Search results

The article shows the social and political activity of Polish students ofpedagogical educational institutions of Soviet Ukraine in the interwar period. It is told about the work of the organizations of the KP (B) U and LKSMU ideological circles (political economy, Marxist-Leninist). The author states that in this period, for students were conducted group discussions, were organized lectures on ideological issues. At the same time, it is stated that there have been cases when party members allowed abuses that undermined the authority of the party. Thearticle analyzes, educational institutions participated in the socialist competition of high schools and colleges in the USSR. It is noted that the socialist competition held between individual institutions. In the course of the competition were determined students- "strikers", who were financially encouraged. It is stated that the universities paid attention to the anti-religious work, in particular, anti-religious work seminars, the organization "Union of Militant Atheists", atheistic circles "Atheist." It is noted that an important place in the life of the then institutions engaged in social work: cell functioning of trade unions and social organizations. Among them the special place occupied by the cell of society "Tsoaviakhim". In particular, the functioning of the War Cabinet, military, sports and shooting clubs. Students took different standards. There were also the cell International aid workers, Ukrainian Red Cross Society, the All-Ukrainian Society for the land management of working Jews "OZET". The most popular among students were literary circles. It is noted that a particular attention was paid to the wall print press subscription. Young people gave means to the needs of industrialization. Students are attracted to the organization of elections to local councils, mentoring work in the villages, the Polish workers' clubs, including the Red Army. It is stated that the number of students openly expressed dissatisfaction with the policy of the Soviet power. Some of them were declared "enemies of the people." It is told also about the organization of "Polish military organization", the members of were a number of students. ; W artykule przedstawiono działania społeczno-polityczne studentówpolskich instytucji edukacyjnych sowieckiej Ukrainie. Obejmuje przyjęcie do pracy, grup ideologicznych, studenci uczestniczą w konkursie socjalistycznego. Należy zauważyć, że uniwersytety zwrócić uwagę na antyreligijnej, publicznym i wolontariacie we wsiach, klubów polskich pracowników, w tym Red, kręgów literackich. Młodzież przyczynił fundusze dla industrializacji. Należy zauważyć, że liczba studentów otwarcie wyraził niezadowolenie z polityki rządu radzieckiego. ; У статті показано громадсько-політичну діяльність студентівпольських педагогічних навчальних закладів радянської України.Розповідається про роботу партійних, ідеологічних гуртків, участьстудентів у соціалістичних змаганнях. Констатується, що у вишах приділяли увагу антирелігійній, громадській та шефській роботі у селах, польських робітничих клубах, серед червоноармійців, діяльності літературних гуртків. Молодь вносила кошти на потреби індустріалізації. Зазначається, що низка студентів відкрито висловлювала невдоволення політикою радянської влади.

Abstract.The purpose of the research – to elucidate the positive and negative aspects of the relationship between the Ukrainian and Jewish communities of the towns of Right-Bank Ukraine during the period of the Ukrainian People's Republic Directory. The elucidation of this issue is based on the works of historians-predecessors and the available source base. The methodology of the research is based on the principles of a definite concrete historical approach or historicism, objectivity, comprehensiveness and integrity, systematicity, as well as the use of the following methods: analysis and synthesis, historical genetic, historical comparative, historical typological, problem chronological. The scientific novelty consists in the fact that for the first time in historiography, on the one hand, vivid examples of cooperation between the Ukrainians and the Jews in the Right-Bank towns have been elucidated, on the other hand, – there have been elucidated the anti-Jewish excesses, associated with the pogroms of the Jewish communities in 1919 – 1920; there have been highlighted the causes of the pogrom actions by the Ukrainian army, insurgents and peasants. The Conclusions. The era of the Directory of the Ukrainian People's Republic is marked by both positive and negative events in the life of the Ukrainian and Jewish communities in the Right-Bank towns. On the one hand, the Jews welcomed the restoration of the UPR, and the Ukrainians helped them prepare for Jewish national holidays. Together, these ethnic groups conducted activities of their educational societies. Some Jews helped the Ukrainian people in the struggle for the state independence. The Jews materially supported the Army of the Ukrainian People's Republic, and fought in the Ukrainian army. On the other hand, the period under study is marked by anti-Jewish excesses, which, to a large extent, were provoked by the commitment of the Jews to the Bolsheviks, the Jews ignored the mobilization measures of the Ukrainian government. The result of this inconsistency of the Jewish minority was the pogroms with human casualties committed by certain units of the UPR Army, as well as the insurgent atamans. There were at least 131 such pogroms. The urban peasants-Ukrainians were also "noted" for the pogroms, for whom the Jews, with whom they coexisted within one settlement were, first of all, exploiters, speculators, and only then the Bolsheviks. Such cases of pogroms were recorded in 26 towns. A number of sources indicate that the Ukrainian authorities tried to provide all possible material and legal assistance to the Jews, who suffered from the pogroms. Key words: town, the Jews, community, army, pogroms. ; Анотація.