Suchergebnisse

The article deals with the basic models of democratic transitions and the practice of their application in post-Soviet countries, in particular, the Latvian Republic, Poland, Byelorussia, Turkmenistan, the Russian Federation. It is determined that for the post-communist countries there are three models of political transit, namely: direct transition model; two-phase transition model; model of «reverse development». The peculiarities of political transit in each of the states are analyzed and the factors that stimulated the success of the democratic transition in the Baltic States, Poland, Hungary and others were determined. The main reasons for the failure of democratization in the Russian Federation, Belarus, and Turkmenistan are also identified. ; В статті розглянуто основні моделі демократичних переходів та практика їх застосування у пострадянських країнах, зокрема, Латвійській республіці, Польщі, Білорусії, Туркменістані, Російській федерації. Визначено, що для посткомуністичних країн характерні три моделі політичного транзиту, а саме: модель прямого переходу; модель двофазового переходу; модель «зворотного розвитку». Проаналізовано особливості політичного транзиту у кожній з держав та визначені чинники, що стимулювали успішність демократичного переходу в прибалтійських державах, Польщі, Угорщині та інших. Також визначені основні причини провалу демократизації у Російській федерації, Білорусії, Туркменістані. ; В статті розглянуто основні моделі демократичних переходів та практика їх застосування у пострадянських країнах, зокрема, Латвійській республіці, Польщі, Білорусії, Туркменістані, Російській федерації. Визначено, що для посткомуністичних країн характерні три моделі політичного транзиту, а саме: модель прямого переходу; модель двофазового переходу; модель «зворотного розвитку». Проаналізовано особливості політичного транзиту у кожній з держав та визначені чинники, що стимулювали успішність демократичного переходу в прибалтійських державах, Польщі, Угорщині та інших. Також визначені основні причини провалу демократизації у Російській федерації, Білорусії, Туркменістані.

The article presents an analysis of various theories of risk. The publication outlines the problem area of the application of the theory of risk to the political process, establishes a general understanding of the definition of risk, reproduces the historical process of creating its classification and typology, analyzes the pre-requisites for the creation of a single concept of risk, the integration of disparate approaches and thoughts, methodological approaches and obtaining new subject knowledge on this basis. The main task is to attract scientists and practitioners to a discussion on one of the most pressing and complex problems and to give impetus to detailed and comprehensive research in this area.The theoretical and conceptual approaches to the definition of risk have been developed in the broad context of the most extreme states of society and reflect the economic, cultural, political, social, environmental, and legal aspects of risk. As a result of multi-dimensionality and universality, the risk is the subject of much interdisciplinary research, and the term itself is a general scientific concept. This indicates an interest in the study of the components of risk phenomena both from the representatives of technical knowledge and, to a large extent, from repre-sentatives of the social sciences. In the dynamics of the growth of risk concepts, the change in the substantive content of risk in the process of development and complication of structures of modern societies is reflected. The transformation of the abstract concept into concrete terms on the basis of subjective advantages and the transition from conceptual thinking to the operational disclosure of a problem is the main task of any science.Today, the theory of risk has entered a new level of cognition, when scientists began to distinguish between theoretical and effective risk, which is related to the concept of endometric risk, which occurs when modeling risky situations, taking into account peculiarities of risk perception by the subject. In the case of social risk, the purpose function refers to the solution of social problems, and political aspects are taken into account in risk factors. On the contrary, for political risk, the goal function is related to political problems, and indicators of social and economic processes are taken into account when it comes to precisely the risk factors. ; В статті представлений аналіз різноманітних теорій ризику. В пу-блікації окреслюється проблемне поле застосування теорії ризику щодо політичного процесу, встановлюється загальне розуміння дефініції ри-зику, відтворюється історичний процес створення його класифікації та типології, аналізуються передумови створення єдиної концепції ризику, інтеграції розрізнених підходів та думок, методологічних підходів та отримання на цій основі нового предметного знання. Головне завдання: залучення вчених і практиків до дискусії з однієї з найактуальніших і най-складніших проблем та надати поштовх до різнобічних та комплексних досліджень в цій галузі.В статті представлений аналіз різноманітних теорій ризику. В пу-блікації окреслюється проблемне поле застосування теорії ризику щодо політичного процесу, встановлюється загальне розуміння дефініції ри-зику, відтворюється історичний процес створення його класифікації та типології, аналізуються передумови створення єдиної концепції ризику, інтеграції розрізнених підходів та думок, методологічних підходів та отримання на цій основі нового предметного знання. Головне завдання: залучення вчених і практиків до дискусії з однієї з найактуальніших і най-складніших проблем та надати поштовх до різнобічних та комплексних досліджень в цій галузі. ; В статті представлений аналіз різноманітних теорій ризику. В пу-блікації окреслюється проблемне поле застосування теорії ризику щодо політичного процесу, встановлюється загальне розуміння дефініції ри-зику, відтворюється історичний процес створення його класифікації та типології, аналізуються передумови створення єдиної концепції ризику, інтеграції розрізнених підходів та думок, методологічних підходів та отримання на цій основі нового предметного знання. Головне завдання: залучення вчених і практиків до дискусії з однієї з найактуальніших і най-складніших проблем та надати поштовх до різнобічних та комплексних досліджень в цій галузі.