Suchergebnisse

The role of political elite in the process of the state building is investigated on the basis of the analysis of the historical experience and current practice in Ukraine. Determining the dependence of Ukrainian Statehood establishing and strengthening on the basis of national elite the author affirms that Ukraine stepped in the Independence stage with quasi-elite, which is unable to fulfil the national idea in its full meaning. The current status and perspectives for the further development of the Ukrainian society in conditions of globalization demand the formation and accession of the national conscious elite to the State government. ; The role of political elite in the process of the state building is investigated on the basis of the analysis of the historical experience and current practice in Ukraine. Determining the dependence of Ukrainian Statehood establishing and strengthening on the basis of national elite the author affirms that Ukraine stepped in the Independence stage with quasi-elite, which is unable to fulfil the national idea in its full meaning. The current status and perspectives for the further development of the Ukrainian society in conditions of globalization demand the formation and accession of the national conscious elite to the State government.

The role of political elite in the process of the state building is investigated on the basis of the analysis of the historical experience and current practice in Ukraine. Determining the dependence of Ukrainian Statehood establishing and strengthening on the basis of national elite the author affirms that Ukraine stepped in the Independence stage with quasi-elite, which is unable to fulfil the national idea in its full meaning. The current status and perspectives for the further development of the Ukrainian society in conditions of globalization demand the formation and accession of the national conscious elite to the State government. ; The role of political elite in the process of the state building is investigated on the basis of the analysis of the historical experience and current practice in Ukraine. Determining the dependence of Ukrainian Statehood establishing and strengthening on the basis of national elite the author affirms that Ukraine stepped in the Independence stage with quasi-elite, which is unable to fulfil the national idea in its full meaning. The current status and perspectives for the further development of the Ukrainian society in conditions of globalization demand the formation and accession of the national conscious elite to the State government.

У статті досліджено контури нової соціальної структури сучасного українського суспільства, охарактеризовано специфіку соціально-стратифікаційних процесів у західних розвинених країнах і в нинішній Україні. Вказуючи на залежність становлення й розвитку соціальної структури суспільства від радикальних суспільних перетворень в усіх сферах суспільного життя, насамперед в економічній, автор стверджує, що соціальне розмежування українського суспільства набуває критичної межі. Розглянуто поняття середнього класу, його основні характеристики та чинники, що впливають на його становлення. Обгґрунтовано необхідність формування в українському суспільстві чисельного та впливового середнього класу як соціальної бази демократії і запоруки його стабільності. ; В статье исследованы контуры новой социальной структуры современного украинского общества, охарактеризована специфика социально-стратификационных процессов в западных развитых странах и в современной Украине. Указывая на зависимость становления и развития социальной структуры общества от радикальных общественных преобразований во всех сферах общественной жизни, прежде всего в экономической, автор утверждает, что социальное расслоение украинского общества приобретает критической точки. Рассмотрены понятие среднего класса, его основные характеристики и факторы, влияющие на его становление. Обоснована необходимость формирования в украинском обществе массового и влиятельного среднего класса как социальной базы демократии и предпосылки его стабильности. ; The article studies the specificy of social stratification processes in Western developed countries and modern Ukrainian society. Market transformations, changes in social priorities, the abandonment of full employment and equalization in the distribution made significant changes in the social structure of society, in the composition and nature of relations between its main strata. Today, along with the previous sources of structuring, new mechanisms are created due to the introduction of private property, the capitalization of state-owned relations, urbanization, the restructuring of communications, the growth of national consciousness, and others. This all led to the emergence of entrepreneurial groups, farmers, large, medium and small owners, highly skilled managers, the diversification of ethno-cultural groups and lifestyles that are not confined to traditional classroom characteristics.The urgent need for modernization requires the emergence of new socio-professional groups that are actively involved in modernization and have an interest in this process as a source of intellectual and financial well-being (entrepreneurs, managers, professionals and highly skilled workers). It is about the active formation of the middle class, the components of which are highly skilled and highly motivated professionals, and which presents the guarantee of the stability of society and the agent of scientific, technical and social progress. It is noted that during the modernization of the technical-technological and social structures of Ukrainian society a collapse of many industries and industries is observed, which leads to the release of those groups of the employed population, whose level of vocational training is outdated, leads to an increase in general and structural unemployment, a decrease in the level covered by modernization layers and the need to develop adequate measures for social protection of those who provide not only the payment of material assistance, but also assistance in retraining, job search and labor adaptation.Pointing out the dependence of the formation and development of the social structure of society on radical social transformations in all spheres of social life, first of all in the economic, the author declares that the social division of Ukrainian society is becoming critical. The public dissatisfaction with the existence of the oligarchs highlights the need to introduce institutional safeguards for the influence of big business on the political sphere. Today, the problem of preventing its development on the path of formation of a bipolar closed society and the transition to an open society with a mass and influential middle class, which is considered as a social base of democracy and a pledge of stability, is being topical in Ukrainian society. The main task of social policy should be economic, legal and informational assistance to the development of various forms of social and innovation activities of different sectors of society in the field of technical, technological and social progress.