Мета дослідження– спираючись на доробок попередників, наявну джерельну базу показати позитивні і негативні сторони взаємин української та єврейської громад містечок Правобережної України у добу Директорії УНР. Методологія дослідженняспирається на принципи конкретно-історичного підходу або історизму, об`єктивності, всебічності і цілісності, системності, а також на використання методів – аналізу та синтезу, історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-типологічного, проблемно-хронологічного. Наукова новизнаполягає у тому, що вперше в історіографії показано, з одного боку, яскраві приклади співпраці українців та євреїв у правобережних містечках українців, з іншого боку, протиєврейські ексцеси, пов'язані з погромами єврейських громад у 1919–1920 рр., висвітлено причини погромницьких дій української армії, повстанців і селян. Висновки. Доба Директорії УНР позначена як позитивними, так і негативними подіями у житті української та єврейської громад правобережних містечок. З одного боку, євреї вітали відновлення УНР, а українці допомагали їм у підготовці національних свят. Спільно ці етнічні групи вирішували питання діяльності своїх просвітянських товариств. Частина євреїв допомагала українському народу у боротьбі за державну незалежність, матеріально підтримува­ла Армію УНР, воювали у складі українського війська. З іншого боку, досліджуваний нами період позначений і протиєврейськими ексцесами, які, значною мірою, були спровоковані прихильністю євреїв до більшовиків, ігноруванням ними мобілізаційних заходів української влади. Наслідком такої непослідовності єврейської меншини стали погроми із людськими жертвами, які здійснили окремі частини Армії УНР, а також повстанські отамани. Таких погромів відбулося не менше 131. Погромницькими діями "відзначилися" і містечкові селяни-українці, для яких євреї, з якими вони співіснували в межах одного населеного пункту, були, насамперед, експлуататорами, спекулянтами, а вже потім більшовиками. Такі випадки зафіксовано у 26 містечках. Низка джерел свідчить, що українська влада намагалася надавати посильну матеріальну та юридичну допомогу містечковим євреям, які потерпіли від погромів. Ключові слова: містечко, євреї, громада, армія, погроми.

Abstract.The purpose of the research – to elucidate the positive and negative aspects of the relationship between the Ukrainian and Jewish communities of the towns of Right-Bank Ukraine during the period of the Ukrainian People's Republic Directory. The elucidation of this issue is based on the works of historians-predecessors and the available source base. The methodology of the research is based on the principles of a definite concrete historical approach or historicism, objectivity, comprehensiveness and integrity, systematicity, as well as the use of the following methods: analysis and synthesis, historical genetic, historical comparative, historical typological, problem chronological. The scientific novelty consists in the fact that for the first time in historiography, on the one hand, vivid examples of cooperation between the Ukrainians and the Jews in the Right-Bank towns have been elucidated, on the other hand, – there have been elucidated the anti-Jewish excesses, associated with the pogroms of the Jewish communities in 1919 – 1920; there have been highlighted the causes of the pogrom actions by the Ukrainian army, insurgents and peasants. The Conclusions. The era of the Directory of the Ukrainian People's Republic is marked by both positive and negative events in the life of the Ukrainian and Jewish communities in the Right-Bank towns. On the one hand, the Jews welcomed the restoration of the UPR, and the Ukrainians helped them prepare for Jewish national holidays. Together, these ethnic groups conducted activities of their educational societies. Some Jews helped the Ukrainian people in the struggle for the state independence. The Jews materially supported the Army of the Ukrainian People's Republic, and fought in the Ukrainian army. On the other hand, the period under study is marked by anti-Jewish excesses, which, to a large extent, were provoked by the commitment of the Jews to the Bolsheviks, the Jews ignored the mobilization measures of the Ukrainian government. The result of this inconsistency of the Jewish minority was the pogroms with human casualties committed by certain units of the UPR Army, as well as the insurgent atamans. There were at least 131 such pogroms. The urban peasants-Ukrainians were also "noted" for the pogroms, for whom the Jews, with whom they coexisted within one settlement were, first of all, exploiters, speculators, and only then the Bolsheviks. Such cases of pogroms were recorded in 26 towns. A number of sources indicate that the Ukrainian authorities tried to provide all possible material and legal assistance to the Jews, who suffered from the pogroms. Key words: town, the Jews, community, army, pogroms. ; Анотація.