Suchergebnisse

The article clarifies the essence of freedom as a principle of the constitution and the value of civil society. It is argued that ensuring a balance between the values of freedom and security is considered a priority for the legal system. As for the Constitution of Ukraine, freedom as a value is not directly mentioned. We can mention only that "Everyone has the right to liberty and security of person" (p. 1 of Article 29 of the Constitution). The latter wording, being narrow and linking freedom, in essence, to freedom from unlawful arrest and detention, has given impetus to a broader interpretation of the category of freedom by the Constitutional Court of Ukraine. This interpretation was made by the Constitutional Court of Ukraine in the decision on the case of judicial control over the hospitalization of incapacitated persons in a psychiatric institution from June 1, 2016 № 2-rp / 2016. In para. 2 item 2.3. The Constitutional Court of Ukraine noted that "among the fundamental values of an effective constitutional democracy is freedom…". The balance of freedom and security is especially important in the implementation of human rights restrictions, in the fight against terrorism, in conditions of martial law and state of emergency, epidemics and more. It is concluded that freedom in law is considered both as a value and as a principle. It is important to distinguish between positive and negative freedom. At the same time, the task of the constitution, based on a liberal approach, is only to restrict the state, guaranteeing freedom. The opposite approach emphasizes the need for more active state intervention in public life, while restricting freedom in order to guarantee it. The issue of restrictions on freedom has become particularly acute in recent decades in connection with terrorist threats, as well as the actualization and spread of traditional dangers: wars, epidemics, emergencies, and so on. With regard to the constitutionalization of freedom, it is worth supporting the ideas in this regard, which are expressed in the literature. After all, in the Constitution of Ukraine, freedom as a value has not found its direct constitutionalization. Similarly, freedom is a key principle and value of civil society, creating the preconditions for its development. Civil society needs the constitutional value of freedom, and it is on it that the functioning of civil society must be based. ; У статті з'ясовано сутності свободи як принципу конституції і цінності громадянського суспільства. Стверджується, що забезпечення балансу між цінностями свободи і безпекою вважається пріоритетним для правової системи. Що стосується Конституції України, то свобода як цінність напряму не згадується. Можна згадати лише те, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» (ч. 1 ст. 29 Конституції). Останнє формулювання, будучи вузьким і пов'язуючи свободу, по суті, зі свободою від незаконного арешту і затримання, дало поштовх для більш широкої інтерпретації категорії свободи Конституційним Судом України. Таке тлумачення було здійснене Конституційним Судом України у рішенні по справі про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016. У абз. 2 п. 2.3. Конституційний Суд України зазначив, що «серед фундаментальних цінностей дієвої конституційної демократії є свобода». Баланс свободи і безпеки є особливо актуальним під час здійснення обмежень прав людини, боротьби з тероризмом, в умовах воєнного і надзвичайного стану, епідемій тощо. Зроблено висновок про те, що свободу у праві розглядають одночасно як цінність і як принцип. Важливим є розмежуванням позитивної і негативної свободи. При цьому завдання конституції, виходячи з ліберального підходу, полягає лише в обмеженні держави, гарантуючи свободу. Протилежний підхід наголошує на необхідності більш активного втручання держави в суспільне життя, водночас обмежуючи свободу з метою її гарантування. Особливо гостро питанняобмеження свободи постає останніми десятиліттями у зв'язку з терористичними загрозами, а також актуалізацією і поширенням традиційних небезпек: воєн, епідемій, надзвичайних ситуацій тощо. Стосовно конституціоналізації свободи варто підтримати ідеї з цього приводу, які висловлюються в літературі. Адже в Конституції України свобода як цінність не знайшла своєї прямої конституціоналізації. Так само свобода є ключовим принципом і цінністю громадянського суспільства, створюючи передумови для його розвитку. Громадянське суспільство потребує конституційної цінності свободи, саме на ній і має ґрунтуватися функціонування громадянського суспільства.

В статті аналізуються питання реформування системи центральних органів виконавчої влади в Україні. Обґрунтовується необхідність внесення змін до чинного законодавства щодо визначення правового статусу новоствореного Міністерства доходів і зборів, а також розмежування його компетенції та компетенції Міністерства фінансів. ; В статье анализируются вопросы реформирования системы центральных органов исполнительной власти в Украине. Обосновывается необходимость внесения изменений в действующее законодательство касательно определения правового статуса вновь созданного Министерства доходов и сборов, а также разграничения его компетенции и компетенции Министерства финансов. ; The paper analyzes the issues of reforming the system of central bodies of executive power in Ukraine. The necessity of making changes to the existing legislation concerning the legal status of the newly created Ministry of income and fees, as well as the delineation of its competence and the competence of the Ministry of Finance.

В статті аналізуються питання реформування системи центральних органів виконавчої влади в Україні. Обґрунтовується необхідність внесення змін до чинного законодавства щодо визначення правового статусу новоствореного Міністерства доходів і зборів, а також розмежування його компетенції та компетенції Міністерства фінансів. ; В статье анализируются вопросы реформирования системы центральных органов исполнительной власти в Украине. Обосновывается необходимость внесения изменений в действующее законодательство касательно определения правового статуса вновь созданного Министерства доходов и сборов, а также разграничения его компетенции и компетенции Министерства финансов. ; The paper analyzes the issues of reforming the system of central bodies of executive power in Ukraine. The necessity of making changes to the existing legislation concerning the legal status of the newly created Ministry of income and fees, as well as the delineation of its competence and the competence of the Ministry of Finance.