У статті досліджено контури нової соціальної структури сучасного українського суспільства, охарактеризовано специфіку соціально-стратифікаційних процесів у західних розвинених країнах і в нинішній Україні. Вказуючи на залежність становлення й розвитку соціальної структури суспільства від радикальних суспільних перетворень в усіх сферах суспільного життя, насамперед в економічній, автор стверджує, що соціальне розмежування українського суспільства набуває критичної межі. Розглянуто поняття середнього класу, його основні характеристики та чинники, що впливають на його становлення. Обгґрунтовано необхідність формування в українському суспільстві чисельного та впливового середнього класу як соціальної бази демократії і запоруки його стабільності. ; В статье исследованы контуры новой социальной структуры современного украинского общества, охарактеризована специфика социально-стратификационных процессов в западных развитых странах и в современной Украине. Указывая на зависимость становления и развития социальной структуры общества от радикальных общественных преобразований во всех сферах общественной жизни, прежде всего в экономической, автор утверждает, что социальное расслоение украинского общества приобретает критической точки. Рассмотрены понятие среднего класса, его основные характеристики и факторы, влияющие на его становление. Обоснована необходимость формирования в украинском обществе массового и влиятельного среднего класса как социальной базы демократии и предпосылки его стабильности. ; The article studies the specificy of social stratification processes in Western developed countries and modern Ukrainian society. Market transformations, changes in social priorities, the abandonment of full employment and equalization in the distribution made significant changes in the social structure of society, in the composition and nature of relations between its main strata. Today, along with the previous sources of structuring, new mechanisms are created due to the introduction of private property, the capitalization of state-owned relations, urbanization, the restructuring of communications, the growth of national consciousness, and others. This all led to the emergence of entrepreneurial groups, farmers, large, medium and small owners, highly skilled managers, the diversification of ethno-cultural groups and lifestyles that are not confined to traditional classroom characteristics.The urgent need for modernization requires the emergence of new socio-professional groups that are actively involved in modernization and have an interest in this process as a source of intellectual and financial well-being (entrepreneurs, managers, professionals and highly skilled workers). It is about the active formation of the middle class, the components of which are highly skilled and highly motivated professionals, and which presents the guarantee of the stability of society and the agent of scientific, technical and social progress. It is noted that during the modernization of the technical-technological and social structures of Ukrainian society a collapse of many industries and industries is observed, which leads to the release of those groups of the employed population, whose level of vocational training is outdated, leads to an increase in general and structural unemployment, a decrease in the level covered by modernization layers and the need to develop adequate measures for social protection of those who provide not only the payment of material assistance, but also assistance in retraining, job search and labor adaptation.Pointing out the dependence of the formation and development of the social structure of society on radical social transformations in all spheres of social life, first of all in the economic, the author declares that the social division of Ukrainian society is becoming critical. The public dissatisfaction with the existence of the oligarchs highlights the need to introduce institutional safeguards for the influence of big business on the political sphere. Today, the problem of preventing its development on the path of formation of a bipolar closed society and the transition to an open society with a mass and influential middle class, which is considered as a social base of democracy and a pledge of stability, is being topical in Ukrainian society. The main task of social policy should be economic, legal and informational assistance to the development of various forms of social and innovation activities of different sectors of society in the field of technical, technological and social progress.

The Purpose. Based on archival sources the article analyzes the interfaith processes in Volynia in the second half of the 19th – the beginning of the 20th centuries, specifies the nature of ethno-confessional transformations carried out by the Orthodox clergy and the Russian autocracy in the South-Western region. The Methodology of the Research. The research objectives have been solved on the principles of historicism, systematics, objectivity, verification, narrative constructivism, on historical and genetic, historical and typological, historiographical and biographical methods, as well as on general scientific methods of analysis, synthesis and generalization. The Scientific Novelty. The article, based on previously unknown archival sources and scholarly research, found out that Volyn accession into the Russian Empire was accompanied by significant transformations of the region's religious and ecclesiastical complex.The mechanism of the state-Orthodox mission was aimed primarily at neutralizing Catholic proselytism through large-scale propaganda work and means of force regulation. The Conclusions. The state and religious policy of the Russian autocracy in Volhynia in the second half of the 19th and the beginning of the 20th centuries was aimed at instilment of Orthodoxy and extirpation of Catholicism, elimination of the activity of the Roman Catholic Church. This policy was pursued in close alliance between the state and the Russian Orthodox Church, since the mission of the "militant" Catholic confession was perceived as the danger for strengthening of national, in particular Polish, separatism. The Roman Catholic Church, on the other hand, resisted political pressure, mostly for patriotic reasons. The Roman Catholic mission in the Ukrainian lands was not imbued with a spirit of widespread hostility to the Orthodox. The prevailing opinion in the society was that the intolerance of Orthodoxy came from the Roman Catholic clergy, and not from the folk lower classes of the Roman Catholic faith, that were characterized by a friendly attitude to both Orthodox parishioners and the clergy. The analysis of interfaith relations in the South-Western region at the beginning of the twentieth century suggests that, despite the elimination of economic independence of the Roman Catholic Church, this denomination maintained a tendency to increase the number of followers. ; Мета дослідження – на основі архівних джерел проаналізувати міжконфесійні процеси на Волині в другій половині ХІХ – початку ХХ ст., з'ясувати характер етноконфесійних трансформацій, які здійснювались російським самодержавством і православним духовенством у Південно-Західному краї. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, об'єктивності, верифікації, наративного конструктивізму, на історико-генетичному, історико-типологічному, історіографічному і біографічному методах, а також на загальнонаукових методах аналізу та синтезу, узагальнення. Наукова новизна. У статті, яка базується на невідомих раніше архівних джерелах і дослідженнях науковців, встановлено, що входження Волині до складу Російської імперії супроводжувалося значними трансформаціями релігійно-церковного комплексу регіону.Механізм державно-православної місії був спрямований насамперед на нейтралізацію католицького прозелітизму шляхом великомасштабної пропагандистської роботи і засобами силової регламентації. Висновки. Державно-релігійна політика російського самодержавства на Волині в другій половині ХІХ – початку ХХ ст. спрямовувалась на насадження православ'я та викорінення католицизму, ліквідацію діяльності Римо-католицької церкви. Ця політика здійснювалася у тісному союзі держави з РПЦ, оскільки в місії "войовничої" католицької конфесії вбачалася небезпека посилення національного, зокрема польського, сепаратизму. Римо-католицька церква, навпаки, чинила опір політичному тиску, переважно з патріотичних мотивів. Римо-католицька місія на українських землях не була пройнята духом всеохопної ворожнечі до православних. У суспільстві панувала думка, згідно з якою непримиренність до православ'я йшла від римо-католицького духовенства, а не від народних низів римо-католицького віросповідання, які вирізнялися доброзичливим ставленням як до православних парафіян,, так і до священнослужителів. Аналіз міжконфесійних відносин у Південно-Західному краї на початку ХХ ст. дає підстави стверджувати, що, незважаючи на ліквідацію економічної самостійності Римо-католицької церкви, ця конфесія зберігала тенденцію до кількісного збільшення віруючих.

