учреждение, которое реализует учебную и духовную деятельность за соответствующее вознаграждение; третья – "модель Мастерса" – подразумевает университет как убежище для невежественных людей и нереализованных личностей пожилого возраста. Сделан вывод о модели "идеального образования", которая для каждой эпохи должна быть специфической. В частности, как свидетельствует роман Дж. Уильямса, новые реалии требуют от университета обновления концептов и приоритетов, нехватка чего, в свою очередь, аргументирует логику конфликта между прошлым и настоящим, с чем систематически имеет дело персонаж Уильям Стоунер, очевидно повторяя опыт самого автора. ; Досліджено реалізацію парадигми "викладач = письменник" в інтерпретації американського викладача та письменника Джона Вільямса. Порівняння біографії автора з образом головного персонажа роману "Стоунер" (1965) виявило, що протагоніст є прототипом літератора. Разом з еволюцією професійного розвитку головного героя Вільяма Стоунера простежено удосконалення ним методики викладання, відтворене на сторінках роману. Увага читача логічно спрямовується на головні проблеми: тему війни та місію університету. Показано, як політичні події (Перша та Друга світові війни) послідовно відбивалися на функціонуванні вишу, безпосередньо впливаючи на поведінку студентства. Автор висуває власну концепцію справжньої природи академічного закладу, окреслюючи три моделі університету. Перша – "модель Стоунера" – відтворює закритий заклад, що згруповує обраних людей для втілення ідеальних концепцій наукової діяльності; друга – "модель Фінча" – демонструє відкриту установу, яка реалізує навчальну та духовну діяльність за відповідну винагороду; третя – "модель Мастерса" – передбачає університет як притулок для некомпетентних людей та нереалізованих особистостей похилого віку. Висновується думка про модель "ідеальної освіти", яка для кожної епохи має бути специфічною. Зокрема, як свідчить роман Дж. Вільямса, нові реалії вимагають від університету оновлення концептів і пріоритетів, брак чого, у свою чергу, аргументує логіку конфлікту між минулим і теперішнім, із чим систематично має справу персонаж Вільям Стоунер, вочевидь повторюючи досвід самого автора.
The realization of the paradigm "teacher-writer" in the interpretation of American professor and writer John Williams has been researched. The comparison of the author's biography with the image of the protagonist of the novel – Stoner – revealed that the latter is the prototype of the writer. Along with the evolution development of the main character William Stoner, we have followed the improvement of his teaching methods which was reflected on the pages of the novel. The reader's attention is logically focused on the main issues, such as the war theme and the mission of the university. It was shown how political events (World Wars I and II) consistently influenced the functioning of the educational institution having direct impact on the behavior of the studenthood. The author puts forward his own concept of the real nature of an academic institution thus defining three university models. The first model – "the Stoner model" – renders a closed institution which cluster the chosen ones in order to implement ideal concepts of scientific activity; the second – "the Finch model" – demonstrates an open institution which realizes its educational and spiritual activities for an appropriate reward; the third model, knows as "Masters model", sees a university as a shelter for incompetent people and elderly unfulfilled personalities. The conclusions lies in the notion of "perfect education" witch should be specific for any given epoch. For instance, according to J. William's novel, new realia demand of university to renew its concepts and priorities, the lack of which, in its turn, reasons the logic of the conflict between the past and the present, and this is what the character of William Stoner systematically faces, apparently reflecting the experience of the author himself. ; Исследована реализация парадигмы "преподаватель = писатель" в интерпретации американского преподавателя и писателя Джона Уильямса. Сравнение биографии автора с образом главного персонажа романа "Стоунер" (1965) показало, что протагонист является прототипом литератора. Вместе с эволюцией профессионального развития главного героя Уильяма Стоунера прослежено усовершенствование им методики преподавания, воспроизведенное на страницах романа. Внимание читателя логично направляется на главные проблемы: тему войны и миссию университета. Показано, как политические события (Первая и Вторая мировые войны) последовательно отражались на функционировании вуза, непосредственно влияя на поведение студенчества. Автор выдвигает собственную концепцию настоящей природы академического заведения, очерчивая три модели университета. Первая – "модель Стоунера" –воспроизводит закрытое заведение, что группирует избранных людей для воплощения идеальных концепций научной деятельности; вторая – "модель Финча" – демонстрирует открытое учреждение, которое реализует учебную и духовную деятельность за соответствующее вознаграждение; третья – "модель Мастерса" – подразумевает университет как убежище для невежественных людей и нереализованных личностей пожилого возраста. Сделан вывод о модели "идеального образования", которая для каждой эпохи должна быть специфической. В частности, как свидетельствует роман Дж. Уильямса, новые реалии требуют от университета обновления концептов и приоритетов, нехватка чего, в свою очередь, аргументирует логику конфликта между прошлым и настоящим, с чем систематически имеет дело персонаж Уильям Стоунер, очевидно повторяя опыт самого автора. ; Досліджено реалізацію парадигми "викладач = письменник" в інтерпретації американського викладача та письменника Джона Вільямса. Порівняння біографії автора з образом головного персонажа роману "Стоунер" (1965) виявило, що протагоніст є прототипом літератора. Разом з еволюцією професійного розвитку головного героя Вільяма Стоунера простежено удосконалення ним методики викладання, відтворене на сторінках роману. Увага читача логічно спрямовується на головні проблеми: тему війни та місію університету. Показано, як політичні події (Перша та Друга світові війни) послідовно відбивалися на функціонуванні вишу, безпосередньо впливаючи на поведінку студентства. Автор висуває власну концепцію справжньої природи академічного закладу, окреслюючи три моделі університету. Перша – "модель Стоунера" – відтворює закритий заклад, що згруповує обраних людей для втілення ідеальних концепцій наукової діяльності; друга – "модель Фінча" – демонструє відкриту установу, яка реалізує навчальну та духовну діяльність за відповідну винагороду; третя – "модель Мастерса" – передбачає університет як притулок для некомпетентних людей та нереалізованих особистостей похилого віку. Висновується думка про модель "ідеальної освіти", яка для кожної епохи має бути специфічною. Зокрема, як свідчить роман Дж. Вільямса, нові реалії вимагають від університету оновлення концептів і пріоритетів, брак чого, у свою чергу, аргументує логіку конфлікту між минулим і теперішнім, із чим систематично має справу персонаж Вільям Стоунер, вочевидь повторюючи досвід самого автора.