The article considers the status of the Constitutional Court of Ukraine as a judicial authority. The content of the discussion between Hans Kelzen and Karl Schmitt on the nature of the constitutional court is revealed. The content and consequences of the 2016 constitutional reform regarding the status of the Constitutional Court of Ukraine have been clarified. Arguments concerning the compliance of the Constitutional Court of Ukraine with the criteria of Art. 6 of the European Convention on Human Rights. It is concluded that the way of creating a separate constitutional court, which was chosen in Europe as a result of the "victory" of Hans Kelzen's arguments over the arguments of Karl Schmitt, is hardly worth revising. Such a revision calls into question the very existence, authority and role of the Constitutional Court in the mechanism of protection of human rights, as well as the legal force of its decisions, its own jurisdiction, its institutional independence, which is ensured by judicial status (according to Kelzen), creates uncertainty system through potential competition with the Supreme Court as the "highest court in the judicial system of Ukraine" (Part 3 of Article 125 of the Constitution in its current version). The relevant concern (regarding competition with the Supreme Court) found its concrete expression in the recognition of the last Constitutional Court of Ukraine as a political body, as well as the Supreme Court's objection to the extension of Art. 6 of the European Convention on Human Rights. Recognition of the out-of-court status of the Constitutional Court of Ukraine or its political rather than legal nature diminishes its role and does not contribute to the smooth functioning of judicial mechanisms for the protection of human rights. The European Court of Human Rights has repeatedly recognized national constitutional courts as a "court established by law" within the meaning of Article 6 of the Convention. The judicial status of the Constitutional Court of Ukraine was not disputed by the Venice Commission, on the contrary, it was approved. ; У статті розглянуто статус Конституційного Суду України як судового органу влади. Розкрито зміст дискусії між Гансом Кельзеном і Карлом Шміттом щодо природи конституційного суду. З'ясовано зміст і наслідки конституційної реформи 2016 року в частині статусу Конституційного Суду України. З'ясовано аргументи щодо відповідності Конституційного Суду України критеріям ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. Зроблено висновок про те, що шлях створення окремого конституційного суду, який був обраний в Європі внаслідок «перемоги» аргументів Ганса Кель-зена над аргументами Карла Шмітта, навряд чи варто піддавати ревізії. Така ревізія ставить під сумнів сам факт існування, авторитет і роль Конституційного Суду в механізмі захисту прав людини, а також юридичну силу його рішень, власну юрисдикцію, його інституційну незалежність, що забезпечується саме судовим статусом (за Кельзеном), створює невизначеність щодо місця в судовій системі шляхом потенційної конкуренції з Верховним Судом як «найвищим судом у системі судоустрою України» (ч. 3 ст. 125 Конституції в чинній редакції). Відповідне занепокоєння (щодо конкуренції з Верховним Судом) набуло свого конкретного вияву під час визнання останнім Конституційного Суду України політичним органом, а також заперечення Верховним Судом поширення на Конституційний Суд України ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. Визнання позасудового статусу Конституційного Суду України або ж його політичного, а не правового характеру принижує його роль і не сприяє злагодженому функціонуванню судових механізмів захисту прав людини. Європейський суд із прав людини неодноразово визнавав національні конституційні суди «судом, встановленим законом» саме в розумінні відповідної ст. 6 Конвенції. Судовий статус Конституційного Суду України не заперечувався Венеціанською комісією, навпаки - він схвалювався.