Мета дослідження– спираючись на доробок попередників, наявну джерельну базу показати позитивні і негативні сторони взаємин української та єврейської громад містечок Правобережної України у добу Директорії УНР. Методологія дослідженняспирається на принципи конкретно-історичного підходу або історизму, об`єктивності, всебічності і цілісності, системності, а також на використання методів – аналізу та синтезу, історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-типологічного, проблемно-хронологічного. Наукова новизнаполягає у тому, що вперше в історіографії показано, з одного боку, яскраві приклади співпраці українців та євреїв у правобережних містечках українців, з іншого боку, протиєврейські ексцеси, пов'язані з погромами єврейських громад у 1919–1920 рр., висвітлено причини погромницьких дій української армії, повстанців і селян. Висновки. Доба Директорії УНР позначена як позитивними, так і негативними подіями у житті української та єврейської громад правобережних містечок. З одного боку, євреї вітали відновлення УНР, а українці допомагали їм у підготовці національних свят. Спільно ці етнічні групи вирішували питання діяльності своїх просвітянських товариств. Частина євреїв допомагала українському народу у боротьбі за державну незалежність, матеріально підтримува­ла Армію УНР, воювали у складі українського війська. З іншого боку, досліджуваний нами період позначений і протиєврейськими ексцесами, які, значною мірою, були спровоковані прихильністю євреїв до більшовиків, ігноруванням ними мобілізаційних заходів української влади. Наслідком такої непослідовності єврейської меншини стали погроми із людськими жертвами, які здійснили окремі частини Армії УНР, а також повстанські отамани. Таких погромів відбулося не менше 131. Погромницькими діями "відзначилися" і містечкові селяни-українці, для яких євреї, з якими вони співіснували в межах одного населеного пункту, були, насамперед, експлуататорами, спекулянтами, а вже потім більшовиками. Такі випадки зафіксовано у 26 містечках. Низка джерел свідчить, що українська влада намагалася надавати посильну матеріальну та юридичну допомогу містечковим євреям, які потерпіли від погромів. Ключові слова: містечко, євреї, громада, армія, погроми.

Abstract.The purpose of the research – to elucidate the positive and negative aspects of the relationship between the Ukrainian and Jewish communities of the towns of Right-Bank Ukraine during the period of the Ukrainian People's Republic Directory. The elucidation of this issue is based on the works of historians-predecessors and the available source base. The methodology of the research is based on the principles of a definite concrete historical approach or historicism, objectivity, comprehensiveness and integrity, systematicity, as well as the use of the following methods: analysis and synthesis, historical genetic, historical comparative, historical typological, problem chronological. The scientific novelty consists in the fact that for the first time in historiography, on the one hand, vivid examples of cooperation between the Ukrainians and the Jews in the Right-Bank towns have been elucidated, on the other hand, – there have been elucidated the anti-Jewish excesses, associated with the pogroms of the Jewish communities in 1919 – 1920; there have been highlighted the causes of the pogrom actions by the Ukrainian army, insurgents and peasants. The Conclusions. The era of the Directory of the Ukrainian People's Republic is marked by both positive and negative events in the life of the Ukrainian and Jewish communities in the Right-Bank towns. On the one hand, the Jews welcomed the restoration of the UPR, and the Ukrainians helped them prepare for Jewish national holidays. Together, these ethnic groups conducted activities of their educational societies. Some Jews helped the Ukrainian people in the struggle for the state independence. The Jews materially supported the Army of the Ukrainian People's Republic, and fought in the Ukrainian army. On the other hand, the period under study is marked by anti-Jewish excesses, which, to a large extent, were provoked by the commitment of the Jews to the Bolsheviks, the Jews ignored the mobilization measures of the Ukrainian government. The result of this inconsistency of the Jewish minority was the pogroms with human casualties committed by certain units of the UPR Army, as well as the insurgent atamans. There were at least 131 such pogroms. The urban peasants-Ukrainians were also "noted" for the pogroms, for whom the Jews, with whom they coexisted within one settlement were, first of all, exploiters, speculators, and only then the Bolsheviks. Such cases of pogroms were recorded in 26 towns. A number of sources indicate that the Ukrainian authorities tried to provide all possible material and legal assistance to the Jews, who suffered from the pogroms. Key words: town, the Jews, community, army, pogroms. ; Анотація.