Досліджено деякі тенденції концептуального осмислення перцепцій доброчесності й солідарності в західноєвропейській філософській думці, охарактеризовано доброчесну ідентичність як підґрунтя солідарності, легітимізатора співбуття індивіда і спільноти. Встановлено, що природною основою й онтологічною передумовою солідарності є соціабельність – внутрішньо притаманна властивість людей до взаємодопомоги і кооперації. Як синкретичне відчуття цілісності та нерозривності світу з подібними собі солідарність спонукає людей бути разом, оскільки кожний індивід несе в собі схожі якості, апріорні ціннісні та переконання. Звернено увагу й на таку природну засаду солідарності як потяг до безпеки, що пов'язано з інстинктом і практикою самозбереження. Зазначено, що первісним антропологічним компонентом солідарності є раціональна доброчинність індивіда, яка виявляється в публічній сфері.Здійснено філософську рефлексію щодо пошуку смислів, форм і способів солідарного співбуття людей. На основі аналізу філософської спадщини Цицерона, Арістотеля, Августина Блаженного, Дунса Скота, з'ясовано, що коли в суспільно-політичному житті домінуючою стає приватна сфера, то суспільство опиняється в стані "війни всіх проти всіх". Щоб урівноважити публічну та приватну сфери життя, необхідна раціонально врівноважена та альтруїстична дія "виставлення" самого себе із потаємного кола приватного життя з метою ідеального вдосконалення суспільного. Встановлено, що з ХVI ст. право на солідарність почало осмислюватись як одне з природних прав і розлядалось в межах теорії суспільного договору, реформаторської теорії німецького кальвініста Й. Альтузія, а доброчесність отримала прагматично-імітаційне тлумачення (Н. Макіавеллі). Охарактеризовано просвітницьку і революційно-національну форми солідарності XVII – XVIII ст., особливості механічної (міфологічної) й органічної солідарності за Е. Дюркгаймом. Розглянуто доброчесність як підґрунтя солідарності в сучасних умовах, новітні форми сумісності індивідуального і спільнотного із врахуванням історичного досвіду. Констатовано, що процес національної консолідації в Україні за роки незалежності не набув системного та цілісного характеру, а був переважно фрагментарним та ситуативним. Обґрунтовано, що українському суспільству необхідно запропонувати надійні солідаритети. ; Some tendencies of conceptual understanding of perceptions of virtue and solidarity in Western European philosophical thought have been investigated, charitable identity is characterized as the basis of solidarity, the legitimizes of individual and community coexistence. It is established that the natural basis and ontological precondition of solidarity is socialite – the inherent property of people for mutual assistance and cooperation. As a syncretic sense of the integrity and continuity of the world with similar ones, solidarity drives people to be together, since each individual carries similar qualities, a priori values and beliefs. Attention is also drawn to the natural basis of solidarity as an attraction to security, which is linked to the instinct and practice of self-preservation. It is stated that the original anthropological component of solidarity is the rational virtue of the individual, which is manifested in the public sphere.The philosophical reflection on the search for the meanings, forms and ways of solidarity of people coexisted. Based on the analysis of the philosophical legacy of Cicero, Aristotle, Augustine the Blessed, Duns Scott, it is found that when the sphere of politics becomes dominant in the private sphere, society finds itself in a state of "war against all". In order to balance the public and private spheres of life, a rationally balanced and altruistic action is required to "expose" oneself from the innermost circle of private life in order to perfect the social. This is established that from the sixteenth century. The right to solidarity began to be understood as one of natural rights and faded within the framework of the social contract theory, the reformist theory of the German Calvinist J. Altus, and virtue received a pragmatic and imitative interpretation (N. Machiavelli). The educational and revolutionary-national forms of solidarity of the XVII – XVIII centuries are characterized. The features of mechanical (mythological) and organic solidarity according to E. Durkheim are characterized. Virtue is considered as the basis of solidarity in modern conditions, the newest forms of compatibility between the individual and the community, taking into account historical experience. It is stated that the process of national consolidation in Ukraine during the years of independence did not become systematic and holistic, but rather fragmentary and situational. It is stated that reliable solidarity is to be offered to Ukrainian society.

