Suchergebnisse

Статтю присвячено огляду розвитку інноваційної діяльності в Гарвардській медичній школі з 1780-х рр. до 1860-х рр. Визначено, що Гарвардську медичну школу заснували в 1782 р., а освітній процес спочатку забезпечували три професори – Дж. Воррен, Б. Вотерхауз та А. Декстер, зібравши потужну на той час матеріально-технічну базу. З'ясовано, що перші випускники отримали ступінь бакалавра медицини і їм було запропоновано отримати ступінь доктора медицини. До вагомих інноваційних здобутків Гарвардської медичної школи або Массачусетського медичного коледжу (така назва була в 1820–1880 рр.) окресленого періоду належать такі: вакцинація від віспи, анестезія за допомогою оксиду азоту, відкриття нових посад та кафедр, ухвалення анатомічного закону тощо. ; Despite the opening of the Harvard Medical School in the 1780s, the innovative activity of this medical school was impressive. It should be mentioned that the innovative activities at the Harvard Medical School were both collective and individual. Thus, the article deals with a review of innovative activity development in the Harvard Medical School from the 1780s to the 1860s. The chronological boundaries of the study include such periods: the 1780s – opening of the Harvard Medical School and the origins of the educational process for the training of future physicians; the 1860s – the period of the Civil War and the beginning of Charles Elliot's presidency at the Harvard University, which marked a new milestone in the development of medical education. To achieve the article aim, we have used the following methods: analysis and systematization of scientific and pedagogical sources (annual reviews, circulars, articles) and information resources (official website of Harvard Medical School); structural-logical and historical-genetic methods – to represent a holistic view of the innovative activities of the Harvard Medical School, highlighting its features in the period from the 1780s to the 1860s. The Harvard Medical School was founded in 1782, and initially three professors – J. Warren, B. Waterhouse, and A. Dexter – were providing the educational process by gathering a powerful material and technical base at that time. Besides, the first graduates got a bachelor degree in medicine and were offered a doctorate in medicine. Significant innovative achievements of the Harvard Medical School or Massachusetts Medical College (this name was in the 1820s–1880s) included the following: smallpox vaccination, nitric oxide anesthesia, opening of new positions and departments, adoption of anatomical law, etc. Educational, organizational, methodological, scientific activity and public position of the teaching staff were permeated with innovations, both successful and poor ones. However, poor innovations became starting points for improvement and inspiration for further fruitful work due to the economic, political situation and urgent needs of society. As for future research, we aim to describe the origins of innovative activity in American medical education on the examples of Columbia University College of Physicians (New York), Dartmouth Medical College, and University of Maryland School of Medicine.

У статті розглянуто погляди американського педагога та критика А. Флекснера (1866-1959) щодо реформи медичної освіти США на початку ХХ ст. Зокрема, увагу зосереджено на праці «Медична освіта США та Канади. Доповідь для фонду Карнегі щодо поліпшення викладання» (1910), відомої як «Доповідь Флекснера». У розвідці автор виокремлює передумови реформи та ключові рекомендації А. Флекснера, що стосуються змін у системі американської медичної освіти, а саме: основні завдання, структурні підрозділи, професорсько-викладацький склад, матеріально-технічне забезпечення, методи навчання, організація навчального процесу в медичних школах тощо. ; Until becoming the world leader in medical education, the USA were carrying out various decisive and effective reforms during the 20th century. It is noted that philanthropic organizations and foundations played an important role in the reform of the medical educational paradigm. The outstanding representative of one of these organizations was A. Flexner (1866-1959) - an educator and a critic whose vision of improving medical education became successful and the key one, despite numerous discussions in the academic circles. A. Flexner introduced important recommendations concerning reforming the medical education in his work "Medical Education in the United States and Canada: A Report to the Carnegie Foundation for the Advancement of Teaching" (1910) also known as "Flexner Report". The aim of the paper is to highlight the preconditions of the reform in medical education in the early 20th century, and to point out Flexner's recommendations in the context of the medical educational paradigm. In this paper, the author deals with such methods as general scientific ones (analysis, synthesis, systematization, and generalization) - to provide the holistic view of the content of A. Flexner's ideas concerning the medical education reform in the USA; search-bibliographic method - to study and systematize the scientific and pedagogical literature on the research subject; pedagogical reconstruction- to reproduce historical and pedagogical reality in American medical education in the early 20th century. Thus, there were many factors that caused changes in medical education in the USA. Among them there were social, demographic, economic, political and biological (population health) ones. As for Flexner's recommendations in the context of the medical educational paradigm, they are the main tasks, structural units, faculty, material and technical support, teaching methods, organization of the educational process in medical schools, etc. Besides, A. Flexner proposed to divide the existing medical schools into 3 main categories (A, B, C), and to focus on The Johns Hopkins University School of Medicine. As for the prospects of further research, we are going to describe the influence of Flexner's recommendations on the development of the US medical education in the 20th century.