Мета дослідження– спираючись на доробок попередників, наявну джерельну базу показати позитивні і негативні сторони взаємин української та єврейської громад містечок Правобережної України у добу Директорії УНР. Методологія дослідженняспирається на принципи конкретно-історичного підходу або історизму, об`єктивності, всебічності і цілісності, системності, а також на використання методів – аналізу та синтезу, історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-типологічного, проблемно-хронологічного. Наукова новизнаполягає у тому, що вперше в історіографії показано, з одного боку, яскраві приклади співпраці українців та євреїв у правобережних містечках українців, з іншого боку, протиєврейські ексцеси, пов'язані з погромами єврейських громад у 1919–1920 рр., висвітлено причини погромницьких дій української армії, повстанців і селян. Висновки. Доба Директорії УНР позначена як позитивними, так і негативними подіями у житті української та єврейської громад правобережних містечок. З одного боку, євреї вітали відновлення УНР, а українці допомагали їм у підготовці національних свят. Спільно ці етнічні групи вирішували питання діяльності своїх просвітянських товариств. Частина євреїв допомагала українському народу у боротьбі за державну незалежність, матеріально підтримува­ла Армію УНР, воювали у складі українського війська. З іншого боку, досліджуваний нами період позначений і протиєврейськими ексцесами, які, значною мірою, були спровоковані прихильністю євреїв до більшовиків, ігноруванням ними мобілізаційних заходів української влади. Наслідком такої непослідовності єврейської меншини стали погроми із людськими жертвами, які здійснили окремі частини Армії УНР, а також повстанські отамани. Таких погромів відбулося не менше 131. Погромницькими діями "відзначилися" і містечкові селяни-українці, для яких євреї, з якими вони співіснували в межах одного населеного пункту, були, насамперед, експлуататорами, спекулянтами, а вже потім більшовиками. Такі випадки зафіксовано у 26 містечках. Низка джерел свідчить, що українська влада намагалася надавати посильну матеріальну та юридичну допомогу містечковим євреям, які потерпіли від погромів. Ключові слова: містечко, євреї, громада, армія, погроми.

Анотація. Мета дослідження – показати ставлення студентів педагогічних закладів освіти до політики більшовиків, яку вони проводили в українському селі у 1930-ті рр. Щодо методології, то у процесі написання статті було використано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, метод порівняння, діалектичний) та спеціально-наукових методів історичного пізнання (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний). Наукова новизна: комплексно показано прояви опозиційності студентської молоді, яка не погоджувалася із високими темпами колективізації, політикою розкуркулення, гостро сприймала хлібозаготівлі, незадовільне харчування тощо. Висновки. У 1930-ті рр. частина студентів педагогічних закладів освіти, майбутніх вчителів, які, за задумом влади, у найближчому майбутньому мали забезпечити ідеологічне виховання дітей і підлітків, почали відверто заявляти про помилки влади у більшовицькій політиці щодо сільського господарства. Вони вважали, що дії радянської влади призвели до занепаду і деградації сільського господарства, дуже низької зарплати колгоспників. Через це деякі студенти відмовлялися їхати у села, брати участь у кампаніях, зокрема, колективізації, хлібозаготівлі, політико-освітній роботі тощо. Що стосується колективізації, то студенти відверто заявляли, що насильницькі методи, які широко використовувала панівна влада, могли призвести до масового антибільшовицького селянського руху. Частина молоді стверджувала, що більшовикам не слід втручатися у справу колективізації та вести боротьбу з куркулями. Не сприйняли студенти плани влади щодо хлібозаготівлі, вважаючи їх непосильними для селян. Особливо опозиційні настрої студентства посилилися у роки Голодомору 1932–1933 рр. ; Summary. The purpose of the study is to show the attitude of students of pedagogical educational institutions towards the policy of the Bolsheviks in the Ukrainian village in the 1930's. On the methodology, in the process of writing the article, a complex of general scientific (analysis, synthesis, comparison method, dialectical) and special scientific methods of historical cognition (historical-genetic, historical-comparative, historical-typological, problem-chronological) were used. Scientific novelty: the author gives a comprehensive coverage of the manifestations of the opposition of student youth, who did not agree with the high rate of collectivization, the policy of dispossession, acutely perceived grain procurement, poor nutrition, etc. Conclusions. In the 1930s a part of the students of pedagogical educational institutions, future teachers, who, according to the plan of the authorities, were supposed to provide the ideological education of children and adolescents in the near future, began to openly state the mistakes of the authorities in the Bolshevik policy on agriculture. They believed that the actions of the Soviet government led to the decline of agriculture and degradation, and the collective farmers received very low wages. Because of this, some students refused to go to villages, participate in campaigns, in particular, collectivization, grain procurement, political and educational work, etc. Regarding collectivization, the students openly stated that the violent methods widely used by the ruling power, could lead to a massive anti-Bolshevik peasant movement. Some of the young people believed that the Bolsheviks should not interfere in the cause of collectivization and fight against the kulaks. The students did not accept the plans of the authorities for grain procurements, considering them overwhelming for peasants. Particularly oppositional sentiments of students intensified during the Holodomor of 1932–1933.