Постановка проблеми. Насилля, незважаючи на зміну його форм та інструментальне призначення, незмінно супроводжує всі явища і процеси упродовж всієї історії людської цивілізації. Легітимація права окремих людей або соціальних груп посягати на здоров'я, свободу та інші цінності людського життя в усі часи надзвичайно дорого обходилось людству. Однак ціна насилля у добу стрімкого розвитку науки, техніки і технологій надзвичайно зростає. Проблема приватизованого насилля є однією з визначальних характеристик глобалізованого світу. Тим самим актуалізується наукова концептуалізація цієї проблематики, пов'язаної з політологічним аналізом сутності насилля загалом, і приватизованого зокрема, змістом і видами його прояву в сучасному світі.Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій літературі проблема насилля досліджується як у предметному полі політичної науки (Дж. Агамбен, Ф. фон Гаєк, К. Шлегель, А. Дмитрієв, І. Залисін, С. Кузіна), так і у взаємозв'язку з філософськими (Ж. Дерріда, С. Жижек, М. Штаудіґл), психологічними (Ф. Фанон), етичними (Л. Свендсен), мас-медійними (Г. Енценсбергер), культурологічними (В. Софський) та іншими науковими розвідками. Дослідниками були проаналізовані структурне насилля у контексті соціальної справедливості; виправдання державної монополії на насилля та використання конкретних засобів соціальних змін; виявлення різних форм насилля з акцентом на проблемі індивідуального; осмислення масштабності насилля. Різноманітні концептуальні інтерпретації проблеми насилля у політологічному аспекті зустрічаємо у працях й вітчизняних науковців В. Бебика, Д. Бойка, C. Головатого, Є. Головахи, В. Горбатенка, М. Михальченка, В. Кравченка, В. Кременя, В. Остроухова, О. Панфілова, О. Полторакова, О. Рудакевича, Ф. Рудича, В. Слюсаря, В. Ткаченка, М. Требіна, В. Целуйка, М. Шульги та ін. У той же час проблема насилля, насамперед приватизованого, залишається однією з найбільш дискусійних і малодосліджених у суспільствознавстві.Метою статті є дослідження на основі аналізу історичного досвіду і сучасної практики соціальної природі та причин посилення приватизованих форм насилля, чинників і механізмів його здійснення в сучасному світі. Виклад основного матеріалу дослідження з обґгрунтуванням отриманих наукових результатів. Концептуалізовано поняття «приватизоване насилля» у контексті теоретичних і загальнокультурних досліджень насилля, що дозволило виокремити його із загального понятійного ряду «соціальне насилля» і визначити як об'єктивний чинник суспільного розвитку, а також систематизувати його за різними підставами. Констатовано, що у проявах насилля й агресії виявляється значення біологічних і психологічних якостей, але визначальним є соціальний фактор. Антропологічна складова приватизованого насилля перетворює його в феномен суспільної свідомості, який виступає істотним фактором, що визначає процес культурно-історичного розвитку суспільства. Якщо політичне насилля інституціоналізоване, включене у механізм дії цінностей суспільства, вбудоване у соціальну структуру різними методами і трансформується в інструмент організації суспільного порядку, насамперед через примус, стимулювання і переконання, то приховане насилля, навпаки, стимулює зростання невизначеності й хаотичності повсякденного життя. Особливу увагу звернено на вплив глобалізаційних процесів на насилля, утвердження й посилення його непрямих, приватизованих форм. Наводяться причини виникнення приватизованого насилля і чинники, які зумовлюють його посилення в сучасних умовах. Розглядаються соціальні групи, які вдаються до приватизованого насилля, та моделі комунікативної поведінки й стилі управління в конфліктній і постконфліктній ситуаціях. Розкриваються особливості політичної культури трансформаційного українського суспільства, які впливають на посилення соціально-політичної напруженості та мотивацію щодо приватизованих форм насилля.Висновки з цього дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Зроблено висновок про соціальну зумовленість приватизованого насилля та доцільність формування культури ненасилля, толерантності і згоди в сучасних умовах. Пошуки шляхів формування нових індивідуальних, колективних, соціально-організованих принципів толерантного існування стає дедалі більше затребуваним напрямом розвитку сучасної цивілізації. Альтернативою насильницьким практикам має стати ненасильницький шлях подальшого розвитку людства. ; В статье рассмотрено социальную природу насилия и его формы, особенности проявления и осуществления. Концептуализовано понятие «приватизированное насилия» в контексте теоретических и общекультурных исследований насилия, что позволило выделить его из общего понятийного ряда «социальное насилие» и определить как объективный фактор общественного развития, а также систематизировать его по разным основаниям. Приводятся причины возникновения приватизированного насилия и факторы, которые обусловливают его усиления в современных условиях. На основе анализа исторического опыта и современной практики исследовано содержание и специфика проявления приватизированного насилия, механизмы и факторы его осуществления в современном мире. Особое внимание обращено на влияние глобализационных процессов на насилие, утверждения и усиления его косвенных, приватизированных форм. В проявлениях насилия и агрессии констатируется значение биологических и психологических качеств, но определяющим признается социальный фактор. Раскрываются особенности политической культуры трансформационного украинского общества, влияющих на усиление социально-политической напряженности и мотивацию в отношении приватизированных форм насилия. Рассматриваются социальные группы, которые прибегают к приватизированного насилия, и модели коммуникативного поведения и стили управления в конфликтной и постконфликтной ситуации. Сделан вывод о социальной обусловленности приватизированного насилия и целесообразность формирования культуры ненасилия, толерантности и согласия в современных условиях. ; The social nature of violence and its forms, peculiarities of manifestation and realization are considered in the article. The concept of «privatized violence» was conceptualized in the context of theoretical and general cultural studies of violence, which made it possible to distinguish it from the general conceptual term «social violence» and to define it as an objective factor of social development, as well as to organize it on various grounds. The reasons for the occurrence of privatized violence and the factors that cause it to intensify in the current context. On the basis of the historical experience analysis and modern practice, the content and specifics of the privatized violence manifestation, mechanisms and factors of its implementation in the modern world are investigated. Particular attention is paid to the impact of globalization processes on violence, the establishment and strengthening of its indirect, privatized forms. The manifestations of violence and aggression state the importance of biological and psychological qualities, but the determining factor is the social factor. The peculiarity of different approaches to the problem of privatized violence is the search for tools, a certain theoretical model that will exclude or regulate the manifestations of this social phenomenon at all levels of human practices. Analysis of the anthropological determinants of human aggressiveness shows that centuries of socio-genesis, a person's internal ability to contain his tendency to violence and aggression, is easily overcome by the influence of external factors, such as ideology. In addition, the sphere of human corporeality is now increasingly regulated through medicine, psychology, genetics, educational and manipulative technologies. If political violence is institutionalized, incorporated into the mechanism of action of society's values, embedded in the social structure by various methods, and transformed into an instrument of social order organization, primarily through coercion, stimulation and persuasion, then hidden violence, on the contrary, stimulates the increase of uncertainty and chaotic life of everyday life.The anthropological component of privatized violence turns it into a phenomenon of social consciousness, which is an essential factor determining the process of cultural and historical society development. The function of punishment exercised by the subjects of privatized violence to establish «social justice» is the modern equivalent of the institute of vengeance, which is based on a specific irrational understanding of people's perceptions of damages through revenge. The peculiarities of the political culture of transformational Ukrainian society are revealed, which influence the intensification of socio-political tensions and motivation for privatized forms of violence. Social groups that resort to privatized violence and models of communicative behavior and management styles in conflict and post-conflict situations are considered. The conclusion is made about the social conditionality of privatized violence and the feasibility of forming a culture of nonviolence, tolerance and consent in the current context.

Постановка проблеми. Насилля, незважаючи на зміну його форм та інструментальне призначення, незмінно супроводжує всі явища і процеси упродовж всієї історії людської цивілізації. Легітимація права окремих людей або соціальних груп посягати на здоров'я, свободу та інші цінності людського життя в усі часи надзвичайно дорого обходилось людству. Однак ціна насилля у добу стрімкого розвитку науки, техніки і технологій надзвичайно зростає. Проблема приватизованого насилля є однією з визначальних характеристик глобалізованого світу. Тим самим актуалізується наукова концептуалізація цієї проблематики, пов'язаної з політологічним аналізом сутності насилля загалом, і приватизованого зокрема, змістом і видами його прояву в сучасному світі.Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій літературі проблема насилля досліджується як у предметному полі політичної науки (Дж. Агамбен, Ф. фон Гаєк, К. Шлегель, А. Дмитрієв, І. Залисін, С. Кузіна), так і у взаємозв'язку з філософськими (Ж. Дерріда, С. Жижек, М. Штаудіґл), психологічними (Ф. Фанон), етичними (Л. Свендсен), мас-медійними (Г. Енценсбергер), культурологічними (В. Софський) та іншими науковими розвідками. Дослідниками були проаналізовані структурне насилля у контексті соціальної справедливості; виправдання державної монополії на насилля та використання конкретних засобів соціальних змін; виявлення різних форм насилля з акцентом на проблемі індивідуального; осмислення масштабності насилля. Різноманітні концептуальні інтерпретації проблеми насилля у політологічному аспекті зустрічаємо у працях й вітчизняних науковців В. Бебика, Д. Бойка, C. Головатого, Є. Головахи, В. Горбатенка, М. Михальченка, В. Кравченка, В. Кременя, В. Остроухова, О. Панфілова, О. Полторакова, О. Рудакевича, Ф. Рудича, В. Слюсаря, В. Ткаченка, М. Требіна, В. Целуйка, М. Шульги та ін. У той же час проблема насилля, насамперед приватизованого, залишається однією з найбільш дискусійних і малодосліджених у суспільствознавстві.Метою статті є дослідження на основі аналізу історичного досвіду і сучасної практики соціальної природі та причин посилення приватизованих форм насилля, чинників і механізмів його здійснення в сучасному світі. Виклад основного матеріалу дослідження з обґгрунтуванням отриманих наукових результатів. Концептуалізовано поняття «приватизоване насилля» у контексті теоретичних і загальнокультурних досліджень насилля, що дозволило виокремити його із загального понятійного ряду «соціальне насилля» і визначити як об'єктивний чинник суспільного розвитку, а також систематизувати його за різними підставами. Констатовано, що у проявах насилля й агресії виявляється значення біологічних і психологічних якостей, але визначальним є соціальний фактор. Антропологічна складова приватизованого насилля перетворює його в феномен суспільної свідомості, який виступає істотним фактором, що визначає процес культурно-історичного розвитку суспільства. Якщо політичне насилля інституціоналізоване, включене у механізм дії цінностей суспільства, вбудоване у соціальну структуру різними методами і трансформується в інструмент організації суспільного порядку, насамперед через примус, стимулювання і переконання, то приховане насилля, навпаки, стимулює зростання невизначеності й хаотичності повсякденного життя. Особливу увагу звернено на вплив глобалізаційних процесів на насилля, утвердження й посилення його непрямих, приватизованих форм. Наводяться причини виникнення приватизованого насилля і чинники, які зумовлюють його посилення в сучасних умовах. Розглядаються соціальні групи, які вдаються до приватизованого насилля, та моделі комунікативної поведінки й стилі управління в конфліктній і постконфліктній ситуаціях. Розкриваються особливості політичної культури трансформаційного українського суспільства, які впливають на посилення соціально-політичної напруженості та мотивацію щодо приватизованих форм насилля.