Accordingly, work is envisaged in the following areas: 1) transfer of modern construction technologies in the field of residential and industrial construction; 2) participation in the modernization of the railway and shipbuilding industry of Montenegro, supply of rolling stock and locomotives; 3) delivery of city and intercity buses to Montenegro; 4) export of food products and organization of their production in Montenegro; 5) expansion of military-technical cooperation; 6) supply of modern energy-saving technologies for residential and industrial construction, in particular for hotels; 7) creation of production of solar radiators for industrial and private homes; 8) activation of investment activity; 9) construction of operation of power plants and production of electricity. Summarizing the above, we believe that today Montenegro has clearly defined the vector of foreign and domestic policy development. It is not only a candidate for EU membership, but also a member of NATO, demonstrating that there is no alternative path towards Eurasian partners. In addition, Montenegro fully reflects the policy of Brussels, which is manifested in government actions, such as accession to European sanctions imposed on Russia in 2014. It also makes sense to clarify the fact that Montenegro more fully meets the requirements of the European Union for its full adoption member. Thus, according to reports, the EU positively assesses Montenegro's compliance with the relevant requirements, which approximates its accession to the Union in 2025. That is why, assessing current Montenegrin policy, it should be noted that it is comprehensively aimed at meeting the requirements of the EU, which does not allow the state to lead any more multi-vector policy despite growing public demand. ; Передбачаються роботи в таких напрямах: 1) передача сучасних будівельних технологій у сфе-рі житлового та промислового будівництва; 2) участь у модернізації залізниці та суднобудівної галузі Чор-ногорії, постачання рухомого складу та локомотивів; 3) постачання до Чорногорії міських і міжміських автобусів; 4) експорт продуктів харчування й орга-нізація їх виробництва в Чорногорії; 5) розширення військово-технічного співробітництва; 6) постачання сучасних енергозберігаючих технологій для житлово-го та промислового будівництва, зокрема для готелів; 7) створення виробництва сонячних радіаторів для про-мислових і приватних будинків; 8) активізація інвес-тиційної діяльності; 9) будівництво експлуатація елек-тростанцій та виробництво електроенергії. Підбиваючи підсумок викладеному, уважає-мо, що сьогодні Чорногорія чітко визначила вектор розвитку зовнішньої і внутрішньої політики. Вона є не тільки кандидатом на вступ до Європейського Союзу, а й членом НАТО, що демонструє відсутність альтернативного шляху в бік євразійських партне-рів. До того ж Чорногорія цілком підтримує політи-ку Брюсселя, що проявляється в діях уряду, як-от приєднання до європейських санкцій, накладених на Росію у 2014 році. Тут же має сенс уточнити, що Чорногорія більшою мірою задовольняє вимоги Єв-ропейського Союзу для прийняття її повноцінним членом. Так, згідно зі звітами, Європейський Союз позитивно оцінює виконання Чорногорією відпо-відних вимог, що наближує її вступ до цього Союзу у 2025 році. Саме тому, оцінюючи сучасну чорногор-ську політику, треба зауважити, що вона всеохоплю-ючі спрямована на реалізацію вимог Європейського Союзу, що не дозволяє державі вести більш багато-векторну політику, незважаючи на зростання запиту з боку громадськості.

Harmonization of national criminal procedure legislation through the adoption of a positive world experience of observance of human rights and freedoms is a necessary element in establishing the rule of law in criminal proceedings. One of the elements of such harmonization is the use of the doctrine of the "fruit of the poisonous tree" during criminal proceedings. The application of the provisions of such a doctrine can help to avoid mistakes in the conduct of criminal proceedings, to ensure the protection of the rights, freedoms and legitimate interests of participants in criminal proceedings in Ukraine.The article considers the peculiarities of the application of the doctrine of "Fruit of the Poisonous Tree" and its normative enshrinement in current legislation. The history of the origin of this doctrine and the first ways of its application are investigated. The doctrine is also related to the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine concerning the determination of the admissibility of evidence during criminal proceedings and the significance of the doctrine of "fruit of the poisonous tree" in the study of evidence, determination of such evidence admissible and court decisions. It is established at what stages of criminal proceedings the application of the doctrine is possible. The national practice of application of this doctrine in criminal cases is singled out as a separate issue. The characteristic features of the application and use of the doctrine of "fruit of the poisonous tree" by the European Court of Human Rights (hereinafter – ECHR) to determine the admissibility of evidence and the legality of their application by national courts are also described. The main grounds and procedure for applying the ECtHR doctrine are established. The significance of the ECtHR decision for national courts is determined. The main exceptions to the doctrine of banning the use of "poisonous fruit", the procedure and practice of their use by the ECtHR and the Supreme Court. It is established that this is the basis for deviating from the doctrine of "fruits of a poisoned tree" and the limits of application of exceptions to the doctrine. ; Гармонізація національного кримінального процесуального законодавства через запозичення позитивного сві- тового досвіду дотримання прав та свобод людини є необхідним елементом становлення засади верховенства права у кримінальному провадженні. Одним з елементів такої гармонізації є використання доктрини «плодів отруєного дерева» під час кримінальної процесуальної діяльності. Застосування положень такої доктрини здатне сприяти уникненню помилок під час здійснення кримінальної процесуальної діяльності, забезпечити охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження в Україні У статті розглянуто особливості застосування доктрини «плодів отруєного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree) та її нормативне закріплення в чинному законодавстві. Досліджено історію виникнення даної доктрини та перші способи її застосування. Також установлено взаємозв'язок доктрини з нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що стосуються визначення допустимості доказів під час кримінального провадження, та значення доктрини «плодів отруєного дерева» під час дослідження доказів, визначення таких доказів допустимими та винесення рішень суда- ми. Встановлено, на яких етапах кримінального провадження можливе застосування доктрини. Окремим питанням виділено національну практику застосування даної доктрини в кримінальних справах як судами першої інстанції, так і Верховним Судом. Також охарактеризовано характерні особливості застосування та використання доктрини «плодів отруєного дерева» Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) щодо визначення допустимості доказів та правомірності їх застосування національними судами. Встановлено основні підстави та порядок застосування цієї доктрини ЄСПЛ. Визначено значення рішення ЄСПЛ для національних судів. Визначено основні винятки з доктрини заборони використання «плодів отруйного дерева», порядок і практику їх застосування ЄСПЛ та Верховним Судом. Встановлено, що є підставою відступу від доктрини «плодів отруєного дерева» та межі застосування винятків доктрини.