The article reveals the U.S. Acts on innovation activity, implementation of the principles in medical education. It turned out that in the 1980s, the American Congress passed numerous laws running the U.S. innovation activity even in the 21st century. Thus, there were the following significant Acts for medical education: the Stevenson-Wydler Technology Innovation Act of 1980, the Government Patent Policy Act of 1980 (a.k.a. BayhDole Act of 1980), the Small Business Innovation Development Act of 1982, the National Cooperative Research Act of 1984, and the Federal Technology Transfer Act of 1986. Besides, at the end of the 20th century there was a report on the inspection of ten research universities implementing The Bayh-Dole Act of 1980. ; У статті висвітлено закони США про інноваційну діяльність, їх імплементацію в медичній освіті. Для досягнення мети розвідки було використано такі методи: аналіз, синтез і систематизація фактів із зазначеного питання; історико-хронологічний та описовий методи. З'ясовано, що відправною точкою законодавчої бази США про інноваційну діяльність став Патентний закон 1790 р. Важливими законам стали також ті, що прийняті в 1793 р., 1836 р., 1837 р. та 1870 р. Наприкінці ХІХ ст. прийняття Антимонопольного закону Шермана призвело до нівеляції патентів та патентної політики. Однак, інтерес до інновацій стимулювати нові дослідження. Перша половина ХХ ст. через низку історичних подій змінила курс державної політики США й інноваційна діяльність розвивалася для сприяння науково-промислової конкурентоспроможності та задоволення соціальних викликів. Друга половина ХХ ст. ознаменувала для США перспективи як світового лідера. Проте, наприкінці 1970-х рр. освітня спільнота була вкрай незадоволеною законодавчою базою про інноваційну діяльність. Тому в 1980-х рр. американським конгресом було прийнято низку законів, що регулюють інноваційну діяльність США й у ХХІ ст. Для медичної освіти важливими стали Закон Стівенсона-Вайдлера (1980), Закон про державну патентну політику (також відомий як Закон Бея Доула) (1980), Закон про інноваційний розвиток малого бізнесу (1982), Закон про національні кооперативні дослідження (1984), Закон, який вносив поправки до Закону Стівенсона-Вайдлера про технологічні інновації (1986). Увагу сфокусовано на Законі Бея-Доула, оскільки він був націлений на регулювання інноваційної діяльності в американських закладах освіти, зокрема в дослідницьких університетах. Цей законодавчий документ отримав як позитивні, так і негативні відгуки, що ініціювало в 1994 р. перегляд певних питань, пов'язаних із трансфером технологій. Наприкінці ХХ ст. було оприлюднено звіт про перевірку 10 дослідницьких університетів, що застосовували Закон Бея-Доула. Перспективним ю аналіз інших нормативно-правових документів, що стосуються інноваційної діяльності у медичній освіті США.