Висновки з цього дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Зроблено висновок про соціальну зумовленість приватизованого насилля та доцільність формування культури ненасилля, толерантності і згоди в сучасних умовах. Пошуки шляхів формування нових індивідуальних, колективних, соціально-організованих принципів толерантного існування стає дедалі більше затребуваним напрямом розвитку сучасної цивілізації. Альтернативою насильницьким практикам має стати ненасильницький шлях подальшого розвитку людства. ; В статье рассмотрено социальную природу насилия и его формы, особенности проявления и осуществления. Концептуализовано понятие «приватизированное насилия» в контексте теоретических и общекультурных исследований насилия, что позволило выделить его из общего понятийного ряда «социальное насилие» и определить как объективный фактор общественного развития, а также систематизировать его по разным основаниям. Приводятся причины возникновения приватизированного насилия и факторы, которые обусловливают его усиления в современных условиях. На основе анализа исторического опыта и современной практики исследовано содержание и специфика проявления приватизированного насилия, механизмы и факторы его осуществления в современном мире. Особое внимание обращено на влияние глобализационных процессов на насилие, утверждения и усиления его косвенных, приватизированных форм. В проявлениях насилия и агрессии констатируется значение биологических и психологических качеств, но определяющим признается социальный фактор. Раскрываются особенности политической культуры трансформационного украинского общества, влияющих на усиление социально-политической напряженности и мотивацию в отношении приватизированных форм насилия. Рассматриваются социальные группы, которые прибегают к приватизированного насилия, и модели коммуникативного поведения и стили управления в конфликтной и постконфликтной ситуации. Сделан вывод о социальной обусловленности приватизированного насилия и целесообразность формирования культуры ненасилия, толерантности и согласия в современных условиях. ; The social nature of violence and its forms, peculiarities of manifestation and realization are considered in the article. The concept of «privatized violence» was conceptualized in the context of theoretical and general cultural studies of violence, which made it possible to distinguish it from the general conceptual term «social violence» and to define it as an objective factor of social development, as well as to organize it on various grounds. The reasons for the occurrence of privatized violence and the factors that cause it to intensify in the current context. On the basis of the historical experience analysis and modern practice, the content and specifics of the privatized violence manifestation, mechanisms and factors of its implementation in the modern world are investigated. Particular attention is paid to the impact of globalization processes on violence, the establishment and strengthening of its indirect, privatized forms. The manifestations of violence and aggression state the importance of biological and psychological qualities, but the determining factor is the social factor. The peculiarity of different approaches to the problem of privatized violence is the search for tools, a certain theoretical model that will exclude or regulate the manifestations of this social phenomenon at all levels of human practices. Analysis of the anthropological determinants of human aggressiveness shows that centuries of socio-genesis, a person's internal ability to contain his tendency to violence and aggression, is easily overcome by the influence of external factors, such as ideology. In addition, the sphere of human corporeality is now increasingly regulated through medicine, psychology, genetics, educational and manipulative technologies. If political violence is institutionalized, incorporated into the mechanism of action of society's values, embedded in the social structure by various methods, and transformed into an instrument of social order organization, primarily through coercion, stimulation and persuasion, then hidden violence, on the contrary, stimulates the increase of uncertainty and chaotic life of everyday life.The anthropological component of privatized violence turns it into a phenomenon of social consciousness, which is an essential factor determining the process of cultural and historical society development. The function of punishment exercised by the subjects of privatized violence to establish «social justice» is the modern equivalent of the institute of vengeance, which is based on a specific irrational understanding of people's perceptions of damages through revenge. The peculiarities of the political culture of transformational Ukrainian society are revealed, which influence the intensification of socio-political tensions and motivation for privatized forms of violence. Social groups that resort to privatized violence and models of communicative behavior and management styles in conflict and post-conflict situations are considered. The conclusion is made about the social conditionality of privatized violence and the feasibility of forming a culture of nonviolence, tolerance and consent in the current context.