Анотація. Мета дослідження – показати ставлення студентів педагогічних закладів освіти до політики більшовиків, яку вони проводили в українському селі у 1930-ті рр. Щодо методології, то у процесі написання статті було використано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, метод порівняння, діалектичний) та спеціально-наукових методів історичного пізнання (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний). Наукова новизна: комплексно показано прояви опозиційності студентської молоді, яка не погоджувалася із високими темпами колективізації, політикою розкуркулення, гостро сприймала хлібозаготівлі, незадовільне харчування тощо. Висновки. У 1930-ті рр. частина студентів педагогічних закладів освіти, майбутніх вчителів, які, за задумом влади, у найближчому майбутньому мали забезпечити ідеологічне виховання дітей і підлітків, почали відверто заявляти про помилки влади у більшовицькій політиці щодо сільського господарства. Вони вважали, що дії радянської влади призвели до занепаду і деградації сільського господарства, дуже низької зарплати колгоспників. Через це деякі студенти відмовлялися їхати у села, брати участь у кампаніях, зокрема, колективізації, хлібозаготівлі, політико-освітній роботі тощо. Що стосується колективізації, то студенти відверто заявляли, що насильницькі методи, які широко використовувала панівна влада, могли призвести до масового антибільшовицького селянського руху. Частина молоді стверджувала, що більшовикам не слід втручатися у справу колективізації та вести боротьбу з куркулями. Не сприйняли студенти плани влади щодо хлібозаготівлі, вважаючи їх непосильними для селян. Особливо опозиційні настрої студентства посилилися у роки Голодомору 1932–1933 рр. ; Summary. The purpose of the study is to show the attitude of students of pedagogical educational institutions towards the policy of the Bolsheviks in the Ukrainian village in the 1930's. On the methodology, in the process of writing the article, a complex of general scientific (analysis, synthesis, comparison method, dialectical) and special scientific methods of historical cognition (historical-genetic, historical-comparative, historical-typological, problem-chronological) were used. Scientific novelty: the author gives a comprehensive coverage of the manifestations of the opposition of student youth, who did not agree with the high rate of collectivization, the policy of dispossession, acutely perceived grain procurement, poor nutrition, etc. Conclusions. In the 1930s a part of the students of pedagogical educational institutions, future teachers, who, according to the plan of the authorities, were supposed to provide the ideological education of children and adolescents in the near future, began to openly state the mistakes of the authorities in the Bolshevik policy on agriculture. They believed that the actions of the Soviet government led to the decline of agriculture and degradation, and the collective farmers received very low wages. Because of this, some students refused to go to villages, participate in campaigns, in particular, collectivization, grain procurement, political and educational work, etc. Regarding collectivization, the students openly stated that the violent methods widely used by the ruling power, could lead to a massive anti-Bolshevik peasant movement. Some of the young people believed that the Bolsheviks should not interfere in the cause of collectivization and fight against the kulaks. The students did not accept the plans of the authorities for grain procurements, considering them overwhelming for peasants. Particularly oppositional sentiments of students intensified during the Holodomor of 1932–1933.