Problem setting. The legal framework for regulating the ethnic and national sphere determines the influence of state authorities on the current ethnic and national model of interaction between the titular Ukrainian ethnic group and national minorities. An objective factor in the ethnic and national modeling of Ukraine's development is the Ukrainian political nation, whose potential readiness for state-national self-determination is determined by the level of national and regional identity, whose research is extremely in demand in modern science, which begins with the state and determines how it affects poly-ethnic society.Recent research and publications analysis. In the context of the topic under study, the fundamental works of domestic and foreign scholars were used to substantiate the idea of the ethnic core of the nation (A.D. Smith), which constitutes the "foundation" of any ethnic and national model of the state; such ethno-national models are defined: "parallel segmentation" (J. Rothschild), "clan democracy" (O. Kucherenko, O. Lisnichuk), "crossed grid", which is transformed into "mosaic concept" (S.P. Huntington), "universal democracy" (A. Lijphart), the "cosmopolitan" model of democracy (D. Held), "racial democracy"(P. Mancini), as well as the works of P. Van den Berg, O. Kartunov, O. Kryukov, O. Kucherenko, O. Mayborody, Y. Rimarenko, L. Shklyar and others. In the scientific works of A. Andreev, A. Royce, Y. Bromley, M. Weber, G. Nodi, K. Popper, A. Smith, E. Jan, and others. main stages of ethnic and national development of states are analyzed.Paper objective.The author of the article considers the European experience on protecting national minorities' rights and possibility of its application in the Ukrainian legislation and sees it as a basis for the ethnic and national modeling of Ukraine development.Paper main body.Author emphasizes that the European Legislation does not ensure the right to self-determination to ethnic and national minorities. Therefore, effective Constitutional and legal security for the national minorities is provided only in case of their getting the citizenship of the country they live in. Besides, their rights do not exceed the range of rights enjoying by all the citizens of the country they reside and the peculiarities of certain ethnic groups (their needs to preserve national identity, traditions, language, cultural heritage etc.) are not reflected in the legislation of the country of their residence.As a subject of the International Law and the equal participant of international communication, Ukraine ratified the majority of conventions and agreements in the field of human rights protection.The crucial issue of Ukrainian society in the legislative adjustment of ethnic and national sphere is its endeavor to respond to the European legal standards. To use the terms "ethnic groups" would be more adequate for both the genuine Ukrainians and the untitled ethnic groups. Application of the terms "native people" or "autochthonal people" could be disputable as for Tatars or Caraims, who are in fact the "pieces" of some other large communities lived in the past. The same situation is in the issue of language functioning. The EU countries' language policy is carried out in the conditions, which differ from the Ukrainian ones: non-dominant languages in the EU community enjoy protection rights. On the contrary, in Ukraine the language of the titled nation needs every possible support. In this respect, nowadays every attempt to approach the issue of peculiarity of language policy in Ukraine can be criticized by the EU community, which may cause Ukrainian language discrimination.Therefore, just imitating both EU experience and EU legislation in the national issue is not acceptable for development of ethnic and national policy in Ukraine, where there are certain peculiarities.Objective reality of polyethnizm existence in Ukraine as well as some specific national conditions require critical and constructive application of various approaches to interethnic relationships regulation in which EU countries have already been a success. And in Particular, we mean consultative and authority bodies, where national minorities are represented, especially in education, cultural and religious organizations; legislative and executive bodies (formed in the result of free and equal elections); self-government of national minorities as for their authenticity in conditions when territorial autonomy is not provided; bi-lateral and multi-lateral agreements regarding national minorities; ensuring the right of national minorities representatives to be educated on different educational levels in their native language; to create state research centers to improve legislation and spreading information as for their non-discrimination; creation of permanent boards to be in touch with the appropriate border-line areas. Application of all-round approaches mentioned above in conjunction with the peculiarities of ethnic and national modeling of state development must favor harmonization of relationships between the Ukrainian title ethnos and national minorities.Conclusions of the research.The research on regulatory and juridical principles of the valid ethnic and national state building model (title ethnos and national minorities) gives grounds to conclude that all the citizens of Ukraine are equally protected by the state. As for the assuring the human rights of national minorities representatives, the state bases on the fact that this law is an integral part of the generally acknowledged Law on human rights.For the Constitution of Ukraine stipulations' realization and establishing the procedures of implementation of the abovementioned regulatory Acts, the author proposes to adopt the set of laws, which would regulate not only the status of national minorities, but also the status of the Ukrainian nation as a title nation. In particular, we mean preambles to the Articles 10, 11, 12 of the Constitution of Ukraine, which are fragmentarily accomplished now in the legislative Acts. In order to achieve it, we need to systematize and make codification of the Ukrainian legislation. ; Рассматривается европейский опыт защиты прав национальных меньшинств и его воплощение в украинском законодательстве как основание для этнонационального моделирования развития Украины. Подчеркивается, что европейское право отказывает этническим, национальным меньшинствам в праве на самоопределение; эффективное правовое обеспечение прав национальных меньшинств возможно лишь при условии, что их статус предоставляется только гражданам государства, в котором они проживают; специфические права национальных меньшинств (то есть права, отличные от прав большинства других граждан) ‑ это их права в тех сферах, где они проявляют себя как особая этническая группа (сохранение идентичности, традиций, языка, культурного наследия). ; Розглядається європейський досвід захисту прав національних меншин та його втілення в українському законодавстві як підставу для етнонаціонального моделювання розвитку України. Підкреслюється, що європейське право відмовляє етнічним, національним меншинам у праві на самовизначення; ефективне правове забезпечення прав національних меншин можливе лише за умови, коли їх статус надається лише громадянам держави, в якій вони проживають; специфічні права національних меншин (тобто права, відмінні від прав більшості інших громадян) – це їх права у тих сферах, де вони проявляють себе як особлива етнічна група (збереження ідентичності, традицій, мови, культурної спадщини).

Problem setting. The legal framework for regulating the ethnic and national sphere determines the influence of state authorities on the current ethnic and national model of interaction between the titular Ukrainian ethnic group and national minorities. An objective factor in the ethnic and national modeling of Ukraine's development is the Ukrainian political nation, whose potential readiness for state-national self-determination is determined by the level of national and regional identity, whose research is extremely in demand in modern science, which begins with the state and determines how it affects poly-ethnic society.Recent research and publications analysis. In the context of the topic under study, the fundamental works of domestic and foreign scholars were used to substantiate the idea of the ethnic core of the nation (A.D. Smith), which constitutes the "foundation" of any ethnic and national model of the state; such ethno-national models are defined: "parallel segmentation" (J. Rothschild), "clan democracy" (O. Kucherenko, O. Lisnichuk), "crossed grid", which is transformed into "mosaic concept" (S.P. Huntington), "universal democracy" (A. Lijphart), the "cosmopolitan" model of democracy (D. Held), "racial democracy"(P. Mancini), as well as the works of P. Van den Berg, O. Kartunov, O. Kryukov, O. Kucherenko, O. Mayborody, Y. Rimarenko, L. Shklyar and others. In the scientific works of A. Andreev, A. Royce, Y. Bromley, M. Weber, G. Nodi, K. Popper, A. Smith, E. Jan, and others. main stages of ethnic and national development of states are analyzed.Paper objective.The author of the article considers the European experience on protecting national minorities' rights and possibility of its application in the Ukrainian legislation and sees it as a basis for the ethnic and national modeling of Ukraine development.Paper main body.Author emphasizes that the European Legislation does not ensure the right to self-determination to ethnic and national minorities. Therefore, effective Constitutional and legal security for the national minorities is provided only in case of their getting the citizenship of the country they live in. Besides, their rights do not exceed the range of rights enjoying by all the citizens of the country they reside and the peculiarities of certain ethnic groups (their needs to preserve national identity, traditions, language, cultural heritage etc.) are not reflected in the legislation of the country of their residence.As a subject of the International Law and the equal participant of international communication, Ukraine ratified the majority of conventions and agreements in the field of human rights protection.The crucial issue of Ukrainian society in the legislative adjustment of ethnic and national sphere is its endeavor to respond to the European legal standards. To use the terms "ethnic groups" would be more adequate for both the genuine Ukrainians and the untitled ethnic groups. Application of the terms "native people" or "autochthonal people" could be disputable as for Tatars or Caraims, who are in fact the "pieces" of some other large communities lived in the past. The same situation is in the issue of language functioning. The EU countries' language policy is carried out in the conditions, which differ from the Ukrainian ones: non-dominant languages in the EU community enjoy protection rights. On the contrary, in Ukraine the language of the titled nation needs every possible support. In this respect, nowadays every attempt to approach the issue of peculiarity of language policy in Ukraine can be criticized by the EU community, which may cause Ukrainian language discrimination.Therefore, just imitating both EU experience and EU legislation in the national issue is not acceptable for development of ethnic and national policy in Ukraine, where there are certain peculiarities.Objective reality of polyethnizm existence in Ukraine as well as some specific national conditions require critical and constructive application of various approaches to interethnic relationships regulation in which EU countries have already been a success. And in Particular, we mean consultative and authority bodies, where national minorities are represented, especially in education, cultural and religious organizations; legislative and executive bodies (formed in the result of free and equal elections); self-government of national minorities as for their authenticity in conditions when territorial autonomy is not provided; bi-lateral and multi-lateral agreements regarding national minorities; ensuring the right of national minorities representatives to be educated on different educational levels in their native language; to create state research centers to improve legislation and spreading information as for their non-discrimination; creation of permanent boards to be in touch with the appropriate border-line areas. Application of all-round approaches mentioned above in conjunction with the peculiarities of ethnic and national modeling of state development must favor harmonization of relationships between the Ukrainian title ethnos and national minorities.Conclusions of the research.The research on regulatory and juridical principles of the valid ethnic and national state building model (title ethnos and national minorities) gives grounds to conclude that all the citizens of Ukraine are equally protected by the state. As for the assuring the human rights of national minorities representatives, the state bases on the fact that this law is an integral part of the generally acknowledged Law on human rights.For the Constitution of Ukraine stipulations' realization and establishing the procedures of implementation of the abovementioned regulatory Acts, the author proposes to adopt the set of laws, which would regulate not only the status of national minorities, but also the status of the Ukrainian nation as a title nation. In particular, we mean preambles to the Articles 10, 11, 12 of the Constitution of Ukraine, which are fragmentarily accomplished now in the legislative Acts. In order to achieve it, we need to systematize and make codification of the Ukrainian legislation. ; Рассматривается европейский опыт защиты прав национальных меньшинств и его воплощение в украинском законодательстве как основание для этнонационального моделирования развития Украины. Подчеркивается, что европейское право отказывает этническим, национальным меньшинствам в праве на самоопределение; эффективное правовое обеспечение прав национальных меньшинств возможно лишь при условии, что их статус предоставляется только гражданам государства, в котором они проживают; специфические права национальных меньшинств (то есть права, отличные от прав большинства других граждан) ‑ это их права в тех сферах, где они проявляют себя как особая этническая группа (сохранение идентичности, традиций, языка, культурного наследия). ; Розглядається європейський досвід захисту прав національних меншин та його втілення в українському законодавстві як підставу для етнонаціонального моделювання розвитку України. Підкреслюється, що європейське право відмовляє етнічним, національним меншинам у праві на самовизначення; ефективне правове забезпечення прав національних меншин можливе лише за умови, коли їх статус надається лише громадянам держави, в якій вони проживають; специфічні права національних меншин (тобто права, відмінні від прав більшості інших громадян) – це їх права у тих сферах, де вони проявляють себе як особлива етнічна група (збереження ідентичності, традицій, мови, культурної спадщини).